Постанова № 141614812, 18.11.2026, Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Дата ухвалення
18.11.2026
Номер справи
583/5046/26
Номер документу
141614812
Форма судочинства
Про адмінправопорушення
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

Справа № 583/5046/26

3/583/1624/26

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 листопада 2026 року Охтирського міськрайонного суду Сумської області Плотникова Н.Б., розглянувши матеріали, що надійшли від Охтирського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , пенсіонера, проживаючого за адресою АДРЕСА_1

за ч. 1 ст. 130, ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

01 жовтня 2026 року до суду надійшов адміністративний протокол № ЕПР №785301 відносно ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП, складений 30.09.2026 р. (провадження №583/5046/26), відповідно до якого 02.08.2026 року о 18 год. 20 хв. в м. Охтирка по вул. Івана Кожедуба, 4 ОСОБА_1 керував велосипедом марки Україна обладнаного електродвигуном, перед початком маневрування виїхав на смугу зустрічного руху та допустив зіткнення з автомобілем марки НІСАН днз НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , який рухався в зустрічному напрямку, в результаті ДТП ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження, транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень, чим порушив п. 10.1 ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

Крім того, 01 жовтня 2026 року до суду надійшов адміністративний протокол № ЕПР №785314 відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП, складений 30.09.2026 р. (провадження № 583/5047/26) відповідно до якого ОСОБА_1 02.08.2026 року о 18 год. 20 хв. в м. Охтирка по вул. Івана Кожедуба, 4 рухаючись за допомогою електродвигуна, керував велосипедом марки Україна обладнаного електродвигуном в стані алкогольного сп`яніння, огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився в законному порядку в Охтирській ЦРЛ, згідно результатів дослідження № 210 від 03.08.2026 р. ОСОБА_1 перебував в стані алкогольного сп`яніння, чим порушив п. 2.9 а ПДР України, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Ухвалою суду від 18.11.2026 р. справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП (провадження № 583/5047/26) та за ст. 124 КУпАП (провадження №583/5046/26) обєднані в одне провадження.

17.11.2026 р. від захисника ОСОБА_1 адвоката Яценко А.О. надійшло клопотання про закриття адміністративного провадження, в якому просить закрити провадження у справі № 583/5047/26 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Клопотання мотивує тим, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, складеного 30.09.2026 року о 20 год. 24 хв. інспектором СРПП Охтирського районного відділу поліції ГУНП в Сумській області старшим лейтенантом поліції Гришком Богданом Григоровичем, ОСОБА_1 інкримінується порушення пункту 2.9 «а» Правил дорожнього руху України. У протоколі зазначено, що 02.08.2026 року о 18 год. 20 хв. у м. Охтирка по вул. Івана Кожедуба, 4, ОСОБА_1 , рухаючись за допомогою електродвигуна, керував велосипедом марки «Україна», обладнаним електродвигуном, у стані алкогольного сп`яніння. Як зазначено в протоколі, огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився в Охтирській центральній районній лікарні, а відповідно до результатів дослідження № 210 від 03.08.2026 року ОСОБА_1 нібито перебував у стані алкогольного сп`яніння. Водночас сам зміст протоколу та наявні відомості викликають обґрунтовані сумніви щодо достовірності викладених у ньому обставин. По-перше, поліцейським зазначено, що транспортний засіб є електровелосипедом, однак не наведено жодних конкретних технічних характеристик, які б підтверджували фактичну можливість його руху за допомогою електродвигуна саме на момент події. По-друге, ОСОБА_1 придбав обладнання для велосипеда, зокрема відповідний барабан (електродвигун у колісному вузлі) та акумуляторну батарею напругою 36 В, розраховану на комплект потужністю 350 Вт. Проте зазначене обладнання через технічну несправність не використовувалося ОСОБА_1 для руху велосипедом. Таким чином, сам факт придбання зазначеного обладнання не підтверджує, що 02.08.2026 року воно перебувало у справному стані, було належним чином підключене та забезпечувало рух велосипеда за допомогою електродвигуна. Фактично працівником поліції у протоколі наведено твердження про керування електровелосипедом, однак не зазначено, яким саме чином було встановлено, що рух здійснювався за допомогою електродвигуна, чи перевірялася працездатність обладнання та чи проводилося дослідження технічного стану велосипеда. По-третє, у протоколі зазначено, що медичне дослідження проведено 03.08.2026 року, хоча сама подія, яка інкримінується ОСОБА_1 , датована 02.08.2026 року о 18 год. 20 хв. По-четверте, протокол складено лише 30.09.2026 року, тобто майже через два місяці після події. По-п`яте, у протоколі прямо зазначено технічний засіб відеозапису DSJ 21100510, однак відповідний відеозапис у матеріалах справи відсутній. Отже, викладені у протоколі відомості не можуть розглядатися як беззаперечне підтвердження вини особи без перевірки кожної з наведених обставин. Сторона захисту не заперечує, що ОСОБА_1 придбав певне електрообладнання для велосипеда. Однак придбання обладнання та його фактичне використання це різні обставини, які не можна ототожнювати. Зокрема, придбане обладнання включало барабан (електродвигун у колісному вузлі) та акумуляторну батарею 36 В, розраховані на потужність комплекту 350 Вт. Разом із тим зазначене обладнання мало технічну несправність, у зв`язку з чим ОСОБА_1 ним не користувався. Тобто наявність відповідного обладнання сама по собі не доводить, що воно фактично забезпечувало рух велосипеда під час події 02.08.2026 року. У протоколі поліцейський обмежився загальним формулюванням про те, що ОСОБА_1 «рухаючись за допомогою електродвигуна, керував велосипедом», проте не зазначив: чи було встановлено працездатність електродвигуна; чи перевірялося підключення акумуляторної батареї; чи здійснювався фактичний рух велосипеда за допомогою електродвигуна; чи використовував ОСОБА_1 педалі для приведення велосипеда в рух; чи проводилося будь-яке технічне дослідження обладнання; якими саме доказами підтверджується використання електродвигуна в момент події. Відсутність зазначених відомостей має істотне значення, оскільки поліцейський фактично зробив висновок про спосіб пересування ОСОБА_1 без наведення об`єктивних даних, які б такий висновок підтверджували. Окремо звертає увагу суду, що відповідно до пункту 1.10 ПДР України механічним є транспортний засіб, який приводиться в рух двигуном, а для електродвигуна визначальним є також показник його потужності. За наявності електродвигуна потужністю 350 Вт (0,35 кВт) такий засіб не відповідає критерію механічного транспортного засобу за показником потужності електродвигуна понад 3 кВт. Водночас сторона захисту не обмежує свою позицію лише питанням класифікації електровелосипеда, оскільки сама по собі відсутність статусу механічного транспортного засобу не вирішує автоматично питання застосування статті 130 КУпАП. Основний аргумент захисту полягає в іншому: у матеріалах справи відсутні належні докази того, що придбане електрообладнання фактично працювало та використовувалося для руху велосипеда в момент події. Отже, висновок про керування велосипедом саме за допомогою електродвигуна не може ґрунтуватися виключно на припущеннях працівника поліції. Окремої уваги заслуговує дата складання адміністративного протоколу. Як вбачається з його змісту, подія нібито мала місце 02.08.2026 року о 18 год. 20 хв. Водночас протокол про адміністративне правопорушення складено лише 30.09.2026 року о 20 год. 24 хв. Таким чином, між датою події та датою складання протоколу минуло майже два місяці. Також зазначає, що відповідно до протоколу: подія мала місце 02.08.2026 року о 18 год. 20 хв.; медичне дослідження № 210 датоване 03.08.2026 року. Отже, з протоколу вбачається, що медичний огляд відбувся наступного календарного дня після події. При цьому в протоколі не зазначено точного часу проведення медичного огляду, часу доставлення ОСОБА_1 до закладу охорони здоров`я та часу встановлення підстав для проведення такого огляду. За таких обставин неможливо перевірити дотримання встановленого законом двогодинного строку. Відповідно до пункту 10 протоколу про адміністративне правопорушення технічним засобом відеозапису зазначено DSJ 21100510. Тобто сам працівник поліції зазначив у процесуальному документі, що під час оформлення матеріалів використовувався відповідний технічний засіб відеофіксації. Разом із тим у матеріалах справи відповідний відеозапис відсутній. Зазначена обставина має істотне значення для правильного вирішення справи, оскільки відеозапис міг би об`єктивно підтвердити або спростувати обставини, викладені працівником поліції. Зокрема, за допомогою відеозапису можливо було б встановити: чи дійсно ОСОБА_1 керував велосипедом за допомогою електродвигуна; чи використовувався електродвигун під час руху; чи були виявлені у нього ознаки алкогольного сп`яніння; за яких обставин відбувалося спілкування з працівниками поліції; чи здійснювалися працівниками поліції необхідні процесуальні дії; яким чином ОСОБА_1 було направлено на медичний огляд; чи були дотримані права особи під час оформлення матеріалів. У цій справі наявні обґрунтовані сумніви щодо: фактичного використання електродвигуна під час руху велосипедом; технічної справності придбаного електрообладнання; дотримання строку проведення медичного огляду; достовірності та достатності висновку медичного дослідження № 210; причин складання протоколу майже через два місяці після події; відсутності відеозапису, на який посилається поліцейський; повноти та достовірності відомостей, викладених у протоколі. Зазначені обставини не можуть бути усунуті шляхом формального посилання на протокол або виключно на висновок медичного закладу. Обов`язок доведення вини не може перекладатися на ОСОБА_1 . Саме орган, який склав адміністративні матеріали, повинен надати належні та допустимі докази, які в сукупності підтверджують усі необхідні елементи складу адміністративного правопорушення. За відсутності таких доказів притягнення особи до адміністративної відповідальності суперечитиме принципам законності, справедливості та презумпції невинуватості.

Також 17.11.2026 р. від захисника ОСОБА_1 адвоката Яценко А.О. надійшли письмові заперечення на протокол серії ЕПР1 № 785301 від 30.09.2026 року за ст. 124 КУпАП, в яких просить провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях доведеного складу адміністративного правопорушення. Свої заперечення мотивує тим, що для притягнення особи до відповідальності необхідно встановити не лише факт дорожньо-транспортної пригоди та наявність пошкоджень, а й конкретне порушення Правил дорожнього руху саме цією особою, її вину та причинний зв`язок між таким порушенням і наслідками. Сам факт зіткнення автомобіля з велосипедом не свідчить автоматично про вчинення велосипедистом адміністративного правопорушення. Зазначає про наявні суперечності у показаннях ОСОБА_2 та результатах проведених слідчих експериментів, також те, що висновок транспортно-трасологічної експертизи № 1448 не встановлює точного місця зіткнення та не усуває суперечностей. Просить критично оцінити висновок судової інженерно-транспортної експертизи № 1515 від 25.09.2026 року сам механізм виникнення пригоди є спірним, оскільки: водій ОСОБА_2 не зміг пояснити, де саме перебував велосипедист до зіткнення; місце зіткнення за результатами двох слідчих експериментів визначено по різному; експерт-трасолог не зміг визначити точне місце зіткнення як геометричну точку; відсутній беззаперечний об`єктивний відеозапис моменту ДТП; наявні розбіжності щодо швидкості руху та взаємного розташування учасників. За таких обставин висновок № 1515 не усуває зазначених суперечностей, а фактично виходить із певної версії події, достовірність якої ще має бути доведена. Висновок експерта не може підміняти собою встановлення фактичних обставин справи судом. Також зазначає, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначено технічний засіб відеозапису DSJ 21100510. Разом із тим у наданих матеріалах відсутній відеозапис, який міг би об`єктивно зафіксувати обставини оформлення ДТП, положення транспортних засобів, пояснення учасників та інші істотні обставини. З огляду на наявні суперечності у показаннях учасників та результатах слідчих експериментів відеозапис може мати істотне значення для перевірки достовірності викладених у матеріалах обставин. Відсутність відеозапису сама по собі не є безумовною підставою для закриття справи, однак за наявності істотних суперечностей у матеріалах суд повинен врахувати, що об`єктивне джерело перевірки версій учасників ДТП відсутнє. У цій справі наявні істотні суперечності щодо механізму ДТП, місця первинного контакту, траєкторії руху учасників та моменту виникнення небезпеки. Висновок експерта № 1448 не встановлює точного місця зіткнення, а висновок № 1515 ґрунтується на певній версії механізму ДТП, достовірність якої не підтверджена всією сукупністю доказів. Показання ОСОБА_2 не дають можливості достовірно встановити положення велосипеда до моменту зіткнення, оскільки сам свідок зазначав, що не спостерігав велосипедиста до цього моменту. Крім того, у матеріалах відсутній об`єктивний відеозапис моменту ДТП, який міг би усунути суперечності між версіями учасників. Отже, наявні матеріали не дають можливості зробити беззаперечний висновок про те, що саме ОСОБА_1 порушив вимоги Правил дорожнього руху та що таке порушення перебувало у причинному зв`язку з ДТП. Усі сумніви, які не можуть бути усунуті під час судового розгляду, повинні тлумачитися на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

ОСОБА_1 та його захисник в судовому засіданні підтримали подані захисником заперечення та просять їх врахувати під час розгляду справи. ОСОБА_1 додатково пояснив, що вину визнає частково. Також зазначив, що він має у власності велосипед «Україна», на переднє колесо якого він поставив електродвигун, але потім велосипед потрапив під дощ і електродвигун зламався. 02.08.2026 р. у вечірній час, коли на вулиці ще було видно, він ( ОСОБА_1 ) на даному велосипеді «Україна» повертався додому. При цьому рух на велосипеді здійснювався ним за допомогою педалей, так як електродвигун був у несправному стані. Він ( ОСОБА_1 ) їхав по правій смузі руху, а потім повернув у бік лівого тротуару, бо шукав на узбіччі дороги загублений ним раніше тапок, і в цей момент він відволікся і зіткнувся з автомобілем. Зіткнення відбулося десь посередині дороги. Він ( ОСОБА_1 ) отримав травми: зламані ребр, ключиця і розідране коліно та витратив свідомість, прийшов до тями вже в лікарні.

Потерпілий в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , його захисника, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно із ст. 280 КУпАП суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до вимог ст.ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Щодо протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №785314 від 30.09.2026 р. за ч. 1 ст. 130 КУпАП суд зазначає наступне.

Відповідальність за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно з положеннями Закону України «Про автомобільний транспорт» № 2344-III від 5 квітня 2001 року(зі змінами та доповненнями), та пункту 1 статті 1 Закону України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» визначає, що електричний колісний транспортний засіб - це дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії.

Відповідно до п. 1.10 Правил дорожнього руху, транспортний засіб - пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів. Таким чином, під загальне визначення транспортного засобу підпадають усі без винятку пристрої призначені для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів, зокрема велосипеди, гужові транспортні засоби, візки, самокати, тощо. Даний термін охоплює всі види транспортних засобів, які можуть рухатися дорогами загального користування. Механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.

Відповідно до практики Касаційного кримінального суду Верховного Суду, будь-який транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна, незалежно від його робочого об`єму, належить до механічних транспортних засобів. Із визначення випливає, що межа між механічними і немеханічними транспортними засобами проходить тільки в класі транспортних засобів із електродвигуном. Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду №278/3362/15-к від 1 березня 2018 року.

Постановою Верховного Суду від 15 квітня 2023 року у справі № 127/5920/22 визначено, що джерелом підвищеної небезпеки слід вважати діяльність, що здійснюється з тим чи іншим залученням/використанням предметів матеріального світу та/або природних (фізичних) процесів, які за певних умов часу та місця в силу своїх якісних та кількісних характеристик об`єктивно створюють в процесі володіння ними (незалежно від факту їх експлуатації) підвищену порівняно зі звичайними життєвими обставинами небезпеку завдання шкоди; використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки в розумінні статті 1187 ЦК України, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов`язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.

З огляду на наведені положення у їх взаємозв`язку, слід дійти висновку, що електровелосипед є транспортним засобом, призначеним для перевезення осіб, зокрема і самого водія чи його вантажу.

При цьому, як слідує з диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, суб`єктом вказаного правопорушення є особа, яка керує транспортним засобом, тобто, положеннями ч. 1 ст. 130 КУпАП відсутній поділ транспортних засобів на механічні, немеханічні, електричні чи будь-які інші.

Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин. Учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.

Таким чином, особи, що керують, такими транспортними засобами, у т.ч. і електроскутерами, електросамокатами, електровелосипедами, гіроскутерами, тощо, зобов`язані дотримуватися Правил дорожнього руху.

При кваліфікації дій особи за ч. 1 ст. 130 КУпАП під час керування двоколісним засобом з електроприводом обов`язковому з`ясуванню підлягає факт того, чи здійснювався рух виключно за допомогою електродвигуна, чи за допомогою педалей (мускульної сили).

Матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП містять:

- протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №785314 від 30.09.2026 р.

- результат токсикологічного дослідження № 2100 від 02.089.2026 р., відповідно до якого у крові ОСОБА_1 виявлено 1,71 ‰ етилового спирту, допустимий рівень 0,3 ‰;

- рапорт від 02.08.2026 р. про ДТП на вул. Івана Кожедуба між автомобілем Нісан під керуванням ОСОБА_2 та велосипедом під керуванням ОСОБА_1 ;

- рапорт від 30.09.2026 р.

В судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що в момент ДТП рух на велосипеді «України» здійснювався ним за допомогою педалей, так як електродвигун був у несправному стані.

Матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять доказів, які б спростовували таке твердження ОСОБА_1 .

В матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про те, що рух транспортного засобу здійснювався за допомогою електродвигуна, відсутній висновок за результатами технічного дослідження електрообладнання велосипеда (електродвигуна) на предмет його працездатності.

Відповідно до п. 1.10 Правил дорожнього руху велосипед - транспортний засіб, крім крісел колісних, що приводиться в рух мускульною силою людини, яка знаходиться на ньому.

Відповідальність велосипедистів за порушення правил дорожнього руху, які вчинені ними у стані алкогольного сп`яніння, охоплюється спеціальною нормою ч. 3 ст. 127 КУпАП, а не ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях і усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Виходячи з принципу диспозитивності і незалежності суду, та задля забезпечення принципу змагальності сторони обвинувачення зі стороною захисту на суддю не може бути покладений тягар виклику свідків, витребування доказів тощо, щоб усунути недостатність або погану якість зібраних доказів, тобто суд не може брати на себе функції обвинувачення, оскільки це є несумісним із завданням здійснення правосуддя на основі суворого додержання законності.

Європейський суд з прав людини у справі «Карелін проти Росії» (Karelin v. Russia, заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року) наголосив на проблемі об`єктивної безсторонності суду в провадженнях про адміністративні правопорушення за відсутності сторони обвинувачення, коли суд фактично ризикує перебрати на себе функцію обвинувачення. Аналогічний підхід щодо адміністративно-деліктного провадження та вимог неупередженості суду ЄСПЛ застосовував і у справах проти України. Отже, суд не може компенсувати недоліки доказової діяльності органу, який склав протокол, шляхом самостійного формування доказової бази на підтвердження винуватості особи.

Презумпція невинуватості є конституційною гарантією, яка закріплена статтею 62 Основного закону України та передбачає, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Положеннями ч.1 ст.11 Загальної Декларації прав людини від 10.12.1948 року та ч.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, ратифікованою Україною 17.07.1997р. передбачено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Правова природа адміністративної відповідальності також ґрунтується на конституційних принципах та правових презумпціях.

Так, згідно п.4.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року N23-рп/2010 у справі за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 14-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (справа про адміністративну відповідальність у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху) зазначено, що Конституційний Суд України дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.

Наведені правові позиції закріплюють, що особа не вважається винною, доки її вина не буде доведена у встановленому законом порядку. Тобто особа не повинна доводити свою невинуватість і її поведінка вважається правомірною, доки не доведено зворотнє.

Згідно до усталеної практики ЄСПЛ до адміністративних справ застосовуються критерії гарантій справедливого розгляду встановлені для кримінальних правопорушень, тобто гарантії встановлені ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод для кримінальних проваджень розповсюджуються і на справи про адміністративні правопорушення зокрема за критерієм тяжкості санкції.

Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) в своїх рішеннях неодноразово зазначав, що санкції, які згідно національному законодавству Договірних держав не входять у сферу кримінальних покарань, можуть вважатися такими в світлі положень Конвенції. У своїх рішеннях у справах «Малофєєв проти Росії від 30 травня 2013 року», «Маліге проти Франції від 23 вересня 1998 року», «Озтюрк проти Германії» ЄСПЛ визнав адміністративні правопорушення кримінальними злочинами, які підпадають під гарантії статі 6 Конвенції.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин - відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Отже, зважаючи на встановлені під час судового розгляду обставини, з урахуванням положень, викладених у рішенні Європейського суду з прав людини від 20 вересня 2016 року у справі «Карелін проти Росії», відповідно до якого збір судом доказів на підтвердження винуватості особи за відсутністю сторони обвинувачення у справах про адміністративне правопорушення свідчить про порушення права особи на неупереджений судовий розгляд, за відсутності достатніх та переконливих доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, суд доходить висновку, що сукупністю доказів у справі не доведено скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, а тому провадження у справі підлягає закриттю в зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

Відповідальність за правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, настає у разі порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Відповідно до п. 10. 1 ПДР України перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 785301 від 30.09.2026 року, який відповідає вимогам ст. 256 КУпАП щодо його змісту, оскільки в протоколі зазначено дату його складання, дані про службову особу, яка його склала, та особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, місце, час вчинення та суть правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення, протокол підписаний особою, яка його склала, та особою, яка притягається до адміністративної відповідальності.

З вищезазначеного протоколу вбачається, що ОСОБА_1 було роз`яснено його права передбачені ст.63 Конституції України та ст. 268 КУпАП.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, також підтверджується наступними доказами.

Рапортами від 02.08.2026 р., відповідно до яких 02.08.2026 р. о 19.34 год. м. Охтирка вул. Івана Кожедуба сталася ДТП між автомобілем Нісан Ліаф під керуванням ОСОБА_2 та велосипедом із жіночою рамою під керуванням ОСОБА_1 ;

Протоколом огляду місця події від 02.08.2026 р. та схематичним планом до нього, відповідно до якого зафіксовано дорожню обстановку та кінцеві положення автомобіля Nissan Leaf н.з. НОМЕР_2 та велосипеда, осип, що розташована на відстані 2,6 м від лінії повздовжного орієнтиру та 6 м від лівого краю автодороги, пошкодження на автомобілі Nissan Leaf н.з. НОМЕР_2 та на велосипеді.

Висновком судово-медичної експертизи №384 від 09.09.2026 р., відповідно до якого у потерпілого велосипедиста ОСОБА_1 виявлені такі тілесні ушкодження: закритий перелом І-ІV ребер справа, І-V ребер зліва, перелом рукоятки грудини, перелом правої ключиці, підшкірна емфізема грудної клітки та шиї, які відносяться та тілесних ушкоджень середньої тяжкості, так як спричинили тривалий розлад здоров`я строком понад 3 тижні.

Висновком судової інженерно-транспортної експертизи № 1515 від 25.09.2026 р., відповідно до якої:

У даній дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля Nissan Leaf н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_2 повинен був діяти у відповідності з вимогами п. 12.3 Правил дорожнього руху.

У даній дорожньо-транспортній ситуації в діях водія автомобіля Nissan Leaf н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_2 не вбачаються невідповідності вимогам п.12.3 Правил дорожнього руху, які б з технічної точки зору, знаходилися в причинному зв`язку з ДТП та наслідками , що настали.

У даній дорожньо-транспортній ситуації велосипедист ОСОБА_1 повинен був діяти у відповідності з вимогами п.п. 10.1, 11.3 Правил дорожнього руху.

У даній дорожньо-транспортній ситуації в діях велосипедиста ОСОБА_1 вбачається невідповідності вимогам п.п. 10.1, 11.3 Правил дорожнього руху, які з технічної точки зору, з находяться у причинному зв`язку з ДТП та наслідками, що настали.

Постановою старшого слідчого СВ Охтирського РВП ГУНП в Сумській області Стась С.М. від 29.09.2026 р. про закриття кримінального провадження № 1202620460000711 від 02.08.2026 р. у зв`язку із встановленням відсутності в діянні ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України. Приймаючи рішення про закриття кримінального провадження, слідчий дійшов висновку, що дорожньо-транспортна пригода сталася в результаті порушення Правил дорожнього руху велосипедистом ОСОБА_1 , який своїми діями сам поставив себе в небезпечне для життя становище, отримав тілесні ушкодження, знехтувавши вимогами Правил дорожнього руху, які знаходяться в причинному звязку з виникненням ДТП.

Зазначені докази, які були досліджені судом, є належними та допустимими, взаємоузгодженими між собою та відповідають дійсним фактичним обставинам справи, встановленим у судовому засіданні, та у своїй сукупності доводять наявність в діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

Дії ОСОБА_1 суд кваліфікує за ст. 124 КУпАП, так як він порушив правила дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.

Доводи захисника про порушення строків складення проколу та притягнення до адміністративної відповідальності, - суд не бере до уваги оскільки відповідно до ч. 1 ст. 38 КУпАП у разі закриття кримінального провадження, але за наявності в діях порушника ознак адміністративного правопорушення, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня прийняття рішення про закриття кримінального провадження.

Постановою старшого слідчого СВ Охтирського РВП ГУНП в Сумській області Стась С.М. від 29.09.2026 р. кримінальне провадження № 1202620460000711 від 02.08.2026 р. закрито у звязку з відсутністю в діянні ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України. Копії матеріалів кримінального провадження № 1202620460000711 від 02.08.2026 р. щодо порушення велосипедистом ОСОБА_1 вимог п.п. 10.1, 11.3 Правил дорожнього руху направлено начальнику Охтирського РВП ГУНП в Сумській області для вирішення питання щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

Протокол відносно ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП складено 30.09.2026 р. Отже, порушення строків складення проколу та притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 судом не встановлено.

Інші заперечення захисника не спростовують вину ОСОБА_1 у вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

При визначенні стягнення суд враховує характер вчиненого адміністративного правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини та ставлення до вчиненного, та вважає за доцільне накласти на нього адміністративне стягнення за ст. 124 КУпАП у вигляді штрафу.

Згідно ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 130, ст. 124, ст. 247, ст. 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ПОСТАНОВИВ:

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення за ст. 124 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 850,00 грн. (населений пункт: СУМСЬКА ОБЛАСТЬ/М.СУМИ, отримувач: ГУК Сум.обл/Сумська обл/21081300, код отримувача: 37970404, банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.), номер рахунку: UA628999980313090149000018001, код класифікації доходів бюджету: 21081300, найменування податку: Адміністративні штрафи у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху (крім адміністративних штрафів за адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі).

Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, закрити, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 665,60 грн. на користь держави (населений пункт: м. Київ, отримувач: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.), номер рахунку: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106, найменування податку: Судовий збір (стягувачем є Державна судова адміністрація України), обов`язково заповнити призначення платежу: судовий збір, пункт 5).

У відповідності із ст. 307 та ч. 2 ст. 308 КУпАП штраф має бути сплачений правопорушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня отримання копії постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. У разі несплати правопорушником штрафу у вказаний строк, постанова про накладення штрафу надсилається в порядку примусового виконання та з правопорушника підлягає стягненню подвійний розмір штрафу, зазначеного у постанові про стягнення штрафу.

Постанова може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду через Охтирський міськрайонний суд Сумської області протягом 10 днів з дня її винесення.

Суддя Охтирського

міськрайонного суду : Н.Б. Плотникова

Часті запитання

Який тип судового документу № 141614812 ?

Документ № 141614812 це Постанова

Яка дата ухвалення судового документу № 141614812 ?

Дата ухвалення - 18.11.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141614812 ?

Форма судочинства - Про адмінправопорушення

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141614812 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Дані про судове рішення № 141614812, Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Судове рішення № 141614812, Охтирський міськрайонний суд Сумської області було прийнято 18.11.2026. Форма судочинства - Про адмінправопорушення, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити необхідні дані.

Судове рішення № 141614812 відноситься до справи № 583/5046/26

Це рішення відноситься до справи № 583/5046/26. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша платформа дозволяє пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість докладного налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку інформації. Це дозволяє продуктивно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141614811
Наступний документ : 141614814