Рішення № 141619959, 09.11.2026, Господарський суд Кіровоградської області

Дата ухвалення
09.11.2026
Номер справи
912/857/26
Номер документу
141619959
Форма судочинства
Господарське
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. В`ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25006,

тел. (0522) 30-10-22, 30-10-23, код ЄДРПОУ 03499951,

e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2026 рокуСправа № 912/857/26

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Тимошевської В.В. за участю секретаря судового засідання Проскурні О.О. розглянув у відкритому судовому засіданні справу №912/857/26

за позовом: Першого заступника керівника Голованівської окружної прокуратури, вул. Паркова, 13, с-ще Голованівськ, Кіровоградська область, 26500, в інтересах держави

до відповідачів:

1. Підвисоцької сільської ради Голованівського району Кіровоградської області, вул. Центральна, 20, с. Підвисоке, Голованівський район, Кіровоградська область, 26122

2. Приватного сільськогосподарського підприємства "Еліт", вул. Зелена Брама, 49, с. Нерубайка, Голованівський район, Кіровоградська область, 26120

про визнання недійсними рішення, договору купівлі-продажу та зобов`язання повернути земельну ділянку

Представники:

від прокурора - Лагода О.В., прокурор відділу представництва, посвідчення №075371 від 01.03.2023;

від відповідача 1 - Тельний І.Б., самопредставництво, посадова інструкція юриста-консультанта (відеоконференція);

від відповідача 2 - Прудивус М.А., адвокат, ордер серія СА №1161655 від 26.05.2026 (відеоконференція).

В засіданні суду оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Перший заступник керівника Голованівської окружної прокуратури (далі - Прокурор) в інтересах держави звернувся до господарського суду з позовною заявою з вимогами до Підвисоцької сільської ради Голованівського району Кіровоградської області (далі - Підвисоцька сільська рада, відповідач 1) та до Приватного сільськогосподарського підприємства "ЕЛІТ" (далі - ПСП "ЕЛІТ", відповідач 2) про таке:

- визнати недійсним рішення Підвисоцької сільської ради від 25.05.2023 №1778;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу №1478 від 08.08.2023 щодо земельної ділянки площею 0,0399 га з кадастровим номером 3523683600:51:000:0331, яка розташована за адресою: вулиця Зелена Брама, 53, село Нерубайка Голованівського району Кіровоградської області;

- зобов`язати Приватне сільськогосподарське підприємство "Еліт" повернути Підвисоцькій сільській територіальній громаді в особі Підвисоцької сільської ради земельну ділянку з кадастровим номером 3523683600:51:000:0331 площею 0,0399 га.

В обґрунтування підстав позову зазначено, що за оспорюваними рішенням і договором відчужено земельну ділянку сільськогосподарського призначення, щодо якої частиною 7 статті 130 Земельного кодексу України передбачена пряма заборона продажу. Наведене, на думку Прокурора, є підставою для визнання оспорюваних документів недійсними та повернення земельної ділянки відповідній територіальній громаді задля відновлення інтересів такої громади.

Мотивуючи виключність випадку для представництва Прокурором інтересів держави у даному випадку, вказано на те, що земля є національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується і таке право набувається і реалізується виключно відповідно до закону. Органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі та в межах повноважень, що передбачені Конституцією та законами України. У даному випадку орган місцевого самоврядування діяв не у спосіб, що визначений законодавством, відповідно й не в інтересах територіальної громади.

Ухвалою господарського суду від 07.05.2026 за поданим позовом відкрито провадження у справі №912/857/26. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. У справі призначено підготовче засідання, учасникам справи встановлено строки для подання заяв по суті справи.

Відповідачі позовні вимоги заперечили, про що до справи подано відзиви на позов.

Підвисоцька сільська рада заперечуючи позовні вимоги вказала на таке: Прокурор має визначитись з фабулою правопорушення, оскільки неможливо одночасне звинувачення у кримінальному правопорушенні та подання господарського позову; Прокурор зобов`язаний діяти прозоро та повідомляти суд про наявність кримінального провадження за цим же фактом; оспорюване рішення винесено в належний та законний спосіб колегіально депутатським корпусом; у даній справі Прокурор не набув статусу позивача, оскільки державний контроль в цій галузі покладено на Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області; Підвисоцька сільська рада не уповноважувала Прокурора на звернення до суду з позовом; в матеріалах справи відсутні докази для встановлення факту порушень вимог земельного законодавства, а докази, які надано Прокурором є недопустимими та незаконно здобутими; виходячи з положень, зокрема, ст. 120 Земельного кодексу України та наявності на земельній ділянці об`єкта нерухомого майна, який належить ПСП "ЕЛІТ", у Підвисоцької сільської ради були відсутні повноваження для відмови в продажу земельної ділянки; згідно вимог чинного законодавства України не є "сільськогосподарськими угіддями" передбачені лише за складом угідь землі з кодом за КВЗУ 013.00 "Землі під сільськогосподарськими та іншими господарськими будівлями і дворами", як вказано у договорі купівлі-продажу; заборона не може поширюватися на земельні ділянки сільськогосподарського призначення ніж для "ведення товарного сільськогосподарського виробництва", яке прямо згадується у підпункті "б" пункту 15 Перехідних положень ЗК України"; пункт 5 ст. 20 ЗК України забороняє власникам самостійно визначати види використання земельних ділянок в межах категорії земель сільськогосподарського призначення; Прокурор не надав належних доказів обґрунтування підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді.

ПСП "ЕЛІТ" згідно відзиву на позов вказав на таке: з огляду на наявність на земельних ділянках нерухомого майна ПСП "ЕЛІТ" та дію положень ст. 120 ЗК України, ст. 377 ЦК України, об`єктивного представництва та визначення "інтересів держави" у справі немає, оскільки земельні ділянки не можуть бути використані в іншій спосіб, крім як передача в користування ПСП "ЕЛІТ"; земельна ділянка за своєю площею є необхідною для обслуговування будівлі; цільове призначення земельної ділянки 01.13 "для іншого сільськогосподарського призначення", тоді як з тексту позовної заяви не зрозуміло з яких підстав Прокурор поширює заборону на таку земельну ділянку згідно ч. 7 ст. 130 ЗК України; обраний Прокурором спосіб захисту є неефективним; Прокурор, заявляючи позовні вимоги не ґрунтовні на ст. 388 ЦК України, отримує процесуально можливість у вигляді відсутності обов`язку унести на депозит суду вартість спірної земельної ділянки, а отже маніпулює своїми повноваженнями та порушує право ПСП "ЕЛІТ"; право власності відповідача є непорушним, тому мають бути дотримані критерії втручання держави у право на мирне володіння майно, в протилежному випадку матиме місце порушення ст. 1 Першого протоколу Конвенції ЄСПЛ.

У відповіді на відзив Прокурор з приводу заперечень відповідачів навів такі аргументи:

щодо відзиву Підвисоцької сільської ради - Прокурор отримав дозвіл на розголошення відомостей досудового розслідування з метою заявлення позовів поза межами кримінального провадження; позовна заява у справі подана не з метою притягнення винних до відповідальності, а у зв`язку з необхідністю відновлення та захисту порушених інтересів держави, які полягають у неухильному дотриманні законодавства при розпорядженні землями комунальної власності; норми законодавства, якими сторони керувалися при оформленні оспорюваних документів, не передбачають наявності у ПСП "ЕЛІТ" прав для набуття у власність земельної ділянки комунальної власності сільськогосподарського призначення; виходячи із законодавчо визначених повноважень Держгеокадастру, такий орган не має повноважень звертатися до суду з позовом у спірних правовідносинах; оскільки Підвисоцька сільська рада визначена відповідачем, то Прокурор не зобов`язаний попередньо до звернення до суду з позовом повідомляти такий орган;

щодо відзиву ПСП "ЕЛІТ" - на момент прийняття оспорюваного рішення та укладення договору будь-якої реєстрації права власності на нерухоме майно за ПСП "ЕЛІТ" не було; законодавець визначає два титули, на якому може передаватися земельна ділянка - власність або користування, а отже при наявності на земельній ділянці нерухомого майна ПСП "ЕЛІТ" останній мав право отримати земельну ділянку у користування виключно на праві оренди; категорія земель є більш загальним поняттям і поділ земель на категорії здійснюється з прив`язкою до їх цільового призначення; думка відповідача, що земельна ділянка, яка має цільове призначення "для іншого сільськогосподарського призначення" не є землями сільськогосподарського призначення є хибною; обраний Прокурором спосіб захисту відповідає законодавству.

03.06.2026 суд розпочав підготовче засідання.

У підготовчих засіданнях оголошувалась перерва з 03.06. до 18.06.2023, з 18.06. до 08.07.2026.

У межах підготовчого провадження Підвисоцькою сільською радою заявлялись клопотання про:

зупинення провадження у справі від 11.05.2026;

визнання доказу недопустимим/неналежним/недостовірним від 26.05.2026;

про відмову у прийняті та врахуванні відповіді на відзив та заперечень на клопотання відповідача від 17.06.2026;

залишення позову без розгляду від 29.06.2026;

Суд ухвалами від 18.06.2026, 08.07.2026 відмовив у задоволенні вищевказаних клопотань (заяв).

У підготовчому засіданні 08.07.2026 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 04.08.2026.

04.08.2026 суд відкрив судове засідання з розгляду справи по суті, в якому оголосив перерву до 24.09.2026.

24.09.2026 суд продовжив судове засідання з розгляду справи по суті, в якому представником Підвисоцької сільської ради заявлено усне клопотання про виключення з числа доказів копії рішення Підвисоцької сільської ради від 25.05.2023.

З огляду на заявлене усне клопотання, суд надав можливим відповідачу 1 подати письмові пояснення з питання щодо прийняття рішення про продаж земельної ділянки та його змісту.

У засіданні суду оголошено перерву до 30.10.2026.

Підвисоцька сільська рада подала письмові пояснення із зазначеного питання, в яких виклала письмово клопотання про виключення (визнання недопустимим) доказу, одержаного з порушенням закону, а саме копії рішення Підвисоцької сільської ради №1778 від 25.05.2023.

30.10.2026 суд продовжив судове засідання з розгляду справи по суті, в якому постановив ухвалу про відмову у задоволенні вищевказаного клопотання Підвисоцької сільської ради.

В судовому засіданні 30.10.2026 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення, ухвалення та проголошення якого відкладено на 09.11.2026.

В засіданні суду Прокурором позовні вимоги підтримано повністю, представниками відповідачів заперечено проти задоволення позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи за заслухавши представників учасників справи, дослідивши в судовому засіданні докази у справі, суд встановив такі обставини, які є предметом доказування.

Рішенням Нерубайської сільської ради Новоархангельського району від 24.12.2019 №340 затверджено технічну документацію та землеустрою щодо поділу земельної ділянки загальною площею 1,8370 га кадастровий номер 3523683600:51:000:0036, в результаті чого утворилось шість земельних ділянок, серед яких земельна ділянка площею 0,0399 га з кадастровим номером 3523683600:51:000:0331 для іншого сільськогосподарського призначення (під розміщення господарських будівель і споруд) (том 1 а.с. 22).

Згідно Витягу з Державного земельного кадастру, сформованого станом на 27.12.2019, земельна ділянка кадастровий номер 3523683600:51:000:0331 відноситься до категорії земель - землі сільськогосподарського призначення, цільове призначення - 01.13 для іншого сільськогосподарського призначення, вид використання - під розміщення господарських будівель і споруд, форма власності - комунальна (том 1 а.с. 38-43).

Рішенням Нерубайської сільської ради Новоархангельського району від 13.03.2020 №348 внесено зміни до вищевказаного рішення від 24.12.2019 №340 та доповнено його пунктом, яким в оренду ПСП "ЕЛІТ" передано, в тому числі, земельну ділянку площею 0,0399 га з кадастровим номером 3523683600:51:000:0331 (том 1 а.с. 23).

31.03.2020 між Нерубайською сільською радою і ПСП "ЕЛІТ" укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3523683600:51:000:0331 (том 1 а.с. 24-29).

Згідно вказаного договору, в оренду передано земельну ділянку загальною площею 0,0399 га, в тому числі: 0,0399 га землі під сільськогосподарськими та іншими господарськими будівлями і дворами, що не надана у власність та користування іншим особам.

У договорі вказано категорію земельної ділянки - землі сільськогосподарського призначення (комунальної власності). Зазначено, що на земельній ділянці наявна нежитлова будівля (приміщення ремонтної майстерні). Строк дії договору на 49 років.

Право власності Нерубайської сільської ради та право оренди ПСП "ЕЛІТ" на земельну ділянку зареєстровано 23.04.2020, про що свідчить Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (том 1 а.с. 19-21).

Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 №716-р територіальна громада села Нерубайка Новоархангельського району Кіровоградської області увійшла до Підвисоцької територіальної громади з адміністративним центром у селі Підвисоке Голованівського Кіровоградської області.

За Законом України "Про добровільне об`єднання територіальних громад" (ст.8) об`єднана територіальна громада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків територіальних громад, що об`єдналися.

Постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 № 807-ІХ у Кіровоградській області утворено чотири райони, у тому числі Голованівський район (з адміністративним центром у селищі міського типу Голованівськ) у складі територій Благовіщенської і міської, Вільшанської селищної, Гайворонської міської, Голованівської селищної, Заваллівської селищної, Надлацької сільської, Новоархангельської селищної, Перегонівської сільської, Підвисоцької сільської, Побузької селищної територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України.

У подальшому територія Нерубайської сільської ради у 2020 році увійшла до складу Підвисоцької територіальної громади, відповідно права власника земель комунальної власності перейшли до об`єднаної територіальної громади, повноваження від імені якої здійснює Підвисоцька сільська рада.

Внаслідок вказаних змін в адміністративно-територіальному устрої України місцем розташування земельної ділянки з кадастровим номером 3523683600:51:000:0331 є територія Підвисоцької сільської ради Голованівського району Кіровоградської області, а власником земельної ділянки стала Підвисоцька сільська рада.

25.05.2023 Підвисоцькою сільською радою на тридцять сьомій сесії VІІІ скликання прийнято рішення "Про продаж земельної ділянки комунальної форми власності територіальної громади в особі Підвисоцької сільської ради, ПСП "ЕЛІТ" (далі - оспорюване рішення, том 1 а.с. 30-31).

Згідно вказаного рішення:

- затверджено звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки площею 0,0399 га з кадастровим номером 3523683600:51:000:0331, місце розташування: Кіровоградська область, Голованівський район (колишня назва Новоархангельський район), село Нерубайка, вулиця Зелена Брама, будинок 53; цільове призначення - 01.13 для іншого сільськогосподарського призначення, під розміщення господарських будівель і споруд (пункт 1);

- затверджено оціночну вартість земельної ділянки в сумі 2074,80 грн на підставі експертної грошової оцінки (висновок експерта про оціночну вартість від 17.04.2023) (пункт 2);

- продано ПСП "ЕЛІТ" земельну ділянку комунальної власності територіальної громади в особі Підвисоцької сільської ради загальною площею 0,0399 га з кадастровим номером 3523683600:51:000:0331 для іншого сільськогосподарського призначення, під розміщення господарських будівель і споруд з розстроченням платежу строком на 1 рік (пункт 3).

08.08.2023 між Підвисоцькою сільською радою (Продавець) та ПСП "ЕЛІТ" (Покупець) укладено договір купівлі-продажу, який нотаріально посвідчено та зареєстровано в реєстрі № 1478 (далі - оспорюваний договір, том 1 а.с. 32-35).

Предметом оспорюваного договору є продаж Продавцем у власність Покупця земельної ділянки площею 0,0399 га з кадастровим номером 3523683600:51:000:0331, яка розташована за адресою: вулиця Зелена Брама, 53, село Нерубайка Голованівського району Кіровоградської області.

За текстом оспорюваного договору зазначено:

цільове призначення земельної ділянки - для іншого сільськогосподарського призначення та відчужується без зміни її цільового призначення;

земельна ділянка перебуває у комунальній власності, повноваження щодо розпорядження належить Підвисоцькій сільській раді;

земельна ділянка була надана Покупцеві в оренду на підставі Договору оренди, дата державної реєстрації іншого речового права 23.04.2020, номер запису про інше речове право 36359235;

продаж земельної ділянки вчиняється за ціною, яка становить 2 074,80 грн, які сплачено Покупцем до підписання договору;

цей договір про перехід права власності на земельну ділянку вважається укладеним з дня його нотаріального посвідчення;

право власності на земельну ділянку у Покупця виникає з моменту державної реєстрації права власності.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, сформованого станом на 07.04.2026, право власності на земельну ділянку кадастровий номер 3523683600:51:000:0331 зареєстровано за ПСП "ЕЛІТ" 08.08.2023 на підставі вищевказаного договору купівлі-продажу від 08.08.2023 (том 1 а.с. 18-21).

Прокурор вказує на те, що продаж земельної ділянки з кадастровим номером 3523683600:51:000:0331 здійснено всупереч вимогам земельного законодавства внаслідок встановленої ч. 7 ст. 130 Земельного кодексу України прямої заборони на продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення.

Згідно доказів, наданих відповідачем 2 ПСП "ЕЛІТ", останньому на підставі Свідоцтва про право власності, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Нерубайської сільської ради від 12.03.2007 №8 належить на праві приватної власності комплекс будівель та споруд, який розташований в с. Нерубайка, по вул. Зелена Брама, 53 (том 1 а.с. 167).

Відповідач 2 надав архівну довідку КП "Благовіщенське міжміське бюро технічної інвентаризації" щодо реєстрації права власності на вищевказане майно за ПСП "ЕЛІТ" та Інформацію щодо технічних показників об`єктів нерухомого майна (том 1 а.с. 165, 166).

Відповідно до вказаних доказів відповідач повідомляє, що вищевказане нерухоме майно знаходиться на земельній ділянці кадастровий номер 3523683600:51:000:0331 та на інших земельних ділянках за адресою: с. Нерубайка, вул. Зелена Брама, 53, щодо яких попередньо було оформлено право оренди.

Обставини знаходження на земельній ділянці нерухомого майна виключають, на думку ПСП "ЕЛІТ", підстави для визнання оспорюваного договору недійсним та повернення земельної ділянки.

Норми права, застосовані судом, та оцінка доводів сторін і поданих доказів.

1. Щодо підстав представництва інтересів держави прокурором у справі.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України "Про прокуратуру". Частина перша цієї статті визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно з абзацами першим та другим частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Згідно із частиною четвертою статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Як унормовано в абзаці другому частини п`ятої цієї статті, у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор вказує про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

У даному випадку Прокурор звернувся до суду з позовом самостійно, визначивши Підвисоцьку сільську раду, як орган, уповноважений представляти інтереси держави у спірних правовідносинах, відповідачем у справі, оскільки предметом оскарження, поряд з договором купівлі-продажу, є також рішення цієї сільської ради, на підставі якого відбулося відчуження спірної земельної ділянки.

Обґрунтовуючи порушення інтересів держави та необхідність їх захисту, Прокурор послався на особливий статус земель та їх охорону державою, необхідність додержання законодавчого прядку відчуження земель, відновлення права власності Українського народу на землю.

Прокурор вважає зазначене виключним випадком, що надає підстави для звернення до суду.

Оцінюючи наведені доводи в контексті законодавчого регулювання питанняпредставництва інтересів держави прокурором, суд дійшов таких висновків.

У відповідності до п. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України №3-рп/99 у справі №1-1/99 від 08.04.1999 прокурор або його заступник самостійно визначає з посиланням на чинне законодавство в чому полягає порушення інтересів держави, обґрунтовуючи в позовній заяві необхідність їх захисту, та визначає орган, який уповноважений державою виконувати відповідні функції в спірних правовідносинах.

У зазначеному рішенні вказано, що оскільки "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносин. Під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах" потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.09.2024 у справі № 587/1382/15-ц зроблено висновок, що "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність має бути предметом самостійної оцінки суду в кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація категорії "інтереси держави" може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

У постановах Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 916/3022/21, від 19.03.2024 у справі № 340/11/23 зроблено такі висновки:

"Громада володіє деякими ознаками суб`єкта публічно-правових відносин, може мати власні (публічні) інтереси, що є відмінними від інтересів конкретної (приватної) особи. До того ж, Основним Законом України (статті 13, 23, 41, 43, 89 та 95) визначено, що суспільні (публічні) інтереси підлягають самостійному захисту, а також обов`язковому врахуванню під час ухвалення найважливіших рішень на рівні держави або відповідної територіальної громади.

Інтереси держави, зокрема, охоплюють інтереси жителів територіальної громади, оскільки відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Хоча в Конституції України й не йдеться про захист прокурором інтересів суспільства, але інтерес держави є насамперед інтересом більшості членів суспільства, якому вона служить. Отже, інтерес держави охоплює суспільні (публічні) інтереси. Тому прокурор може захищати і суспільні інтереси, зокрема громад, з тих самих підстав, що й інтереси держави. Відтак звернення прокурора з позовом в інтересах держави охоплює у тому числі й захист інтересів громади".

Згідно позиції Верховного Суду, викладеної у постановах у від 25.04.2018 у справі №806/1000/17, від 08.02.2019 у справі №915/20/18, інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, - які відносяться до їх компетенції, а також у захисті прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізується у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання, органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи.

Крім цього, Верховний Суд у постанові від 13.03.2018 у справі № 911/620/17 зазначив, що у правовідносинах, що стосуються прав та економічних інтересів територіальної громади інтереси держави та місцевого самоврядування, повністю збігаються.

У справі, що розглядається, предметом спору є питання законності відчуження земельної ділянки комунальної форми власності, яка належала на праві власності територіальній громаді в особі Підвисоцької сільської ради.

Виходячи з приписів ст. ст. 13, 14, 19 Конституції України, земля є об`єктом права власності Українського народу, є національним багатством, перебуває під особливою охороною держави, а орган місцевого самоврядування зобов`язаний діяти виключно в межах повноважень та у спосіб, визначені законом.

Наведене свідчить про особливу суспільну значущість земельних правовідносин та необхідність забезпечення законності розпорядження землями комунальної власності. Відчуження земельної ділянки територіальної громади з порушенням установлених законом вимог призводить до порушення її майнових інтересів, пов`язаних із правом володіння, користування та розпорядження належною їй земельною ділянкою, а також порушує конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю.

За таких обставин звернення Прокурора до суду у даній справі спрямоване на захист не лише майнових інтересів конкретної територіальної громади, а й публічного інтересу у забезпеченні законності у сфері земельних відносин. Наведене підтверджує обґрунтованість порушень інтересів держави та необхідність їх захисту у даній справі.

Компетентним органом у сфері розпорядження спірною земельною ділянкою, а також органом, уповноваженим представляти інтереси територіальної громади щодо захисту її майнових прав та інтересів, зокрема стосовно об`єктів комунальної власності, є Підвисоцька сільська рада.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17 виснувала, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Останній не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може та бажає захищати інтереси держави.

Поряд з цим, у даному випадку саме Підвисоцька сільська рада прийняла рішення про відчуження земельної ділянки та уклала оспорюваний договір.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.09.2022 у справі № 483/448/20 сформулювала такий висновок: "Оскаржуючи рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування та правочин щодо розпорядження майном, прокурор вправі звернутися до суду або як самостійний позивач в інтересах держави, визначивши такий орган відповідачем (коли оскаржується рішення останнього), або в інтересах держави в особі відповідного органу, зокрема тоді, коли цей орган є стороною (представником сторони) правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. У разі задоволення вимоги про визнання недійсним правочину та про повернення отриманого за ним (наприклад, земельної ділянки) чи про витребування майна від набувача, таке повернення та витребування відбувається на користь держави чи територіальної громади, від імені яких відповідний орган може діяти тільки як представник. Такі висновки узгоджуються з постановами Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 15.01.2020 у справі № 698/119/18, від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17".

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.06.2024 у справі №925/1133/18 зазначено, що у разі якщо державний орган або орган місцевого самоврядування діє або приймає рішення всупереч закону та інтересам Українського народу, прокурор має право діяти на захист порушених інтересів держави шляхом подання відповідного позову до суду. У цьому випадку органи, які прийняли рішення чи вчинили дії, що, на думку прокурора, порушують інтереси держави, набувають статусу відповідача.

Орган державної влади (або місцевого самоврядування), який порушив права держави чи територіальної громади прийняттям незаконного рішення від імені відповідного суб`єкта права, не може (через відсутність повноважень на захист) та не повинен (з огляду на відсутність спору з іншим учасником цивільних правовідносин) бути позивачем за позовом прокурора, спрямованим на оскарження незаконного рішення цього ж органу та відновлення порушених прав і законних інтересів держави чи територіальної громади. У процесуальному аспекті орган, який прийняв такий акт, не має зацікавленості у задоволенні позовних вимог, відстоюючи правомірність своїх дій, що суперечить правовому статусу позивача. Водночас доведення правомірності дій, які оспорюються позивачем, забезпечується процесуальними повноваженнями відповідача.

За таких обставин звернення Прокурора до суду самостійно з позовом в інтересах держави не є підміною компетентного органу чи альтернативним способом судового захисту, а зумовлене необхідністю забезпечення ефективного захисту інтересів територіальної громади, які не можуть бути належним чином захищені самим органом, рішення та дії якого стали підставою виникнення спору.

Суд вважає слушною думку Прокурора, що воля територіальної громади, як власника, може виражатися лише в таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та інтересам територіальної громади.

При цьому суд враховує, що відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор перед зверненням до суду зобов`язаний попередньо повідомити компетентний орган про намір здійснювати представництво інтересів держави в суді.

Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, така вимога спрямована на надання компетентному органу можливості самостійно відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави та вжити заходів щодо їх захисту. За позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Водночас у даному випадку Підвисоцька сільська рада, яка є компетентним органом у спірних правовідносинах, сама прийняла рішення про відчуження спірної земельної ділянки та уклала оспорюваний договір купівлі-продажу, законність яких є предметом судового розгляду.

Отже, сільська рада у цій справі виступає не як орган, бездіяльність якого щодо захисту інтересів держави оскаржується, а як відповідач, рішення та дії якого прокурор вважає такими, що призвели до порушення інтересів територіальної громади.

У цьому контексті суд враховує правову позицію, викладену в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.05.2025 у справі № 922/3727/19, відповідно до якої встановлений частиною четвертою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» обов`язок попереднього звернення прокурора стосується компетентного органу, який надалі набуде статусу позивача, та не поширюється на суб`єкта, якого прокурор вважає порушником інтересів держави і до якого пред`являє позов як до відповідача.

За таких обставин суд доходить висновку, що у спірних правовідносинах відсутня необхідність попереднього звернення прокурора до Підвисоцької сільської ради з вимогою самостійно оскаржити власне рішення та укладений нею договір купівлі-продажу, оскільки така вимога не відповідала б суті та меті представництва прокурором інтересів держави в суді.

Таким чином, з огляду на характер спірних правовідносин, обставини відчуження земельної ділянки та процесуальний статус Підвисоцької сільської ради як відповідача, суд вважає обґрунтованими підстави самостійного звернення Прокурора до суду в інтересах держави.

Щодо аргументів Підвисоцької сільської ради про відсутність підстав для набуття Прокурором статусу позивача оскільки державний контроль в цій галузі правовідносин покладено на Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, суд зазначає таке.

Повноваження Держгеокадастру у сфері земельних відносин визначені, зокрема, Законом України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», відповідно до якого до його компетенції належить здійснення державного контролю за дотриманням органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства, встановленого порядку набуття і реалізації права на землю, а також дотриманням вимог земельного законодавства у процесі укладення цивільно-правових угод та передачі земельних ділянок у власність.

Водночас сама по собі наявність у зазначеного органу контрольних повноважень у сфері земельних відносин не свідчить про те, що саме він є органом, уповноваженим здійснювати судовий захист права комунальної власності територіальної громади у спірних правовідносинах.

Так, у даних правовідносинах орган Держгеокадастру не має повноважень власника щодо спірної земельної ділянки, а тому його функції обмежуються лише повноваженнями органу державного контролю.

Згідно висновку, наведеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.06.2024 у справі №925/1133/18, реалізуючи державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, у сфері земельних відносин, Держгеокадастр повинен діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду наголосила, що органи Держгеокадастру можуть звертатися до суду лише у вичерпних випадках, прямо передбачених спеціальним законом.

Виходячи з положень Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» та Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру від 14.01.2015 №15, Держгеокадастр не наділений повноваженнями звертатися до суду з позовами про оскарження рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

У контексті наведеного Держгеокадастр має право вносити до органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування клопотання щодо приведення у відповідність із законодавством прийнятих ними рішень з питань регулювання земельних відносин, використання та охорони земель.

У даному випадку позовні вимоги охоплюють вимоги не лише про визнання недійсним договору, а й про визнання недійсним рішення Підвисоцької сільської ради та повернення земельної ділянки, щодо якої Держгеокадастр не є розпорядником.

За вказаних обставин Держгеокадастр не може бути належним позивачем за всіма позовними вимогами, а тому не може забезпечити повний судовий захист.

Суд бере до уваги, що органом, уповноваженим здійснювати повноваження власника щодо спірної земельної ділянки та представляти майнові інтереси територіальної громади, є Підвисоцька сільська рада, яка сама прийняла рішення про відчуження земельної ділянки та уклала оспорюваний договір купівлі-продажу, а відтак не може забезпечити належний судовий захист інтересів територіальної громади шляхом оскарження власних рішень.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 липня 2022 року у справі № 910/5201/19 дійшла висновку про те, що позов у цій справі поданий в межах спору про право користування земельною ділянкою, у якому територіальна громада міста Києва є учасником цивільних відносин та стороною спору. Територіальна громада здійснює свої цивільні права та обов`язки через орган місцевого самоврядування в межах його компетенції, встановленої законом, - Київраду, замість якої й діє прокурор, а не в межах відносин, зазначених у статті 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель». Відтак за встановленими судами обставинами справи відсутні підстави для відступу від правових висновків, наведених у постанові від 1 червня 2021 року у справі № 925/929/19. Отже, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що належним позивачем у справі № 910/5201/19 може бути лише орган, який здійснює розпорядження земельними ділянками комунальної власності, а не орган, який здійснює державний контроль за їх використанням. Оскільки єдиний орган, уповноважений здійснювати розпорядження спірною земельною ділянкою, - Київрада є відповідачем у цій справі, то орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, відсутній, тому прокурор набув статусу позивача».

За таких обставин, враховуючи характер спірних правовідносин, суд доходить висновку про наявність передбачених статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» підстав для здійснення прокурором представництва інтересів держави в суді та набуття ним статусу самостійного позивача.

2. Щодо продажу земельної ділянки.

Земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України (далі - ЗК України), а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

ЗК України, серед іншого, визначає склад та цільове призначення земельних ділянок, повноваження органів в галузі земельних відносин, суб`єктів права власності на землю та види користування.

В ст. 19 ЗК України наведено категорії земель України за основним цільовим призначенням, серед яких, землі сільськогосподарського призначення.

За частиною 3 вказаної норми земельна ділянка, яка за основним цільовим призначенням належить до відповідної категорії земель, відноситься в порядку, визначеному цим Кодексом, до певного виду цільового призначення, що характеризує конкретний напрям її використання та її правовий режим.

Визначення земель сільськогосподарського призначення та порядок їх використання наведено в ст. 22 ЗК України, за змістом якої землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей (частина перша).

До земель сільськогосподарського призначення належать:

а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);

б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі під об`єктами виробництва біометану, які є складовими комплексів з виробництва, переробки та зберігання сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо) (частина друга).

Набуття у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення здійснюється з урахуванням вимог статті 130 цього Кодексу (частина п`ята).

Статтею 130 ЗК України передбачено, що набувати право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення можуть, у тому числі, юридичні особи України, створені і зареєстровані за законодавством України.

Одночасно за ч. 7 ст. 130 ЗК України продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної і комунальної власності забороняється. Вимоги цієї частини не поширюються на випадки відчуження Національним банком України земельних ділянок сільськогосподарського призначення, набутих у власність у рахунок погашення боргу за кредитами, наданими банкам для підтримки ліквідності, відповідно до Закону України "Про Національний банк України".

Згідно матеріалів справи, за оспорюваними рішенням і договором здійснено продаж земельної ділянки комунальної форми власності за категорією земель - землі сільськогосподарського призначення.

Віднесення земельної ділянки кадастровий номер 3523683600:51:000:0331 до виду цільового призначення - 01.13 для іншого сільськогосподарського призначення, вид використання - під розміщення господарських будівель і споруд, не виключає вищезазначену земельну ділянку зі складу земель сільськогосподарського призначення.

Як зазначено вище, відповідно до ч. 2 ст. 22 ЗК України до складу земель сільськогосподарського призначення належать як сільськогосподарські угіддя, так і несільськогосподарські угіддя, до яких, зокрема, віднесено землі під господарськими будівлями і дворами.

Отже, законодавець розмежовує категорію земель за основним цільовим призначенням та склад земельних угідь, які входять до відповідної земельної ділянки.

Водночас ч. 7 ст. 130 ЗК України встановлює заборону продажу земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності без обмеження такої заборони виключно земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь або призначеними для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Виходячи зі змісту згаданої норми, законодавча заборона стосується земельних ділянок, які за основним цільовим призначенням належать до категорії земель сільськогосподарського призначення незалежно від того, які саме угіддя входять до їх складу.

Отже, оскільки земельна ділянка кадастровий номер 3523683600:51:000:0331 на дату її продажу за оспорюваними документами належала до комунальної власності та за категорією земель відносилась до земель сільськогосподарського призначення, то сам факт віднесення такої земельної ділянки до несільськогосподарських угідь з кодом КВЦПЗ 01.13, не виключає застосування приписів ч. 7 ст. 130 ЗК України.

Викладене вище спростовує доводи відповідачів щодо можливості продажу з огляду на вид використання земельної ділянки за кодом КВЦПЗ 01.13.

Посилання відповідачів на те, що заборона відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення не може поширюватися на земельні ділянки з видом цільового призначення «для іншого сільськогосподарського призначення», оскільки такий вид цільового призначення прямо не зазначений у підпункті «б» пункту 15 розділу X «Перехідні положення» ЗК України, не враховує відмінності правового регулювання, встановленого зазначеним підпунктом та ч. 7 ст. 130 цього Кодексу.

Так, підпункт «б» пункту 15 розділу X Перехідних положень ЗК України встановлює обмеження щодо відчуження окремих видів земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які перебувають у приватній власності, тоді як ч. 7 ст. 130 цього Кодексу встановлює самостійну заборону продажу земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності.

У відповідності до вищевикладеного, є обґрунтованим твердження Прокурора, що продаж земельної ділянки кадастровий номер 3523683600:51:000:0331 здійснено з порушенням приписів ч. 7 ст. 130 ЗК України.

3. Щодо обраного способу захисту.

3.1. Вимога про визнання недійсним рішення.

Згідно ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За ст. 21 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до ч. 1 ст. 127 ЗК України органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, здійснюють продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або передають їх у користування (оренду, суперфіцій, емфітевзис) громадянам, юридичним особам та іноземним державам на підставах та в порядку, встановлених цим Кодексом.

У даному випадку суд встановив, що рішення Підвисоцької сільської ради №1778 від 25.05.2023 прийнято про продаж земельної ділянки з кадастровим номером 3523683600:51:000:0331, яка віднесена до земель сільськогосподарського призначення, щодо якої наявна законодавча заборона на продаж згідно ч. 7 ст. 130 ЗК України.

Поряд з цим, вказане рішення ради вже є виконаним внаслідок укладення між Підвисоцькою сільською радою та ПСП "ЕЛІТ" договору купівлі продажу від 08.08.2023 щодо вказаної земельної ділянки.

Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України від 16.04.2009 справа № 1-9/2009, ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі №912/2797/21, вимога про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, яке виконано на час звернення з позовом до суду шляхом укладення відповідного договору, є неефективним способом захисту прав особи. Зазначене рішення вичерпало свою дію виконанням, а його скасування не дасть змоги позивачу ефективно відновити володіння відповідною земельною ділянкою.

За усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду, якщо рішення органу державної влади, місцевого самоврядування виконане, вимога про визнання такого рішення недійсним не відповідає належному способу захисту, бо її задоволення не приводить до відновлення прав позивача. При цьому, якщо таке рішення не відповідає закону, воно не створює тих наслідків, на які спрямоване. Тому немає потреби оскаржувати таке рішення - позивач може обґрунтовувати свої вимоги, зокрема, незаконністю такого рішення.

Враховуючи викладене та з огляду на те, що оспорюване рішення органу місцевого самоврядування вже виконане на час звернення Прокурора з позовом до суду шляхом укладення договору купівлі-продажу від 08.08.2023, то визнання зазначеного рішення недійсним не забезпечує ефективних захист порушених прав. Тому в задоволенні позову про визнання незаконним та скасування рішення суд відмовляє через неефективність обраного Прокурором способу захисту прав.

3.2. Вимога про визнання договору купівлі-продажу недійсним.

Частиною 1 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1- 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 210 ЗК України передбачено, що угоди, укладені із порушенням встановленого законом порядку купівлі-продажу, ренти, дарування, застави, обміну земельних ділянок, визнаються недійсними за рішенням суду.

У даному випадку суд, на підставі наведеного вище аналізу, встановив обставини порушення вимог частини сьомої статті 130 Земельного кодексу України, що полягало у продажу на підставі оспорюваних документів земельної ділянки з кадастровим номером 3523683600:51:000:0331, яка належить до земель сільськогосподарського призначення.

Отже, укладений між Підвисоцькою сільською радою та ПСП "ЕЛІТ" договір купівлі-продажу зазначеної земельної ділянки суперечить вимогам частини сьомої ст. 130 Земельного кодексу України.

З огляду на встановлене порушення вимог земельного законодавства, суд доходить висновку, що наявні правові підстави для визнання зазначеного договору купівлі-продажу недійсним за позовом Прокурора, пред`явленим в інтересах держави.

При цьому держава, в інтересах якої Прокурором пред`явлено позов, є заінтересованою особою у розумінні ст. 215 Цивільного кодексу України, оскільки має охоронюваний законом інтерес у захисті та відновленні порушеного права комунальної власності територіальної громади на земельну ділянку, а також у забезпеченні законності у сфері земельних правовідносин, дотриманні встановленого законом порядку набуття права власності на землі сільськогосподарського призначення та недопущенні їх незаконного відчуження.

Стосовно посилань відповідачів на ст. 377 ЦК України, ст. 120 ЗК України суд зазначає таке.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на принципі superficies solo cedit (збудоване на поверхні слідує за нею), який відображає єдність юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній об`єкта нерухомого майна (постанови від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16, від 03.04.2019 у справі № 921/158/18, від 22.06.2021 у справі № 200/606/18, від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19).

Водночас зазначений принцип та положення ст. 377 ЦК України і ст. 120 ЗК України не означають безумовного виникнення у набувача нерухомого майна права власності на земельну ділянку, а передбачають набуття відповідного речового права на землю права власності або користування залежно від правового режиму земельної ділянки та наявних правових підстав.

Як установлено судом, земельна ділянка з кадастровим номером 3523683600:51:000:0331 перебувала в оренді ПСП «ЕЛІТ» на підставі договору оренди землі від 31.03.2020, укладеного із сільською радою строком на 49 років.

Отже, ПСП «ЕЛІТ» уже мало належну правову підставу для користування спірною земельною ділянкою, на якій розташоване належне йому нерухоме майно.

За таких обставин набуття ПСП «ЕЛІТ» права власності на розташоване на спірній земельній ділянці нерухоме майно саме по собі не зумовлює автоматичного виникнення у нього права власності на земельну ділянку та не надає права на її набуття всупереч установленим законом обмеженням і заборонам щодо відчуження земель сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності.

При цьому положення ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України не можуть розглядатися як самостійна правова підстава для обходу обмежень, установлених частиною сьомою ст. 130 ЗК України.

Суд враховує, що положення ч. 2 ст. 16 ЦК України та ч. 3 ст. 152 ЗК України передбачають такий спосіб захисту порушеного права, як визнання недійсним правочину (угоди).

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", у разі, зокрема, визнання на підставі судового рішення недійсними документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію набуття речових прав, відповідні права припиняються, а за наявності в Державному реєстрі прав відомостей про речові права, припинені у зв`язку з такою реєстрацією, одночасно проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав.

Отже, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 08.08.2023, на підставі якого за ПСП «ЕЛІТ» зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3523683600:51:000:0331, є правовою підставою для припинення зареєстрованого за останнім права власності та відновлення державної реєстрації права комунальної власності на зазначену земельну ділянку.

Такий правовий підхід узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 29.05.2025 у справі № 922/3727/19.

Ураховуючи викладене, визнання недійсним договору купівлі-продажу від 08.08.2023 у поєднанні із застосуванням наслідків недійсності правочину шляхом повернення земельної ділянки територіальній громаді забезпечує належний та ефективний захист порушеного права.

Оцінюючи доводи Підвисоцької сільської ради щодо одночасного здійснення кримінального провадження та розгляду цієї господарської справи, суд зазначає таке.

У межах кримінального провадження перевіряються обставини можливого вчинення кримінального правопорушення, пов`язаного, зокрема, з визначенням (заниженням) експертної оцінки земельної ділянки під час її відчуження, встановленням можливих протиправних дій відповідних осіб та наявністю в їх діях складу кримінального правопорушення.

Натомість предметом доказування у господарській справі, що розглядається, є обставини дотримання вимог земельного законодавства під час відчуження земельної ділянки, зокрема відповідність укладеного договору купівлі-продажу вимогам ч. 7 ст. 130 ЗК України, наявність правових підстав для визнання такого договору недійсним та застосування наслідків його недійсності.

Отже, кримінальне провадження та господарська справа є самостійними провадженнями, які мають різні предмети доказування, правові механізми регулювання та правові наслідки. При цьому, хоча зазначені провадження можуть стосуватися окремих спільних фактичних обставин, така обставина сама по собі не свідчить про неможливість самостійного встановлення господарським судом обставин, які мають значення для вирішення цього спору.

За таких обставин існування кримінального провадження щодо можливого заниження експертної оцінки спірної земельної ділянки не свідчить про об`єктивну неможливість розгляду господарської справи та ухвалення рішення по суті заявлених позовних вимог.

3.3. Щодо повернення земельної ділянки.

Правові наслідки недійсності договору визначені статтею 216 ЦК України, за змістом частини першої якої недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю; у разі недійсності правочину кожна зі сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Отже, реституція як спеціальний правовий наслідок недійсності правочину застосовується у разі, коли майно було передане однією стороною іншій на виконання правочину, який є нікчемним або визнаний судом недійсним.

Відповідно, вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, заявлена до сторони такого правочину, підлягає вирішенню за правилами реституції.

Такий правовий висновок узгоджується з позиціями Великої Палати Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах:

від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18 (914/608/20), відповідно до якої за загальним правилом речово-правові способи захисту застосовуються за відсутності між сторонами зобов`язальних правовідносин, тоді як за наявності договірних відносин способи захисту визначаються їх правовою природою;

від 18.12.2019 у справі № 522/1029/18 та від 02.11.2022 у справі № 922/3166/20, у яких зазначено, що якщо порушення права власника стало можливим унаслідок дій особи, пов`язаної з ним договірними чи іншими зобов`язальними правовідносинами, належний спосіб захисту слід визначати з урахуванням характеру таких правовідносин, а не шляхом застосування негаторного позову.

У справі, що розглядається, правовідносини між Підвисоцькою сільською радою та ПСП «ЕЛІТ» виникли на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 08.08.2023, який, як установлено судом, підлягає визнанню недійсним.

При цьому Прокурор просить зобов`язати ПСП «ЕЛІТ» повернути територіальній громаді в особі Підвисоцької сільської ради земельну ділянку, яку останнє отримало на виконання зазначеного договору.

Отже, така вимога підлягає вирішенню за правилами реституції, передбаченої ст. 216 ЦК України. Застосування наслідків недійсності правочину у вигляді повернення земельної ділянки територіальній громаді є належним способом захисту порушеного права комунальної власності.

Наявність договірного характеру правовідносин щодо спірної земельної ділянки унеможливлює її повернення територіальній громаді із застосуванням положень ст. ст. 388, 391 ЦК України, з підстав чого суд відхиляє посилання відповідачів на зазначені норми.

Суд також враховує, що положення ч.1 ст. 216 ЦК України, встановлюючи загальне правило про повернення сторонами недійсного правочину одержаного на його виконання, не означають обов`язковості одночасного застосування двосторонньої реституції в кожному випадку визнання правочину недійсним.

Застосування наслідків недійсності правочину має здійснюватися з урахуванням характеру спірних правовідносин, суб`єктного складу сторін, фактичних обставин справи та мети захисту порушеного права.

У цій справі Прокурор звернувся з позовом в інтересах держави з метою відновлення порушеного права комунальної власності на земельну ділянку. При цьому вимога про повернення земельної ділянки заявлена до ПСП «ЕЛІТ» як її набувача за договором купівлі-продажу, який визнається судом недійсним.

За таких обставин визначальним для відновлення порушеного права є повернення земельної ділянки територіальній громаді, право комунальної власності якої існувало до укладення оспорюваного договору.

Отже, застосування наслідків недійсності правочину у вигляді повернення земельної ділянки територіальній громаді відповідає меті захисту порушеного права та не потребує обов`язкового одночасного покладення на територіальну громаду обов`язку повернути одержане за договором.

Саме по собі не заявлення Прокурором вимоги про повернення коштів, сплачених за договором купівлі-продажу, не є самостійною перешкодою для вирішення питання про повернення земельної ділянки територіальній громаді.

При цьому ПСП «ЕЛІТ» не позбавлене права на захист своїх майнових інтересів шляхом пред`явлення самостійної вимоги про повернення коштів, одержаних Підвисоцькою сільською радою на виконання договору, визнаного судом недійсним.

Також суд враховує, що відповідно до абзацу другого частини п`ятої статті 216 ЦК України суд має право застосувати наслідки недійсності правочину з власної ініціативи лише щодо нікчемного правочину. Отже, у разі визнання оспорюваного правочину недійсним за рішенням суду застосування наслідків його недійсності з власної ініціативи суду не допускається.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 904/1907/15 та від 09.09.2021 у справі № 925/1276/19.

Стосовно посилань відповідачів на неможливість повернення земельної ділянки внаслідок знаходження на ній нерухомого майна та втручання у право мирного володіння суд зазначає таке.

У даному випадку вимога про повернення земельної ділянки є вимогою про застосування наслідків недійсності договору купівлі-продажу та охоплює реституційні відносини. Тобто, повернення земельної ділянки територіальній громаді відновлює становище, яке існувало до укладення оспорюваного договору купівлі-продажу.

Суд зазначає, що повернення земельної ділянки не припиняє права власності ПСП "ЕЛІТ" на розташоване на ній нерухоме майно, а також не передбачає знесення такого майна, втручання у його фізичну цілісність чи позбавлення ПСП "ЕЛІТ" можливості володіти та користуватися нерухомим майном.

Предметом реституції є саме земельна ділянка як самостійний об`єкт цивільних прав, а не розташовані на ній будівлі чи споруди.

Натомість, питання щодо правового режиму користування земельною ділянкою власником розташованого на ній нерухомого майна підлягає вирішенню відповідно до положень земельного та цивільного законодавства.

Як установлено судом, до укладення оспорюваного договору купівлі-продажу земельна ділянка перебувала у комунальній власності та була передана ПСП "ЕЛІТ" в оренду на підставі договору оренди від 31.03.2020, укладеного строком на 49 років. Згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право оренди було зареєстровано за ПСП "ЕЛІТ" та припинено із зазначенням підстави припинення - договір купівлі-продажу від 08.08.2023 №1478.

Вказане припинення права оренди узгоджується з положеннями ст. 31 Закону України "Про оренду землі" щодо законодавчо визначених підстав припинення договору оренди землі внаслідок поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря;

Таким чином, визнання недійсним договору купівлі-продажу усуває правову підставу набуття підприємством права власності на земельну ділянку, а відтак і підставу, з якою було пов`язано припинення попереднього права оренди .

За таких обставин визнання недійсним договору купівлі-продажу та повернення земельної ділянки не порушують будь-яких прав чи інтересів ПСП "ЕЛІТ" на нерухоме майно. Натомість надають можливість врегулювати питання подальшого користування земельною ділянкою на підставах, передбачених законом, зокрема з урахуванням умов попереднього договору оренди за відповідності вказаного вимогам законодавства.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція) передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.

У даному випадку суд враховує обізнаність ПСП «ЕЛІТ» щодо віднесення земельної ділянки з кадастровим номером 3523683600:51:000:0331 до земель сільськогосподарського призначення, що підтверджується відомостями Державного земельного кадастру та умовами укладеного договору купівлі-продажу.

Саме по собі суб`єктивне переконання набувача щодо правомірності укладення договору купівлі-продажу не може переважати імперативні приписи законодавства, які визначають особливості та обмеження відчуження земель сільськогосподарського призначення.

При цьому суд бере до уваги, що набувач земельної ділянки як учасник цивільних та земельних правовідносин повинен проявляти розумну обачність під час її придбання, зокрема з`ясувати правовий режим земельної ділянки та дотримання встановленого законом порядку її відчуження.

У контексті практики Європейського суду з прав людини поведінка набувача, зокрема дотримання ним необхідної обачності під час набуття майна, має значення для оцінки наявності у нього обґрунтованих очікувань щодо збереження набутого майнового статусу.

Суд також враховує, що метою заявленого Прокурором позову є відновлення законного режиму володіння та розпорядження землями комунальної власності, порушеного внаслідок укладення договору купівлі-продажу з недотриманням імперативних вимог земельного законодавства. Звернення з позовом у цій справі зумовлене необхідністю захисту суспільного та публічного інтересу, який полягає у забезпеченні законності розпорядження землями комунальної власності та недопущенні їх відчуження з порушенням установленого законом порядку.

Отже, позбавлення ПСП «ЕЛІТ» права власності на земельну ділянку за наведених обставин не суперечитиме принципам, установленим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки таке втручання має законну підставу та переслідує легітимну мету. У даному випадку дотримується справедливий баланс між суспільним інтересом та правами набувача.

На підставі вищевикладеного в сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних Прокурора та наявність підстав для їх задоволення, однак частково, щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу №1478 від 08.08.2023 та зобов`язання ПСП "ЕЛІТ" повернути Підвисоцькій сільській територіальній громаді в особі Підвисоцької сільської ради земельну ділянку з кадастровим номером 3523683600:51:000:0331 площею 0,0399 га.

У задоволенні позову про визнання недійсним рішення Підвисоцької сільської ради від 25.05.2023 №1778 суд відмовляє за наведених вище підстав.

Судові витрати.

За правилами ст. 129 ГПК України судовий збір розподіляється між сторонами таким чином:

за вимогою про визнання недійсним рішення - на Прокурора, у зв`язку з відмовою у задоволенні позову у вказаній частині;

за вимогою про визнання недійсним договору - на обох відповідачів, до яких пред`явлено таку вимогу, як до сторін оспорюваного договору та яка задоволена судом;

за вимогою про повернення земельної ділянки - на ПСП "ЕЛІТ", до якого пред`явлено таку вимогу та яка задоволена судом.

Про наявність інших судових витрат сторони не заявляють.

Керуючись ст. ст. 74, 76, 77, 129, 233, 236-241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу №1478 від 08.08.2023, укладений між Підвисоцькою сільською радою (вул. Центральна, 20, с. Підвисоке, Голованівський район, Кіровоградська область, 26122, ідентифікаційний код 04367080) та Приватним сільськогосподарським підприємством "ЕЛІТ" (вул. Зелена Брама, 49, с. Нерубайка, Голованівський район, Кіровоградська область, 26120, ідентифікаційний код 32550439) щодо земельної ділянки площею 0,0399 га з кадастровим номером 3523683600:51:000:0331, яка розташована за адресою: вулиця Зелена Брама, 53, село Нерубайка Голованівського району Кіровоградської області.

Зобов`язати Приватне сільськогосподарське підприємство "ЕЛІТ" (вул. Зелена Брама, 49, с. Нерубайка, Голованівський район, Кіровоградська область, 26120, ідентифікаційний код 32550439) повернути Підвисоцькій сільській територіальній громаді в особі Підвисоцької сільської ради (вул. Центральна, 20, с. Підвисоке, Голованівський район, Кіровоградська область, 26122, ідентифікаційний код 04367080) земельну ділянку з кадастровим номером 3523683600:51:000:0331 площею 0,0399 га.

У задоволенні позову в частині визнання недійсним рішення Підвисоцької сільської ради від 25.05.2023 №1778 відмовити.

Стягнути з Підвисоцької сільської ради (вул. Центральна, 20, с. Підвисоке, Голованівський район, Кіровоградська область, 26122, ідентифікаційний код 04367080) на користь Кіровоградської обласної прокуратури (пр. Європейський, 4, м. Кропивницький, 25006, код ЄДРПОУ 02910025) 1664,00 грн судового збору.

Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства "ЕЛІТ" (вул. Зелена Брама, 49, с. Нерубайка, Голованівський район, Кіровоградська область, 26120, ідентифікаційний код 32550439) на користь Кіровоградської обласної прокуратури (пр. Європейський, 4, м. Кропивницький, 25006, код ЄДРПОУ 02910025) 4 992,00 грн судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Копію рішення направити учасникам справи до електронних кабінетів.

Повне рішення складено 19.11.2026.

Суддя В.В.Тимошевська

Часті запитання

Який тип судового документу № 141619959 ?

Документ № 141619959 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 141619959 ?

Дата ухвалення - 09.11.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141619959 ?

Форма судочинства - Господарське

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141619959 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Інформація про судове рішення № 141619959, Господарський суд Кіровоградської області

Судове рішення № 141619959, Господарський суд Кіровоградської області було прийнято 09.11.2026. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити корисні дані.

Судове рішення № 141619959 відноситься до справи № 912/857/26

Це рішення відноситься до справи № 912/857/26. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша платформа дозволяє пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість докладного налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку відомостей. Це дозволяє продуктивно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141619958
Наступний документ : 141619960