Ухвала суду № 141600788, 11.11.2026, Дніпровський районний суд міста Києва

Дата ухвалення
11.11.2026
Номер справи
755/14858/26
Номер документу
141600788
Форма судочинства
Кримінальне
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

Справа №:755/14858/26

Провадження №: 1-кс/755/5037/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" листопада 2026 р. Дніпровський районний суд міста Києва (далі - Суд) у складі слідчого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 та сторін кримінального провадження: прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві клопотання прокурора Дніпровської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14 вересня 2026 року за № 12026100040002188 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст.289, ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу (далі КК) України, установив:

І. Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається

Прокурор Дніпровської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді з цим клопотанням про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного, яке умотивували дійсністю у провадженні обставин визначених п.п. 1-3 ч. 1 ст. 194, ст. 177, 184 Кримінального процесуального кодексу (далі КПК) України.

ІІ. Встановлені органом досудового розслідування обставини та наведені відомості щодо доцільності застосування заходу забезпечення кримінального провадження

СВ Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві здійснювалося досудове розслідування вказаного кримінального провадження за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст.289, ч.4 ст.185 КК України.

14 вересня 2026 року ОСОБА_5 затримано в порядку ст.208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України.

У ході досудового розслідування 15 вересня 2026 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст.289, ч.4 ст.185 КК України.

Ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 16 вересня 2026 стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 12 листопада 2026 року включно.

06 листопада 2026 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні скеровано до Дніпровського районного суду м. Києва та передано на розгляд судді ОСОБА_6 . Згідно довідки, виданої помічником судді, суддя ОСОБА_6 з 03.11.2026 перебуває у нарадчій кімнаті у іншій справі та орієнтовною датою виходу судді з нарадчої кімнати є 16.11.2026.

Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, доводиться стороною обвинувачення зібраними у кримінальному провадженні доказами, у т.ч.: протоколами прийняття заяви про вчинене правопорушення; протоколом огляду місця події; протоколом допиту потерпілого; протоколами допиту свідків; протоколами перегляду відеозаписів; протоколом слідчого експерименту; висновком судової транспортної товарознавчої експертизи.

Зокрема, на даний час, існують наступні ризики, передбачені ст. 177 КПК, а саме:

- може переховуватись від суду вказує те, що усвідомлюючи невідворотність реального покарання за вчинений злочин, ОСОБА_5 намагатиметься уникнути кримінальної відповідальності шляхом зміни місця проживання, неявки на виклики суду. Санкції статтей, що інкримінуються обвинуваченому, передбачають покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років.

Крім цього, обвинувачений ОСОБА_5 не має міцних соціальних зв`язків у місті Києві, постійного місця роботи, що додатково вказує на обґрунтованість такого ризику;

- може впливати на потерпілого і свідків у кримінальному провадженні з метою зміни останніми показань в частині фактичних обставин вказує те, що ОСОБА_5 відомі особи, які допитані як потерпілий і свідки у кримінальному провадженні, а також йому відомо про те, що показання цих осіб мають важливе значення для судового розгляду і доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

Більше того, той факт, що ці особи були допитані під час досудового розслідування не усуває такого ризику, оскільки він продовжує існувати до моменту безпосереднього отримання їхніх показань судом під час досудового розгляду відповідно до принципу безпосередності;

- може вчинити інші кримінальні правопорушення вказує те, що обвинувачений ОСОБА_5 на момент вчинення злочину ніде не навчався та не працював, а тому з метою отримання засобів для існування може продовжити свою протиправну діяльність та вчиняти нові злочини проти власності.

Більше того, ОСОБА_5 станом на момент вчинення злочинів, які йому інкримінуються, уже був обвинуваченим у іншому кримінальному провадженні про злочин проти власності, яке перебувало на розгляді у Дніпровському районному суді міста Києва.

Зазначені обставини дають підстави для висновку, що інший більш м`який запобіжний захід, крім тримання під вартою, не зможе ефективно попередити спроби ухилитися від досудового розслідування та суду, а також для запобігання ризикам, які зазначені в клопотанні.

ІІІ. Позиції сторін

Прокурор групи прокурорів - прокурор Дніпровської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 заявлене клопотання підтримав у повному обсязі, просив задовольнити, з підстав викладених у його мотивувальній частині, у т.ч. з урахуванням того, що обставини визначені у п.п. 1-3 ч. 1 ст. 194, ст. 177, 184 КПК є дійсними.

Сторона захисту - адвокат ОСОБА_4 просив застосувати запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт. Ризики відповідно до ст. 177 КПК України в даному кримінальному провадженні низькі або ж взагалі мінімальні.

ІV. Процедура

Порядок, встановлений КПК (процесуальний порядок, форма, процедура), як певна послідовність (кроки) прийняття кримінальних процесуальних рішень і здійснення кримінальних процесуальних дій (Верховний суд України постанова від 16.03.2017 у справі № 671/463/15-к), з питання, котре виникло в цій справі, а саме умов розгляду клопотань про продовження строку тримання під вартою, коли обвинувальний акт надійшов до суду, але підготовче засідання не проведено, передбачає таке.

Згідно ч. 6 ст. 199 Кримінального процесуального кодексу (далі КПК) України згідно із Законом № 2690-IX від 18.10.2022 «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини» у разі закінчення строку запобіжного заходу до проведення підготовчого судового засідання прокурор не пізніше ніж за п`ять днів до закінчення строку дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу може подати клопотання про його продовження.

В цій справі з`ясовано, що обвинувальний акт в наведеному кримінальному провадженні щодо обвинуваченої особи направлено до Дніпровського районного суду м. Києва, однак підготовче провадження не проведено по цей час.

Згідно ч. 3 ст. 314 КПК у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти такі рішення: 1) затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 цього Кодексу; 2) закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 4-8, 10 частини першої або частиною другою статті 284 цього Кодексу; 3) повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу; 4) направити обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру до відповідного суду для визначення підсудності у випадку встановлення непідсудності кримінального провадження; 5) призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру; 6) доручити представнику персоналу органу пробації скласти досудову доповідь.

Відповідно до ст. 315 КПК якщо під час підготовчого судового засідання не будуть встановлені підстави для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 частини третьої статті 314 цього Кодексу, суд проводить підготовку до судового розгляду.

З метою підготовки до судового розгляду суд: 1) визначає дату та місце проведення судового розгляду; 2) з`ясовує, у відкритому чи закритому судовому засіданні необхідно здійснювати судовий розгляд; 3) з`ясовує питання про склад осіб, які братимуть участь у судовому розгляді; 4) розглядає клопотання учасників судового провадження про: здійснення судового виклику певних осіб до суду для допиту; витребування певних речей чи документів; здійснення судового розгляду в закритому судовому засіданні. 5) вчиняє інші дії, необхідні для підготовки до судового розгляду.

Тим самим, наведене указує на те, що в силу норм ст. 314, 315 КПК, прокурор має змогу, у порядку передбаченому ч. 6 ст. 199 указаного Кодексу, звертатися до слідчого судді «до проведення підготовчого судового засідання», котре в свою чергу пов`язане щонайменше з настанням у справі обставин визначених ч. 2 ст. 315 КПК, а в цьому провадженні судом у справі дії визначені ч. 2 ст. 315 КПК не вчинялися.

На факт того, що підготовче засідання не проведене указує і те, що у проваджені відсутнє судове рішення визначене п. 5 ч. 3 ст. 314 КПК.

Отже, звернення було розподілено на слідчого суддю у порядку ч. 6 ст. 199 Кримінального процесуального кодексу (далі КПК) України згідно із Законом № 2690-IX від 18.10.2022 «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини».

Органом досудового розслідування є Дніпровське УП ГУ НП в м. Києві, відповідно вказане клопотання подане до слідчого судді з дотриманням правил підсудності визначених ст. 199 КПК.

Особа у відношенні, якої унесено клопотання має статус обвинуваченого, оскільки згідно ч. 2 ст. 42 КПК обвинуваченим (підсудним) є особа, обвинувальний акт щодо якої переданий до суду в порядку, передбаченому статтею 291 цього Кодексу, що і має місце в цій справі.

В силу норм ч. 1 ст. 197 КПК строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів, відповідно доречність продовження строку запобіжного заходу судом аналізується саме через призму даного строку (60 днів).

V. Опис встановлених обставин щодо порушеного питання

Досудовим розслідуванням встановлено, що 11 вересня 2026 року, близько 23 год. 00 хв., ОСОБА_5 , перебуваючи разом із ОСОБА_7 по вул. Остафія Дашкевича, 1а, звернули увагу на припаркований на узбіччі автодороги автомобіль марки «Ланос», синього кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , та у цей час у них виник злочинний умисел, направлений на незаконне заволодіння вказаним транспортним засобом.

Того ж дня, 11 вересня 2026 року, близько 23 год. 10 хв., реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на незаконне заволодіння транспортним засобом, діючи з корисливих мотивів, за попередньою змовою, з метою подальшого обернення на власну користь, при цьому усвідомлюючи негативні суспільно небезпечні наслідки свого діяння, впевнившись, що за їхніми протиправними діями ніхто не спостерігає, скориставшись відсутністю власника та очевидців, ОСОБА_7 , помітивши, що дверцята автомобіля не замкнені, шляхом вільного доступу відчинив водійські дверцята, взяв за кермо автомобіль для скерування напрямку руху, та за допомогою фізичної сили, разом з ОСОБА_5 , почали штовхати автомобіль вздовж проїжджої частини в сторону вул. Алішера-Навої.

В подальшому, за допомогою інших водіїв, яким не було відомо про злочинний умисел ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , відбуксирували автомобіль марки «Ланос», синього кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , який на праві користування належить ОСОБА_8 , до вул. Стальського в м. Києві, де залишили поблизу будинку №4, тим самим незаконно заволоділи вказаним транспортним засобом.

Таким чином, ОСОБА_7 спільно з ОСОБА_5 своїми діями, які виразились у незаконному заволодінні транспортним засобом, марки «Ланос», синього кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , завдали потерпілій ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , майнової шкоди на суму 84 553 гривні 88 копійок.

Таким чином, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , обвинувачується у незаконному заволодінні транспортним засобом, вчиненому за попередньою змовою, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України.

Крім того, у зв`язку з військовою агресією Російської Ф едерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому, на підставі відповідних Указів Президента України неодноразово продовжувався та станом на день вчинення кримінального правопорушення являється діючим.

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , діючи з корисливих спонукань, 12.09.2026 року в невстановлений досудовим розслідуванням час, вступив в злочинну змову з ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та вирішив вчинити умисний корисливий злочин проти власності за наступних обставин.

Так, 11 вересня 2026 року попередньо незаконно заволодівши транспортним засобом марки «Ланос», синього кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , 12 вересня 2026 року, тобто під час дії воєнного стану в Україні, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 разом з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебували за адресою: м. Київ, вул. Стальського, 4, де був припаркований автомобіль марки «Ланос», синього кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , який на праві користування належить ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та в них виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), за попередньою змовою, вчинене в умовах воєнного стану групою осіб.

Реалізуючи спільний злочинний умисел, діючи за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , користуючись тим, що авто не замкнене, відчинили його та шляхом вільного доступу викрали комплектуючі запчастини та чотири колеса з диками загальною вартістю 13 251 гривня 83 копійки.

В подальшому викраденими запчастинами розпорядилися на свій розсуд, чим завдали майнової шкоди потерпілій ОСОБА_8 на суму 13 251 гривню 83 копійки.

Таким чином, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, а саме у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), за попередньою змовою групою осіб, вчиненого в умовах воєнного стану.

Щодо особи обвинуваченого, встановлено такі відомості, як-то:

- ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, уродженець м. Київ, з середньою технічною освітою, не працюючий, не одружений, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий (28.08.2026 року до Дніпровського районного суду м. Києва скеровано акт за ч. 4 ст. 185 КК України);

- станом здоров`я прийнятний;

Ухвалою суду від 16 вересня 2026 року задоволено клопотання старшого слідчого СВ Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_9 про обрання (застосування) запобіжного заходу у вигляді утримання під вартою відносно ОСОБА_5 , з підстав дійсності обставин передбачених п. 1-3 ч. 1 ст. 194, 199 КПК.

VІ. Правове регулювання питання

Згідно ч. 1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Заходами забезпечення кримінального провадження є: 9) запобіжні заходи (ч. 2 ст. 131 КПК України).

Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.

З положень норм речення 2 ч. 6 ст. 199 КПК України слідує, що розгляд клопотання про продовження строку тримання під вартою здійснюється слідчим суддею за правилами цієї статті, котра у свою чергу передбачає, що таке звернення (клопотання), крім відомостей, зазначених у ст. 184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Стаття 184 КПК передбачає, що клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу подається до місцевого загального суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, […], і повинно містити: 1) короткий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, […]; 2) правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 3) виклад обставин, що дають підстави […], обвинувачувати особу у вчиненні кримінального правопорушення, […]; 4) посилання на один або кілька ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу; 5) виклад обставин, на підставі яких […], прокурор дійшов висновку про наявність одного або кількох ризиків, зазначених у його клопотанні, […]; 6) обґрунтування неможливості запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів;

Згідно норм ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини визначені п. 1 - п. 3 частини 1 даної статті та згідно з положеннями ст. 178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, оцінити дані, що характеризуються особу підозрюваного та визначені у п. 1- п. 11 частини 1 вказаної статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті (ч. 1 ст. 177 КПК України).

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

VІІ. Оцінка слідчого судді

Слідчий суддя, заслухавши думку сторін провадження, дослідивши надані ними матеріали та проаналізувавши в системному зв`язку усі наявні на час розгляду клопотань відомості, які мають пряме та опосередковане значення при вирішення порушених питань, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин, приходить до наступного.

Порядок встановлений КПК України (процесуальний порядок, форма, процедура), як певна послідовність (кроки) прийняття кримінальних процесуальних рішень і здійснення кримінальних процесуальних дій (Верховний суд України постанова від 16.03.2017 у справі № 671/463/15-к) та з порушеного питання регламентує, що застосування запобіжного заходу здійснюється у конкретному кримінальному провадженні та вимагає досить детального аналізу не тільки фактичних обставин вчинення правопорушення, але й врахування особи, яка є ймовірним суб`єктом його вчинення.

Перелік обставин, які б свідчили «за» або «проти» обрання запобіжного заходу, може бути лише приблизним і не є вичерпним. З огляду на це, у кожному випадку при розгляді клопотання щодо запобіжного заходу суд вирішуючи питання, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини з числа передбачених ст. 178 вказаного Кодексу.

В цій ситуації відносно обвинуваченого встановлено відомості вказані у п. VІ цієї ухвали, а тому, вирішуючи по суті поставлене питання, Суд має з`ясувати наявність ряду обставин, на які вказує прокурор:

(і) щодо обґрунтованості підозри

Поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві, однак кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (частина 5 статті 9 КПК), а відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (наприклад, пункт 32 рішення у справі «Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom» від 30 серпня 1990 року (заяви № 12244/86, 12245/86; 12383/86, https://hudoc.echr.coe.int/rus?i=001-57721) термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (пункт 175 рішення ЄСПЛ від 21 квітня 2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04, https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/974_683#Text).

Обвинувальний акт стосовно обвинуваченого направлено до суду.

Згідно п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК обвинувачення - твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

Наведеного достатньо для висновку, не вирішуючи питання про доведеність вини під час розгляду клопотань, що підозра відповідає стандарту переконання «обґрунтована підозра».

(іі) щодо наявності ризиків

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання наявним ризикам, у той час як підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України (ч. 2 ст. 177 КПК України).

Ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності здійснення підозрюваним зазначених дій.

При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Зазначений стандарт доказування (переконання) Суд використовує для перевірки наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, у цьому кримінальному провадженні.

З його (стандарту) урахуванням слід погодитися з доводами клопотання про наявність ризиків:

(а) переховування від суду, який визначати з урахуванням того, що у рішенні ЄСПЛ «Loizidou проти Туреччини» від 18 грудня 1996 року (заява № 15318/89, п. 43, 53), у тому числі йшлося про події, що мали місце на території Республіки Кіпр під час окупації частини її території Туреччиною та судом було прямо зазначено, що норми Конвенції не можуть застосовуватись у відриві від реального стану справ та загального контексту проблеми.

Суд враховує фактичну ситуацію в Україні, а саме те, що з 24 лютого 2022 року відповідно до Указу Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» на території нашої держави введений воєнний стан, який триває по цей час.

Введення в країні воєнного стану було обумовлено збройною агресією Російської Федерації проти України, розпочатої 20 лютого 2014 року, внаслідок чого частина території України (Автономна Республіка Крим і місто Севастополь) є анексованою, деякі райони Донецької та Луганської областей є тимчасово окупованими, а сама збройна агресія починаючи з 24 лютого 2022 року набула повномасштабного характеру (див. п. 5.1 Рішення КС України від 06.04.2022 № 1-р(ІІ)/2022 у справі № 3-192/2020 (465/20), відповідно, на думку слідчого судді, положення КПК України не можуть застосовуватись у відриві від реального стану справ в України та загального контексту проблеми, викликаної збройною агресією РФ.

Підсумовуючи наведене, Суд зауважує, що до обставин ризику втечі безумовно належить військова агресія проти України, яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях (див. в т.ч. з цього питання пункт 8 рекомендацій Ради суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, котрі відповідають критеріям офіційних згідно Рішення РС України № 23 від 05.08.2022).

Також, при вирішенні питання щодо запобіжного заходу, Суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі наявні обставини, зокрема, серед таких обставин підлягає оцінюванню «тяжкість покарання», що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується (п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК України).

Це твердження узгоджується із позицією ЄСПЛ, викладеною у рішенні по справі «Ilijkov v Bulgaria» від 26.06.2001 (§ 80, заява № 33977/96), за якою суворість можливого вироку є відповідним елементом в оцінці ризику ухилення, а погляд на серйозність обвинувачення проти заявника дає уповноваженим органам можливість обґрунтовано вважати, що такий початковий ризик був встановлений, та у рішенні по справі «Punzelt v. Czech Republic» від 25.04.2000 (§ 76, заява № 31315/96), відповідно до якого при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання.

Разом з тим зазначена обставина має враховуватися крізь призму суб`єктивного сприйняття особою можливої загрози настання покарання за вчинення правопорушення, тобто фактично йдеться про ту потенційну загрозу, настання якої вона може спробувати уникнути. Саме тому, на думку суду, комплексний аналіз суворості можливого покарання має включати не тільки вид і міру санкції, передбаченої КК України, але й інші обставини негативного характеру для особи, яких вона може зазнати не тільки в результаті постановлення обвинувального вироку, але й під час самого розгляду.

Небезпеку переховування від правосуддя, на думку суду, не можна виміряти тільки залежно від тяжкості можливого покарання з точки зору самої санкції статті КК, адже її треба визначати з урахуванням низки інших релевантних чинників, які можуть або підтвердити наявність небезпеки переховування від правосуддя, або зробити її незначною, зокрема, треба враховувати характер особи, його моральні якості, наявні кошти, зв`язки з державою, у якій його переслідували за законом, а також його контакти. В цьому ключі тяжкість є тільки релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.

Відповідно, забезпечуючи таку оцінку, Суд враховує, що (1) обвинувачений підозрюється у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення, яке, відповідно до ст. 12 КК України, є тяжкими злочинами, за який може бути призначено покарання у виді позбавлення волі на строк до 8 років, що в поєднанні (2) з даними про його особу, зокрема, характер, моральні якості, наявні кошти, зв`язки з державою, контакти, вказують на те, що в сукупності ці обставини дають підстави вважати, що серйозність покарання, в даному випадку, є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти;

(b) щодо ризику впливу, то оцінюючи його наявність у кримінальному провадженні, слідчий суддя виходить з встановленого КПК України порядку отримання показань від свідків у кримінальному провадженні на різних його етапах, та вважає, що ризик такого впливу зберігається до отримання показань свідків безпосередньо судом під час розгляду справи по суті. Тим самим, не виключена ймовірність того, що підозрюваний, не будучи обмежений у спілкуванні із свідками та потерпілою, яким відомі обставини вчинення злочину, у яких останній підозрюється, може здійснювати на них вплив шляхом підбурювання, вмовляння, залякування, підкупу, з метою їх спонукання до ненадання в суді показань, перекручування або спотворення обставин, які їм достовірно відомі, з метою уникнення кримінальної відповідальності. Тобто, наявність ризику впливу існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів під час проведення досудового розслідування, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань та дослідження їх судом;

(c) ризики перешкоджання провадження, є ґрунтовними за обставин цього провадження з мотивів вказаних прокурором у клопотанні;

(d) ризик вчинення іншого кримінального правопорушення є дійсним з огляду на характер підозри в цьому провадженні, котрий стосується, у розумінні ст. 2, 11 КК.

Відповідно є доведеними обставини, визначені п. 2 ч. 1 ст. 194 КПК України.

(ііі) щодо недостатності застосування більш м`яких запобіжних заходів

Відповідно до ст. 194 КПК України наявність ризику є підставою для застосування запобіжного заходу, а тому визначаючись з тим, який саме запобіжний захід на даному етапі у кримінальному провадженні убезпечить від його настання, суд ураховує таке.

Більш м`якими запобіжними заходами, у порівнянні з триманням під вартою, є 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт.

При оцінці можливості застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, Суд використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м`які запобіжні заходи ніж окреслені заявником по відношення до кожного з обвинувачених не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.

При цьому КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений при застосуванні до нього більш м`якого запобіжного заходу обов`язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на нього процесуальні обов`язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена пунктами 1-5 частини 1 статті 177 КПК, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість допустити це в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

З огляду на викладене Суд у ракурсі установлених фактичних обставин уважає, що на даному етапі кримінального провадження лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого (1) буде необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки та (2) зможе запобігти ризикам, які передбачені статтею 177 КПК, та які були встановлені судом.

Обставини визначені ст. 199 КПК є дійсними, адже в т.ч. завершити розгляд справи до закінчення строку дії даного заходу забезпечення кримінального провадження не є можливим.

Відповідно Суд сприймає критично з даного питання доводи сторони захисту щодо відсутності обставин визначених п. 3 ч. 1 ст. 194 КПК, тим паче в ключі того, що відповідно до ст. 199 КПК суд насамперед зобов`язаний перевірити обставини, які свідчать про те, що заявлені ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не зменшилися, апріорі з`явились нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, та до вказаних обставин (ризиків) безумовно належить військова агресія проти України, яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку.

(iv) інші питання

Також, на виконання вимог ч. 3 ст. 183 КПК України, яка регламентує, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом, у провадженні слід визначити відповідну заставу.

При визначенні її (застави) розміру слідчий суддя виходить з наступного.

Згідно ч. 4, 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Розмір застави визначається у таких межах … 2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При цьому, положення КПК України та практика ЄСПЛ орієнтують на такі критерії, які слід врахувати при визначені розміру застави: (1) обставини кримінального правопорушення; (2) особливий характер справи; (3) майновий стан; (4) його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; (5) масштаб його фінансових операцій; (6) даних про особу; (7) встановлені ризики, передбачених статтею 177 КПК України; (8) «середовище»; (9) помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин; (10) шкода, завдана кримінальним правопорушенням.

У контексті обставин цього кримінального правопорушення Суд вважає, що застава в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, здатна буде забезпечити виконання покладених на підозрюваного обов`язків та запобігти встановленим ризикам.

Така сума (застави) оцінена враховуючи дані про особу та її поведінку, активи та взаємовідносини з іншими особами. Іншими словами, розмір застави обумовлюється судом тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні.

Щодо питання доречності покладення обов`язків з числа регламентованих ч. 5 ст. 194 КПК України, то слід відмітити таке.

Згідно ч. 3 ст. 183 КПК України, в ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Відповідно з урахуванням установлених обставин цього кримінального провадження на переконання слідчого судді слушним є покладення на підозрювану у разі унесення застави наступних обов`язків: прибувати до слідчого із встановленою періодичністю; не відлучатися із населеного пункту - м. Київ, без дозволу слідчого, прокурора або суду, залежно від стадії кримінального провадження; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, залежно від стадії кримінального провадження.

Позаяк, саме вони будуть пропорційними, помірними, та такими, що не становитимуть надмірний тягар для підозрюваної особи, у зв`язку з чим не суперечитимуть п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України, та будуть здані уникнути настання у провадженні обставин визначених ст. 177 цього ж Кодексу.

VIII. Висновок

Отже, у кримінальному провадженні у відношенні підозрюваного є дійсними та доведеними обставини передбачені п.п. 1-3 ч. 3 ст. 132, п.п. 1-3 ч. 1 ст. 194 КПК України.

Таким чином, вказане клопотання прокурора Дніпровської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_10 слід задовольнити, натомість у задоволенні клопотання захисника слід відмовити.

При цьому, в силу ч. 7 ст. 182 КПК України, підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

На підставі викладеного, керуючись статтями 369-372, 376, 395 Кримінального процесуального кодексу України, Суд постановив:

клопотання - задовольнити.

Продовжити відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою, в ДУ «Київський слідчий ізолятор» у межах шістдесяти діб, а саме до 09 січня 2027 року.

Визначити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 66 560 гривень 00 копійок у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на рахунок ТУДСА у місті Києві (одержувач - ТУДСАУ у місті Києві, код ЄДРПОУ - 26268059, банк одержувач - Державна казначейська служба України м. Київ, МФО - 820172, розрахунковий рахунок - р/р № UA128201720355259002001012089).

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі визначеному в ухвалі суду, протягом строку її дії.

У разі внесення застави зобов`язати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прибувати до слідчого за першою вимогою у межах цього кримінального провадження та, у відповідності до положень ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти наступні обов`язки:

? прибувати до суду із встановленою періодичністю;

? не відлучатися із населеного пункту - м. Київ, без дозволу суду;

? повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

Визначити 2 місячний термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави, з дня її внесення.

З моменту звільнення з-під варти, у зв`язку з внесенням застави, підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, з урахуванням того, що у випадку, коли слідчий суддя з посиланням на ч. 2 ст. 376 КПК України постановив ухвалу та оголосив її резолютивну частину, а повний текст ухвали оголосив в інший день, строк подачі апеляційної скарги обчислюється, відповідно до висновку Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду викладеного у постанові від 27 травня 2019 року у справі № 461/1434/18, з дня оголошення резолютивної частини ухвали.

Визначити час проголошення повного тексту ухвали - 17:05 год. 16 листопада 2026 року.

Слідчий суддя ОСОБА_11

Часті запитання

Який тип судового документу № 141600788 ?

Документ № 141600788 це Ухвала суду

Яка дата ухвалення судового документу № 141600788 ?

Дата ухвалення - 11.11.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141600788 ?

Форма судочинства - Кримінальне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141600788 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Дані про судове рішення № 141600788, Дніпровський районний суд міста Києва

Судове рішення № 141600788, Дніпровський районний суд міста Києва було прийнято 11.11.2026. Форма судочинства - Кримінальне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити необхідні відомості.

Судове рішення № 141600788 відноситься до справи № 755/14858/26

Це рішення відноситься до справи № 755/14858/26. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша система дозволяє пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість детального налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку інформації. Це дозволяє продуктивно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141600786
Наступний документ : 141600793