Рішення № 14158765, 02.03.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

02 березня 2011 року

справа № 5020-7/165

За позовом Закритого акціонерного товариства «Севастопольстрой»

(пр. Нахімова, 11, м. Севастополь, 99011;

вул. М. Музики, 78-А, м. Севастополь, 99029)

до відповідачів –Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради

(вул. Луначарського, 5, м. Севастополь, 99011)

Регіонального відділення Фонду державного майна України в АР Крим та м. Севастополі

(пл. Повсталих, 6, м. Севастополь, 99008)

про визнання недійсним договору.

Суддя С. М. Альошина

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача – Накопало О.А. - представник, довіреність від 28.10.2010 (оригінал довіреності у справі)

Від першого відповідача –Позняков С.О. –головний спеціаліст юридичного відділу, довіреність від 05.01.2011 (копія довіреності у справі)

Від другого відповідача – Апресова Н.Г. –провідний спеціаліст-юрисконсульт відділу юридичного забезпечення, довіреність № 1 від 04.01.2011 (копія довіреності у справі)

Суть спору:

Закрите акціонерне товариство «Севастопольстрой»звернулось до господарського суду міста Севастополя із позовом до Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради та Регіонального відділення Фонду державного майна України в АР Крим та м. Севастополі про визнання недійсним договору оренди нерухомого майна № 514 від 27.12.2006, що належить до державної власності, додаткової угоди № 1 від 05.02.2007 та додаткової угоди № 2 від 29.01.2008 до договору № 514 від 27.12.2006, укладеного між Закритим акціонерним проектно-будівельним товариством «Севастопольжитлобуд»та Регіональним відділенням Фонду державного майна України в АР Крим та м. Севастополі.

У судовому засіданні, яке відбулось 07.12.2010, позивач надав суду клопотання від 06.12.2010 про уточнення найменування підприємства у просительній частині позову, та просив: визнати недійсним договір оренди нерухомого майна № 514 від 27.12.2006, що належить до державної власності, додаткової угоди № 1 від 05.02.2007 та додаткової угоди № 2 від 29.01.2008 до договору № 514 від 27.12.2006, укладеного між Закритим акціонерним товариством «Севастопольстрой»та Регіональним відділенням Фонду державного майна України в АР Крим та м. Севастополі.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник першого відповідача у засіданні суду з позовними вимогами не погодився, зокрема, з мотивів, викладених у відзиві від 22.12.2010 на позовну заяву та запереченні від 17.02.2011 № 01/05-01/57-юр на пояснення позивача від 18.01.2011, і просив у задоволенні позову відмовити.

Представник другого відповідача у засіданні суду з позовними вимогами не погодився, зокрема, з мотивів, викладених у відзиві № 10-03-04726 від 02.12.2010 на позовну заяву і просив у їх задоволенні відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази у справі, суд

В С Т А Н О В И В :

27.12.2006 між другим відповідачем та позивачем був укладений договір № 514 оренди нерухомого майна, що відноситься до державної власності.

Відповідно до п. 1.1. цього договору орендодавець (другий відповідач) передав, а орендар (позивач) прийняв у строкове платне користування державне нерухоме майно –вбудовані нежитлові приміщення (надалі - майно) площею 292,3 кв. м, розташовані за адресою: вул. М.Музики, 50, на 1 поверсі житлового будинку, який перебуває на балансі ДП ЖКК ЗАТ «Севастопольстрой», надалі –балансоутримувач, вартість якого визначена згідно звіту про незалежну оцінку ринкової вартості вбудованих приміщень (літ. 1-1:1-16, 1-18:1-23) і складає за експертною оцінкою 703 200,00 грн. без ПДВ.

Згідно з п. 2.1. договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами даного договору та акту прийому-передачі майна.

За умовами п. 10.1. договору, він був укладений строком 364 дні та діяв з 27.12.2006 по 26.12.2007 включно.

Також, між сторонами були укладені додаткові угоди до цього договору: № 1 від 05.02.2007 та № 2 від 29.01.2008, якою строк дії договору був продовжений до 26.12.2010 включно.

Майно було передане другим відповідачем позивачу, що підтверджено відповідним актом прийому-передачі орендованого майна від 27.12.2006.

Суд вважає позовні вимоги Закритого акціонерного товариства «Севастопольстрой» такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»№ 2269-ХІІ від 10.04.1992 орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Державну політику у сфері оренди здійснюють: Кабінет Міністрів України, а також Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо державного майна; органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим, - щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим; органи місцевого самоврядування - щодо майна, яке перебуває в комунальній власності.

Згідно зі ст. 5 вказаного Закону Орендодавцями є:

- Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю, крім майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України та галузевих академій наук;

- органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування управляти майном, - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке відповідно належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.

Як вбачається з матеріалів справи, у відповідності з реєстраційним посвідченням на домоволодіння, яке належить державним, кооперативним та громадським установам, підприємствам та організаціям, виданим 06.10.1992, домоволодіння № 50 по вул. М. Музики у м. Севастополі у цілому зареєстроване комунальною власністю.

Згідно з листом Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації і державної реєстрації об’єктів нерухомого майна»Севастопольської міської Ради № 13491 від 25.12.2010, з 1992 року та до цього часу власник житлового будинку № 50 по вул. М. Музики в особі територіальної громади не змінювався.

При цьому в період з 17.07.2003 по 28.07.2003 за другим відповідачем було зареєстроване право власності на вбудовані нежитлові приміщення площею 15,5 кв. м, однак, станом на 27.12.2006 (тобто на день укладення спірного договору) за другим відповідачем право власності на будь-які приміщення у домоволодінні № 50 по вул. М. Музики у м. Севастополі зареєстроване не було, а домоволодіння перебуває у комунальній власності.

Статтею 761 Цивільного кодексу України передбачено, що право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

Викладене свідчить про те, що другий відповідач, укладаючи спірний договір не мав не це законних підстав, оскільки йому не належало ані право власності на передане в оренду приміщення, ані право розпорядження цим приміщенням, яке у силу закону належало та належить першому відповідачу - Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради на підставі Закону України № 2269-ХІІ від 10.04.1992 та Положення про Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради (нова редакція), затвердженого рішенням Севастопольської міської Ради № 2070 від 12.06.2007.

Згідно зі ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За таких обставин, суд вважає договір № 514 від 27.12.2006 оренди нерухомого майна, що відноситься до державної власності таким, що підлягає визнанню недійсним, у зв’язку з чим позов підлягає задоволенню.

Витрати на державне мито та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають покладенню на другого відповідача відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі ст. 85 ГПК України, у засіданні суду були оголошені вступна та резолютивна частини рішення, з повідомленням представників сторін про складення повного рішення 09.03.2011.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1). Позов задовольнити повністю.

2). Визнати недійсними договір № 514 від 27.12.2006 оренди нерухомого майна, що відноситься до державної власності, та додаткові угоди № 1 від 05.02.2007 і № 2 від 29.01.2008 до нього, укладені між Регіональним відділенням Фонду державного майна України в АР Крим та м. Севастополі (пл. Повсталих, 6, м. Севастополь, 99008, ідентифікаційний код 20677058) та Закритим акціонерним товариством «Севастопольстрой»(юридична адреса: проспект. Нахімова, 11, м. Севастополь, 99011, фактична адреса: вул. М. Музики, 78-А, м. Севастополь, 99029, ідентифікаційний код 01271342).

3). Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України в АР Крим та м. Севастополі (пл. Повсталих, 6, м. Севастополь, 99008, ідентифікаційний код 20677058) на користь Закритого акціонерного товариства «Севастопольстрой»(юридична адреса: проспект Нахімова, 11, м. Севастополь, 99011, фактична адреса: вул. М. Музики, 78-А, м. Севастополь, 99029, ідентифікаційний код 01271342, р/р 26002151562900 в АТ «УкрСиббанк», або на інші рахунки) 85,00 грн.державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Суддя С. М. Альошина

Рішення складено відповідно до вимог

статті 84 Господарського процесуального

кодексу України та підписано 09.03.2011.