Єдиний державний реєстр судових рішень
Виноградівський районний суд Закарпатської області
____________________ Справа № 299/2794/26
Номер провадження 2/299/1378/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19.11.2026 року м.Виноградів
Виноградівський районний суд Закарпатської області у складі: головуючого судді Дочинця С.І., при секретарі Роман К.С., за участю представника позивача Бровді Д.С., третьої особи без самостійних вимог ОСОБА_1 , розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні Виноградівського районного суду Закарпатської області цивільну справу за позовом Виноградівської міської ради Закарпатської області до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог: ОСОБА_1 про зобов`язання знести самочинне будівництво та звільнити земельну ділянку комунальної власності,
В С Т А Н О В И В :
Виноградівська міська рада Закарпатської області звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про зобов`язання знести за власний рахунок самочинно збудовану добудову до житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , привести земельну ділянку комунальної власності у попередній стан та стягнути судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами обстеження, проведеного комісією міської ради 05.07.2024 року, встановлено факт самочинного будівництва відповідачкою добудови до житлового будинку без оформлення права користування земельною ділянкою та отримання дозвільних документів на виконання будівельних робіт. Зазначена добудова має протяжність 8,7 м від основної будівлі та заглиблюється на 0,87 м у межі земельної ділянки загального користування, яка є частиною автомобільної дороги місцевого значення та перебуває у комунальній власності територіальної громади.
Позивач зазначає, що відповідачку було зобов`язано демонтувати самовільно зведену добудову, однак зазначені вимоги виконані не були, що підтверджується актом повторного обстеження від 20.01.2026 року. Також позивач звертався до органу поліції щодо надання правової оцінки діям відповідачки, однак отримана відповідь про відсутність ознак кримінального правопорушення, на його думку, не спростовує факту самочинного будівництва та порушення земельного законодавства.
В обґрунтування позову міська рада посилається на те, що відповідачка самовільно зайняла частину земельної ділянки комунальної власності, не отримавши відповідного права на її використання, а розміщення добудови створює перешкоди для вільного та безпечного користування дорогою місцевого значення і порушує права територіальної громади.
З огляду на викладене позивач вважає знесення самочинно збудованої добудови та приведення земельної ділянки у попередній стан належним способом захисту порушених прав територіальної громади.
У свою чергу, відповідач скористалася своїми процесуальними правами та подала відзив на позовну заяву. На обґрунтування заперечень зазначила, що є неналежним відповідачем у справі, оскільки право власності на житловий будинок зареєстровано за її покійним чоловіком ОСОБА_2 , а спадщину після його смерті вона не приймала. На її думку, позивачем не доведено, що саме вона є власником або останнім набувачем спірного об`єкта, а тому відсутні правові підстави покладати на неї обов`язок щодо його знесення за власний рахунок. Також відповідачка заперечила доказове значення актів обстеження від 05.07.2024 року та 20.01.2026 року, посилаючись на те, що обстеження проводилися без її участі, їй не пропонувалося надати пояснення та відповідні документи, а комісією не перевірялося, хто саме здійснював будівництво. Крім того, під час обстежень не проводилися геодезичні вимірювання та не встановлювалися фактичні межі земельної ділянки, у зв`язку з чим вважає висновки комісії про самовільне будівництво необґрунтованими. Заперечуючи проти тверджень позивача щодо розташування добудови на земельній ділянці автомобільної дороги місцевого значення, відповідачка послалася на державний акт на право приватної власності на землю серії І-ЗК № 021865 від 15.11.2002 року, відповідно до якого суміжна із її земельною ділянкою територія в межах точок «Г-А» визначена як землі загального користування прохід, а не автомобільна дорога. При цьому зазначила, що позивачем не надано належних доказів віднесення спірної території до автомобільних доріг місцевого значення, а також документів, якими визначено її межі та правовий статус. Крім того, відповідачка вказала, що долучені позивачем витяги з генерального та опорного планів не дають можливості однозначно ідентифікувати спірну територію та підтвердити її сучасний правовий статус. На її думку, розташування добудови не перешкоджає використанню проходу за його призначенням, не обмежує можливості сусідів вільно пересуватися ним та діставатися до своїх домоволодінь, а тому позивачем не доведено факту порушення прав територіальної громади чи інших осіб. Також відповідачка зазначила, що рішення Виноградівського районного суду від 10.01.2002 року у справі № 2-30/2002 стосувалося іншого спору, іншого відповідача та усунення перешкод у користуванні провулком шляхом знесення металевих стовпів, а тому не підтверджує обставин самочинного будівництва у цій справі та не свідчить про систематичне порушення нею законодавства. Посилаючись на відповідь відділення поліції № 1 Берегівського районного відділу поліції від 23.02.2026 року № 25560-2026, відповідачка також вказала на відсутність у її діях ознак самочинного будівництва. Вважає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами ані факту порушення його прав як власника земельної ділянки, ані наявності перешкод у користуванні нею. Окремо відповідачка звернула увагу на неконкретизованість позовних вимог, оскільки позивачем не визначено площу, точні межі та технічні характеристики добудови, яка підлягає знесенню, а також не зазначено, у чому саме полягає приведення земельної ділянки у попередній стан та які конкретні дії для цього необхідно вчинити. З огляду на викладене відповідачка вважає позовні вимоги недоведеними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Представник позивача Виноградівської міської ради Закарпатської області Бровді Д.С., у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити. Пояснив, що підставою для звернення до суду стало самовільне зведення відповідачкою добудови до житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , частина якої розташована на земельній ділянці комунальної власності, що використовується під автомобільну дорогу місцевого значення. Зазначив, що відповідачка фактично користується вказаним житловим будинком, у якому також проживає її син, однак міській раді невідомо, чи прийняла вона спадщину після смерті чоловіка. Вказав, що за результатами обстеження комісією міської ради встановлено факт розміщення добудови із заглибленням на 0,87 м у межі земельної ділянки загального користування. При цьому будь-яких рішень міської ради про відведення відповідачці відповідної земельної ділянки не приймалося, право користування нею у встановленому законом порядку не оформлялося, а дозвільні документи на виконання будівельних робіт відсутні. На думку представника позивача, розміщення спірної добудови на землях загального користування створює перешкоди для вільного та безпечного проїзду транспортних засобів, обмежує можливість повноцінного користування комунальною землею та порушує права територіальної громади. Враховуючи, що відповідачка добровільно порушення не усунула, представник позивача вважає знесення самочинно збудованої добудови та приведення земельної ділянки у попередній стан належним способом захисту прав територіальної громади. При цьому представник позивача додав, що під час проведення обстеження та складання акта комісією геодезичні вимірювання не проводилися, координати меж земельної ділянки в натурі не встановлювалися, поворотні точки на місцевості не виносилися. Водночас, за його словами, зазначені обставини не спростовують факту розміщення добудови на землях загального користування, який був встановлений комісією за результатами візуального обстеження.
Відповідачка ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася, однак у відзиві на позовну заяву просила розглянути справу за її відсутності. Проти розгляду справи за відсутності відповідачки інші учасники справи не заперечували.
Крім того, відповідачем до суду надіслано додаткові пояснення у яких зазначила, що отримані з Державного архіву Закарпатської області документи підтверджують законність будівництва спірного житлового будинку. Зокрема, посилалася на рішення виконавчого комітету Дротинської сільської ради від 25.05.1959, 25.01.1960, 13.04.1960 та 11.07.1960 років, якими розглядалися питання відведення земельної ділянки під забудову, будівництва та забезпечення будівельними матеріалами громадян ОСОБА_3 і ОСОБА_2 . Вказувала, що 01.03.1974 року право власності на житловий будинок перейшло до ОСОБА_2 на підставі договору довічного утримання, укладеного з ОСОБА_3 . На думку відповідачки, будівництво здійснювалося за участю та з відома органу місцевого самоврядування відповідно до чинного на той час законодавства, а тому відсутність окремих дозвільних документів за сучасними вимогами не свідчить про самочинність будівництва. Також зазначала, що спірна добудова не є самостійним, конструктивно відокремленим об`єктом нерухомості, а становить невід`ємну частину житлового будинку, демонтаж якої без пошкодження основних конструкцій будинку є технічно неможливим або може призвести до їх пошкодження. З огляду на викладене вважала позовні вимоги необґрунтованими та просила долучити додаткові пояснення й архівні документи до матеріалів справи, а в задоволенні позову відмовити.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та пояснив, що він є сусідом відповідачки, а самочинно зведена добудова до житлового будинку АДРЕСА_1 перешкоджає йому здійснювати проїзд до власного домоволодіння, а також ускладнює доступ до інших будинків, зокрема для пожежного транспорту. Зазначив, що ще у 2002 році судом було ухвалено рішення про знесення трьох металевих стовпців, розміщених на території загального користування, однак відповідачка продовжує самовільно використовувати цю територію та здійснювати будівництво, чим, на його думку, порушує права мешканців села на безперешкодне користування землями загального користування.
В судовому засіданні позивач зазначив, що йому відомі та зрозумілі норми ЦПК України про право заміни відповідача та залучення співвідповідача, також зазначив, що йому зрозумілі норми, що стосуються заявлення клопотань про витребування доказів, проведення експертиз, тощо.
Заслухавши пояснення представника позивача та третьої особи, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, суд встановив такі обставини.
Як вбачається із Акту обстеження від 05.07.2024 року та затвердженого Виноградівським міським головою 05.07.2024 року, комісією, яка створена розпорядженням Виноградівського міського голови від 03 липня 2024 року №196 для розгляду звернення громадянина ОСОБА_1 , встановлено, що громадянкою ОСОБА_2 здійснено самочинне будівництво добудови довжиною 8,7 метрів, від основного будинку вглиб 0,87 метра на земельній ділянці комунальної власності (землях загального користування) без будь-яких дозвільних документів, що фактично призвело до самовільного зайняття земель комунальної власності. Комісією зобов`язано громадянку ОСОБА_2 за власний рахунок знести самостійно зведене будівництво добудови до будинку, оскільки дана добудова розміщення на землях загального користування та перешкоджає здійсненню проїзду для інших громадян, чим порушує їхні права.
Згідно акту обстеження від 20.01.2026 року, який затверджено Виноградівським міським головою 22.01.2026 року, комісією, яка створена розпорядженням Виноградівського міського голови від 19.01.2026 року №13, з метою перевірки виконання акту обстеження від 05.07.2024 року щодо знесення самостійно зведеної добудови у АДРЕСА_1 , під час повторного обстеження встановлено: Акт комісії Виноградівської міської ради від 05.07.2024 року, яким зобов`язано громадянку ОСОБА_2 , за власний рахунок знести самостійно зведене будівництво добудови до будинку не виконано.
Як вбачається із повідомлення начальника ВП №1 Берегівського РВП ГУНП в Закарпатській області № 25560-2026 від 23.02.2026 року, за результатами розгляду звернення про зведення гр. ОСОБА_2 добудови до житлового будинку в АДРЕСА_1 , встановлено, що в даній події відсутні будь-які ознаки кримінального правопорушення, передбаченого КК України. По даному факту було відібрано пояснення від гр. ОСОБА_4 , 1965 р.н., мешканця АДРЕСА_1 , який повідомив, що його мати ОСОБА_2 , 1939 р.н., на даний час у зв`язку з її похилим віком хворіє. Відносно даного повідомлення ОСОБА_4 повідомив, що ніяких порушень по факту добудови до їхнього будинку не має, оскільки така споруджена згідно плану та в межах земельної ділянки, яка належить йому. Додав план присадибної ділянки від 15.10.1992 року.
З копії рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області № 2-30/2002 від 10.01.2002 року вбачається, що ОСОБА_5 , зобов`язано усунути перешкоди в користуванні провулком по АДРЕСА_2 шляхом знесення трьох металевих стовпів. Вказане рішення набрало законної сили 19.03.2002 року згідно ухвали Закарпатського апеляційного суду від 19.03.2002 року.
Із довідки Виноградівської міської ради Закарпатської області № 20.5-07/15 від 22.01.2026 року слідує, що за адресою АДРЕСА_1 зареєстровані такі мешканці: ОСОБА_2 , 1939 р.н., ОСОБА_4 , 1965 р.н., ОСОБА_6 , 1970 р.н., ОСОБА_7 , 1994 р.н. та ОСОБА_8 , 2001 р.н. Згідно даних по господарської книги №2 за 2011-2015 роки житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 рахується за померлим ОСОБА_5 .
Як вбачається із копії Державного акту на право приватної власності на землю серії І-ЗК № 021865 від 15.11.2002 року, виданого на підставі рішення 3 сесії 24 скликання Дротинської сільської ради від 12.07.2002 року, ОСОБА_5 , мешканцю АДРЕСА_1 , передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,43 га в межах згідно з планом. Земельна ділянка розташована на території Дротинської сільської ради. Землю передано для обслуговування житлового будинку 0,07 га та ведення особистого селянського господарства 0,26 га.
Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 22.01.2004 року, виданого виконкомом Дротинської сільської ради Виноградівського району, ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Дротинці Виноградівського району Закарпатської області помер ОСОБА_5 .
Як вбачається із Розпорядження голови ОДА №750 від 06.11.2025 року, таким затверджено Перелік автомобільних доріг загального користування місцевого значення Закарпатської області.
Згідно Архівного витягу протоколу №10 від 25.05.1959 року засідання виконавчого комітету Дротинської сільської ради депутатів трудящих Виноградівського району Закарпатської області УРСР, було вирішено зобов`язати комісію по відводу земельних ділянок під постройку хати виділити ОСОБА_3 ділянку землі під перебудову хати в натурі з ділянки, яка закріплена за його господарством згідно плану села.
Згідно Архівного витягу протоколу №2 від 25.01.1960 року засідання виконавчого комітету Дротинської сільської ради депутатів трудящих Виноградівського району Закарпатської області УРСР, було вирішено зобов`язати комісію по відводу земельних ділянок відвести участок під постройку житл. будинків для гр. ОСОБА_3 в натурі на закріплених за ним участком згідно плану села
Як вбачається із копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 27.11.1974 року, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у с. Дротинці Виноградівського району Закарпатської області.
Згідно копії Договору на відчуження будинку на умовах довічного утримання від 01.03.1974 року, нотаріально посвідченого виконавчим комітетом Дротинської сільської ради депутатів трудящих Виноградівського району Закарпатської області та зареєстрованого в книзі нотаріальних дій за №6, ОСОБА_3 передав у власність ОСОБА_2 будинок, що знаходиться в АДРЕСА_3 .
Вирішуючи спір по суті, суд виходить із такого.
Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно зі статтею 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого майнового або немайнового права та інтересу.
Відповідно до частини першої статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
За змістом частини сьомої статті 376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.
Отже, для застосування передбачених статтею 376 ЦК України наслідків необхідним є встановлення конкретних обставин, які свідчать про наявність ознак самочинного будівництва, особи, яка його здійснила, а також інших обставин, з якими закон пов`язує можливість знесення відповідного об`єкта.
Відповідно до частин першої, третьої статті 12 та частин першої, шостої статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи та на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду заздалегідь встановленого значення.
Таким чином, саме на позивача покладається обов`язок довести належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами обставини, на які він посилається як на підставу позову, зокрема факт самочинного будівництва, належність спірної земельної ділянки до земель комунальної власності, розміщення на ній спірної добудови та порушення внаслідок цього прав територіальної громади.
Оцінюючи доводи позивача щодо визначення відповідачки належною особою, на яку має бути покладено обов`язок зі знесення спірної добудови, суд враховує таке.
Як встановлено судом, відповідно до довідки Виноградівської міської ради № 20.5-07/15 від 22.01.2026 року житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , згідно з даними погосподарської книги № 2 за 20112015 роки рахується за померлим ОСОБА_5 .
Згідно зі свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Водночас матеріали справи не містять належних та достатніх доказів того, що відповідачка ОСОБА_2 після смерті чоловіка прийняла спадщину, до складу якої входив спірний житловий будинок, або набула право власності на нього з інших передбачених законом підстав.
Сам по собі факт реєстрації відповідачки за адресою спірного домоволодіння станом на 2026 рік не є безумовним підтвердженням прийняття нею спадщини після смерті чоловіка, оскільки для встановлення відповідної обставини необхідно з`ясувати, чи проживала вона постійно разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, чи подавала заяву про її прийняття та чи відсутні інші передбачені законом обставини, які впливають на спадкові правовідносини.
Більше того, як вбачається із долучених та досліджених в судовому засіданні доказів, а саме довідки Виноградівської міської ради про склад сім`ї, у будинку АДРЕСА_1 , крім відповідачки, зареєстровані її повнолітній син з невісткою та їх діти, які також вправі претендувати на прийняття спадщини.
Відповідно до статей 1268, 1269 ЦК України прийняття спадщини здійснюється у встановленому законом порядку, а спадкоємець, який не проживав постійно зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, повинен подати заяву про прийняття спадщини.
Проте позивачем не надано суду відомостей зі спадкової справи, інформації щодо подання відповідачкою заяви про прийняття спадщини, свідоцтва про право на спадщину або інших доказів, які б підтверджували набуття нею прав на спірний житловий будинок.
Крім того, матеріали справи не містять належних доказів того, що саме відповідачка здійснила будівництво спірної добудови, організувала його проведення або є особою, яка здійснила відповідне самочинне будівництво.
За таких обставин суд вважає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що саме відповідачка є особою, на яку відповідно до положень статті 376 ЦК України може бути покладено обов`язок зі знесення спірної добудови за власний рахунок.
Саме по собі проживання відповідачки за адресою спірного домоволодіння не є достатньою підставою для покладення на неї обов`язку щодо знесення нерухомого майна.
Разом із тим, суд вважає за необхідне надати оцінку доводам позивача щодо розташування спірної добудови на земельній ділянці комунальної власності.
Як убачається з позовної заяви, Виноградівська міська рада обґрунтовує свої вимоги тим, що частина добудови до житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , розташована на земельній ділянці комунальної власності, яка є частиною автомобільної дороги місцевого значення, та заглиблюється в її межі на 0,87 м.
Однак суд звертає увагу, що належних та допустимих доказів, які б достовірно підтверджували зазначені обставини, позивачем не надано.
Зокрема, до матеріалів справи долучено копію Державного акта на право приватної власності на землю серії І-ЗК № 021865 від 15.11.2002 року, виданого на ім`я ОСОБА_5 , відповідно до якого земельну ділянку передано йому у приватну власність у межах згідно з планом.
При цьому із графічної частини зазначеного державного акта вбачається, що територія, яка межує із земельною ділянкою в межах точок «Г-А», позначена як землі загального користування прохід.
Отже, наявний у матеріалах справи державний акт не підтверджує доводів позивача про те, що зазначена територія має статус автомобільної дороги місцевого значення, оскільки відповідно до його змісту вона визначена саме як прохід.
При цьому суд зазначає, що позивачем не надано належних доказів зміни правового статусу зазначеної території, віднесення її до земель, на яких розташована автомобільна дорога місцевого значення, а також документів, які б підтверджували встановлення меж такої дороги та її смуги відведення.
Крім того, до матеріалів справи відповідачкою долучено затверджений Перелік автомобільних доріг загального користування місцевого значення Закарпатської області, затверджений розпорядженням голови Закарпатської обласної державної адміністрації № 750 від 06.11.2025 року. Однак під час дослідження зазначеного переліку судом не встановлено відомостей, які б дозволяли ідентифікувати спірну територію як частину конкретної автомобільної дороги місцевого значення, на яку посилається позивач у позовній заяві.
Водночас сам факт віднесення певної території до земель загального користування не свідчить автоматично про те, що вона є частиною автомобільної дороги місцевого значення, оскільки відповідні правові режими та способи використання земельних територій потребують належного документального підтвердження.
Таким чином, позивачем не доведено, що територія, на якій, за його твердженням, розташована частина добудови, має саме той правовий статус, на який він посилається в обґрунтування позовних вимог.
Окремої оцінки суду потребують акти обстеження від 05.07.2024 року та 20.01.2026 року, на які позивач посилається як на основні докази самочинного будівництва та зайняття земель комунальної власності.
Так, згідно з актом обстеження від 05.07.2024 року комісією Виноградівської міської ради встановлено, що громадянкою ОСОБА_2 здійснено самочинне будівництво добудови довжиною 8,7 м, яка нібито заглиблюється на 0,87 м на земельну ділянку комунальної власності (землі загального користування).
Разом із тим суд критично оцінює зазначений акт обстеження, оскільки наведені в ньому висновки не підтверджені будь-якими об`єктивними матеріалами, які б давали можливість перевірити їх достовірність.
Зокрема, як установлено під час судового розгляду та підтверджено представником позивача, під час проведення обстеження комісією не здійснювалися геодезичні вимірювання, не встановлювалися фактичні межі земельної ділянки в натурі, не виносилися на місцевість її поворотні точки та не проводилося визначення координат розташування спірної добудови відносно меж земельної ділянки.
Матеріали справи також не містять схеми розташування добудови із зазначенням координат, результатів геодезичної зйомки, технічної документації із землеустрою або інших документів, які б об`єктивно підтверджували факт виходу конструктивних елементів будівлі за межі земельної ділянки, що перебуває у приватній власності, та їх розміщення саме на землях комунальної власності.
При цьому в акті обстеження не зазначено, на підставі яких саме документів, розрахунків чи вимірювань комісія дійшла висновку про заглиблення добудови на 0,87 м у межі земельної ділянки комунальної власності. Не наведено також відомостей про встановлені межі відповідної земельної ділянки, її кадастровий номер, координати поворотних точок або інші характеристики, які дозволяли б достовірно встановити місце розташування спірної добудови.
Отже, зазначені в акті відомості фактично є висновками членів комісії за результатами візуального обстеження, однак не ґрунтуються на встановлених у передбачений спосіб фактичних межах земельної ділянки та результатах відповідних вимірювань.
Крім того, суд звертає увагу на невідповідність між змістом позовної заяви та фактичним змістом акта обстеження від 05.07.2024 року.
Так, позивач у позовній заяві зазначає, що актом обстеження встановлено розміщення спірної добудови на частині автомобільної дороги місцевого значення. Водночас безпосередньо зі змісту дослідженого судом акта такого висновку не вбачається, оскільки в ньому йдеться лише про розташування добудови на земельній ділянці комунальної власності (землях загального користування).
Тобто акт не містить відомостей про те, що спірна територія є частиною автомобільної дороги місцевого значення, не зазначає назви такої дороги, її протяжності, меж чи інших ідентифікуючих характеристик.
За таких обставин посилання позивача на встановлення комісією факту розміщення добудови саме на автомобільній дорозі місцевого значення не відповідає змісту письмового доказу, на який він посилається.
Суд також враховує, що відповідно до пункту 3 та підпункту 2 пункту 4 Положення про Державну інспекцію архітектури та містобудування України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.12.2020 року № 1340, ДІАМ реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, а до її завдань належить, зокрема, проведення перевірок дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил.
Разом із тим матеріали справи не містять будь-яких актів перевірки уповноваженого органу державного архітектурно-будівельного контролю, приписів, висновків чи інших документів, якими було б зафіксовано порушення відповідачкою вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності під час спорудження спірної добудови.
Суд не вважає саму відсутність таких документів безумовною підставою для відмови в позові, однак за обставин цієї справи вона має значення в сукупності з іншими недоліками доказової бази позивача, оскільки останнім не надано жодного об`єктивного технічного або спеціального висновку, який би підтверджував наведені в актах обстеження обставини.
Крім того, позивачем не надано висновку експерта або спеціаліста щодо відповідності спірної добудови будівельним нормам і правилам, наявності істотних порушень під час її спорудження, впливу на безпечність експлуатації об`єкта чи неможливості усунення відповідних порушень шляхом перебудови.
При цьому акт повторного обстеження від 20.01.2026 року за своїм змістом лише констатує невиконання акта від 05.07.2024 року та не містить нових відомостей щодо фактичного розташування добудови, її меж, технічних характеристик або правового статусу земельної ділянки, на якій вона розташована.
Отже, повторне обстеження не усуває недоліків первинного акта та не може самостійно підтверджувати обставини, які не були належним чином встановлені під час першого обстеження.
Саме по собі складання комісією органу місцевого самоврядування акта обстеження не створює презумпції достовірності зазначених у ньому висновків та не звільняє позивача від обов`язку доведення обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог.
Також суд враховує, що відповідно до повідомлення ВП № 1 Берегівського РВП ГУНП в Закарпатській області від 23.02.2026 року за результатами розгляду звернення щодо будівництва добудови до житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , ознак кримінального правопорушення не встановлено.
При цьому зі змісту зазначеного повідомлення вбачається, що ОСОБА_4 надав пояснення, відповідно до яких добудова споруджена згідно з планом та в межах земельної ділянки, яка належить йому, на підтвердження чого було надано план присадибної ділянки від 15.10.1992 року.
Суд зазначає, що відсутність у діях особи ознак кримінального правопорушення сама по собі не підтверджує правомірності будівництва та не виключає можливості встановлення цивільно-правових порушень. Водночас зазначена відповідь поліції також не містить висновків про самочинність будівництва чи самовільне зайняття земельної ділянки комунальної власності.
Отже, цей доказ не підтверджує обставин, на які посилається позивач.
Оцінюючи надані відповідачкою додаткові пояснення та архівні документи, суд бере до уваги, що відповідно до архівних витягів із протоколів засідань виконавчого комітету Дротинської сільської ради депутатів трудящих від 25.05.1959 року та 25.01.1960 року розглядалися питання відведення земельної ділянки під перебудову та будівництво житлового будинку для ОСОБА_3 відповідно до плану села.
Крім того, згідно з договором на відчуження будинку на умовах довічного утримання від 01.03.1974 року ОСОБА_3 передав у власність ОСОБА_2 житловий будинок, розташований у АДРЕСА_3 .
Зазначені документи вказують на те, що питання будівництва та оформлення прав на історичне домоволодіння розглядалися органами місцевого самоврядування ще у 19591974 роках.
Разом із тим суд зауважує, що наведені архівні документи стосуються історії виникнення та правового оформлення основного житлового будинку, а не безпосередньо спірної добудови, часу її спорудження та її фактичного розташування відносно меж земельної ділянки.
Тому такі документи не можуть самі по собі підтверджувати правомірність спорудження саме тієї добудови, яка є предметом цього спору. Водночас вони мають значення для оцінки доводів сторін щодо походження домоволодіння та не дають підстав автоматично вважати весь об`єкт нерухомості самочинним будівництвом.
Крім того, суд бере до уваги, що рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області від 10.01.2002 року у справі № 2-30/2002 ОСОБА_5 було зобов`язано усунути перешкоди в користуванні провулком по АДРЕСА_1 шляхом знесення трьох металевих стовпів.
Однак зазначене судове рішення стосувалося іншого предмета спору та іншого відповідача, а саме ОСОБА_2 , а саме усунення перешкод у користуванні провулком шляхом демонтажу металевих стовпів, та не містить встановлених обставин щодо спорудження спірної добудови, її розташування на землях комунальної власності або порушення відповідачкою вимог містобудівного законодавства.
Відтак, зазначене рішення не може бути самостійним доказом самочинності будівництва, яке є предметом розгляду в цій справі.
Суд також бере до уваги доводи третьої особи ОСОБА_1 щодо створення спірною добудовою перешкод у проїзді до його домоволодіння та ускладнення доступу пожежного транспорту до інших будинків.
Разом із тим такі пояснення, хоча й заслуговують на увагу, не підтверджені належними об`єктивними доказами, зокрема матеріалами вимірювань фактичної ширини проходу до та після спорудження добудови, висновками щодо можливості проїзду транспортних засобів або іншими документами, які б підтверджували створення саме спірною добудовою перешкод у користуванні територією загального користування.
При цьому суд не заперечує права мешканців територіальної громади на безперешкодне користування територіями загального користування, однак реалізація такого права шляхом застосування крайнього способу захисту у вигляді знесення нерухомого майна потребує належного встановлення факту порушення відповідного права, характеру такого порушення та особи, яка його допустила.
Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту розташування спірної добудови саме на земельній ділянці комунальної власності.
Зокрема, відсутні належні докази встановлення фактичних меж земельної ділянки, визначення координат розташування добудови, її виходу за межі земельної ділянки, переданої у приватну власність, а також віднесення спірної території до автомобільної дороги місцевого значення.
Не доведено також, що саме відповідачка здійснила спірне будівництво або набула права на житловий будинок після смерті його попереднього власника, а тому позивачем не підтверджено належність обраного ним способу захисту саме щодо цієї відповідачки.
При цьому суд наголошує, що встановлення факту самочинного будівництва не може ґрунтуватися виключно на припущеннях, суб`єктивних висновках комісії за результатами візуального обстеження або твердженнях учасників справи, не підтверджених належними доказами.
Саме по собі зазначення в акті обстеження певних розмірів добудови та її нібито розташування на землях комунальної власності без наведення способу встановлення таких обставин, без визначення фактичних меж земельної ділянки та без відповідних технічних матеріалів не є достатнім для висновку про самовільне зайняття земельної ділянки та наявність підстав для знесення нерухомого майна.
Водночас суд звертає увагу, що відповідно до статей 12, 81 ЦПК України обов`язок доведення обставин, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, покладається саме на позивача. Суд не може підміняти сторону у доказуванні та самостійно відшукувати докази на підтвердження заявлених позовних вимог.
За таких обставин суд вважає, що позивачем не доведено сукупності юридично значимих обставин, необхідних для застосування положень статті 376 ЦК України та покладення на відповідачку обов`язку зі знесення спірної добудови за власний рахунок.
Крім того, оскільки позивачем не доведено факт самовільного зайняття відповідачкою земельної ділянки комунальної власності, не встановлено її фактичних меж та не підтверджено порушення прав територіальної громади внаслідок розміщення спірної добудови, похідна вимога про зобов`язання привести земельну ділянку у попередній стан також не підлягає задоволенню.
Суд враховує, що знесення нерухомого майна є істотним втручанням у право особи на майно, а тому застосування такого заходу має бути обґрунтованим, необхідним та пропорційним меті захисту порушеного права. Відповідний спосіб захисту не може застосовуватися за відсутності належного підтвердження обставин, з якими закон пов`язує можливість знесення об`єкта нерухомості.
Таким чином, дослідивши наявні у справі докази, надавши їм оцінку в їх сукупності та взаємному зв`язку, суд доходить висновку, що позивачем не доведено належними, допустимими та достатніми доказами обставин, які б свідчили про наявність передбачених законом підстав для задоволення заявлених позовних вимог.
Відтак, у задоволенні позову Виноградівської міської ради Закарпатської області до ОСОБА_2 про зобов`язання знести самочинно збудовану добудову, привести земельну ділянку комунальної власності у попередній стан та стягнення судових витрат слід відмовити у повному обсязі.
Враховуючи, що у задоволенні позову Виноградівської міської ради Закарпатської області відмовлено в повному обсязі, судові витрати, понесені позивачем у зв`язку з розглядом справи, покладаються на позивача.
Керуючись статтями 12, 13, 7681, 89, 141, 259, 263265 ЦПК України, статтями 15, 16, 376, 1268, 1269 ЦК України, суд,
У Х В А Л И В :
У задоволенні позову Виноградівської міської ради Закарпатської області до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог: ОСОБА_1 про зобов`язання знести самочинне будівництво та звільнити земельну ділянку комунальної власності відмовити повністю.
Судові витрати, понесені позивачем у справі, залишити за позивачем.
Відомості щодо учасників справи:
Позивач, Виноградівська міська рада Закарпатської області, ЄДРПОУ 04053677, м. Виноградів, площа Миру, 5 Берегівського району Закарпатської області.
Представник позивача Бровді Девід Степанович, АДРЕСА_4 .
Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , мешканка АДРЕСА_1 .
Третя особа без самостійних вимог ОСОБА_1 , мешканець АДРЕСА_5 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
ГоловуючийДочинець С. І.
Судове рішення № 141610063, Виноградівський районний суд Закарпатської області було прийнято 19.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити важливі дані.
Це рішення відноситься до справи № 299/2794/26. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: