Рішення № 141594034, 16.11.2026, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Дата ухвалення
16.11.2026
Номер справи
333/5957/26
Номер документу
141594034
Форма судочинства
Цивільне
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

Унікальний номер справи 333/5957/26

Номер провадження 2/333/4755/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2026 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого - судді Ковальової Ю.В., секретар судового засідання Дутов В.Р.,

розглянувши у відкритому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Неткал Олександр Олександрович до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс», за участі третіх осіб - приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олени Василівни, приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Якименка Андрія Олександровича, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ.

Адвокат Неткал О.О., що діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №76169 від 12.06.2021 про стягнення з нього на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» суми заборгованості в розмірі 40 968,89 гривень. Також просить стягнути з відповідача на свою користь судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 12.06.2021 року приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. вчинив виконавчий напис № 76169 про звернення стягнення з ОСОБА_1 на користь первісного стягувача ТОВ «ВЕРДИКТ-КАПІТАЛ», правонаступником котрого є ТОВ «ДЕБТ ФОРС», заборгованості за Кредитним договором в розмірі 40 968,89 грн. Позивач вважає виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню, оскільки відповідачем не надано при подані нотаріусу документів для вчинення виконавчого напису, достатніх доказів щодо отримання боржником вказаної письмової вимоги. Окрім цього, Позивачем не отримувалося ніяких повідомлень від третьої особи з пропозицією добровільного погашення заборгованості та повідомленням про наявність вказаного виконавчого напису нотаріусу. Про наявність вказаного виконавчого напису нотаріуса Позивач дізнався з відкритого реєстру виконавчих проваджень та єдиного реєстру боржників, після того як по рахунку Позивача були заблоковані грошові кошти. Всупереч наведеному, нотаріус вчинив оскаржуваний виконавчий напис без належного підтвердження безспірності вимоги кредитора щодо стягнення заборгованості, а тому вважає його таким, що винесений з порушенням вимог чинного законодавства України та не підлягає виконанню.

ІІ. ЗАЯВИ (КЛОПОТАННЯ) УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без їх участі.

Відповідач 07.07.2026 надав відзив на позов, в якому вказав, що вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого., а тому просив в задоволенні позовних вимог відмовити. Також зазначив, що позивач не довів у встановленому процесуальним законом порядку належними і допустимими доказами, що сума заборгованості за кредитним договором станом на дату вчинення нотаріусом спірного виконавчого напису була іншою ніж та, яка була визначена у виконавчому написі, не надав ні власного контррозрахунку суми заборгованості по кредитному договору, ні доказів погашення існуючої заборгованості, ні доказів, які б підтверджували наявність іншого розміру заборгованості, відмінного від визначеного у виконавчому написі, а тому просив в задоволенні позовних вимог відмовити. Також, щодо правових витрат вказали, що із врахуванням середньої заробітної плати в регіоні, в якому працює адвокат позивача, витрати по часу наприклад на половину робочого дня повинні були складати 558,42 грн., але аж ніяк не 7000 грн., за справу незначної складності. До позовної зави не подано належних та допустимих документів, які б підтверджували оплату правничої допомоги, в тому числі документів, які б підтверджували перерахунок коштів адвокату в сумі 7000 грн., а тому у стягненні витрат на правничу допомогу просили відмовити. Крім того, на виконання ухвали суду від 17 червня 2026 року надали заяву, якою повідомляють, що ТОВ «Дебт Форс» виконати ухвалу суду не може, оскільки документи, на підставі яких було вчинено виконавчий напис № 76169 від 12.06.2021 року про стягнення заборгованості за Кредитним договором № 014/0863/82/0016582 від 19.10.2010 року, за яким позичальником є ОСОБА_1 , надавалися приватному нотаріусу Києво-Святошинського міського нотаріального округу Київської області Грисюк О.В. попереднім кредитором ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та зберігаються в матеріалах справи нотаріуса.

Відповідач 07.07.2026 надав клопотання про зменшення витрат на правову допомогу, в якому у стягненні витрат на правничу допомогу просили відмовити з огляду на їх неспіврозмірність та необгрунтованість.

Треті особи пояснення не надали, на виконання ухвали суду витребувані матеріали суду не надали.

ІІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

Ухвалою суду від 17.06.2026 року відкрито провадження за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Неткал Олександр Олександрович до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс», за участі третіх осіб - приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олени Василівни, приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Якименка Андрія Олександровича, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Витребувано у приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олени Василівни копії документів, на підставі яких було вчинено виконавчий напис № 76169 від 12.06.2021 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» суми коштів у розмірі 40 968,89 гривень. Витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» копії документів, які були надані приватному нотаріусу Горай О.С. для вчинення виконавчого напису № 76169 від 12.06.2021 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» суми коштів у розмірі 40 968,89 гривень. Витребувано у приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Якименка Я.О., належним чином посвідчену копію матеріалів виконавчого провадження № 67628611 відкритого 23.11.2021, з виконання виконавчого напису № 76169 від 12.06.2021 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» суми коштів у розмірі 40 968,89 гривень.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

ІV. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН.

12.06.2021 приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В. вчинено виконавчий напис за реєстровим номером 76169, згідно якого ОСОБА_1 є боржником за Кредитним договором № 014/0863/82/0016582 від 19.10.2010, укладеним з АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ», правонаступником усіх прав та обов`язків якого, на підставі договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами № 114/16 від 09.03.2016 року є Публічне акціонерне товариство "Комерційний Індустріальний Банк" правонаступником усіх прав та обов`язків якого, на підставі договору Відступления Прав Вимоги за кредитними договорами АКП-9032016 від 09.03.2016 є ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «Кредит-Капітал», правонаступником усіх прав та обов`язків якого, на підставі Договору Відступлення Прав Вимоги за кредитними договорами 15/04/2016-1 від 15.04.2016 є Товариство з обмеженою повідальністю "Компанія з управління активами "Прімоколект-Капітал", правонаступником усіх прав та обов`язків якого, на підставі Договору Відступлення Прав Вимоги за кредитними договорами ВК/02 від 08.04.2021 є Товариство з обмеженоко повідальністю "Вердикт Капітал". Стягнення заборгованості проводиться за період з 08 квітня 2021 року по 25 травня 2021 року. Сума заборгованості, що підлягає стягненню складає 40 318,89 гривень, у тому числі: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 9 868.39 гривень, прострочена заборгованість за комісією становить 0,00 гривень; прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом становить 4 457,53 гривень; строкова заборгованість за сумою кредиту становить 0,00 гривень; строкова заборгованість за комісією становить 0,00 гривень; строкова заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом становить 0,00 гривень; строкова заборгованість за штрафами і пенями становить 25 992,97 гривень. За вчинення цього виконавчого напису нотаріусом на підставі статті 31 Закону України «Про нотаріат» стягнуто плати із Стягувача, в розмірі 650,00 гривень, які підлягають стягненню з Боржника на користь Стягувача. Загальна сума, що підлягає стягненню 40 968,89 грн.

Зазначений виконавчий напис був пред`явлений ТОВ «Вердикт Капітал» до виконання в порядку, визначеному для примусового виконання рішень інших органів (посадових осіб).

23.11.2021 постановою приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Якименком А.О. відкрито виконавче провадження ВП 67628611 з виконання виконавчого напису № 76169 вчиненого 12.06.2021 приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В.

23.01.2025 року постановою приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Якименка А.О. та ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 25.10.2024 року замінено сторону виконавчого провадження -стягувача - ТОВ «ВЕРДИКТ-КАПІТАЛ» на його правонаступника - ТОВ «ДЕБТ ФОРС».

16.03.2026 року постановою приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Якименка А.О. було звернуто стягнення на доходи боржника.

ІV. МОТИВИ СУДУ ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до ст. 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 50 Закону України «Про нотаріат», нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат», нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Відповідно до п.п. 1.1 1.2, п.п. 3.1 3.5 Глави 16 «Вчинення виконавчих написів» Розділу ІІ «Порядок вчинення окремих видів нотаріальних дій» Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністра юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Перелік документів,за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів,установлюється Кабінетом Міністрів України. Нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172. Якщо для вимоги, за якою вчиняється виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис вчиняється у межах цього строку. Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Так, із наведених вище норм закону випливає, що порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами чинного законодавства, зокрема, Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністра юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати та бути безспірною заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

При цьому, положеннями ст. 88 Закону України «Про нотаріат» визначено, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису. І характер правового регулювання цього питання дає підстави прийти до висновку, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З урахуванням наведеного вище, а також приписів ст.ст. 15, 16, 18 ЦК України та ст.ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», вбачається, що захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Також боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не обмежується лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів, а перевіряє доводи боржника в повному обсязі й встановлює, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Як було встановлено судом, нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису керувався тільки розрахунком заборгованості, наданим відповідачем, що не може бути доказом безспірності заборгованості за кредитним договором. Виписка із особового рахунка боржника нотаріусу не надавалась, як і будь-які інші документи на підтвердження безспірності заборгованості. Натомість, безумовним фактом, який свідчить про небезспірність заборгованості за кредитним договором, є та обставина, що розмір заборгованості був визначений самостійно відповідачем і існує тільки в складених відповідачем документах, які позивачем не визнані та із ним не узгоджені.

Отже, суд приходить до висновку, що у даному випадку нотаріус всупереч вимогам Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністра юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595, при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру заборгованості та вчинив виконавчий напис за відсутності всіх належних документів.

Крім того, зі змісту виконавчого напису вбачається, що останній був вчинений нотаріусом на підставі кредитного договору, який не було нотаріально посвідчено, та із посиланням на положення постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» від 26 листопада 2014 року № 662, якою було внесено до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів таку форму договору, як кредитний договір.

Проте, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2017 року вказану вище постанову Кабінету Міністрів України було визнано незаконною та нечинною в частині, зокрема й щодо доповнення переліку документів, новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин». Зазначене судове рішення набрало законної сили та є обов`язковим до виконання на свій території України.

Тобто, виконавчий напис було вчинено на підставі нормативного акту, який було визнано незаконним та нечинним з моменту його прийняття.

Таким чином, оскільки заборгованість за кредитним договором має спірний характер, суд приходить до висновку, що оспорюваний виконавчий напис має бути визнаний таким, що не підлягає виконанню.

На підставі вищевикладеного, аналізуючи зібрані у справі докази, кожний окремо та всі в сукупності, суд приходить до висновку про можливість задоволення позову та визнання виконавчого напису від №76169 від 12.06.2021, виданого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного потаріального округу Київської області Грисюк О.В. таким, що не підлягає виконанню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, так як судове рішення ухвалюється у повному обсязі на користь позивача, понесені ним і документально підтверджені судові витрати підлягають стягненню з відповідача.

Позивачем при зверненні до суду із позовною заявою сплачено сплачений судовий збір в сумі 1331,20 грн., за подання позовної заяви, який підлягає стягненню з відповідача.

Згідно позовної заяви, позивачем в прохальній частині позову було зазначено про стягнення витрат на правову допомогу.

Вирішуючи питання щодо розподілу витрат на правничу допомогу суд виходить з наступного.

Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Пунктом 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 3 ст. 141 ЦПК України передбачено, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

З матеріалів справи вбачається, що між ОСОБА_1 та адвокатом Неткал О.О. було укладено договір про надання правової допомоги від 26.05.2026 року, відповідно до п.п 1.1. якого предметом договору є надання правової допомоги клієнту.

Відповідно до акту прийому - передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 28.05.2026, адвокат надав, а клієнт прийняв наступні юридичні послуги: підготовка та подання до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя позовної заяви про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, кількість витрачених годин 6, вартість послуги складає 7000 грн.

Відповідно до квитанції №28/26 від 28.05.2026 року, ОСОБА_1 сплатила 7000 грн. за правничу допомогу.

За положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність від» 05 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір гонорару Адвоката встановлений сторонами Договору у фіксованому розмірі та він не залежить від обсягу послуг та часу витраченого адвокатом, а отже є визначеним (постанова ВС від 28.12.2020 р., справа №640/18402/19, р.№93859342). Фіксований розмір гонорару Адвоката також враховує підготовку до засідання, час на прибуття до суду та очікування засідання, що є невідворотним, не залежить від волі чи бажання Адвоката, на що також витрачається робочий час Адвоката, коли він не може займатися іншою оплачуваною роботою (п.38 постанови ВС від 26.10.2022р., справа №910/4277/21, р.№107100592). Законодавством України не встановлено відповідних вимог до розрахункового документа, який повинен надати адвокат при сплаті клієнтом послуг, а також не встановлено форму такого документа. Враховуючи наведене та той факт, що відкриття власного рахунку не є обов`язком адвоката, Верховний Суд доходить висновку, що адвокат може видати клієнту на його вимогу складений у довільній формі документ (квитанція, довідка, тощо), який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта. На вказаному наголошено Верховним Судом у складі Касаційного адміністративного суду у справі №280/5176/20 (п.94 постанови від 02.12.2021 року, р.№101608848). Згідно висновку КЦС ВС від 15.06.2021 року у справі №159/5837/19 (пр.№61-10459св20, р.№97700586) визначено, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною, чи тільки має бути сплачено.

Факт надання правової допомоги Клієнту підтверджується Актом прийому-передачі виконаних робіт та квитанцією про сплату за послуги.

В той же час, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказано, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 та від 06 грудня 2019 року у справі № 910/353/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25 травня 2021 року у справі № 910/7586/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 січня 2022 року у справі № 757/36628/16-ц.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі № 596/2305/18-ц (провадження № 61-13608св20).

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.

Тобто у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 137 ЦПК України.

Подібні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інші проти України", від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" суд виходив із того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Відшкодуванню підлягають лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи вищенаведене, оцінюючи характер правової допомоги у цій справі щодо змісту виконаних робіт, витраченому адвокатом часу, обсягу наданих послуг та значенню справи, приймаючи до уваги заяву відповідача про зменшення витрат на правову допомогу, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем витрати на правничу допомогу підлягають зменшенню до 4 000 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. ст. ст. 12, 13, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 82, 83, 95, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 267, 268, 280 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Неткал Олександр Олександрович до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс», за участі третіх осіб - приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олени Василівни, приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Якименка Андрія Олександровича, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 12.06.2021 приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В. та зареєстрований в реєстрі за № 76169 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ВЕРДИКТ-КАПІТАЛ», правонаступником якого є ТОВ «ДЕБТ ФОРС», суми заборгованості в розмірі 40 968,89 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» на користь ОСОБА_1 судові витрати у виді сплаченого судового збору в 1331 /одна тисяча триста тридцять одна / гривні 20 копійок та витрати на правову допомогу в сумі 4000 /чотири тисячі/ гривні 00 копійок.

В решті позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк апеляційної скарги.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕБТ ФОРС», юридична адреса: м. Київ, вул. Княжий Затон, будинок 9, приміщення 369, офіс 1, ЄДРПОУ 43577608.

Третя особа: приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна, юридична адреса: Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Європейська, буд.11.

Третя особа: приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Якименко Андрій Олександрович, АДРЕСА_2 .

СУДДЯ: Ю.В. Ковальова

Часті запитання

Який тип судового документу № 141594034 ?

Документ № 141594034 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 141594034 ?

Дата ухвалення - 16.11.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141594034 ?

Форма судочинства - Цивільне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141594034 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Дані про судове рішення № 141594034, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Судове рішення № 141594034, Комунарський районний суд м. Запоріжжя було прийнято 16.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити необхідні дані.

Судове рішення № 141594034 відноситься до справи № 333/5957/26

Це рішення відноситься до справи № 333/5957/26. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша платформа забезпечує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість детального налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку відомостей. Це дозволяє результативно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141594032
Наступний документ : 141594036