Єдиний державний реєстр судових рішень номер провадження справи 19/141/25
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.11.2026 Справа № 908/2843/25
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Давиденко І.В. за участю секретаря судового засідання Лисенко К.Д., розглянувши матеріали справи
за позовом: Селянського (фермерського) господарства Світоч (74351, Херсонська обл., Бериславський р-н., с. Милове, вул. Бериславська, буд. 35, ідентифікаційний код 30935285
до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю Теріс Плюс (69063, м. Запоріжжя, вул. Троїцька, буд. 5, ідентифікаційний код 39277048
до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю Полетехніка (69050, м. Запоріжжя, вул. Космічна, 121В, ідентифікаційний код 34217047)
про визнання договору поруки недійсним
представники сторін
від позивача: не з`явився;
від відповідача 1: не з`явився;
від відповідача 2: не з`явився;
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (вх. №3111/08-07/25 від 09.09.2025) Товариства з обмеженою відповідальністю Теріс Плюс до відповідача 1 - Товариства з обмеженою відповідальністю Полетехніка та відповідача 2 - Селянського (фермерського) господарства Світоч про визнання договору №БАМ-019/2021 від 29.10.2021 недійсним з дня його укладення.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 09.09.2025, здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2843/25 та визначено до розгляду судді Давиденко І.В
Ухвалою суду від 15.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2843/25, присвоєно справі номер провадження 19/141/25, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
22.09.2025 від ТОВ Теріс Плюс надійшло клопотання про призначення судової технічної експертизи, відповідно до якого останній просив суд витребувати у ТОВ Полетехніка оригінал договору № БАМ-019/2021 від 29 жовтня 2021 року; задовольнити клопотання ТОВ Теріс Плюс про призначення судової технічної експертизи договору №БАМ-019/2021 від 29 жовтня 2021 року; призначити судову технічну експертизу договору № БАМ-019/2021 від 29 жовтня 2021 року, на судову технічну експертизу винести таке питання: чи відповідає період часу нанесення відтиску печатки товариства з обмеженою відповідальністю Полетехніка, підпису особи, здійсненого від імені товариства з обмеженою відповідальністю Полетехніка на договорі № БАМ-019/2021 від 29 жовтня 2021 року, даті їх складення; просить доручити проведення експертизи Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (03057, м. Київ, вулиця Сім`ї Бродських 6, телефон: 044-20-29-10, ел.пошта: info@kndise.gov.ua).
22.09.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю Полетехніка через підсистему Електронний суд надійшов відзив на позовну заяву, в якому міститься клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 26.09.2025 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Полетехніка задоволено, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 08.10.2025.
01.10.2025 до Господарського суду Запорізької області через підсистему Електронний суд надійшла зустрічна позовна заява (вх. № 3346/08-07/25) Селянського (фермерського) господарства Світоч до Товариства з обмеженою відповідальністю Теріс Плюс та Товариства з обмеженою відповідальністю Полетехніка про визнання договору поруки №П-БАМ-019/2021 від 30.11.2021 недійсним.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 01.10.2025, зазначена зустрічна позовна заява передана на розгляд судді Давиденко І.В. в провадженні якої перебуває справа № 908/2843/25.
02.10.2025 від Селянського (фермерського) господарства Світоч через підсистему Електронний суд надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого не погоджується з заявленими позовними вимогами в повному обсязі, вважає їх необґрунтованими та безпідставними, такими, що не підлягають задоволенню.
Ухвалою суду від 07.10.2025 прийнято зустрічну позовну заяву Селянського (фермерського) господарства Світоч до Товариства з обмеженою відповідальністю Теріс Плюс та Товариства з обмеженою відповідальністю Полетехніка про визнання договору поруки №П-БАМ-019/2021 від 30.11.2021 недійсним; вимоги за зустрічним позовом об`єднано в одне провадження з первісним позовом у справі № 908/2843/25.
Ухвалою суду від 08.10.2025 підготовче засідання відкладено на 03.11.2025, явку представника позивача за первісним позовом визнана обов`язковою.
13.10.2025 через підсистему Електронний суд від ТОВ Політехніка надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, відповідно до якого, просить суд відмовити в задоволенні зустрічних позовних вимог в повному обсязі.
03.11.2025 через підсистему Електронний суд від Селянського (фермерського) господарства Світоч надійшло клопотання про долучення доказів.
Представники позивача та відповідача 1 за первісним позовом в судове засідання 03.11.2025 не з`явились, про поважні причини неявки суд не повідомили, про час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 03.11.2025 задоволено клопотання ТОВ Теріс Плюс про витребування доказів, витребувано у ТОВ Полетехніка оригінал договору № БАМ-019/2021 від 29 жовтня 2021 року; продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, підготовче засідання відкладено на 02.12.2025 року о 12 год. 30 хв. Явка Товариства з обмеженою відповідальністю Теріс Плюс у судове засідання визнана обов`язковою.
18.11.2025 від позивача ТОВ Теріс Плюс через підсистему Електронний суд надійшла заява про уточнення клопотання про призначення судової технічної експертизи у справі.
01.12.2025 через підсистему Електронний суд надійшла заява ТОВ Теріс Плюс, якою керівник товариства просить відкласти розгляд справи в зв`язку з неможливістю явки за станом здоров`я.
Присутня в судовому засіданні 02.12.2025 представник відповідача С (Ф)Г Світоч заявила усне клопотання про залишення без розгляду первісного позову ТОВ Теріс Плюс, а також про відкладення розгляду справи в зв`язку з уточненнями клопотання про призначення експертизи.
Ухвалою суду від 02.12.2025 відмовлено у задоволенні клопотання ТОВ Теріс Плюс про призначення технічної експертизи; залишено без розгляду первісний позов ТОВ Теріс Плюс до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю Полетехніка, відповідача 2: Селянського (фермерського) господарства Світоч про визнання недійсним договору № БАМ-019/2021 від 29.11.2021; підготовче засідання відкладено на 15.12.2025 об 12 год. 00 хв.
12.12.2025 від ТОВ Теріс Плюс через підсистему Електронний суд надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, відповідно до якого просить суд відмовити в повному обсязі у задоволенні зустрічної позовної заяви.
15.12.2025 від Селянського (фермерського) господарства Світоч через підсистему Електронний суд надійшло клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи.
Ухвалою суду від 15.12.2025 підготовче провадження закрито та призначено розгляд справи по суті на 21.01.2026 о 12 год. 40 хв.
Центральним апеляційним господарським судом від 05.01.2026 у справі №908/2843/25 ухвалено витребувати у Господарського суду Запорізької області матеріали справи №908/2843/25.
Ухвалою суду від 19.01.2026 зупинено провадження у справі № 908/2843/25 до перегляду Центральним апеляційним господарським судом ухвали Господарського суду Запорізької області від 02.12.2025 та повернення матеріалів справи № 908/2843/25 до Господарського суду Запорізької області.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 23.06.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Теріс Плюс, на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 02.12.2025 у справі № 908/2843/25 залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду Запорізької області від 02.12.2025 у справі №908/2843/25 залишено без змін.
Ухвалою суду від 18.09.2026 поновлено провадження у справі № 908/2843/25, розгляд справи по суті призначено на 06.10.2026 о 10 год. 50 хв.
05.10.2026 від представника Селянського (фермерського) господарства Світоч через підсистему Електронний суд надійшло клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи у зв`язку з участю його представника в іншому судовому засіданні у Господарському суді Житомирської області, яка була призначена раніше На підтвердження зазначених обставин позивачем до клопотання додано ухвалу Господарського суду Житомирської області від 01.09.2026 у справі №906/559/26, якою визначено дату та час проведення відповідного судового засідання.
Ухвалою від 06.10.2026 розгляд справи по суті відкладено на 04.11.2026 о/об 09 год. 20 хв.
Представники сторін в судове засідання 04.11.2026 не з`явились, про час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.
03.11.2026 від представника Селянського (фермерського) господарства Світоч через підсистему Електронний суд надійшло клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи у зв`язку із відрядженням. До клопотання долучено копію повітки Північно-західного апеляційного суду про виклик на 04.11.2026.
Розглянувши клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи, суд залишив його без задоволення.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 216 ГПК України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу. Якщо спір, розгляд якого по суті розпочато, не може бути вирішено в даному судовому засіданні, судом може бути оголошено перерву в межах встановлених цим Кодексом строків розгляду справи, тривалість якої визначається відповідно до обставин, що її викликали, з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі.
За визначенням ч. 2 ст. 202 ГПК України, суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.
Жодних з вищенаведених причин для відкладення розгляду справи суд позивачем не зазначено, так само не зазначено і про те, в чому саме полягає неможливість вирішення спору в даному засіданні.
Зі змісту ж вказаної вище норми слідує, що відкладення розгляду справи - це право суду.
Відповідно до ст. 43 ГПК України сторони зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами.
Суд відзначає, що позивач протягом розгляду справи, в тому числі з моменту відкриття провадження за первісним позовом, мав достатньо часу для реалізації свого права на подання додаткових пояснень та доказів. Крім того, матеріали справи містять всі необхідні докази, які суд визнав достатніми для розгляду справи по суті.
За таких обставин, суд дійшов до висновку про можливість розглянути спір за відсутності представників сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, зважаючи на розгляд справи судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснювалось.
Заявлені позивачем вимоги обґрунтовані посиланням на приписи ст.ст. 203, 215, 216, 234 ЦК України. Мотивуючи заявлені вимоги позивач зазначає, що 29.11.2021 між С(Ф)Г Світоч та ТОВ Полетехніка укладено договір постачання №БАМ-019/2021 від 29.11.2021, за умовами якого ТОВ Полетехніка зобов`язувалось поставити С(Ф)Г Світоч сівалку HORSCH Avatar 12.20 SW. При цьому, вказаний договір поставки не містить жодних посилань на укладені договори забезпечення виконання зобов`язань з боку С(Ф)Г Світоч. Позивач стверджує, що жодних договорів, які б гарантували виконання С(Ф)Г Світоч своїх зобов`язань по сплаті вартості предмету поставки, в тому числі оскаржуваного договору поруки сторони не укладали. Згідно пункту 3 Специфікації №001 від 29.11.2021: «Строк поставки: протягом 10 днів з дати отримання Стороною-1 (ТОВ Полетехніка) 100% вартості товару, але не раніше 20 серпня 2022 року та за умови своєчасної оплати платежів, передбачених пунктом 2 цієї Специфікації, що робить будь-які забезпечення зобов`язань СФГ «Світоч» абсурдними, оскільки принцип договору поставка здійснюється лише за умови 100 % оплати з боку СФГ «Світоч». Вважає, що первісний позов про визнання недійсним договору постачання №БАМ-019/2021 від 29.11.2021 використовується ТОВ Полетехніка за попередньою змовою з ТОВ Теріс Плюс для зупинення провадження у Постійно діючому Третейському суді при Асоціації ПРАВОВА ЛІГА. Вказує, що саме для уникнення відповідальності ТОВ Полетехніка за договором поставки відповідачі за зустрічним позовом підписали не у день, який зазначено датою укладення договору, а значно пізніше, договір поруки № П-БАМ-019/2021, відповідно до якого, ТОВ Теріс Плюс нібито поручився перед ТОВ Полетехніка за виконання зобов`язань С(Ф)Г Світоч за договором №БАМ-019/2021 від 29.11.2021. За доводами позивача, договір поруки укладено сторонами без бажання настання реальних наслідків, а для того, щоб зупинити провадження у Третейському суді і створити штучні підстави для звернення до суду про визнання недійсним договору поставки №БАМ-019/2021 від 29.11.2021. Звертає увагу, що директором та власником ТОВ Теріс Плюс є ОСОБА_1 , який у свою чергу є директором та власником ТОВ Полетехніка Агро, яке знаходиться за однією адресою з ТОВ Полетехніка. Позивач просив позов задовольнити. До попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат позивачем віднесено 50000,00 грн на правничу допомогу, докази понесення яких буде надано в порядку, передбаченому частиною 8 статті 129 ГПК України.
ТОВ Політехніка у відзиві на зустрічну позовну заяву проти заявлених вимог заперечило. Відносно тверджень С(Ф)Г Світоч про те, що основний договір не містить жодних посилань на укладені договори забезпечення зобов`язань з боку С(Ф)Г Світоч вказує, що чинне законодавство України не передбачає обов`язку зазначати в основному договорі договори, які будуть забезпечувати основне зобов`язання. Відзначає, що оскільки техніка, яка придбавається до договором поставки є вартісною та імпортною, то ТОВ Полетехніка, мінімізуючи ризики невиконання С(Ф)Г Світоч умов основного договору, уклало з ТОВ Теріс Плюс договір поруки, тим самим зменшило свої ризики щодо неотримання коштів за товар який придбавається. Твердження позивача про те, що первісний позов про визнання недійсним договору №БАМ-019/2021 від 29.11.2021 використовується за попередньою змовою відповідачів для зупинення провадження у Постійно діючому Третейському суді при Асоціації ПРАВОВА ЛІГА вважає безпідставним, адже ініціатором звернення до суду з відповідним позовом є саме ТОВ Теріс Плюс, а не ТОВ Полетехніка. Крім того, оскільки, як стверджує С(Ф)Г Світоч, кошти за основним договором сплачені в повному обсязі, а порука стосувалась виключно своєчасності та повноти оплати за товар, то і порука в частині виконання С(Ф)Г Світоч зобов`язання внести оплату за специфікацією №001 є виконаними. Тому, твердження С(Ф)Г Світоч щодо укладення поруки без бажання настання реальних наслідків є безпідставним, умисел відсутній. Просить у задоволенні зустрічного позову відмовити.
ТОВ Теріс Плюс у відзиві на зустрічну позовну заяву доводи позивача визнало неправомірними. Відповідач 2 відзначив, що чинним законодавством не передбачено обов`язку щодо зазначення в основному зобов`язанні про той чи інший вид забезпечення (порука, застава, гарантія, іпотека). Сторони є вільними в виборі контрагента та укладення правочинів, що і було здійснено між сторонами підчас укладення договору поруки.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ВСТАНОВИВ:
29.11.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю Полетехніка (Сторона-1, відповідач 1 за зустрічним позовом) та Селянське (фермерське) господарство Світоч (Сторона-2, позивач за зустрічним позовом) укладено договір №БАМ-019/2021 (далі Договір поставки, Основний договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору поставки, цей договір є змішаним та містить в собі елементи договору поставки та договору зберігання. Цим договором регулюються відносини сторін з поставки сільськогосподарської техніки, насіння для сівби, засобів захисту рослин, мінеральних добрив (товар) та відносини сторін із зберігання товару. Найменування, ціна (вартість), кількість, строки, порядок сплати та поставки товару, розмір товарного кредиту, строк та місце зберігання товару визначається сторонами в Специфікаціях, які є невід`ємного частиною договору.
Пунктом 2.2 Договору поставки сторони узгодили що в специфікаціях до договору ціна товару та розміри платежів визначаються в гривні, з зазначенням еквіваленту в іноземній валюті Євро/ Долар США, відповідно курсу, Міжбанку на першу дату, що передує дню підписання специфікації.
Згідно із п. 3.2 Договору поставки, розмір відповідного платежу в гривні на дату оплати визначається шляхом множення еквіваленту ціни товару на курс Міжбанку (курс продажу Долару США/Євро за гривні з сайту www.udinform.com в колонці - курс гривні під словом ASK з колонки «Мах за період») що встановлений на першу доступну дату до дати сплати (при здійсненні розрахунків за засоби захисту рослин, добрива та насіння для сівби курс Міжбанку застосовується тільки тоді коли на день оплати він є більшим курсу, що зазначений в специфікації на Товар, в інших випадках застосовується курс передбачений в специфікації). При цьому курс Євро, може бути встановлено Стороною-1 шляхом множення курсу продажу Долару США, визначеного згідно абз. 1 даного пункту, на курс продажу Євро за Долари США, з сайту http://www.udinform.com/ розділ «МЕЖБАНК» вікно «Международный рынок Forex» (береться максимальний курс котирувань євро за долари США згідно даних графіку під словом ASK станом до 10 години 30 хвилин включно, на дату здійснення платежу).
Специфікацією №001 до договору №БАМ-019/2021 сторони цього договору передбачили поставку товару: сівалки HORSCH Avatar 12.20 SW (особливості комплектації: без комплексу маркерів, спицевидні колеса контролю глибини, шини бункера 900, з завантажувальним шнеком, з монітором), кількістю 1 одиниця, вартістю 7 293 625,00 грн без ПДВ (еквівалент 237 500,00 EUR).
Згідно пункту 3 Специфікації №001 від 29.11.2021: строк поставки: протягом 10 днів з дати отримання Стороною-1 100% вартості товару, але не раніше 20 серпня 2022 року та за умови своєчасної оплати платежів, передбачених пунктом 2 цієї Специфікації.
Як стверджував позивач за первісним позовом, з метою виконання С(Ф)Г Світоч своїх зобов`язань по оплаті вартості товару, 30.11.2021 між ТОВ Теріс Плюс (Поручитель) та ТОВ Полетехніка (Кредитор) укладено договір поруки № П-БАМ-019/2021 (далі - Договір поруки).
Відповідно до пункту 1.1. Договору поруки, Поручитель поручається перед Кредитором з метою забезпечення виконання обов`язку Боржником Селянське (фермерське) господарство Світоч (ідентифікаційний код 30935285) щодо сплати грошових коштів за договором №БАМ-019/2021 від 29 листопада 2021 року та специфікації № 1 до нього у строк не пізніше 14 червня 2022 року, укладених між Кредитором та Боржником, надалі іменуються - Основний договір.
Згідно із п. 1.2 Договору поруки, Поручитель поручається перед кредитором за сплату Боржником усіх належних Кредиторові сум: основних платежів, пені, штрафів, інших платежів, які визначені умовами основного договору та специфікацій до нього.
За визначенням п. 2.2 Договору поруки, у випадку виконання Поручителем обов`язку Боржника за основним договором до Поручителя переходять усі права Кредитора за основним договором, у тому числі й ті, що забезпечували його виконання.
В пункті 3.1 Договору поруки сторони обумовили, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до припинення всіх зобов`язань Боржника за основним договором, але не менше трьох років.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору поставки, ТОВ Полетехніка були виставлені С(Ф)Г Світоч рахунки на оплату: № 30066 від 01.12.2021 на суму 500 000,00 грн з ПДВ, № 32183 від 16.12.2021 на суму 5 000 000,00 грн з ПДВ, № 4568 від 17.02.2022 на суму 2 390 000,00 грн з ПДВ.
С(Ф)Г Світоч здійснено оплату вказаних рахунків згідно платіжних доручень: №792 від 01.12.2021 на суму 500 000,00 грн, №815 від 16.12.2021 на суму 5 000 000,00 грн, № 837 від 29.12.2021 на суму 1 000 000,00 грн, та платіжної інструкції № 879 від 17.02.2022 на суму 2 390 083,28 грн, всього на суму 8 890 083,28 грн.
Докази виконання ТОВ Полетехніка взятих на себе зобов`язань за основним договором щодо поставки на корись С(Ф)Г Світоч обумовленого Специфікацією №001 від 29.11.2021 товару у матеріалах справи відсутні і суду не надані.
За поясненнями С(Ф)Г Світоч, оплачений за Договором поставки товар ТОВ Полетехніка не поставлено, направлені на його адресу претензії щодо поставки товару повернулись у зв`язку з відмовою адреса у отриманні листа. Наведене стало підставою для звернення С(Ф)Г Світоч до Третейського суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.
Ухвалою Постійно діючого Третейського суду при Асоціації ПРАВОВА ЛІГА від 31.10.2024 порушено провадження у справі №14/2024 за позовом С(Ф)Г Світоч до ТОВ Полетехніка з вимогами про: зобов`язання Товариство з обмеженою відповідальністю Полетехніка передати Селянському (фермерському) господарстві Світоч сівалку HORSCH Avatar 12.20 SW (особливості комплектації: без комплекту маркерів, спицевидні колеса контролю глибини, шини бункера 900, з завантажувальним шнеком, з монітором) та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Полетехніка на користь Селянського (фермерського) господарства Світоч пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ в сумі 7 292 762,21 грн.
Ухвалою Постійно діючого Третейського суду при Асоціації ПРАВОВА ЛІГА від 22.10.2025 провадження у справі №14/2024 зупинено за клопотанням Товариства з обмеженою відповідальністю Полетехніка до набрання законної сили рішенням Господарського суду Запорізької області у справі № 908/2843/25.
Підставою первісного позову, ТОВ Теріс Плюс зазначало невідповідність пунктів 2.2 та 3.2 договору №БАМ-019/2021 від 29.11.2021, укладеного між ТОВ Полетехніка та С(Ф)Г Світоч чинному законодавству, оскільки згідно з такими пунктами в договорі сторони фактично здійснюють розрахунок в іноземній валюті, що суперечить вимогам статті 99 Конституції України, - грошовою одиницею України є гривня, частини 1 статті 335 Господарського кодексу України, Національний банк України - центральний банк держави, основною функцією якого є забезпечення стабільності грошової одиниці України гривні.
Первісний позов залишено судом без розгляду з підстав повторної (втретє) неявки представника позивача за первісним позовом у судові засідання.
Судом розглядаються вимоги зустрічного позову С(Ф)Г Світоч до ТОВ Теріс Плюс та ТОВ Полетехніка про визнання недійсним укладеного ними договору поруки №П-БАМ-019/2021 від 30.11.2021. Позовні вимоги обґрунтовані фіктивністю оспорюваного договору, який, за твердженням позивача, укладався не з метою настання реальних наслідків, а з метою приховати справжні наміри його сторін уникнути відповідальності ТОВ Полетехніка за договором поставки та зупинити провадження у справі №14/2024 у Третейському суді і створити штучні підстави для звернення до суду про визнання недійсним договору поставки №БАМ-019/2021 від 29.11.2021.
Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд визнав позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу, зокрема, шляхом визнання правочину недійсним.
Відповідно до ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб`єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів; права і законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються, зокрема, шляхом визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України).
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України).
Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю (ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України).
У статті 215 Цивільного кодексу України визначаються загальні правові засади визнання правочину недійсним. Звичайно, що для цього має існувати відповідна правова підстава. Такою правовою підставою Цивільний кодекс України визнає факт недодержання однією стороною чи всіма сторонами вимог, встановлених частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 203 загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
В силу припису ст. 204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується. Отже, обов`язок доведення наявності обставин, з якими закон пов`язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.
Господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині (ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України).
За загальним правилом невиконання чи неналежне виконання правочину не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання правочину недійсним. У такому разі заінтересована сторона має право вимагати розірвання договору або застосування інших передбачених законом наслідків, а не визнання правочину недійсним.
У господарських відносинах правочин (договір), як правило, вчиняється шляхом складання документа (документів), що визначає (визначають) його зміст і підписується безпосередньо особою, від імені якої він вчинений, або іншою особою, яка діє в силу повноважень, заснованих, зокрема, на законі, довіреності, установчих документах. Для вчинення правочинів органи юридичної особи не потребують довіреності, якщо вони діють у межах повноважень, наданих їм законом, іншим нормативно-правовим актом або установчими документами.
Згідно з приписами статей 553, 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Договір поруки є двостороннім, він укладається між кредитором і поручителем. Що ж до боржника, то він стороною договору поруки не виступає, а є учасником у зобов`язанні, забезпеченому порукою. Обов`язок кредитора або поручителя за договором поруки одержувати згоду боржника на укладення такого договору законодавством України не передбачений та не випливає зі змісту правовідносин поруки, хоча укладення тристороннього договору між кредитором, боржником і поручителем ЦК України не забороняє і це є звичною діловою практикою.
Таке регулювання (можливість укладення договору поруки без згоди боржника) відповідає загальному підходу цивільного законодавства про можливість відступлення кредитором своїх вимог без згоди боржника (стаття 516 ЦК України).
Відповідно до статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.
Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише "про людське око", знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків, які встановлені законом для цього виду правочину (така правова позиція викладена, зокрема, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №369/11268/16-ц та постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 910/7547/17).
Основними ознаками фіктивного правочину є введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.
Таким чином, суд з`ясовуючи питання щодо фіктивності договору, як укладеного всупереч інтересам позивача, має з`ясувати дійсні наміри сторін, тобто чи була мета укладення договору іншою, аніж це випливає зі змісту договору.
Будь-яка господарська операція, дія суб`єкта господарювання повинна мати розумне пояснення мети та мотивів її здійснення. Оскільки договір поруки є безоплатним, тобто не має очевидної економічної мети (за виключенням випадків коли поручитель бере плату за свої послуги з боржника відповідно до статті 558 ЦК України), то суд при вирішенні питання щодо фіктивності договору має з`ясувати дійсні мотиви, через які особа поручається за боржника перед кредитором і чи є такі мотиви добросовісними.
Відповідно до усталеної ділової практики боржнику відома особа поручителя і презюмується наявність певних відносин між боржником та поручителем (родинних, особистих, ділових, корпоративних, відносин пов`язаності, афілійованості, економічної залежності чи підпорядкування тощо). Саме ці відносини з боржником, як правило, спонукають поручителя взяти на себе додатковий економічний тягар і на безоплатних підставах укласти договір щодо забезпечення зобов`язань боржника.
Укладення поручителем договору з кредитором без відома боржника і без наявності будь-яких відносин з боржником ("невідомий боржнику поручитель") є нетиповою діловою практикою, яка може свідчити про те, що договір поруки укладається з іншою метою, аніж забезпечення виконання боржником основного зобов`язання. Цей факт може свідчити про недобросовісність таких дій, зокрема на їх спрямування на зміну територіальної юрисдикції (підсудності) спорів, що випливають із основного зобов`язання, чи обхід заборони на відступлення кредитором прав за основним зобов`язанням.
Відповідачі у цій справі пояснюють свої наміри виключно бажанням укласти відповідний Договір поруки в забезпечення виконання Божника з метою зменшення ризиків невиконання С(Ф)Г Світоч умов основного договору.
Обставини справи свідчать, що між Поручителем (ТОВ Теріс Плюс) та Боржником (С(Ф)Г Світоч) на момент укладення договору поруки були відсутні будь-які юридичні чи ділові відносини (корпоративні, зобов`язальні, відносини пов`язаності, економічної залежності чи підпорядкування), водночас, кредитор (ТОВ Полетехніка) та поручитель (ТОВ Теріс Плюс) пов`язані через бенефіціарних власників та посадових осіб.
Як вбачається з Витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, керівником та власником ТОВ Теріс Плюс є ОСОБА_1 , який у свою чергу є директором та власником ТОВ Полетехніка Агро) (код ЄДРПОУ 37778667), яке знаходиться за однією адресою з ТОВ ТОВ Полетехніка).
Разом з тим, суд вважає за доцільне зазначити, що оспорюваний договір поруки не створює жодних обов`язків для позивача, безпосередньо на його права та обов`язки не впливає.
Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав або інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено (відповідна позиція міститься в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.10.2020 у справі №910/12787/17).
В постанові Верховного Суду від 03.09.2019 у справі № 904/4567/18, зазначено, що договір поруки безпосередньо на права та обов`язки боржника не впливає, його зобов`язання в цьому випадку не встановлюються, не припиняються та не змінюються (не доповнюються та не збільшуються). Разом із тим це не означає, що за позовом боржника такий договір не може бути визнано недійсним, якщо буде доведено, що він порушує його права чи законні інтереси чи буде доведено зловмисну домовленість кредитора з поручителем діяти на шкоду боржникові.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом як порушеного права, так і охоронюваного законом інтересу.
Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання оспорюваного правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці. Це підтверджується висновками, що містяться в постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-78цс13, від 11.05.2016 у справі № 6-806цс16, у постанові Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18.
Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (частина третя статті 215 ЦК України), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, що сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав, тобто особа має обґрунтувати юридичну зацікавленість щодо наявності/відсутності цивільних прав.
Водночас, у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27.01.2020 у справі № 761/26815/17 викладений висновок про те, що недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.
Виходячи з наведених норм, при розгляді позову про визнання недійсним оспорюваного правочину судом повинно вирішуватися питання про спростування презумпції правомірності правочину та має бути встановлено не лише наявність підстав, з якими закон пов`язує визнання правочину недійсним, але й чи було порушене цивільне право або інтерес особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право (інтерес) порушене та в чому полягає порушення.
Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.
Вказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, яка відображена у постановах від 03.09.2019 у справі №917/1258/18 та від 19.02.2021 у справі № 94/2979/20.
Суд відзначає, що відповідно до приписів ст. 15 Цивільного кодексу України кожна сторона має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
За приписами процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.
Як роз`яснив Конституційний Суд України своїм рішенням від 01.12.2004 №18-рп/2004 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес), поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається у частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" (інтерес у вузькому розумінні цього слова), означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" має один і той же зміст.
У рішенні Конституційного Суду України дано офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес", як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Тобто, інтерес позивача (у даному випадку стосовно визнання недійсним договору поруки) має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам та відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого дано в резолютивній частині вказаного рішення Конституційного Суду України.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову.
Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.
Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому, позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Така позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав; під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.
Аналогічна правова позиція викладена постанові Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 910/15567/17.
Отже, саме на Селянське (фермерське) господарство Світоч, як позивача, покладений обов`язок обґрунтувати суду свої вимоги поданими доказами, тобто довести, що його права та інтереси дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.
Однак, всупереч наведеному позивач не довів перед судом, яким чином внаслідок укладення оскаржуваного договору поруки було порушено зі сторони відповідачів права позивача.
З огляду на наведені вище обставини, з існуванням яких пов`язується порушення публічного порядку, відсутнє належне обґрунтування порушення прав позивача спірним правочином.
Враховуючи вищевикладене, оскільки позивачем не доведено фактичних обставин, з якими закон пов`язує наявність підстав для визнання фіктивним договору поруки № П-БАМ-019/2021 від 30.11.2021, та не надано належних та достовірних доказів, які б свідчили про порушення його прав чи законних інтересів укладанням цього договору, суд визнав позовні вимоги Селянського (фермерського) господарства Світоч про визнання недійсним договору поруки №П-БАМ-019/2021 від 30.11.2021, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю Теріс Плюс та Товариством з обмеженою відповідальністю Полетехніка, такими, що не підлягають задоволенню.
Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітися як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь вмотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Також стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід`ємною частиною права на суд, адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бурдов проти Росії).
Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Доводи позивача, наведені в обґрунтування заявлених ним вимог, не знайшли свого підтвердження за встановлених судом обставин, що склались між сторонами.
На підставі викладеного, в задоволені позову відмовляється повністю.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, покладаються на позивача.
Водночас, суд констатує наявність підстав для повернення з Державного бюджету суми зайво сплаченого судового збору.
З наявних матеріалів справи слідує, що Селянським (фермерським) господарством Світоч при поданні зустрічного позову сплачено судовий збір у розмірі 3 028,00 грн (платіжна інструкція № 273 від 29.09.2025).
Частиною 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
У відповідності до п.п. 1-2 п. 2 ч. 2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір 1,5% ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а немайнового характеру 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2025 встановлений на рівні 3 028,00 грн.
Одночасно, при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»).
Приймаючи до уваги викладене, а також враховуючи, що заявлено вимоги немайнового характеру, у розумінні Закону України «Про судовий збір» судовий збір за подання означеного позову із застосуванням коефіцієнту 0,8 становить 2 422,40 грн (3 028,00 грн х 0,8).
Таким чином, позивач сплатив суму судового збору у більшому розмірі, ніж передбачено. Сума зайво сплаченого судового збору складає 605,60 грн.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Отже, сума зайво сплаченого Селянським (фермерським) господарством Світоч судового збору в розмірі 605,60 грн підлягає поверненню позивачу з державного бюджету - за наявності відповідного клопотання позивача.
Керуючись ст. ст. 11-15, 73-80, 86, 91, 129, 195, 210, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
У задоволені позову відмовити повністю.
У зв`язку з постійними повітряними тривогами через загрозу ракетних обстрілів обласного центру і, відповідно, наявністю обставин, що загрожують життю, здоров`ю та безпеці, рішення складено та підписано 19.11.2026.
Суддя І.В. Давиденко
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.
Судове рішення № 141618594, Господарський суд Запорізької області було прийнято 03.11.2026. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити важливі дані.
Це рішення відноситься до справи № 908/2843/25. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: