Єдиний державний реєстр судових рішень Справа №339/328/26
38
2/339/234/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 листопада 2026 року м. Болехів
Болехівський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого - судді Головенко О. С.
секретаря судового засідання Латик В.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
в с т а н о в и в:
Представник позивача Токарева А.Ю. звернувся з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором від 05 листопада 2025 року №1621-9562 в розмірі 40999.41 грн.
Позовні вимоги обгрунтовує тим, що за допомогою Веб-сайту (creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем між сторонами укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії №1621-9562.
Позичальнику надано наступний одноразовий ідентифікатор А7910, для підписання кредитного договору, підтвердження ознайомлення з Правилами та інших супутніх документів.
Позивач (через партнера ТОВ «ФК Котрактовий дім» з яким укладено договір № 02/06/2020 про надання послуг з приймання та переказу платежів від 10 червня 2020 року) видав відповідачу кредитні кошти на картковий рахунок в особистому кабінеті, чим виконав свої зобов`язання за договором своєчасно та в повному обсязі.
Відповідач в загальній кількості 6 разів оформлював кредитні відносини з позивачем, попередні кредитні договори були погашені, що додатково доводить про його обізнаність з процедурою оформлення та виконання кредитного договору.
Проте, всупереч умовам кредитного договору, він порушив умови договору та не повернув у повному обсязі кредит кредитодавцю, внаслідок чого станом на 05 травня 2026 року загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором становить 40999,41 грн, з них: заборгованість за кредитом 13043,20 грн; заборгованість за нарахованими процентами 18956,21 грн; заборгованість за процентами річних на підставі ст 625 ЦК 9000 грн, що стало причиною звернення до суду.
26 червня 2026 року прийнято до розгляду і відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
09 липня 2026 року представник відповідача подав відзив, в якому просить відмовити у задоволенні позову та стягнути з позивача судові витрати по оплаті послуг за надання професійної правничої (правової) допомоги в розмірі 6500 грн.
Відповідач заперечує факт укладення договору, його належну ідентифікацію та розмір заборгованості та звертає увагу, що позивачем не надані докази на підтвердження зарахування кредитних коштів на банківські рахунки відповідача, договору на підтвердження наявності правовідносин між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ». Визначений в договорі розмір річної відсоткової ставки по процентам не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності та є завищеним.
А також позичальник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) заборгованості за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування (а.с. 58-71).
03 серпня 2026 року представник позивача Сміщук А.О. подав додаткові пояснення, в яких просить задоволити позов та відмовити у стягненні витрат на професійну правничу допомогу з позивача на користь відповідача .
На підтвердження укладання кредитного договору № 1621-9562 від 05.11.2025 року надано електронний доказ в паперовій формі підписаний одноразовим ідентифікатором «A7910».
Щодо проходження ідентифікації особи відповідача під час укладання кредитного договору № 1621-9562 від 05.11.2025 року, то вказує, що відповідачем задля ідентифікації використано систему BankID НБУ та надано фото з паспортом на підтвердження того, що саме він оформлював кредитні відносини з позивачем.
З приводу надання первинних бухгалтерських документів в тому числі виписки по рахунку відповідача та належності відповідачу карткового рахунку та перерахунку коштів, то позивач не є банківською установою та не відкриває рахунки, а здійснює послуги з переказу коштів без відкриття рахунку. У кредитному договорі зазначено номер особистого електронного платіжного засобу відповідача з маскою, а саме, НОМЕР_1 , на який ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ» здійснено перерахування коштів.
Щодо погодження сторонами умов договору, відсоткової ставки, порядку нарахування процентів, строку кредитування та порядку повернення кредиту та процентів за користування кредитними коштами, то договором передбачено: сума кредиту 18000 грн; строк кредитування - 365 днів; базовий період - 27 днів; промо - ставка 0,01 % в день; знижена % ставка 1,00 % в день; стандартна % ставка : 1,00% за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення договору; 0,74% за кожен день користування кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 календарного дня дії договору і до закінчення строку дії цього договору або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту (до тієї із зазначених дат, яка настане раніше).
З приводу нарахування процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, то позивач має законні та обґрунтовані підстави для нарахування та стягнення з відповідача вказаних процентів, як способу захисту порушеного грошового зобов`язання.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу, то такі витрати в сумі 6500 грн є неспівмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг (підготовка цієї справи до розгляду в суді не вимагала значного обсягу юридичної й технічної роботи, адже зазначена справа не є складною, а у відкритих джерелах міститься значна кількість судової практики з аналогічних спорів. Крім того, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин залишалося незмінним, що також свідчить про відсутність необхідності проведення додаткових правових досліджень чи складних процесуальних дій (а.с.83-98).
13 серпня 2026 року за клопотанням представника позивача витребувано у АТ КБ "ПРИВАТБАНК" підтвердження належності банківської карти відповідачу та виписку з банківського рахунку щодо надходження коштів 05 листопада 2025 року в сумі 18000 грн.
02 вересня 2026 року ухвалою суду визнано явку представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» обов"язковою.
20 жовтня 2026 року представник позивача Сміщук А.О. подав додаткові пояснення, уточнивши, що 28.11.2025 року відповідачем внесено платіж у розмірі 5000 грн, з яких 43.20 грн зараховано на погашення відсотків за користування кредитними коштами, 4956.80 грн зараховано на погашення основного боргу. 06.01.2026 року, 20.02.2026 року, 10.03.2026 року відповідачем внесено платежі у розмірі 500 грн, 300 грн, 300 грн, які зараховано на погашення відсотків за користування кредитними коштами. Сплачуючи кредит, відповідач вчинив конклюдентні дії, що свідчать про прийняття укладеного кредитного договору, який створив для нього певні цивільні права та обов`язки, частину з яких було реалізовано.
Нарахування відсотків відбувалося відповідно до умов договору та у строк погоджений між сторонами, інших штрафних санкцій відповідачу не нараховувалося (а.с.161-166).
28 вересня 2026 року ухвалою суду заяву представника позивача Сміщук А.О. про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено.
Сторони в судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце цього засідання повідомлялися у встановленому законом порядку.
Представник позивача, надавши пояснення та представник відповідача просять проводити розгляд справи у їх відсутності (а.с.52, 71).
Такі дії не суперечать вимогам ст.211 ЦПК України, згідно якої учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Суд, заслухавши вступне слово представника позивача, повно та всебічно з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які дослідженні в судовому засіданні, прийшов до наступного висновку.
Частиною першою ст. 15, частиною 1 ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
А способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов"язку в натурі.
Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України, право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Встановлено, що предметом спору є стягнення заборгованості на підставі виконання зобов"язань, передбачених умовами кредитного договору.
Як свідчать матеріали справи, 05 листопада 2025 року між позивачем та відповідачем за допомогою Веб-сайту (creditkasa.com.ua), який є інформаційно-комунікаційною системою ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії №1621-9562.
Відповідно до ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Позичальнику було надано наступний одноразовий ідентифікатор А7910, для підписання кредитного договору, підтвердження ознайомлення з Правилами та інших супутніх документів, а також одноразовий ідентифікатор НОМЕР_2 для підписання паспорта споживчого кредиту (а.с.11-39).
Відповідно до умов кредитного договору, кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту 18000 грн; строк кредитування - 365 днів; базовий період - 27 днів; промо - ставка 0,01 % в день; знижена % ставка 1,00 % в день; стандартна % ставка : 1,00% за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення договору; 0,74% за кожен день користування кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 календарного дня дії договору і до закінчення строку дії цього договору або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту (до тієї із зазначених дат, яка настане раніше).
Пунктом 2.2. договору передбачено, що кредитодавець відкрив кредитну лінію для позичальника шляхом надання позичальнику грошових коштів (далі кредит) на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредит не пізніше останнього дня строку кредитування та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування Кредитом у порядку, передбаченому цим договором.
Позивач через партнера ТОВ «ФК Котрактовий дім», з яким укладено договір № 02/06/2020 про надання послуг з приймання та переказу платежів від 10 червня 2020 року, видав 05 листопада 2025 року відповідачу кредитні кошти за договором №1621-9562 від 05 листопада 2025 року в розмірі 18000 грн на картковий рахунок НОМЕР_3 , вказаний відповідачем в особистому кабінеті, що підтверджується довідкою ТОВ «ФК «Контрактовий дім» про успішне перерахування платежу на карту відповідача, чим виконав свої зобов`язання за Договором своєчасно та в повному обсязі (а.с.40, 109-114).
На виконання ухвали про витребовування доказів отримано інформацію з Приватбанку про те, що відповідачу належить картка № НОМЕР_4 , на яку 05 листопада 2025 року зараховано кошти в сумі 18000 грн (а.с.145-146).
У постанові Верховного Суду від 21.02.2018 № 910/5226/17 зазначено, що при здійсненні безготівкових розрахунків допускаються розрахунки із застосуванням платіжних доручень, акредитивів, розрахункових чеків, розрахунки за інкасо, а також інші розрахунки, передбачені законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту; безготівкові розрахунки провадяться через банки, інші фінансові установи (далі - банки), в яких відкрито відповідні рахунки, якщо інше не випливає із закону та не обумовлено видом безготівкових розрахунків.
Встановивши, що без отримання смс-повідомлення, без здійснення входу на вебсайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений, суд вважає, що укладення кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача, тому цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21). Відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» цей правочин вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Вищевикладене узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 14.06.2022 по справі № 757/40395/20-ц.
Натомість, відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував, в результаті чого утворилась заборгованість.
28.11.2025 року 06.01.2026 року, 20.02.2026 року, 10.03.2026 року відповідачем внесено платіж у розмірі 5000 грн, 500 грн, 300 грн, 300 грн, які зараховано на погашення основного боргу та відсотків за користування кредитними коштами, як передбачено договором.
Позивач направив відповідачу вимогу про дострокове повернення кредиту, однак дана вимога була ним проігнорована (а.с.42-43).
Відповідно до розрахунку заборгованості, станом на 05 травня 2026 року, загальна заборгованість 40999,41 грн, з них: основний борг 13043,20 грн; залишок відсотків 18956,21 грн; залишок відсотків за ст. 625 ЦК України 9000 грн (а.с. 41-42).
Статтею 1056-1 ЦК України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно з частиною 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» (надалі Закон) на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - частина 12 статті 11 Закону.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19), електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
У частинах 1, 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Нормою ст. 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Отже, між сторонами вказаного кредитного договору було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договорів, які оформлені ними в електронній формі з використанням електронних підписів.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
Отже, укладення кредитних договорів онлайн знаходиться в рамках правового поля України. Сторони електронних правочинів відповідають за невиконання своїх зобов`язань у порядку визначеному законодавством України або укладеним договором. Повернення позики за електронним договором є обов`язковим.
Необґрунтованими є доводи представника відповідача про не доведеність факту укладення кредитного договору.
Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії за допомогою веб-сайту, який підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором після проходження ідентифікації.
Кредитний договір, по якому позичальником є відповідач, містить комплексну інформацію про анкетні дані, ідентифікаційний номер, серію, номер паспорта та орган, яким паспорт на ім`я відповідача був виданий, а також номер банківської картки, який може бути відомий лише позичальнику.
Відповідач, підписавши електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, погодився з усіма умовами договору.
Таким чином, відповідачем задля ідентифікації було використано систему BankID НБУ, протилежного останнім не доведено, так само, як і не доведено що верифікація відбулася не ним особисто, а сторонньою особою з метою незаконного заволодіння кредитними коштами позивача від його імені. До матеріалів справи долучено фото відповідача з паспортом (а.с.108).
Відповідач, заперечуючи факт укладення ним із ТОВ «Укр Кредит Фінанс» кредитного договору та отримання ним на підставі такого у кредит/позику грошових коштів, не надав суду жодних доказів на спростування таких тверджень, не надав інформації та доказів на обґрунтування такої, зокрема, що кредитні кошти не були зараховані на банківську картку, номер якої особисто вказаний у договорі саме позичальником, та відповідно кредитних коштів не отримував, не наведено заперечень та жодним чином не спростовано відповідачем і того факту, що фінансовий номер телефону, вказаний у договорі та на який скеровувався одноразовий ідентифікатор при укладенні такого, належав на час укладення договору саме йому.
Таким чином, між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та відповідачем досягнуто згоди щодо істотних умов договору, на підставі якого останній отримав в кредит 18000 грн.
З приводу перерахування коштів, то позивачем надано докази перерахування коштів на картку відповідача.
Так позивач через партнера ТОВ «ФК Котрактовий дім» з яким укладено договір № 02/06/2020 про надання послуг з приймання та переказу платежів від 10 червня 2020 року, видав 05 листопада 2025 року відповідачу кредитні кошти за договором №1621-9562 від 05 листопада 2025 року в розмірі 18000 грн на картковий рахунок НОМЕР_3 вказаний відповідачем в особистому кабінеті, що підтверджується довідкою ТОВ «ФК «Контрактовий дім» про успішне перерахування платежу на карту відповідача, чим виконав свої зобов`язання за Договором своєчасно та в повному обсязі.
Необґрунтованими також є доводи представника відповідача, що розмір відсотків за несвоєчасно виконані зобов`язання є несправедливим та непропорційно великим.
Умови кредитного договору не можна вважати несправедливими, оскільки розмір відсотків за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою. Відповідач взяв на себе зобов`язання, однак не виконав їх належним чином. Відповідач був ознайомлений з усіма умовами договору та погодився із ними.
Таким чином, враховуючи вищезазначене, у кредитному договорі сторонами було погоджено умови щодо розміру процентів, порядку їх нарахування та строку кредитування, відповідач погодився з такими умовами, шляхом його підписання.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені статтею 203 ЦК України. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Статтею 18 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.
Суд зазначає, що умови договору відповідають законодавчому визначенню кредитного договору, передбаченому частиною першою статті 1054 ЦК України. Положення статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» не можуть бути застосовані щодо розміру процентів за користування кредитом.
У цій справі проценти за користування кредитом, які позивач просить стягнути з відповідача, нараховані виключно у межах строку дії кредитного договору, не є мірою відповідальності за невиконання боргових зобов`язань позичальником, підлягають стягненю з відповідача.
Щодо вимоги про стягнення заборгованість за річними процентами на підставі ст. 625 ЦК України в розмірі 9000 грн, то слід зазначити, що відповідно до положень ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У зв`язку з оголошенням воєнного стану на території України та погіршенням економічного становища України, значна кількість позичальників не взмозі платити по кредитних зобов`язаннях. У зв`язку з цим Верховною Радою України було ухвалено Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану».
Відповідно до п. 18 прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року за № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року, на території України введено воєнний стан із 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Згодом, неодноразово воєнний стан на території України продовжувався у встановленому законом порядку, і є чинним на даний час.
Беручи до уваги наведене, в умовах воєнного стану позичальник (боржник) за кредитним договором не несе відповідальності за невиконання грошового зобов`язання, з нього не може бути стягнуто нараховану заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України за укладеним договором, тобто у період воєнного стану.
Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, є безпідставними, а тому в частині задоволення позову про стягнення заборгованості на підставі ст. 625 ЦК України в сумі 9000 грн слід відмовити.
За таких обставин, суд дійшов до висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог та про стягнення із відповідача заборгованості за кредитним договором в розмірі 31999.41 грн, з них: основний борг 13043,20 грн; залишок відсотків 18956,21 грн.
Виходячи з того, що вимоги позивача задоволено судом на 78.05 % (31999.41: 40999.41 х 100), з урахуванням приписів пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України понесені позивачем судові витрати грн з оплати судового збору підлягають відшкодуванню пропорційно розміру задоволених вимог, а саме 2078 грн (2662.40 х 78.05%).
Вирішуючи вимоги відповідача про стягнення з позивача судових витрат в розмірі 6500 грн, то слід зазначити, що відповідно до положень ч.1, п. 1 ч.3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (ч.3 ст.3 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 - 4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
На підтвердження факту понесення витрат на професійну правничу допомогу відповідачем подано: довіреність, свідоцтво про право зайняття адвокатською діяльністю, ордер, договір про надання правничої допомоги з додатком, рекомендовані адвокатські ставки гонорару та акт виконаних робіт (а.с.72-73, 75-79).
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
З акту виконаних робіт, вбачається, що представник відповідача витратив аж 14 годин для надання правової допомоги у даному спорі (усна консультація, вивчення та аналіз позовної заяви, подання відзиву) та оцінив такі дії в сумі 6500 грн, що на думку суду є надто завищеними.
Суд враховує те, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із ціною позову та/або значенням справи для сторони, складністю справи та виконаними адвокатом роботами, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт.
Крім того, слід звернути увагу на те, що провадження у справі здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження, в якому представник відповідача просив розгляд справи проводити без його участі та не приймав участі в судових засіданнях, що враховується судом при розподілі витрат на правничу допомогу.
При цьому, в ході розгляду справи представник відповідача в інтересах клієнта подав один процесуальний документ - відзив на позовну заяву, в якій практично виклав норми цивільного законодавства.
Враховуючи предмет спору, характер та складність справи, усталеність судової практики у цій категорії справ, відсутність значного обсягу доказів та складних правових питань, а також фактичний обсяг виконаної представником відповідача роботи, суд приходить до висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат у сумі 6500 грн є надмірним та не відповідає критерію співмірності, як про це і зазначав представник позивача.
З урахуванням наведеного, суд вважає обґрунтованим визначити розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають стягненню з позивача у сумі 3 000 грн. та виходячи з пропорційності розміру задоволених вимог на користь відповідача слід стягнути 658.5 грн (3000 грн х 21.95%)
На підставі викладеного, керуючись ст. 211, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд,-
ухвалив:
Позов задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (рахунок в форматі IBAN НОМЕР_5 UAH, банк АБ «УКРГАЗБАНК», МФО 320478) заборгованість за кредитним договором від 05 листопада 2025 року №1621-9562 в сумі 31999 (тридцять одну тисячу дев`ятсот дев`яносто дев`ять) грн 41 коп, з них: заборгованість за кредитом 13043,20 грн; заборгованість за нарахованими процентами 18956,21 грн та судові витрати по сплаті судового збору у сумі 2078 грн.
В решті позовних вимог на суму 9000 грн відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» на користь ОСОБА_1 658 (шістсот п`ятдесят вісім) грн 50 коп. судових витрат.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Найменування та ім`я сторін, їх місцезнаходження та проживання:
Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» Бульвар Лесі Українки, 26, оф.407 м.Київ, код ЄДРПОУ 38548598.
ОСОБА_1 реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_6 , місце реєстрації АДРЕСА_1 .
Суддя О.С.Головенко
Судове рішення № 141606554, Болехівський міський суд Івано-Франківської області було прийнято 18.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити важливі дані.
Це рішення відноситься до справи № 339/328/26. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: