Рішення № 141597118, 17.11.2026, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Дата ухвалення
17.11.2026
Номер справи
629/7018/26
Номер документу
141597118
Форма судочинства
Цивільне
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

Справа № 629/7018/26

Номер провадження 2/629/2731/26

Р I Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17.11.2026 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі:

головуючого - судді Солодовник І.С.,

при секретарі Чередниченко М.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Лозова Харківської області цивільну справу за позовною заявою представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернувся до суду з позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якій зазначає, що 11.11.2025 р. між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір (оферти) № 11.11.2025-100001325, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 20000 грн.; строком на 217 днів, дата повернення кредиту 15.06.2026 р.; продовження (лонгація, пролонгація) строку кредитування/строку виплати кредиту/строку договору не передбачена; процентна ставка «Стандарт» фіксована незмінна у розмірі 1% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 3 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів; процентна ставка «Економ» - фіксована незмінна у розмірі 0,5% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процента ставка «Стандарт»; комісія, пов`язана з наданням кредиту 9% від суми кредиту, що становить 900 грн; комісія за обслуговування кредитної заборгованості 900 грн. у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом; сторони домовилися, що у разі прострочення Позичальником виконання будь-якого грошового зобов`язання за договором він зобов`язаний на вимогу Кредитодавця сплатити суму заборгованості з урахуванням 170000 % річних від суми заборгованості за весь час прострочення відповідно до ст. 625 ЦК України.

Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало належним чином та в повному обсязі, шляхом перерахування кредитних коштів на рахунок позичальника № НОМЕР_1 . Однак, відповідач не виконав належним чином умов кредитного договору.

Таким чином, відповідач має непогашену заборгованість перед ТОВ «Споживчий центр» за кредитним договором в розмірі 64400 грн., з яких: 20000 грн. заборгованість за тілом кредиту; 29000 грн заборгованість за відсотками; 1800 грн. заборгованість за комісією (пов`язана з надання кредиту); 3600 грн. заборгованість за додатковою комісією (за обслуговування кредитної заборгованості); 10000 грн. заборгованість за відсотками, нарахованими ст. 625 ЦК України.

У зв`язку з викладеним, представник позивача просить суд стягнути з відповідача на користь ТОВ «Споживчий центр» суму заборгованості за кредитним договором № 11.11.2025-100001325 від 11.11.2025 р. в розмірі 64400 грн., стягнути з відповідача на користь позивача суму сплаченого судового збору в сумі 2662,40 грн., та витрати, пов`язані з надсиланням стороні відповідача позовної заяви у паперовій формі листом з описом вкладення у розмірі 134,58 грн.; докази щодо понесення судових витрат на оплату правничої допомоги будуть подані протягом 5 днів після ухвалення судового рішення.

04.09.2026 р. через систему «Електронний суд» відповідач ОСОБА_1 подав відзив на позовну заяву, в якому просить позовні вимоги ТОВ «Споживчий центр» задовольнити частково, стягнути з нього заборгованість за тілом кредиту в розмірі 20000 грн, у задоволенні решти позовних вимог (щодо стягнення 29000 грн. відсотків, 3600 грн. комісії та 10000 грн. за 625 ЦК України) відмовити повністю та здійснити перерозподіл судових витрат пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. В обґрунтування вказав, що він є військовослужбовцем та проходить військову службу у Збройних Силах України. Зазначив, що відповідно до ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або які приймають участь у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсотки за користування кредитом, штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами не нараховуються. Окрім того, кредитодавець позбавлений права нараховувати будь-які відсотки, комісії, штрафи, пеню та проценти за ст. 625 ЦК України за весь період проходження відповідачем військової служби, у зв`язку з чим вважає, що стягненню підлягає виключно заборгованість за тілом кредиту в розмірі 20000 грн, а решта нарахувань на загальну суму 42600 грн. є повністю незаконними та підлягають виключенню з розрахунку (а.с. 58-60).

07.09.2026 р. через систему «Електронний суд» представником позивача подано відповідь на відзив, в якому представник просить позовні вимоги задовольнити та розгляд справи здійснювати без участі представника позивача. В обґрунтування зазначив, що обрахування загальних витрат за споживчим кредитом базуються на припущені, що позичальник буде виконувати свої зобов`язання належним чином, а саме згідно з графіком платежів. У випадку належного виконання кожного окремого зобов`язання згідно з графіком платежів кошти погашали б вимоги позивача у відповідності до частині 1 статті 534 ЦК України, таким чином було б погашено першочергово комісію та проценти, а решта коштів погасила б базу розрахунку. У випадку належного виконання зобов`язання проценти наступного чергового періоду були б обраховані враховуючи зменшену базу розрахунку. Тобто, положення паспорту споживчого кредиту стосовно формули обрахування денної процентної ставки, застосовуючи загальні витрати за споживчим кредитом, були додані у відповідності вимог Закону України «Про споживче кредитування» мають інформаційно-орієнтовний характер, та обраховуються на припущенні належного виконання зобов`язання позичальником.

Окрім того, ВП ВС у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 та від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 зазначає, що боржник не звільняється від зобов`язань зі сплати нарахованих у межах строку кредитування, зокрема до пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, процентів за «користування кредитом». Установлений кредитним договором строк кредитування лише визначає часові межі, в яких проценти за «користування кредитом» можуть нараховуватись, не скасовуючи при цьому обов`язок боржника щодо їх сплати. Отже, якщо позичальник прострочив виконання зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів за «користування кредитом», сплив строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту не може бути підставою для невиконання такого зобов`язання. Зазначене також є підставою для відповідальності позичальника за порушення грошового зобов`язання. Таким чином, загальні витрати за споживчим є співмірними, враховуючи строк кредитування. Жодних нарахувань поза межами строку кредитування, зокрема, у порядку, передбаченому ст. 625 ЦК України, позивачем не здійснювалось, а позовні вимоги не заявлялись. Слід звернути увагу, що Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набув чинності 24.12.2023. Отже, враховуючи дату укладення кредитного договору, денна процентна ставка передбачена договором є застосованою та законною.

Представник позивача зазначає, що матеріали справи не містять жодних розрахунків, які б спростовували правильність розрахунків заборгованості долучених до матеріалів справи позивачем, а за висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 11.07.2018 р. у справі №753/7883/15, доводи сторони про необґрунтованість розрахунку кредитної заборгованості є безпідставними, якщо на його спростування сторона не надала власного розрахунку. Оскільки ТОВ «Споживчий центр» не є банківською установою, а має статус фінансової установи, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, зокрема надання кредитів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, тому не може надати первинні банківські документи, а відтак наданий суду позивачем розрахунок є належним та допустимим доказом заборгованості та її розміру у справі. Крім того, будь-яких претензій щодо невиконання позивачем свого обов`язку по наданню коштів протягом дії договору відповідач не заявляв.

Щодо комісії, пов`язаної із наданням послуги, а саме: перерахування кредитодавцем коштів на рахунок, вказаний позичальником, з використанням стороннього сервісу інтернет-еквайрингу, ТОВ «Споживчий центр» надає кошти у кредит без відкриття рахунків у власній установі, на відміну від банківського кредиту, то плата за надання кредиту, на картку, зазначену позичальником, є виправданим. Відповідач не був позбавлений права отримати кредит у відділенні ТОВ «Споживчий центр», уникнувши додаткових витрат. Отже, і комісія за обслуговування пов`язана з наданням ряду перелічених послуг, а саме: організацію та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях; забезпечення надання можливості робити платежі онлайн на відділеннях; забезпечення надання можливості відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет як віддалено, так і на відділеннях; забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу; консультаційні послуги; інші послуги, які прямо не вказані в даному пункті, однак, надання яких забезпечено кредитодавцем та пов`язане з обслуговуванням кредитної заборгованості. Безоплатність надання цих послуг законодавством не встановлена. Договором застережено, що до складу даної комісії не включено послуги, які кредитодавець зобов`язаний надавати позичальнику безоплатно відповідно до чинного законодавства. Своїм підписом на договорі відповідач також підтвердив, що ознайомлений з усіма умовами, в тому числі, й порядком та строками повернення кредиту та сплати процентів, розуміє та зобов`язується їх виконувати. За відсутності доказів оскарження відповідачем умови договору щодо встановлення комісії, відсутні підстави для відмови у стягненні вказаного платежу з відповідача.

Щодо наданих документів стосовно проходження військової служби, то копія/відсутність копії військового квитка не дозволяє встановити дату прийняття на військову службу, період та вид проходження військової служби. Як вже зазначалося вище, згідно з роз`ясненнями НБУ у листі від 02 вересня 2014 року № 18-112/48620, наданий відповідачем перелік документів є неповним та недостатнім доказом перебування останнього на військовій службі, а отже, відповідач не звільняється від відповідальності погашення заборгованості за вказаним договором. Отже, відповідач не подав докази проходження ним військової служби на час дії строку кредитного договору. Тому, відповідач, як особа, яка не проходила військову службу під час дії кредитного договору, права на відповідну пільгу не має. Отже, відповідач не довів наявність у нього права на пільгу, як військовослужбовця. Доказів протилежного відповідач не надав (а.с. 48-57).

08.09.2026 р. через систему «Електронний суд» відповідач ОСОБА_1 подав заперечення на відповідь на відзив, в якому просить відмовити ТОВ «Споживчий центр» у задоволенні позовних вимог у частині стягнення нарахованих відсотків, комісій та штрафних санкцій, стягнути з нього на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором суворо у розмірі тіла кредиту - 20000 грн. В обґрунтування заперечень вказав, що ознайомившись із відповіддю на відзив, поданою представником позивача, категорично заперечує проти наведених у ній доводів та вважає їх безпідставними, юридично неспроможними та такими, що суперечать чинному законодавству України. Зазначені твердження є повністю хибними. Відповідачем разом із відзивом надано до суду: довідку про проходження військової служби (Форма 5), видану військовою частиною НОМЕР_2 від 04.06.2022 р. № 30 та посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_3 від 05.05.2025 р. Згідно з усталеною правовою позицією Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, Довідка за Формою 5 є офіційним документом державного зразка, скріпленим гербовою печаткою військової частини, який належним чином підтверджує призов особи за мобілізацією, зарахування до списків особового складу та безпосереднє проходження військової служби під час особливого періоду. Посилання позивача на внутрішній лист Міноборони 2014 р. не спростовує доказової сили Довідки Ф-5 та УБД, виданих уповноваженими органами державної влади відповідно до вимог чинного законодавства. Оскільки позивач не мав права нараховувати проценти та будь-які комісії/штрафи за весь період перебування його на військовій службі, єдиним законним розміром заборгованості є виключно сума отриманого тіла кредиту в розмірі 20000 грн (а.с. 45-47).

Представник позивача у судове засідання не з`явився, у поданій відповіді на відзив просив позовні вимоги задовольнити та розгляд справи здійснювати без участі представника позивача (а.с. 57).

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, подав до суду доповнення, в яких просив долучити до матеріалів справи письмові докази, а саме довідку про проходження військової служби, врахувати надані докази під час ухвалення рішення у справі та застосувати положення п. 15 ст. 14 Закону України № 2011-XII щодо звільнення його від сплати нарахованих відсотків, комісії, штрафів і пені та розгляд справи проводити за його відсутності на підставі наданих письмових заперечень та доказів у зв`язку з виконанням завдань за призначенням у складі Збройних Сил України (а.с. 80).

Перевіривши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд знаходить позов таким, що підлягає частковому задоволенню, оскільки у судовому засіданні встановлено, що 11.11.2025 р. на підставі заявки Позичальника від 11.11.2025 р. та Пропозиції ТОВ «Споживчий центр» про укладення кредитного договору (кредитної лінії) (оферта) від 11.11.2025 р. між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 11.11.2025-100001325 (кредитної лінії). Договір укладено в електронній формі та підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором (а.с. 14-21).

Згідно з умовами кредитного договору сума кредиту - 10000 грн. Строк, на який надається кредит 217 днів, дата повернення 15.06.2026 р. Процентна ставка «Стандарт» фіксована незмінна у розмірі 1% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом перших 3 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів. Процента ставка «Економ» - фіксована незмінна у розмірі 0,5% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процента ставка «Стандарт». Комісія, пов`язана з наданням Кредиту 9% від суми Кредиту та дорівнює 900 грн, яка нараховується Кредитором на обліковується в день видачі кредиту. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості 900 грн. у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Також сторони домовились, що у разі прострочення позичальником виконання будь-якого грошового зобов`язання за договором він зобов`язаний на вимогу кредитодавця сплатити суму заборгованості з урахуванням 170000 % річних від суми заборгованості за весь час прострочення відповідно до ст. 625 ЦК України.

Згідно з заявкою на укладення кредитного договору реквізити належного Позичальнику електронного платіжного засобу для перерахування коштів 4149-49ХХ-ХХХХ-1765.

Також ОСОБА_1 11.11.2025 р. підписано одноразовим ідентифікатором Паспорт споживчого кредиту, у якому викладено істотні умови, які за своїм змістом є аналогічними викладеними у кредитному договорі (а.с. 12-14).

На підставі Пропозиції ТОВ «Споживчий центр» про укладення додаткового договору (оферта) до кредитного договору (кредитної лінії) від 01.12.2025 р. між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 01.12.2025 р. було укладено додатковий договір (оферта) до кредитного договору (кредитної лінії) № 11.11.2025-100001325, за яким сторони домовились за взаємною згодою та ініціативою позичальника збільшити суму кредиту до 20000 грн. Так, позичальнику було надано другий транш у розмірі 10000 грн, який перераховано кредитодавцем на картку споживача № НОМЕР_1 . Строк кредиту 197 днів з дати його надання. Комісія, пов`язана з наданням кредиту 9% від суми 2-го траншу, що становить 900 грн. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості становить 1800 грн., починаючи з чергового періоду, наступного за першим черговим періодом. Також сторони домовились, що у разі прострочення позичальником виконання будь-якого грошового зобов`язання за договором він зобов`язаний на вимогу кредитодавця сплатити суму заборгованості з урахуванням 170000 % річних від суми заборгованості за весь час прострочення відповідно до ст. 625 ЦК України (а.с. 24-26).

Крім того, ОСОБА_1 01.12.2025 р. підписано одноразовим ідентифікатором Паспорт споживчого кредиту, у якому викладено істотні умови, які за своїм змістом є аналогічними викладеними у додатковому договорі до кредитного договору (а.с. 22-23).

Отже, між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору та додаткового договору до кредитного договору.

Як убачається з листів ТОВ «Універсальні Платіжні Рішення» вих. № 1-1804 від 18.04.2026 р. на картковий рахунок НОМЕР_4 в системі iPay.ua 917416806, 936137005 за договором кредиту № 11.11.2025-100001325 від 11.11.2025 р. та додатковим договором до нього № 11.11.2025-100001325-1 від 01.12.2025 р. були перераховані грошові кошти в розмірі 10000 грн 11.11.2025 р., 10000 грн 01.12.2025 р. (а.с. 27, 28).

Таким чином, кредитодавець виконав свої зобов`язання щодо надання грошових коштів у повному обсязі, шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 , реквізити якої надані споживачем при укладанні кредитного договору та додаткового договору до нього.

Всупереч умов кредитного договору та додаткового договору до нього, відповідач взяті на себе зобов`язання належним чином не виконував, у зв`язку з чим, виникла заборгованість.

Згідно з розрахунком заборгованості за договором № 11.11.2025-100001325 від 11.11.2025 р., заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 24.07.2026 р. становить 64400 грн, з яких: 20000 грн основний борг, 29000 грн відсотки, 5400 грн комісія, 10000 грн відсотки за ст. 625 ЦК України (а.с. 30-32).

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03.09.2015 р., електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до ч. 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Згідно з ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Отже, вищезазначені договори, укладено у відповідності до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» є електронними договорами, та вважаються такими, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.12.2020 у справі № 561/77/19.

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Таким чином, в судовому засіданні, на підставі наданих суду доказів, позивачем доведено факт укладення відповідачем ОСОБА_1 з ТОВ «Споживчий центр» кредитного договору № 11.11.2025-100001325 (кредитної лінії) від 11.11.2025 р. та додаткового договору до нього від 01.12.2025 р., а також фактичного отримання позичальником кредитних коштів у загальній сумі 20000 грн.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

До договору кредиту згідно з ст. 1054 ЦК України застосовуються загальні положення про договір позики.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

За змістом статті 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Уразі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ст. 1046 ЦК України).

Право кредитодавця нараховувати, передбачені договором проценти за кредитом, припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 444/9519/12 (провадження №14-10 цс 18) від 28 березня 2018 року.

Заперечуючи проти нарахування та стягнення відсотків за договором, відповідач посилається на п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», згідно з яким на весь час призову військовослужбовцям не нараховуються штрафні санкції, пеня та проценти за користування кредитом. Оскільки відповідач є особою, яка брала та бере безпосередню участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України, тому підпадає під дію, зазначеної норми, а тому нарахування відсотків у заявленому розмірі підлягають виключенню з розрахунку заборгованості в повному обсязі.

Відповідно до підпункту 3 пункту 4 розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» від 20 травня 2014 року статтю 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» доповнено пунктом 15, згідно з яким, військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Пунктом 3 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» дію підпункту 3 пункту 4 розділу І цього Закону поширено на військовослужбовців з початку і до закінчення особливого періоду, а на резервістів та військовозобов`язаних - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду, на час проходження військової служби.

Згідно з положеннями Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 р. зі змінами, особливим періодом є період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

В Україні особливий період розпочався з моменту оголошення Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17 березня 2014 року та триває до цього часу.

Згідно з довідками командира військової частини НОМЕР_2 № 36 від 04 червня 2022 року та № 85 від 04 жовтня 2026 року, солдат ОСОБА_1 дійсно перебуває на військовій службі за мобілізацією з 24 травня 2022 року, обіймаючи посаду механіка-лінійного наглядача відділення телекомунікаційного зв`язку взводу зв`язку військової частини НОМЕР_2 , а з 02 вересня 2025 року радіотелефоніста радіостанції 736 окремого радіолокаційного взводу військової частини НОМЕР_2 (а.с. 61, 81).

З копії посвідчення УБД серії НОМЕР_5 , виданого 11.06.2025 р. на ім`я ОСОБА_1 убачається, що останній має право на пільги встановлені законодавством України для ветерана війни - учасників бойових дій (а.с. 62).

Крім того, відповідачем подано військовий квиток серії НОМЕР_6 , виданого 20.11.2019 р. на ім`я ОСОБА_1 , з якого видно, що останній проходить військову службу в Збройних Силах України з 24.05.2022 р. по теперішній час (а.с. 82-87).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 грудня 2018 року у справі № 522/12270/15-ц, вказано: «закінчення періоду мобілізації не є самостійною підставою для припинення особливого періоду. Законом не визначено чіткого порядку припинення особливого періоду. Водночас статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» надано визначення поняттю демобілізації як комплексу заходів, спрямованих, серед іншого, на планомірне переведення Збройних Сил України, інших військових формувань, на організацію і штати мирного часу».

Системний аналіз наведених правових норм, а також загальновідомих обставин іноземної агресії щодо України дає суду підстави стверджувати, що у проміжки між періодами проведення мобілізації стан особливого періоду не припинявся.

Згідно із роз`ясненнями Національного банку України у листі від 02 вересня 2014 року № 18-112/48620 для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142.

Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.

Відповідно до роз`яснень Головного управління персоналу Генерального штабу Збройних Сил України Міністерства оборони України (лист від 01.02.2019 № 321/722) зазначено, що документом, який підтверджує призов та проходження військової служби військовослужбовцем з початку і до закінчення особливого періоду, а також підтверджує призов під час мобілізації резервістів та військовозобов`язаних є військовий квиток, в якому в відповідних розділах здійснюються службові відмітки.

Верховний Суд у постанові від 15 липня 2020 року у справі № 199/3051/14 (провадження № 61-10861св18) виклав висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей». У цій постанові Верховний Суд зазначив, що Національний банк України листом від 02 вересня 2014 року № 18-112/48620 надав роз`яснення, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. На вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники.

При цьому п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише при наявності у військовослужбовця відповідного статусу (учасника бойових дій) закон не передбачає, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.

Наведене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду від 26.12.2018 у справі № 522/12270/15, від 14.05.2021 у справі № 502/1438/18, від 24.02.2022 у справі № 591/4698/20, від 12.05.2022 у справі № 336/512/18, від 18.01.2023 у справі № 642/548/21.

Відповідачем надано докази, що на думку суду підтверджують факт перебування відповідача на військовій службі.

Враховуючи наведені положення законодавства, суд доходить висновку про те, що відповідачу як військовослужбовцю Збройних Сил України проценти за кредитними договорами не повинні нараховуватися, оскільки на нього поширюються пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Наведене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду від 25.08.2026 у справі № 372/1624/23.

За таких обставин, не підлягають стягненню з відповідача відсотки: у розмірі 29000 грн. за Договором № 11.11.2025-100001325 від 11.11.2025 р.

Застосування приписів п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» є обов`язком суду та жодним чином не обумовлено відомостями про обізнаність банку щодо наявності в особи спеціального статусу.

З огляду на зазначене, суд не убачає підстав для задоволення позовних вимог у цій частині.

Щодо позовних вимог в частині стягнення за договором № 11.11.2025-100001325 від 11.11.2025 р. комісії в сумі 1800,00 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Згідно з абз. 3 ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Як встановлено судом, пунктом 8 Договору визначено комісію за надання кредиту в розмірі 9% від суми кредиту, що становить 900 грн, яка нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту, а також пунктом 1.3 Додаткового договору передбачено комісію, пов`язану з наданням кредиту, у розмірі 9% від суми другого траншу, що становить 900 грн.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовна вимога в частині стягнення з відповідача на користь позивача 1800,00 грн заборгованості по комісії підлягає задоволенню.

Що стосується вимог про стягнення суми заборгованості за процентами річних у відповідно до ст. 625 ЦК України в сумі 10000 грн., суд вважає, що вимоги позову в цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Щодо правомірності нарахування заборгованості за процентами річних відповідно до ст. 625 ЦК України представник позивача зазначає, що пункт 6.1. Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачав, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем. Однак, даний пункт виключено відповідно до Закону України № 3498-IX від 22.11.2023 «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг». На підставі змін, за договорами укладеними з 24.01.2024 року, кредиторам дозволено здійснювати нарахування неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобов`язань. Кредитний договір з відповідачем був укладений після набрання чинності змін до Закону України "Про споживче кредитування", а тому вимога позивача про стягнення відсотків за ст. 625 ЦК України є правомірною, з огляду також на те, ЗУ "Про споживче кредитування" є спеціальною нормою, а тому має перевагу над Цивільним кодексом України яка регулює лише загальні питання щодо правових та організаційних засад споживчого кредитування.

Вирішуючи питання який саме закон підлягає застосуванню, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про правотворчу діяльність» юридична сила - це властивість нормативно-правових актів та встановлених ними норм права, що є основою для визначення співвідношення їх взаємної ієрархічної підпорядкованості у системі нормативно-правових актів, зумовленого сукупністю ознак, що випливають із: 1) засад конституційного ладу в Україні; 2) компетенції та територіальної юрисдикції суб`єкта правотворчої діяльності, визначених Конституцією України та (або) законом; 3) інших особливостей, визначених Конституцією України та (або) законом.

Суд констатує, що частиною 2 ст. 19 Закону України «Про правотворчу діяльність» встановлено ієрархію нормативно-правових актів, відповідно до якої кодекс і закони є актами однієї юридичної сили.

Разом з тим, згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 11 Закону України «Про правотворчу діяльність» кодекс - це закон, який створений шляхом систематизації норм права, містить загальні засади, на підставі яких комплексно регулює однорідну сферу суспільних відносин, забезпечуючи стабільність правового регулювання. При прийнятті законів, що розвивають положення кодексу у відповідній сфері, повинні дотримуватися основні принципи правового регулювання суспільних відносин, встановлені кодексом.

Отже аналізуючи вказану норму закону, суд зауважує, що оскільки при прийнятті законів, що розвивають положення кодексу у відповідній сфері, повинні дотримуватися основні принципи правового регулювання суспільних відносин, встановлені кодексом, суд дійшов висновку, що у даному випадку підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України.

Відповідно до п. 18. Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (не виконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

За таких обставин, позичальник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця відсотків за прострочення виконання кредитного зобов`язання. Нараховані відсотки по ст. 625 ЦК України в розмірі 10000 грн підлягає списанню кредитодавцем.

Щодо нарахування заборгованості за додатковою комісією (за обслуговування кредитної заборгованості) у сумі 3600 грн, суд зазначає наступне.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим, у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит).

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Окрім того, Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 06 листопада 2023 року по справі №204/224/21 виклала висновок щодо застосування норми права, а саме якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Зокрема, в кредитному договорі та додатковому договорі до нього не зазначено конкретного переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з обслуговуванням кредиту, що надаються відповідачу та за які кредитодавцем встановлена комісія, також позивачем, не надано доказів наявності, надання, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору та додаткового договору до нього.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Оскільки з матеріалів справи убачається, що боржник не належним чином сплачував заборгованість за кредитним договором позивачу, унаслідок чого в останнього утворилася заборгованість, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості за кредитним договором (кредитна лінія) № 11.11.2025-100001325 від 11.11.2025 р. в сумі 21800 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту у сумі 20000 грн, комісія 1800 грн., в іншій частині позовних вимог відмовити.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір, пропорційно до задоволених вимог в розмірі 901,25 грн.

В частині стягнення в відповідача на користь позивача витрат, пов`язаних з надсиланням стороні відповідача позовної заяви у паперовій формі в розмірі 134,58 грн, суд зазначає, що вказані витрати відповідно ч. 3 ст. 133 ЦПК України не відноситься до витрат, пов`язаних з розглядом справи, у зв`язку з чим, стягненню з відповідача не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 76, 77, 81, 141, 223, 263-265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_7 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, р/р НОМЕР_8 , МФО 305299) заборгованість за кредитним договором (кредитна лінія) № 11.11.2025-100001325 від 11.11.2025 р. у розмірі 21800 (двадцять одна тисяча вісімсот) гривень, з яких: 20000 грн тіло кредиту, 1800 грн - комісія.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_7 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, р/р НОМЕР_8 , МФО 305299) судовий збір у розмірі 901 (дев`ятсот одна) грн. 25 коп., в іншій частині вимог про стягнення витрат, пов`язаних з надсиланням стороні відповідача позовної заяви у паперовій формі - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Сторони справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», адреса: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, ЄДРПОУ 37356833.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 .

Суддя: І.С. Солодовник

Часті запитання

Який тип судового документу № 141597118 ?

Документ № 141597118 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 141597118 ?

Дата ухвалення - 17.11.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141597118 ?

Форма судочинства - Цивільне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141597118 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Відомості про судове рішення № 141597118, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Судове рішення № 141597118, Лозівський міськрайонний суд Харківської області було прийнято 17.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити необхідні дані.

Судове рішення № 141597118 відноситься до справи № 629/7018/26

Це рішення відноситься до справи № 629/7018/26. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша платформа забезпечує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість докладного налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку відомостей. Це дозволяє результативно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141569141
Наступний документ : 141597120