Рішення № 141618315, 12.11.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

Дата ухвалення
12.11.2026
Номер справи
904/5071/26
Номер документу
141618315
Форма судочинства
Господарське
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.11.2026м. ДніпроСправа № 904/5071/26

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Рудь І.А., за участю секретаря судового засідання Алманової М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго", м. Київ

до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, АДРЕСА_1

про стягнення заборгованості у сумі 2 947 517 грн 14 коп.

Представники:

від позивача: Валентинова О.М.

від відповідача: Шелудько М.Є.

СУТЬ СПОРУ:

Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, в якому просить стягнути з Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України заборгованість у сумі 2 947 517 грн 14 коп. , з яких: 1 246 352 грн 09 коп. - основна сума боргу, 14 033 грн 20 коп. - пеня, 839 547 грн 31 коп. - інфляційні втрати, 847 584 грн 54 коп. - 15% річних.

Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем зобов`язання в частині оплати за отриману електричну енергію відповідно до актів купівлі-продажу за період грудень 2021 - січень 2022 років.

Ухвалою господарського суду від 31.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні на 24.09.2026.

07.09.2026 систему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній зазначив, що дійсно у відповідача перед позивачем склався борг за спожиту електричну енергію по оператору системи за період постачання електричної енергії у грудні 2021 року та січні 2022 року у розмірі 1 246 352,09 грн. Проте, неможливість сплати відповідачем боргу за спожиту електричну енергію за грудень 2021 року, січень 2022 року викликана відсутністю бюджетних асигнувань за відповідними кодами видатків, оскільки кошти державного бюджету спрямовуються на поточні потреби за наявності відповідного бюджетного призначення на підставі частини першої статті 23 Бюджетного кодексу України.

Однак, Військова частина НОМЕР_1 не погоджується із розмірами нарахованих санкцій, а особливо заперечує і вважає протиправним накладення на військову частину в умовах воєнного стану 15% річних.

Військова частина НОМЕР_1 є складовою частиною Національної гвардії України, підпорядкована Міністерству внутрішніх справ України, включена до Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України і перебуває на утриманні державного бюджету. Крім того зазначає, що нараховані санкції перевищують сам борг більше ніж в 1,3 рази. Також зазначив, що суд, керуючись статтею 625 ЦК України, має свободу у визначенні необхідності зменшення відсотків річних, якщо це відповідає принципам справедливості, добросовісності та розумності та відповідає сталій та послідовній позиції, в тому числі у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 19.01.2024 у справі №911/2269/22.

16.09.2026 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначає, що інфляційні втрати та річні проценти нараховуються на суму простроченого основного зобов`язання. Тому зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю. Відповідно й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимогою. Відповідачем не надано жодного належного і достатнього доказу, який би підтвердив факт наявності його тяжкого фінансового стану.

Позивач починаючи з 1 січня 2019 року і на цей час є єдиним в Україні постачальником електричної енергії, на якого були покладені спеціальні обов`язки, а саме виконання функцій постачальника "останньої надії". Підприємство виконує повноваження покладені на нього Кабінетом Міністрів України, зокрема спеціальні обов`язки на ринку електричної енергії, в повному обсязі, особливо враховуючи введення в Україні воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який діє й на цей час. Через систематичне порушення платіжної дисципліни споживачами постачальника "останньої надії" ДПЗД "Укрінтеренерго" втратило платоспроможність та знаходиться на межі банкрутства.

Окремо наголошує на тому, що невчасні розрахунки за електричну енергію споживачів постачальника "останньої надії" унеможливлюють своєчасну оплату Позивачем купованої електроенергії, послуг операторів системи розподілу та системи передачі, оплату підприємством податків, заробітної плати працівникам та інших обов`язкових платежів, що в свою чергу веде до накладання на підприємство штрафних санкцій, відкриття судових справ підприємствами, установами та організаціями, перед якими ДПЗД "Укрінтеренерго" не може виконати своєчасно договірні зобов`язання, а також збільшення податкового боргу.

17.09.2026 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач зазначив, що вилучення коштів державного бюджету з військової частини, яка виконує завдання Указу Президента України щодо відсічі збройній агресії, на користь ДПЗД "Укрінтеренерго" під приводом виконання Постанов КМУ призведе до прямого перерозподілу та вилучення ресурсів, призначених для забезпечення обороноздатності держави у період війни. Також наголошує на тому, що відповідач не просив звільнити його від сплати основного боргу, а зазначав про можливість зменшення відсотків річних саме до межі 3% річних, встановленої ч. 2 ст. 625 ЦК України. Збільшений розмір річних (15%), передбачений у публічному договорі (комерційній пропозиції), є істотно перевищеним (у 5 разів вище за законний розмір 3%).

У підготовче засідання 24.09.2026 з`явилися представники сторін. Сторони не заперечували проти закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи по суті.

Ухвалою суду від 24.09.2026 закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду по суті на 12.11.2026.

02.11.2026 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшли додаткові пояснення щодо підстав для зменшення пені та 15% річних мотивовані тим, що військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України в умовах збройної агресії Російської Федерації проти України безпосередньо виконує завдання із захисту суверенітету та територіальної цілісності держави; також просить врахувати тривалу бездіяльність Позивача, якому про наявність заборгованості було достовірно відомо ще на початку 2022 року, однак з позовом до суду він звернувся лише у 2026 році, тобто через понад чотири роки, сприявши накопиченню сум відповідальності; сукупний розмір нарахованих інфляційних втрат, пені та 15% річних значно перевищує розмір основного боргу. У зв`язку з чим, просить зменшити розмір нарахованої пені на 99% від заявленої до стягнення суми.

06.11.2026 через систему "Електронний суд" від позивача надійшли заперечення на додаткові пояснення, в яких позивач не погоджується з твердженнями Відповідача та зазначає, що можливість зменшення процентів річних не означає обов`язку суду здійснювати таке зменшення в кожному випадку, коли встановлений договором розмір процентів перевищує три проценти річних, передбачені частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України.

Саме по собі бюджетне фінансування відповідача або виконання ним суспільно важливих функцій не припиняє грошового зобов`язання та не звільняє автоматично від наслідків його прострочення.

Щодо зменшення розміру пені на 99% зазначає, що борг у Відповідача виник до початку введення в Україні воєнного стану. Нарахована пеня у сумі 14 033,20 грн не є значною в порівнянні із сумою заборгованості - 1 246 352,09грн, у процентному співвідношенні складає 1,126% від суми основного боргу. Відповідач наголошує на важливості забезпечення обороноздатності держави та необхідності фінансування потреб Військової частини НОМЕР_1 , проте залишає поза увагою, специфіку діяльності ДПЗД "Укрінтеренерго" як постачальника "останньої надії", функції якого полягають у безперервному та гарантованому постачанні електричної енергії споживачам не залежно від обставин в умовах воєнного стану. На даний час ДПЗД "Укрінтеренерго" знаходиться у складних економічних умовах. Позивач має великий податковий борг. Всі кошти, отримані від боржників за судовими рішеннями, спрямовуються на погашення податкового боргу.

У судовому засіданні 12.11.2026 представник позивача підтримав позовні вимоги, просив задовольнити їх в повному обсязі, представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позов та запереченнях.

В порядку ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено скорочене рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування по справі є обставини укладання договору, факт надання послуг з постачання електричної енергії, строк оплати вартості спожитої електричної енергії, наявність часткової оплати, наявність прострочення оплати, строк дії договору.

Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго", яке виконує функції постачальника "останньої надії" (Постачальник) з Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України (Споживач) уклали Договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" (далі Договір) на умовах публічного договору про постачання електричної енергії постачальника "останньої надії" та комерційної пропозиції, розробленої з урахуванням вимог Цивільного кодексу України та у відповідності до вимог Закону України "Про ринок електричної енергії", Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312, в результаті фактичного споживання електричної енергії.

Відповідно до ст. 64 Закону України "Про ринок електричної енергії", яка кореспондується з умовами, зазначеними в додатку 1 "Комерційна пропозиція № 5" до договору, договір вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, та діє в частині здійснення розрахунків між сторонами до повного їх здійснення, а в частині постачання електричної енергії його дія не може перевищувати 90 календарних днів.

Згідно з п. 7 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг "Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії" від 14.03.2018 № 312 (далі Правила), договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладається шляхом приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого в засобах масової інформації та на веб-сайті постачальника, шляхом оплати рахунка, отриманого від постачальника універсальної послуги, або фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії (за умови надання рахунка постачальником універсальної послуги), або підписання заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.

Пунктом 6.2.4 Правил встановлено, що початком постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" вважається дата припинення постачання електричної енергії споживачу попереднім електропостачальником. Адміністратор комерційного обліку повідомляє постачальника "останньої надії" в термін протягом наступного робочого дня про перелік споживачів (за формою згідно з додатком 8 до цих Правил), які переходять до постачальника "останньої надії", не пізніше дати такого переходу.

За цим Договором Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору, що зазначені в додатку 1 до Договору (комерційна пропозиція) (п. 2.1. Договору).

Розрахунковий період за цим Договором є календарний місяць (п. 5.8. Договору).

Умовами комерційної пропозиції № 5 від 08.10.2021 визначено, що Споживач сплачує 100% від орієнтовної вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії за розрахунковий період протягом 5 банківських (робочих) днів з моменту отримання Споживачем рахунку.

У разі не отримання рахунку Споживач зобов`язується здійснити 100% оплату самостійно (без рахунку) на поточний рахунок Постачальника, зазначений у Договорі, не пізніше ніж за 1 банківський (робочий) день до початку розрахункового періоду, виходячи з прогнозованого обсягу споживання електричної енергії у розрахунковому періоді та діючої у розрахунковому періоді ціни на електричну енергію.

Орієнтовна вартість розраховується шляхом множення прогнозованого обсягу споживання електричної енергії на ціну, за якою здійснюється постачання електричної енергії Постачальником. Прогнозований обсяг споживання електричної енергії визначається на підставі даних, отриманих Постачальником від Оператора системи розподілу

Відповідно до п. 5.10. Договору оплата виставленого Постачальником рахунка за цим Договором має бути здійснена Споживачем в терміни, визначені в рахунку, але не менш 5 робочих днів з дати отримання Споживачем цього рахунку, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного у комерційній пропозиції, прийнятої Споживачем.

Всі платіжні документи, що виставляються Постачальником Споживачу мають містити чітку інформацію про суму платежу, порядок та строки оплати, що погоджені сторонами цього Договору, а також інформацію щодо адреси, телефонів, офіційної веб-сторінки для отримання інформації про подання звернення, скарг та претензій щодо комерційної якості постачання електричної енергії та надання повідомлень про загрозу електробезпеки.

Відповідно до Комерційної пропозиції № 5 Споживач, Споживач, який прострочив виконання грошового зобов`язання з оплати електроенергії, на вимогу Постачальника зобов`язаний, крім оплати штрафних санкцій та збитків, сплатити суму боргу за електроенергію з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зобов`язання, а також п`ятнадцять процентів річних від простроченої суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов`язання.

Цей Договір набирає чинності за фактом споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, за відсутності факту відключення, передбаченого ПРРЕЕ.

Цей Договір діє в частині розрахунків між Сторонами до повного їх здійснення, а в частині постачання електричної енергії його дія не може перевищувати 90 календарних днів (п. 15.1 Комерційної пропозиції).

АТ "ДТЕК ДНІПРОВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" у листі № 520911/1001 від 02.12.2021 надало позивачеві інформацію щодо споживачів електричної енергії, переведених постачальниками на постачання електричної енергії до постачальника "останньої надії" ДПЗД "Укрінтеренерго" з 01.12.2021, в тому числі відповідача.

У листі № 696/1001А від 10.01.2021 АТ "ДТЕК ДНІПРОВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" надало звіт щодо фактичного (звітного) корисного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку (площадками вимірювання) споживачів постачальника "останньої надії" ДПЗД "Укрінтеренерго" за грудень 2021, в тому числі щодо відповідача.

Обсяги споживання Відповідачем електроенергії за грудень 2021 та січень 2022 внесені до звіту АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" щодо фактичного (звітного) корисного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку (площадками вимірювання).

На виконання зазначеного Договору Позивач, на підставі даних про фактичне споживання електричної енергії, одержані від оператора системи розподілу, склав акт № 017064 від 31.12.2020 на суму 776 078,28 грн., рахунок № 000023316220/03/О12/24506 від 13.01.2021 на суму 776 078,28 грн., акт № 018489 від 31.01.2019 на суму 470 273,81 грн. та рахунок № № 000023316220/03/О01/25960 від 14.02.2022 на суму 470 273,81 грн., згідно з якими Відповідач спожив електроенергії в обсязі на суму 1 246 352,09 грн., які були направлені на електронну пошту відповідача.

Позивач направив Відповідачеві вимогу № 44/11-004286 від 28.11.2022 на суму 1 639 168,52 грн основного боргу, 15 % річних в сумі 40 359,69 грн., інфляційних втрат в сумі 31 875,47 грн., пені в сумі 45 467,76 грн. грн., в якій вимагав у семиденний строк, з дати отримання цієї вимоги, оплатити заборгованість за електричну енергію. Зазначена претензія направлена на електронну адресу відповідача. Проте, за даними Позивача, не спростованими відповідачем, зазначена вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Із посиланням на приписи ст. 625 Цивільного кодексу України та п. 6.1. комерційної пропозиції позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 14 033 грн 20 коп. пені за період з 22.01.2022 по 23.02.2022, 847 584 грн 54 коп. - 15% річних за період з 22.01.2022 по 17.08.2026 та 839 547 грн 31 коп. - інфляційні втрати за період з лютого 2022 по липень 2026.

Доказів оплати відповідачем спірної заборгованості за договором сторонами до матеріалів справи не надано.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов`язання.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України),

Статтею 611 ЦК України встановлено, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

З огляду на положення п. 4.1 Комерційної пропозиції № 5 строк оплати послуг є таким, що настав.

Також судом враховано, що відповідач підтверджує наявну заборгованість у розмірі 1 246 352,09 грн.

Відповідно до п. 1 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Доказів оплати заборгованості за спожиту електричну енергію за грудень 2021 - січень 2022 у розмірі 1 246 352,09 грн., відповідачем до матеріалів справи не надано, доводи позивача щодо суми боргу не спростовано.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача боргу за спожиту електричну енергію у розмірі 1 246 352 грн. 09 коп., є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення 15% річних та інфляційні втрати по кожному акту приймання-передачі окремо.

Наявний розрахунок позивача щодо інфляційних втрат за період з лютого 2022 по липень 2026, був перевірений судом на предмет правильності та обґрунтованості розрахунків, арифметичних та методологічних помилок чи невідповідностей приписам законодавства України та умовам Договору, виявлено не було.

Вирішуючи питання щодо заявлених позивачем до стягнення з відповідача 15 % річних, суд бере до уваги, що Комерційною пропозицією № 5 для постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії" передбачено збільшення відсотків річних до 15% річних за невиконання грошових зобов`язань за Договором.

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду у постанові №902/417/18 дійшла висновку про те, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Отже, за висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 суд має право на зменшення розміру заявлених на підставі ст.625 ЦК України відсотків саме у випадку їх збільшення сторонами у договорі.

Згідно з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 22.02.2024 у справі №915/1723/21, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України, за час затримки розрахунку за договором, оскільки, вказані нарахування спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Водночас, зменшуючи нараховані відсотки річні, на підставі ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України, необхідно враховувати, що таке зменшення можливе за умови, якщо такі відсотки річні передбачені у договорі у розмірі більшому, ніж визначено положеннями ст. 625 ЦК України, тобто більше ніж 3 % річних (аналогічний висновок, викладено у постанові Верховного Суду від 15.06.2023 у справі № 921/94/21).

Суд оцінивши спірні відносини, позиції сторін, приймає до уваги причини неналежного виконання зобов`язання Відповідачем. Надаючи оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, враховуючи інтереси обох сторін, виходячи із загальних засад, встановлених у ст. 3 ЦК України (справедливості, добросовісності та розумності), з огляду на необхідність дотримання балансу інтересів обох сторін в умовах воєнного стану, введеного у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, що безумовно вплинуло на господарську діяльність усіх без виключення суб`єктів господарювання та їх майновий стан, особливо відповідача, який є підприємством оборонного комплексу, суд вважає, що застосування позивачем при розрахунку ставки 15% річних, що у співвідношенні до розміру відсотків, встановлених ст. 625 ЦК України, є істотним. Такий розмір відповідальності передбачений тільки у Комерційній пропозиції до Договору і він не погоджується сторонами, а встановлюється в односторонньому порядку позивачем.

Також суд звертає увагу на те, що сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 1 246 352 грн 09 коп., а сума 15% річних становить 847 584 грн 54 коп., тобто майже 68,01 % від основного боргу; індекс інфляції становить 839 547 грн 31 коп., що складає майже 67,36 %. Отже, сума відповідальності становить майже 135,37 % від суми боргу.

За таких обставин, суд вважає справедливим, доцільним, обґрунтованим та таким, що цілком відповідає принципу верховенства права, зменшення розміру нарахованих позивачем 15% річних до 3%, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, оскільки саме цей рівень відсотків встановлено законодавчо з метою відшкодування втрат кредитора внаслідок прострочення виконання грошового зобов`язання боржником.

За розрахунком суду, 3% від суми боргу за спірний період становлять 169 516,90 грн.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Пунктом 6.1. Комерційної пропозиції визначено, що за внесення передбачених умовами Договору платежів з порушенням термінів, визначених даною комерційною пропозицією, Постачальник має право нарахувати Споживачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Споживач зобов`язується сплатити пеню на підставі рахунку та/або вимоги (претензії)

Позивачем заявлена до стягнення пеня у загальній сумі 14 033 грн 20 коп. розрахована за загальний період з 22.01.2022 по 23.02.2022 із заборгованості за рахунками на оплату, виставленими за грудень 2019 - січень 2020 року.

Перевіркою здійсненого позивачем розрахунку пені порушень не встановлено.

Разом, з цим відповідач заявив клопотання про зменшення заявленої позивачем до стягнення пені.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання; незначності прострочення виконання; наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам; поведінки винної особи тощо.

В чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Отже, вказане питання віршується судом з урахуванням приписів ст. 86 ГПК України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Завданням неустойки, як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності, є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора, у випадку порушення зобов`язання, шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки в першу чергу є захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків, як суб`єкта господарської діяльності.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Згідно з ч. 3 ст. 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відповідно до ст. 3 ЦК України одними із загальних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Крім того, господарський суд вважає за необхідне наголосити на тому, що відповідно до ч. 3 ст. 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

При цьому, у рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 зазначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зокрема, з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Суд виходить з того, що у принципі добросовісності, а саме: при реалізації прав і повноважень, закладений принцип неприпустимості зловживання правом, згідно з якими здійснення прав та свобод однієї особи не повинне порушувати права та свободи інших осіб. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.

Сторони є вільними у виборі контрагента, у визначенні умов договору, тощо, що відповідає нормам закону. Добросовісність, розумність та справедливість є засадами зобов`язальних правовідносин і зміст даних принципів полягає у тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права з дотриманням прав та інтересів інших осіб. В свою чергу, добросовісність є внутрішнім критерієм, в той час як справедливість і розумність - зовнішнім або об`єктивним, і зазначені принципи у сукупності є оціночними категоріями цивільного права.

Суд враховує і те, що цивільне законодавство не дає визначення даних принципів, віддаючи це на розсуд сторін зобов`язання, тобто укладаючи угоду сторони повинні керуватись внутрішнім критерієм - добросовісністю по відношенню до контрагента (вчиняти дії таким чином, щоб при цьому не завдавалася шкода, неможливість укладення зобов`язання на засадах обману, насильства, зловживання довірою, дотримуватись правової поведінки суб`єктів зобов`язання, вчиняти всі залежні від сторони зобов`язання дії щодо належного виконання зобов`язання та непорушення прав інших осіб), і виходити з зовнішнього критерію - справедливості та розумності, що виражається в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню, тобто кожна сторона у виконанні цивільно-правових зобов`язань повинна дотримуватись такої поведінки по відношенню до своїх прав і обов`язків, яка б виключала необ`єктивні (неупереджені, несправедливі) дії сторін зобов`язання стосовно одна одної.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013 вбачається, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Відтак, цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності. Наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми, як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 звернула увагу на те, що господарські санкції, які встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Згідно з ч. 1 ст. 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Відтак, неустойка має застосовуватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

В аспекті права на справедливий суд, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд звертає увагу на наведені обставини та вважає за необхідне використати надане національним законодавством України право суду на зменшення розміру штрафних санкцій.

При цьому судом враховано, що відповідач виконує критично важливі завдання з оборони держави. Затримка оплати була зумовлена об`єктивними обставинами воєнного стану та необхідністю пріоритетного фінансування бойових потреб. Покладання на Військову частину обов`язку сплатити нараховані суми є несправедливим і таким, що шкодить обороноздатності, оскільки ці кошти будуть вилучені з бюджету, призначеного для захисту суверенітету.

Враховуючи інтереси обох сторін, виходячи із загальних засад, встановлених у ст. 3 ЦК України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, беручи до уваги, що Позивач не заявляв і не надав доказів настання негативних наслідків у результаті прострочення Відповідача, що Позивач не надав доказів наявності в діях Відповідача прямого умислу, спрямованого на порушення зобов`язання, а також те, що пеня не є основним боргом і, відповідно, при зменшенні її розміру Позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі. Крім того до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено 3% річних та інфляційні втрати у значному розмірі, а отже, негативні для позивача наслідки у вигляді несвоєчасного виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань з відшкодування вартості електроенергії були компенсовані, у тому числі за рахунок таких грошових коштів.

Отже, з урахуванням захисту майнових прав та інтересів позивача, що також відповідає загальним засадам цивільного законодавства, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій (пені), які підлягають стягненню з Відповідача на 50%.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, до стягнення належать 1 246 352,09 грн - основного боргу, 7 016,60 грн пені, 839 547,31 грн інфляційних втрат, 169 516,90 грн - річних, решта вимог не підлягають задоволенню.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду від 03.04.2018 у справі №902/339/16, від 04.05.2018 у справі №917/1068/17, від 05.04.2018 у справі №917/1006/16, судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення не є наслідком необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а виключно застосування судами свого права на таке зменшення.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у справі покладаються на відповідача у розмірі 35 370 грн 21 коп.

Керуючись ст.ст. 73-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 85, код ЄДРПОУ 19480600) 1 246 352,09 грн - основного боргу, 7 016,60 грн пені, 839 547,31 грн інфляційних втрат, 169 516,90 грн - річних та витрати по сплаті судового збору у розмірі 35 370 грн 21 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 19.11.2026

Суддя І.А. Рудь

Часті запитання

Який тип судового документу № 141618315 ?

Документ № 141618315 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 141618315 ?

Дата ухвалення - 12.11.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141618315 ?

Форма судочинства - Господарське

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141618315 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Відомості про судове рішення № 141618315, Господарський суд Дніпропетровської області

Судове рішення № 141618315, Господарський суд Дніпропетровської області було прийнято 12.11.2026. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити корисні дані.

Судове рішення № 141618315 відноситься до справи № 904/5071/26

Це рішення відноситься до справи № 904/5071/26. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша платформа забезпечує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість докладного налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку даних. Це дозволяє результативно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141618314
Наступний документ : 141618316