Рішення № 14158473, 10.03.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.03.11                                                                                 Справа № 8/302

За позовом Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз" в особі філії - Луганського міжрайонного управління по експлуатації газового господарства, м. Луганськ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-монтажний центр "Енергомаш"", м. Луганськ;

за участю Третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача –Управління з питань будівництва Луганської міської ради, м. Луганськ, -

про стягнення 5839 грн. 04 коп.

          Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача –Харченко О.О., - юрисконсульт, - довіреність №519 від 20.12.10 року;

від відповідача – Афанасьєв Д.О. - директор, - довіреність №6 від 13.01.11 року;

від третьої особи - Сілкіна Т.І. –головний спеціаліст-юрисконсульт, - довіреність №13-01/135 від 16.02.11 року, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача основного боргу за період з 01.09.09 року по 30.09.10 року у сумі 5147,22 грн., пені за період з 11.10.09 року по 10.11.10 року у сумі 2,97 грн.; штрафу у сумі 360,36 грн., інфляційних нарахувань у сумі 328,49 грн., нарахованих ним з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору №1885 на технічне обслуговування газифікованих об’єктів, укладеного між сторонами 14.11.08 року.

          На підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК) розгляд справи було: відкладено: з 15.01.11 року до 07.02.11 року; з 07.02.11 року до 17.02.11 року; оголошено перерву у судовому засіданні з 17.02.11 року до 24.02.11 року; відкладено з 24.03.11 року до 10.03.11 року –з метою надання сторонам можливості подати до суду додаткові докази та здійснити взаємозвірку стану розрахунків за вищеназваним договором, а також у зв’язку з залученням до участі у справі третьої особи.

          13.01.11 року відповідач подав клопотання (вих. №8 від 13.01.11 року) про залучення до участі у справі в якості належного відповідача Управління з питань будівництва Луганської міської ради (а.с.76), мотивуючи його тим, що він (відповідач) станом на час розгляду цього спору не є балансоутримувачем газопроводів, про які йдеться у вищезгаданому договорі, та не є споживачем природного газу, який би подавався по цих газопроводах, - згідно його твердженням, їх балансоутримувачем є вищеназване управління, але документальних доказів у цій частині він до справи не надав.

          Розгляд клопотання був відкладений судом до наступного судового засідання.

07.02.11 року позивач звернувся до суду з уточненою позовною заявою (вих. №18/14-1 від 07.02.11 року), у якій просить суд стягнути з відповідача: основний борг за період з 01.09.09 року по 30.09.10 року у сумі 5147,22 грн., пеню за період з 11.10.09 року по 10.11.10 року у сумі 2,97 грн.; штраф у сумі 360,36 грн., інфляційні нарахування у сумі 283,15 грн., а всього 5793,70 грн. –з підстав, зазначених у позовній заяві (а.с.83-86).

Керуючись ч.4 ст. 22 ГПК України, суд прийняв цю заяву.

07.02.11 року відповідач подав до суду клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Управління з питань будівництва Луганської міської ради (а.с.90), мотивуючи клопотання доводами, викладеними у вищезгаданому клопотанні про залучення належного відповідача.

Розглянувши обидва клопотання, суд ухвалою від 07.02.11 року відмовив у задоволенні першого з них та задовольнив друге клопотання, залучивши вищеназване Управління до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

24.02.11 року позивач подав до суду уточнену позовну заяву (вих. №18/14 від 24.02.11 року), згідно якій просить суд стягнути з відповідача: основний борг за період з 01.09.09 року по 30.09.10 року у сумі 5147,22 грн., пеню, починаючи з 12.08.09 року по 20.12.10 року, нараховану у кожному випадку виникнення боргу за період, що не перевищує 6 місяців від дня виникнення права на її нарахування, - у сумі 447,24 грн.; штраф у сумі 360,36 грн., інфляційні нарахування у сумі 283,15 грн., а разом 6237,97 грн., –з підстав, зазначених у позовній заяві (а.с.122-130).

Керуючись ч.4 ст. 22 ГПК України, суд прийняв цю заяву.

До початку судового засідання 10.03.11 року сторони подали клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом задоволено.

Позивач у судовому засіданні подав уточнену позовну заяву (вих. №18/14 від 10.03.11 року), згідно якій просить суд стягнути з відповідача: основний борг за період з 01.09.09 року по 30.09.10 року у сумі 5147,22 грн., пеню, починаючи з 23.12.09 року по 20.12.10 року, нараховану у кожному випадку виникнення боргу за період, що не перевищує 6 місяців від дня виникнення права на її нарахування, - у сумі 347,72 грн.; штраф у сумі 304,92 грн., інфляційні нарахування у сумі 283,15 грн., а разом 6083,01 грн., –з підстав, зазначених у позовній заяві.

Керуючись ч.4 ст. 22 ГПК України, суд прийняв цю заяву.

Відповідач позов не визнав, про що зазначив у відзиві на нього від 13.01.11 року за вих. №7 (а.с.36-37), посилаючись на те, що газопроводи, про які йдеться у договорі, не знаходяться на його балансі.

В той же час у судовому засіданні 10.03.11 року він пояснив, що фактично станом на день розгляду цього спору жоден з газопроводів, про які сказано у договорі, він (відповідач) не передав на баланс будь-якій іншій юридичній особі.

Він, посилаючись на п.2 ст. 233 Господарського кодексу України, звернувся до суду з клопотанням (вих. №26 від 10.03.11 року) про зменшення удвічі розміру штрафних санкцій, заявлених позивачем до стягнення, мотивуючи його тим, що відповідач "не має ніякого відношення до збудованого газопроводу, не є його ані власником, ані споживачем".

Позивач заперечив проти задоволення цього клопотання, вважаючи його жодним чином не обґрунтованим.

Третя особа позов не визнала, пославшись на те, що між нею та позивачем відсутні правовідносини, на грунті яких виник даний спір (відзив на позовну заяву від 16.02.11 року за вих. №13-09/136) (а.с.109).

І.Заслухавши сторони, дослідивши наявні у ній докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

01.02.07 року між позивачем (Підрядник) та відповідачем (Замовник) укладено договір №1885 на технічне обслуговування газифікованих об’єктів, згідно якому підрядник здійснює технічне обслуговування та ремонт систем газопостачання замовника на наступних об’єктах, розташованих на провул. Донецький міста Луганська:

1.Підземний газопровід середнього тиску, за 1 метр: вартість обслуговування одиниці обладнання 1,2759 грн. на рік, кількість об’єктів –160 шт., вартість річного обслуговування –204,14 грн.;

2.Контрольна трубка середнього тиску, вартість обслуговування 1 об’єкту –79,56 грн. на рік, кількість об’єктів –2 шт., вартість обслуговування на рік - 159,12 грн.;

3.Повітряний газопровід, за 1 метр: вартість обслуговування 1 одиниці –0,0788 грн. на рік, кількість об’єктів - 608, вартість обслуговування на рік –47,91 грн.;

4.Задвижка середнього тиску: вартість обслуговування 1 шт. –111,28 грн. на рік, кількість об’єктів –3 шт., вартість обслуговування на рік –333,84 грн.

Загальна вартість технічного обслуговування становить 894,02 грн. (з ПДВ) на рік (пункт 1.1 договору).

Договором на Підрядника покладено наступні обов’язки:

п.2.1.1. Виконувати у встановлені строки технічне обслуговування газових приладів, газового обладнання Замовника у відповідності до Правил безпеки систем газопостачання України, Правил технічної експлуатації систем газопостачання України та інших нормативних документів.

Технічне обслуговування Підрядник здійснює тільки тих газопроводів, арматури на них, газових приладів, обладнання та автоматики, які призначені для безпосереднього транспортування (подачі) газу, регулювання тиску та процесу спалення газу;

2.1.2.Ліквідовувати виявлені у процесі експлуатації витоки газу на газифікованих об’єктах замовника;

2.1.3.Здійснювати ремонт або заміну обладнання, вузлів та деталей на підставі окремо узгодженого замовлення за наявності відповідних матеріалів у однієї із сторін, після попередньої оплати робіт Замовником;

2.1.4.У випадку зміни тарифів на технічне обслуговування ставити до відома Замовника у письмовій формі.

Замовник здійснює оплату за технічне обслуговування щомісячно рівними частками - 1/12 від вказаної у цьому договорі річної суми, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Підрядника не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним (п. 3.1).

Надана послуга з технічного обслуговування газифікованих об’єктів Замовника підтверджується актом виконаних робіт, складеним Підрядником та підписаним Замовником на суму, згідно п. 3.1 цього договору (п.3.2).

Замовник здійснює оплату вартості ремонту та встановлених приладів, вузлів та деталей згідно актів виконаних робіт, а також виставлених Підрядником рахунків. Якщо під час терміну дії договору Замовником буде встановлено додаткове обладнання, що потребує технічного обслуговування та ремонту, оплата за нього справляється за додатковим рахунком, виставленим Підрядником, відповідно до чинних розцінок та тарифів у період виконаних робіт (п.3.3).

У випадку зміни ціни на роботи з технічного обслуговування, з визначенням часу введення в дію, нова ціна є обов’язковою для сторін з цього часу (п.3.4).

При здійсненні розрахунків за грошовими зобов’язаннями сума коштів, що надійшла на розрахунковий рахунок, у першу чергу зараховується до сплати основного боргу (п.3.5).

За невиконання або неналежне виконання своїх зобов’язань за цим договором сторони несуть відповідальність у відповідності до чинного законодавства України (п.4.1).

У випадку несплати або несвоєчасної сплати вартості послуг з технічного обслуговування у строки, встановлені п.3.1 цього договору, Замовник сплачує на користь підрядника відповідно до ст. 231 Господарського кодексу України пеню у розмірі 0,1% вартості товарів, робіт, послуг, з яких припущено прострочення виконання зобов’язання, за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів –додатково стягується штраф у розмірі 7% від вказаної вартості за договором (п.4.2).

Цей договір діє з 14.11.08 року по 31.12.08 року (п.6.1), з можливістю пролонгації терміну його дії за умов, визначених у п.6.2 договору (а.с. 7-8).

25.08.09 року сторони уклали додаткову угоду до основного договору, згідно якій:

1.Внесли зміни до пункту 1.1 договору та встановили, що Підрядник здійснює технічне обслуговування систем газопостачання Замовника на наступних об’єктах, розташованих у місті Луганську: вул. Полюсна, 39; міжселищний газопровід БВ –Красний Яр; провулок Донецький; вул. Станична (кільцювання) від ПК 36+60 до ПК 49+40:

1.Підземний газопровід середнього тиску, за 1 метр: вартість обслуговування одиниці обладнання 1,28 грн. на рік, кількість об’єктів –1476,2 шт., вартість річного обслуговування –1883,48 грн.;

2.Контрольна трубка середнього тиску, вартість обслуговування 1 об’єкту –79,56 грн. на рік, кількість об’єктів –6 шт., вартість обслуговування на рік - 477,36 грн.;

3.Повітряний газопровід, за 1 метр: вартість обслуговування 1 одиниці –0,08 грн. на рік, кількість об’єктів –1032,1, вартість обслуговування на рік –81,83 грн.;

4.Задвижка середнього тиску: вартість обслуговування 1 шт. –111,28 грн. на рік, кількість об’єктів –11 шт., вартість обслуговування на рік –1224,08 грн.;

5.Фланець середнього тиску: вартість обслуговування 1 шт. –79,56 грн. на рік, кількість об’єктів –2 шт., вартість обслуговування на рік –159,12 грн.;

6.Колодязь середнього тиску: вартість обслуговування 1 шт. –67,00 грн. на рік, кількість об’єктів –2 шт., вартість обслуговування на рік –134,00 грн.

Загальна вартість технічного обслуговування становить 4751,24 грн. (з ПДВ).

Інші умови основного договору залишені без змін (а.с.9).

На виконання вимог пунктів 2.1.1-2.1.4 договору Підрядник за період з 01.09.09 року по 30.09.10 року включно надав на користь Замовника послуг на суму 5147,22 грн., що підтверджується розрахунком суми позову, долученим до матеріалів справи (заява від 10.03.11 року за вих. №18/14), а також актами виконаних робіт з технічного обслуговування газових приладів та обладнання за період з вересня 2009 року по вересень 2010 року включно, підписаних обома сторонами та скріплених їх печатками (а.с.10-22).

Позивач стверджує, що Замовник не вжив заходів до сплати жодного з щомісячних платежів за вищевказаний період, хоча такий його обов’язок прямо передбачено пунктом 3.1 вищецитованого договору, а також не вжив заходів, спрямованих на погашення суми боргу у вищенаведеному розмірі.

З обставин справи та наявних у ній доказів вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-монтажний центр "Енергомаш"" є належним відповідачем у цій справі, оскільки саме між ним та позивачем впродовж визначеного останнім періоду існували договірні правовідносини; факт правонаступництва обов’язків замовника за згадуваним у цьому рішенні договором відповідачем не доведено.

Керуючись пунктами 3.1 та 4.1-4.2 договору, а також чинним законодавством, позивач на суму основного боргу у розмірі 5147,22 грн. (згідно останній заяві про уточнення позовних вимог) нарахував:

пеню за період з 23.12.09 року по 20.12.10 року, нараховану у кожному випадку виникнення боргу за період, що не перевищує 6 місяців від дня виникнення права на її нарахування, - у сумі 347,72 грн.;

штраф, передбачений п.4.2 договору, за період з 10.01.10 року по 10.11.10 року - у сумі 304,92 грн.;

інфляційні нарахування за період з жовтня 2009 року по жовтень 2010 року - у сумі 283,15 грн., а разом 6083,01 грн.

Відповідач позов не визнав, але не оспорив та не спростував його.

ІІ. Заслухавши сторони, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково (з урахуванням його уточнення) з наступних підстав.

Як сказано у ст.11 Цивільного кодексу України (далі –ЦКУ), цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, які встановлені актами цивільного законодавства. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, між іншим, є договори та інші правочини.

Згідно частині 1 ст. 202 ЦКУ правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ), а ст. 629 Кодексу містить імперативну норму: договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згадуваний тут договір належить до категорії господарських.

          Уклавши договір №1885 від 14.11.08 року, сторони набули низку прав та обов’язків.

Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана виконати на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші і т.д.) або утриматися від певних дій а кредитор має право вимагати від боржника виконання його зобов'язання (ст. 509 ЦКУ).

          Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦКУ).

          Згідно ст.526 ЦКУ зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

          Статтею 527 ЦКУ встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.

          Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст. 530 ЦКУ).

          Правовідносини, які мають місце між сторонами по справі, належать до договору підряду.

          За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (частини 1 та 2 ст. 837 ЦКУ).

Згідно ст. 839 Цивільного кодексу підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором. Підрядник відповідає за неналежну якість наданих ним матеріалу і устаткування, а також за надання матеріалу або устаткування, обтяженого правами третіх осіб.

Статтею 843 цього Кодексу встановлено, що у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Відповідно до ч. 1 ст. 854 ЦКУ, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

          Як вбачається з умов договору, укладеного між сторонами (п.3.1), ними чітко визначено його загальну суму (з урахуванням укладення додаткової угоди до нього), а також обов’язок замовника щомісячно, не пізніше 10-го числа, наступного за розрахунковим, сплатити 1/12 річної суми вартості робіт, які підлягають виконанню підрядником.

Кожен факт надання позивачем послуг на користь відповідача підтверджено у порядку та у спосіб, визначені пунктом 3.2 договору, - шляхом складення актів виконаних робіт; відповідач жоден з них не спростував та не оспорив.

          З огляду на викладене суд вважає, що ним належним чином встановлено, що відповідач припустився порушення умов договору та чинного законодавства, тобто невиконання свого обов’язку, передбаченого п.3.1 договору про щомісячну сплату вартості отриманих послуг у період з 01.09.09 року по 30.09.10 року.

          Законом та договором встановлено наслідки невиконання або неналежного виконання зобов’язання.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).

Пунктом 3 статті 611 ЦКУ встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

          Згідно частинам 1 та 2 статті 612 ЦКУ боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

          Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання (частини 1 та 2 ст. 614 ЦКУ).

          Боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки. Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частини 1 та 2 ст.623 ЦКУ).

          Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою. Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків (ст. 624 ЦКУ).

          При вирішенні спору в частині стягнення неустойки (пені та штрафу) суд виходить з наступного.

          Згідно частинам 1 та 3 статті 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

          Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України (далі –ГКУ), встановлено, що нарахування штрафних санкцій, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців після виникнення права на нарахування таких санкцій.

З пункту 4.2 договору вбачається, що у випадку несплати або несвоєчасної сплати вартості послуг з технічного обслуговування у строки, встановлені п.3.1 цього договору, Замовник сплачує на користь підрядника відповідно до ст. 231 Господарського кодексу України пеню у розмірі 0,1% вартості товарів, робіт, послуг, з яких припущено прострочення виконання зобов’язання, за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів –додатково стягується штраф у розмірі 7% від вказаної вартості за договором.

Така редакція цитованого пункту договору надає виконавцю як стороні за договором право нараховувати пеню та штраф за період, який не перевищує 6 місяців від дня виникнення права на їх нарахування.

З наданих позивачем розрахунків пені та штрафу вбачається, що він не порушив вимоги законодавства при їх нарахуванні.

Пунктом 1 ч.2 ст. 258 Цивільного кодексу встановлено скорочений –річний - термін для стягнення неустойки (пені та штрафу).

Згідно матеріалам справи позивач звернувся з позовом до суду 24.12.10 року (а.с.2-3), - а тому, з урахуванням приписів п.1 ч.2 ст. 258 ЦКУ, пеня та штраф можуть бути стягнуті лише за період з 24.12.09 року по 24.12.10 року (1 рік).

Позивач просить стягнути з відповідача на його користь:

штраф за період з 10.01.10 року по 10.11.10 року у сумі 304,92 грн., - що відповідає чинному законодавству та фактичним обставинам справи, а тому позов у цій частині підлягає задоволенню у повному обсязі;

пеню за період з 23.12.09 року по 20.12.10 року у загальній сумі 347,72 грн.

З наданого до справи розрахунку пені (заява про уточнення позовних вимог від 10.03.11 року) пеня за прострочення виконання грошового зобов’язання за листопад 2009 року нарахована за період з 23.12.09 року по 10.06.10 року (170 днів) у сумі 37,65 грн.

Однак згідно чинному законодавству вона може бути стягнута лише за період з 24.12.09 року по 10.06.10 року у сумі 37,43 грн.

Звідси, - загальна сума пені за період з 24.12.09 року по 20.12.10 року, яка підлягає стягненню, становить 347,50 грн., - тобто позов у цій частині підлягає задоволенню частково.

          При вирішенні питання про стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних суд керується ст. 625 ЦКУ, згідно якій боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Дана позовна вимога підлягає задоволенню у повному обсязі.          

          Спосіб захисту порушеного права сторонами за цим спором обрано у відповідності до вимог ст. 16 ЦКУ.

          Розглянувши клопотання відповідача про зменшення удвічі штрафних санкцій, заявлених позивачем до стягнення, суд вважає, що воно не підлягає задоволенню з наступних підстав.

          Відповідно до приписів частини 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

          З обставин справи не вбачається, що штрафні санкції є надмірно великими порівняно із збитками кредитора; відповідач повністю ігнорував свій обов’язок за договором щодо сплати вартості отриманих від позивача послуг; документальні докази свого фактичного майнового стану відповідач до справи не надав.

          За таких обставин його клопотання задоволенню не підлягає.

          З урахуванням вищевикладеного позов підлягає задоволенню частково (з урахуванням його уточнення) з підстав, про які сказано вище у цьому рішенні.

Відповідно до ст. 44,47-1 та ч.2 ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються: на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог як на сторону, яка порушила умови договору, вимоги чинного законодавства та з вини якої спір доведено до суду, а саме:

державне мито у сумі 101,99 грн.;

витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 235,99 грн.

Решта судових витрат підлягають покладенню на позивача.

          На підставі викладеного, ст.ст. 11,16,258,509,525,526,527,530,610-612,614,623-625, 837,839,843,854 Цивільного кодексу України; ст.ст. 231-233 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст.4-3,22,32-34,43,44,47-1,49,75,82,84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-монтажний центр "Енергомаш", ідентифікаційний код 24197906, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. П’ятьоркіна, 8, - на користь Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз" в особі філії - Луганського міжрайонного управління по експлуатації газового господарства, ідентифікаційний код 03340624, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул.Совєтская, 82, - заборгованість за надані послуги у сумі 5147 (п’ять тисяч сто сорок сум) грн. 22 коп., штраф у сумі 304 (триста чотири) грн. 92 коп., інфляційні нарахування у сумі 283 (двісті вісімдесят три) грн. 15 коп., пеню у сумі 347 (триста сорок сім) грн. 50 коп., а також витрати по сплаті державного мита у сумі 101 (сто одна) грн. 99 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 235 (двісті тридцять п’ять) грн. 99 коп.

          Видати наказ після набрання рішенням чинності.

          3.Решту судових витрат покласти на позивача.

          Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 10.03.11 року оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

          Рішення складено у повному обсязі та підписано –14 березня 2011 року.

Суддя                                                             А.П.Середа