Рішення № 141618432, 19.11.2026, Господарський суд Закарпатської області

Дата ухвалення
19.11.2026
Номер справи
907/866/26
Номер документу
141618432
Форма судочинства
Господарське
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2026 р. м. Ужгород Справа № 907/866/26

Господарський суд Закарпатської області у складі судді Пригузи П.Д.,

за участю секретаря судового засідання Повідайчик Т.В.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін справу

за позовом: Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради, код ЄДРПОУ - 36541721, 88000, м. Ужгород, пл. Поштова, 3,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю спільного українсько - словацького підприємства "Фем-Інвест", код ЄДРПОУ - 31682629, 88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Гранітна, буд. 14,

про стягнення коштів,

в с т а н о в и в:

Зміст позовних вимог.

Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради, код ЄДРПОУ - 36541721, звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю спільного українсько - словацького підприємства "Фем-Інвест", код ЄДРПОУ - 31682629, з позовними вимогами стягнення 342 842.08 грн штрафу за несвоєчасну сплату за договором оренди землі від 13.07.2018 №1980.

Обґрунтування позовних вимог.

1) Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 17.10.2018 у справі №907/505/18 затверджено мирову угоду від 17.10.2018, укладену між учасниками спору.

За умовами вказаної мирової угоди сторони дійшли згоди між собою щодо укладення договору оренди землі від 13.07.2018 №1980 між Департаментом міського господарства Ужгородської міської ради (орендодавець) та ТОВ Спільне українсько - словацьке підприємство "Фем-Інвест" (орендар).

Згідно з пунктами 1 і 2 договору орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку площею 1.3420 га за адресою - м. Ужгород, вул. Гранітна, 14 (кадастровий номер 2110100000:60:001:0209) під виробничими будівлями та спорудами для їх обслуговування в м. Ужгороді.

Відповідно до пункту 8 договору строк його дії до 09.11.2018. Однак, на орендованій земельній ділянці за адресою - м. Ужгород, вул. Гранітна, 14, розташоване нерухоме майно, що знаходиться у власності відповідача.

2) Позивач зазначає, що наявність на даній земельній ділянці нерухомого майна, що знаходиться у власності відповідача, свідчить про безперервне використання відповідачем цієї земельної ділянки для здійснення підприємницької діяльності, що в свою чергу встановлює обов`язок відповідача сплачувати орендну плату за земельну ділянку.

Згідно з пунктом 11 договору, орендна плата вноситься щомісячно протягом 30 календарних днів за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця в розмірі 28 570.17 грн/міс.

За твердженням позивача, орендар не виконував належним чином взяті на себе зобов`язання, через що виникла заборгованість з оплати за фактичне користування земельною ділянкою за період з січня 2021 року по червень 2022 року в сумі 514 263.06 грн.

За результатами розгляду справи №907/531/22, з відповідача стягнуто на користь позивача заборгованість по орендній платі за договором оренди землі від 13.07.2018 №1980 в розмірі 514 263.06 грн та 7713.97 грн на відшкодування витрат по оплаті судового збору.

Крім цього, відповідач не здійснював платежі за договором оренди землі від 13.07.2018 №1980 і за попередні періоди, через що позивач звертався до суду.

Так, рішенням Господарського суду Закарпатської області від 03.12.2019 у справі №907/235/19 стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість по орендній платі за період з липня 2018 року по лютий 2019 року в розмірі 217 501.94 грн та 3692.00 грн на відшкодування витрат по оплаті судового збору.

Крім цього, рішенням Господарського суду від 21.08.2020 у справі №907/777/19 з відповідача стягнуто на користь позивача заборгованість по орендній платі за період з березня 2019 року по листопад 2019 року в розмірі 257 131.53 грн та 3856.99 грн на відшкодування витрат по оплаті судового збору.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 05.04.2021 у справі №907/10/21 з відповідача стягнуто на користь позивача заборгованість по орендній платі за період з грудня 2019 по грудень 2020 року в розмірі 371 412.21 грн та 9428.16 грн на відшкодування витрат по оплаті судового збору.

Також наявні рішення про стягнення заборгованості з відповідача за наступні періоди. Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 21.11.2023 у справі №907/830/23 з відповідача стягнуто на користь позивача заборгованість по орендній платі за період з липня 2022 року по травень 2023 року в розмірі 314 271.87 грн та 4714.08 грн на відшкодування витрат по оплаті судового збору.

Позивач зазначає, що станом на момент подання позовної заяви - такі рішення суду не виконані.

На підставі вищевикладеного, позивач просив стягнути з відповідача 342 842.08 грн штрафу за несвоєчасну сплату за договором оренди землі від 13.07.2018 №1980.

Від позивача у справі надійшла відповідь на відзив (вх. №02.3.1-02/8993/26 від 15.09.2026 року). В такій позивач вказує, що сам по собі факт закінчення дії договору оренди земельної ділянки не є безумовною підставою для висновку про одночасне припинення у землекористувача обов`язку, пов`язаного зі сплатою орендних платежів. Позивач стверджує, що визначальним є факт перебування такої ділянки в користуванні особи, що обумовлює обов`язок користувача сплачувати орендну плату.

Матеріалами справи №907/531/22 підтверджено наявність у відповідача заборгованості за період з січня 2021 року по червень 2022 року по сплаті за користування земельною ділянкою у розмірі 514 263.06 грн. Вказане судове рішення у справі №907/531/22 на даний момент не виконано, позаяк відповідач продовжує використовувати земельну ділянку площею 1.3420 га за адресою - м. Ужгород, вул. Гранітна, 14 під власними виробничими будівлями то спорудами для їх обслуговування в м. Ужгороді.

Через систематичне невнесення у період із січня 2021 року по червень 2022 року (протягом 18 місяців) плати у строки, визначені договором, позивачем відповідно до п. 14 договору нараховано штраф у розмірі 100% річної орендної плати в сумі 342 842.08 грн.

Правова позиція відповідача у справі.

На адресу суду надійшов відзив на позовну заяву від Товариства з обмеженою відповідальністю спільного українсько - словацького підприємства "Фем-Інвест" (вх. №02.3.1-02/8926/26 від 14.09.2026).

Відповідач вказує, що через закінчення строку дії договору після 09.11.2018, відповідач звертався до орендодавця з клопотанням про поновлення дії договору оренди земельної ділянки, однак Ужгородською міською радою 18.04.2019 було відмовлено орендарю у поновленні договору оренди земельної ділянки, посилаючись на наявну заборгованість по орендній платі та порушенням умов договору оренди на земельну ділянку.

Відповідач вказує, що встановленим є факт припинення договірних відносин між сторонами з 10.11.2018 через закінчення строку дії договору 09.11.2018. Договірні відносини між сторонами після закінчення зазначеного строку не були поновлені, що підтверджується рішенням Ужгородської міської ради від 18.04.2019 про відмову у поновленні договору оренди земельної ділянки.

Відтак, відповідач вказує, що з 10.11.2018 сторони вже не перебували у договірних правовідносинах на підставі договору №1980 від 13.07.2018, а тому положення пункту 14 договору, яким визначено договірну відповідальність, не підлягає застосуванню до відповідача за період після закінчення його дії, зокрема за визначений позивачем період з січня 2021 року по червень 2022 року.

Позивачем, на думку відповідача, неправильно визначено правову природу спірних правовідносин та, як наслідок, безпідставно застосовано пункт 14 договору до періоду, коли договір оренди землі №1980 від 13.07.2018 вже припинив свою дію.

На підставі вищевикладеного, відповідач просив відмовити у задоволенні позову Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради до нього про стягнення 342 842.08 грн штрафу за несвоєчасну сплату за договором оренди землі від 13.07.2018 №1980.

Від відповідача у справі надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх. №02.3.1-02/9288/26 від 21.09.2026 року). Відповідач звертав увагу суду на те, що після припинення договору положення пункту 14 договору не можуть бути правовою підставою для нарахування штрафу, оскільки з моменту припинення договору відповідні правовідносини переходять у сферу охоронних, а правові наслідки невиконання обов`язку щодо повернення земельної ділянки визначаються законом, а не умовами припиненого договору.

Процесуальні дії суду.

Ухвалою суду від 17.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

До суду надійшло клопотання про продовження процесуального строку для подання відзиву на позовну заяву від представника відповідача у справі (вх. №02.3.1-02/8415/26 від 27.08.2026 року), в якому він просить суд продовжити відповідачу процесуальний строк для подання відзиву на позовну заяву у справі №907/866/26 на 15 днів з дня ознайомлення та надання доступу до електронної версії справи в підсистемі "Електронний суд" ЄСІТС уповноваженому представнику.

Заява обґрунтована тим, що 26.08.2026 між відповідачем та уповноваженим представником адвокатом Фартушком Т.І. було укладено договір про надання правової допомоги №21/3173-9. Таким чином, адвокат Фартушок Т.І. набув повноважень представника відповідача лише 26.08.2026, вже після відкриття провадження у справі.

Відповідач зазначає, що йому необхідний додатковий час для подання відзиву у справі.

Ухвалою суду від 14.09.2026 клопотання про продовження процесуального строку для подання відзиву на позовну заяву, яке надійшло від представника відповідача у справі (вх. №02.3.1-02/8415/26 від 27.08.2026 року) - задоволено частково. Продовжено Товариству з обмеженою відповідальністю спільного українсько - словацького підприємства "Фем-Інвест", процесуальний строк на подання відзиву на позовну заяву до 18.09.2026 року.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Рішення та постанови ухвалюються, складаються і підписуються складом суду, який розглянув справу.

Згідно з частиною 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Стислий виклад фактичних обставин, встановлених судом.

Витягом з рішення Ужгородської міської ради №1882 від 09.11.2015 - затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок наступним юридичним, фізичним особам та ФОП, зокрема: ТОВ Спільне Українсько - Словацьке підприємство "Фем-Інвест" земельних ділянок загальною площею 2.8684 га (земельна ділянка площею 1.5210 га - кадастровий номер 2110100000:60:001:0174 та земельна ділянка площею 1.3474 га - кадастровий номер 21100000:60:001:0173) під виробними будівлями та спорудами та для їх обслуговування по вул. Гранітній, 14 та передано її в оренду строком на 3 роки до 09.11.2018 року.

Рішенням Ужгородської міської ради №1087 від 15 травня 2018, копія якого міститься в матеріалах справи, вирішено Департаменту міського господарства земельні ділянки (кадастровий номер 2110100000:60:001:0209) площею 0.1790 га та (кадастровий номер 2110100000:60:001:0209) площею 1.3420 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості по вул. Гранітній, 14 - внести зміни до договору оренди щодо земельної ділянки площею 1.3420 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості по вул. Гранітній,14.

Судом встановлено, що договір оренди земельної ділянки загальною площею 1.3420 га по вул. Гранітній, 14, кадастровий номер 2110100000:60:001:0209 було укладено на підставі судового рішення, а саме ухвали Господарського суду Закарпатської області від 17 жовтня 2018 у справі №907/505/18, якою було затверджено мирову угоду від 17 жовтня 2018, укладену між Департаментом міського господарства Ужгородської міської ради та ТОВ Спільне Українсько - Словацьке підприємство "ФЕМ - ІНВЕСТ".

У цій мировій угоді сторони дійшли згоди щодо Пункту 8 такого договору оренди, де сторони, зокрема передбачили, що строк дії договору до 09 листопада 2018 року. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Орендна плата вноситься орендарем у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки землі у грошовій формі та становить 342 842.08 грн (п. 10 договору).

Орендна плата вноситься щомісячно протягом 30 календарних днів за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця в розмірі 28 570.17 грн (п. 11 договору).

Згідно з п. 12 договору оренди, обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими КМУ формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії.

Пунктом 14 договору передбачено, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором: у 10-ти денний строк сплачується штраф у розмірі 100 відсотків річної орендної плати, встановленої цим договором, якщо має місце заборгованість у розмірі не менше річної орендної плати строком не менше року; справляється пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 22 договору оренди, після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Судом також встановлено, що витягом з рішення Ужгородської міської ради №1517 від 18 квітня 2019 підтверджується, що Ужгородська міська рада вирішила відмовити у поновленні договору оренди земельної ділянки - ТОВ Спільне Українсько - Словацьке підприємство "ФЕМ - ІНВЕСТ" земельної ділянки (кадастровий номер 2110100000:60:001:0209) площею 1.3420 га для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель і споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (під виробничими спорудами та для їх обслуговування) по вул. Гранітній, 14 через наявну заборгованість по орендній платі та порушеннями умов договору оренди на земельну ділянку.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 03.12.2019 у справі №907/235/19 стягнуто з відповідача на користь позивача борг по орендній платі на суму 217 501.94 грн (період з липня 2018 року по лютий 2019 року) та у відшкодування сплаченого судового збору суму 3692.00 грн.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 21.08.2020 у справі №907/777/19 стягнуто з відповідача на користь позивача суму 257 131.53 грн боргу по сплаті орендної плати, а також суму 3856.99 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 05.04.2021 у справі №907/10/21 стягнуто з відповідача на користь позивача суму 371 412.21 грн боргу по орендній платі та 9428.16 грн на відшкодування судового збору. Вказаний борг стягнуто за період грудень 2019 - грудень 2020 року.

Також рішенням Господарського суду Закарпатської області від 28.11.2022 у справі №907/531/22, яким стягнуто з відповідача у справі на користь позивача у справі суму 514 263.06 грн боргу по орендній платі та 7713.97 грн на відшкодування витрат по сплату судового збору. Вказаний борг виник за період - січень 2021 року по червень 2022 року.

Надалі рішенням Господарського суду Закарпатської області від 21 листопада 2023 року у справі №907/830/23 стягнуто з відповідача на користь позивача суму 314 271.87 грн боргу по орендній платі, а також 4714.08 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору. Вказаний борг стягнуто за період - із липня 2022 року по травень 2023 року включно.

Судом встановлено, що інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, номер інформаційної довідки - 488512778 від 03.08.2026 підтверджується, що земельна ділянка з кадастровим номером 2110100000:60:001:0209 площею 1.342 га, яка знаходиться за адресою - Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Гранітна, земельна ділянка 14, перебуває у власності Територіальної громади Ужгородської міської ради.

Відомості про реєстрацію іншого речового права - відсутні.

На такій ділянці знаходиться об`єкт нерухомості (реєстраційний номер майна - 24465228), який на праві приватної власності належить ТОВ Спільне українсько - словацьке підприємство "ФЕМ - ІНВЕСТ". Відповідачу на праві власності належать також і інші будівлі, які знаходяться на вказаній земельній ділянці за адресою м. Ужгород, вул. Гранітна, 14, зокрема - будівля літ. Г, реєстраційний номер 23770283; будівлі та споруди із реєстраційним номером 24462898.

Наявність будівель і споруд на вказаній ділянці додатково підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 10.07.2026; номер витягу - НВ-9973207312026.

Позивачем додатково долучено до матеріалів справи розрахунок заборгованості нарахованого штрафу (а. с. 29). Такий розрахунок проведений за період з 01.01.2021 по 30.06.2022 та становить 514 263.06 грн боргу орендної плати. Дата нарахування штрафу - 02.08.2022 у розмірі 342 842.08 грн.

Рішенням Ужгородської міської ради №425 від 07 вересня 2021 року вирішено перейменувати департамент міського господарства на департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради.

Мотивувальна частина.

Правове обґрунтування і оцінка (висновки) суду.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно із ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 792 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

У відповідності до ст. 2 Закону України "Про оренду землі", відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Приписами ст. 93 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

За змістом статті 1 Закону України "Про оренду землі" визначено, що оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 13 цього Закону передбачено, що договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною першою статті 15 Закону "Про оренду землі" визначено, що орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату є істотною умовою договору оренди землі.

Використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону (стаття 206 Земельного кодексу України).

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 21 Закону України "Про оренду землі", орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (пункт 288.1 статті 288 Податкового кодексу України).

На підставі пункту 288.4 статті 288 Податкового кодексу України, розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

За приписами пункту 287.1. статті 287 Податкового кодексу України, з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Статтею 34 Закону України Про оренду землі визначено, що у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця. У разі невиконання орендарем обов`язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов`язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки.

За змістом ст. 14 Цивільного кодексу України, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

В силу приписів ст. 599 Цивільного кодексу України, підставою для припинення зобов`язання є його виконання, проведене належним чином.

Тобто сам по собі факт закінчення дії договору оренди земельної ділянки не є безумовною підставою для висновку про одночасне припинення у землекористувача обов`язку, пов`язаного зі сплатою орендних платежів.

Подібні правові висновки висловлені Верховним Судом у постанові від 18.10.2019 у справі №820/3218/16.

Абзацом 2 пункту 287.1 статті 287 Податкового кодексу України передбачено, що у разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Отже на законодавчому рівні визначальним для встановлення обов`язку особи сплачувати орендну плату за земельну ділянку є факт перебування такої земельної ділянки у користуванні вказаної особи.

Мотивована оцінка судом аргументів учасників справи.

Судом встановлено, що ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 17 жовтня 2018 у справі №907/505/18 затверджено мирову угоду від 17 жовтня 2018, укладену між Департаментом міського господарства Ужгородської міської ради та ТОВ Спільне Українсько - Словацьке підприємство "ФЕМ - ІНВЕСТ". В такій мировій угоді зокрема сторони дійшли згоди щодо укладення договору оренди земельної ділянки загальною площею 1.3420 га по вул. Гранітній, 14 (кадастровий номер земельної ділянки 2110100000:60:001:0209).

Пунктом 8 такого договору оренди сторони зокрема передбачили, що строк дії договору до 09 листопада 2018 року. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Орендна плата вноситься щомісячно протягом 30 календарних днів за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця в розмірі 28 570.17 грн (п. 11 договору).

Судом встановлено, що відповідачем у справі систематично не виконувались власні обов`язки по договору щодо своєчасної, належної та повної сплати орендної плати за користування земельною ділянкою.

Це підтверджується зокрема дослідженими доказами, які містяться в матеріалах справи, зокрема - рішенням Господарського суду Закарпатської області від 03.12.2019 у справі №907/235/19; рішенням Господарського суду Закарпатської області від 21.08.2020 у справі №907/777/19; рішенням Господарського суду Закарпатської області від 05.04.2021 у справі №907/10/21; рішенням Господарського суду Закарпатської області від 28.11.2022 у справі №907/531/22; рішенням Господарського суду Закарпатської області від 21 листопада 2023 року у справі №907/830/23.

Суд зазначає, що відповідно до відкритих публічних даних Єдиного державного реєстру судових рішень, вказані рішення відповідачем у справі не оскаржувались. По таких видані відповідні накази у справі.

Дані докази додатково свідчать, що відповідач визнав наявний борг за вказаними періодами, а також той факт, що він здійснив порушення власних грошових зобов`язань щодо своєчасної, належної та повної сплати орендної плати відповідно до умов укладеного договору.

На підставі вищевикладеного, витягом з рішення Ужгородської міської ради №1517 від 18 квітня 2019 підтверджується, що Ужгородська міська рада вирішила відмовити у поновленні договору оренди земельної ділянки - ТОВ Спільне Українсько - Словацьке підприємство "ФЕМ - ІНВЕСТ" земельної ділянки (кадастровий номер 2110100000:60:001:0209) площею 1.3420 га для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель і споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (під виробничими спорудами та для їх обслуговування) по вул. Гранітній, 14 через наявну заборгованість по орендній платі та порушеннями умов договору оренди на земельну ділянку.

В матеріалах справи відсутні докази повернення вказаної земельної ділянки відповідачем позивачу після припинення орендних правовідносин. Відповідач в своїх заявах по суті також не заперечив однозначно, що припинив використовувати означену земельну ділянку. Суд також зазначає, що в матеріалах справи також відсутні і докази поновлення договору оренди земельної ділянки на новий строк після 18 квітня 2019 року.

У мировій угоді сторони дійшли згоди щодо Пункту 8 такого договору оренди, де сторони, зокрема передбачили, що строк дії договору до 09 листопада 2018 року. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Тобто, фактично з 10.11.2018 є припиненими договірні зобов`язання сторін за договором оренди №1980 від 13 липня 2018 року.

Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, номер інформаційної довідки - 488512778 від 03.08.2026 підтверджується, що земельна ділянка з кадастровим номером 2110100000:60:001:0209 площею 1.342 га, яка знаходиться за адресою - Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Гранітна, земельна ділянка 14, перебуває у власності Територіальної громади Ужгородської міської ради.

Відомості про реєстрацію іншого речового права - відсутні.

На такій ділянці знаходиться об`єкт нерухомості (реєстраційний номер майна - 24465228), який на праві приватної власності належить ТОВ Спільне українсько - словацьке підприємство "ФЕМ - ІНВЕСТ". Відповідачу на праві власності належать також і інші будівлі, які знаходяться на вказаній земельній ділянці за адресою м. Ужгород, вул. Гранітна, 14, зокрема - будівля літ. Г, реєстраційний номер 23770283; будівлі та споруди із реєстраційним номером 24462898.

Наявність будівель і споруд на вказаній ділянці додатково підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 10.07.2026; номер витягу - НВ-9973207312026.

Відтак, оскільки відповідач являється власником вказаних будівель, то в такий спосіб він продовжує безперервно постійно використовувати земельну ділянку по вул. Гранітній, 14 у місті Ужгород.

Пунктом 30 вказаного договору оренди землі №1980 від 13 липня 2018 року передбачений такий обов`язок орендаря, як - "у разі неповернення земельної ділянки в зазначений термін здійснити плату за фактичне користування земельною ділянкою. Плата за землю у цьому випадку вноситься у розмірах, визначених цим договором".

Внаслідок порушень, які мали місце під час фактичного користування земельною ділянкою після завершення дії договору оренди, позивач заявив позов щодо стягнення 342 842.08 грн штрафу за несвоєчасну сплату за договором оренди землі від 13.07.2018 №1980, розрахованого згідно з п. 14 договору оренди.

Пунктом 14 договору сторони передбачили, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором: у 10-ти денний строк сплачується штраф у розмірі 100 відсотків річної орендної плати, встановленої цим договором, якщо має місце заборгованість у розмірі не менше річної орендної плати строком не менше року; справляється пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Позивач здійснив нарахування такого штрафу за період з січня 2021 по червень 2022 (з 01.01.2021 по 30.06.2022 року).

В матеріалах справи наявне рішення Господарського суду Закарпатської області від 28.11.2022 у справі №907/531/22, яким стягнуто з відповідача у справі на користь позивача у справі суму 514 263.06 грн боргу по орендній платі та 7713.97 грн на відшкодування витрат по сплату судового збору.

Вказаний борг виник за період - січень 2021 року по червень 2022 року.

Суд зазначає, що позивач має право звертатись до суду щодо стягнення з відповідача плати за землю за фактичне використання земельної ділянки навіть після припинення орендних правовідносин в порядку пункту 30 договору оренди, оскільки у відповідача наявне нерухоме майно у власності, яке знаходиться на вказаній земельній ділянці, що свідчить про безперервне використання ним такої ділянки навіть після припинення договору оренди.

Дані обставини крім того встановлено рішеннями Господарського суду Закарпатської області, які набрали законної сили, та копії яких містяться в матеріалах справи.

Частиною 4 статті 75 ГПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Що стосується нарахованого штрафу, то відповідно до заявленого розрахунку заборгованості, такий нарахований за період часу після завершення дії договору оренди землі №1980 від 13 липня 2018 року, право оренди за яким припинено 09.11.2018 року, а саме з січня 2021 по червень 2022 (з 01.01.2021 по 30.06.2022 року).

Суд погоджується із твердженнями відповідача, щодо того, що з 10.11.2018 сторони вже не перебували у договірних правовідносинах на підставі договору №1980 від 13.07.2018, що підтверджується належними і допустимими доказами у справі, а тому положення пункту 14 договору, яким визначено договірну відповідальність, не підлягає застосуванню до відповідача за період після закінчення його дії, зокрема за визначений позивачем період з січня 2021 року по червень 2022 року.

Якщо пунктом 30 сторони передбачили обов`язок відповідача сплачувати плату за фактичне користування земельною ділянкою, то пункт 14 договору застосовується до порушень, які мали місце під час дії такого договору. В такому пункті сторони не визначили, що його положення поширюються після припинення дії договору у зв`язку із завершенням його дії або на період фактичного використання земельної ділянки.

Суд підкреслює, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, номер інформаційної довідки - 488512778 від 03.08.2026 підтверджується, що земельна ділянка з кадастровим номером 2110100000:60:001:0209 площею 1.342 га, перебуває у власності Територіальної громади Ужгородської міської ради. При цьому, право оренди Відповідача, як іншого речового права - у цьому реєстрі відсутні.

Отже, суд висновує, що договору, як правової підстави для нарахування неустойки у формі штрафу за п. 14 Договору оренди землі - немає.

Частиною 1 статті 546 ГПК України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 547 ГПК України).

Статтею 631 Цивільного кодексу України передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Договір набирає чинності з моменту його укладення, якщо інше не визначено законом або договором.

Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Разом з тим, як вже встановлено судом, позивачем нарахований штраф не за порушення, яке мало місце під час дії договору, а за порушення, які мали місце вже після завершення дії договору через закінчення строку його дії.

Таким чином, суд вважає, що заявлені позовні вимоги щодо стягнення з відповідача штрафу є необґрунтованими, не підтвердженими належними і допустимими доказами у справі, а відтак, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог повністю.

Висновки суду.

Суд висновує, що позивачем здійснено нарахування штрафу відповідно до пункту 14 договору вже після завершення строку дії такого договору та за порушення, які не мали місце під час його дії, що суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Позивач не позбавлений права на поновлення договору оренди з відповідачем на новий строк, в тому числі для початку дії такого пункту договору у випадку його погодження сторонами. Разом з тим заявлений період нарахування штрафу - з 01.01.2021 по 30.06.2022 року - не охоплюється періодом дії договору оренди землі №1980 від 13 липня 2018 року.

Відтак, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог - повністю.

Згідно ч.2, 3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд.

Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 81 ГПК України сторонами доказів.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України», зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відтак з урахуванням усіх встановлених обставин та зроблених правових висновків, враховуючи аргументи позивача та подані ним докази, у позові слід відмовити повністю.

Розподіл судових витрат.

Судові витрати на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, на позивача покладаються витрати зі сплати судового збору у розмірі 5142,63 грн повністю.

Відповідно до ч. 5 ст. 240 ГПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 11, 13, 14, 73 - 79, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

у х в а л и в:

1. У задоволенні позовних вимог Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради, до Товариства з обмеженою відповідальністю спільного українсько - словацького підприємства "Фем-Інвест", про стягнення штрафу у 342 842.08 грн за несвоєчасну сплату за договором оренди землі від 13.07.2018 №1980 - відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на позивача у справі.

Згідно з ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду згідно з ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складено та підписано 19.11.2026 року.

Суддя Пригуза П.Д.

Часті запитання

Який тип судового документу № 141618432 ?

Документ № 141618432 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 141618432 ?

Дата ухвалення - 19.11.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141618432 ?

Форма судочинства - Господарське

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141618432 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Дані про судове рішення № 141618432, Господарський суд Закарпатської області

Судове рішення № 141618432, Господарський суд Закарпатської області було прийнято 19.11.2026. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити ключові відомості.

Судове рішення № 141618432 відноситься до справи № 907/866/26

Це рішення відноситься до справи № 907/866/26. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша платформа підтримує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість детального налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку відомостей. Це дозволяє результативно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141618431
Наступний документ : 141618433