Єдиний державний реєстр судових рішень "17" листопада 2026 р. Справа № 363/5196/26
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 листопада 2026 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Котлярової І.Ю.,
за участі секретаря Дрозд В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вишгород в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
ВСТАНОВИВ:
Представник ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» Романенко М.Е. звернувся через підсистему «Електронний суд» до Вишгородського районного суду Київської області із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що 25.06.2024 року між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 261147, відповідно до умов якого товариство надає клієнту фінансовий кредит на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором. Договір укладений в електронному вигляді та підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Кредит надається в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом. ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» на виконання умов договору здійснило перерахування коштів відповідачу на картковий рахунок № НОМЕР_1 в сумі 8000,00 грн. Натомість відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов`язання, що є грубим порушенням вимог законодавства, в частині виконання договірних відносин. 23.12.2024 року між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» було укладено договір факторингу № 23122024/1, відповідно до умов якого, останньому відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 261147 від 25.06.2024 року. Враховуючи те, що відповідач взяті на себе зобов`язання за укладеним кредитним договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим виникла заборгованість у розмірі 30 017,60 грн., з якої: 8000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 6017,60 грн. - заборгованість за відсотками, 16 000,00 грн. - заборгованість за пенею. А тому позивач, який набув право вимоги до відповідача за вказаним договором, звернувся до суду з даним позовом та просив суд стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості за кредитним договором № 261147 від 25.06.2024 року у розмірі 30 017,60 грн., а також понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 622,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн.
Згідно правил ч. 6 ст. 19 ЦПК України зазначений спір є малозначним, а тому відповідно до вимог ст. 274 ЦПК України справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 24.08.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням учасників справи, а також витребувано у АТ «Райффайзен Банк» інформацію: чи емітовано на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) платіжну картку № НОМЕР_1 ; виписку про рух грошових коштів з карткового рахунку, відкритого до платіжної картки № НОМЕР_1 із відображенням часу зарахування коштів за кредитним договором № 261147 у період з 25.06.2024 року по 27.06.2024 року.
На виконання ухвали суду листом від 18.08.2026 року № 81-15-9/15898-БТ, який до суду надійшов 16.09.2026 року АТ «Райффайзен Банк» повідомило, що на ім`я ОСОБА_1 емітована банківська картка № НОМЕР_3 . Також надано виписку про рух коштів по рахунку НОМЕР_4 до банківської картки № НОМЕР_3 , що належить ОСОБА_1 за період з 25.06.2024 року по 27.06.2024 року, з якої вбачається про зарахування на вказану картку 25.06.2024 року коштів у розмірі 8000,00 грн.
Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав до суду через підсистему «Електронний суд» заяву в якій просив судові засідання проводити за відсутності представника позивача, позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач до суду не з`явився, про місце, день та час розгляду справи був належним чином повідомлений. Заява про розгляд справи за його відсутності до суду не надходила, не скористався своїм правом та не подав до суду відзив на позовну заяву, тому суд, відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, вважає можливим вирішити справу на підставі наявних доказів без участі відповідача.
Враховуючи наявність умов, визначених у частині першій статті 280 ЦПК України, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. У ст.12 ЦПК України, говориться, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Судом встановлено, що 25.06.2024 року між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту (індивідуальна частина) № 261147, який підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором KL1858.
Відповідно до п. 1.1 договору, товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 8000 грн. 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором.
Пунктом 1.2 договору передбачено, що кредит надається строком на 90 днів, тобто до 22.09.2024 року. Строк дії договору 90 днів. Але в будь якому випадку, договір діє до повного його виконання сторонами. Клієнт не має права ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та/або строку виплати кредиту, установлених договором.
За користування кредитом клієнт сплачує товариству 445,3 % (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 1,22 % (процентів) на добу. Тип процентної ставки - фіксована. Без письмової згоди клієнта товариство не має права збільшувати фіксовану процентну ставку за договором (п. 1.3 договору).
За пунктом 1.4 договору за послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту, у тому числі обслуговування кредитної заборгованості, надання інформації та довідок, пов`язаних із наданням і обслуговуванням кредиту, юридичне оформлення клієнт сплачує товариству 25 % від суми фінансового кредиту.
Відповідно до пунктів 1.5, 1.6 кредит надається у безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом, а датою укладення договору є дата перерахування коштів на банківський рахунок клієнта.
За пунктом 3.1 повернення кредиту та сплата процентів здійснюються згідно з графіком розрахунків, який є невід`ємною частиною договору.
Додаток № 1 містить графік розрахунків та загальну вартість кредиту. Датою першого платежу в ньому визначено 25.06.2024 року, а останньою - 22.09.2024 року. Загальна вартість кредиту становить 18 784,00 грн., з яких: 8 000,00 грн. - сума кредиту за договором; 8 784,00 грн. - проценти за користування кредитом (1,22% в день); 2 000,00 грн - плата, включена до першого платежу за обслуговування кредитної заборгованості. Загальний строк за графіком становить 90 днів.
Розділом 7 договору передбачено порядок реєстрації клієнта, його ідентифікації та верифікації з використанням функціоналу вебсайту та/або системи BankID НБУ за наявності такої можливості.
Зокрема, пунктом 7.4 договору передбачено надання клієнтом фото з власним ідентифікаційним документом та введення пароля, надісланого товариством на фінансовий номер телефону клієнта.
Пунктами 7.9-7.11 договору визначено порядок отримання індивідуальної частини договору через особистий кабінет, підтвердження згоди з умовами кредитування та підписання договору клієнтом одноразовим ідентифікатором.
Згідно з довідкою ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» про ідентифікацію, ОСОБА_1 ідентифікований товариством, акцепт оферти здійснювався в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця. У довідці зазначено одноразовий ідентифікатор KL1858, дату його відправлення 25.06.2024 року о 18:24:05 та номер телефону НОМЕР_5 , номер картки НОМЕР_1 .
На підтвердження видачі кредиту надано підтвердження ТОВ «ПрофітГід» щодо здійснення переказу грошових коштів, відповідно до якого 25.06.2024 року о 18:24 за платіжною інструкцією A849556B361341CLY261147T2192640 здійснено успішний переказ коштів у розмірі 8 000,00 грн. від ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» на платіжну картку № НОМЕР_1 . Номер транзакції - 41932-90451-49544, код авторизації - 974183, код RRN - 417718564243, призначення переказу - видача кредиту № 261147. Емітентом платіжної картки зазначено отримувача RAIFFEISEN BANK.
Згідно виписки про рух коштів по рахунку НОМЕР_4 , банківська картка № НОМЕР_3 за період з 25.06.2024 року по 27.06.2024 року та інформації наданої АТ «Райффайзен Банк», на ім`я ОСОБА_1 емітована банківська картка № НОМЕР_3 , на рахунок якої 25.06.2024 року зараховано кошти у розмірі 8000,00 грн.
Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» за кредитним договором № 261147 від 25.06.2024 року, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним договором становить 30 017,60 грн., з якої: 8 000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 6017,60 грн. - заборгованість за відсотками, 16 000,00 грн. - заборгованість за пенею. Також з розрахунку встановлено, що ОСОБА_1 проведена часткова сплата по зазначеному договору 09.07.2024 року на суму 4 330, 00 грн., з якої 1464,00 грн. зараховано на погашення відсотків, 2000,00 грн. на погашення комісії та 866,00 грн. на погашення пені.
23.12.2024 року між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» укладено договір факторингу № 23122024/1, за умовами якого клієнт відступає фактору права вимоги, зазначені у реєстрі, а фактор приймає їх та сплачує фінансування.
Відповідно до пункту 4.1 права вимоги переходять до фактора з моменту підписання відповідного реєстру прав вимог.
Згідно витягу із додатку до договору факторингу № 23122024/1 від 23.12.2024 року до ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» перейшло право вимоги за кредитним договором № 261147 від 25.06.2024 року у розмірі 30 017, 60 грн., з якої: 8 000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 6017,60 грн. - заборгованість за відсотками, 16 000,00 грн. - заборгованість за пенею.
Згідно ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Відповідно до ст. 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.
Статтею 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною першою ст. 530 ЦК України, встановлено, що якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно із частиною другою статті 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.
Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
Відповідно до ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом.
Підприємець не має права відмовитися від укладення публічного договору за наявності у нього можливостей надання споживачеві відповідних товарів (робіт, послуг).
У разі необґрунтованої відмови підприємця від укладення публічного договору він має відшкодувати збитки, завдані споживачеві такою відмовою.
Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов`язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.
Умови публічного договору, які суперечать частині другій цієї статті та правилам, обов`язковим для сторін при укладенні і виконанні публічного договору, є нікчемними.
Згідно ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов`язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору.
Якщо вимога про зміну або розірвання договору пред`явлена стороною, яка приєдналася до нього у зв`язку зі здійсненням нею підприємницької діяльності, сторона, що надала договір для приєднання, може відмовити у задоволенні цих вимог, якщо доведе, що сторона, яка приєдналася, знала або могла знати, на яких умовах вона приєдналася до договору.
Відповідно до ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Договір позики вважається безпроцентним, якщо:
1) він укладений між фізичними особами на суму, яка не перевищує п`ятдесятикратного розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, і не пов`язаний із здійсненням підприємницької діяльності хоча б однією із сторін;
2) позичальникові передані речі, визначені родовими ознаками.
Відповідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно - телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі№732/670/19,від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.
Суд, оцінюючи надані докази у їх сукупності та перевіряючи правильність нарахування заборгованості за договором про споживчий кредит, виходить із вимог чинного законодавства, яке підлягало застосуванню на момент виникнення спірних правовідносин та на момент нарахування процентів за користування кредитом.
При визначенні розміру заборгованості суд зобов`язаний перевірити не лише факт отримання відповідачем кредитних коштів та невиконання зобов`язань щодо їх повернення, а й відповідність умов кредитного договору імперативним вимогам законодавства у сфері споживчого кредитування, зокрема щодо допустимого розміру процентної ставки.
Як встановлено судом, умовами договору передбачено, що за користування кредитом клієнт сплачує товариству 445,3 % (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 1,22 % (процентів) на добу.
З наданого суду розрахунку заборгованості вбачається, що в період з 25.06.2024 року по 19.08.2024 року нарахування відсотків здійснювалось за процентною ставкою у розмірі 1,22 % в день, що з урахування сплачених відповідачем відсотків становить 4001,60 грн. (5465,60 грн. (нараховані відсотки первісним кредитором) - 1464,00 грн. (сплачені відсотки відповідачем). В період з 20.08.2024 року по 23.09.2024 року нарахування відсотків здійснювалось за процентною ставкою у розмірі 0,72 % в день, що становить 2016,00 грн.
22 листопада 2023 року був прийнятий Закон України № 3498-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24 грудня 2023 року.
Даним Законом було внесено зміни та доповнення і до Закону України № 1734-VIII від 15 листопада 2016 року «Про споживче кредитування».
Зокрема, ст. 8 Закону України № 1734-VIII від 15 листопада 2016 року «Про споживче кредитування» доповнено частиною п`ятою, якою визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.
Пунктом 17 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %. При цьому, згідно пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 3498-ІХ, дія пункту 5 розділу I цього Закону, яким власне і запроваджено максимальний розмір денної процентної ставки, поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом. Таким чином положення пункту 2 розділу II та пункту 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» застосовуються до кредитних договорів, укладених до 24 грудня 2023 року, якщо строк їх дії було продовжено після цієї дати. До кредитних договорів, укладених після 24 грудня 2023 року, підлягає застосуванню частина п`ята статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», якою встановлено, що максимальна денна процентна ставка не може перевищувати 1%, розрахованих згідно з частиною четвертою цієї ж статті.
Оскільки договір про споживчий кредит № 261147 був укладений 25.06.2024 року, тобто після набрання чинності Законом від 22 листопада 2023 року № 3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», максимальна денна процентна ставка за кредитом для відповідача не могла перевищувати 1%.
При цьому, положення ч. 5 ст. 8 Закону України № 1734-VIII «Про споживче кредитування», внесені згідно із Законом України № 3498-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24 грудня 2023 року, не вказують на недійсність або нікчемність умов договору про надання споживчого кредиту, яким передбачаються умови про нарахування кредитором процентів за користування кредитом в розмірі, що перевищує максимальний розмір денної процентної ставки (1%). Вказаною нормою установлено обмеження щодо розміру процентів за користування кредитом, який може нараховуватися кредитором за договором про споживчий кредит, з метою захисту прав споживача від надмірного фінансового навантаження.
Взявши до уваги те, що Закон України від 22 листопада 2023 року № 3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24 грудня 2023 року, а договір про споживчий кредит № 261147 був укладений 25.06.2024 року, тобто після набрання чинності цим Законом, суд приходить до висновку про наявність підстав для нарахування процентної ставки відповідно до чинного законодавства, виходячи зі встановленої ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальної денної процентної ставки у розмірі 1%.
Відтак, в період з 25.06.2024 року по 19.08.2024 року відсотки підлягали нарахуванню з урахуванням встановленого законом максимального розміру денної процентної ставки - 1 % на день. Встановлена договором процентна ставка 1,22 % на день в період з 25.06.2024 року по 19.08.2024 року перевищує граничний розмір, визначений законом, а тому у зазначений період могла застосовуватися лише в межах 1% на день.
В свою чергу, у період з 20.08.2024 року по 23.09.2024 року кредитором нараховувалися відповідачу відсотки за користування кредитом за ставкою 0,72 % на день, яка не перевищує граничного розміру денної процентної ставки, встановленої ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування», у зв`язку з чим їх нарахування відповідає вимогам чинного законодавства.
А відтак, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість по відсоткам за період з 25.06.2024 року по 19.08.2024 року виходячи з денної процентної ставки 1% на день та за вирахуванням проведеної відповідачем оплати відсотків у розмірі 3016,00 грн. та з 20.08.2024 року по 23.09.2024 року у розмірі 2016,00 грн., всього у розмірі 5032,00 грн.
Поряд із цим, відповідно до п. 18 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Відповідно до висновку Касаційного цивільного суду Верховного Суду, викладеного у постанові від 31.01.2024 у справі № 183/7850/22, тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань і така особливість проявляється: - в періоді існування особливих правових наслідків, яким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; - в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки, зокрема, договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; - у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17 (провадження № 14-188 цс 20) зазначено, що якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, що має юридичну силу закону України, містять однопредметні норми, що мають різний зміст, то пріоритетними є норми ЦК України.
Тож зважаючи на те, що з 24.02.2022 і по даний час в Україні діє воєнний стан та з огляду на викладені положення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, згідно яких у період дії в Україні воєнного стану позичальник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення, тож позивачем безпідставно нараховано відповідачу пеню у розмірі 16 000,00 грн.
Оскільки, згідно з розрахунком, відповідач сплатив пеню у розмірі 866,00 грн., зазначена сума підлягає зарахуванню в рахунок погашення основної суми боргу.
За вказаних обставин, враховуючи, що відповідач свої зобов`язання за зазначеним договором належним чином не виконав, не повернув отримані кредитні кошти та не сплатив відсотки за користування ними, доказів, які б спростовували розмір заборгованості за цим договором відповідач суду не надав, а тому суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за цим договором підлягають задоволенню у частині стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 7 134,00 грн., за вирахуванням проведеної відповідачем оплати пені (8000,00 грн. - 866,00 грн.), за відсотками у розмірі 5032,00 грн., а всього у розмірі 12 166,00 грн.
Отже, враховуючи викладене, пред`явлений позов підлягає частковому задоволенню.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу, судом встановлено наступне.
Відповідно до положень статті 265 ЦПК України, суд під час ухвалення судового рішення вирішує питання про судові витрати склад та розмір яких входить до предмета доказування в справі.
Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини першої, частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Представник позивача заявив вимогу про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн.
Так, на підтвердження витрат позивача на професійну правничу допомогу до матеріалів справи надано: договір про надання правової допомоги № 42649746/02 від 01.06.2026 року; додаткову угоду № 261147 до договору про надання правової допомоги № 42649746/02 від 01.06.2026 року; детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних ОСОБА_2 необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» щодо стягнення кредитної заборгованості; акт про надання послуг на підтвердження факту надання правової допомоги від 21.07.2026 року з описом та вартістю наданих послуг, згідно яких загальна вартість послуг з надання правової допомоги за виконані роботи становить 6 000,00 грн.
Вирішуючи питання про стягнення з відповідача витрат на професійну правову допомогу, суд виходить з диспозиції частини першої статті 137 ЦПК України, у відповідності до якої, витрати пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Так, згідно із частиною другою статті 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правової допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
За змістом частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 3 грудня 2021 у справі № 927/237/20).
Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Враховуючи викладене, та зважаючи на предмет позову, його ціну, зміст позовної заяви, докази долучені до неї, виходячи з обсягу реальних та фактично наданих послуг у малозначній, нескладній справі, враховуючи кількість судових засідань та їх проведення без участі представника позивача (за його заявою), вважає, що заявлені витрати на правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн. є завищеними, які не відповідають критерію розумності, неспівмірні із виконаною роботою, а їх відшкодування, за відсутності достатнього обґрунтування з огляду на обставини справи матиме надмірний характер.
За таких обставин, суд визнає доведеним понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу частково від заявленої суми, зокрема на суму 3 000,00 грн., як таку, що є співмірною із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами, часом, витраченим на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та значенням справи для позивача та яка є найбільш справедливою, виходячи з конкретних обставин справи.
Отже, судові витрати, які складаються з оплати витрат на професійну правничу допомогу, визнаних судом обґрунтованими на суму 3 000,00 грн. відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, слід покласти на відповідача.
Окрім того, враховуючи те, що позов задоволено частково, суд, згідно до положень ст. 141 ЦПК України, присуджує позивачу судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме з відповідача в сумі 1 079,06 грн., виходячи з розрахунку: (розмір задоволених позовних вимог 12 166,00 грн.) * 2 662, 40 грн. (сума сплаченого судового збору) / 30 017,60 грн. (розмір заявлених позовних вимог) =1 079,06 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 512, 514, 516, 517, 526, 527, 530, 610, 611, 627, 1049, 1054, 1056-1 ЦК України, статтями 12, 81, 133, 137, 141, 263-265, 274-279, 280, 354 ЦПК України, суд,-
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 261147 від 25.06.2024 року у розмірі 12 166 (дванадцять тисяч сто шістдесят шість) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» судовий збір у розмірі 1 079 (одна тисяча сімдесят дев`ять) гривень 06 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 (три тисячі) гривень 00 копійок.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення, апеляційної скарги.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 42649746, адреса: 07406, Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1).
Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ).
Суддя І.Ю. Котлярова
Судове рішення № 141609352, Вишгородський районний суд Київської області було прийнято 17.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити необхідні дані.
Це рішення відноситься до справи № 363/5196/26. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: