Рішення № 141609553, 18.11.2026, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Дата ухвалення
18.11.2026
Номер справи
381/4832/25
Номер документу
141609553
Форма судочинства
Цивільне
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

Справа № 381/4832/25

Провадження № 2/369/6416/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2026 року Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

cудді Лапченко О.М.,

за участі секретаря Дубицької М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Лінія 1» про призначення заробітної плати в розмірі мінімальної,

встановив:

ОСОБА_1 через свого представника адвоката Поповича Євгенія Валентиновича звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВА ЛІНІЯ 1», в якому просить: зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачці різницю між нарахованою заробітною платою та мінімальною заробітною платою за період з 01 липня 2025 року по 31 липня 2025 року в розмірі 7396,10 грн; зобов`язати відповідача щомісячно нараховувати позивачці заробітну плату в розмірі не нижче встановленої в Україні мінімальної заробітної плати, а саме 8 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що з вересня 2018 року працює на посаді касира торговельного залу в ПрАТ «Нова Лінія», яке, за твердженням позивачки, у 2021 році перейменовано у ТОВ «НОВА ЛІНІЯ 1». За весь час роботи зарекомендувала себе як сумлінний та відповідальний працівник, зауважень з боку керівництва не мала. З 19 листопада 2019 року позивачка є опікуном двох малолітніх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 01 липня 2025 року позивачка звернулася до роботодавця із заявою про переведення її на режим неповного робочого часу у зв`язку з особистими обставинами, посилаючись на положення статті 186-1 КЗпП України. На підставі зазначеної заяви відповідачем видано наказ від 01 липня 2025 року № НЛ-5/50-к «Про переведення на неповний робочий час», відповідно до якого позивачці встановлено режим роботи один календарний день на місяць тривалістю 11 годин. За липень 2025 року позивачка отримала заробітну плату в розмірі 603,90 грн, що, як зазначено у позовній заяві, підтверджується довідкою про доходи від 11 серпня 2025 року. Позивачка вважає, що нарахування заробітної плати у зазначеному розмірі не відповідає вимогам чинного законодавства України, зокрема положенням статті 95 КЗпП України, оскільки з 01 січня 2025 року розмір мінімальної заробітної плати становить 8000,00 грн, у зв`язку з чим, на її думку, відповідачем недоплачено їй заробітну плату за липень 2025 року в розмірі 7396,10 грн. Вважаючи дії відповідача щодо нарахування заробітної плати в розмірі, меншому за мінімальний, незаконними та такими, що порушують її трудові права, позивачка звернулася до суду з цим позовом.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29.09.2025 року відкрито провадження у справі, судовий розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження, призначене проведення судового засідання.

Представник позивачки адвокат Попович Є. В. у судове засідання не з`явився, 21 жовтня 2026 року подав до суду заяву, в якій просив розгляд справи проводити за відсутності позивачки, за наявними в матеріалах справи документами, посилаючись на її постійне проживання у м. Дніпрі та неможливість прибути в судове засідання у зв`язку з постійними обстрілами. Позовні вимоги підтримав у повному обсязі та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача адвокат Ткач О. О. у судове засідання не з`явився, подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, а судові витрати покласти на позивачку.

В обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що відповідно до наказу від 21 вересня 2018 року № НЛ-5/198-К ОСОБА_1 прийнято на посаду касира торговельного залу з посадовим окладом у розмірі 3 730,00 грн згідно зі штатним розписом. На підставі особистої заяви позивачки від 01 липня 2025 року наказом від 01 липня 2025 року № НЛ-5/50-К її переведено на режим неповного робочого часу з графіком роботи один календарний день на місяць тривалістю робочого дня 11 годин. Пунктом 3 зазначеного наказу передбачено нарахування заробітної плати пропорційно відпрацьованому часу. Посилаючись на положення статей 56, 186-1 КЗпП України, представник відповідача зазначив, що встановлення неповного робочого часу на прохання працівника, який є опікуном малолітніх дітей, є обов`язком роботодавця, при цьому оплата праці за такого режиму роботи здійснюється пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку. Вказав, що нарахування заробітної плати позивачці здійснювалося пропорційно фактично відпрацьованому часу, що підтверджується розрахунковими листками за травень жовтень 2025 року, табелями обліку робочого часу за період з 01 травня 2025 року по 30 вересня 2025 року та довідкою про доходи від 08 липня 2025 року. З огляду на викладене вважав, що відповідачем не допущено порушень трудових прав позивачки, зокрема щодо нарахування та виплати заробітної плати, а тому позовні вимоги є незаконними, необґрунтованими та безпідставними і задоволенню не підлягають.

У зв`язку з неявкою сторін та у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за №761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Суд, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, приходить до таких висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 22 вересня 2018 року перебуває у трудових відносинах з Приватним акціонерним товариством «Нова Лінія», де працює на посаді касира торговельного залу на підставі наказу від 21 вересня 2018 року № НЛ-5/198-К, що підтверджується записами у трудовій книжці позивачки.

Згідно із записом у трудовій книжці від 31 березня 2021 року Приватне акціонерне товариство «Нова Лінія» реорганізовано шляхом перетворення у Товариство з обмеженою відповідальністю «Нова Лінія 1» на підставі рішення акціонера від 06 жовтня 2020 року (протокол № 102).

Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 08 грудня 2015 року Бабушкінським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції, ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що складено відповідний актовий запис № 1515.

Згідно з копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 07 грудня 2012 року Бабушкінським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції у Дніпропетровській області, ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що складено відповідний актовий запис № 1651.

Рішенням виконавчого комітету Шевченківської районної у місті Дніпрі ради від 19 листопада 2019 року № 442 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування.

Рішенням виконавчого комітету Шевченківської районної у місті Дніпрі ради від 19 листопада 2019 року № 443 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування.

Як убачається зі змісту зазначених рішень, мати дітей ОСОБА_4 рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 вересня 2019 року у справі № 200/5079/19 позбавлена батьківських прав, а відомості про батька дітей записано відповідно до частини першої статті 135 СК України.

Рішенням виконавчого комітету Шевченківської районної у місті Дніпрі ради від 19 листопада 2019 року № 444 встановлено опіку над малолітньою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та призначено її опікуном бабусю ОСОБА_1 . Місце проживання дитини визначено разом з опікуном за місцем її проживання.

Рішенням виконавчого комітету Шевченківської районної у місті Дніпрі ради від 19 листопада 2019 року № 445 встановлено опіку над малолітнім ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та призначено його опікуном бабусю ОСОБА_1 . Місце проживання дитини також визначено разом з опікуном за місцем її проживання.

01 липня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до директора торговельного центру ТОВ «Нова Лінія 1» у м. Дніпрі із власноручно написаною заявою, в якій просила перевести її з 01 липня 2025 року на режим неповного робочого часу у зв`язку з особистими обставинами, посилаючись на положення статті 186-1 КЗпП України та наявність у неї статусу опікуна.

У зазначеній заяві позивачка просила встановити їй графік роботи, відповідно до якого вона працюватиме один календарний день на місяць із тривалістю робочого дня 11 годин. Також у заяві позивачка зазначила, що з умовами оплати та режимом роботи ознайомлена, на підтвердження чого поставила власний підпис.

На підставі зазначеної заяви наказом директора ТОВ «НОВА ЛІНІЯ 1» від 01 липня 2025 року № НЛ-5/50-К «Про переведення на неповний робочий час» ОСОБА_1 , касира торговельного залу відділу кас, з 01 липня 2025 року переведено на режим неповного робочого часу та встановлено графік роботи один календарний день на місяць із тривалістю робочого дня 11 годин.

Пунктом 3 зазначеного наказу передбачено нарахування заробітної плати пропорційно відпрацьованому часу, а пунктом 4 здійснення табелювання відповідно до затвердженого графіка роботи.

Підставами для видання зазначеного наказу визначено заяву ОСОБА_1 від 01 липня 2025 року, статтю 186-1 КЗпП України та рішення виконавчого комітету Шевченківської районної у місті Дніпрі ради від 19 листопада 2019 року № 444 та № 445.

З наказом про переведення на неповний робочий час позивачка ознайомлена під підпис.

Відповідно до довідки про доходи від 08 липня 2025 року № 142, виданої ТОВ «НОВА ЛІНІЯ 1», ОСОБА_1 працює у товаристві на посаді касира торговельного залу за основним місцем роботи.

Згідно із зазначеною довідкою, позивачці нараховано заробітну плату за січень 2025 року в розмірі 10 966,23 грн, за лютий 2025 року 9 077,93 грн, за березень 2025 року 12667,54 грн, за квітень 2025 року 10 224,67 грн, за травень 2025 року 13 896,11 грн, за червень 2025 року 7 579,22 грн. Загальна сума нарахованого доходу за період із січня по червень 2025 року становила 64 411,70 грн. Затримок у виплаті заробітної плати за останні шість місяців не було.

Як убачається з довідки про доходи від 11 серпня 2025 року № 159, виданої ТОВ «НОВА ЛІНІЯ 1», за липень 2025 року ОСОБА_1 нараховано заробітну плату в розмірі 603,90 грн, з якої утримано податок на доходи фізичних осіб у розмірі 108,70 грн та військовий збір у розмірі 30,20 грн.

Представником відповідача на підтвердження викладених у відзиві на позовну заяву обставин надано копію витягу з наказу з особового складу про прийняття позивачки на роботу, копії звітних табелів обліку робочого часу за травень вересень 2025 року та розрахункових листків за травень жовтень 2025 року.

Відповідно до витягу з наказу від 21 вересня 2018 року № НЛ-5/198-К «Про прийом на роботу ОСОБА_5 » ОСОБА_1 прийнято на посаду касира торговельного залу (відділ кас) з 22 вересня 2018 року з випробувальним терміном до 22 жовтня 2018 року, з режимом роботи п`ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями відповідно до графіка роботи (змінності), з посадовим окладом згідно зі штатним розписом у розмірі 3730,00 грн та з укладенням договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність. Підставою для видання зазначеного наказу була заява ОСОБА_1 від 21 вересня 2018 року.

Згідно з наданими представником відповідача звітними табелями обліку робочого часу підрозділу (Дніпро) (відділ кас) щодо ОСОБА_1 , яка обіймає посаду касира торговельного залу: за період з 01 травня 2025 року по 31 травня 2025 року позивачкою відпрацьовано 3 робочі дні загальною тривалістю 24 години за місячної норми робочого часу 160 годин; за період з 01 червня 2025 року по 30 червня 2025 року 6 робочих днів загальною тривалістю 66 годин за місячної норми робочого часу 159 годин; за період з 01 липня 2025 року по 31 липня 2025 року 1 робочий день (27 липня 2025 року) тривалістю 11 годин за місячної норми робочого часу 176 годин; за період з 01 серпня 2025 року по 31 серпня 2025 року 1 робочий день (10 серпня 2025 року) тривалістю 11 годин за місячної норми робочого часу 168 годин; за період з 01 вересня 2025 року по 30 вересня 2025 року 1 робочий день (05 вересня 2025 року) тривалістю 11 годин за місячної норми робочого часу 176 годин.

Відповідно до розрахункового листка за травень 2025 року посадовий оклад ОСОБА_1 становив 8150,00 грн. За вказаний місяць позивачці нараховано заробітну плату за відпрацьований час у розмірі 800,00 грн, оплату щорічної відпустки у розмірі 4197,49 грн та 1 907,95 грн, щомісячну премію у розмірі 3 134,77 грн, оплату додаткової відпустки у розмірі 3 815,90 грн та доплату за суміщення у розмірі 40,00 грн. Загальна сума нарахувань становила 13 896,11 грн, сума утримань 3 196,11 грн, сума до виплати 10 700,00 грн.

Згідно з розрахунковим листком за червень 2025 року позивачці нараховано заробітну плату за відпрацьований час у розмірі 5635,22 грн, оплату щорічної відпустки у розмірі 1 526,36 грн, щомісячну премію у розмірі 135,88 грн та доплату за суміщення у розмірі 281,76 грн. Загальна сума нарахувань становила 7579,22 грн, сума утримань 1743,22 грн, сума до виплати 5 836,00 грн.

Як убачається з розрахункового листка за липень 2025 року, ОСОБА_1 нараховано заробітну плату за 11 годин роботи у розмірі 509,38 грн, щомісячну премію у розмірі 69,05 грн та доплату за суміщення у розмірі 25,47 грн. Загальна сума нарахованої заробітної плати становила 603,90 грн, з якої утримано податок на доходи фізичних осіб у розмірі 108,70 грн та військовий збір у розмірі 30,20 грн. Сума заробітної плати до виплати становила 465,00 грн.

Відповідно до розрахункового листка за серпень 2025 року позивачці нараховано заробітну плату за 11 годин роботи у розмірі 533,63 грн, щомісячну премію у розмірі 43,59 грн та доплату за суміщення у розмірі 26,68 грн. Загальна сума нарахованої заробітної плати становила 603,90 грн, сума утримань 138,90 грн, сума до виплати 465,00 грн. Також у зазначеному розрахунковому листку відображено виплату через банк 06 серпня 2025 року заробітної плати за липень 2025 року у розмірі 465,00 грн.

Згідно з розрахунковим листком за вересень 2025 року ОСОБА_1 нараховано заробітну плату за 12 годин роботи у розмірі 555,68 грн, щомісячну премію у розмірі 47,71 грн та доплату за суміщення у розмірі 27,78 грн. Загальна сума нарахованої заробітної плати становила 631,17 грн, сума утримань 145,17 грн, сума до виплати 486,00 грн. У зазначеному розрахунковому листку відображено виплати через банк 09 вересня 2025 року у розмірі 465,00 грн та 19 вересня 2025 року у розмірі 285,00 грн. Залишок заборгованості за підприємством на кінець місяця становив 201,00 грн.

Як убачається з розрахункового листка за жовтень 2025 року, 07 жовтня 2025 року позивачці здійснено виплату через банк заробітної плати за вересень 2025 року у розмірі 201,00 грн.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам сторін та дослідженим у судовому засіданні доказам у їх сукупності, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, а також право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Згідно із частиною першою статті 94 КЗпП України заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації.

За змістом статті 95 КЗпП України та статті 3 Закону України «Про оплату праці» мінімальна заробітна плата є встановленим законом мінімальним розміром оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці та державною соціальною гарантією, обов`язковою для роботодавців незалежно від форми власності та застосовуваної системи оплати праці.

Відповідно до частини першої статті 3-1 Закону України «Про оплату праці» розмір заробітної плати працівника за повністю виконану місячну (годинну) норму праці не може бути нижчим за розмір мінімальної заробітної плати.

Частиною п`ятою цієї статті передбачено, що у разі укладення трудового договору про роботу на умовах неповного робочого часу, а також при невиконанні працівником у повному обсязі місячної (годинної) норми праці мінімальна заробітна плата виплачується пропорційно до виконаної норми праці.

Таким чином, законодавець, установлюючи державну гарантію щодо мінімального розміру оплати праці, пов`язує її не виключно з фактом перебування особи у трудових відносинах, а й з обсягом виконаної нею норми праці.

Відповідно до частини першої статті 56 КЗпП України за угодою між працівником і роботодавцем може встановлюватися як при прийнятті на роботу, так і згодом неповний робочий день або неповний робочий тиждень.

За правилами частин другої та третьої цієї статті оплата праці у таких випадках провадиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку, а робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників.

Статтею 186-1 КЗпП України передбачено поширення гарантій, установлених, зокрема, статтею 56 цього Кодексу, на опікунів (піклувальників).

Системне тлумачення наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що право працівника на встановлення неповного робочого часу та право на отримання заробітної плати у гарантованому законодавством мінімальному розмірі не є взаємовиключними, однак реалізація останнього здійснюється з урахуванням фактично виконаної працівником норми праці.

При цьому законодавство розмежовує скорочену тривалість робочого часу, встановлену для окремих категорій працівників відповідно до статті 51 КЗпП України, та неповний робочий час, установлений відповідно до статті 56 КЗпП України, правовим наслідком запровадження якого є пропорційна оплата праці.

Наявність у працівника статусу опікуна малолітньої дитини є підставою для реалізації ним права на встановлення неповного робочого часу, проте не є самостійною правовою підставою для збереження заробітної плати у розмірі, передбаченому за виконання повної місячної норми праці.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 17 березня 2021 року у справі № 335/6370/15-ц (провадження № 61-17291св19) Верховний Суд, аналізуючи законодавчі гарантії в оплаті праці, зазначив, що обов`язок роботодавця забезпечити виплату мінімальної місячної заробітної плати пов`язаний із виконанням працівником відповідної норми праці, тоді як за умов неповного робочого часу розмір такої гарантії визначається пропорційно виконаній нормі.

Крім того, у постанові від 02 квітня 2021 року у справі № 953/3442/20 (провадження № 61-404св21) Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для стягнення заробітку за невідпрацьований час у разі правомірного встановлення працівнику неповного робочого часу, врахувавши відомості табелів обліку робочого часу та здійснення роботодавцем оплати відповідно до фактичної тривалості роботи.

Як установлено судом, ОСОБА_1 , перебуваючи у трудових відносинах із ТОВ «Нова Лінія 1» та будучи опікуном двох малолітніх дітей, 01 липня 2025 року звернулася до роботодавця із заявою про встановлення їй неповного робочого часу у зв`язку з особистими обставинами та необхідністю реалізації передбачених статтею 186-1 КЗпП України трудових гарантій.

При цьому саме позивачкою у відповідній заяві визначено бажану тривалість робочого часу один календарний день на місяць тривалістю 11 годин.

Зі змісту заяви також убачається, що позивачка була ознайомлена з умовами оплати праці та режимом роботи, що засвідчила власним підписом.

На підставі зазначеної заяви відповідачем видано наказ від 01 липня 2025 року № НЛ-5/50-К, яким позивачці встановлено неповний робочий час із визначеною нею тривалістю роботи та оплатою праці пропорційно відпрацьованому часу.

З указаним наказом позивачка ознайомлена під підпис.

Отже, зміна режиму роботи позивачки відбулася не внаслідок одностороннього рішення роботодавця щодо зменшення тривалості її робочого часу, а в результаті погодження сторонами трудового договору відповідних умов праці за ініціативою самої працівниці.

За таких обставин встановлення відповідачем позивачці неповного робочого часу свідчить про реалізацію передбаченої трудовим законодавством гарантії, а не про обмеження її трудових прав.

Водночас погодження працівником умов неповного робочого часу саме собою не звільняє роботодавця від обов`язку дотримання встановлених законодавством мінімальних державних гарантій в оплаті праці, у зв`язку із чим судом перевірено відповідність розміру нарахованої позивачці заробітної плати вимогам законодавства.

Так, відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» мінімальну заробітну плату з 01 січня 2025 року встановлено у місячному розмірі 8 000,00 грн та погодинному розмірі 48,00 грн.

Як убачається з наданого представником відповідача звітного табеля обліку робочого часу за липень 2025 року, місячна норма робочого часу становила 176 годин, з яких позивачкою фактично відпрацьовано 11 годин.

Зазначена тривалість відпрацьованого часу узгоджується з відомостями розрахункового листка за липень 2025 року, відповідно до якого позивачці нараховано оплату за 11 годин роботи в розмірі 509,38 грн, щомісячну премію в розмірі 69,05 грн та доплату за суміщення в розмірі 25,47 грн, а всього 603,90 грн.

Виходячи із законодавчо встановленого місячного розміру мінімальної заробітної плати та фактичної тривалості роботи позивачки у липні 2025 року, мінімальний гарантований розмір оплати її праці становив 500,00 грн (8 000,00 грн : 176 годин ? 11 годин).

Водночас фактично нарахована позивачці за липень 2025 року заробітна плата становила 603,90 грн.

Сума заробітної плати, нарахованої позивачці за липень 2025 року, також підтверджується довідкою про доходи від 11 серпня 2025 року № 159, виданою відповідачем.

Та обставина, що після утримання податку на доходи фізичних осіб та військового збору сума заробітної плати, яка підлягала виплаті позивачці, становила 465,00 грн, не свідчить про недотримання роботодавцем мінімальних державних гарантій в оплаті праці, оскільки законодавчо встановлений мінімальний розмір заробітної плати співвідноситься із сумою нарахованої заробітної плати до здійснення передбачених законом обов`язкових утримань.

Згідно з відомостями розрахункового листка за серпень 2025 року сума заробітної плати за липень 2025 року в розмірі 465,00 грн виплачена позивачці через банківську установу 06 серпня 2025 року.

Щодо доводів позивачки про те, що виконання нею в повному обсязі індивідуально встановленої тривалості робочого часу породжує обов`язок відповідача виплатити їй заробітну плату в розмірі не нижче 8 000,00 грн, суд вказує таке.

Виконання працівником установленого йому індивідуального графіка роботи на умовах неповного робочого часу не є тотожним виконанню повної місячної норми праці, з якою законодавець пов`язує виплату мінімальної заробітної плати у повному місячному розмірі.

Протилежне тлумачення наведених положень законодавства фактично нівелювало б установлене частиною другою статті 56 КЗпП України та частиною п`ятою статті 3-1 Закону України «Про оплату праці» правило пропорційної оплати праці за умов неповного робочого часу.

Посилання позивачки на положення частини третьої статті 56 КЗпП України щодо недопустимості обмеження обсягу трудових прав працівників, які працюють на умовах неповного робочого часу, також не спростовують наведених висновків суду.

Зменшення загальної суми місячної заробітної плати внаслідок зменшення тривалості робочого часу не може ототожнюватися з обмеженням права працівника на оплату праці, якщо розмір винагороди за фактично виконану роботу відповідає встановленим законом гарантіям.

Таким чином, у цьому випадку має місце не позбавлення позивачки права на мінімальну заробітну плату, а застосування передбаченого законом порядку визначення її розміру з урахуванням установленої позивачці тривалості робочого часу.

Суд також враховує, що статус позивачки як опікуна двох малолітніх дітей не змінює правової природи заробітної плати як винагороди за виконану роботу. Саме по собі виконання позивачкою обов`язків опікуна не покладає на роботодавця додаткового, не передбаченого законодавством обов`язку здійснювати оплату невідпрацьованого часу.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи та на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За правилами статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінивши надані сторонами докази, суд доходить висновку, що відповідачем підтверджено підстави встановлення позивачці неповного робочого часу, тривалість її роботи у спірному періоді, розмір нарахованої заробітної плати та дотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці.

Натомість обставини, на які посилається позивачка як на підставу своїх вимог, не підтверджують наявності у відповідача обов`язку здійснити доплату до повного місячного розміру мінімальної заробітної плати за час роботи на умовах неповного робочого часу.

А тому нарахування відповідачем позивачці заробітної плати пропорційно фактично відпрацьованому часу відповідає положенням статті 56 КЗпП України та статті 3-1 Закону України «Про оплату праці», а вимога про здійснення доплати до повного місячного розміру мінімальної заробітної плати не ґрунтується на нормах матеріального права.

Відтак, ураховуючи встановлені обставини справи, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідачем правомірно здійснено нарахування та виплату позивачці заробітної плати пропорційно фактично відпрацьованому часу з дотриманням установлених законодавством мінімальних державних гарантій в оплаті праці, а доводи позивачки щодо наявності у відповідача обов`язку здійснити доплату до повного місячного розміру мінімальної заробітної плати ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм матеріального права.

За таких обставин, оскільки порушення відповідачем трудових прав позивачки, за захистом яких вона звернулася до суду, не встановлено, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, у зв`язку із чим відмовляє у задоволенні позову.

На підставі наведеного та керуючись статтею 43 Конституції України, статтями 56, 94, 95, 186-1 КЗпП України, статтями 3, 3-1 Закону України «Про оплату праці», статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», статтями 12, 13, 7681, 89, 141, 258, 259, 263265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

у задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова лінія 1» про призначення заробітної плати в розмірі мінімальної відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя - Лапченко О.М.

18.11.2026

Часті запитання

Який тип судового документу № 141609553 ?

Документ № 141609553 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 141609553 ?

Дата ухвалення - 18.11.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141609553 ?

Форма судочинства - Цивільне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141609553 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Відомості про судове рішення № 141609553, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Судове рішення № 141609553, Києво-Святошинський районний суд Київської області було прийнято 18.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити необхідні відомості.

Судове рішення № 141609553 відноситься до справи № 381/4832/25

Це рішення відноситься до справи № 381/4832/25. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша система дозволяє пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість детального налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку інформації. Це дозволяє ефективно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141609552
Наступний документ : 141609555