Рішення № 141618101, 10.11.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

Дата ухвалення
10.11.2026
Номер справи
904/2823/26
Номер документу
141618101
Форма судочинства
Господарське
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.11.2026Справа № 904/2823/26За позовом: Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» м. Київ

До: Дніпровської міської ради, м. Дніпро

Третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Акціонерне товариство «ДТЕК Дніпровські електромережі», м. Дніпро

Третя особа-2, як не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача Департамент житлового господарства Дніпровської міської ради, м. Дніпро

Про: стягнення 4 013 854,40 грн.

Суддя Васильєв О.Ю.

секретар судового засідання Вязовська К.В.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача: Кулаківський В.В.;

Від відповідача: Пастернак В.В.;

Від третьої особи-1: Козак Т.В. ;

Від третьої особи-2: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

ДПЗД «Укрінтеренерго» (позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Дніпровської міської ради (відповідач ) про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію за період : жовтень, листопад та грудень 2023 р. у розмірі 3 461 414,89 грн., інфляційних втрат - у розмірі 137 069,72 грн. та 15 % річних - у розмірі 415 369,79 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ДПЗД «Укрінтеренерго» відповідно до ліцензії на постачання електричної енергії споживачу та розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 № 1023-р виконує функції постачальника «останньої надії» відповідно до статті 64 Закону України «Про ринок електричної енергії». Вказує, що на його офіційному вебсайті оприлюднено публічний договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», комерційні пропозиції та інші документи, які визначають умови постачання електричної енергії. Відповідно до положень статті 64 Закону України «Про ринок електричної енергії» та пункту 1.2.9 Правил роздрібного ринку електричної енергії такий договір є публічним договором приєднання та вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії споживачу. Як зазначає позивач, відповідно до інформації, отриманої від оператора системи розподілу АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі», з 09.08.22р. електрична енергія постачалася до об`єктів нерухомого майна, які перебували на балансі ПАТ «Дніпропетровський трубний завод». Водночас , 08.09.23р. право власності на об`єкти нерухомості, розташовані за адресами: м. Дніпро, вул. Каховки, буд. 1А та м. Дніпро, проспект Свободи, буд. 89А, було зареєстровано за Дніпровською міською радою, що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Позивач зазначає, що згідно з ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 13.05.24р. у справі № 904/7022/20 зміна власника зазначених об`єктів у правовідносинах з постачання та розподілу електричної енергії відбулася 19.10.23р. відповідно до повідомлення ПАТ «Дніпропетровський трубний завод» від 19.09.2023 № 26, направленого оператору системи розподілу.

За твердженням позивача, у період з 19.10.23р. по 31.12.23р. зазначені об`єкти нерухомого майна ( власником яких є Дніпровська міська рада) продовжували споживати електричну енергію, постачання якої здійснювалося ДПЗД «Укрінтеренерго» як постачальником «останньої надії». Обсяг спожитої електричної енергії за вказаний період становив 498 695 кВт/год, а її загальна вартість 3 461 414,89 грн. з урахуванням ПДВ.

Позивач наголошує, що відповідно до положень статті 64 Закону України «Про ринок електричної енергії», пунктів 1.2.9, 1.2.11, 1.2.15, 3.4.2 та 3.4.4 Правил роздрібного ринку електричної енергії договір постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії, а споживання електричної енергії без укладення відповідного договору з електропостачальником не допускається.

Оскільки Дніпровська міська рада набула право власності на зазначені об`єкти нерухомості та не обрала іншого електропостачальника, проте споживання електричної енергії на цих об`єктах продовжувалося, позивач вважає, що між сторонами у період з 19.10.23р. по 31.12.23р. виникли договірні правовідносини з постачання електричної енергії постачальником «останньої надії».

Крім того, позивач посилається на положення статей 319, 322 Цивільного кодексу України, відповідно до яких власник зобов`язаний утримувати належне йому майно та нести відповідні витрати.

Ухвалою суду від 20.05.26р. відкрито провадження у справі № 904/2823/26, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні на 09.06.26р. та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі».

Ухвалою суду від 09.06.26р. залучено до участі у справі в якості третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Департамент житлового господарства Дніпровської міської ради та відкладено підготовче засідання до 25.06.26р.

Дніпровська міська рада ( відповідач ) проти задоволення позовних вимог заперечує та просить суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі, посилаючись на те, що позов пред`явлено до неналежного відповідача, а обставини, на які посилається позивач як на підставу виникнення заборгованості, не підтверджені належними та допустимими доказами.

В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначає, що Дніпровська міська рада відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» є представницьким органом місцевого самоврядування, який діє від імені та в інтересах територіальної громади міста Дніпра. При цьому об`єкти права комунальної власності належать територіальній громаді, а міська рада здійснює щодо них повноваження власника в межах, визначених законом.

Посилаючись на положення статей 1, 5, 10, 26, 30, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», відповідач зазначає, що повноваження щодо управління об`єктами житлово-комунального господарства, забезпечення їх належного утримання та експлуатації, а також організації забезпечення населення електричною енергією належать до компетенції виконавчих органів місцевих рад.

На думку відповідача, сам по собі факт державної реєстрації права комунальної власності на будівлі гуртожитків, розташовані за адресами: м. Дніпро, вул. Каховки, буд. 1А та м. Дніпро, проспект Свободи, буд. 89А, не свідчить про те, що саме Дніпровська міська рада є споживачем електричної енергії за зазначеними об`єктами та стороною відповідних договірних правовідносин.

Відповідач також звертає увагу на положення Закону України «Про житлово-комунальні послуги», якими визначено поняття споживача та виконавця комунальних послуг, і зазначає, що Дніпровська міська рада не є ані індивідуальним, ані колективним споживачем послуг з постачання електричної енергії за вказаними об`єктами нерухомості.

При цьому будівлі гуртожитків є окремими індивідуально визначеними об`єктами нерухомості, а тому, на переконання відповідача, об`єднання позивачем вимог щодо стягнення вартості електричної енергії, спожитої за двома окремими об`єктами, без конкретизації обсягів постачання та споживання електричної енергії щодо кожного з них, суперечить вимогам статті 173 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, відповідач зазначає, що акти приймання-передачі щодо двох будівель гуртожитків підписані з боку постачальника електричної енергії генеральним директором АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі», копії яких містяться в матеріалах реєстраційних справ відповідних об`єктів нерухомості. У зв`язку з цим відповідач вважає, що посилання позивача на зміну постачальника електричної енергії для споживачів, які користуються житловими приміщеннями у зазначених гуртожитках, не підтверджені належними та допустимими доказами.

Також відповідач звертає увагу на зміст листа ДПЗД «Укрінтеренерго» від 02.06.25р. № 44/10-2325, у якому позивач зазначав, що ПАТ «Дніпропетровський трубний завод» не оплатило заборгованість за спожиту електричну енергію за період із серпня 2022 р. по грудень 2023 р., у зв`язку з чим позивач звертався з кредиторськими вимогами у справі № 904/7022/20. При цьому в зазначеному листі позивачем також вказувалося, що будівлі гуртожитків були підключені до мереж оператора системи розподілу АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» та перебували на постачанні у постачальника «останньої надії» ДПЗД «Укрінтеренерго» з 09.08.22р.

Посилаючись на частину першу статті 64 Закону України «Про ринок електричної енергії», відповідач зазначає, що постачальник «останньої надії» здійснює постачання електричної енергії виключно за наявності передбачених законом підстав, зокрема у випадках банкрутства або ліквідації попереднього електропостачальника, припинення чи зупинення його ліцензії, невиконання ним правил ринку, необрання споживачем іншого електропостачальника та в інших випадках, визначених законодавством.

На думку відповідача, у спірних правовідносинах позивачем не доведено настання передбачених законом підстав для постачання електричної енергії Дніпровській міській раді як новому власнику об`єктів нерухомості.

Крім того, відповідач посилається на положення частин восьмої та дев`ятої статті 64 Закону України «Про ринок електричної енергії», відповідно до яких постачальник «останньої надії» здійснює постачання електричної енергії з моменту припинення постачання попереднім електропостачальником, а строк такого постачання не може перевищувати 90 днів.

При цьому відповідач наголошує, що зміни до частини дев`ятої статті 64 зазначеного Закону, якими передбачено винятки щодо продовження строку постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», були внесені Законом України від 14.01.2025 № 4213-IX, а тому не можуть застосовуватися до спірних правовідносин, які виникли у 2023 році.

З огляду на викладене відповідач вважає, що постачання електричної енергії за принципом «останньої надії» має тимчасовий характер, а позивачем не доведено правових підстав для виникнення у Дніпровської міської ради обов`язку з оплати електричної енергії за спірний період.

Також відповідач зазначає, що направлення позивачем 02.06.25р. на адресу Дніпровської міської ради актів купівлі-продажу електричної енергії та рахунків, датованих 30.05.25р., саме по собі не є підставою для виникнення у відповідача грошового зобов`язання щодо їх оплати, оскільки, на думку відповідача, він не є споживачем відповідної електричної енергії.

Окремо відповідач заперечує доведеність обсягів споживання електричної енергії та її вартості, зазначаючи, що з наданих позивачем доказів неможливо встановити фактичні обсяги електричної енергії, спожитої саме Дніпровською міською радою, зокрема з урахуванням того, що у відповідних гуртожитках проживають фізичні особи.

На переконання відповідача, позивач не надав належних доказів щодо розподілу обсягів спожитої електричної енергії за кожним об`єктом нерухомості, а також не довів обставин, які б свідчили про виникнення саме у Дніпровської міської ради обов`язку оплатити всю заявлену до стягнення суму.

Крім того, відповідач вважає, що обраний позивачем спосіб захисту не відповідає вимогам статті 16 Цивільного кодексу України, оскільки позивачем не доведено наявності порушеного права саме з боку Дніпровської міської ради.

Також відповідач просить суд поновити строк на подання відзиву, прийняти його до розгляду та врахувати викладені у ньому заперечення, а також відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

ДПЗД «Укрінтеренерго» ( позивач ) у відповіді на відзив зазначає, що Дніпровська міська рада є належним відповідачем у справі, оскільки право власності на будівлі, розташовані за адресами: м. Дніпро, вул. Каховки, 1А та просп. Свободи, 89А, 08.09.23р. зареєстровано саме за Дніпровською міською радою, що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. На думку позивача, саме міська рада як орган місцевого самоврядування, що здійснює правомочності власника відповідного нерухомого майна від імені територіальної громади, повинна нести відповідальність за оплату електричної енергії, спожитої на належних їй об`єктах.

Також позивач заперечує проти доводів відповідача про те, що Дніпровська міська рада не є споживачем електричної енергії, оскільки фактичними споживачами є мешканці гуртожитків. На підтвердження своєї позиції позивач посилається на положення пунктів 1.2.11, 1.2.15 Правил роздрібного ринку електричної енергії та статті 319, 322 Цивільного кодексу України.

Стосовно доводів відповідача щодо перевищення встановленого законом 90-денного строку постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» позивач зазначає, що після зміни власника об`єктів нерухомості виникли нові договірні правовідносини з Дніпровською міською радою як новим споживачем. У зв`язку з цим позивач вважає безпідставними доводи відповідача щодо перевищення 90-денного строку постачання.

У додаткових поясненнях позивач також посилається на пункт 7 Положення про особливості постачання електричної енергії споживачам та розрахунків між учасниками роздрібного ринку електричної енергії у період дії в Україні воєнного стану, затвердженого наказом Міністерства енергетики України від 13.04.2022 № 148.

Крім того, позивач посилається на постанову Верховного Суду від 02.04.25р. у справі № 910/74/24 та зазначає, що внаслідок переходу права власності на гуртожитки від ПАТ «Дніпропетровський трубний завод» до Дніпровської міської ради договір постачання електричної енергії з попереднім власником припинився, а з 19.10.23р. розпочалися нові договірні відносини з Дніпровською міською радою , як новим споживачем.

Позивач також надав пояснення щодо кредиторських вимог у справі про банкрутство ПАТ «Дніпропетровський трубний завод» та розрахунок вартості електроенергії за жовтень 2023 р. за період з 19.10.23р. по 31.10.23р. у розмірі 299 971,55 грн.

У додаткових поясненнях Дніпровська міськрада ( відповідач ) продовжує заперечувати проти позову, посилаючись, зокрема, на те, що гуртожитки є об`єктами житлового фонду, для яких у 2023 році мали застосовуватися фіксовані тарифи на електроенергію для побутових споживачів у розмірі 2,64 грн/кВт·год.

Відповідач також зазначає, що позивач не довів належними доказами обсяги фактично спожитої електричної енергії, правомірність застосування ціни постачальника «останньої надії» та наявність договірних відносин саме з Дніпровською міською радою.

Крім того, відповідач подав лист Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради від 18.06.26р. № 3/9-9833 з доданими документами, зокрема актами приймання-передачі будівель гуртожитків від 01.01.24р., повідомленнями про приєднання до публічного договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, актом фіксації первинних показників лічильників та документами щодо приєднання об`єктів до ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги». Відповідач зазначає, що відповідні документи підтверджують оформлення договірних відносин щодо розподілу та постачання електричної енергії для спірних гуртожитків із КП «Жилсервіс-5» Дніпровської міської ради, а не безпосередньо з Дніпровською міською радою.

ДПЗД «Укрінтеренерго» ( позивач ) , своєю чергою, заперечує проти зазначених доводів та вказує, що передача об`єктів на баланс КП «Жилсервіс-5» відбулася лише з 01.01.24р., тобто після закінчення спірного періоду, а тому не впливає на визначення особи, зобов`язаної оплатити електричну енергію, спожиту у період з 19.10.23р. по 31.12.23р.

Дніпровською міськрадою ( відповідач ) також заявлено клопотання про залишення позовної заяви без руху з посиланням на недотримання позивачем вимог частини сьомої статті 162 ГПК України щодо зазначення реквізитів рахунку позивача. На виконання вимог частини сьомої статті 162 ГПК України позивач надав додаткові пояснення із зазначенням реквізитів банківських рахунків для зарахування коштів за спожиту електричну енергію, інфляційних втрат, 15 % річних та судового збору.

ДПЗД «Укрінтеренерго» ( позивач ) також заявив клопотання про витребування від АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» інформації про обсяги споживання електричної енергії за кожен день у період з 19.10.23р. по 31.10.23р. за відповідними точками комерційного обліку. Ухвалою суду від 21.07.2026 у задоволенні заяви позивача про витребування доказів відмовлено, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 15.09.26р.

15.09.26р. підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду по суті. У судових засіданнях 06.10.26р. та 20.10.26р. розгляд справи відкладався, 29.10.26р. оголошено перерву до 10.11.2026.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно зі статтями 202, 205 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі, якщо інше не встановлено законом.

За приписами статті 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

Відповідно до частини шостої статті 64 Закону України «Про ринок електричної енергії» постачальник «останньої надії» здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», що затверджується Регулятором, та є публічним договором приєднання.

Частиною восьмою статті 64 зазначеного Закону передбачено, що постачальник «останньої надії» здійснює постачання електричної енергії з моменту припинення постачання попереднім електропостачальником, а договір постачання електричної енергії між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.

Аналогічні положення закріплені у пункті 1.2.9 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312.

Таким чином, укладення договору постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» не потребує підписання сторонами окремого письмового документа, оскільки факт укладення такого договору та виникнення відповідних договірних правовідносин визначається законом і пов`язується з початком фактичного постачання електричної енергії споживачу за наявності передбачених законодавством підстав.

Судом встановлено, що ДПЗД «Укрінтеренерго» є визначеним у встановленому законодавством порядку постачальником «останньої надії», що підтверджується відповідною ліцензією та розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 № 1023-р. На офіційному вебсайті позивача оприлюднено типовий договір постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», комерційні пропозиції та порядок формування ціни на електричну енергію. Отже, умови постачання електричної енергії, порядок її оплати та відповідальність за порушення грошового зобов`язання були визначені позивачем у встановленому законом порядку та були доступними для ознайомлення споживачам.

Як убачається з матеріалів справи, право власності на будівлі гуртожитків, розташовані за адресами: м. Дніпро, вул. Каховки, буд. 1А та м. Дніпро, проспект Свободи, буд. 89А, зареєстровано за Дніпровською міською радою 08.09.23р. Зазначена обставина підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, які містяться в матеріалах справи.

Разом з тим, відповідно до ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 13.05.24р. у справі № 904/7022/20 та повідомлення ПАТ «Дніпропетровський трубний завод» від 19.09.23р. № 26, направленого оператору системи розподілу, зміна власника зазначених об`єктів у правовідносинах з постачання та розподілу електричної енергії відбулася 19.10.23р.

З огляду на положення пункту 4.27 Правил роздрібного ринку електричної енергії зміна власника (користувача) об`єкта є юридично значущою обставиною для припинення попередніх договірних відносин та оформлення правовідносин з новим власником (користувачем).

Таким чином, з 19.10.23р. Дніпровська міська рада набула статусу нового власника відповідних об`єктів у правовідносинах щодо постачання електричної енергії.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що Дніпровська міська рада не може бути належним відповідачем лише з тих підстав, що вона є представницьким органом місцевого самоврядування, а не окремою фізичною чи юридичною особою, яка безпосередньо використовує електричну енергію.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування. Згідно зі статтею 60 зазначеного Закону територіальним громадам належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів та інші об`єкти, визначені законом. При цьому відповідно до статей 319, 322 Цивільного кодексу України власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд, а також зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, Дніпровська міська рада як орган, уповноважений здійснювати правомочності власника майна територіальної громади, не може бути звільнена від майнових наслідків, пов`язаних із використанням та утриманням відповідних об`єктів, виключно з посиланням на те, що фактичне управління ними здійснюється іншими суб`єктами.

Суд враховує, що відповідно до матеріалів справи передача будівель гуртожитків на баланс КП «Жилсервіс-5» оформлена актами приймання-передачі від 01.01.24р.

Тобто зазначені акти підтверджують передачу об`єктів на баланс відповідного комунального підприємства з 01.01.24р., однак не підтверджують переходу до нього обов`язку з оплати електричної енергії, спожитої до цієї дати, та не спростовують факту належності об`єктів територіальній громаді у спірний період.

Сам по собі факт перебування майна на балансі підприємства не є доказом переходу до такого підприємства права власності на це майно та не свідчить автоматично про виникнення у нього зобов`язань за договорами, стороною яких воно не було.

Водночас документи щодо приєднання КП «Жилсервіс-5» до договорів про розподіл та постачання електричної енергії з 2024 р. підтверджують оформлення відповідних правовідносин на наступний період, але не спростовують обставин фактичного постачання електричної енергії у період з 19.10.23р. по 31.12.23р.

Суд також бере до уваги, що відповідачем не надано доказів укладення Дніпровською міською радою або уповноваженим нею суб`єктом договору з іншим електропостачальником щодо спірних об`єктів до 31.12.23р., які б підтверджували наявність іншого постачальника у спірний період.

Посилання відповідача на те, що фактичними користувачами електричної енергії були мешканці гуртожитків, саме по собі не спростовує виникнення зобов`язань у межах правовідносин постачання електричної енергії на відповідні об`єкти.

При цьому суд розмежовує відносини між власником майна, його балансоутримувачем, мешканцями гуртожитків та електропостачальником. Наявність житлових правовідносин між мешканцями та балансоутримувачем не припиняє автоматично зобов`язань щодо оплати електричної енергії, яка постачається на об`єкт у межах відповідних договірних правовідносин.

Отже, з огляду на встановлені обставини зміни власника об`єктів, фактичного споживання електричної енергії та відсутності доказів укладення договору з іншим електропостачальником у спірний період, суд доходить висновку про наявність підстав для визначення Дніпровської міської ради належним відповідачем у цій справі.

Також слід зазначити, що одним із основних заперечень відповідача є посилання на те, що відповідно до частини дев`ятої статті 64 Закону України «Про ринок електричної енергії» постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» не може перевищувати 90 календарних днів.

Суд погоджується з відповідачем у тому, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення законодавства в редакції, чинній у відповідний період, а зміни, внесені Законом України від 14.01.2025 № 4213-IX, не можуть мати зворотної дії в часі.

Водночас суд зазначає, що доводи відповідача ґрунтуються на ототожненні правовідносин, які виникли між позивачем та попереднім власником об`єктів - ПАТ «Дніпропетровський трубний завод», із правовідносинами, що виникли після зміни власника зазначених об`єктів.

Як встановлено судом, до 19.10.23р. спірні об`єкти перебували у правовідносинах постачання електричної енергії з попереднім власником. Після отримання оператором системи розподілу інформації про зміну власника об`єктів попередні договірні правовідносини щодо відповідних об`єктів припинилися, а з новим власником виникли правовідносини, передбачені законодавством про ринок електричної енергії. При цьому фактичне постачання електричної енергії Дніпровській міській раді як новому споживачу розпочалося 19.10.23р. Таким чином, період постачання електричної енергії новому споживачу з 19.10.23р. по 31.12.23р. становить менше 90 календарних днів.

Отже, позивачем не було порушено встановленого частиною дев`ятою статті 64 Закону України «Про ринок електричної енергії» обмеження строку постачання електричної енергії постачальником «останньої надії».

За таких обставин посилання відповідача на загальну тривалість постачання електричної енергії на зазначені об`єкти з 09.08.22р. не спростовує правомірності постачання електричної енергії новому власнику у спірний період, оскільки не враховує зміну споживача та виникнення нових правовідносин з 19.10.23р.

Суд також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 02.04.25р. у справі № 910/74/24, на яку посилається позивач, щодо застосування спеціального регулювання постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» у період дії воєнного стану. Водночас висновки, викладені у зазначеній постанові, суд оцінює з урахуванням фактичних обставин цієї справи та встановленої зміни власника об`єктів. Отже, доводи відповідача про незаконність постачання електричної енергії у зв`язку з перевищенням 90-денного строку є необґрунтованими.

Відповідно до статті 45 Закону України «Про ринок електричної енергії» розподіл електричної енергії здійснюється оператором системи розподілу. Згідно зі статтею 46 зазначеного Закону оператор системи розподілу зобов`язаний надавати учасникам ринку інформацію, необхідну для виконання ними функцій на ринку електричної енергії, в обсягах та порядку, визначених законодавством.

Як встановлено судом, оператором системи розподілу щодо спірних об`єктів є АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі». На підтвердження обсягів споживання електричної енергії позивачем надано лист АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» від 30.09.25р. № 43059/1001 та витяги зі звітів оператора системи розподілу щодо фактичного відпуску електричної енергії за відповідними точками комерційного обліку.

Зазначені документи містять інформацію про обсяги електричної енергії, спожитої на об`єктах нерухомості, розташованих за адресами: м. Дніпро, вул. Каховки, буд. 1А та проспект Свободи, буд. 89А.

Відповідно до наданих позивачем документів загальний обсяг спожитої електричної енергії за період з 19.10.23р. по 31.12.23р. становить 498 695 кВт/год, зокрема:

за жовтень 2023 р. 47 555 кВт/год;

за листопад 2023 р. 181 980 кВт/год;

за грудень 2023 р. 269 160 кВт/год.

Вартість спожитої електричної енергії становить:

за жовтень 2023 р. 299 971,55 грн.;

за листопад 2023 р. 1 241 498,14 грн.;

за грудень 2023 р. 1 919 945,20 грн.

Загальна вартість електричної енергії становить 3 461 414,89 грн. з урахуванням ПДВ.

Суд враховує, що відносно жовтня 2023 р. позивачем додатково надано пояснення та розрахунок вартості електричної енергії саме за період з 19.10.23р. по 31.10.23р., у якому визначено обсяг споживання 47 554,84 кВт/год та вартість електричної енергії 299 971,55 грн.

Наведений розрахунок узгоджується з даними щодо обсягів споживання за відповідними точками комерційного обліку та підтверджує визначення вартості електричної енергії за період, протягом якого споживачем у відповідних правовідносинах була Дніпровська міська рада.

Суд відхиляє доводи відповідача щодо недоведеності обсягів споживання електричної енергії з огляду на те, що відповідні дані отримані від оператора системи розподілу, який відповідно до законодавства забезпечує адміністрування комерційного обліку та надання інформації про обсяги електричної енергії.

Саме по собі посилання відповідача на неможливість встановлення обсягів споживання кожним окремим мешканцем гуртожитків не спростовує даних комерційного обліку електричної енергії за відповідними точками обліку.

При цьому відповідачем не надано альтернативного розрахунку обсягів споживання електричної енергії, актів контрольного огляду або інших належних доказів, які б підтверджували неправильність показників, наданих оператором системи розподілу.

Щодо заперечень відповідача про об`єднання вимог стосовно двох окремих об`єктів нерухомості суд зазначає таке.

Відповідно до статті 173 ГПК України позивач має право об`єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов`язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами.

У цій справі позовні вимоги стосуються стягнення заборгованості за електричну енергію, яка постачалася одним постачальником одному відповідачу протягом одного періоду на два об`єкти нерухомості, щодо яких виникли однорідні правовідносини. Обставини постачання електричної енергії, визначення споживача, правові підстави виникнення зобов`язань та докази на підтвердження обсягів споживання є взаємопов`язаними. Тому об`єднання відповідних вимог в одному позові не суперечить положенням статті 173 ГПК України.

Суд відхиляє також доводи відповідача про необхідність застосування до спірних правовідносин фіксованої ціни електричної енергії для побутових споживачів у розмірі 2,64 грн. за 1 кВт/год. з огляду на таке . Відповідно до пункту 3.4.3 Правил роздрібного ринку електричної енергії постачальник «останньої надії» здійснює постачання електричної енергії за ціною, що формується ним відповідно до методики, затвердженої Регулятором.

Порядок формування ціни, за якою здійснюється постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії», визначений відповідними нормативно-правовими актами НКРЕКП, зокрема постановою від 05.10.1р.8 № 1179. Таким чином, правовідносини постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» мають спеціальне нормативне регулювання щодо визначення ціни електричної енергії. Сам по собі статус об`єктів як будівель гуртожитків не є достатньою підставою для застосування до відповідних правовідносин ціни, встановленої для постачання електричної енергії побутовим споживачам постачальником універсальних послуг. Відповідачем не доведено, що у спірний період електрична енергія на зазначені об`єкти постачалася саме в межах договорів про надання універсальних послуг або що до спірних правовідносин підлягала застосуванню інша спеціальна ціна. Натомість позивач надав рахунки та акти купівлі-продажу електричної енергії, у яких наведено ціни, сформовані відповідно до встановленого порядку для постачальника «останньої надії». За таких обставин суд вважає доводи відповідача щодо неправильного застосування ціни електричної енергії необґрунтованими.

Згідно з пунктом 2.1. договору постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами договору та комерційної пропозиції. Відповідно до пункту 5.8. договору розрахунковим періодом є календарний місяць. Пунктом 5.10. договору передбачено обов`язок споживача здійснити оплату виставленого постачальником рахунку у строки, визначені договором та відповідною комерційною пропозицією. Згідно з пунктом 4.7. комерційних пропозицій рахунки вважаються отриманими споживачем належним чином у разі їх направлення, зокрема, засобами електронного зв`язку на електронну пошту споживача.

Як вбачається з матеріалів справи, рахунки та акти купівлі-продажу електричної енергії за жовтень, листопад та грудень 2023 р. були направлені позивачем відповідачу 02.06.25р. на електронні поштові скриньки. Крім того, листом від 02.06.25р. № 44/10-2325 позивач направив відповідачу відповідні акти купівлі-продажу електричної енергії та рахунки для оплати. Відповідачем не надано доказів оплати вартості електричної енергії за спірний період у сумі 3 461 414,89 грн.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається, а зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 57 Закону України «Про ринок електричної енергії» електропостачальник має право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів. Пунктом 1 частини третьої статті 58 цього Закону встановлено обов`язок споживача оплачувати електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Отже, оскільки позивачем доведено факт постачання електричної енергії, її обсяг та вартість, а відповідачем не надано доказів належного виконання зобов`язання з оплати, суд доходить висновку про обґрунтованість вимоги щодо стягнення основного боргу у розмірі 3 461 414,89 грн.

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до частини першої статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 7.4. комерційних пропозицій до договору постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» передбачено, що споживач, який прострочив виконання грошового зобов`язання з оплати електричної енергії, на вимогу постачальника зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 15 % річних від простроченої суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов`язання.

Таким чином, сторонами договору встановлено інший розмір процентів річних, ніж передбачений частиною другою статті 625 ЦК України. Встановлення договором підвищеного розміру процентів річних не суперечить положенням статті 625 ЦК України.

Суд зазначає, що нарахування інфляційних втрат та процентів річних за статтею 625 ЦК України є спеціальним способом захисту майнового права кредитора у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання.

За змістом цієї норми інфляційні втрати та проценти річних не є штрафними санкціями, а мають компенсаційний характер та спрямовані на захист майнового інтересу кредитора від знецінення грошових коштів і неправомірного користування боржником коштами, які належать кредитору.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку 15 % річних нараховано за період прострочення з 10.06.25р. по 28.03.26р. у сумі 415 369,79 грн. Інфляційні втрати нараховано за період з 10.06.25р. по 28.02.26р. у сумі 137 069,72 грн.

Судом враховано, що рахунки та акти купівлі-продажу електричної енергії направлено відповідачу 02.06.25р., а позивачем заявлено до стягнення відповідні нарахування з 10.06.25р. Отже, позивач пов`язує початок прострочення з настанням строку виконання грошового зобов`язання після направлення рахунків відповідачу.

Враховуючи положення статей 525, 526, 530, 610, 612, 625 ЦК України, умови договору та комерційної пропозиції, суд вважає, що після настання строку оплати у відповідача виник обов`язок здійснити повний розрахунок за спожиту електричну енергію.

Відповідачем не надано доказів погашення основного боргу, а також контррозрахунку заявлених позивачем інфляційних втрат та 15 % річних, який би спростовував правильність визначених сум.

За таких обставин суд доходить висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 415 369,79 грн. - 15 % річних та 137 069,72 грн. - інфляційних втрат.

Відповідно до статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення учасників справи. Обов`язок доказування обставин, на які сторона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на відповідну сторону.

За приписами статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Судом досліджено надані позивачем документи, зокрема:

відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

лист ПАТ «Дніпропетровський трубний завод» від 19.09.2023 № 26;

ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 13.05.2024 у справі № 904/7022/20;

лист АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» від 30.09.2025 № 43059/1001;

витяги зі звітів оператора системи розподілу;

рахунки та акти купівлі-продажу електричної енергії за жовтень, листопад та грудень 2023 року;

лист позивача від 02.06.2025 № 44/10-2325;

документи щодо направлення рахунків відповідачу;

розрахунки основного боргу, 15 % річних та інфляційних втрат.

Також судом досліджено документи, надані відповідачем, зокрема лист Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради від 18.06.26р. № 3/9-9833, акти приймання-передачі гуртожитків від 01.01.24р., документи щодо оформлення договірних відносин із КП «Жилсервіс-5» та інші матеріали.

За результатами оцінки доказів суд зазначає, що надані відповідачем документи щодо передачі гуртожитків на баланс КП «Жилсервіс-5» та оформлення договірних відносин з іншими учасниками ринку електричної енергії стосуються періоду з 01.01.24р. та не спростовують обставин фактичного постачання електричної енергії у період з 19.10.23р. по 31.12.23р.

Посилання відповідача на те, що Дніпровська міська рада не є безпосереднім користувачем електричної енергії, не спростовує встановлених судом обставин виникнення договірних правовідносин із постачальником «останньої надії» після зміни власника об`єктів.

При цьому суд враховує, що обов`язок оплати вартості електричної енергії виникає не виключно з факту реєстрації права власності на нерухоме майно, а з установлених законом та договором обставин виникнення правовідносин постачання електричної енергії, фактичного її постачання та споживання, а також визначення особи споживача у відповідний період.

У цій справі зазначені обставини підтверджуються сукупністю належних та допустимих доказів.

Суд також бере до уваги, що відповідачем не надано доказів оплати спірної заборгованості, наявності іншого електропостачальника у спірний період або здійснення перерахунку обсягів спожитої електричної енергії оператором системи розподілу.

Доводи відповідача щодо неправильності розрахунку вартості електричної енергії та відсутності підстав для нарахування 15 % річних й інфляційних втрат не підтверджені належними доказами.

При цьому суд зазначає, що відповідно до статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Оцінивши кожний доказ окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд доходить висновку, що позивачем доведено обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог.

Натомість відповідачем не спростовано факт постачання електричної енергії, обсяг її споживання, вартість та наявність обов`язку щодо оплати.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Судом встановлено, що між ДПЗД «Укрінтеренерго» та Дніпровською міською радою у зв`язку зі зміною власника об`єктів нерухомості та фактичним постачанням електричної енергії виникли договірні правовідносини постачання електричної енергії постачальником «останньої надії».

Позивач належним чином виконав свої зобов`язання щодо постачання електричної енергії, а відповідач не виконав передбачений договором та законодавством обов`язок щодо її оплати. Загальна вартість спожитої електричної енергії за період з 19.10.23р. по 31.12.23р. становить 3 461 414,89 грн. У зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання позивачем правомірно нараховано 15 % річних у розмірі 415 369,79 грн. та інфляційні втрати у розмірі 137 069,72 грн. Таким чином, загальна сума заборгованості та нарахувань, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 4 013 854,40 грн.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги ДПЗД «Укрінтеренерго» є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню в повному обсязі. З цих же підстав суд критично оцінює заперечення відповідача .

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

На підставі вищевикладеного , керуючись ст.ст. 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з відповідача Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, буд. 75, код ЄДРПОУ 26510514) на користь позивача - Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 85; код ЄДРПОУ 19480600): 3 461 414,89 грн. - заборгованості за спожиту електричну енергію за період : жовтень, листопад та грудень 2023 р. ; 137 069,72 грн. - інфляційних втрат ; 415 369,79 грн. - 15 % річних та 48 166,25грн. - витрат по сплаті судового збору . Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 19.11.2026

Суддя Васильєв О.Ю.

Часті запитання

Який тип судового документу № 141618101 ?

Документ № 141618101 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 141618101 ?

Дата ухвалення - 10.11.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141618101 ?

Форма судочинства - Господарське

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141618101 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Відомості про судове рішення № 141618101, Господарський суд Дніпропетровської області

Судове рішення № 141618101, Господарський суд Дніпропетровської області було прийнято 10.11.2026. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити корисні дані.

Судове рішення № 141618101 відноситься до справи № 904/2823/26

Це рішення відноситься до справи № 904/2823/26. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша система підтримує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість докладного налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку даних. Це дозволяє ефективно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141618100
Наступний документ : 141618102