Єдиний державний реєстр судових рішень Провадження № 2/742/3241/26
Єдиний унікальний № 742/4912/26
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 листопада 2026 року м. Прилуки
Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі:
головуючого судді Давидчука Д.П.,
за участю секретаря судового засідання Сумцової Т.В.,
розглянувши в порядку спрощеного провадження справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ВСТАНОВИВ:
І. Правовідносини сторін.
У вересні 2026 року представник ТОВ «Факторинг Партнерс» (далі - Позивач) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовну заяву мотивовано тим, що 23.07.2025 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит № 101518861, за умовами якого позичальнику надано кредит у сумі 4 000,00 грн строком на 360 днів зі сплатою процентів, комісії за надання кредиту та комісії за обслуговування кредиту.
29.12.2025 року було укладено договір № 29-12/2025/Т відповідно до якого ТОВ "МІЛОАН" відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №101518861.
Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором №101518861 від 23.07.2025, що підлягає стягненню з позичальника 22 316,06 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням 4000,00 грн., заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 2831,13 грн., заборгованість за комісіями - 3 564,00 грн., заборгованість за нарахованими процентами з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості 3 920,93 грн.
Зазначені суми заборгованості позивач просить стягнути на свою користь з відповідача разом із судовими витрати, які становлять 2 662,40 грн та витратами на правову допомогу у розмірі 13000 грн.
ІІ. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 21 вересня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно ч.1 ст. 244 ЦПК України після судових дебатів суд оголошує про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення в цьому судовому засіданні. У виняткових випадках залежно від складності справи суд може відкласти ухвалення та проголошення судового рішення на строк не більше десяти днів з дня переходу до стадії ухвалення судового рішення, оголосивши дату та час його проголошення.
Відтак, суд 16.11.2026 перейшов до стадії ухвалення рішення.
ІІІ. Позиції учасників судового провадження.
Представник Позивача у судове засідання не з`явилася. У позовній заяві просила розглядати справу за її відсутності.
Відповідач у судове засідання не з`явився, у встановлений строк відзив на позовну заяву не надав.
Відповідачу за адресою його реєстрації рекомендованим повідомленням направлено ухвалу про відкриття провадження у справі, з викликом його в судове засідання.
Відповідно до п. 4 ч. 8ст. 128 ЦПК Україниднем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Оцінюючи характер процесу, значення справи для сторін, категорію та складність справи, враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вирішує справу за наявними матеріалами у відповідності ч. 8 ст. 178 ЦПК України.
За відсутності всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до положення ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Відтак, з огляду на вказані приписи ЦПК, а також приймаючи до уваги позицію позивача, який не заперечував проти заочного розгляду справи та винесення судом заочного рішення суду, судом прийнято рішення про проведення заочного розгляду справи.
ІV. Фактичні обставини встановлені та висновки суду.
Судом встановлено, що 23.07.2025 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит № 101518861, підписаний за допомогою одноразового ідентифікатора 356763(а.с.8-10).
Відповідно до умов договору, кредит надається в сумі 4 000,00 грн, строком на 360 днів. Проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду нараховуються за ставкою 90,00 відсотків річних, а протягом решти строку кредитування за стандартною процентною ставкою 180,00 відсотків річних. Комісія за надання кредиту становить 900,00 грн (22,50 відсотків від суми кредиту), а комісія за обслуговування кредиту нараховується за ставкою 7,40 відсотків від суми кредиту за кожний розрахунковий період (крім останнього).
До договору позивачем також надано графік платежів (додаток № 1), заяву на отримання кредиту (додаток № 2), додаткові контактні дані позичальника (додаток № 3), паспорт споживчого кредиту № 101518861, анкету-заяву на кредит № 101518861, 1Правила надання коштів та банківських металів у кредит ТОВ «МІЛОАН» та довідку про ідентифікацію(а.с.11-13, 18-22).
Відповідно до паспорта споживчого кредиту № 101518861, визначено умови кредитного договору, з якими ознайомився позичальник, шляхом проставлення електронного підпису одноразовим ідентифікатором(а.с.15).
Факт отримання та використання відповідачем кредитних коштів підтверджується наявною у матеріалах справи довідкою ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ» від 11.06.2026 (вих. № 23814) про успішність платіжної операції (ID платежу 1645046415) від 23.07.2025 на суму 4 000,00 грн.(а.с.24), що також підтверджено інформацією АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» наданою на вимогу ухвали суду від 21.09.2026 року.
Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «МІЛОАН» за Договором № 101518861, загальний розмір заборгованості становить 18 395,13 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту) 4 000,00 грн, заборгованість за нарахованими відсотками 2 831,13 грн, заборгованість за комісією 3 564,00 грн, пеня/штрафи 8 000,00 грн(а.с.26).
29.12.2025 року було укладено договір № 29-12/2025/Т відповідно до якого ТОВ "МІЛОАН" відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №101518861(а.с. 28-33).
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 29-12/2025/Т від 29.12.2025 загальний розмір заборгованості за користування кредитом за Договором № 101518861 від 23.07.2025 становить 18 395,13 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту) 4 000,00 грн, заборгованість за нарахованими відсотками 2 831,13 грн, заборгованість за комісією 3 564,00 грн, пеня/штрафи 8 000,00 грн(а.с.43-46).
Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» за Договором № 101518861, загальний розмір заборгованості становить 22 316,06 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту) 4 000,00 грн, заборгованість за нарахованими відсотками 6 752,06 грн, заборгованість за комісією 3 564,00 грн, пеня/штрафи 8 000,00 грн(а.с.27).
V. Норми права, які підлягають застосуванню.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Договір, укладений між сторонами в електронній формі, має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами, які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до домовленості є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису), без здійснення входу відповідачем на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитні договори між відповідачем та первісними кредиторами не було б укладено.
Згідно з ст.525,526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та закону і одностороння відмова від зобов`язання чи зміна його умов не допускається. Ст. 1054 ЦК України передбачає обов`язок позичальника за кредитним договором повернути кредит та сплатити проценти.
Положеннями ст. 627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Положеннями ст.1077,1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
За змістом ст. 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності.
За приписами ст. 1080 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.
У цьому разі клієнт не звільняється від зобов`язань або відповідальності перед боржником у зв`язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги.
Згідно ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.
Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.
Стаття 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк.
Згідно з ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.12,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (стаття 13 ЦПК України).
Згідно частиною третьою статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до змісту статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно із частиною другою статті 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 79,80 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно частин першої другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України.
Обов`язок із доказування слід розуміти, як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування, і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22.04.2021 року у справі № 904/1017/20).
VI. Оцінка суду.
На підставі вищенаведених правових норм, беручи до уваги те, що вказаний вище кредитний договір № 101518861 від 23.07.2025, укладений із ТОВ «МІЛОАН», підписаний відповідачем ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису (одноразового ідентифікатора 356763), наявність якого підтверджує волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документів, в яких втілюється воля останнього, є доведеним факт укладення між сторонами вказаного кредитного договору. Відтак, ОСОБА_1 всі умови договору цілком зрозумів та своїм підписом підтвердив і закріпив те, що сторони договору діяли свідомо, були вільні в укладенні даного договору, вільні у виборі контрагента та умов договору.
Договір, укладений між сторонами в електронній формі, має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами, які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до домовленості є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису), без здійснення входу відповідачем на вебсайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля кредитний договір між відповідачем та кредитором не було б укладено.
Частинами 1, 2 статті 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Також позивач надав суду докази перерахування коштів на рахунок відповідача.
Перерахування коштів на платіжну карту відповідача за укладеним договором було безпосередньо здійснено операторами онлайн-послуг платіжної інфраструктури, які здійснюють операції у безготівковій формі, тому видаткові касові ордери на суму переказу не складаються. Також умовами угоди з банком-екваєром, від якого фактично надходять на картки клієнтів кошти до переказу, передбачено надходження від Компанії загальних сум поповнення карток за визначений період, а не сум окремих транзакцій, у зв`язку з цим виділення транзакції як окремого платежу із зазначенням призначення у банківській виписці не є можливим.
У даній справі позивач надав докази перерахування коштів на номер картки маска НОМЕР_1 , яку відповідач ОСОБА_1 зазначав у кредитному договорі. Вказана обставина також підтверджується довідкою ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ» та інформацією від АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК».
До доказів укладення договору факторингу і переходу до позивача права вимоги за кредитним договором суд зазначає, що з огляду на положення законодавства щодо факторингу заміна кредитора на фактора не означає звільнення боржника від обовязку виконати зобовязання, а лише надає боржникові право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце та у випадку, коли таких доказів не надано, виконати зобов`язання на рахунок первісного кредитора.
При цьому аналіз змісту статті 1082 ЦК України дозволяє дійти висновку, що викладені в ній положення щодо обовязку боржника здійснити платіж факторові за умови, що боржник одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові, стосуються позасудового порядку вирішення спору. При цьому невиконання фактором цього обовязку не звільняє боржника від виконання обовязків за кредитним договором, а лише дає йому право на виконання свого обовязку перед первісним кредитором.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).
У ході передачі прав вимоги за договором факторингу № 29-12/2025/Т від 29.12.2025, право вимоги за кредитним договором № 101518861 від 23.07.2025 перейшло до ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», що свідчить про факт набуття ним права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 .
Водночас, перевіряючи надані докази щодо розміру заборгованості, яка підлягає стягненню з Відповідача, суд дійшов наступного висновку.
За ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксовані або змінювані) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі. Нарахування процентів до дня повернення позики може бути застосоване лише у межах погодженого сторонами строку користування кредитом та у розмірі, встановленому договором.
Первісним кредитором надано розрахунок заборгованості за договором № 101518861, за яким заборгованість ОСОБА_1 станом на день відступлення права вимоги (29.12.2025) становить 18 395,13 грн, з яких: 4 000,00 грн тіло кредиту, 2 831,13 грн відсотки, 3 564,00 грн комісія, 8 000,00 грн пеня/штрафи. Вказаний розмір заборгованості був узгоджений сторонами при укладенні кредитного договору та зафіксований первісним кредитором на момент передачі прав вимоги.
Водночас, згідно з розрахунком ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», заборгованість за відсотками збільшена до 6 752,06 грн за рахунок періоду після відступлення права вимоги.
Нарахування новим кредитором процентів за користування кредитом після відступлення права вимоги не допускається, оскільки таке право належить лише первісному кредитодавцю. Після пред`явлення вимоги про повернення кредиту договірні проценти не підлягають нарахуванню, що прямо випливає з положень статей 1048, 1050 та 625 Цивільного кодексу України. Новий кредитор, отримавши право вимоги за договором факторингу, може вимагати лише ту суму заборгованості, яка існувала на момент відступлення права вимоги і була погоджена сторонами, але не має права на подальше нарахування процентів.
Водночас у реєстрі боржників до договору факторингу № 29-12/2025/Т зазначено, що заборгованість по комісії складається з комісії за надання кредиту у розмірі 900,00 грн та комісії за обслуговування кредиту у розмірі 2 664,00 грн (що загалом становить 3 564,00 грн).
Щодо стягнення комісії за надання кредиту у розмірі 900,00 грн суд зазначає, що вона передбачена умовами договору та підлягає стягненню з відповідача.
Щодо стягнення комісії за обслуговування кредиту суд зазначає наступне. Згідно з частиною 1 статті 11 та частиною 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», а також правовими висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 та Верховного Суду у складі Обєднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21, якщо в кредитному договорі кредитодавець не зазначив та не надав доказів наявності і переліку додаткових та супутніх банківських послуг, повязаних з обслуговуванням кредиту, положення договору про сплату такої комісії є нікчемними. Оскільки матеріали справи не містять доказів надання реальних додаткових послуг за комісією з обслуговування кредиту, вимоги в частині стягнення комісії за обслуговування кредиту у розмірі 2 664,00 грн є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Щодо стягнення 8 000,00 грн заборгованості за пенею та/або штрафами:
Положення п. 18 розд. «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України визначають, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
У даному випадку відсутні підстави для стягнення з відповідача 8 000,00 грн заборгованості за пенею/штрафами відповідно до ст. 625 ЦК України, оскільки така нарахована позивачем у період дії в Україні воєнного стану, що є неправомірним.
Таким чином, із позовних вимог підлягає задоволенню заборгованість у сумі 7 731,13 грн, що існувала на момент відступлення права вимоги та узгоджена первісним кредитором (з урахуванням відхилення неправомірної комісії за обслуговування, надлишкових відсотків та пені/штрафів у період воєнного стану), а саме: заборгованість за тілом кредиту 4 000,00 грн, заборгованість за нарахованими відсотками 2 831,13 грн, комісія за надання кредиту 900,00 грн, у задоволенні решти позовних вимог (щодо стягнення комісії за обслуговування кредиту у розмірі 2 664,00 грн, пені/штрафів у розмірі 8 000,00 грн та нарахованих новим кредитором процентів понад первісний розрахунок) слід відмовити.
VІІ. Щодо вимоги про стягнення витрат на професійну правову допомогу.
Позивач просить стягнути з відповідача 13 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до статей 133, 137 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу є складовою судових витрат та підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Розмір таких витрат визначається відповідно до умов договору про надання правничої допомоги та має бути підтверджений належними доказами щодо обсягу наданих послуг і їх вартості.
При вирішенні питання про відшкодування витрат на правничу допомогу суд враховує критерії реальності, необхідності та розумності таких витрат, а також їх співмірність зі складністю справи, ціною позову, обсягом виконаних адвокатом робіт та значенням справи для сторін.
Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем надано докази понесення витрат на професійну правничу допомогу. Разом з тим, враховуючи характер спірних правовідносин, категорію справи, її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження, обсяг фактично виконаної адвокатом роботи, а також те, що справа не потребувала значного обсягу юридичного аналізу, суд вважає заявлений розмір витрат у сумі 13 000,00 грн неспівмірним зі складністю справи.
Враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, суд приходить до висновку, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню частково, у розмірі 4 000,00 грн, який відповідає обсягу наданих послуг та обставинам цієї справи.
VІII. Розподіл судових витрат.
Позивачем при поданні позовної заяви до суду сплачено судовий збір у сумі 2 662,40 грн (а.с. 1).
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки суд задовольнив позовні вимоги частково, а саме на 34,64 % від заявленого розміру (7 731,13 грн із 22 316,06 грн), з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 922,25 грн, що становить 34,64 % від сплаченого Позивачем судового збору.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 1013, 7681, 89, 141, 259, 263265, 274279, 352, 354 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» заборгованість за кредитним договором № 101518861 від 23.07.2025 у розмірі 7 731 (сім тисяч сімсот тридцять одна) гривня 13 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» 922 (дев`ятсот двадцять дві) грн 25 коп. судового збору.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000 (чотири тисячі) гривень.
Копію заочного рішення направити відповідачу в порядку, передбаченомустаттею 272 ЦПК України.
Позивач має право оскаржити заочне рішення протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду.
Відповідач має право подати заяву про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Відповідач має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Відповідач має право оскаржити заочне рішення до суду апеляційної інстанції лише у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановленихЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Через неявку всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення (частина четвертастатті 268 ЦПК України), а датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частина п`ятастатті 268 ЦПК України).
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Гедройця Єжи, буд. 6, офіс 521, код ЄДРПОУ 42640371.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .
Повний текст судового рішення складено 17.11.2026
Суддя Дмитро ДАВИДЧУК
Судове рішення № 141605926, Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області було прийнято 16.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити необхідні дані.
Це рішення відноситься до справи № 742/4912/26. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: