Єдиний державний реєстр судових рішень Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/4934/26
Номер провадження2/711/2917/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 листопада 2026 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі головуючого судді Демчика Р.В., секретаря судового засідання Кобилки Є.О. А.О., за участі представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Черкаської міської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, третя особа: ОСОБА_4 ,-
встановив:
ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до Черкаської міської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, третя особа: ОСОБА_4 .
Позов обгрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що 22.05.2025 року складено відповідний актовий запис № 1617 та видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 від 22.05.2025 року.
Після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої входить 1/6 частка квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .
За життя спадкодавець проживав у вказаній квартирі в період з 29.12.1995 року до 22.05.2025 року, що підтверджується відповіддю ЦНАП Черкаської міської ради від 04.05.2026 року.
Спадкоємцем першої черги за законом є позивач, як мати спадкодавця що підтверджується свідоцтвом про народження від 16.05.1984 року серії НОМЕР_2 , у якому зазначено, що ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Лонгьюган, Надімського району, Тюменської області РСФСР, про що складено актовий запис про народження № 13 від 16.05.1984 року.
У свідоцтві також зазначено, що матір`ю ОСОБА_5 є ОСОБА_6 , а батьком ОСОБА_7 .
Останній помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 28.03.2023 року.
Спадкоємцем за законом другої черги є брат спадкодавця ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який також є власником 1/6 частки квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .
Після смерті спадкодавця, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 між собою домовились, що частку спадкодавця буде успадковувати саме ОСОБА_3 .
У 2003 році, ОСОБА_6 уклала шлюб із ОСОБА_8 , та змінила прізвище на ОСОБА_9 , що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_4 від 05.08.2003 року виданого Черкаським міським відділом реєстрації актів громадянського стану.
Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. На момент смерті спадкодавця, позивач перебувала в Італії де проживає постійно. Після смерті спадкодавця, позивач приїхала до України на поховання. Після похорон спадкодавця, позивач звернулась до нотаріуса для подання заяви про прийняття спадщини, однак нотаріусом їй було зазначено, що для відкриття спадщини потрібно надати певний перелік необхідних документів, в тому числі і свідоцтва про народження спадкодавця, для підтвердження родинних зав`язків, а також свідоцтво про шлюб, в якому буде відображено зміну прізвища.
На час звернення до нотаріуса у Позивача не було з собою свідоцтва про народження спадкодавця, а також свідоцтва про одруження із ОСОБА_8 . Для отримання вказаних документів позивач звернулась до відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Черкаси, де їй було роз`яснено, що дублікат свідоцтва про народження спадкодавця вони їй надати не зможуть у зв`язку із тим, що вказане свідоцтво видавалось території теперішньої російської федерації, та у зв`язку із воєнним станом правові відносини із рф відсутні.
В той же час свідоцтво про народження спадкодавця знаходились за місцем проживання позивача в Італії, як і свідоцтво про її одруження в якому вказано про зміну прізвища. 28.06.2025 року, після владнання питань пов`язаних із похованням спадкодавця, позивач виїхала з України до Італії.
Перебуваючи в Італії, позивач ще деякий час переживала події пов`язані з смертю сина.
Та в решті зібрала необхідні їй документи, в тому числі свідоцтво про народження спадкодавця та намагалась потрапити в Україну.
Витрати на дорогу до України складають доволі значну суму коштів у розмірі приблизно 800 євро в обидві сторони, що дорівнює 40 000 гривень. Відразу таку суму позивач зібрати не змогла, враховуючи що нещодавно витратила таку ж суму коли приїжджала на поховання сина.
Також дорогу до України ускладнювало те, що в Україні введено воєнний стан, авіа сполучення відсутнє, а дорога автобусом займає тривалий час та пересадки. Враховуючи, що позивач знаходиться у віці 61 року, їй доволі складно витримувати такі подорожі.
Із урахування обставин вказаних вище, позивач, не змогла відвідати Україну до 13.11.2025 року (останній день подання заяви про вступ у спадщину). 27.04.2026 року, позивач потрапила до України та при звернені до приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу Яценко О.В., з заявою про прийняття спадщини, остання листом № 71/01-16 від 27.04.2026 року, повідомила, що позивач пропустила термін для подачі заяви про прийняття спадщини, який сплив 13.11.2025 року, і цей термін можливо продовжити лише в судовому порядку.
Обставинами які заважали позивачу вчасно звернутись до нотаріуса було те, що на момент смерті спадкодавця та знаходження позивача на території України, у неї були відсутні необхідні документи, а саме свідоцтво про народження спадкодавця, дублікат якого на території України вона не могла отримати у зв`язку із військовим станом.
Для надання вказаного документу позивачу довелось подолати чи малий шлях до Італії та в зворотному напрямку, а також зібрати чималі кошти на дорогу.
З наведеного вбачається, що позивач не могла вчасно реалізувати своє право на прийняття спадщини та пропустила строк встановлений законом строк, але цьому заважали непереборні обставини, такі як відсутність необхідних документів, та доволі велика відстань яку повинен був подолати позивач для збору вказаних документів та повернення потім до України.
Якщо спадкоємець не подав заяву про прийняття спадщини з поважних причин, суд відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України може визначити додатковий строк для її подання. Позивач вважає поважними, наведені обставини пропуску строку на подання заяви про отримання спадщини, а відсутність спору стосовно спадкового майна, підтверджується витягом № 85016740 від 27.04.2026 року зі Спадкового реєстру виданого приватним нотаріусом Яценко О.В., достатніми підставами для задоволення позовних вимог.
Просить суд визначити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , додатковий строк, тривалістю два місяці з дня набрання рішенням законної сили, для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , судові витрати залишити за Позивачем
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21.05.2026 року відкрите загальне позовне провадження у справі
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 17.08.2026 року. яка постановлена без оголошення перерви та занесена до протоколу судового засідання закрите підготовче провадження у справі, справа призначена до розгляду по суті.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити їх повністю.
Представник відповідача в судовому засідання поклався на розсуд суду.
Третя особа ОСОБА_4 в судове засідання не з`явився, 13.08.2026 року надіслав до суду заяву про визнання позову та розгляд справи у його відсутності.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 . Його батьками зазначені ОСОБА_7 та ОСОБА_6 . Вказане підтверджується копією свідоцтва про народження від 16.05.1984 року серії НОМЕР_2 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер, про що 22.05.2025 року складено відповідний актовий запис № 1617 та видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 від 22.05.2025 року.
Згідно свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_5 від 24.02.1999 року, квартира АДРЕСА_2 належить на праві власності ОСОБА_6 , ОСОБА_10 та ОСОБА_4 в рівних частках.
Згідно копії свідоцтва про одруження серпії НОМЕР_6 , яке видане повторно 05.08.2003 року, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 одружилися 18.07.2002 року, після чого ОСОБА_6 змінила прізвище на ОСОБА_9 .
04.10.2018 року між ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 був укладений договір дарування квартири, за умовами якого, ОСОБА_3 (дарувальник) передала ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (обдаровуваним), в рівних частках безоплатно у власність 1/3 (одну) третю частку однокімнатної квартири АДРЕСА_2 ).
Таким чином, після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина на частину вказаної квартири, а спадкоємцем першої черги після його смерті є його мати ОСОБА_3 .
Листом від 27.04.2026 року (вих№71/01-16) приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Яценко О.В., на звернення ОСОБА_3 , роз`яснила останній, що у відповідності до ч.3 ст.1223 ЦК України право на спадкування виникає у день відкриття спадщини, що є днем смерті, тобто спадщина після смерті ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно з ч.3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. У ч.1 ст.1269 ЦК України зазначено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Відповідно до ч.2 ст.1269 ЦК України заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто. Частиною 1 ст.1270 ЦК України встановлений строк для прийняття спадщини у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
3 слів ОСОБА_3 . Вона не проживала зі спадкодавцем на день його смерті та не подавали заяву про прийняття спадщини протягом шести місяців (останній день подачі 13 листопада 2025 року).
Відповідно до ч.3 ст.1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Враховуючи вищевикладене, роз`яснене право звернути до суду для визначення додаткового строку для прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Так, за загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ст. ст. 1220, 1222, 1270 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» передбачено, що особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України. Суди відкривають провадження в такій справі у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину, а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
Судом встановлено, що спадщина після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , не визнавалась відумерлою, після смерті останнього спадкова справа не заводилась, а позивач є єдиним спадкоємцем спадкового майна першої черги за законом, оскільки його батько ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 ЦК України.
У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст. ст. 1258, 1261 ЦК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи.
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини, що передбачено ч.1 ст. 1270 ЦК України.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.
За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини, що зазначено у ч. 3 ст. 1272 ЦК України.
Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п. 24 постанови від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК. Зазначене положення застосовується до спадкоємців, в яких право на спадкування виникло з набранням чинності зазначеним Кодексом.
Суди відкривають провадження в такій справі у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину (ч. 2 ст. 1272 ЦК України), а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини. Відповідачами у такій справі є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
При розгляді цих справ слід перевіряти наявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини, наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину. За наявності у спадковій справі заяви спадкоємця про відмову від права на спадщину його вимоги про визначення додаткового строку для прийняття спадщини задоволенню не підлягають.
Визначаючи спадкоємцеві додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, суд не повинен вирішувати питання про визнання за ним права на спадщину. Спадкоємець після визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини має право прийняти спадщину в порядку, установленому ст. 1269 ЦК України, звернувшись в нотаріальну контору, після чого вважається таким, що прийняв спадщину.
Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Згідно ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття.
Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він продовжується до трьох місяців.
Як вбачається з матеріалів справи, у визначений законом строк позивач не прийняла спадщину. Доказів зворотного матеріали справи не містять.
Згідно з частиною третьою статті 1272 ЦК, за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви.
Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.
Отже, поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є такі, що пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Правила частини третьої статті 1272 ЦК про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть застосовуватися, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.
За конкретних фактичних обставин кожної справи пропуск строку для прийняття спадщини суд має оцінювати з урахуванням тривалості такого пропуску та загальних засад цивільного законодавства, як-от розумність, добросовісність та справедливість.
Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, першорядно, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.
Звернувшись до нотаріуса, позивач пропустила шестимісячний строк, встановлений чинним законодавством, для прийняття спадщини після смерті сина на п`ять місяців та чотирнадцять днів, і має право на звернення до суду з позовною вимогою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини (ч. 3 ст. 1272 ЦК України).
В обґрунтування причин поважності пропуску строку для прийняття спадщини позивач посилалась на те, що вона проживала та проживає в Італії, що є великою відстанню між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна, та на те, що в Україні введено військовий стан.
На підтвердження факту перебування позивача за межами території України представником позивача надано копію закордонного паспорта позивачки.
Також, за клопотання сторони позивача. Ухвалою суду від 22.09.2026 року витребувано із Державної прикордонної служби України (01601, м. Київ, вул.. Володимирська, 26) відомості щодо перетину державного кордону України громадянкою України ОСОБА_11 ( ОСОБА_12 ), ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП: НОМЕР_7 , у період часу з 13.05.2025 року по день надання відповіді.
Разом з тим, станом на момент ухвалення рішення у справі, вказана інформація на адресу суду не надійшла.
Також, указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, строк дії якого неодноразово продовжувався, та який діє на час розгляду справи.
У цьому аспекті потрібно також враховувати, що право на прийняття спадщини є суб`єктивним цивільним правом, зміст якого полягає в тому, що спадкоємцю надано альтернативу: прийняти спадщину або відмовитися від неї.
Законодавство України не містить вичерпного переліку поважних причин пропуску строку на прийняття спадщини, а також чітко не вказує, які причини є поважними.
Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд дослідив поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини, які пов`язані з об`єктивними факторами для спадкоємця щодо неможливості вчинення цих дій.
Суд приймає до уваги, що позивач пропустила строк для прийняття спадщини з поважних причин.
З урахуванням викладеного суд доходить висновку, що право позивача підлягає судовому захисту.
Європейський Суд з прав людини неодноразово наголошував на необхідності держав дотримуватися принципу «якості законів» при їх прийнятті або зміні. Зокрема, у своєму рішенні у справі «Сєрков проти України» ЄСПЛ зазначив, що якість законодавства передбачає доступне для зацікавлених осіб, чітке і передбачуване у застосуванні законодавство; відсутність необхідної передбачуваності та чіткості національного законодавства з важливого питання, що призводить до його суперечливого тлумачення, в тому числі судом, має наслідком порушення вимог положень Конвенції щодо «якості закону». Крім того, у справі «Новік проти України» ЄСПЛ зробив висновок, що надзвичайно важливою умовою є забезпечення загального принципу юридичної визначеності. Вимога «якості закону» у розумінні пункту 1 статті 5 Конвенції означає, що закон має бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні для убезпечення від будь-якого ризику свавілля.
Європейський суд з прав людини в пунктах 33, 34 рішення від 19.02.2009 року у справі «Христов проти України» зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основновоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів. Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до остаточного рішення суду.
Згідно з правовою позицію ЄСПЛ у справі «Ілхан проти Туреччини» від 27.06.2000 року при вирішення питання пропуску строку на вчинення дій має застосовуватись правило встановлення всіх обставин з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру. Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Судом також враховується рішення ЄСПЛ у справі «Маркс проти Бельгії» від 13.06.1979 року, ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які по своїй суті є гарантом права власності, оскільки визнають право будь-якої особи на безперешкодне користування своїм майном.
У правовій позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 06.09.2017 року у справі № 6-496цс17 зазначено, що відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Правила частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини суд визнав поважними.
Верховний Суд в постанові від 18.01.2023 року у справі № 580/1300/22 сформулював правовий висновок стосовно застосування принципу «легітимних очікувань», що, головним чином, походить від англійського терміну «legitimate expectations» як розумні, небезпідставні або обґрунтовані очікування. Зокрема, Суд зазначив, що принцип легітимних очікувань широко застосовується у судовій практиці та ґрунтується на низці конституційних положень, які гарантують захист права власності (стаття 41 Конституції України) та передбачуваність (прогнозованість) законодавства, яким визначаються обмежувальні заходи (статті 22, 57, 58, 94 та 152 Конституції України); реалізація принципу легітимних очікувань полягає у досягненні бажаного результату шляхом вчинення правомірних дій з огляду на заздалегідь передбачені ймовірні наслідки; втілення легітимних очікувань унеможливлюється, зокрема, у випадку, коли особа не може досягнути прогнозованого результату внаслідок зміни правової основи у такі строки, що не є розумними та обґрунтованими; правовим підґрунтям (основою) для виникнення в особи легітимного очікування можуть бути: норма права (законодавство), судова практика, акт індивідуальної дії, конкретне судове рішення, що набуло законної сили, або умови договору; відсутність у законі безпосередніх приписів щодо певного права, яке, однак, слідує із загальних конституційних принципів або природного права, або відсутність закону, що визначає механізм реалізації такого права, самостійно не може свідчити про відсутність правового підґрунтя для виникнення в особи легітимного очікування щодо реалізації такого права.
Враховуючи викладене, зважаючи, що спадщина після смерті ОСОБА_5 на час розгляду справи ніким не прийнята, від умерлою у встановленому законом порядку не визнана, встановлення додаткового строку для прийняття спадщини є єдиним шляхом отримання спадкового майна, визначення позивачу додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини не порушить прав та інтересів інших осіб, а позивач не змогла з поважних причин звернутися з відповідною заявою до нотаріальної контори, врахувавши конкретні обставини цієї справи, суд вважає за можливе позовні вимоги задовольнити.
При цьому наслідки пропущення позивачем строку для прийняття спадщини будуть непропорційним, оскільки позивач втрачає право на успадкування майна, яке залишилося, після смерті спадкодавця. Спочатку смерть близької людини (брата), поважний вік позивача (86 років), а потім і втрата спадкового майна будуть для позивача занадто надмірним тягарем неспіврозмірним з її діями, і при цьому буде порушено «баланс» між інтересами держави та фізичної особи.
З урахуванням викладеного, виходячи з аналізу встановлених судом обставин справи та норм права, що регулюють спірні правовідносини, зважаючи на те, що позивач має хворобу, що впливає на її життєдіяльність, суд дійшов висновку, що позивачем наведено причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для неї щодо подачі заяви про прийняття спадщини, а тому наявні підстави для встановлення їй додаткового строку для прийняття спадщини після смерті брата і слід визначити строк у межах передбаченого законом загального терміну шести місяців і таким достатнім строком є два місяці, перебіг якого рахується після набрання рішенням законної сили.
Крім того, суд звертає увагу на те, що визначаючи спадкоємцеві додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, суд не вирішує питання про визнання за ним права на спадщину. Спадкоємець після визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини має право прийняти спадщину в порядку, установленому ст. 1269 ЦК України, звернувшись в нотаріальну контору, після чого вважається таким, що прийняв спадщину.
Щодо судових витрат суд зазначає наступне.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір, однак прохальна частина позову не містить вимоги щодо стягнення судових витрат із відповідача.
Відтак, судові витрати слід залишити за позивачем.
На підставі викладеного та керуючись: ст. ст. 13, 14, 82, 206, 223, 259, 263-265, 268, 274-279, 352, 354 ЦПК України, суд,-
ухвалив:
Позов задовольнити.
Визначити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , додатковий строк, тривалістю два місяці з дня набрання рішенням законної сили, для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий: Р. В. Демчик
Судове рішення № 141589939, Придніпровський районний суд м. Черкас було прийнято 18.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити важливі дані.
Це рішення відноситься до справи № 711/4934/26. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: