Постанова № 14160116, 22.02.2011, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2011 р. Справа № 2-а-3930/10/2170

Херсонський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого судді: Горшков В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до ТОВ Виробничо-комерційного підприємства "ЛІДЕР" про стягнення адміністративно - господарських санкцій та пені в сумі 16792,56 грн.,

встановив:

Позивач Херсонське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернувся до суду з адміністративним позовом до ТОВ Виробничо-комерційного підприємства "ЛІДЕР" про стягнення адміністративно-господарських санкцій за 2009 рік у сумі 16284,00 грн. та пені у розмірі 508,56 грн. Загальна сума складає 16792,56 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається, на нормами ст.ст. 19, 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, відповідно до яких підприємства, установи, організації самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону. У разі меншої чисельності працевлаштованих інвалідів ніж це необхідно до визначених норм закону, підприємству нараховується адміністративно-господарські санкції, та пеня за несвоєчасну сплату санкцій. Відповідно до чого відповідачу нарахована адміністративно-господарську санкцію та пеню у сумі 16792,56 грн.

Представник позивача до суду надав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідача надав до суду заперечення, відповідно до яких просив відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на наступне. Виходячи зі змісту ст.ст. 18,18-1,19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" чинним законодавством не покладено на підприємство обов'язку щодо виявлення працездатних інвалідів, що бажають працювати, а обов'язок самостійно здійснити працевлаштування інвалідів не є тотожнім з обов'язком по пошуку інвалідів, що бажають працювати і такий обов'язок може бути виконаний лише у випадку звернення інвалідів до підприємств з вимогою працевлаштування їх, або у випадку направлення центром зайнятості інвалідів на підприємство з метою працевлаштування. На підставі викладеного вищезазначеного слід зробити висновок, що у роботодавця виникає обов'язок працевлаштування інвалідів при наявності пропозиції органів визначених в ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" або у випадку особистого звернення інваліда до підприємства з питань працевлаштування. На виконання чого відповідачем своєчасно подавались звіти до Херсонського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2009 рік, в якому було зазначено про наявну вакансію для інваліда. Також відповідачем своєчасно подавались звіти за формою №3-ПН, до центру зайнятості, в яких повідомлялось про наявність посади для працевлаштування інвалідів. Також у жовтні 2009 року на підприємство було оформлено ОСОБА_2 на посаду прибиральниці, яка є інвалідом 3 групи. Тому вважає, що відповідачем було виконані всі необхідні вимоги для працевлаштування інвалідів.

Представник відповідача до суду не прибув, про причини неявки суд не повідомив, про розгляд справи був повідомлений належним чином, про що в матеріалах справи є розписка.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Виходячи з вищевикладеного суд вважає за можливим розглядати справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані матеріали, дослідивши наявні докази в сукупності та проаналізувавши вимоги чинного законодавства суд встановив наступне.

Згідно із звітом про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2009 р. на підприємстві відповідача інваліди не працювали. Відповідно до норм середньооблікової кількості штатних працівників кількості 25 чоловік, на підприємстві повинно було працевлаштовано 1 інваліда. За 1 робоче місце, призначене для працевлаштування інвалідів і не зайнятого інвалідом в 2009 р., відповідач повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 16284, 00 грн., але не сплатив.

Згідно до ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Стаття 18 вищезазначеного закону регламентує, що інвалід, який не досяг пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованим у державній службі зайнятості як безробітний.

Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Згідно до ч.1 ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Відповідно до ч.1 ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Частиною 2 цієї ж статті передбачено, що порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Таким чином, за 1 робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайнятого інвалідом в 2009 році, відповідач до 16.04.2010 р. повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 16284,00 грн. Дана сума заборгованості підтверджується звітом формою 10-ПІ № 3215 від 19.04.2010 р. та розрахунком заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій.

Посилання відповідача, на виконання всіх необхідних вимог, щодо працевлаштування інвалідів судом не приймається, з огляду на наступне. Відповідач зазначає, що своєчасно подавав звіти за формою №3-ПН, до центру зайнятості, про наявність вакансій, в яких повідомляв про наявність посади для працевлаштування інвалідів. Однак на доказ чого відповідачем надано лише звіти за квітень, липень та вересень 2009 року. При досліджені звітів судом не встановлено відмітки яка б ідентифікувала, що саме центр зайнятості отримував вказані звіти.

На противагу, чого позивачем до суду надано лист Нижньосірогозького районного центру зайнятості від 21.10.2010 №13-03-689 відповідно до якого, зазначається, що ТОВ Виробничо-комерційне підприємство "Лідер" на протязі 2009 року не подавало інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних місць для працевлаштування інвалідів) за формою 3-ПН "Звіт про наявність вакансій".

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

З огляду на вказане, суд вважає що позивачем доведено та документально підтверджено ті обставини на яки він посилається в позовній заяві. Натомість відповідачем не підтверджено та не надано належних доказів, які б підтвердили позицію викладену в запереченнях

Таким чином, приймаючи до уваги вищевикладене, а також те, що заборгованість по сплаті адміністративно-господарських санкцій та пені, відповідачем не сплачено, сума заборгованості складає 16792,56 грн.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 8, 9, 12, 19, 158-163, 167 Кодексу Адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційного підприємства "ЛІДЕР" (код ЄДРПОУ 32725537) на користь Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (одержувач УДК у м. Херсоні, код 24104230, МФО 852010, р/р 31219230700002, банк ГУДКУ по Херсонській області) адміністративно-господарські санкції у розмірі 16284,00 грн. (шістнадцять тисяч двісті вісімдесят чотири грн. 00 коп.) та пеню в сумі 508,56 грн. (п'ятсот вісім грн. 56 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення. В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Горшков В.М.

кат. 10.3.4