Рішення № 141620134, 04.11.2026, Господарський суд Одеської області

Дата ухвалення
04.11.2026
Номер справи
916/471/26
Номер документу
141620134
Форма судочинства
Господарське
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_____________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" листопада 2026 р.м. ОдесаСправа № 916/471/26

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Босової Ю.С.

За участю представників сторін:

Від прокурора: Шунькіна Н.О. на підставі посвідчення;

Від позивачів: не з`явилися;

Від відповідачів: не з`явилися;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом керівника Біляївської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Південного офісу Держаудитслужби, Біляївської міської ради Одеського району Одеської області, до товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія», комунального некомерційного підприємства «Біляївська багатопрофільна лікарня» Біляївської міської ради про визнання недійсними додаткових угод до договору та стягнення 303 869,03 грн, -

ВСТАНОВИВ:

Керівник Біляївської окружної прокуратури (далі - прокурор) звернувся до господарського суду в інтересах держави в особі Південного офісу Держаудитслужби, Біляївської міської ради Одеського району Одеської області (далі - Рада) з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» (далі - ТОВ «ООЕК»), комунального некомерційного підприємства «Біляївська багатопрофільна лікарня» Біляївської міської ради (далі - Лікарня) про визнання недійсними додаткових угод №3 від 23.09.2021, №4 від 24.09.2021, №5 від 27.09.2021, №6 від 28.09.2021, №7 від 24.11.2021, №8 від 25.11.2021, №9 від 26.11.2021, №10 від 29.11.2021, №13 від 21.01.2022 до договору про постачання електричної енергії споживачу №06-187-ВЦ від 08.02.2021, укладеного між відповідачами; та стягнення з ТОВ «ООЕК» на користь Ради безпідставно одержані кошти в сумі 303 869,03 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог прокурор посилається на укладення спірних угод без належного обґрунтування та документального підтвердження факту підвищення (коливання) ціни за період дії договору, що мало наслідком порушення вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та є підставою для визнання спірних угод недійсними, а також задоволення похідної вимоги про стягнення безпідставно набутих бюджетних коштів на користь Ради.

Ухвалою суду від 17.02.2026 дана справа була призначена до розгляду за правилами загального позовного провадження.

20.02.2026 до суду від Лікарні надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника відповідача за наявними в матеріалах справи доказами.

05.03.2026 до суду від ТОВ «ООЕК» надійшов відзив на позов, згідно з яким відповідач повністю заперечує проти задоволення заявленого прокурором позову. Відповідач посилається на неправомірність звернення прокурора до суду в інтересах держави в особі позивачів у даній справі, в тому числі, у зв`язку з визнанням неконституційними окремих приписів ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» згідно з рішенням Конституційного Суду України від 03.12.2025 року у справі №3- 28/2024(59/24). Додаткові угоди №3-10 до договору згідно з позицією відповідача укладені з дотриманням вимог чинного законодавства, якими передбачено можливість неодноразового збільшення ціни до 10% пропорційно збільшенню ціни на ринку. При цьому, як зазначає відповідач, чинним законодавством України, а також умовами договору не передбачено обов`язкових вимог до змісту довідок ТПП, проміжку часу або конкретної дати, за які визначається коливання ціни. Підстави для визнання недійсною додаткової угоди №13 з наведених прокурором мотивів відсутні, оскільки вказана угода укладена у зв`язку зі збільшенням регульованого тарифу на послуги з передачі електричної енергії. Доводи прокурора про неприпустимість зворотної дії у часі умов додаткових угод №№ 3-10, 13, за переконанням відповідача, не узгоджуються із приписами ч. 3 ст. 631 ЦК України, яка передбачає можливість включення до договору таких умов. Крім того, відповідач вказує, що порушення процедури укладення додаткової угоди (в частині неповідомлення за 20 днів) не може бути підставою для визнання її недійсною, оскільки така підстава відсутня в ст. ст. 203, 215 ЦК України. ТОВ «ООЕК» також зазначає, що застосування односторонньої реституції у вигляді стягнення коштів матиме наслідком порушення прав відповідача, а, отже, під час вирішення цього спору суд повинен застосувати двосторонню реституцію.

11.03.2026 до суду від Південного офісу Держаудитслужби надійшли пояснення щодо заявленого позову, у якому позивачем вказано про відсутність у нього правових підстав для проведення моніторингу процедури закупівлі, за результатом якої укладено договір №06-187-ВЦ від 08.02.2021. При цьому позивачем зазначено про неможливість надання пояснень щодо суті позовних вимог, оскільки заходи державного фінансового контролю щодо перевірки дотримання вимог законодавства при укладанні додаткових угод до договору позивачем не здійснювалися. Розгляд справи позивач згідно з поданою до суду 11.03.2026 заявою просив здійснювати за відсутності представника Південного офісу Держаудитслужби.

12.03.2026 до суду від прокурора надійшла відповідь на відзив, у якій прокурор наполягає на задоволенні заявленого позову. Прокурором наголошено, що даний позов спрямований на задоволення суспільної потреби у належному розпорядженні бюджетними коштами з метою захисту інтересів держави у бюджетній сфері. Так, в результаті укладення додаткових угод до договору порушено матеріальні державні інтереси оскільки замовник торгів фактично отримав меншу кількість електричної енергії, що призвело до порушення суспільних інтересів в частині забезпечення досягнення мети проведеної закупівлі. При цьому прокурор наполягає на тому, що оспорювані додаткові угоди були укладені за відсутності документального підтвердження підвищення ціни на електричну енергію, що є підставою для визнання їх недійсними.

ТОВ «ООЕК» у запереченні на відповідь на відзив наполягало на обґрунтованості доводів, наведених на підтвердження власної правової позиції про відсутність підстав для задоволення позову.

06.05.2026 до суду від ТОВ «ООЕК» надійшло клопотання про розстрочення виконання рішення суду у разі повного або часткового задоволення позовної вимоги майнового характеру строком на один рік рівними щомісячними платежами.

10.07.2026 до суду від ТОВ «ООЕК» надійшли додаткові пояснення, згідно з якими відповідач стверджує про необхідність застосування під час вирішення цього спору приписів ст. 41 чинного Закону України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 № 922-VIII в новій редакції, що прямо передбачено п. 7 розділу XIV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про публічні закупівлі» від 27.05.2026 № 4888-IX.

Ухвалою від 12.08.2026 дана справа була прийнята до провадження суддею Желєзною С.П.

Рада не скористалася наданим законом правом на участь свого представника у цьому процесі, письмові пояснення щодо заявленого прокурором позову до суду від позивача також не надходили.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення прокурора, суд встановив наступне.

08.02.2021 між ТОВ «ООЕК» (Постачальник) та Лікарнею (Споживач) було укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № 06-187-ВЦ, відповідно до п. п. п. 2.1, 2.2, 3.1 якого за цим договором Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. Найменування предмета закупівлі згідно з ДК 021:2015 код 09310000-5 «Електрична енергія» (Електроенергія) (далі - товар/електрична енергія). Постачання товару за цим договором передбачає поставку товару для забезпечення потреб електроустановок Споживача за допомогою технічних засобів розподілу електричної енергії. Очікуваний обсяг постачання електричної енергії становить 490 000 кВт/год та відповідає очікуваному обсягу закупівлі послуг з розподілу електричної енергії у оператора системи. Строк (термін) поставки товару: з дати підписання до 31.12.2021.

Згідно з п. 5.4 договору про постачання електричної енергії споживачу № 06-187-ВЦ від 08.02.2021 ціна електричної енергії за цим договором визначена з урахуванням суми очікуваної вартості обсягів постачання електричної енергії протягом періоду, вказаного у пункті 2.2. цього договору, та становить 1 077 999,99 грн. Ціна за 1кВт/год електричної енергії за цим договором становить 2,19999998 грн, в т. ч. ПДВ 0,366666663 грн.

Відповідно до п. 5.7 договору про постачання електричної енергії споживачу № 06-187-ВЦ від 08.02.2021 розрахунки за поставлений товар здійснюються щомісячно, на підставі рахунка-розшифровки та акта приймання-передавання товару, складених відповідно до показників приладів комерційного обліку Споживача які Постачальник підписує у 2-х примірниках та надсилає Споживачу в паперовому вигляді поштою (кур`єрською службою доставки тощо) на адресу Споживача, вказану у розділі 16 договору, до 10-го числа (включно) місяця, наступного за розрахунковим.

У разі необхідності внесення змін та доповнень до цього договору кожна зі сторін має право звернутися до іншої з відповідною пропозицією. Якщо ці пропозиції викликані прийняттям нормативно-правових актів, які змінюють умови цього договору, сторони зобов`язуються внести відповідні зміни до договору та керуватися нормами цих нормативних документів (п. 14.4 договору про постачання електричної енергії споживачу № 06-187-ВЦ від 08.02.2021).

Невід`ємною частиною договору про постачання електричної енергії споживачу № 06-187-ВЦ від 08.02.2021 є додатки №1-4 (заява-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії споживачу, комерційна пропозиція ПВЦ-Індивідуальна комерційна пропозиція, очікувані обсяги постачання (закупівлі) електричної енергії Споживачу, порядок розрахунків, які також наявні в матеріалах справи.

23.09.2021 між ТОВ «ООЕК» та Лікарнею було укладено додаткову угоду №3 до договору № 06-187-ВЦ від 08.02.2021, відповідно до умов якої сторонами було збільшено ціну за одиницю товару до 2,4199999824 грн, зменшено очікуваний обсяг постачання електричної енергії до 468 541 кВт/год.

Додаткова угода №3 від 23.09.2021 до договору № 06-187-ВЦ від 08.02.2021 була укладена між сторонами на підставі пропозиції ТОВ «ООЕК», направленої листом №13/03-4600 від 07.09.2021, до якого відповідачем було додано цінову довідку Харківської торгово-промислової палати №1868/21 від 11.08.2021.

24.09.2021 між ТОВ «ООЕК» та Лікарнею було укладено додаткову угоду №4 до договору № 06-187-ВЦ від 08.02.2021, відповідно до умов якої сторонами було збільшено ціну за одиницю товару до 2,66199998064 грн, зменшено очікуваний обсяг постачання електричної енергії до 449 033 кВт/год.

Додаткова угода №4 від 24.09.2021 до договору № 06-187-ВЦ від 08.02.2021 була укладена між сторонами на підставі пропозиції ТОВ «ООЕК», направленої листом №13/03-4601 від 07.09.2021, до якого відповідачем було додано цінову довідку Харківської торгово-промислової палати №1898-1/21 від 12.08.2021.

27.09.2021 між ТОВ «ООЕК» та Лікарнею було укладено додаткову угоду №5 до договору № 06-187-ВЦ від 08.02.2021, відповідно до умов якої сторонами було збільшено ціну за одиницю товару до 2,928199978704 грн, зменшено очікуваний обсяг постачання електричної енергії до 431 298 кВт/год.

Додаткова угода №5 від 27.09.2021 до договору № 06-187-ВЦ від 08.02.2021 була укладена між сторонами на підставі пропозиції ТОВ «ООЕК», направленої листом №13/03-4602 від 07.09.2021, до якого відповідачем було додано цінову довідку Харківської торгово-промислової палати №1898/21 від 12.08.2021.

28.09.2021 між ТОВ «ООЕК» та Лікарнею було укладено додаткову угоду №6 до договору № 06-187-ВЦ від 08.02.2021, відповідно до умов якої сторонами було збільшено ціну за одиницю товару до 3,1624559770008 грн, зменшено очікуваний обсяг постачання електричної енергії до 418 161 кВт/год.

Додаткова угода №6 від 28.09.2021 до договору № 06-187-ВЦ від 08.02.2021 була укладена між сторонами на підставі пропозиції ТОВ «ООЕК», направленої листом №13/03-4603 від 07.09.2021, до якого відповідачем було додано цінову довідку Харківської торгово-промислової палати №2010-2/21 від 27.08.2021.

24.11.2021 між ТОВ «ООЕК» та Лікарнею було укладено додаткову угоду №7 до договору № 06-187-ВЦ від 08.02.2021, відповідно до умов якої сторонами було збільшено ціну за одиницю товару до 3,4783853291 грн, зменшено очікуваний обсяг постачання електричної енергії до 411 588 кВт/год.

Додаткова угода №7 від 24.11.2021 до договору № 06-187-ВЦ від 08.02.2021 була укладена між сторонами на підставі пропозиції ТОВ «ООЕК», направленої листом №13/03-5846 від 18.11.2021, до якого відповідачем було додано цінову довідку Харківської торгово-промислової палати №2633/21 від 23.10.2021.

25.11.2021 між ТОВ «ООЕК» та Лікарнею було укладено додаткову угоду №8 до договору № 06-187-ВЦ від 08.02.2021, відповідно до умов якої сторонами було збільшено ціну за одиницю товару до 3,82587602352 грн, зменшено очікуваний обсяг постачання електричної енергії до 405 612 кВт/год.

Додаткова угода №8 від 25.11.2021 до договору № 06-187-ВЦ від 08.02.2021 була укладена між сторонами на підставі пропозиції ТОВ «ООЕК», направленої листом №13/03-5847 від 18.11.2021, до якого відповідачем було додано цінову довідку Харківської торгово-промислової палати №2818/21 від 09.11.2021.

26.11.2021 між ТОВ «ООЕК» та Лікарнею було укладено додаткову угоду №9 до договору № 06-187-ВЦ від 08.02.2021, відповідно до умов якої сторонами було збільшено ціну за одиницю товару до 4,20808103822 грн, зменшено очікуваний обсяг постачання електричної енергії до 400 179 кВт/год.

Додаткова угода №9 від 26.11.2021 до договору № 06-187-ВЦ від 08.02.2021 була укладена між сторонами на підставі пропозиції ТОВ «ООЕК», направленої листом №13/03-5848 від 18.11.2021, до якого відповідачем було додано цінову довідку Харківської торгово-промислової палати №2862-1/21 від 11.11.2021.

29.11.2021 між ТОВ «ООЕК» та Лікарнею було укладено додаткову угоду №10 до договору № 06-187-ВЦ від 08.02.2021, відповідно до умов якої сторонами було збільшено ціну за одиницю товару до 4,62846833394 грн, зменшено очікуваний обсяг постачання електричної енергії до 395 239 кВт/год.

Додаткова угода №10 від 29.11.2021 до договору № 06-187-ВЦ від 08.02.2021 була укладена між сторонами на підставі пропозиції ТОВ «ООЕК», направленої листом №13/03-5849 від 18.11.2021, до якого відповідачем було додано цінову довідку Харківської торгово-промислової палати №2862/21 від 11.11.2021.

01.12.2021 НКРЕКП було прийнято постанову № 2454 «Про встановлення тарифу на послуги з передачі електричної енергії АТ «НЕК «Укренерго» на 2022 рік», якою було встановлено тариф на рівні 345,64 грн/МВт·год (без урахування податку на додану вартість).

21.01.2022 між ТОВ «ООЕК» та Лікарнею було укладено додаткову угоду №13 до договору № 06-187-ВЦ від 08.02.2021, відповідно до умов якої сторони визначили, що очікуваний обсяг постачання електричної енергії становить 533 439 кВт/год, у тому числі на 2022 рік в обсязі 38 304 кВт/год. При цьому на підставі п. 7 ч. 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» у зв`язку зі зміною тарифу на послуги з передачі електричної енергії згідно з постановою НКРЕКП від 01.12.2021 №2454 на рівні 345,64 грн/МВт*год (без урахування ПДВ) сторонами було збільшено ціну за 1 кВт/год до 4,690524 грн, в т. ч. ПДВ 20% - 0,781754 грн.

Згідно звіту від 15.04.2022 про виконання договору про закупівлю UA-2020-11-30-003153-c ТОВ «ООЕК» на виконання договору було поставлено Лікарні електричну енергію кількістю 395239 кВт/год на загальну суму 1 257 665,83 грн. При цьому у звіті вказано, що джерелом фінансування договору є кошти місцевого бюджету.

Обсяг поставленої ТОВ «ООЕК» електричної енергії у 2021 році згідно підписаних з Лікарнею актів приймання-передачі товарної продукції від 04.03.2021, від 19.03.2021, від 29.04.2021, від 18.05.2021, від 24.06.2021, від 19.07.2021, від 18.08.2021, від 20.09.2021, від 21.10.2021, від 22.11.2021 становить 395 240,00 кВт/год; у січні 2022 року згідно з актом від 24.01.2022 - 38 304 кВт/год.

Лікарнею було у повному обсязі сплачено вартість поставленої ТОВ «ООЕК» електричної енергії на загальну суму 1 257 665,83 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями №168 від 24.03.2021, №167 від 24.03.2021, №8 від 20.05.2021, №11 від 25.06.2021, №17 від 21.07.2021, №25 від 20.08.2021, №34 від 20.09.2021, №41 від 22.10.2021, №45 від 23.11.2021, №1344 від 26.01.2022. При цьому для оплати Лікарнею вартості спожитою електричної енергії ТОВ «ООЕК» щомісяця виставляло рахунки за спожиту електричну енергію.

19.06.2025 рішенням Біляївської міської ради №1737-61/VIII було затверджено Статут Лікарні (Підприємства), відповідно до п. п. 1.2, 1.3 якого Підприємство створене за рішенням Біляївської районної ради від 24.05.2019 №24/623-VII (24 сесії VII скликання) відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» шляхом перетворення КЗ «Біляївська центральна районна лікарня» у КНП Біляївської районної ради «Біляївська центральна районна лікарня». Підприємство створене на базі майна комунальної власності Біляївської міської територіальної громади, управління яким здійснює Біляївська міська рада.

Відповідно до п. 5.1 Статуту Лікарні (Підприємства) майно Підприємства є комунальною власністю Біляївської міської територіальної громади, управління яким здійснює Біляївська міська рада, і закріплюється за ним на праві оперативного управління. Розмір статутного капіталу Підприємства становить 1 (одна) гривня 00 копійок.

11.11.2025 Біляївська окружна прокуратура звернулася до Південного офісу Держаудитслужби із листом №56-3440ВИХ-25, у якому прокуратура повідомила про укладення додаткових угод до договору № 06-187-ВЦ від 08.02.2021 з порушенням вимог чинного законодавства та просила вжити заходів, направлених на реальний захист інтересів держави. З листом аналогічного змісту прокуратура також звернулася до Ради.

Листом від 25.11.2025 Південний офіс Держаудитслужби у відповідь на лист прокуратури повідомив, що перевірка фактів законності укладення додаткових угод не проводилася, заходи захисту інтересів держави не здійснювалися. Водночас у листі зазначено, що наведені факти будуть враховані під час проведення чергових заходів державного фінансового контролю у Лікарні.

Листом від 18.11.2025 Рада у відповідь на лист прокуратури повідомила, що зміст листа доведено до відома керівників комунальних підприємств, яким також роз`яснені положення Закону України «Про публічні закупівлі» та вказано про недопустимість таких порушень. При цьому Рада повідомила, що вона не заперечує проти здійснення прокурором представництва в суді законних інтересів держави (місцевого самоврядування).

Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Варто зауважити, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, у зв`язку з чим, суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підстав позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) від 04.11.1950р. передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Частиною 3 статті 53 ГПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (аналогічні висновки викладено у пунктах 38-40, 42, 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18).

Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю. Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи. (пункти 1, 7 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 №43).

Частиною 1 ст. 1 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26.01.1993 № 2939-XII (зі змінами) передбачено, що здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю).

Частинами 1, 2 ст. 5 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» передбачено, що контроль за дотриманням законодавства у сфері закупівель здійснюється шляхом проведення моніторингу закупівлі у порядку, встановленому Законом України «Про публічні закупівлі», проведення перевірки закупівель, а також під час державного фінансового аудиту та інспектування. Порядок та підстави проведення органом державного фінансового контролю перевірок закупівель встановлюється Кабінетом Міністрів України

Відсутність доказів вжиття Південним офісом Держаудитслужби як компетентним органом заходів після того, як йому стало відомо про можливе порушення інтересів держави, свідчить про правомірність визначення прокурором позивачем за даним позовом зазначеної особи. Подібні висновки наведені у постановах Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 927/1058/21, від 07.12.2022 у справі № 927/189/22, від 13.03.2024 у справі № 927/535/22, від 13.03.2024 у справі № 922/1682/22, від 26.03.2024 у справі № 927/373/22.

Судом встановлено, що прокурор звертався до Південного офісу Держаудитслужби, а також до Ради з листами, у яких повідомляв про наявність порушень чинного законодавства під час укладення спірних додаткових угод до договору №06-187-ВЦ від 08.02.2021. Відсутність доказів самостійного пред`явлення позивачами позову дозволяє суду дійти висновку про наявність підстав для подання прокурором зазначеного позову до суду.

Доводи відповідача про пред`явлення прокурором даного позову після визнання окремих приписів ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» неконституційними згідно з рішенням Конституційного Суду України від 03.12.2025 року у справі №3-28/2024(59/24) судом оцінюються критично, оскільки визнанні неконституційними положення Закону втрачають чинність з 01.01.2027 (п. 3 резолютивної частини рішення).

Предметом заявленого прокурором позову в інтересах держави в особі Південного офісу Держаудитслужби, а також Ради є вимоги до ТОВ «ООЕК» та Лікарні про визнання недійсними додаткових угод №3-10, 13 до договору №06-187-ВЦ від 08.02.2021 та стягнення з ТОВ «ООЕК» на користь Ради безпідставно отриманих коштів у розмірі 303 869,03 грн.

Згідно з ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади визначені положеннями Закону України «Про публічні закупівлі» № 922-VIII від 25.12.2015 (зі змінами, в редакції чинній, на дату укладення договору).

Відповідно до п. 6, 18 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про публічні закупівлі» договір про закупівлю - господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару; переможець процедури закупівлі - учасник, тендерна пропозиція якого відповідає всім критеріям та умовам, що визначені у тендерній документації, і визнана найбільш економічно вигідною, та якому замовник повідомив про намір укласти договір про закупівлю, або учасник, якому замовник повідомив про намір укласти договір про закупівлю за результатами застосування переговорної процедури закупівлі.

Частиною 1 ст. 5 Закону України «Про публічні закупівлі» передбачено, що закупівлі здійснюються за такими принципами: 1) добросовісна конкуренція серед учасників; 2) максимальна економія, ефективність та пропорційність; 3) відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; 4) недискримінація учасників та рівне ставлення до них; 5)об`єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі; 6) запобігання корупційним діям і зловживанням.

В силу вимог ч. 1 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі (ч. 4 ст. ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі»).

Господарським судом під час вирішення даного спору було встановлено, що 08.02.2021 між ТОВ «ООЕК» та Лікарнею було укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № 06-187-ВЦ, за умовами якого ТОВ «ООЕК» зобов`язалось поставити Лікарні електричну енергію загальною кількістю 490 000 кВт/год, загальна вартість якої становить 1 077 999,99 грн, тобто по 2,19999998 грн за 1 кВт/год.

В подальшому між сторонами по справі було укладено додаткові угоди №2-10,13, в результаті укладення яких кінцева ціна була збільшена до 4,690524 грн за 1 кВт/год.

26.06.2021 набрав чинності Закон №1530-IX від 03.06.2021, яким було викладено п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» в новій редакції.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» (в редакції, чинній на дату укладення додаткових угод №3-10) істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

Суд зазначає, що у цій нормі передбачена можливість внесення змін до договору про закупівлю у разі збільшення ціни товару, однак за умови, що сукупне значення збільшення ціни при послідовних змінах до договору не повинне перевищувати нормативно визначеного граничного (порогового) відсоткового значення суми, визначеної у договорі про закупівлю, а не застосовуватися щоразу до кожного окремого випадку внесення змін. Такі послідовні зміни не повинні спрямовуватися на ухиляння від виконання положень цієї норми.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 у справі №922/2321/22 дійшла висновку, що ціна за одиницю товару у будь-якому разі не може бути збільшена більше, ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» №922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.11.2025 у справі №920/19/24 розглянула питання щодо відступу від висновку про застосування норми права, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22, та дійшла висновку про відсутність підстав для цього.

При вирішенні питання про наявність підстав для визнання додаткових угод №2-3 недійсними суд вважає за необхідне надати правову оцінку доводам ТОВ «ООЕК» щодо необхідності застосування приписів ст. 41 чинного Закону України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 № 922-VIII в новій редакції.

24.06.2026 набрали чинності окремі статті та пункти Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про публічні закупівлі» від 27.05.2026 №4888-IX, в тому числі, абз. 4-7 пп. 13 п. 10 розділу XIV Прикінцевих та перехідних положень. При цьому повноцінно зазначений Закон має бути введений в дію з 24.03.2027.

На підставі абз. 4-7 пп. 13 п. 10 розділу XIV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про публічні закупівлі» від 27.05.2026 № 4888-IX ст. 41 чинного Закону України «Про публічні закупівлі» була викладена в новій редакції.

Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», в редакцій чинній з 24.06.2026, істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю / внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії. Обмеження щодо збільшення ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків застосовується щодо кожного окремого випадку збільшення ціни за одиницю товару (без обмеження кількості змін).

Таким чином, чинною редакцією п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» передбачено право учасників публічних закупівель на збільшення ціни необмежену кількість разів, але не більше ніж на 10 відсотків щодо кожного окремого випадку збільшення ціни.

Згідно з п. 7 розділу XIV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про публічні закупівлі» від 27.05.2026 № 4888-IX, який також набрав чинності з 24.06.2026, положення пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" від 25 грудня 2015 року № 922-VIII в редакції цього Закону застосовуються до правовідносин у сфері публічних закупівель, що виникли з дня набрання чинності Законом України "Про публічні закупівлі" від 25 грудня 2015 року № 922-VIII.

У силу статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Закріплений у наведеній нормі принцип незворотності дії закону та інших нормативно-правових актів у часі полягає в тому, що дія їх не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання ними чинності, за винятком випадку, коли закон або інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України у рішенні від 09.02.1999 № 1-рп/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення ч. 1 ст. 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) дійшов висновку, що вказані положення про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що вони стосуються людини і громадянина (фізичної особи). Але це не означає, що цей конституційний принцип не може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які пом`якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб. Проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

Таким чином, за загальним правилом норма права діє стосовно фактів і відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто до події, факту застосовується закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце. Водночас в окремих випадках до правовідносин може бути застосований закон, прийнятий пізніше, за умови наявності в такому законі відповідної вказівки про його зворотну дію в часі.

Системний аналіз викладеного дає змогу виокремити два випадки зворотної дії норм цивільного / господарського законодавства: 1) коли акт законодавства пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність; 2) якщо законодавець встановлює спеціальні випадки зворотної дії актів законодавства (висновок Верховного Суду у постанові від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16, у постанові від 22.10.2025 у справі № 761/15469/20-ц).

З урахуванням викладеного господарський суд доходить висновку, що нова редакція п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» згідно з п. 7 розділу XIV Прикінцевих та перехідних положень Закону № 4888-IX має застосовуватися до правовідносин у сфері публічних закупівель, що виникли з дня набрання чинності Законом України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 № 922-VIII. Викладене дозволяє суду дійти висновку про необхідність застосування нової редакції п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» до правовідносин у сфері публічних закупівель, що виникли з 19.02.2016, тобто з дати набрання чинності Законом № 922-VIII. При цьому господарський суд враховує, що можливість застосування нової редакції пов`язується виключно з датою виникнення таких правовідносин, тобто дата припинення правовідносин не визначена в якості умови застосування/незастосування закону.

Правовідносин у сфері публічних закупівель між Лікарнею та ТОВ «ООЕК» виникли з 08.02.2021, тобто з дати укладення договору, який був укладений після 19.02.2016 - дати набрання чинності Законом № 922-VIII. Таким чином, незважаючи на припинення правовідносин сторін за договором, нова редакція має бути застосована судом під час оцінки питанню наявності/відсутності підстав для визнання додаткових угод недійсними.

Господарський суд зазначає, що додаткові угоди №3-10 були укладені на підставі п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», додаткова угода №13 укладена між відповідачами з посиланням на п. 7 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» у зв`язку зі зміною тарифу на послуги з передачі електричної енергії. Таким чином, ТОВ «ООЕК» обґрунтовано посилалося на відсутність підстав для застосування п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» під час вирішення питання недійсність додаткової угоди №13.

В результаті укладення додаткових угоди №3-10 до договору про постачання електричної енергії споживачу №06-187-ВЦ від 08.02.2021 ціна за одиницю товару за кожною з угод не була збільшена більше ніж на 10 % у порівняння з попередньою ціною. Викладене дозволяє господарському суду дійти висновку про відсутність передбачених законом підстав для визнання додаткових угод №3-10 недійсними, оскільки такі угоди укладені з дотриманням вимог положень закону, який в силу п. 7 розділу XIV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про публічні закупівлі» від 27.05.2026 № 4888-IX має бути застосований судом під час оцінки обґрунтованості позову прокурора.

Господарським судом критично оцінюються доводи прокурора про відсутність документального підтвердження факту підвищення (коливання) ціни за період дії договору як на підставу для визнання додаткових угод недійсними з огляду на наступне.

Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених у ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.10.2020 у справі №912/1580/18, від 02.12.2020 у справі № 913/368/19, від 11.05.2023 у справі №910/17520/21).

Тобто сам факт збільшення ціни товару на ринку не обов`язково тягне підвищення ціни на аналогічний товар, який є предметом договору.

Господарським судом враховано, що Закон України «Про публічні закупівлі» не передбачає форму / вигляд інформації щодо зміни ціни на ринку, а, отже, питання правомірності збільшення ціни має оцінюватися в кожному конкретному випадку.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У ч. 1 ст. 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19, провадження № 12-57гс21).

В обґрунтування власної правової позиції прокурор лише посилається на недостатність документального підтвердження наявності підстав для укладення додаткових угод, не надаючи при цьому жодного доказу, який може спростувати враховані сторонами обставини під час укладення додаткових угод, що не відповідає закріпленому у процесуальному законодавстві принципу змагальності сторін. Таким чином, прокурор безпідставно намагається перекласти тягар доведення обставини укладення додаткових угод з дотриманням вимог чинного законодавства на відповідачів.

З викладених обставин, приймаючи до уваги збільшення ціни за одиницю товару згідно з додатковими угодами №3-10 з дотриманням вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та за наявності відповідного документального підтвердження, враховуючи ненадання прокурором доказів, які можуть спростувати враховані Лікарнею та ТОВ «ООЕК» підстави для укладення вказаних угод, господарський суд доходить висновку про правомірність відмови у задоволенні заявлених прокурором позовних вимог в цій частині позову.

Вирішуючи питання про наявність підстав для визнання недійсною додаткової угоди №13 до договору, яка, як було встановлено судом, була укладена між відповідачами на підставі п. 7 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та у зв`язку зі зміною тарифу на послуги з передачі електричної енергії, суд виходить з наступного.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 14 ГПК України).

Таким чином, у господарському судочинстві реалізується принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин), та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формулювання змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача.

Верховний Суд у постанові від 25.02.2026 у справі № 922/4571/14 (922/4018/24) зазначив, що формування змісту й обсягу своїх вимог є диспозитивним правом учасника судового процесу, кожен з яких сам визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави звернення до суду. При цьому тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно в межах заявлених ними вимог і наданих доказів. Суд не може вийти за межі заявлених йому вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет поданої йому заяви (позову, клопотання, скарги).

Враховуючи закріплений у господарському судочинстві принцип диспозитивності, господарський суд доходить висновку, що оцінка заявленим прокурором позовним вимогам має здійснюватися виключно у межах доводів прокурора, наведеним в обґрунтування заявлених позовних вимог. Оскільки прокурором не обґрунтовано наявність підстав для визнання додаткової угоди №13 недійсною у зв`язку з її невідповідністю вимогам п. 7 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», господарський суд доходить висновку про необхідність відмови у задоволенні заявлених прокурором позовним вимогам в цій частині позову.

При цьому суд зазначає, що неповідомлення ТОВ «ООЕК» Лікарню про зміну тарифу за 20 днів до дати укладення договору не є підставою для визнання додаткових угод недійсними. Недотримання відповідачем вказаного строку надавало Лікарні право відмовитися від укладення додаткових угод яким Лікарня не скористалася.

Включення відповідачами до додаткових угоди умов про розповсюдження дії таких угод на правовідносини, які виникли до їх укладення, які на підставу для визнання додаткових угод недійсними судом також оцінюється критично. Право на включення такої умови до договору передбачено ст. 631 ЦК України, а, отже, прокурор, посилаючись на наявність підстав для визнання угод недійсними у зв`язку з включенням таких пунктів, мав навести суду порушення відповідачами, в такому випадку, інших положень закону, наприклад, зміни ціни за одиницю товару після фактичного постачання електричної енергії та підписання відповідачами актів приймання-передачі товарної продукції тощо.

З викладених обставин господарський суд доходить висновку про правомірність та законність відмови у задоволенні заявлених прокурором позовних вимог в інтересах держави в особі Південного офісу Держаудитслужби, Ради до ТОВ «ООЕК» та Лікарні про визнання недійсними додаткових угод №3 від 23.09.2021, №4 від 24.09.2021, №5 від 27.09.2021, №6 від 28.09.2021, №7 від 24.11.2021, №8 від 25.11.2021, №9 від 26.11.2021, №10 від 29.11.2021, №13 від 21.01.2022 до договору про постачання електричної енергії споживачу №06-187-ВЦ від 08.02.2021.

Відмова у задоволенні позовних вимог про визнання додаткових угод недійсними має наслідком відмову у задоволенні похідної вимоги прокурора про стягнення з ТОВ «ООЕК» на користь Ради безпідставно одержаних коштів у сумі 303 869,03 грн.

У п. 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 «Справа «Серявін та інші проти України», заява №4909/04, зазначено, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони грунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії», №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

З урахуванням висновків, до яких суд дійшов за результатом вирішення спору, суду не вбачається за необхідне надавати оцінку іншим доводам сторін, наведеним в обґрунтування власних правових позицій.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі неподання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку про правомірність та законність відмови у задоволенні заявленого керівником Біляївської окружної прокуратури позову в інтересах держави в особі Південного офісу Держаудитслужби, Біляївської міської ради Одеського району Одеської області до товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія», комунального некомерційного підприємства «Біляївська багатопрофільна лікарня» Біляївської міської ради про визнання недійсними додаткових угод №3 від 23.09.2021, №4 від 24.09.2021, №5 від 27.09.2021, №6 від 28.09.2021, №7 від 24.11.2021, №8 від 25.11.2021, №9 від 26.11.2021, №10 від 29.11.2021, №13 від 21.01.2022 до договору про постачання електричної енергії споживачу №06-187-ВЦ від 08.02.2021, укладеного між відповідачами; та стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» на користь Біляївської міської ради Одеського району Одеської області безпідставно одержаних коштів у сумі 303 869,03 грн.

Судові витрати зі сплати судового збору покладаються судом на прокурора у зв`язку з відмовою у задоволенні позову відповідно до ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236 - 238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного рішення суду.

Повне рішення складено 16 листопада 2026 р.

Суддя С.П. Желєзна

Часті запитання

Який тип судового документу № 141620134 ?

Документ № 141620134 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 141620134 ?

Дата ухвалення - 04.11.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141620134 ?

Форма судочинства - Господарське

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141620134 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Відомості про судове рішення № 141620134, Господарський суд Одеської області

Судове рішення № 141620134, Господарський суд Одеської області було прийнято 04.11.2026. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити корисні відомості.

Судове рішення № 141620134 відноситься до справи № 916/471/26

Це рішення відноситься до справи № 916/471/26. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша система забезпечує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість детального налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку даних. Це дозволяє продуктивно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141586167
Наступний документ : 141620135