Єдиний державний реєстр судових рішень
КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 листопада 2026 року справа №320/25791/26
Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ТОВ "УКРСТРОЙПРОДУКТ" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
в с т а н о в и в:
До Київського окружного адміністративного суду звернулось ТОВ "УКРСТРОЙПРОДУКТ" з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві.
Ухвалою від 29.06.2026 року було вирішено питання про відкриття провадження та розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
На стадії підготовчого провадження позивачем було подано заяву про про зміну предмета позову шляхом доповнення позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 47 КАС України позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову. Позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Враховуючи вищевказану норму, суд приймає заяву про доповнення позовних вимог та розглядає справу виходячи з наступної редакції останніх:
1. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 24 жовтня 2025 року № 994840405 форми «Р» про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 6 406 407,00 грн, у тому числі за основним платежем - 5 824 007,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 582 400,00 грн.
2 Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 24 жовтня 2025 року № 994830405 форми «В4» про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість на 391 355,00 грн.
3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 16 квітня 2026 року № 303730405 форми «В4» про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість на 189 285,00 грн.
4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 16 квітня 2026 року № 303920405 форми «Р» про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 222 277,00 грн, у тому числі за основним платежем - 202 070,00 грн, за штрафними(фінансовими) санкціями - 20 207,00 грн.
Від відповідача надійшла заява про залишвення позовної заяви без розгляду в якому зазначає, що податкове повідомлення-рішення від 24 жовтня 2025 року № 994840405надсилалося на податкову адресу Позивача рекомендованим листом; що поштове відправлення повернуто 15 листопада 2025 року з відміткою «невірна адреса»; і що саме з цієї дати відправлення вважається належним чином врученим, а тому шестимісячний строк звернення до суду сплив 14 травня 2026 року, тоді як позов подано 22 червня 2026 року.
Позивач заперечуав щодо залишення позовної заяви без розгляду вказуючи, що строк звернення до суду обчислюється та пов`язується не з момету вручення, а з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав.
У відзиві на позовну заяву, поданому 22 липня 2026 року, Відповідач зазначає, що акт камеральної перевірки від 19 лютого 2026 року № 11123/Ж5/26-15-04-05-01/45163036 направлено Позивачеві рекомендованим листом з повідомленням про вручення, який не отримано платником, «згідно поштового трекінгу - дата вручення 10.10.2025».
Акт, складений 19 лютого 2026 року, не міг бути ані надісланий, ані вручений 10 жовтня 2025 року, тобто більш ніж за чотири місяці до дати свого складення.
Зазначена дата не може бути ані датою вручення цього документа, ані датою будьякої іншої дії щодо нього.
Та сама дата - 10 жовтня 2025 року - вказана Відповідачем у тому самому відзиві і щодо акта перевірки від 17 вересня 2025 року. Отже, у процесуальному документі, підписаному одним представником в один день, одна й та сама дата вручення присвоєна двом різним документам, складеним з інтервалом у п`ять місяців, причому щодо одного з них ця дата є хронологічно неможливою.
Відповідно до статей 74 та 75 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, одержані з порушенням порядку, а достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Якщо відомості про вручення акта від 19 лютого 2026 року очевидно недостовірні, то жодних підстав вважати достовірними відомості про вручення рішення від 24 жовтня 2025 року, сформовані в той самий спосіб і в тому самому документі, немає.
Отже відсутні підстави для залишення позовної заяви без розгляду.
Від відповідача надійшов відзив в якому не спростовано аргументи позивача вказані в позовній заяві, а викладене у відзиві зводиться до змісту акта перевірки.
Дослідивши обставини справи та оцінивши доводи сторін суд зазначає наступне.
18.03.2026 року Позивачем направлено на адресу ГУ ДПС у м. Києві запит про надання копії вказаного акту перевірки та відповідних податкових повідомлень-рішень.
13.04.2026 року Позивачем отримано копію акту перевірки від 17.09.2025 №80882/Ж5/26- 15-04-05-01/45163036, копію податкового повідомлення-рішення від 24.10.2025 №994840405.
Як вбачається з вказаного акту перевірки , ГУ ДПС у м. Києві проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість за липень 2025 року, наданої Позивачем- ТОВ «УКРСТРОЙПРОДУКТ».
Вказаною перевіркою встановлено, що підприємством до загальної суми податкового кредиту (р.10.1 Декларації) повторно включено ПДВ по податковим накладним, виписаним у жовтні 2023 року та розблокованим за рішенням суду 07.04.2025 року. Податок на додану вартість в сумі 6 215 362 грн. по зазначеним податковим накладним включено підприємством до складу податкового кредиту по даті розблокування за рішенням суду від 07.04.2025 року, а саме до p. 10.1 декларації з податку на додану вартість за квітень 2025 року. Таким чином, ТОВ «УКРСТРОЙПРОДУКТ» в декларації з ПДВ за липень 2025 року неправомірно сформовано податковий кредит на суму 6 215 362 гривень. Отже, за висновками перевірки встановлено порушення п. 198.6 ст.198 ПК, що призвело до завищення в декларації з ПДВ за липень 2025 року суми від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту, на суму 391 355 гривень та заниження суми позитивного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту за липень 2025 року на суму 5 824 007 грн.
На підставі вказаної перевірки, ГУ ДПС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.10.2025 року №994840405 на суму 6 406 407,00 грн. ( у т.ч. податок на додану вартість -5 824 007,00 грн. та штрафні санкції-582 400,00 грн.).
В тексті розрахунку штрафних санкцій зазначено, що під час перевірки декларації з ПДВ за липень 2025 року, з урахуванням розрахунку податкових зобов`язань з ПДВ у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок,_встановлено заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на суму 5 824 007 грн.
ТОВ «УКРСТРОЙПРОДУКТ» мало господарські операції з ПП «Елемент 29-СН», яке відвантажило товар, але реєстрація податкових накладних була зупинена податковою та зареєстровані за рішенням суду 07 квітня 2025 року.
ТОВ «УКРСТРОЙПРОДУКТ» відображає у податковій декларації з податку на додану вартість за звітний період- квітень 2025 року, весь податковий кредит у рядку 10.1 «придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, створення) товарів / послуг та необоротних активів на митній території України.
У травні 2025 року було подано уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виправлених помилок, у якій було відкориговане податкове зобов`язання та відбулося зменшення за квітень 2025 року від`ємного значення, яке переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного періоду.
При формуванні декларації з ПДВ за підсумками травня 2026 року, суму від`ємного значення, що переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду, з технічних причин було перенесено помилково, Що склало різницю між квітнем і травнем 6 215 362грн (сума трьох податкових накладних, які було включено в звітний податковий період за квітень 2025 року, та не перенесено у рядок 16.1 у звітний податковий період за травень 2025року (Табл.1). Це призвело до факту позитивного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, яке сплачується до державного бюджету розмірі 243 958грн та сплачено в строки згідно чинного законодавства.
За липень 2025 року було сформовано Податкову декларацію з ПДВ та з метою усунення вищевикладеної помилки, відображено три податкові накладні у рядку 10.1 розділу «Податковий кредит», які були відсутні у складі від`ємного значення (рядок 16.1) у Декларації з податку на додану вартість за травень 2026 року.
Таким чином, Позивачем не було завищено в декларації з ПДВ за липень 2025 року суму від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту, на суму 391 355 гривень та не було занижено суму позитивного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту за липень 2025 року на суму 5 824 007 грн. та, відповідно, не порушено вимог п. 198.6 ст.198 ПК України. Крім того, зазначеною сумою податкового кредиту Позивач не скористався.
Крім того, 04.05.2026 року на адресу Позивача надійшла копія акту перевірки від 19.02.2026 №11123/Ж5/26-15-04-05-01/45163036, копії податкових повідомлень-рішень від 16.04.2026 №303730405 та №303920405.
Як вбачається з вказаного акту перевірки , ГУ ДПС у м. Києві проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість за грудень 2025 року, наданої Позивачем- ТОВ «УКРСТРОЙПРОДУКТ».
Під час проведення вказаної камеральної перевірки податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2025 року встановлено не відображення у рядку 16.3 декларації зменшення залишку від`ємного значення за результатами перевірки контролюючого органу в сумі 391 355 грн., тобто не враховано результати акту перевірки ГУ ДПС у м. Києві від 17.09.2025 №80882/Ж5/26-15-04-05-01/45163036. Таким чином, на думку відповідача, позивач порушив вимоги розділу V Порядку 21, чим занизив податкове/грошове зобов`язання з податку на додану вартість у зазначеній податковій звітності на 202 070 гривень та завищив залишок від`ємного значення податку на додану вартість , що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду декларації з податку на додану вартість на 189 285 гривень.
На підставі вказаної перевірки, ГУ ДПС у м. Києві прийняті податкові повідомлення-рішення від 16.04.2026 року №303730405 про зменшення від`ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 189 285 гривень, та №303920405 на суму 222 277,00 грн. ( у т.ч. податок на додану вартість -202 070,00 грн. та штрафні санкції-20 207 грн.).
Позивач не погоджується із вищевказаними податковими повідомленнями- рішеннями, вважає їх такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки реєстрація декларацій не припинялась і поповнення електронного рахунку з поточного рахунку Позивача не відбувалось, що свідчить про наявність податкового кредиту, який використовується при реєстрації податкових зобов`язань, які виникли за грудень 2025 року.
З висновками акту перевірки від 19.02.2026 №11123/Ж5/26-15-04-05-01/45163036 про те, що на думку Відповідача Позивач при складанні декларації з ПДВ за грудень 2025 року не врахував висновки акту перевірки ГУ ДПС у м. Києві від 17.09.2025 №80882/Ж5/26-15-04-05-01/45163036, суд не погоджується, оскільки Позивачу при складанні декларації з ПДВ за грудень 2025 року взагалі не було відомо про існування висновків акту перевірки від 17.09.2026 року, які він, нібито, повинен був врахувати при складанні декларації за грудень 2025 року, оскільки копію акту цієї перевірки Позивач отримав лише 13.04.2026 року. З актом вказаної перевірки Позивач також не погоджується з обставин, що були зазначені вище щодо обгрунтування незгоди з податковим повідомленням-рішенням від 24.10.2025 року №994840405 на суму 6 406 407,00 грн.
Ключовим порушенням відповідача є вихід за межі компетенції, визначеної для камерального контролю. Відповідно до абзацу першого підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПКУ камеральна перевірка проводиться виключно на підставі даних податкових декларацій (розрахунків) платника та даних інформаційних систем, зокрема ЄРПН. Відповідно до п.п. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПКУ та Методичних рекомендацій № 165, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях та даних ЄРПН, і обмежена суто арифметичним та логічним контролем.Натомість абзацом 25 пункту 201.10 статті 201 ПКУ встановлено імперативне правило: «Виявлення розбіжностей даних податкової декларації та даних Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавцята у відповідних випадках покупця товарів/послуг».
У Постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16 січня 2024 року у справі № 440/2547/22 сформульовано принциповийправовий висновок:
- Камеральна перевірка за своїм цільовим призначенням та сутністю взагалі не передбачає здійснення аналізу достовірності задекларованих показників або хронології виправлення помилок за декілька періодів.
- Виявлення розбіжностей між даними податкових декларацій та даними ЄРПН зобов`язує контролюючий орган перевірити, чи виникли у спірному періоді податкові зобов`язання та чи вчинялися оподатковувані операції, що є можливим виключно під час проведення документальної перевірки на підставі первинних документів.
- Прийняття податкових повідомлень-рішень про донарахування податкових зобов`язань за наслідками камеральної перевірки у разі виявлення таких розбіжностей є процесуально незаконним та виступає самостійною безумовною підставою для скасування таких ППР.
У цій справі висновки відповідача стосуються відображення розблокованих за рішенням суду податкових накладних у різних звітних періодах 2025 року та послідовності формування податкового кредиту і від`ємного значення за декілька періодів. Така оцінка за своєю природою неможлива без дослідження первинних документів і регістрів обліку. Попри це документальну позапланову перевірку ТОВ «УКРСТРОЙПРОДУКТ» відповідач не призначав і не проводив. Тим самим він порушив вимоги пункту 201.10 статті 201 ПКУ та вийшов за межі повноважень, наданих йому для камерального контролю.
Самостійне порушення процедури полягає в невиконанні відповідачем обов`язку вручити (надіслати) платнику акт перевірки в порядку пункту 86.2 статті 86 та статті 42 ПКУ. Копію акта від 17.09.2025 разом із податковим повідомленнямрішенням від 24.10.2025 позивач отримав лише 13.04.2026, тобто вже після прийняття рішення і за три дні до прийняття податкових повідомлень-рішень від 16.04.2026. Унаслідок цього позивача позбавлено гарантованого пунктом 86.7 статті 86 ПКУ права подати заперечення до акта перевірки та ініціювати оскарження до прийняття наступних рішень за грудень 2025 року. Інакше кажучи, позивача позбавлено права на участь у процесі прийняття рішення, яке пункт 9 частини другої статті 2 КАС України визнає критерієм правомірності рішення суб`єкта владних повноважень. Це порушення вплинуло на всю серію оскаржуваних рішень і зумовлює їх протиправність.
Принцип належної правової процедури є складовою принципу верховенства права (стаття 8 Конституції України). Частина друга статті 19 Конституції України та пункт 1 частини другої статті 2 КАС України зобов`язують суб`єкта владних повноважень діяти не лише на підставі та в межах повноважень, а й у спосіб, визначений законом. Тому процедурне порушення, яке позбавило платника законодавчих гарантій або вплинуло на зміст рішення, є самостійною підставою для визнання такого рішення протиправним, і в цьому разі відпадає потреба в оцінці його змістовної обґрунтованості. Обов`язок доведення правомірності рішення, зокрема дотримання процедури його прийняття, згідно з частиною другою статті 77 КАС України покладається на відповідача. Цей підхід послідовно підтримує Верховний Суд. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.09.2021 у справі № 816/228/17 виходила з того, що неправомірність дій контролюючого органу при призначенні та проведенні перевірки може бути підставою позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за її наслідками. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 03.06.2026 у справі № 520/27700/25 застосував, з урахуванням частин першої та другої статті 6 КАС України, принцип «належного урядування» утлумаченні ЄСПЛ (пункти 70 71 рішення у справі «Рисовський проти України»). Суд наголосив, що державні органи, «які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків». Крім того, за висновком Суду, «ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися саме на державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються».
Відповідно до частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для відповідача як суб`єкта владних повноважень. Суд згідно з частиною п`ятою статті 242 КАС України враховує їх при вирішенні справи. Відтак відповідач, який провів неналежний вид перевірки та не вручив позивачу акт перевірки, не може отримати вигоду від власних протиправних рішень, а ризик цих помилок не може бути перекладений на позивача.
Навіть за умови оцінки спору по суті оскаржувані рішення не можуть вважатися правомірними. Підставою для застосування відповідальності є податкове правопорушення, тобто протиправне діяння платника, що призвело до невиконання або неналежного виконання вимог податкового законодавства (пункт 109.1 статті 109 ПКУ), зокрема до заниження податкового зобов`язання чи безпідставного вилучення коштів з бюджету. Таких наслідків дії позивача не спричинили. Суму податкового кредиту в розмірі 6 215 362,00 грн позивач двічі не використовував. Через неперенесення залишку від`ємного значення у травні 2025 року він не лише не занизив податок, а навпаки, надлишково та передчасно сплатив до Державного бюджету України 243 958,00 грн. Відображення трьох податкових накладних у липні2025 року мало на меті виключно відновлення балансу вибулого податкового кредиту.
Отже, жодних втрат бюджету дії позивача не спричинили. Норми ПКУ щодо відображення розблокованих податкових накладних та перенесення від`ємного значення допускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платника. Вимоги підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 та пункт 56.21 статті 56 ПКУ закріплюють презумпцію правомірності рішень платника податку. У постанові від 03.06.2026 у справі № 520/27700/25 Верховний Суд визначив цей принцип (in dubio pro tributario) як превентивний засіб недотримання законодавцем верховенства права.
З огляду на викладене, оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято за наслідками перевірки, вид якої не відповідав вимогам пункту 201.10 статті 201 ПКУ, без вручення позивачу акта перевірки та за відсутності складу податкового правопорушення. Кожне з процедурних порушень самостійно зумовлює протиправність цих рішень. Матеріально-правові обставини справи лише підтверджують, що проведення документальної перевірки з дослідженням первинних документів, якого вимагав закон, унеможливило б прийняття рішень про донарахування. Позивач просить суд врахувати ці пояснення та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Щодо витрат на правничу допомогу. Представником позивача подано заяву про стягнення з Головного управління ДПС у м. Києві витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 50 000,00 грн. На обґрунтування заявленої суми позивач посилається на договір про надання правової допомоги № 231 від 11.03.2026, додаткову угоду № 1 від 11.03.2026, платіжну інструкцію № 33 від 16.03.2026 та акт приймання-передачі наданих послуг від 21.07.2026.
15 листопада 2026 року Головне управління ДПС у м. Києві подало заперечення, у яких заявило про неспівмірність цієї суми і просить суд відмовити у стягненні повністю.
Щодо першого заперечення - про те, що фіксований гонорар сам по собі не зумовлює покладення всієї суми на іншу сторону. Частина третя статті 134 Кодексу відносить до витрат на правничу допомогу гонорар адвоката, який сплачений або підлягає сплаті. Стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» прямо дозволяє визначати гонорар у фіксованому розмірі, і в такому разі він не залежить від обсягу послуг та часу, витраченого адвокатом. Сторони обрали саме цю форму: 50 000,00 грн за представництво інтересів позивача в суді першої інстанції. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21, вказала, що подання детального опису робіт «не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу», що учасник справи деталізує такий опис «лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення», і що «саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу» не перешкоджає суду встановити розмір витрат, якщо сторони домовилися про фіксований розмір гонорару.
Гонорар сплачено повністю платіжною інструкцією № 33 від 16 березня 2026 року, проведеною банком того самого дня о 14 годині 17 хвилин. Сплату здійснено до подання позову до суду, тобто позивач поніс ці витрати реально, а не має намір їх понести.
Відповідач стверджує, що перелік містить загальні назви робіт і сумарні години, а тому суд «позбавлений можливості перевірити обґрунтованість заявленого часу». Це твердження спростовується самими матеріалами справи, бо кожна з восьми позицій простежується за конкретним документом, який суд має перед собою.
Підготовка та подання позовної заяви підтверджується позовною заявою. Складання процесуальних документів підтверджується додатковими письмовими поясненнями від 21 вересня 2026 року, запереченнями на клопотання відповідача про застосування наслідків пропуску строку звернення до суду від 30 вересня 2026 року та заявою про зміну предмета позову шляхом доповнення позовних вимог від 02 жовтня 2026 року.
Участь у судових засіданнях підтверджується протоколами засідань 28 вересня, 05 жовтня, 12 жовтня і 04 листопада 2026 року. Ознайомлення з матеріалами справи підтверджується фактом приєднання представника до справи в підсистемі «Електронний суд» 01 жовтня 2026 року. Правовий аналіз відзиву підтверджується самим відзивом від 22 липня 2026 року та клопотанням відповідача, поданим того самого дня. Складання заяви про стягнення витрат підтверджується заявою від 03 листопада 2026 року.
Суд погоджується з твердженнями позивача щодо можливості дублювання 12 годин вивчення документів замовника і 10 годин правового аналізу актів перевірок, податкових повідомлень-рішень, звітності та поштових документів. Дублювання тут не могло відбутися фізично, і причина цього - у діях самого відповідача.
Перша з цих робіт виконувалася у березні 2026 року, коли формувалася правова позиція за договором від 11 березня 2026 року. На той момент позивач не мав ані акта перевірки від 17 вересня 2025 року, ані жодного з двох податкових повідомлень-рішень від 24 жовтня 2025 року.
Документи надходили трьома окремими порціями протягом наступних чотирьох місяців.
13 квітня 2026 року на письмовий запит від 18 березня 2026 року відповідач надав акт від 17 вересня 2025 року без Таблиці 1 з розрахунками і тільки одне податкове повідомлення-рішення № 994840405, причому обсяг наданого зафіксовано в самому листі від 08 квітня 2026 року № 31304/6/26-15-04-05-06 позначкою «Додаток: на 7 арк.».
07 травня 2026 року позивач отримав акт від 19 лютого 2026 року.
І лише 22 липня 2026 року, разом із відзивом, відповідач подав повний текст акта з Таблицею 1 та рішення № 994830405, про існування якого позивач до того не знав.
Отже кожна нова порція документів вимагала повернення до вже дослідженого матеріалу і його перегляду в новому обсязі. Відповідач заперечує проти повторного аналізу документів, які він сам надавав позивачеві трьома частинами протягом чотирьох місяців.
Зворотніх доказів вказаним обставинам відповідач не надав.
Щодо шести годин ознайомлення з матеріалами справи відповідач стверджує, що ця робота «не підлягає включенню до Акту як окремий вид виконаних робіт». Норми, яка б це забороняла, він не наводить, оскільки такої норми немає.
Ознайомлення з матеріалами справи є процесуальним правом учасника за пунктом 1 частини першої статті 44 Кодексу - тією самою статтею, якою відповідач керується у власній прохальній частині.
Станом на момент ознайомлення справа вже містила позовну заяву з додатками, відзив від 22 липня 2026 року з шістьма додатками, клопотання відповідача про застосування наслідків пропуску строку звернення до суду, два акти перевірок і чотири податкові повідомлення-рішення. Шість годин на такий обсяг надмірними не є.
Щодо десяти годин на підготовку до чотирьох підготовчих судових засідань і судового засідання з розгляду справи по суті та участь у них відповідач зазначає, що заява не містить відомостей про тривалість кожного засідання. Тривалість і предмет кожного засідання зафіксовані в протоколах, які є в матеріалах справи. Десять годин на п`ять судових засідань - це дві години на кожне засідання разом із підготовкою до нього. Заперечуючи проти цієї позиції, відповідач фактично стверджує, що підготовка до засідання та участь у ньому мали зайняти менше ніж дві години.
Щодо третього заперечення - про невідповідність дати акта даті заяви простягнення витрат.
Акт приймання-передачі не є документом, який створює грошове зобов`язання замовника перед адвокатським об`єднанням і не визначає розміру витрат.
Розмір гонорару визначено Договором про надання правової допомоги № 231 від 11 березня 2026 року та Додатковою угодою № 1 від 11 березня 2026 року, він є фіксованим і становить 50 000,00 грн за представництво в суді першої інстанції незалежно від кількості годин. Гонорар сплачено 16 березня 2026 року, тобто за чотири місяці до складення акта і до подання позову. Акт лише фіксує перелік послуг, наданих за цим гонораром.
Фактичне виконання тієї позиції, на яку вказує відповідач, підтверджується документом, що перебуває в матеріалах справи: заява про стягнення витрат на професійну правничу допомогу подана 03 листопада 2026 року.
Щодо четвертого заперечення - про те, що співвідношення гонорару з ціною позову не доводить співмірності.
Ціна позову є одним із чотирьох критеріїв вказаних у частині п`ятій статті 134 Кодексу. Позивач навів усі чотири, а не лише цей. Складність справи: чотири податкові повідомлення-рішення, прийняті за наслідками двох перевірок різних звітних періодів, спір про належність обраної відповідачем форми податкового контролю, дослідження шести документів податкової звітності та розрахунок руху від`ємного значення за чотири звітні періоди поспіль. Час: 60 годин. Обсяг: вісім позицій, кожна з яких простежується за матеріалами справи. Ціна позову: 7 209 324,00 грн, від якої заявлена сума становить 0,69 відсотка.
Натомість відповідач, заперечуючи проти арифметики позивача, не навів жодної власної цифри. Він не зазначив, яка сума, на його думку, була б співмірною. Не назвав ринкової вартості аналогічних послуг у податкових спорах. Не послався на жодне судове рішення, де у подібній справі присуджено меншу суму. Не стверджував, що ставка, яка за обсягу 60 годин становить менш ніж 835 гривень за годину роботи адвоката, перевищує ринкову.
Щодо п`ятого заперечення - про судову практику, на яку посилається відповідач.
Усі постанови, на які посилається відповідач, ухвалені у господарських справах: № 910/10968/23, № 916/2102/17, № 909/371/18, № 922/928/18, № 911/739/15, № 915/237/18, № 905/1795/18, № 922/2685/19, а останні дві містять правовий висновок із прямим посиланням на статті 123 130 Господарського процесуального кодексу України.
Постанова у справі № 755/9215/15-ц ухвалена у цивільній справі.
Жодної постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в податковому спорі відповідач не навів.
Постанови, на які відповідач посилається, ухвалені у 2019 та 2020 роках. Стандарт деталізації, який застосовується нині, визначений постановою Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21, тобто пізнішою за всі них, і саме вона відступила від вимоги, на якій відповідач фактично наполягає.
Відповідно до ч. ч. 2-7 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Враховуючи вищевикладене, витрати на правничу допомогу відповідають критеріям співмірності визначеним в ч. 5 ст.134 КАС України, а відповідачем не доведено зворотнього.
Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України до судових витрат належить судовий збір. Позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 33280 грн, що підтверджується відповідною квитанцією.
Статтею 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
в и р і ш и в:
1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 24 жовтня 2025 року № 994840405 форми «Р» про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 6 406 407,00 грн, у тому числі за основним платежем - 5 824 007,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 582 400,00 грн.
3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 24 жовтня 2025 року № 994830405 форми «В4» про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість на 391 355,00 грн.
4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 16 квітня 2026 року № 303730405 форми «В4» про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість на 189 285,00 грн.
5. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 16 квітня 2026 року № 303920405 форми «Р» про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 222 277,00 грн, у тому числі за основним платежем - 202 070,00 грн, за штрафними(фінансовими) санкціями - 20 207,00 грн.
6. Стягнути з Головного управління ДПС у м. Києві на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "УКРСТРОЙПРОДУКТ" (ЄДРПОУ 45163036) витрати зі сплати судового збору в розмірі 33280 (тридцять три тисячі двісті вісімдесят) гривень та витрати на правничу допомогу в розмірі 50000 (п`ятдесят тисяч) гривень.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Терлецька О.О.
Судове рішення № 141590718, Київський окружний адміністративний суд було прийнято 18.11.2026. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити необхідні дані.
Це рішення відноситься до справи № 320/25791/26. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: