Єдиний державний реєстр судових рішень Справа № 750/10978/26
Провадження № 2/750/5132/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 листопада 2026 року м. Чернігів
Деснянський районний суд м. Чернігова в складі:
головуючого судді Крапивного Б.В.,
за участю секретаря Буглака А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Смарт Пей» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
в с т а н о в и в:
У жовтні 2026 року ТОВ «Фінансова компанія «Смарт Пей» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 2001118786501 від 03.09.2018 в розмірі 22331,57 грн та понесених судових витрат.
Позов обґрунтовано тим, що 03.09.2018 між Акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2001118786501. Згідно з умовами договору відповідач отримав кредитні кошти і зобов`язався сплатити проценти за користування кредитом на умовах, визначених договором. Однак, відповідач взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував, у зв`язку із чим виникла заборгованість в сумі 22331,57 грн, з яких: 12995,07 грн заборгованість за тілом кредиту; 9336,50 грн заборгованість по процентах. 26.06.2026 між первісним кредитором та ТОВ «Фінансова компанія «Смарт Пей» укладено договір факторингу № 1, відповідно до умов якого до позивача перейшло право вимоги за кредитним договором № 2001118786501 від 03.09.2018, укладеним з відповідачем. Окрім того, позивачем заявлено вимогу щодо стягнення з відповідача понесених судових витрат, в які включено витрати по сплаті судового збору та витрати на професійну правничу допомогу.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 16.10.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін на 12.11.2026.
У встановлений строк представник відповідача подав відзив на позов, в якому не погодився із заявленими позовними вимогами та заперечив щодо їх задоволення, вказавши, що надані позивачем документи не підтверджують належного погодження застосованих процентних умов, а визначений банком залишок заборгованості потребує оцінки з урахуванням підстав нарахування процентів і розподілу вже внесених відповідачем платежів. На переконання представника відповідача в укладеному між первісним кредитором та відповідачем кредитному договорі (заяві від 03.09.2018) сторонами не погоджено розмір процентів на рівні 47,88% річних та порядок їх застосування; здійснені відповідачем платежі, які враховано банком як погашення заборгованості за процентами, слід врахувати як оплату заборгованості відповідача за тілом кредиту, що покриє наявну заборгованість у цій частині в цілому; у наданому позивачем розрахунку заборгованості наявні розбіжності щодо строку та сум нарахувань на загальну суму 3725,65 грн, що суперечить виписці щодо операцій по банківському рахунку відповідача; ці документи також містять відмінності в датах погашення, що потребує додаткового дослідження; виписка по рахунку містить відомості щодо погашення заборгованості за комісіями, походження яких позивачем не обґрунтовано, тому вказані кошти слід також спрямувати на погашення заборгованості за тілом кредиту; заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу є завищеним та необґрунтованим.
10.11.2026 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній підтримав заявлені позовні вимоги та наголосив, що кредитний договір укладено шляхом власноручного підписання позичальником заяви про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб. Підписавши таку заяву, відповідач погодився на умови кредитування та підтвердив, що приймає публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (далі ДКБО) в повному обсязі. Ця пропозиція розміщена у відкритому доступі на сайті банку, та містить умови про те, що банк має право за власною ініціативою вносити зміни до ДКБО, актуальна редакція якого розміщена на офіційному сайті АТ «ПУМБ». Підписавши зазначену заяву, відповідач прийняв на себе обов`язок самостійно відстежувати зміни до ДКБО, публікація оновленої редакції якого на сайті банку є належним способом сповіщення клієнта про такі зміни. Кредитування відповідача здійснювалось в межах карткового рахунку, на якому останньому встановлювався кредитний ліміт; факт використання відповідачем кредитного ліміту підтверджено наявними у справі доказами, зокрема, випискою з особового рахунку останнього. Згода відповідача зі встановленим кредитним лімітом та розміром процентної ставки виражалася у формі конклюдентних дій, а саме регулярному використанні кредитних коштів та поповненні рахунку для погашення заборгованості. Окрім того, представник відповідача зазначив, що заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу є обґрунтованим, пропорційним та реальним, а тому підлягає стягненню з відповідача.
У судове засідання сторони не з`явилися; представник позивача разом з позовною заявою подав клопотання про розгляд справи без його участі; представник відповідача у відзиві на позов просив розгляд справи проводити без нього та без участі відповідача.
На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.
03.09.2018 ОСОБА_1 звернувся до АТ «ПУМБ», підписавши заяву № 2001118786501 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб.
У заяві зазначено, що її підписант приймає публічну пропозицію ПАТ «ПУМБ» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (надалі за текстом ДКБО), яка розміщена на сайті АТ «ПУМБ»: www.pumb.ua, в повному обсязі, з урахуванням умов надання всіх послуг як обраних безпосередньо при прийнятті ДКБО, так і послуг, що можуть бути надані клієнту в процесі обслуговування (з урахуванням всіх змін), і погоджується з тим, що може обирати будь-які передбачені ДКБО послуги, зокрема, і через дистанційні канали обслуговування (за наявності технічної можливості у Банку).
У вказаній заяві відповідач просив відкрити на його ім`я поточний рахунок № НОМЕР_1 , надати кредитну картку та встановити на картковому рахунку кредитний ліміт в сумі 1000 грн. При цьому строк дії кредитного ліміту, процентна ставка за користування кредитним лімітом, розмір мінімального платежу та інші умови надання та обслуговування кредитної картки встановлюються відповідно до умов Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб.
Окрім того, у заяві сторонами визначено розмір реальної річної процентної ставки за кредитом, яка становить 57,91%.
Заяву на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб № 2001118786501 підписано відповідачем власноручним підписом.
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 1055 ЦК України).
З матеріалів позовної заяви вбачається, що 03.09.2018 ОСОБА_1 підписав заяву № 2001118786501 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, в якій просив відкрити на його ім`я поточний рахунок № НОМЕР_1 та встановити на цьому рахунку кредитний ліміт. У свою чергу, АТ ПУМБ», отримавши зазначену заяву відповідача, відкрило на ім`я останнього банківський рахунок № НОМЕР_2 .
Отже, 03.09.2018 у сторін виникли взаємні права та обов`язки, зокрема, у банка виникло зобов`язання надати кредитні кошти відповідачу, а у відповідача повернути надані кошти відповідно до погоджених сторонами умов.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
З виписки по банківському рахунку відповідача № НОМЕР_3 (IBAN: НОМЕР_2 ) встановлено, що відповідач систематично користувався кредитними коштами, маючи заборгованість, яку періодично сплачував. Отже, позивач виконав своє зобов`язання за вказаним зобов`язанням, надавши в розпорядження ОСОБА_1 грошові кошти.
Згідно з позовною заявою ОСОБА_1 свої зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів своєчасно не виконав, допустивши прострочення грошового зобов`язання.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Згідно з розрахунком заборгованості, складеним представником АТ «ПУМБ», станом на 25.06.2026 заборгованість ОСОБА_1 за сумою кредиту становить 12995,07 грн, заборгованість за процентами 9336,50 грн.
Щодо відступлення права вимоги за кредитним договором № 2001118786501 від 03.09.2018 на користь позивача суд звертає увагу на таке.
26.06.2026 між первісним кредитором та ТОВ «Фінансова компанія «Смарт Пей» укладено договір факторингу № 1 (далі Договір факторингу).
Згідно з п. 2.1 Договору факторингу на умовах цього договору клієнт зобов`язується передати (відступити) фактору в повному обсязі права вимоги за кредитними угодами, зазначеними у підписаному (-їх) сторонами реєстрі (-ах) боржників, а фактор зобов`язується прийняти та оплатити права вимоги за вказаними кредитними угодами в порядку та розмірі, передбаченому договором.
На підтвердження переходу прав вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 2001118786501 від АТ «ПУМБ» до ТОВ «Фінансова компанія «Смарт Пей» позивачем надано копію витягу із реєстру боржників до договору факторингу № 1, в якому зазначено вказаний кредитний договір, анкетні відомості відповідача та розмір його заборгованості, та копію платіжної інструкції № 23 від 26.06.2026, відповідно до якої ТОВ «Фінансова компанія «Смарт Пей» здійснило платіж на користь АТ «ПУМБ» на виконання умов договору факторингу № 1 від 26.06.2026, про що зазначено в графі платіжної інструкції «призначення платежу».
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 514 ЦК України).
З огляду на викладене, заміна осіб в окремих зобов`язаннях, у тому числі в таких, які виникли внаслідок укладення кредитного договору, через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва.
Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт; фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
Отже, договірні відносини факторингу передбачають особливий суб`єктний склад, оскільки сторонами такого договору можуть бути лише чітко визначені актом цивільного законодавства особи: клієнтом за договором факторингу може бути будь-яка фізична та юридична особа, які є суб`єктами підприємницької діяльності (ч. 2 ст. 1079 ЦК України), а фактором банк чи інша фінансова установа, яка має право здійснювати факторингові операції (ч. 3 ст. 1079 ЦК України).
Таким чином, на підставі зазначеного вище договору факторингу ТОВ «Фінансова компанія «Смарт Пей» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 2001118786501 від 03.09.2018.
Щодо вимоги про відшкодування заборгованості за кредитним договором, суд звертає увагу на такі правові норми й фактичні обставини.
За змістом ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (зокрема, сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ч. 3 ст. 509 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ч. 1 ст. 629 ЦПК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Як стверджує позивач, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за вказаним кредитним договором, останньому нараховано заборгованість у сумі 22331,57 грн. Так, із розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором від 03.09.2018 вбачається, що станом на 25.06.2026 сума заборгованості відповідача становила 22331,57 грн, з яких: 12995,07 грн заборгованість за тілом кредиту; 9336,50 грн заборгованість по процентам. Вказана заборгованість є предметом позову.
Надаючи оцінку такому розрахунку заборгованості відповідача, суд зважає на наступне.
Факт наявності заборгованості у відповідача за тілом кредиту підтверджено наданими позивачем доказами, зокрема, випискою щодо руху коштів по рахунку ОСОБА_1 та розрахунком заборгованості останнього. Окрім того, стороною відповідача визнано факт отримання грошових коштів у кредит.
Разом з тим, за змістом ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною; тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Особливості застосування змінюваної процентної ставки за договором про надання споживчого кредиту встановлюються законом.
Однак, з наданим позивачем розрахунком заборгованості за кредитним договором в частині нарахованих відсотків суд погодитись не може, виходячи із наступного.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанова ВС від 02.10.18 у справі № 910/18036/17).
За змістом ч.ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Частиною ч. 2 ст. 43 ЦПК України передбачено, що учасники справи, крім іншого, зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи та подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79, 80 ЦПК України).
Згідно зі ст. 12, ч.ч. 1, 5-7 ст. 81, ч.ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У противному разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.
На підтвердження заявлених вимог позивач надав, зокрема, копію заяви на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб № 2001118786501, в якій, серед іншого, зазначено, що строк дії кредитного ліміту, процентна ставка за користування кредитним лімітом, розмір мінімального платежу та інші умови надання та обслуговування кредитної картки встановлюються відповідно до умов Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб. Натомість зміст самої заяви не місить таких істотних умов договору кредитування як розмір процентів за користування кредитом та строк дії договору.
Окрім того, до позовної заяви не додано копії Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, в якому були б визначені умови щодо нарахування процентів за користування кредитом, та з якими за твердженням позивача погодився відповідач, про що слушно зауважив представник позивача у відзиві на позов.
У свою чергу, публічна пропозиція первісного кредитора на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб має мінливий характер, зокрема, за твердженнями представника позивача, викладеними у відповіді на відзив, умови зазначеної публічної пропозиції оновлюються декілька разів на рік з метою її актуалізації та приведення у відповідність до вимог НБУ, у зв`язку із чим такий документ не можна вважати складовою договору, якщо його не підписано позичальником, а також, якщо відповідні умови прямо не передбачені в анкеті-заяві позичальника (як у даному випадку), яка безпосередньо підписана останнім, і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Доводи представника позивача про те, що згода відповідача з розміром процентної ставки виражалася у формі конклюдентних дій, а саме регулярному використанні кредитних коштів та поповненні рахунку для погашення заборгованості, судом відхиляються, оскільки розмір процентної ставки є істотною умовою договорів кредитування, які укладаються виключно у письмовій (або прирівняній до неї електронній) формі.
Суд також наголошує, що зазначення у заяві відповідача на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб № 2001118786501 від 03.09.2018 розміру реальної річної процентної ставки не можна вважати погодженням між сторонами розміру процентної ставки за користування кредитом, оскільки реальна річна процентна ставка відображає загальні витрати за споживчим кредитом, виражені у процентах річних від загального розміру виданого кредиту (п. 8 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування»).
Таким чином, позовна заява не містить доказів тому, що зазначений у заяві Договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містив відповідні умови кредитування щодо розміру процентів за користування кредитом; сам по собі факт підписання анкети-заяви без інформації щодо розміру відсоткової ставки за користування кредитними коштами автоматично не свідчить про те, що відповідач погодився на зазначені в позовній заяві умови кредитування.
Отже, позивачем не надано належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження обґрунтованості нарахування відповідачу процентів за користування кредитними коштами, у зв`язку із чим у задоволенні позовних вимог у цій частині слід відмовити. Така позиція суду узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 03.07.2019 по справі № 342/180/17.
Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідач сплачував грошові кошти в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 2001118786501 від 03.09.2018, які АТ «ПУМБ» частково зараховував на погашення заборгованості зі сплати неправомірно нарахованих процентів за користування кредитними коштами.
Так, згідно з розрахунком заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором від 03.09.2018 відповідач систематично здійснював платежі на погашення нарахованої заборгованості, які зараховано АТ «ПУМБ», у тому числі, в рахунок сплати процентів за користування кредитом (колонка розрахунку «фактичне погашення»). Загальна сума сплачених відповідачем коштів, що спрямовані позивачем на погашення заборгованості за відсотками, становить 19690 грн, які, з огляду на визнання судом неправомірним нарахування відповідачу заборгованості по процентах, слід вважати коштами, спрямованими на погашення заборгованості за тілом кредиту в сумі 12995,07 грн.
У той же час, зважаючи, що сума сплачених відповідачем коштів в рахунок погашення неправомірно нарахованої заборгованості за відсотками перевищує суму його заборгованості за тілом кредиту, у задоволенні позову слід відмовити.
Зважаючи на прийняття рішення про відмову у задоволенні позову, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 141, 142, 258, 259, 263-265, 279, 354 ЦПК України, суд
у х в а л и в:
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Смарт Пей» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Смарт Пей», місцезнаходження: вул. Іоанна Павла, II, буд. 4/6, корп. А, оф. 303, м. Київ; код ЄДРПОУ 43696954.
Відповідач ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 .
Суддя Б.В. Крапивний
Судове рішення № 141605791, Деснянський районний суд м. Чернігова було прийнято 17.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 750/10978/26. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: