Єдиний державний реєстр судових рішень
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432) 55 80 00, (0432) 55 80 06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
_______________
УХВАЛА
про відмову в забезпеченні позову
"18" листопада 2026 р. Cправа № 902/560/20(902/1516/26)
Суддя Господарського суду Вінницької області Яремчук Ю.О., розглянувши матеріали заяви (вх. № канц. 01-43/70/26 від 17.11.2026) представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі
за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до:Фермерського господарства "Ланецького" (вул. Центральна, буд. 2, с. Плисків. Вінницький р-н., Вінницька обл., 22252)
до: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 )
про визнання рішень загальних зборів недійсними
В С Т А Н О В И В :
В провадженні Господарського суду Вінницької області перебуває справа № 902/560/20 про банкрутство Фермерського господарство "Ланецького" за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінінтелект-Плюс".
До Господарського суду Вінницької області 17.11.2026 від ОСОБА_1 надійшла позовна заява (№ б/н від 16.11.2026) про визнання недійсним рішення зборів засновників Фермерського господарства "Ланецького" (код ЄДРПОУ 36244177), оформлені протоколом зборів засновників Фермерського господарства "Ланецького" від 20.03.2026.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному суду позовна заява передана судді Яремчуку Ю.О.
Ухвалою суду від 18.11.2026 відкрито провадження у справі № 902/560/20(902/1516/26).
Поряд з цим, одночасно з поданням позовної заяви представником позивача подано заяву (вх. № канц. 01-43/70/26 від 17.11.2026) про забезпечення позову у справі.
Відтак, заявник звертає увагу суду, що наразі існує нагальна потреба у вжитті заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії спірного рішення та заборонити ОСОБА_3 здійснювати повноваження уповноваженої особи засновників (учасників) ФГ "Ланецького".
Статтею 136 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Так, порядок забезпечення позову врегульовано Главою 10 ГПК України, за результатами дослідження якої суд може її повернути відповідно до вимог частини 7 статті 140 ГПК України або ж згідно положень частини 8 вказаної статті постановити ухвалу про забезпечення позову / відмову у забезпеченні позову.
Частиною 1 статті 137 ГПК України закріплено вичерпний перелік заходів забезпечення позову.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 16.06.2011 № 5-рп/2011 у справі № 1-6/2011 судочинство охоплює, зокрема, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України.
Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є запобігання можливому порушенню в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому ґарантується виконання судових актів. Цим забезпечується можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Тобто, забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача (боржника) або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача або особи, яка звернулася з відповідними вимогами у справі про банкрутство.
Вжиття заходів забезпечення позову відповідно до статті 136 ГПК України є правом суду, а за наявності відповідних виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав для забезпечення позову.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина 4 статті 137 ГПК України).
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
У випадку звернення до суду з вимогами немайнового характеру не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду. Аналогічна правова позиції викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18.
Як зазначене судом вище, заявником, зокрема, обрано захід забезпечення позову у вигляді зупинення дії рішення зборів засновників Фермерського господарства "Ланецького" (код ЄДРПОУ 36244177), оформлене протоколом зборів засновників Фермерського господарства "Ланецького" від 20.03.2026.
Однак, такий захід забезпечення позову не передбачено частиною 1 статті 137 ГПК України.
При цьому, не допускається вжиття заходу забезпечення позову, який відповідає змісту позовних вимог, предмету спору, є необхідним з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо предмету позову, однак який не передбачений ні процесуальним законом, ні іншими законами України або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.07.2022 у справі № 910/4445/21, та постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 25.08.2022 у справі № 916/493/22, від 30.09.2021 у справі № 910/7451/21.
Враховуючи вищевикладене вище, обраний заявником спосіб забезпечення у вигляді зупинення дії рішення зборів засновників Фермерського господарства "Ланецького" яке оформлене протоколом зборів засновників Фермерського господарства "Ланецького" від 20.03.2026 є неналежним.
Окрім того, суд звертає увагу заявника, що оцінка наданих доказів на підтвердження наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову, здійснюється судом у кожному конкретному випадку, з урахуванням обставин конкретної справи.
Що стосується обраного заходу забезпечення позову у вигляді заборони ОСОБА_3 здійснювати повноваження уповноваженої особи засновників (учасників) ФГ "Ланецького", суд зазначає наступне.
Заявником у поданій заяві не зазначено та не обґрунтовано, які саме «відповідні правові наслідки» у разі не вжиття заходів забезпечення позову призведуть до істотного ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав.
На переконання суду, обрання належного, відповідного до предмету спору заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.01.2024 у справі № 50/155 (910/1455/23).
Відтак, на переконання суду, заявлені заходи забезпечення позову на переконання суду не відповідають вимогам адекватності та співмірності з правом, за захистом якого заявник звернувся до суду.
Сам по собі факт прийняття рішення, яке на переконання заявника стосується його прав та інтересів і є незаконним, не може автоматично свідчити про наявність безумовних підстав для вжиття судом заходів забезпечення позову у обраний ним спосіб.
Так, підстави забезпечення позову, передбачені статтями 136, 137 ГПК України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити їх наявність, та визначити, яким чином невжиття заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, на захист яких подається позов.
У заяві, що наразі розглядається, такі ризики не доведені заявником та відповідно не можуть бути встановлені судом.
Згідно зі статтею 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред`явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.
Отже, питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити припущення про ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову.
За приписами статей 73-79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до частини 6 статті 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Підсумовуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що подана заявником заява про вжиття заходів забезпечення позову не підлягає задоволенню з підстав необґрунтованості та недоведеності суду необхідності вжиття останніх, які в свою чергу на переконання суду є такими, що не є адекватними та співмірними.
Керуючись ст.ст. 136, 137, 138-140 та ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
1. У задоволенні заяви (вх. № канц. 01-43/70/26 від 17.11.2026) представника позивача Ланецького Ігоря Євгенійовича про забезпечення позову у справі - відмовити.
2. Згідно зі ст. 235 ГПК України ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
3. За приписами ч.8 ст.140, п.4 ч.1 ст.255 ГПК України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
4. Згідно з положеннями ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення.
5. Копію ухвали надіслати до Електронного кабінету ЄСІТС.
Дата складання повного тексту ухвали 19.11.2026.
Суддя Яремчук Ю.О.
віддрук. прим.:
1 - до справи
Судове рішення № 141618019, Господарський суд Вінницької області було прийнято 18.11.2026. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 902/560/20(902/1516/26). Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: