Постанова № 14160361, 11.02.2011, Хмельницький окружний адміністративний суд

Копія

Справа № 2270/609/11

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2011 рокум. Хмельницький Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіКовальчук О.К.

при секретаріБесарабі І.А.

за участі:представника позивача Шелудько Ю.М.

представника відповідача Лукова А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Пром-Лізинг" до відділу Державної виконавчої служби Старосинявського районного управління юстиції , начальника відділу Державної виконавчої служби Старосинявського районного управління юстиції Братенко Миколи Сергійовича про визнання незаконною та скасування постанови ВП № 23050383 від 22.11.2010 року про відмову у відкритті виконавчого провадження і зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

В поданому до суду адміністративному позові позивач просить визнати незаконною та скасувати постанову начальника відділу державної виконавчої служби Старосинявського управління юстиції ВП №23050383 від 22.11.2010 року про відмову у відкритті виконавчого провадження і зобовязати начальника відділу державної виконавчої служби Старосинявського управління юстиції Братенко М. С. прийняти постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого напису від 20.09.2010 року, вчиненого на договорі фінансового лізингу №31-07/07-ФЛ-1 від 31.07.2007 року.

На думку позивача, постанова ВП №23050383 від 22.11.2010 року відмову у відкритті виконавчого провадження з виконання виконавчого напису нотаріуса від 20.09.2010 року суперечить п.4 ч.3 ст.3, ст.ст.18, 19, 24 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки виконавчий напис відповідає всім вимогам до виконавчого документа, передбаченим ст.24 цього Закону. Вказує, що ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» визначає виключний перелік підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та підтвердив обставини, на які посилається у позовній заяві, просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив, вважає, що постанова ВП №23050383 від 22.11.2010 року про відмову у відкритті виконавчого провадження прийнята відповідачем у межах повноважень та у спосіб, визначений ст.ст. 5 19 і 26 Закону України «Про виконавче провадження»

Заслухавши представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх взаємному звязку та сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають до задоволення з урахуванням наведеного нижче

Суд встановив, що оспорюваною постановою ВП №23050383 від 22.11.2010 року у звязку з численними виправленнями у виконавчому написі, через які незрозумілим є його зміст, на підставі п.7 ч.1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» відповідач відмовив позивачеві у прийнятті до провадження та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса №13972 від 20.09.2010 року, вчиненого на договорі фінансового лізингу №31-07/07-ФЛ-1 від 31.07.2007 року, про вилучення у лізингоодержувача - ТОВ «Подільський граніт» та передачу лізингодавцю ТОВ «Пром-Лізинг» обєктів фінансового лізингу (трьох автомобілів КРАЗ 0000054-02 з державними номерами АА 2675 ЕС, АА 2698 ЕС і АА 2662 ЕС загальною вартістю 960240,0 грн.), що передані в користування на умовах фінансового лізингу за вказаним договором та підлягають поверненню за невиплачені лізингові платежі до 14.09.2010 року за користування обєктом лізингу в сумі 595984,40 грн.

В силу п. 4 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі написи нотаріусів відносяться до виконавчих документів, що підлягають виконанню державною виконавчою службою.

Відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат» нотаріуси вчиняють виконавчі написи для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 8 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року N 1172 (надалі Перелік №1172), передбачено, що на підставі виконавчих написів нотаріусів здійснюється повернення обєктів фінансового лізингу за договорами лізингу, що передбачають у безспірному порядку повернення об'єкта лізингу.

За змістом ч.2 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингоодержувач має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.

Дослідивши виконавчий напис №13972 від 20.09.2010 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу на договорі фінансового лізингу №31-07/07-ФЛ-1 від 31.07.2007 року, про вилучення у лізингоодержувача - ТОВ «Подільський граніт» трьох автомобілів загальною вартістю 960240,0 грн, суд встановив, що його зміст суперечить ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг", п. 8 Переліку N 1172 та п.7.2 договору фінансового лізингу №31-07/07-ФЛ-1 від 31.07.2007 року, якими встановлено, що на договорі фінансового лізингу вчиняється виконавчий напис про повернення обєкта лізингу, а не про його вилучення.

З урахуванням положень ст. 87 Закону України «Про нотаріат», ст. 2 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг", п. 8 Переліку N 1172 та р.7 договору фінансового лізингу №31-07/07-ФЛ-1 від 31.07.2007 року обовязковими умовами вчинення виконавчого напису про безспірне повернення обєктів лізингу є відмова лізингодавця від договору лізингу, яка є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.

Пунктом 286 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 року N 20/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 3 березня 2004 року за N 283/8882, (надалі Інструкції) при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обгрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів.

З тексту виконавчого напису №13972 від 20.09.2010 року про вилучення об»єктів лізингу убачається, що термін сплати лізингових платежів 14.09.2010 року, відтак на момент його вчинення (20.09.2010 року) прострочення сплати складало лише 6 днів.

Вказана обставина, на думку суду, взагалі виключає можливість вчинення виконавчого напису про безспірне повернення об»єкта лізингу.

Відповідно до ст. 39 Закону України «Про нотаріат» що порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється цим Законом та іншими актами законодавства України.

Тому, вчиняючи виконавчий напис про безспірне повернення об»єктів фінансового лізингу, нотаріус повинен керуватися не тільки Законом України «Про нотаріат» та Інструкцією, а й Законом України "Про фінансовий лізинг", який визначає умови, за яких вчиняється такий виконавчий напис, зокрема термін прострочення сплати.

За змістом п.23 Інструкції дописки і виправлення в тексті правочину можуть бути зроблені тільки під час вчинення нотаріальної дії, повинні бути застережені нотаріусом, підписані особами, які вчиняють нотаріальну дію, із зазначенням дати внесених виправлень чи дописок та скріплені підписом і печаткою нотаріуса.

Досліджені судом докази, зокрема виконавчий напис №13972 від 20.09.2010 року про повернення обєктів лізингу, постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження від 29.09.2010 року, виконавчий напис №13972 від 20.09.2010 року про вилучення обєктів лізингу з виправленнями, датованими 20.09.2010 року, та постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП №23050383 від 22.11.2010 року, вказують на те, що фактично виправлення на виконавчому написі №13972 від 20.09.2010 року зроблені приватним нотаріусом не в день вчинення виконавчого напису (виконавчої дії), а значно пізніше, після отримання позивачем постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 29.09.2010 року. Вказане, підтверджується також поясненнями представників позивача та відповідача у судовому засіданні.

Статтею 89 Закону України "Про нотаріат", яка встановлює вимоги до змісту виконавчого напису нотаріуса, визначено, що у виконавчому написі повиннен зазначатися зокрема номер, за яким виконавчий напис зареєстровано.

В силу п.25 Інструкції про всі нотаріальні дії робиться запис у реєстрах для реєстрації нотаріальних дій після того, як нотаріус зробить посвідчувальний напис на документі або підпише документ, що ним видається. Кожній нотаріальній дії присвоюється окремий порядковий номер. Номер, під яким нотаріальна дія зареєстрована в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій, позначається на документах, що видаються нотаріусом, чи в посвідчувальних написах.

З урахуванням викладеного, внесення виправлень до виконавчого напису №13972 від 20.09.2010 року, за яким відповідач постановою від 29.09.2010 року відмовив у відкритті виконавчого провадження, після цієї дати є окремою виконавчою дією, якій присвоюється окремий порядковий номер.

Відповідно до ст. 52 Закону України "Про нотаріат" та п.25 Інструкції запис у реєстрі є доказом вчинення нотаріальної дії. Тому, дата реєстрації виконавчого напису в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій є датою набрання чинності виконавчим написом нотаріуса, що є обовязковим реквізитом виконавчого документу (ст.19 Закону України "Про виконавче провадження").

Суд встановив, що постанова від 29.09.2010 року про відмову у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису №13972 від 20.09.2010 року позивачем не оскаржена і була чинною на дату повторного звернення позивача із заявою про примусове виконання цього ж виконавчого напису з виправленнями.

В силу п.7 ч.1 ст. 26. Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі наявності інших обставин, передбачених законом, які виключають здійснення виконавчого провадження.

В даному випадку, такими обставинами є: невідповідність змісту виконавчого напису №13972 від 20.09.2010 року про вилучення обєктів лізингу вимогам закону, вчинення зазначеного виконавчого напису з порушенням строків, визначених Законом України «Про фінансовий лізинг», здійснення виправлень у ньому з порушенням вимог Інструкції, а також наявність раніше винесеної постанови від 29.09.2010 року про відмову у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису №13972 від 20.09.2010 року.

З урахуванням викладеного, відповідач правомірно виніс постанову ВП №23050383 від 22.11.2010 року відмову у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису №13972 від 20.09.2010 року.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Частиною 1 ст. 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене постанова ВП №23050383 від 22.11.2010 року відмову у відкритті виконавчого провадження винесена відповідачем в межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством, а відтак позовні вимоги про її скасування не підлягають до задоволення.

Не підлягають також до задоволення позовні вимоги щодо зобовязання відповідача прийняти постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого напису №13972 від 20.09.2010 року про вилучення обєктів лізингу, який не відповідає вимогам законодавства.

Враховуючи вкладене, керуючись Конституцією України, законами України "Про виконавче провадження", «Про фінансовий лізинг», «Про нотаріат» та ст.ст. 70, 158 - 163, 168 та 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити товариству з обмеженою відповідальністю "Пром-Лізинг"в задоволенні адміністративного позову до відділу Державної виконавчої служби Старосинявського районного управління юстиції та начальника відділу Державної виконавчої служби Старосинявського районного управління юстиції Братенко Миколи Сергійовича про визнання незаконною та скасування постанови ВП № 23050383 від 22.11.2010 року про відмову у відкритті виконавчого провадження і зобов'язання вчинити дії.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Повний текст постанови виготовлено 16 лютого 2011 року

Суддя/підпис/О.К. Ковальчук

"Згідно з оригіналом" СуддяО.К. Ковальчук