Рішення № 14158705, 03.03.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

03 березня 2011 року

справа № 5020-205/2011

Господарський суд міста Севастополя у складі: судді Юріної О.М., розглянувши матеріали справи за позовом:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Медком маркетинг і продаж Україна»

(пров. 40-річчя Жовтня, 120, корп. 1, м. Київ, 03127;

Харківське шосе, буд. 201-203 (літера 2-А), м. Київ, 02121)

в особі філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Медком маркетинг і продаж Україна»в м. Сімферополь

(провул. Елеваторний, 16 а, м. Сімферополь, 95047)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тонус Інвест»

(просп., Ген. Острякова, б. 89 кв. 19, м. Севастополь, 99029)

про стягнення 44 802,61 грн., з яких: 44 007,83 грн. –основний борг, 794,78 грн. - пеня,

за участю представників сторін:

позивача – Ведехіна С.В., довіреність №56/1/МП/Д від 01.09.2010;

відповідача – Волвенкова О.О., довіреність від 01.03.2011.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Медком маркетинг і продаж Україна» в особі філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Медком маркетинг і продаж Україна»в м. Сімферополь (далі –Позивач) звернулось до господарського суду міста Севастополя із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тонус Інвест»(далі – Відповідач) про стягнення 44 802,61 грн., з яких: 44 007,83 грн. –основний борг, 794,78 грн. –пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням Відповідачем належним чином обов’язку щодо оплати товару, поставленого Позивачем за договором поставки №218 від 17.08.2010.

Представник Відповідача у судовому засіданні 03.03.2011 надав суду відзив від 03.03.2011 на позовну заяву, відповідно до якого Відповідач позовні вимоги визнає у повному обсязі та просить їх задовольнити.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

17.08.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Медком маркетинг і продаж Україна»(Постачальник) в особі філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Медком маркетинг і продаж Україна»в м. Сімферополі та Товариства з обмеженою відповідальністю «Тонус Інвест»(Покупець) укладений договір №218 (далі –Договір), відповідно до умов якого Постачальник зобов’язується передавати Покупцю, а Покупець зобов’язується приймати та сплачувати товар у строки, встановлені дійсним Договором. Найменування, кількість, асортимент товару та вартість товару, поставленого за дійсним Договором, встановлюється заявкою Покупця та накладною.

Відповідно до пункту 2.3. Договору покупець сплачує за товар кожні 10 календарних днів по факту реалізації. Впродовж 10 календарних днів після закінчення календарного місяця Покупець зобов’язаний надати звіт про продаж товарів Постачальника в календарному місяці та представити Постачальнику право зняти остатки. В разі ненадання Покупцем звіту про продаж у встановлені строки, Постачальник виставляє рахунок на підставі даних про відвантаження товарів у розрахунковий місяць та Покупець зобов’язаний оплатити цей рахунок впродовж 3-х банківських днів. Постачальник вправі вимагати повної сплати поставлених товарів впродовж 3-х календарних днів з дати повідомлення про це.

Судом встановлено, що Договір чинний та недійсним не визнаний.

На виконання умов Договору Позивач передав Відповідачу товар, що підтверджується видатковими накладними, спеціальною довіреністю від 01.07.2010 та актом звірення розрахунків між сторонами від 18.11.2010, який підписаний представниками сторін без зауважень та скріплений печатками підприємств /а.с.13-22/.

Проте Відповідач умови Договору виконав в неповному обсязі, вказаний товар оплатив частково.

18.11.2010 Позивачем на адресу Відповідача була направлена претензія №55 з проханням погасити заборгованість в сумі 44007,83 грн.

Несплата зазначеної заборгованості з’явилась підставою для звернення Позивача до суду з позовом про стягнення з Відповідача заборгованості за Договором.

Судом встановлено, що за своєю правовою природою та ознаками укладений між сторонами договір є договором поставки.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Цивільного кодексу України (Закон України №435-ІV від 16.01.2003, далі –ЦК України) та Господарського кодексу України (Закон України №436-ІV від 16.01.2003 України, далі –ГК України), що набрали чинність з 01.01.2004, тому підлягають застосуванню при вирішенні цього спору.

Зобов'язання, що виникають на підставі договору поставки є господарськими зобов'язаннями, до яких застосовуються положення статей 264-271 ГК України та положення глави 54 ЦК України.

Згідно з частиною першою статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки, згідно з частиною другою статті 712 ЦК України, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з частиною першою статті статтею 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач не надав суду доказів погашення заборгованості у загальній сумі 44007,83 грн., позовні вимоги визнав в повному обсязі.

З огляду на наведене, позовні вимоги щодо стягнення основної суми боргу в розмірі 44007,83 грн. є обґрунтованими та є такими, що підлягають задоволенню.

У зв’язку з неналежним виконанням Відповідачем зобов’язань за Договором Позивач просить стягнути з Відповідача пеню у розмірі 794,78 грн. за період з 08.12.2010 по 19.01.2011.

В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів суб’єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 610, частини третій статті 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 549 Цивільного кодексу України пеня визначена як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання та обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

При цьому, відповідно до статей 3, 4 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, встановленому за погодженням сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Пунктом 3.4. Договору передбачено, що у разі прострочки оплати товару Постачальник в односторонньому порядку нараховує на суму боргу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен календарний день прострочки оплати товару, що поставляється за цим Договором.

Позивачем заявлено до стягнення пеню за період з 08.12.2010 по 19.01.2011 у розмірі 794,78 грн.

Проте, при перевірці судом розрахунку пені, наведеного Позивачем у позовній заяві, виявлено, що розмір пені за період з 08.12.2010 по 19.01.2011 підлягає стягненню з Відповідача у більшому розмірі ніж заявлено Позивачем.

Проте відповідно до статті 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Такого клопотання Позивачем не заявлено. Отже, вимоги Позивача щодо стягнення пені в розмірі 794,78 грн. за період з 08.12.2010 по 19.01.2011 підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись статтями 49, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тонус Інвест» (просп., Ген. Острякова, б. 89 кв. 19, м. Севастополь, 99029, ідентифікаційний код 36127301, р/р 26005219228600 в ПАТ «УкрСиббанк», МФО 351005 або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Медком маркетинг і продаж Україна»(пров. 40-річчя Жовтня, 120, корп. 1, м. Київ, 03127, ідентифікаційний код 35432061, р/р 26001026833201 в ПАТ «Укрсоцбанк», МФО 322012) 44 802,61 грн. (сорок чотири тисячі вісімсот дві грн. 61 коп.), у тому числі: 44 007,83 грн. –основний борг, 794,78 грн. –пеня, а також витрати по сплаті державного мита в розмірі 448,03 грн. (чотириста сорок вісім грн. 03 коп.); витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.М.Юріна

Рішення складено відповідно до вимог статті 84

Господарського процесуального кодексу України

та підписано 09.03.2011.