Рішення № 141587717, 18.11.2026, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Дата ухвалення
18.11.2026
Номер справи
369/6409/25
Номер документу
141587717
Форма судочинства
Цивільне
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

Справа № 369/6409/25

Провадження № 2/369/3694/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.11.2026 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі головуючого судді Янченка А.В. за участі секретаря судового засідання Лисяк К.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (далі - позивач) звернулося до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовною заявою до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за кредитними договорами.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 18.08.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (далі - ТОВ «Мілоан») та відповідачем укладено договір про споживчий кредит № 3234680, за яким відповідач отримав кредит у розмірі 2000,00 грн.

Крім того, 16.09.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (далі - ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів») та відповідачем укладено договір позики № 611887, за яким відповідач отримав позику у розмірі 3750,00 грн.

Вказані договори були укладені в електронній формі за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем кредитодавців шляхом їх підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

Первісні кредитори виконали свої зобов`язання, проте відповідач порушив умови щодо своєчасного повернення кредиту (позики) та сплати процентів у встановлені строки та порядку, у зв`язку з чим у відповідача виникла прострочена заборгованість.

15.12.2021 року між ТОВ «Мілоан» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (далі - ТОВ «Вердикт Капітал») був укладений договір факторингу № 15/12-2021-22, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за кредитним договором № 3234680 від 18.08.2021 року.

25.01.2022 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Вердикт Капітал» був укладений договір факторингу № 25/01/2022/1, відповідно до якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором позики № 611887 від 16.09.2021 року.

10.01.2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» був укладений договір № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр», позивачу по справі, права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за кредитним договором № 3234680 від 18.08.2021 року та договором позики № 611887 від 16.09.2021 року.

Станом на дату звернення до суду загальна заборгованість відповідача за вказаними договорами становить 26031,24 грн., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 5460,00 грн., заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 19922,00 грн., заборгованість за комісією - 580,00 грн., інфляційні збитки - 60,00 грн., три проценти річних - 9,24 грн.

Просив стягнути з відповідача вказану у позові заборгованість та судові витрати.

16 квітня 2025 року ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Скрипник О.Г. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Згідно з розпорядженням керівника апарату Києво-Святошинського районного суду Київської області № 2051 від 23.12.2025 року щодо повторного автоматичного розподілу справи та протоколом повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 24.12.2025 року справу передано на розгляд судді Янченку А.В.

Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Янченка А.В. від 24 грудня 2025 року справу прийнято до провадження та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Учасники не заперечили щодо такого порядку розгляду справи.

14.01.2026 року представник позивача подав до суду клопотання про витребування доказів від АТ «Універсал Банк».

Ухвалою суду від 26 січня 2026 року клопотання задоволено та витребувано від АТ «Універсал Банк» ідентифікаційні дані власника платіжної картки № НОМЕР_1 та її повний номер, докази зарахування на неї кредитних коштів у сумі 2000,00 грн. 18.08.2021 року (виписку за період з 18.08.2021 по 24.08.2021 року) та у сумі 3750,00 грн. 16.09.2021 року (виписку за період з 16.09.2021 по 22.09.2021 року), а також інформацію щодо фінансового номера телефону за вказаною карткою.

На виконання ухвали суду АТ «Універсал Банк» надало до суду відповідь № БТ/Е-6008 від 25.02.2026 року з виписками руху коштів по картці відповідача.

22.03.2026 року представник відповідача - адвокат Самохвалов С.В. подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування відзиву зазначив, що позивачем не надано доказів отримання відповідачем письмового повідомлення про відступлення права грошової вимоги; договори факторингу, укладені ТОВ «Вердикт Капітал» з первісними кредиторами, не містять положень про право наступного відступлення права вимоги, а тому відповідно до ч. 1 ст. 1083 ЦК України позивач не набув права вимоги до відповідача; розмір нарахованих процентів не є співмірним основній сумі кредиту, суперечить принципам розумності та добросовісності та є несправедливою умовою в розумінні п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»; оскільки позовні вимоги є безпідставними, не підлягають відшкодуванню і судові витрати позивача.

27.03.2026 року представник позивача подав до суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що проценти за кредитним договором № 3234680 від 18.08.2021 року нараховувались відповідно до п.п. 1.5.2., 1.6., 2.3.1.1., 2.3.1.2., 4.2. договору, а після відступлення права вимоги ТОВ «Вердикт Капітал» нараховувало проценти за стандартною ставкою лише до 23.02.2022 року; проценти за договором позики № 611887 від 16.09.2021 року нараховувались відповідно до п.п. 2, 4 договору та Правил надання грошових коштів у позику; позивачем жодних нарахувань не здійснювалось; неповідомлення боржника про заміну кредитора не звільняє його від обов`язку погасити борг; чинне законодавство не забороняє послідовне відступлення права вимоги, а відповідачем не доведено, що договорами встановлено таку заборону; обмеження у розмірі 50 % стосується неустойки, а не процентів за користування кредитом, неустойка позивачем не нараховувалась; відповідачем не доведено неспівмірності витрат на правничу допомогу.

Представник позивача у позовній заяві просив розглядати справу без його участі.

Дослідивши письмові докази по справі, суд встановив наступне.

18.08.2021 року між ТОВ «Мілоан» та відповідачем по справі укладено договір про споживчий кредит № 3234680, на підставі якого відповідач отримав кредит у розмірі 2000,00 грн., що був перерахований на рахунок відповідача з використанням реквізитів його платіжної картки згідно умов зазначеного договору.

Згідно з п.п. 1.1.-1.4. кредитного договору № 3234680 кредитодавець зобов`язується надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі 2000,00 грн. строком на 15 днів, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у термін до 02.09.2021 року. Відповідно до п. 1.5. договору загальні витрати позичальника за кредитом складають 1180,00 грн., з яких комісія за надання кредиту - 580,00 грн., що нараховується за ставкою 29,00 % від суми кредиту одноразово (п. 1.5.1.), та проценти за користування кредитом - 600,00 грн., що нараховуються за ставкою 2,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п. 1.5.2.); орієнтовна загальна вартість кредиту - 3180,00 грн. Згідно з п. 1.6. договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Відповідно до п. 2.3.1.2. договору позичальник може збільшити строк кредитування шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування, але загалом не більше ніж на 60 днів.

Згідно з довідкою про ідентифікацію ТОВ «Мілоан» кредитний договір № 3234680 від 18.08.2021 року підписано відповідачем шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором 024417, направленим 18.08.2021 року на номер телефону відповідача НОМЕР_2 , що свідчить про повне ознайомлення відповідача з умовами кредитування, загальною вартістю кредиту, реальною річною процентною ставкою та графіком платежів за вказаним договором.

На підтвердження перерахування грошових коштів за кредитним договором № 3234680 від 18.08.2021 року до позовної заяви додано довідку ТОВ «ФК «Елаєнс», згідно з якою на підставі договору № 40484607_26/10/18-1 про надання послуг з переказу грошових коштів 18.08.2021 року успішно проведено платіж у сумі 2000,00 грн. з призначенням «Кошти згідно договору 3234680» на картку № НОМЕР_1 (номер в системі FONDY 434702599).

16.09.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем по справі укладено договір позики № 611887, на підставі якого відповідач отримав позику у розмірі 3750,00 грн., що була перерахована на рахунок відповідача з використанням реквізитів його платіжної картки згідно умов зазначеного договору.

Згідно з п.п. 1, 2 договору позики № 611887 позикодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти у сумі 3750,00 грн. строком на 21 день (до 07.10.2021 року) шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов`язується повернути таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики та сплатити проценти. Відповідно до п. 2 договору знижена процентна ставка з другого дня користування позикою до дати повернення позики становить 0,01 %, базова процентна ставка з другого дня користування позикою до дати повернення позики (фіксована) - 2,00 %. Згідно з п. 4 договору проценти нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення, на залишок позики. Договір укладено дистанційно, в електронній формі, та підписано позичальником накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

На підтвердження перерахування грошових коштів за договором позики № 611887 від 16.09.2021 року до позовної заяви додано довідку ТОВ «ФК «Фінекспрес» № КД-000002023/ТНПП від 12.11.2024 року та лист ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» № 12/11/24-30 від 12.11.2024 року, згідно з якими на підставі договору про переказ коштів № 23-01-18/5 від 23.01.2018 року 16.09.2021 року завершено платіжну операцію з переказу коштів у сумі 3750,00 грн. на платіжну картку отримувача Дяченка Євгена № НОМЕР_1 .

Згідно з відповіддю АТ «Універсал Банк» № БТ/Е-6008 від 25.02.2026 року на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , банком емітовано платіжну картку № НОМЕР_4 . 18.08.2021 року на вказану картку було зараховано платіж у сумі 2000,00 грн., а 16.09.2021 року - платіж у сумі 3750,00 грн. Номер телефону НОМЕР_2 був фінансовим номером телефону за вказаною карткою в період з 18.08.2021 по 24.08.2021 року та з 16.09.2021 по 22.09.2021 року та знаходився в анкетних даних відповідача, тобто це той самий номер телефону, на який було направлено одноразовий ідентифікатор для підписання кредитного договору № 3234680.

З доданих до відповіді банку виписок руху коштів по картці відповідача № 4441114463220283 за періоди з 18.08.2021 по 24.08.2021 року та з 16.09.2021 по 22.09.2021 року вбачається зарахування на картку відповідача кредитних коштів за обома договорами, після чого відповідач розпоряджався вказаними коштами.

Таким чином, кредитні кошти за кредитним договором № 3234680 від 18.08.2021 року та договором позики № 611887 від 16.09.2021 року перераховано на одну й ту саму платіжну картку відповідача № НОМЕР_4 , емітовану АТ «Універсал Банк».

З відомостей ТОВ «Мілоан» про щоденні нарахування та погашення вбачається, що 15.09.2021 року та 22.09.2021 року відповідачем здійснювались платежі на погашення заборгованості за кредитним договором № 3234680 (сплата тіла кредиту, процентів та комісії за пролонгацію), що також свідчить про отримання відповідачем кредитних коштів.

Станом на дату відступлення прав вимоги загальна заборгованість відповідача перед первісними кредиторами за кредитним договором № 3234680 від 18.08.2021 року та договором позики № 611887 від 16.09.2021 року становила 19891,50 грн., з яких: 5460,00 грн. - тіло кредиту, 13851,50 грн. - проценти, 580,00 грн. - комісія.

Суд встановив, що 15.12.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» був укладений договір факторингу № 15/12-2021-22, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за кредитним договором № 3234680 від 18.08.2021 року.

Акт приймання-передавання Реєстру боржників, платіжне доручення № 313550011 від 20.12.2021 року про оплату за договором факторингу та витяг з Реєстру боржників до договору факторингу № 15/12-2021-22 від 15.12.2021 року підтверджують, що ТОВ «Вердикт Капітал» прийняло права вимоги до боржників, в тому числі і право вимоги до відповідача за кредитним договором № 3234680 від 18.08.2021 року.

Суд встановив, що 25.01.2022 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Вердикт Капітал» був укладений договір факторингу № 25/01/2022/1, відповідно до якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором позики № 611887 від 16.09.2021 року.

Акт приймання-передачі реєстру боржників, платіжне доручення № 323430001 від 25.01.2022 року про оплату за договором факторингу та витяг з Реєстру боржників до договору факторингу № 25/01/2022/1 від 25.01.2022 року підтверджують, що ТОВ «Вердикт Капітал» прийняло права вимоги до боржників, в тому числі і право вимоги до відповідача за договором позики № 611887 від 16.09.2021 року.

Згідно з розрахунками заборгованості ТОВ «Вердикт Капітал» станом на 10.01.2023 року після відступлення прав вимоги ТОВ «Вердикт Капітал» по 23.02.2022 року нараховано проценти у сумі 6070,50 грн., а також інфляційні збитки у сумі 60,00 грн. та три проценти річних у сумі 9,24 грн. Погашень відповідачем не здійснювалось. Загальна заборгованість відповідача за кредитним договором № 3234680 від 18.08.2021 року та договором позики № 611887 від 16.09.2021 року станом на 10.01.2023 року становила 26031,24 грн., з яких: 5460,00 грн. - тіло кредиту, 19922,00 грн. - проценти, 580,00 грн. - комісія, 60,00 грн. - інфляційні збитки, 9,24 грн. - три проценти річних.

Суд встановив, що 10.01.2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» був укладений договір № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр», позивачу по справі, права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за кредитним договором № 3234680 від 18.08.2021 року та договором позики № 611887 від 16.09.2021 року.

Акти прийому-передачі Реєстру боржників від 10.01.2023 року, акт зарахування зустрічних однорідних вимог від 28.02.2023 року щодо оплати за договором та витяг з Реєстру боржників до договору № 10-01/2023 від 10.01.2023 року підтверджують, що позивач прийняв права вимоги до боржників, в тому числі і право вимоги до відповідача за кредитним договором № 3234680 від 18.08.2021 року та договором позики № 611887 від 16.09.2021 року в загальній сумі 26031,24 грн.

Згідно з розрахунками заборгованості ТОВ «Коллект Центр» після відступлення права вимоги позивачем проценти, неустойка, інфляційні втрати та три проценти річних не нараховувалися, погашень відповідачем не здійснювалось. Загальна заборгованість відповідача за кредитним договором № 3234680 від 18.08.2021 року та договором позики № 611887 від 16.09.2021 року становить 26031,24 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 5460,00 грн., заборгованість за процентами на дату відступлення прав вимоги - 19922,00 грн., заборгованість за комісією - 580,00 грн., інфляційні збитки - 60,00 грн., три проценти річних - 9,24 грн.

Станом на день розгляду справи зобов`язання за вказаними договорами відповідачем належним чином не виконано. Відповідач, як позичальник (споживач), зобов`язаний виконувати свій обов`язок щодо виконання грошових зобов`язань незалежно від того, що право вимоги за цими договорами було відступлене іншому кредитору.

За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» (далі - Закон) електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Судом встановлено, що між відповідачем та первісними кредиторами укладено кредитні договори у формі електронного документу з електронними підписами сторін та із запропонованими умовами відповідач ознайомився та погодився з ними.

Згідно висновків, що викладені у Постанові Верховного Суду від 07.10.2020 року, по справі 127/33824/19, електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (вебсайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Укладення кредитного договору в електронній формі (відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію»), є таким, що укладений у письмовому вигляді (відповідні правові позиції (висновки) викладені в Постановах Верховного Суду, а саме: від 12.01.2021р. по справі 524/5556/19; від 07.10.2020р. по справі № 127/33824/19; від 09.09.2020р. по справі № 732/670/19; від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20, від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20, від 18 червня 2021 року у справі № 234/8079/20).

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Відповідно до правового висновку викладеного в Постанові Касаційного Цивільного Суду у складі Верховного Суду від 12.04.2022 по справі №756/6038/20 незгода позичальника з умовами та особливостями кредитування, за відсутності зауважень щодо змісту та умов кредитного договору під час його укладення, за відсутності зауважень щодо змісту та умов договору під час його укладення та підписання, не є підставою для визнання умов договору такими, що не підлягають виконанню під час вирішення спору про стягнення заборгованості за цим договором, оскільки суперечать принципам цивільного законодавства.

Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо).

Первинні документи, створені автоматично в електронній формі програмним забезпеченням інформаційно-комунікаційної системи, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови наявності накладеного електронного підпису чи печатки з дотриманням вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Така позиція повною мірою узгоджена з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 28 лютого 2018 року у справі № 806/1033/17.

Грошові кошти за укладеним кредитним договором було видано на платіжну картку позичальника, всі правовідносини між позичальником, кредитором та банком-еквайром регулюються Законом України «Про платіжні послуги» та Постановою НБУ № 164 від 29.07.2022 «Про затвердження Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів», відповідно до положень, якої вбачається, що документи за операціями з використанням платіжних інструментів мають статус первинного документа та можуть бути використані під час урегулювання спірних питань.

Отже, довідки надавачів платіжних послуг про переказ коштів у сукупності з кредитними договорами, відповіддю АТ «Універсал Банк» № БТ/Е-6008 від 25.02.2026 року та виписками руху коштів по картці відповідача підтверджують факт отримання відповідачем кредитних коштів у загальному розмірі 5750,00 грн. за кредитним договором № 3234680 від 18.08.2021 року та договором позики № 611887 від 16.09.2021 року. Факт укладення кредитних договорів та отримання кредитних коштів відповідачем у відзиві не заперечується.

Доводи представника відповідача про те, що наступне відступлення права грошової вимоги відповідно до ч. 1 ст. 1083 ЦК України не допускається, а тому позивач не набув права вимоги до відповідача, суд відхиляє, оскільки чинне цивільне законодавство не містить заборони на послідовне відступлення права вимоги, а відповідачем не доведено, що умовами кредитних договорів або договорів факторингу було встановлено заборону на подальше відступлення права вимоги. Перехід права вимоги до позивача підтверджується договорами факторингу, договором про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, доказами їх оплати та відповідними реєстрами боржників, що відповідає вимогам статей 512, 514 ЦК України.

Доводи представника відповідача про те, що відповідач не отримував письмового повідомлення про відступлення права вимоги, суд також відхиляє. Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням. Згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 07.02.2018 року у справі № 2-2035/11 та від 06.02.2019 року у справі № 361/2105/16-ц, боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору, і таке виконання є належним. Відповідачем не надано суду доказів погашення заборгованості первісним кредиторам або ТОВ «Вердикт Капітал».

Доводи представника відповідача про несправедливість умов договорів щодо розміру процентів з посиланням на п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» суд відхиляє, оскільки вказана норма стосується встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації у разі невиконання ним зобов`язань за договором, тобто відповідальності у вигляді неустойки (штрафу, пені), тоді як проценти за користування кредитом є платою за користування кредитними коштами. Позивачем вимог про стягнення неустойки не заявлено. Проценти за кредитним договором № 3234680 від 18.08.2021 року нараховувались відповідно до п.п. 1.5.2., 2.3.1.1. договору, а після спливу строку кредитування - відповідно до п.п. 1.6., 2.3.1.2., 4.2. договору за стандартною (базовою) ставкою, з урахуванням здійснених відповідачем 15.09.2021 року та 22.09.2021 року платежів, при цьому ТОВ «Вердикт Капітал» нараховувало проценти лише до 23.02.2022 року. Проценти за договором позики № 611887 від 16.09.2021 року нараховувались відповідно до п.п. 2, 4 договору та Правил надання грошових коштів у позику, з якими відповідач ознайомився до укладення договору. Умови договорів у встановленому законом порядку недійсними не визнавалися, контррозрахунку заборгованості відповідачем суду не надано.

Суд встановив, що позивач набув право грошової вимоги до відповідача на підставі договору № 10-01/2023 від 10.01.2023 року про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч.1 ст.1077 ЦК України).

У постанові Верховного Суду від 07 лютого 2018 року у справі № 2-2035/11 (провадження № 61-2449св18) викладено висновок, що тлумачення статті 516, частини другої статті 517 ЦК України свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним.

Відповідно до ст. 1084 ЦК України, якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.

Відповідно до основних засад цивільного судочинства - змагальності та диспозитивності (статті 12,13 ЦПК України), обов`язків з доказування (частина перша статті 81 ЦПК України), саме відповідач має довести безпідставність позовних вимог і наданих позивачем доказів, а не суд, в якого відсутні такі повноваження поза межами перевірки доводів, які міг би надати відповідач.

Станом на день розгляду справи відповідачем борг за кредитними договорами не повернуто, належних та допустимих доказів, які б спростовували розмір заборгованості, не надано, альтернативного розрахунку суду не надіслано, тому суд вважає доведеним обов`язок відповідача і його невиконання по сплаті платежів за кредитним договором № 3234680 від 18.08.2021 року та договором позики № 611887 від 16.09.2021 року.

З урахуванням доказів, наданих позивачем по справі, загальна заборгованість за кредитним договором № 3234680 від 18.08.2021 року та договором позики № 611887 від 16.09.2021 року складає 26031,24 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 5460,00 грн., заборгованість за процентами на дату відступлення прав вимоги - 19922,00 грн., заборгованість за комісією - 580,00 грн., інфляційні збитки - 60,00 грн., три проценти річних - 9,24 грн.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Частиною першою ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, серед іншого, витрати на професійну правничу допомогу (ч. 2 ст. 133 ЦПК України).

Щодо підстав стягнення судових витрат та витрат на правничу допомогу, суд дійшов наступних висновків.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Стаття 133 ЦПК України визначає види судових витрат і передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. У свою чергу, одним з видів витрат, пов`язаних з розглядом справи є витрати на професійну правничу допомогу, які несуть сторони судової справи (крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави).

Суд зазначає, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову.

Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Згідно із ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано договір № 01-07/2024 про надання правової допомоги від 01.07.2024 року, укладений між ТОВ «Коллект Центр» та Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс», заявку на надання юридичної допомоги № 54 від 01.03.2025 року та витяг з акту № 6 про надання юридичної допомоги від 31.03.2025 року, згідно з якими позивачу надано послуги: надання усної консультації з вивченням документів (2 години) - 4000,00 грн., складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду (3 години) - 9000,00 грн., а всього на суму 13000,00 грн.

Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України суд може зменшити розмір витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, при цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє таке клопотання. Аналогічні висновки викладено у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц та постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі № 922/1964/21.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

З огляду на викладене суд відзначає, що ЦПК України передбачено наступні критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) пов`язаність витрат з розглядом справи; 2) їх дійсність; 3) необхідність; 4) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

При визначенні суми відшкодування витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

До таких висновків в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу дійшла Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 19.02.2020 року (справа №755/9215/15-ц провадження №14-382цс19).

Дослідивши надані представником позивача докази на підтвердження надання професійної правничої допомоги та його розміру, враховуючи складність справи, значення справи для сторін, беручи до уваги, що розгляд справи відбувався за правилами спрощеного позовного провадження, з урахуванням вимог розумності та справедливості, суд дійшов висновку, що позивач має право на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 грн.

Суд вважає за необхідне стягнути із відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу в розмірі 13000,00 грн., оскільки стороною позивача надано суду достатні докази їх фактичного понесення, обсяг наданих послуг відповідає складності справи, а відповідач клопотання про зменшення розміру таких витрат не подавав та їх неспівмірності не довів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем сплачено 2 422,40 грн. судового збору, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування судового збору.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 247, 258 - 259, 263 - 265, 268, 272 - 273, 279, 354 - 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: 01133, місто Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306, адреса для листування: 33013, м. Рівне, проспект Миру, 6, а/с 21) заборгованість за договором № 3234680 від 18.08.2021 року та договором позики № 611887 від 16.09.2021 року у загальному розмірі 26031,24 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: 01133, місто Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306, адреса для листування: 33013, м. Рівне, проспект Миру, 6, а/с 21) витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн. та понесені витрати на правову допомогу у розмірі 3 000,00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду складено: 18.11.2026 року.

Суддя А.В. Янченко

Часті запитання

Який тип судового документу № 141587717 ?

Документ № 141587717 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 141587717 ?

Дата ухвалення - 18.11.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141587717 ?

Форма судочинства - Цивільне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141587717 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Інформація про судове рішення № 141587717, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Судове рішення № 141587717, Києво-Святошинський районний суд Київської області було прийнято 18.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити важливі відомості.

Судове рішення № 141587717 відноситься до справи № 369/6409/25

Це рішення відноситься до справи № 369/6409/25. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша система забезпечує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість детального налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку відомостей. Це дозволяє ефективно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141587715
Наступний документ : 141609490