Рішення № 141593189, 12.11.2026, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Дата ухвалення
12.11.2026
Номер справи
303/6534/26
Номер документу
141593189
Форма судочинства
Цивільне
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

Справа № 303/6534/26

2/303/3014/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2026 року м. Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

у складі головуючого судді Заболотного А.М.

секретар судового засідання Желізняк К.П.,

за участю представника позивача Білей С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань в м. Мукачево в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Івановецької сільської ради Мукачівського району Закарпатської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Івановецької сільської ради Мукачівського району Закарпатської області в якому просить встановити факт родинних відносин між ним та померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , а також визначити йому додатковий строк тривалістю три місяці з дня набрання рішенням суду законної сили для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_2 .. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що його батькові ОСОБА_2 на праві приватної власності належала 1/2 частина домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 батько ОСОБА_2 помер. Після його смерті відкрилася спадщина на належне йому майно, зокрема, на 1/2 частину зазначеного домоволодіння. За життя ОСОБА_2 11.04.2007 року склав заповіт, посвідчений секретарем Жуківської сільської ради, відповідно до якого все своє майно, де б воно не знаходилося та з чого б воно не складалося, заповів своєму сину ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позивач зазначає, що про існування вказаного заповіту йому відомо не було, а про його наявність він дізнався випадково від родичів уже після закінчення встановленого законом шестимісячного строку для прийняття спадщини. Після звернення до державного нотаріуса Другої Мукачівської державної нотаріальної контори позивачу було роз`яснено про неможливість оформлення спадкових прав у зв`язку з пропуском строку для подання заяви про прийняття спадщини. Крім того, під час перевірки документів нотаріусом було виявлено розбіжності у написанні по батькові спадкодавця. Так, у свідоцтві про народження позивача його батько зазначений як ОСОБА_3 , тоді як у свідоцтві про смерть та заповіті зазначено ОСОБА_2 . У зв`язку з наведеним позивач просить встановити факт родинних відносин між ним та померлим ОСОБА_2 , а також визначити додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини.

Ухвалою від 28.07.2026 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

04.08.2026 року до суду від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви на виконання ухвали від 28.07.2026 року про залишення позову без руху.

Ухвалою від 05.08.2026 року продовжено позивачу ОСОБА_1 строк для усунення недоліків позовної заяви, встановлений ухвалою суду від 28.07.2026 року.

10.08.2026 року до суду від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви на виконання ухвали від 05.08.2026 року.

Ухвалою від 17.08.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання по справі призначено на 15.09.2026 року та відкладено на 12.10.2026 року.

Ухвалою від 12.10.2026 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 12.11.2026 року.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, його представник, адвокат Білей С.В., у судовому засіданні позов підтримала, просила його задовольнити. Додатково пояснила, що спадщину після смерті ОСОБА_2 ніхто не приймав. При цьому представник позивача повідомила про наявність у позивача сестри.

Представник відповідача Івановецької сільської ради Мукачівського району Закарпатської області в підготовче засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши та перевіривши наявні у справі докази, приходить до такого висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.ст. 77, 78, 79 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування; допустимими є докази, одержані у порядку, встановленому законом; достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Щодо позовної вимоги про встановлення факту родинних відносин суд зазначає таке.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

Згідно з ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно з п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину або інших спадкових прав.

У постанові Верховного Суду від 15.01.2025 року у справі № 205/4972/23 зазначено, що родинні відносини (споріднення) (у теорії права) - це кровний зв`язок між людьми, з наявністю якого закон пов`язує виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків. Правове значення має як пряме споріднення так і не пряме (бокове), коли родинні зв`язки виникають за наявності спільного пращура (родоначальника). Виходячи з вимог діючого ЦПК України поняттями «родичі», «родинні стосунки» охоплюється коло осіб, які пов`язані між собою певним ступенем споріднення. Такими особами можуть бути близькі родичі за походженням, зокрема, батьки, діти, баба, дід, прабаба, прадід, внуки, правнуки, брат та сестра (повнорідні і неповнорідні), двоюрідні брати та сестри, тітка, дядько, племінниця, племінник. Усиновлений та усиновлювач прирівнюються до родичів за походженням.

З матеріалів справи встановлено, що відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 25.01.2009 року, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно зі свідоцтвом про народження позивача серії НОМЕР_2 від 22.09.1955 року його батьком зазначений ОСОБА_3 .

Разом з тим у свідоцтві про смерть спадкодавця та заповіті його по батькові зазначено як ОСОБА_4 .

Суд враховує, що сама по собі розбіжність у написанні по батькові особи в документах, складених у різний час та різними мовами, не може бути безумовною підставою для висновку про відсутність родинних відносин між відповідними особами.

При цьому судом береться до уваги зміст заповіту від 11.04.2007 року, відповідно до якого ОСОБА_2 заповів усе належне йому майно своєму сину ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Зазначені у заповіті відомості щодо особи спадкоємця відповідають персональним даним позивача та відомостям про його місце проживання.

Крім того, суд враховує, що позивачем надано свідоцтво про народження, у якому його батьком зазначено ОСОБА_3 , а також документи, що підтверджують смерть ОСОБА_2 .

Оцінюючи наведені докази у їх сукупності, суд доходить висновку, що вони є достатніми для встановлення факту родинних відносин між ОСОБА_1 та померлим ОСОБА_2 .

Таким чином, суд вважає доведеним, що ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Встановлення цього факту має для позивача юридичне значення, оскільки необхідне для оформлення спадкових прав після смерті батька.

За таких обставин позовна вимога в цій частині підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини суд зазначає таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 як спадкоємець за заповітом 03.08.2026 року звернувся до державного нотаріуса Другої мукачівської державної нотаріальної контори Шпеник М.Ю. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за повітом після смерті батька ОСОБА_2 .

Однак, державний нотаріус Шпеник М.Ю. своєю постановою від 03.08.2026 року відмовила ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, оскільки ОСОБА_1 було пропущено строк для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч. 3 ст. 1223, ч. 1 ст. 1220, ч. 1 ст. 1270 ЦК України). Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Частиною 2 ст. 1223 ЦК України передбачено, у разі відсутності заповіту право на спадкування за законом одержують особи зазначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. За змістом ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Згідно з ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто. У ч. 1 ст. 1270 ЦК України визначено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Отже, право на спадщину виникає з моменту її відкриття і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом зазначеної статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Правила ч. 3 ст. 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) спадкоємець пропустив строк для прийняття спадщини; 2) у спадкоємця були перешкоди для подання заяви для прийняття спадщини; 3) ці обставини визнані судом поважними.

Отже, лише якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку для прийняття спадщини, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. Водночас необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, у першу чергу, має стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.

Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 04.11.2015 року у справі № 6-1486цс15, від 23.08.2017 року у справі № 6-1320цс17, Верховного Суду у постановах від 26.06.2019 року у справі № 565/1145/17, від 17.10.2019 року у справі № 766/14595/16, від 30.01.2020 року у справі № 487/2375/18, від 31.01.2020 року у справі № 450/1383/18, від 17.08.2023 року у справі № 626/274/22. При цьому слід зауважити, що правозастосовна практика Верховного Суду у подібних правовідносинах є усталеною.

Отже, позивач, як особа, яка на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами на звернення до суду за захистом порушеного права, самостійно формує заявлені нею вимоги, визначає докази, якими підтверджуються доводи позову та спростовуються заперечення відповідача проти позову, доводиться їх достатність та переконливість.

Як встановлено вище, спадщина за померлим ОСОБА_2 відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини 03.08.2026 року, тобто з пропуском шестимісячного строку.

Позивач зазначає, що у визначений законом строк заяву про прийняття спадщини не подав, оскільки не знав про існування заповіту, складеного батьком на його користь, та дізнався про нього лише після спливу шестимісячного строку. Також позивач посилається на те, що на час відкриття спадщини проживав окремо від спадкодавця, в іншому населеному пункті, а тому не був обізнаний про складення заповіту.

Однак суд вважає, що наведені обставини самі по собі не свідчать про наявність об`єктивних, непереборних та істотних труднощів, які унеможливлювали подання позивачем заяви про прийняття спадщини протягом установленого законом строку.

Саме по собі незнання про наявність заповіту не є безумовною підставою для визначення додаткового строку для прийняття спадщини, оскільки така обставина не звільняє спадкоємця від необхідності доведення існування об`єктивних перешкод для реалізації свого права на прийняття спадщини.

При цьому, суд враховує, що позивач не проживав постійно зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а тому відповідно до вимог ст.. 1269 ЦК України мав подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу.

Водночас матеріали справи не містять належних та допустимих доказів існування обставин, які об`єктивно перешкоджали позивачу звернутися із відповідною заявою до нотаріуса протягом шестимісячного строку.

Крім того, спадщина відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , тоді як із позовом про визначення додаткового строку позивач звернувся лише у 2026 році, тобто через значний проміжок часу після закінчення встановленого законом строку для прийняття спадщини.

У постанові від 13.03.2020 року у справі № 314/2550/17 (провадження № 61-41480св18) Верховний Суд зазначив, що, вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеного ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини кожної справи.

Верховний Суд у постанові від 17.03.2021 року у справі № 638/17145/17 (провадження № 61-17764св20) зробив висновок, що суд не може визнати поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини, похилий вік, непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо. Подібні висновки викладені також у постановах Верховного Суду від 23.11.2020 року у справі № 315/714/19 (провадження № 61-2162св20) та від 28.03.2022 року у справі № 750/2158/21 (провадження № 61-753св22).

Як висновує Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.06.2024 року (справа № 686/5757/23), що необізнаність про наявність заповіту може вважатися поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини тільки для осіб, які не є спадкоємцями за законом першої черги.

ОСОБА_1 просить суд визначити йому додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, що відкрилася після смерті батька, а тому позивач в силу положень ст. 1261 ЦК України належить до першої черги спадкоємців за законом.

У підсумку судом встановлено, що ОСОБА_1 належить до першої черги спадкоємців за законом, а тому одна тільки необізнаність про наявність заповіту не може вважатися поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини.

Додатково суд зазначає, що позивачем жодним чином також не обґрунтовую обставини за яких він дізнався про наявність заповіту, зокрема, від яких родичів дізнався, за яких конкретно обставин дізнався, коли саме дізнався.

Окремо суд також звертає увагу і на те, що як пояснила в ході судового розгляду представник позивача, що у ОСОБА_1 є також рідна сестра, яка проживає закордоном.

Встановлене свідчить про те, що рідна сестра позивача аналогічно в силу положень ст. 1261 ЦК України належить до першої черги спадкоємців за законом, в той же час до участі у розгляді справи залучена не була, а тому суд позбавлений можливості встановити у неї наявність чи відсутність інтересу до спадкового майна.

Суд зауважує, що проявом доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) є те, що якщо особа, яка має суб`єктивне право (наприклад, право на спадкування), добровільно висловила безпосередньо або своєю поведінкою дала зрозуміти, що відмовляється від належного їй майнового права, то така особа пов`язана своїм рішенням і не вправі його змінити згодом. Спроба особи згодом здійснити суб`єктивне право суперечитиме попередній поведінці такої особи і має призводити до припинення зазначеного права;

Суд ухвалюючи рішення також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів сторін), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені сторонами у заявах по суті справи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

З врахуванням вищенаведеного, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку, що зазначені позивачем причини пропуску строку для звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини не можуть бути визнані поважними, оскільки вони не пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для нього на вчинення цих дій, а відтак в задоволенні позову про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини слід відмовити.

Керуючись статтями 2, 3, 10, 12, 13, 18, 76-81, 141, 263-265, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 1216, 1217, 1220, 1268, 1269, 1270, 1272 ЦК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити частково.

Встановити факт родинних відносин між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме, що ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ).

Представник позивача: ОСОБА_5 ( АДРЕСА_3 ).

Відповідач: Івановецька сільська рада Мукачівського району Закарпатської області (вул. Миру, 15, с. Іванівці, Мукачівський район, Закарпатська область, код ЄДРПОУ: 04350487).

Повне рішення складено 18.11.2026 року.

Суддя А.М.Заболотний

Часті запитання

Який тип судового документу № 141593189 ?

Документ № 141593189 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 141593189 ?

Дата ухвалення - 12.11.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141593189 ?

Форма судочинства - Цивільне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141593189 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Відомості про судове рішення № 141593189, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Судове рішення № 141593189, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області було прийнято 12.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити важливі дані.

Судове рішення № 141593189 відноситься до справи № 303/6534/26

Це рішення відноситься до справи № 303/6534/26. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша платформа забезпечує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість детального налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку даних. Це дозволяє ефективно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141593185
Наступний документ : 141593200