Вирок № 141612326, 17.11.2026, Придніпровський районний суд м. Черкас

Дата ухвалення
17.11.2026
Номер справи
711/8897/26
Номер документу
141612326
Форма судочинства
Кримінальне
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

Справа № 711/8897/26

Номер провадження 1-кп/711/521/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 листопада 2026 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю прокурора ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси кримінальне провадження № 42026252010000067 від 24.03.2026 року за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Монастирище Черкаської області, громадянки України, не одруженої, з середньою освітою, не працюючої, на утриманні дітей не маючої, інвалідом, учасником бойових дій, депутатом, ліквідатором наслідків ЧАЕС не являється, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимої: - 07.01.2026 року Придніпровським районним судом міста Черкаси за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у вигляді пробаційного нагляду строком на 1 рік; - 30.04.2026 року Придніпровським районним судом м. Черкаси за ч. 1 ст. 361, ч. 4 ст. 190 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнена від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 200, ч. 1 ст. 209 КК України,

за участі:

обвинуваченої ОСОБА_5 ,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_5 , 26.11.2025 року у період часу із 17:37 год. по 18:34 год., перебуваючи у місті Черкаси, вул. В?ячеслава Чорновола, 1, в зоні дії базової станції ТОВ «лайфселл», усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, маючи доступ до електронного сервісу «Приват24» (АТ КБ «ПриватБанк», ЄДРПОУ: 14360570) ОСОБА_6 , без відома і дозволу останньої, використовуючи мобільний телефон марки «ZTE Blade АЗ 2020», IМЕI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 з сім-карткою № НОМЕР_3 , вчинила незаконні дії з електронними документами на переказ, а саме 26.11.2025 року, о 17:37 год., переказала грошові кошти в сумі 10 000 грн. з рахунку № НОМЕР_4 , відкритий у АТ КБ «ПриватБанк» на ім?я ОСОБА_6 , на банківську картку АТ «Універсалбанк» № НОМЕР_5 , видану на ім?я ОСОБА_7 , 26.11.2025, о 17:57 год., переказала грошові кошти в сумі 2010,05 грн. з рахунку № НОМЕР_6 , відкритий у АТ КБ «ПриватБанк» на ім?я ОСОБА_6 , на банківську картку АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_7 , видану на ім?я на ОСОБА_8 , 26.11.2025 року, о 18:34 год., переказала грошові кошти в сумі 4522,61 грн. з рахунку № НОМЕР_6 , відкритий у АТ КБ «ПриватБанк» на ім?я ОСОБА_6 на банківську картку АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_7 , видану на ім?я на ОСОБА_8 , чим підробила електронні документи на переказ грошових коштів на загальну суму 16532,66 грн.

Вона ж, використовуючи банківську картку АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_7 , видану на ім?я на ОСОБА_8 , з метою легалізації майна, одержаного злочинним шляхом, внаслідок несанкціонованого втручання в роботу автоматизованих систем та незаконного переказу грошових коштів з банківського рахунку АТ ПриватБанк» № НОМЕР_6 , належного ОСОБА_6 , на банківську картку АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_8 , видану на ім?я ОСОБА_8 , перебуваючи у місті Черкаси, вул. В?ячеслава Чорновола, 1, в зоні дії базової станції ТОВ «лайфсел`л, використовуючи мобільний телефон марки «ZTE Blade АЗ 2020», IМЕI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 з сім-карткою № НОМЕР_3 умисно, протиправно, усвідомлюючи незаконність заволодіння коштами ОСОБА_6 , за допомогою додатку «Приват24» в період часу з 22:53 год. 26.11.2025 року по 03:27 год. 27.11.2025 здійснила операції з переказів грошових коштів з банківської картки АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_7 на банківські картки третіх осіб, зокрема о 22.53 год. 26.11.2025 в сумі 560 грн. на картку № НОМЕР_5 , яка належить ОСОБА_7 та банківські картки, власники яких не встановлені: о 22.57 год. 26.11.2025 року в сумі 759 грн. на картку № НОМЕР_9 , о 01.22 год. 27.11.2025 року в сумі 305 грн на картку № НОМЕР_10 , о 01.35 год. 27.11.2025 року в сумі 255 грн на картку № НОМЕР_11 , о 01.46 год. 27.11.2025 в сумі 305 грн. на картку № НОМЕР_12 , о 02.04 год. 27.11.2025 року в сумі 205 грн. на картку № НОМЕР_11 , а також оплатила ігри в інтернет-казино к777 у період з 02.31 год. по 03.27 год. 27.11.2025 року на суму 1550 грн., а всього на загальну суму 3939 грн., якими вона таким чином розпорядилася як майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом.

Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_5 вину у вчиненні інкримінованих їй кримінальних правопорушень визнала в повному обсязі, визнала всі фактичні обставини, які їй пред`явлено у обвинуваченні. Щиро розкаюється в скоєному, просить суворо не карати. Показала, що визнає всі обставини викладені в обвинувальному акті, але зі спливом часу деталі не пам`ятає.

Враховуючи те, що обвинувачена в повному обсязі визнала свою вину у вчиненні інкримінованих їй органом досудового слідства кримінальних правопорушень при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та беручи до уваги, що прокурор не оспорював фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачена, правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності її позиції, роз`яснивши їй положення ч.3 ст.349 КПК України про те, що у такому випадку вона буде позбавлена права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, вислухавши думку прокурора, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Суд також пересвідчився в добровільності позиції обвинуваченої та не знайшов підстави вважати, що остання себе оговорює або в інший спосіб викривлює визнані нею у судовому засіданні обставини, чи визнає під примусом.

Це узгоджується з вимогами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинувачену та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченої, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих їй злочинів при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.

Дії обвинуваченої ОСОБА_5 суд кваліфікує за ч.1 ст.200 КК України підробка документів на переказ та за ч.1 ст.209 КК України - розпоряджання майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, вчинене особою, яка знала, що таке майно прямо повністю одержано злочинним шляхом.

Суд, призначаючи обвинуваченій ОСОБА_5 покарання, ураховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винуватою у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства.

За змістом статей 50, 65 КК України та п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003 р. зі змінами від 06.11.2009 р., особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості злочину. Індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду. Оптимальним орієнтиром якої є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого.

Обираючи вид та міру покарання обвинуваченій ОСОБА_5 , суд відповідно до вимог ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 209 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України належить до категорії тяжких злочинів та характеризується умисною формою вини, і ч. 1 ст. 200 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України належить до категорії нетяжких злочинів, дані про особу обвинуваченої: яка має постійне місце проживання, не працюючої, незаміжньої, не маючої на утриманні малолітніх чи неповнолітніх дітей, раніше судимої, 07.01.2026 року Придніпровським районним судом міста Черкаси за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у вигляді пробаційного нагляду строком на 1 рік; 30.04.2026 року Придніпровським районним судом м. Черкаси за ч. 1 ст. 361, ч. 4 ст. 190 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнена від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки, інвалідом не являється, на обліку у лікаря психіатра чи нарколога не перебуває, характеризується за місцем проживання посередньо, вину визнала, щиро розкаялася, висловивши щирий жаль з приводу свого вчинку та осудила свою поведінку.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченої, згідно зі ст.66 КК України, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

При цьому, суд враховує, що щире каяття характерне тим, що воно засновано на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки через визнання вини і готовність нести кримінальну відповідальність, тобто характеризує суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого кримінального правопорушення, яке виявляється в тому, що він визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.

У судовому засіданні обвинувачена свою вину визнала у повному обсязі, у вчиненому щиро розкаялася, неодноразово вибачалась за вчинене та висловлювала жаль з приводу вчиненого, критично оцінювала свої дії та готова нести відповідальність за вчинене, що також свідчить про те, що особа розуміє тяжкість наслідків від своїх дій та щиро кається, дійсно бажає виправити ситуацію, що склалася з її вини.

Відповідно до постанови Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 07.11.2018 активне сприяння розкриттю злочину є окремою обставиною, що пом`якшує покарання, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України. Тобто, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України обставини, що пом`якшують покарання, а саме щире каяття і активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, є альтернативними, незалежними та можуть існувати відокремлено одна від одної.

Активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення як обставина, що пом`якшує покарання, означає добровільну допомогу слідству будь-яким чином: повідомлення правоохоронним органам або суду фактів у справі, надання доказів, інших відомостей про власну кримінальну діяльність чи діяльність інших осіб, викриття інших співучасників, визначення ролі кожного з них у вчиненні злочину, наданні допомоги в їх затриманні, видачі знарядь і засобів вчинення злочину, майна, здобутого злочинним шляхом. Під активним сприянням розкриттю кримінального правопорушення слід вважати надання особою органам дізнання або досудового слідства будь-якої допомоги в установленні невідомих їм обставин справи, при цьому таке сприяння має бути активним. ОСОБА_5 повідомила усі суттєві обставини щодо вчинення нею кримінальних правопорушень.

Обставин, що обтяжують покарання, згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.

На підставі вищевикладеного, з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, враховуючи вимоги ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила кримінальні правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень і що більш суворий вид покарання з числа передбачених за скоєне кримінальне правопорушення призначається лише у випадку, якщо менш суворий вид покарання буде недостатнім для виправлення особи і попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень, а також враховуючи ступень тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, їх наслідків, особи обвинуваченої, обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченої, поведінку обвинуваченої після вчинення інкримінованих їй злочинів, яка усвідомлюючи свою провину, зробивши належні висновки, дала критичну оцінку своїм діям, суд вважає за необхідне відповідно до вимог ст.50 КК України, призначити покарання у виді штрафу за ч.1 ст.200 КК України та у виді позбавлення волі за ч. 1 ст. 209 КК України з позбавленням права займати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування, що буде достатнім для виправлення обвинуваченої і попередження вчинення нею нових злочинів та з урахуванням вищевикладених обставин по справі, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченої можливо без ізоляції від суспільства, шляхом звільнення від відбування покарання з випробовуванням, згідно ст. 75 КК України, встановивши іспитовий строк, а також вважає необхідним покласти на обвинуваченого обов`язки відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України. Крім цього у відповідності до ч.1 ст.77 КК України не підлягає до застосуванням конфіскація майна за ч.1 ст.209 КК України.

Підстав для застосування ст. 69 КК України чи приписів ст. 69-1 КК України, до обвинуваченого, суд не вбачає, у зв`язку з відсутністю передумов, за яких дані правові норми можуть бути застосовані.

Статтею 70 КК України визначені підстави, порядок та межі призначення покарання за сукупністю злочинів. Суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожний злочин окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань в межах, визначених частиною 2 цієї статті. За цими ж правилами призначається покарання, якщо після ухвалення вироку буде встановлено, що засуджений винен ще й в іншому злочині, вчиненому до ухвалення попереднього вироку. В строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в ст. 72 КК України.

Умови, підстави та порядок звільнення особи від покарання та його відбування визначені розділом ХІІ Загальної частини КК України. Одним із таких випадків є звільнення від відбування покарання з випробуванням, передбачене ст. 75 КК України.

Відповідно до частини 1 цієї статті якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Відповідно до висновку, викладеного у постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 23 вересня 2019 року у справі № 199/1496/17 кримінально-правові норми, передбачені статтями 70, 75 КК України, не передбачають окремого порядку призначення покарання за сукупністю злочинів в тих випадках, коли особа, щодо якої було застосоване звільнення від покарання з іспитовим строком, вчинила до ухвалення вироку в першій справі інший злочин, за який вона засуджується до покарання, від відбування якого вона також звільняється з іспитовим строком. Оскільки самостійне виконання таких вироків не засноване на вимогах закону про кримінальну відповідальність, призначаючи остаточне покарання згідно з вимогами ч. 4 ст. 70 КК України, суд має право вмотивовано вирішити питання про звільнення особи від відбування остаточного покарання з випробуванням та визначити іспитовий строк в порядку та в межах, передбачених ст. 75 КК України.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 засуджена 07.01.2026 року Придніпровським районним судом м. Черкаси за ч.1 ст.309 КК України до покарання у вигляді пробаційного нагляду строком на 1 рік, а тому даний вирок підлягає до самостійного виконання.

Також ОСОБА_5 засуджена 30.04.2026 року Придніпровським районним судом м. Черкаси за ч. 1 ст. 361, ч. 4 ст. 190 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнена від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки. Враховуючи, що злочини за даним вироком скоєнні до ухвалення вироку від 30.04.2026 року, а тому необхідно застосувати ч.4 ст.70 КК України та призначити остаточне покарання шляхом часткового складання покарань за даним вироком та вироком від 30.04.2026 року, з застосуванням ст.75, 76 КК України.

Призначення ОСОБА_5 саме такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченої, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року, не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України, адже ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а і від спроможності не допустити безкарності злочинних діянь.

Суд наголошує, що призначення покарання є дискрецією лише суду, та здійснюється лише на підставі внутрішнього переконання судді, і оцінки особистості обвинуваченої, з метою досягнення саме мети визначеної ст.50 КК України, тобто не лише покарати за вчинення правопорушення, а здійснити виправлення особистості, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженою, так і іншими особами. При цьому, покарання у виді позбавлення чи обмеження волі є винятковими покараннями, які застосовуються щодо осіб, виправлення яких є неможливим в іншій, передбачений законом спосіб.

Запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання скасувати після вступу вироку в законну силу.

Цивільний позов не заявлено.

Процесуальні витрати відсутні

Згідно ч.4 ст. 174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, не призначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Із змісту ухвали встановлено, що цей захід забезпечення кримінального провадження застосовано з метою збереження речових доказів. Мета вказаного заходу досягнута, арешт з метою забезпечення цивільного позову не накладався і таке клопотання до суду не надходило, тому є всі підстави для скасування арешту на майно. А тому необхідно скасувати арешт накладений згідно ухвали Соснівського районного суду м. Черкаси від 26.06.2026 (справа 712/7787/26), на мобільний телефон марки «ZTE Blade A3 2020» imei1: НОМЕР_1 , imei2: НОМЕР_2 , сім-картка № НОМЕР_3 .

Долю речових доказів суд вирішує на підставі ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 349,368-370, 373, 374, 615 КПК України,

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_5 винною у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст.200, ч.1 ст.209 КК України та призначити їй покарання:

За ч.1 ст.200 КК України у вигляді штрафу в розмірі 5000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 85 000 грн.;

За ч.1 ст.209 КК України у вигляді 3 років позбавлення волі, з позбавлення права займати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування строком на 2 роки. У відповідності до ч.1 ст.77 КК України не застосовувати додаткове покарання у вигляді конфіскації майна.

На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинання більш суворого покарання менш суворого визначити ОСОБА_5 покарання у виді у вигляді 3 років позбавлення волі, з позбавлення права займати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування строком на 2 роки, без конфіскації майна.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання покарань за цим вироком та за вироком Придніпровського районного суду м. Черкаси від 30.04.2026 призначити ОСОБА_5 остаточне покарання у вигляді 4 років 1 місяця позбавлення волі, з позбавлення права займати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування строком на 2 роки, без конфіскації майна.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі з визначенням іспитового строку 2 (два) роки з покладанням на неї обов`язків передбачених ч.1 ст.76 КК України.

Згідно з положеннями п.п.1, 2 ч.1 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_5 наступні обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 07.01.2026 року, яким ОСОБА_5 засуджено за ч.1 ст.309 КК України до покарання у вигляді пробаційного нагляду строком на 1 рік виконувати самостійно.

Запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання скасувати після вступу вироку в законну силу.

Процесуальні витрати відсутні.

Цивільний позов не заявлено.

Скасувати арешт накладений згідно ухвали Соснівського районного суду м. Черкаси від 26.06.2026 (справа 712/7787/26), на мобільний телефон марки «ZTE Blade A3 2020» imei1: НОМЕР_1 , imei2: НОМЕР_2 , сім-картка № НОМЕР_3 .

Речові докази:

мобільний телефон марки «ZTE Blade A3 2020» imei1: НОМЕР_1 , imei2: НОМЕР_2 , сім-картка № НОМЕР_3 передано на зберігання до кімнати зберігання речових доказів Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області, за адресою: місто Черкаси, вул. Пастерівська, 104 - повернути до матеріалів кримінального провадження № 12025250310003941 від 28.11.2025 відносно ОСОБА_5 для застосування спеціальної конфіскації, у порядку ст. ст. 96-1, 86-2 КК України.

На вирок суду протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Черкаського апеляційного суду через Придніпровський районний суд м. Черкаси.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку, з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст.395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

У відповідності до ч.15 ст.615 КПК України, в умовах воєнного стану, судом проголошено резолютивна частина вироку після складання та підписання повного тексту. Повний текст вироку вручається учасникам судового провадження в день його проголошення.

Головуючий: ОСОБА_1

Часті запитання

Який тип судового документу № 141612326 ?

Документ № 141612326 це Вирок

Яка дата ухвалення судового документу № 141612326 ?

Дата ухвалення - 17.11.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141612326 ?

Форма судочинства - Кримінальне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141612326 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Відомості про судове рішення № 141612326, Придніпровський районний суд м. Черкас

Судове рішення № 141612326, Придніпровський районний суд м. Черкас було прийнято 17.11.2026. Форма судочинства - Кримінальне, форма рішення - Вирок. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити важливі відомості.

Судове рішення № 141612326 відноситься до справи № 711/8897/26

Це рішення відноситься до справи № 711/8897/26. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша система забезпечує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість детального налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку відомостей. Це дозволяє результативно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141612325
Наступний документ : 141612328