Рішення № 14158686, 01.03.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

01 березня 2011 року справа № 5020-109/2011 Господарський суд міста Севастополя у складі судді Харченка І.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи №5020-109/2011

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Імперія”

доФізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення заборгованості в розмірі 36 533,62 грн,

за участю представників:

позивача Дігуляр В.В., довіреність б/н від 07.06.2010;

відповідача не зявився;

Суть спору:

28.01.2011 товариство з обмеженою відповідальністю «Імперія»звернулось до господарського суду міста Севастополя із позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за поставний товар в сумі 36533,62 грн, яка складається з суми основного боргу 34078,13 грн, інфляційного відшкодування - 1976,53 грн, 3% річних 478,96 грн.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 31.01.2011 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №5020-109/2011.

За результатами повторного автоматичного розподілу, здійсненого на підставі розпорядження керівника апарату суду №7 від 07.02.2011, ухвалою господарського суду міста Севастополя справа №5020-109/2011 прийнята до провадження суддею Харченком І.А.

У судове засідання відповідач не зявився та явку уповноваженого представника не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідач правом, наданим йому статтею 59 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, відзив на позов не надав.

Враховуючи зазначене, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представника позивача,

в с т а н о в и в:

23.03.2010 між товариством з обмеженою відповідальністю “Імперія” (Постачальник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Покупець) був укладений договір №23/03 (далі Договір), відповідно до умов якого Постачальник зобовязався передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити Товар на умовах, визначених пунктом 4.1 у кількості та асортименті згідно товарно-транспортних накладних, які є невідємною частиною цього Договору (пункт 1.1 Договору) (арк.с.7-8).

Даний Договір вступає в силу з моменту підписання його Сторонами і діє до 31.12.2010. Якщо за один календарний місяць до закінчення строку дії цього Договору жодна із сторін не повідомить про намір розірвати його, то строк дії Договору продовжується на один календарний рік (пункт 7.1 Договору). З урахуванням зазначеного, Договір є діючим.

У пункті 4.1 Договору сторони встановили, що Покупець зобовязався здійснити повну оплату Товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 30 календарних днів з моменту підписання витратних накладних.

Відповідно до пунктів 3.6, 3.7 Договору днем поставки Товару вважається день фактичної передачі Товару Покупцю. Приймання Товару по кількості та якості здійснюється Покупцем при отриманні Товару від Постачальника.

На виконання умов Договору позивачем відповідачу був поставлений товар на суму 47204,32 грн, що підтверджується товарно-транспортними накладними №17985 від 24.03.2010 на суму 19318,62 грн, №17986 від 24.03.2010 на суму 11103,90 грн, №20724 від 05.05.2010 на суму 3 733,00 грн, №21798 від 07.05.2010 на суму 8 610,40 грн, №21835 від 07.05.2010 на суму 4 438,40 грн, підписаними представниками обох сторін та скріпленими печатками сторін (арк.с.9-12, 50).

13.07.2010 за витратної накладної №SEV-004179 Покупцем був повернений товар Постачальнику на суму 10524,98 грн (арк.с.51).

Таким чином, відповідачем було отримано товару на загальну суму 36679,34 грн.

Проте, відповідач свої зобовязання з оплати поставленого товару належним чином не виконав, у звязку з чим за ним станом на 31.07.2010 склалась заборгованість у розмірі 34078,13 грн, що не заперечувалось відповідачем при підписанні акту звірення взаємних розрахунків (арк.с.13).

Дана обставина обумовила звернення позивача до господарського суду з відповідними вимогами.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши та провивши оцінку наданим доказам, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю виходячи з наступного.

Судом встановлено, що за своєю правовою природою та ознаками укладений між сторонами договір є договором поставки.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Статтею 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Покупець зобовязався здійснити повну оплату Товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 30 календарних днів з моменту підписання витратних накладних.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не надав суду доказів оплати отриманого товару протягом 30 календарних днів з моменту підписання витратних накладних.

Враховуючи те, що оплата продавцеві отриманого товару є основним обовязком відповідача, належне виконання якого вимагається законом та договором, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача суми заборгованості за поставлений товар у розмірі 34078,13 грн.

Поряд з основною сумою заборгованості, позивач просить стягнути з відповідача інфляційне відшкодування в сумі 1 976,53 грн та 3 % річних у розмірі 478,96 грн.

В силу статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, зобовязаний сплатити кредитору суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки інфляційного відшкодування та 3% річних (арк.с.14-15), суд вважає, що вказані розрахунки здійснені з урахуванням вимог діючого законодавства,а тому позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати позивача по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 525, 526, 625, 629, 691, 692, 712 Цивільного кодексу України, статтею 193 Господарського кодексу України, статтями 33, 34, 49, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України,

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (99055, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Імперія” (65014, місто Одеса, вулиця Маразлієвська, 1-А кв. 23, ідентифікаційний код 32509218, п/р №26009000821301 в АТ «АСТРА БАНК», МФО 380548) заборгованість за поставлений товар в розмірі 36 533,62 грн, у тому основної борг 34078,13 грн, інфляційне відшкодування - 1976,53 грн, 3% річних 478,96 грн, а також витрати по сплаті державного мита у розмірі 365,33 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя підпис І.А. Харченко

Рішення оформлено відповідно

до вимог статті 84 ГПК України

і підписано 09.03.2011.