Єдиний державний реєстр судових рішень Справа № 183/7528/26
№ 2/183/6531/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 листопада 2026 року м. Самар
Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Парфьонова Д. О., за участі секретаря судового засідання Моісєєва К. А., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду, у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про:
- стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за Кредитним договором № 46722-02/2025 від 21 лютого 2025 року, в сумі 24 132,76 грн, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»,
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (надалі позивач) звернулось до суду з цим позовом.
У позові позивач просив стягнути з ОСОБА_1 (надалі відповідач) 24 132,76 грн заборгованості, з яких 9 196,98 грн основний борг, 9 435,78 грн проценти, 5 500,00 грн штраф. Окремо позивач просив відшкодувати 2 662,40 грн судового збору та 8 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. На обґрунтування позову позивач зазначив, що 21 лютого 2025 року ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» (надалі Кредитодавець) надало відповідачеві 11 000,00 грн за електронним кредитним договором № 46722-02/2025. Відповідач не виконала зобов`язань у повному обсязі. 19 червня 2025 року право вимоги за цим договором відступлено позивачеві за договором факторингу № 19062025.
Постановленою суддею ухвалою від 07 липня 2026 року відкрито провадження у справі, призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін із призначенням судового засідання та встановлено відповідачеві п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву з дня вручення копії ухвали. Цією ж ухвалою задоволено клопотання представника позивача про витребування в АТ КБ «ПриватБанк» відомостей щодо належності платіжної картки та зарахування на її рахунок 11 000,00 грн. Банк надав відповідь від 21 липня 2026 року.
10 жовтня 2026 року представник відповідача, адвокат Слободянюк А. В. подала заяву про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді. Доступ до справи надано представникові 13 жовтня 2026 року.
У відзиві від 08 листопада 2026 року представник відповідача не заперечувала укладення договору та одержання 11 000,00 грн. Просила відмовити у стягненні штрафу, зменшити розмір процентів, урахувати 1 100,00 грн, віднесені кредитодавцем на сплату комісії, та зменшити відшкодування витрат на правничу допомогу до 1 000,00 грн. Послалася на дострокові платежі, відсутність окремої послуги за комісію, завищену вартість кредиту, неналежну оцінку кредитоспроможності та майновий стан відповідача.
Щодо строку подання відзиву представник пояснила, що копію ухвали надіслано на звичайну електронну адресу, у наданому їй 13 жовтня 2026 року електронному доступі не було ухвали й позову з додатками, а з паперовими матеріалами відповідач ознайомилася 23 жовтня 2026 року. Квитанція від 10 жовтня 2026 року підтверджує доставку до електронного кабінету відповідача заяви її представника про ознайомлення та додатків до цієї заяви, але не вручення копії ухвали про відкриття провадження. Надсилання на звичайну електронну адресу саме по собі не засвідчує вручення в порядку статті 272 ЦПК України. З урахуванням указаної у відзиві дати фактичного ознайомлення, п`ятнадцятий день припав на суботу, 07 листопада 2026 року, а останнім днем строку був понеділок, 09 листопада 2026 року. За наявними матеріалами пропуску строку не встановлено, тому суд ураховує відзив без вирішення питання щодо поновлення строку.
Представник позивача у судове засідання не з`явився, надав заяву, в якій просив проводити розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав, просив задовольнити.
Відповідач у судове засідання не з`явилась, представник відповідача подала заяву про розгляд справи у її відсутність. Підтримала вимоги відзиву.
Враховуючи, що у судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши надані докази у їх сукупності, встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.
У заяві-анкеті ОСОБА_1 на отримання фінансового кредиту наведено її ідентифікаційні дані, номер телефону та реквізити платіжної картки. У графі про вид діяльності зазначено «Безробітний», відомостей про щомісячний дохід немає.
Наданий суду Паспорт споживчого кредиту, укладений між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ОСОБА_1 із застосуванням останньою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, містить інформацію про суму, строк, фіксовану ставку, комісію та орієнтовну вартість кредиту.
21 лютого 2025 року ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ОСОБА_1 уклали в електронній формі договір про надання фінансового кредиту № 46722-02/2025. Договір і додаток № 1 містять електронний підпис відповідачки одноразовим ідентифікатором Y298. Той самий ідентифікатор і відомості про його надсилання на номер телефону позичальнику зафіксовано в довідці про ідентифікацію.
За пунктами 1.1, 1.2 договору 11 000,00 грн надано для особистих потреб на 120 днів із кінцевою датою повернення 20 червня 2025 року. За пунктом 1.4 ставка фіксована, 0,90 % на день на залишок кредиту. При видачі кредиту одноразово нараховується комісія 1 100,00 грн, тобто 10 % суми кредиту. У пункті 1.4.1 зазначено денну процентну ставку 0,98 %, загальні витрати 12 980,00 грн, орієнтовну загальну вартість кредиту 23 980,00 грн та орієнтовну реальну річну процентну ставку 2 572,74 %. Пункт 1.6 передбачає безготівкове надання коштів на рахунок клієнта, зокрема за реквізитами платіжної картки. Пункт 1.3 допускає продовження строку за підписаною сторонами додатковою угодою.
За графіком платежів (додаток № 1) від 22 березня 2025 року належало сплатити 4 070,00 грн, у тому числі 2 970,00 грн процентів і 1 100,00 грн комісії, до 21 квітня і 21 травня 2025 року по 2 970,00 грн процентів, до 20 червня 2025 року 13 970,00 грн, у тому числі 11 000,00 грн основного боргу та 2 970,00 грн процентів.
За пунктом 3.3 Договору проценти нараховуються від дня видачі в межах строку кредитування на фактичний залишок кредиту на початок кожного дня. Пункти 3.1 і 3.6 передбачають зарахування дострокових платежів та перерахунок процентів після часткового дострокового повернення кредиту. Черговість погашення за недостатності платежу встановлено пунктом 3.7. За пунктами 5.3, 5.3.1 передбачено штраф у розмірі 100 % простроченої суми, у цьому випадку не більше половини суми кредиту, без нарахування у період законодавчої заборони.
ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» повідомило, що 21 лютого 2025 року за операцією № НОМЕР_1 у системі iPay.ua на картку з маскованим номером НОМЕР_2 переказано 11 000,00 грн. Також, отриманим на ухвалу суду листом від 21 липня 2026 року № 20.1.0.0.0/7-260721/63558-БТ АТ КБ «ПриватБанк» підтвердило належність вказаної картки ОСОБА_1 та зарахування 11 000,00 грн 21 лютого 2025 року. Відомості надавача платіжних послуг і банку збігаються за датою, сумою та реквізитами картки й підтверджують фактичне одержання кредиту.
У щоденному розрахунку, складеному ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» 03 березня 2026 року, відображено сплату 298,00 грн 22 лютого, 1 200,00 грн 24 лютого та 1 900,00 грн 25 лютого 2025 року. Сума 3 398,00 грн у рядку за 25 лютого є накопичувальним підсумком, а не разовим платежем, як зазначено у відзиві. Кредитодавець відніс 1 100,00 грн на комісію, 494,98 грн на проценти та 1 803,02 грн на основний борг. Станом на 19 червня 2025 року в розрахунку обліковано 9 196,98 грн основного боргу, 9 435,78 грн процентів (2 400,33 грн поточних і 7 035,45 грн прострочених) та 5 500,00 грн штрафу.
19 червня 2025 року ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» і позивач уклали договір факторингу № 19062025 та підписали акт приймання-передачі письмового й електронного реєстру боржників. Пункти 1.4 і 13.1 договору пов`язують перехід права вимоги з набранням договором чинності в момент його підписання.
Наданий суду витяг із реєстру містить відомості про відповідача та договір № 46722-02/2025, а також відображає розраховані первісним кредитором 24 132,76 грн заборгованості. Платіжна інструкція № 11887 від 19 червня 2025 року підтверджує сплату фінансування за відступлення права вимоги.
Вирішуючи спір, суд ураховує таке.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Частиною 1 статті 1050 ЦК України встановлено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
Згідно з положеннями частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Судом установлено, що кредитний договір укладено сторонами шляхом накладення одноразового ідентифікатора. Кредитний договір складається з таких електронних документів, які містять всі його істотні умови.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року № 675-VIII.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому, одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Верховний Суд, зокрема, у постанові від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19 зазначає, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
З огляду на зазначене, суд висновує, що кредитний договір підписаний відповідачем відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», тим самим він акцептував пропозицію позивача та уклав кредитний договір шляхом введення одноразового ідентифікатора на сайті Кредитодавця.
Отже, між відповідачем та Кредитодавцем укладено письмовий правочин за допомогою електронного засобу зв`язку; договір підписаний його сторонами з використанням одноразового ідентифікатора, який став законною підставою на вчинення передбачених цими документами дій. Між сторонами здійснені всі необхідні дії задля виникнення, припинення або зміни цивільних прав та обов`язків.
Також, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні можу бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) .
Відповідно до ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Дослідивши матеріали справи, враховуючи встановленні судом обставини, перевіривши розрахунок заборгованості умовам договору та вимогам арифметичної вірності суд висновує, що позивачем за допомогою належних та допустимих доказів доведено факт невиконання відповідачем прийнятих на себе, відповідно до положень умов указаного Кредитного договору, зобов`язань перед Банком та позивачем, як правонаступником кредитора у зобов`язанні, внаслідок чого наявні підстави для стягнення з відповідача суми заборгованості за тілом кредиту.
Вирішуючи питання про стягнення нарахований первісним кредитором процентів суд ураховує таке.
Перевіряючи проценти, суд розмежовує передбачену пунктом 1.4 договору ставку нарахування процентів на залишок кредиту та денну процентну ставку, що відображає загальні витрати споживача на день. За частиною четвертою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» денна процентна ставка дорівнює загальним витратам за споживчим кредитом, поділеним на загальний розмір кредиту та на строк кредитування у днях і вираженим у процентах. За частиною п`ятою цієї статті її максимальний розмір не може перевищувати 1 %.
Закон України від 22 листопада 2023 року № 3498-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» опубліковано 23 грудня 2023 року, він набрав чинності 24 грудня 2023 року.
За пунктом 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» гранична денна процентна ставка становила 2,5 % у перші 120 днів, з 24 грудня 2023 року до 21 квітня 2024 року включно, та 1,5 % у наступні 120 днів, з 22 квітня до 19 серпня 2024 року включно. З 20 серпня 2024 року застосовується межа 1 %.
Первісний кредитодавець, який професійно надає споживчі кредити й розробив умови договору, мав урахувати визначене законом поетапне зниження максимальної денної процентної ставки та застосувати межу, чинну на час укладення договору. Оскільки договір укладено 21 лютого 2025 року, перехідні ставки 2,5 % і 1,5 % до нього не застосовуються. За графіком загальні витрати становили 12 980,00 грн (11 880,00 грн процентів та 1 100,00 грн комісії). За формулою (12 980,00 ? 11 000,00) ? 120 ? 100 % денна процентна ставка становить 0,9833 %, округлено 0,98 %, і не перевищує 1 %. Без комісії показник становить 0,90 %. Наведена в договорі реальна річна ставка 2 572,74 % є іншим показником і не порівнюється з денною межею 1 %.
Сам по собі розмір реальної річної ставки або співвідношення процентів із залишком основного боргу не дають підстав зменшити погоджену ставку 0,90 % на день. У постанові від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23 Об`єднана палата відступила від висновків постанови від 12 лютого 2025 року у справі № 679/1103/23, на яку посилається відповідач. Умова про ставку 0,90 % сформульована однозначно, законодавчу межу не перевищено, а самостійної вимоги про зміну договору чи визнання цієї умови недійсною не заявлено. Відсутність відомостей про дохід в одному полі анкети не доводить, що оцінка кредитоспроможності взагалі не проводилася. Довідки Пенсійного фонду та центру зайнятості від 26 жовтня 2026 року не встановлюють майнового стану на дату договору. Ці доводи не спростовують факт одержання кредиту відповідачем та не звільняють від повернення основного боргу і сплати належно нарахованих процентів.
Щодо нарахування комісії суд виходить з того, що її окремо не заявлено до стягнення. Однак, з наданого суду розрахунку заборгованості вбачається, що кредитодавець відніс на комісію 1 100,00 грн із коштів, які відповідач фактично внесла на виконання договору. Тому суд перевіряє, чи слід урахувати цю суму в погашення заборгованості за процентами.
За змістом частини другої статті 8 та пункту 10 частини першої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» у вартості кредиту можуть враховуватися комісії за додаткові та/або супутні послуги. Однак включення платежу до розрахунку загальних витрат саме по собі не є правовою підставою його справляння. За пунктом 1.4 договору комісія встановлена саме за видачу кредиту, без опису окремої послуги. Пункт 2.22 не вимагає укладення договорів щодо супровідних послуг. Лист платіжного надавача підтверджує, що переказ коштів здійснено на виконання договору між ним і кредитодавцем, а доказів окремого замовлення цієї послуги відповідачем немає. Видача коштів у цьому разі є виконанням основного обов`язку кредитодавця за статтею 1054 ЦК України. Позивач не довів, що за комісію відповідачці надали щось, крім виконання цього обов`язку.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 розмежувала послугу, замовлену позичальником, та дії кредитодавця у власних інтересах, дії з прийняття платежів і дії, потрібні для встановлення, зміни чи припинення договірних відносин. Суд ураховує це розмежування, але не переносить на цей договір висновок про вид недійсності, зроблений у тій справі за іншим законодавством.
Постанова Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 стосується щомісячної комісії за обслуговування кредиту, а не разової комісії за видачу, проте також вимагає встановити, яку саме послугу надано за плату. До первісного кредитодавця як небанківської установи суд застосовує Закон України «Про споживче кредитування», а не спеціальні приписи для банків.
Стаття 19 Закону України «Про споживче кредитування» і пункт 3.7 договору передбачають, що за недостатності платежу прострочені основний борг і проценти погашаються в першу чергу, основний борг і проценти за користування кредитом - у другу, неустойка та інші платежі - у третю. Закон не визначає окремої черговості між основним боргом і процентами в межах однієї черги. Умова пункту 3.1, якщо тлумачити її як дозвіл на пріоритетне зарахування комісії всупереч статті 19, у цій частині обмежує права споживача і є нікчемною за частиною п`ятою статті 12 Закону. Це не впливає на чинність решти договору.
Видача кредиту не є окремою послугою, за яку в цій справі доведено право кредитодавця на комісію. Тому, визначаючи залишок боргу в межах цього позову, суд ураховує 1 100,00 грн, безпідставно зарахованих на комісію, як часткову оплату договірних процентів, фактично нарахованих у межах заявленого періоду.
За розрахунком кредитодавця платежів на погашення неустойки не було. Нараховані 5 500,00 грн штрафу не є сплаченими коштами, тому їх не віднімають від процентів.
За щоденним розрахунком первісного кредитора з платежів відповідача 1 803,02 грн спрямовано на погашення основної суми кредиту. Отже, залишок основного боргу становить 9 196,98 грн (11 000,00 грн ? 1 803,02 грн). Після платежу від 25 лютого 2025 року цей залишок не змінювався до кінця періоду, за який заявлено проценти.
Проценти перевірено за пунктами 1.4 і 3.3 договору за ставкою 0,90 % на залишок основного боргу на початок дня. За 21-24 лютого 2025 року нараховано 396,00 грн (11 000,00 грн ? 0,009 ? 4), за 25 лютого 98,98 грн (10 998,00 грн ? 0,009 з округленням до копійок). За наступні 114 днів, з 26 лютого до 19 червня 2025 року включно, на залишок 9 196,98 грн нараховано по 82,77 грн за день, разом 9 435,78 грн. Загалом за заявлений період нараховано 9 930,76 грн. Проценти за 20 червня 2025 року до суми стягнення не включено, оскільки позивач не охопив їх своїм розрахунком.
Із 9 930,76 грн нарахованих процентів підлягають відніманню 494,98 грн, які кредитодавець уже облікував як сплачені проценти, та 1 100,00 грн, зарахованих ним на комісію. Отже, непогашені проценти становлять 8 335,78 грн (9 930,76 грн ? 494,98 грн ? 1 100,00 грн). Загалом із внесених відповідачем 3 398,00 грн враховано 1 803,02 грн у погашення основного боргу та 1 594,98 грн у погашення процентів.
До стягнення підлягають 9 196,98 грн основного боргу та 8 335,78 грн процентів за користування кредитом, разом 17 532,76 грн.
Щодо штрафу суд установив, що за розрахунком первісного кредитора його нарахування розпочалося 23 березня 2025 року. У цей період в Україні діяв воєнний стан, строк якого продовжено, зокрема, указами Президента України від 14 січня 2025 року № 26/2025 та від 15 квітня 2025 року № 235/2025.
Відповідно до пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України неустойка за прострочення виконання зобов`язання за кредитним договором у цей період не підлягає сплаті, а нарахована неустойка підлягає списанню. Пункт 5.3.1 договору також виключає нарахування штрафу під час законодавчої заборони. Посилання відзиву на пункт 6-7 розділу IV Закону України «Про споживче кредитування» не змінює цього висновку. Пункт 6-1 цього розділу, яким раніше передбачалося звільнення від відповідальності за прострочення у період воєнного стану, виключено Законом № 3498-IX до укладення договору.
Положеннями ч. 2 ст. 66 Закону України «Про правотворчу діяльність» визначено, що у разі виявлення колізії між кодексом і первинним законом пріоритет у застосуванні має норма права, що міститься у кодексі, якщо інше не передбачено таким кодексом. Зміни до пункту 18 Прикінцевих положень ЦК України Законом № 3498-IX від 22 листопада 2023 року внесені не були, не конкретизували можливість незастосування вказаного положення до договорів, укладених після воєнного стану. Крім того, положення пункту 18 Прикінцевих положень ЦК України встановлюють не скасування норми про відповідальність за порушення зобов`язання, а тимчасову, визначену у часі та пов`язану з настанням події, заборону щодо наслідків невиконання певних цивільних зобов`язань.
Таким чином у стягненні 5 500,00 грн штрафу належить відмовити на підставі пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.
Отже, позов підлягає частковому задоволенню. У стягненні 1 100,00 грн заявлених процентів належить відмовити, оскільки цю суму відповідач вже сплатила на виконання договору. Для стягнення штрафу правової підстави немає.
Вирішуючи питання про судові витрати, суд ураховує таке.
Платіжною інструкцією № 28256 від 12 травня 2026 року підтверджено сплату 2 662,40 грн судового збору. За підпунктом 1 пункту 1 частини другої та частиною третьою статті 4 Закону України «Про судовий збір» збір за поданий юридичною особою в електронній формі майновий позов у цій справі становить 3 328,00 грн ? 0,8. Позов задоволено на 17 532,76 грн із заявлених 24 132,76 грн, тому за частиною першою статті 141 ЦПК України відшкодуванню підлягає 1 934,27 грн судового збору (2 662,40 грн ? 17 532,76 ? 24 132,76).
Позивач надав договір про надання правничої допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року, акт № 427 від 11 травня 2026 року та детальний опис робіт. Акт підтверджує обов`язок позивача сплатити 8 000,00 грн за послуги у цій справі. В описі зазначено 30 хвилин консультації, 2 години ознайомлення з матеріалами, 30 хвилин погодження позиції, 3 години 30 хвилин підготовки позову та його подання. За статтею 137 ЦПК України до розподілу можуть бути включені витрати, які сторона вже сплатила або має сплатити за договором. Відсутність підтвердження фактичної оплати не спростовує обов`язку зі сплати, встановленого актом.
Перевіряючи клопотання відповідача, суд перевірив співмірність витрат за частинами четвертою - шостою статті 137 та частинами другою і третьою статті 141 ЦПК України. Позов стосується одного кредитного договору та одного відступлення права вимоги. Значну частину заяви становить загальний виклад норм права. Ознайомлення з документами, підготовка позову й клопотання про витребування банківських відомостей були потрібні, але опис не засвідчує додаткової роботи, яка виправдовувала б перекладення всіх 8 000,00 грн на відповідача. Довідка Пенсійного фонду від 26 жовтня 2026 року засвідчує відсутність відомостей про її заробіток і страховий стаж у реєстрі, а довідка від 29 жовтня 2026 року її реєстрацію як безробітної з 28 жовтня 2026 року. Ці документи враховано при розподілі витрат, але вони не доводять відсутності всіх доходів чи майна.
Однак суд ураховує, що ст. 10 ЦПК України визначено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так, Європейський суд з прав людини, у п. 80 Рішення від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01) вказав, що відшкодовуються тільки ті судові витрати, які були доведені, що вони були необхідними та фактично понесеними, а також обґрунтованими щодо розміру, у п. 34 Рішенні у справі «Гімадуліна та інші проти України» (Заяви №№ 30675/06, 30785/06, 32818/06, 34468/06 та 49001/06), яке набуло статус остаточного 20 березня 2010 року, та у п. 268 Рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (Заява № 19336/04), яке набуло статус остаточного 02 червня 2014 року, п. 95 Рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11) від 26 лютого 2015 року нагадав, що відповідно до його практики заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
У п. 154 Рішення Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» судом висвітлене нагадування, що за статтею 41 Конвенції він відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму. Крім того, пункт 2 правила 60 Регламенту передбачає, що будь-яке клопотання, подане на підставі статті 41 Конвенції, має зазначати конкретні суми, розбиті на пункти, і супроводжуватися необхідними документами на їх підтвердження, інакше Суд може відхилити це клопотання повністю або частково. Також вказано, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
З огляду на обсяг необхідної роботи й складність спору розумною базою для відшкодування є 3 000,00 грн. Запропоновані відповідачем 1 000,00 грн не враховують обсягу роботи з підготовки доказів на підтвердження видачі кредиту та переходу права вимоги. Пропорційно задоволеним вимогам належить стягнути 2 179,54 грн витрат на професійну правничу допомогу (3 000,00 грн ? 17 532,76 ? 24 132,76). Разом судові витрати, що підлягають відшкодуванню, становлять 4 113,81 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 223, 263-265 ЦПК України, суд
В И Р І Ш И В:
позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 46722-02/2025 від 21 лютого 2025 року в розмірі 17 532 (сімнадцять тисяч п`ятсот тридцять дві) гривні 76 копійок, з яких 9 196,98 грн заборгованість за основною сумою кредиту, 8 335,78 грн заборгованість за процентами за користування кредитом, нарахованими до 19 червня 2025 року.
У решті позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судові витрати в розмірі 4 113 (чотири тисячі сто тринадцять) гривень 81 копійка, з яких 1 934,27 грн судовий збір, 2 179,54 грн витрати на професійну правничу допомогу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду складене та підписане 16 листопада 2026 року.
Учасники справи:
позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», код в ЄДРПОУ 35234236; IBAN: НОМЕР_3 в АТ «Креді Агріколь Банк», МФО 300614; юридична адреса: Львівська обл., м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28;
відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя Д. О. Парфьонов
Судове рішення № 141584623, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області було прийнято 12.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити важливі дані.
Це рішення відноситься до справи № 183/7528/26. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: