Рішення № 14158645, 23.02.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

23 лютого 2011 року

справа № 5020-3/227

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

„Оптова компанія „Дарниця”,

ідентифікаційний код 24381128

(01023, м. Київ, вул. Мечникова, 8, кв. 22)

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Тонус Інвест”,

ідентифікаційний код 36127301

(99029, м. Севастополь, пр. Ген. Острякова, 89, кв. 19)

про стягнення 201 853,12 грн.,

Суддя Головко В.О.,

Представники сторін:

позивач (ТОВ „Оптова компанія „Дарниця”) –Єфіменко В.І., менеджер у Південному регіоні, довіреність № 09 від 25.01.2011;

відповідач (ТОВ „Тонус Інвест”) –Волвенков О.О., представник, довіреність № 8 від 25.01.2011.

Обставини справи:

13.12.2010 Товариство з обмеженою відповідальністю „Оптова компанія „Дарниця” (далі –позивач) звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Тонус Інвест” (далі –відповідач) про стягнення 273 853,12 грн.

Під час розгляду справи позивач неодноразово зменшував розмір позовних вимог; згідно з останньою заявою від 23.02.2011 /арк. с. 119/, яка прийнята судом до розгляду, просить стягнути з відповідача на свою користь 201 853,12 грн., з яких: 145 501,91 грн. –сума основного боргу, 313,20 грн. –сума процентів річних, 1 662,54 грн. –пеня, 54 375,47 грн. –штраф.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за Договором поставки № 3930 від 16.03.2010 в частині своєчасної і в повному обсязі оплати поставленого товару.

Відповідач згідно зі статтею 59 Господарського процесуального кодексу України надав суду відзив на позов /арк. с. 93-94/, в якому позовні вимоги визнав частково: щодо стягнення 145 501,91 грн. основного боргу, 313,20 грн. –процентів річних та 1 662,54 грн. пені. В частині стягнення штрафу в сумі 54 375,47 грн. –проти позову заперечує, посилаючись на статтю 61 Конституції України; вважає, що особу не може бути двічі притягнуто до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд –

ВСТАНОВИВ:

16.03.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю „Оптова компанія „Дарниця” (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Тонус Інвест” (Покупець) укладений договір поставки № 3930 (далі – Договір) /арк. с. 15/.

Відповідно до розділу 1 Договору Постачальник зобов’язується передати у власність Покупця: лікарські засоби та вироби медичного призначення (в подальшому –товар), а Покупець зобов’язується прийняти вказаний товар і своєчасно сплатити за нього певну грошову суму відповідно до умов договору.

Постачальник передає Покупцю товар за цінами, визначеними у специфікаціях (витратних накладних) на кожну окрему партію товару (пункт 4.1. Договору).

Здача-приймання партії товару відбувається на місці поставки за участю уповноважених представників Сторін (пункт 7.1. Договору).

Договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2010 (пункт 12.1. Договору); а в частині розрахунків –до проведення остаточного взаєморозрахунку (пункт 12.4. Договору).

Позивач свої зобов’язання за Договором виконав належним чином: поставив відповідачеві товар на загальну суму 218 422,54 грн., що підтверджується наступними видатковими (витратними) накладними:

№ Ni-006507 від 31.08.2010 на суму

18559,02 грн.

/арк. с. 16-17/;

№ Ni-006681 від 06.09.2010 на суму

10774,71 грн.

/арк. с. 18-19/;

№ Ni-006682 від 06.09.2010 на суму

22206,41 грн.

/арк. с. 20-21/;

№ Ni-007201 від 21.09.2010 на суму

28337,07 грн.

/арк. с. 22-24/;

№ Ni-007202 від 21.09.2010 на суму

23136,10 грн.

/арк. с. 25-26/;

№ Ni-007375 від 28.09.2010 на суму

1621,10 грн.

/арк. с. 27/;

№ Ni-007479 від 28.09.2010 на суму

774,00 грн.

/арк. с. 28/;

№ Ni-007483 від 28.09.2010 на суму

17577,36 грн.

/арк. с. 29-31/;

№ Ni-007485 від 28.09.2010 на суму

64,60 грн.

/арк. с. 32/;

№ Ni-007516 від 28.09.2010 на суму

11408,72 грн.

/арк. с. 33-34/;

№ Ni-007518 від 28.09.2010 на суму

1007,80 грн.

/арк. с. 35/;

№ Ni-007736 від 05.10.2010 на суму

26747,05 грн.

/арк. с. 36-38/;

№ Ni-007737 від 05.10.2010 на суму

15438,82 грн.

/арк. с. 39-41/;

№ Ni-007922 від 12.10.2010 на суму

4557,93 грн.

/арк. с. 42/;

№ Ni-007923 від 12.10.2010 на суму

15078,92 грн.

/арк. с. 43-44/;

№ Ni-007924 від 12.10.2010 на суму

315,67 грн.

/арк. с. 45/;

№ Ni-007925 від 12.10.2010 на суму

20817,26 грн.

/арк. с. 46-48/.

Натомість, відповідач умови Договору порушив: за отриманий товар розрахувався частково, у зв’язку з чим станом на 14.12.2010 у нього перед ТОВ „Оптова компанія „Дарниця” виникла заборгованість у сумі 217 501,91 грн.

Наведене стало причиною звернення позивача до суду із даним позовом.

Під час розгляду справи відповідач частково погасив існуючу заборгованість і станом на 23.02.2010 заборгованість відповідача перед позивачем становить 145 501,91 грн.

Оцінюючи надані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає зобов’язання як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Виходячи з фактичних обставин справи, суд дійшов висновку, що між сторонами склались господарські правовідносини з приводу виконання договору поставки.

Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до абзацу другого частини першої статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина перша статті 265 Господарського кодексу України, частина перша статті 712 Цивільного кодексу України визначають, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Як убачається з витратних накладних, Покупцеві було надано відстрочку платежу на такі строки:

№ Ni-006507 від 31.08.2010 на суму

18559,02 грн.

–на 45 днів,

№ Ni-006681 від 06.09.2010 на суму

10774,71 грн.

–на 45 днів,

№ Ni-006682 від 06.09.2010 на суму

22206,41 грн.

–на 30 днів,

№ Ni-007201 від 21.09.2010 на суму

28337,07 грн.

–на 45 днів,

№ Ni-007202 від 21.09.2010 на суму

23136,10 грн.

–на 30 днів,

№ Ni-007375 від 28.09.2010 на суму

1621,10 грн.

–на 30 днів,

№ Ni-007479 від 28.09.2010 на суму

774,00 грн.

–на 30 днів,

№ Ni-007483 від 28.09.2010 на суму

17577,36 грн.

–на 45 днів,

№ Ni-007485 від 28.09.2010 на суму

64,60 грн.

–на 30 днів,

№ Ni-007516 від 28.09.2010 на суму

11408,72 грн.

–на 30 днів,

№ Ni-007518 від 28.09.2010 на суму

1007,80 грн.

–на 45 днів,

№ Ni-007736 від 05.10.2010 на суму

26747,05 грн.

–на 30 днів,

№ Ni-007737 від 05.10.2010 на суму

15438,82 грн.

–на 45 днів,

№ Ni-007922 від 12.10.2010 на суму

4557,93 грн.

–на 30 днів,

№ Ni-007923 від 12.10.2010 на суму

15078,92 грн.

–на 30 днів,

№ Ni-007924 від 12.10.2010 на суму

315,67 грн.

–на 30 днів,

№ Ni-007925 від 12.10.2010 на суму

20817,26 грн.

–на 45 днів.

За умовами Договору (пункти 5.1, 5.4.) Покупець зобов’язаний здійснювати розрахунки за кожну поставлену партію у формі попередньої оплати вартості партії товару або шляхом відстрочки платежу на розсуд Постачальника. У випадку надання Постачальником Покупцю права на відстрочку платежу, строк відстрочки платежу вважається погодженим Сторонами при наявності підпису уповноваженої особи Покупця на специфікації (витратній накладній).

Під терміном „відстрочка платежу” Сторони розуміють оплату Покупцем вартості отриманої партії товару таким чином, щоб остаточний розрахунок за отриманий товар Покупець провів не пізніше дня закінчення строку відстрочки. Першим днем відстрочки платежу є наступний день після дати отримання партії товару Покупцем, зазначеної у специфікації (витратній накладній) (пункти 5.2, 5.3. Договору).

Отже, відповідач був зобов’язаний оплатити відповідні партії товару за витратними накладними у такі строки:

№ Ni-006507 від 31.08.2010 на суму

18559,02 грн.

–до 15.10.2010 включно,

№ Ni-006681 від 06.09.2010 на суму

10774,71 грн.

–до 21.10.2010 включно,

№ Ni-006682 від 06.09.2010 на суму

22206,41 грн.

–до 06.10.2010 включно,

№ Ni-007201 від 21.09.2010 на суму

28337,07 грн.

–до 05.11.2010 включно,

№ Ni-007202 від 21.09.2010 на суму

23136,10 грн.

–до 21.10.2010 включно,

№ Ni-007375 від 28.09.2010 на суму

1621,10 грн.

–до 28.10.2010 включно,

№ Ni-007479 від 28.09.2010 на суму

774,00 грн.

–до 28.10.2010 включно,

№ Ni-007483 від 28.09.2010 на суму

17577,36 грн.

–до 12.11.2010 включно,

№ Ni-007485 від 28.09.2010 на суму

64,60 грн.

–до 28.10.2010 включно,

№ Ni-007516 від 28.09.2010 на суму

11408,72 грн.

–до 28.10.2010 включно,

№ Ni-007518 від 28.09.2010 на суму

1007,80 грн.

–до 12.11.2010 включно,

№ Ni-007736 від 05.10.2010 на суму

26747,05 грн.

–до 04.11.2010 включно,

№ Ni-007737 від 05.10.2010 на суму

15438,82 грн.

–до 19.11.2010 включно,

№ Ni-007922 від 12.10.2010 на суму

4557,93 грн.

–до 11.11.2010 включно,

№ Ni-007923 від 12.10.2010 на суму

15078,92 грн.

–до 11.11.2010 включно,

№ Ni-007924 від 12.10.2010 на суму

315,67 грн.

–до 11.11.2010 включно,

№ Ni-007925 від 12.10.2010 на суму

20817,26 грн.

–до 26.11.2010 включно.

Станом на день подачі позову (13.12.2010) заборгованість відповідача перед позивачем з основного боргу становила 217 501,91 грн.

Під час розгляду справи відповідач частково погасив борг в сумі 72 000,00 грн., що не заперечується позивачем та підтверджується бухгалтерською довідкою про розмір заборгованості відповідача /арк. с. 92/, відповідними квитанціями /арк. с. 115-116/, банківською випискою з рахунку відповідача /арк. с. 118/, а також актами звірення взаємних розрахунків, складених сторонами /арк. с. 75-76, 112/.

Таким чином, на час винесення рішення несплаченим залишився товар на суму 145 501,91 грн. (217501,91-72000,00=145501,91).

За приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не надав суду доказів погашення наявної заборгованості. Більше того, у відзиві на позов позовні вимоги щодо основного боргу визнані відповідачем у повному обсязі –в сумі 145501,91 грн. /арк. с. 93-94/.

За таких обставин позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 145 501,91 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Разом із сумою основного боргу позивач просить стягнути 3% річних, пеню, а також штраф в розмірі 25% вартості неоплаченого вчасно товару.

Суд вважає позовні вимоги щодо стягнення 3% річних в розмірі 313,20 грн. –такими, що підлягають задоволенню повністю, зважаючи на наступне.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, зобов’язаний на вимогу кредитора сплатити буму боргу з урахуванням трьох процентів річних від простроченої суми.

За розрахунком позивача сума 3% річних за період з 26.11.2010 по 13.12.2010 (18 днів) становить 313,20 грн. /арк. с. 12/. Перевіривши наданий розрахунок суд зазначає, що правильним було б нарахування 3% річних за кожним зобов’язанням окремо, тобто за кожною накладною, починаючи з дати прострочення виконання відповідного зобов’язання. При такому розрахунку сума 3% річних буде значно більшою, ніж заявлено позивачем. Однак, з огляду на те, що наданий позивачем розрахунок відповідає принципу диспозитивності цивільного права, суд вважає можливим задовольнити позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в заявленому розмірі –в сумі 313,20 грн.

Стосовно стягнення з відповідача пені в сумі 1 662,54 грн. та штрафу в розмірі 54 375,47 грн. суд зазначає наступне.

Пеня та штраф в розумінні статей 20, 216, 217, 230 Господарського кодексу України є мірами господарсько-правової відповідальності господарюючих суб’єктів за правопорушення у сфері господарювання.

Зокрема, частиною другою статті 217 Господарського кодексу України унормовано, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

В свою чергу, штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Отже, і пеня, і штраф належать до штрафних санкцій, які застосовуються до правопорушників у сфері господарської діяльності, тобто є різновидами господарсько-правової відповідальності господарюючих суб’єктів.

Згідно з пунктом 8.2. Договору, у випадку несвоєчасної оплати партії товару Покупець зобов’язаний сплатити Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення та штраф у розмірі 25% вартості неоплаченого вчасно товару.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 1 662,54 грн. за період з 26.11.2010 по 14.12.2010 та штраф в розмірі 54 375,47 грн. (25% від суми 217 501,91 грн.).

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно з частиною першою статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, а, як зазначено судом, пеня і штраф відносяться до одного виду юридичної відповідальності (господарсько-правової).

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги в частині стягнення штрафу в розмірі 54 375,47 грн. задоволенню не підлягають. (Аналогічну правову позицію викладено в постанові Вищого господарського суду України від 12.07.2007, справа № 13/710-06).

Перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем /арк. с. 13/, суд встановив, що і цей розрахунок здійснений позивачем не за кожним зобов’язанням окремо, а на загальну суму заборгованості, що склалась на 14.12.2010 (день подачі позову). З огляду на те, що нарахування пені за менший період прострочення, ніж є насправді, є правом позивача та узгоджується з принципом диспозитивності цивільного права, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги щодо стягнення пені в заявленому розмірі –в сумі 1 662,54 грн.

Підсумовуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме: з відповідача на користь позивача підлягає стягненню основний борг у сумі 145 501,91 грн., 3% річних у сумі 313,20 грн. та пеня у сумі 1 662,54 грн., а разом – 147 477,65 грн.

Вказана сума заборгованості визнана відповідачем в повному обсязі /арк. с. 93-94/.

За приписами частини четвертої статті 78 Господарського процесуального кодексу України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Оскільки дії відповідача щодо визнання позову не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, а заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю „Тонус Інвест” перед Товариством з обмеженою відповідальністю „Оптова компанія „Дарниця” за поставлений товар є доведеною та обґрунтованою, суд визнав за можливе задовольнити позовні вимоги частково –в сумі 147 477,65 грн.

Вимога позивача про стягнення штрафу в розмірі 54 375,47 грн. задоволенню не підлягає.

За правилами статті 49 Господарського процесуального кодексу України, зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, а також враховуючи те, що 72 000,00 грн. сплачено після подачі позову, суд покладає судові витрати на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме: на позивача –державне мито в розмірі 543,75 грн. (1% від розміру штрафу –54 375,47 грн.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 46,86 грн. (236,00 –(219 477,65 / 273 853,12 * 236,00) = 236,00 –189,14 = 46,86); на відповідача –державне мито в розмірі 2 194,78 грн. (2738,53 –543,75), витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 189,14 грн. (219 477,65 / 273 853,12 * 236,00). Оскільки при подачі позову позивач сплатив судові витрати в повному обсязі, державне мито в розмірі 2 194,78 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 189,14 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 49, 78, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Тонус Інвест” (99029, м. Севастополь, пр. Ген. Острякова, 89, кв. 19, ідентифікаційний код 36127301, п/р 26005219228600 в АКІБ „УкрСиббанк”, МФО 351005) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Оптова компанія „Дарниця” (01023, м. Київ, вул. Мечникова, 8, кв. 22, ідентифікаційний код 24381128, п/р 26000011770 у банку „Український капітал”, м. Київ, МФО 320371) 147 477,65 грн. (сто сорок сім тисяч чотириста сімдесят сім грн. 65 коп.), у тому числі основну заборгованість у розмірі 145 501,91 грн., пеню у розмірі 1662,54 грн. та 3% річних у сумі 313,20 грн., а також витрати по сплаті державного мита у розмірі 2194,78 грн. (дві тисячі сто дев’яносто чотири грн. 78 коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 189,14 грн. (сто вісімдесят дев’ять грн. 14 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В частини стягнення штрафу в розмірі 54 375,47 грн. –в позові відмовити.

Суддя підпис В.О. Головко

Повне рішення в порядку

статті 84 ГПК України

оформлено і підписано

01.03.2011.