Єдиний державний реєстр судових рішень Справа № 183/7251/26
№ 2/183/6386/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 жовтня 2026 року м. Самар
Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Парфьонова Д. О., за участю секретаря судового засідання Моісєєва К. А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про:
- стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» загальної суми заборгованості за Кредитним договором №1488-9026 від 26 грудня 2024 року в розмірі 91 977,57 гривень, з яких: заборгованість за кредитом 29 997,83 гривень; заборгованість за нарахованими процентами 27 778,14 гривень; заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України 33 301,60 гривень; заборгованість по комісії 900,00 гривень,
В С Т А Н О В И В:
у травні 2026 року ТОВ «Укр Кредит Фінанс» (надалі позивач, Кредитодавець, Товариство) звернулось до суду з цим позовом.
На обґрунтування вимог зазначило, що 26 грудня 2024 року між Товариством та ОСОБА_1 (надалі відповідач, Позичальник) в електронній формі укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1488-9026 продукту «CreditKasa». Для підписання договору використано електронний підпис одноразовим ідентифікатором A0483. Початковий кредит на суму 20 000,00 грн надано 26 грудня 2024 року; згодом сторони уклали одинадцять додаткових угод про видачу інших сум та продовження строку кредитування. Усього за договором, за твердженням позивача, видано 68 600,00 грн. Після здійснених платежів, за розрахунком Товариства, станом на 02 березня 2026 року залишилася заборгованість 91 977,57 грн. Позивач просив стягнути її повністю та відшкодувати 2 662,40 грн судового збору.
Постановленою суддею ухвалою від 19 червня 2026 року відкрито провадження у справі, призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, призначено судове засідання.
В отриманому судом 23 липня 2026 року письмовому відзиві відповідач просила в позові відмовити. Заперечила підтвердженість ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, укладення саме нею електронного кредитного договору та додаткових угод, отримання одноразового ідентифікатора, належної електронної ідентифікації, реального зарахування коштів на належний їй картковий рахунок. Зазначала, що внутрішній розрахунок позивача не замінює первинних платіжних документів та банківської виписки, не підтверджує суми боргу й процентів; заперечувала проти стягнення комісії та посилалася на несправедливість договірних умов. Також указувала на передчасність заявлених вимог. У відзиві відповідач наголосила на ненаданні позивачем доказів на підтвердження позовних вимог, заперечила проти доказової сили поданих позивачем роздруківок з сайту позивача і послалася на судову практику.
Представник позивача у судове засідання не з`явився, разом з позовом подав клопотання про розгляд справи за його відсутності, в якому підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити, а у разі неявки у судове засідання відповідача ухвалити рішення в заочному порядку. Відповіді на відзив позивач не подавав.
Відповідач подала суду заяву про розгляд справи за відсутності відповідача.
Неявка представника позивача, відповідача не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи, що у судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши доводи заяв по суті справи, перевіривши їх матеріалами цивільної справи, встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом установлено, що 26 грудня 2024 року електронним підписом одноразовим ідентифікатором (номер ідентифікатора) A0483 від імені ОСОБА_1 підписаний Паспорт споживчого кредиту (Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит) Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» на суму кредитного ліміту 20 000,00 грн, строком кредитування 365 календарних днів, базовий період сплати 28 календарних днів.
26 грудня 2024 року між позивачем та відповідачем укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1488-9026 продукту «CreditKasa», в якій сторони погодили відкриття кредитної лінії для особистих потреб Позичальника (пункти 2.1, 2.2). Договір передбачає електронну форму укладення (пункт 3.1), дистанційну ідентифікацію через систему BankID НБУ (пункт 3.5), вибір платіжного засобу в особистому кабінеті (пункт 3.8), безготівкове перерахування грошей на банківський рахунок за реквізитами зазначеного засобу (пункт 4.6). Договір містить дані ОСОБА_1 , її РНОКПП та електронний підпис одноразовим ідентифікатором A0483, дату і час укладення - 26 грудня 2024 року, 13 год 58 хв., реквізити платіжного засобу Позичальника НОМЕР_1 .
Згідно з пунктами 4.1, 4.2, 4.8 договору початкова сума кредиту становить 20 000,00 грн, дата видачі 26 грудня 2024 року, базовий період для сплати процентів 28 календарних днів. Пунктом 4.10 передбачено фіксовану стандартну процентну ставку 1,00 % на день упродовж перших 180 календарних днів та 0,75 % на день, починаючи зі 181-го дня; проценти нараховуються щоденно на неповернутий залишок. Пункт 4.11 визначає одноразову комісію за видачу кредиту в розмірі 15 % від виданої суми. Відповідно до пункту 4.13 початковий строк кредитування становив 365 календарних днів, дата повернення кредиту 25 грудня 2025 року. За пунктами 4.16, 4.17 орієнтовна денна процентна ставка за первісними умовами становила 0,914 %, а загальні витрати 66 750,00 грн. Пунктами 4.3-4.5 передбачено можливість оформлення додаткових угод про видачу інших коштів і продовження строку кредитування за взаємною згодою сторін.
Надані суду копії додаткових угод до договору № 1488-9026 підтверджують послідовне збільшення кредиту: 22 квітня 2025 року на 8 500,00 грн; 16 травня 2025 року на 4 000,00 грн; 22 червня 2025 року на 1 300,00 грн; 14 липня 2025 року - на 4 000,00 грн; 11 серпня 2025 року - на 2 100,00 грн; 02 вересня 2025 року на 1 000,00 грн; 03 вересня 2025 року на 600,00 грн; 08 вересня 2025 року на 6 900,00 грн; 02 жовтня 2025 року на 4 500,00 грн; 01 листопада 2025 року на 9 700,00 грн; 01 грудня 2025 року на 6 000,00 грн. Загальна сума додатково виданих коштів становить 48 600,00 грн. Кожна угода містить реквізити відповідного договору, дату укладення, суму додаткового кредитування, залишок боргу та умови продовження строку. ДО додаткових угод долучені додатки у виді паспорту споживчого кредиту, таблиці обчислення загальної вартості кредиту. Додаткові угоди підписані від відповідача електронним підписом одноразовими ідентифікаторами: НОМЕР_2 ; НОМЕР_3 ; НОМЕР_4 ; НОМЕР_5 ; НОМЕР_6 ; НОМЕР_7 ; НОМЕР_8 ; НОМЕР_9 ; НОМЕР_10 ; НОМЕР_11 ; НОМЕР_12 .
Зокрема, останньою додатковою угодою від 01 грудня 2025 року, укладеною о 08 год 08 хв, зафіксовано попередній залишок неповерненого кредиту 23 997,83 грн та несплачені проценти 719,94 грн (пункт 1), погоджено видачу додаткових 6 000,00 грн (пункти 2.1, 2.2), після чого вказаний у ній неповернутий кредит становить 29 997,83 грн (пункт 2.3). Пункт 2.4 установлює строк повернення кредиту 365 календарних днів з моменту укладення цієї угоди, пункт 2.6 - комісію 15 % від 6 000,00 грн, тобто 900,00 грн. Пункт 2.8 визначає проценти у розмірі 1 % на день протягом перших 180 днів та 0,74 % на день починаючи зі 181-го дня; пункт 2.11 продовжує строк кредитування до 365 днів з дня укладення останньої угоди. Отже, погоджений строк повернення основного боргу станом на дату звернення з позовом у травні 2026 року ще не закінчився.
Копія паспорта споживчого кредиту та Правила відкриття кредитної лінії продукту «CreditKasa», затверджені наказом директора товариства № 113-П від 31 жовтня 2024 року, узгоджуються з наведеним порядком оформлення електронного кредиту та умовами договору. Суд ураховує, що паспорт кредиту підтверджує доведення переддоговірної інформації, не замінює волевиявлення сторін, однак, сукупно із текстом договору та одинадцятьма додатковими угодами, підтверджує погоджені сторонами умови кредитування.
Надані суду докази, позиція сторін у справі свідчить про наявність спору між позивачем та відповідачем щодо укладення кредитного договору, його виконання сторонами, виникнення заборгованості та її розмір.
Вирішуючи спір суд ураховує таке.
Щодо врахування відзиву.
За ст. 191 ЦПК України у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати: 1) суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову; 2) позивачу, іншим відповідачам, а також третім особам - копію відзиву та доданих до нього документів. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Згідно з п. 6, 7 ч. 2, ч. 3, 7 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом. У випадку невиконання учасником справи його обов`язків суд застосовує до такого учасника справи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом. У разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи, зустрічного позову, заяви про збільшення або зменшення позовних вимог, заяви про зміну предмета або підстав позову, заяви про залучення третьої особи, апеляційної скарги, касаційної скарги та документів, що до них додаються, учасник справи зобов`язаний надати доказ надсилання таких матеріалів іншим учасникам справи. Такі документи в електронній формі направляються з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.
Наданий суду відзив свідчить про його направлення відповідачеві рекомендованим листом 4900500327060. Доказів направлення відзиву рекомендованим листом з описом вкладення не надано. Відтак, суд не приймає до розгляду поданий відзив та не аналізує аргументи, викладені у ньому.
Щодо укладення договору.
За приписами ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).
За змістом ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України вбачається, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19.
Відповідно до ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
В силу ч. 1 ст. 1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.
З урахуванням установлених судом обставин справи та досліджених доказів, суд приходить висновує про укладення вищевказаного Кредитного договору між відповідачем та позивачем.
За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності договору про надання кредиту. Зазначений договір недійсним не визнано.
При цьому встановлення обставин, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний) за відсутності оспорення або визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду справи про стягнення заборгованості за кредитним договором, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки це суперечитиме презумпції правомірності правочину, визначеному статтею 204 ЦК України.
Суд ураховує, що у спірному кредитному договорі вказано спосіб ідентифікації через BankID НБУ (пункт 3.5), а на тексті одноразовий ідентифікатор A0483; у додаткових угодах містяться інші одноразові ідентифікатори. Водночас, хоча окремого технічного журналу доставлення SMS-повідомлень позивач не надав, водночас суду також не доведено обставин, які б свідчили про формування відповідних документів від імені відповідача іншою особою. Послідовні заявки про збільшення кредиту, підтверджені платежі та відображене погашення боргу не дають підстав визнати непідтвердженим факт кредитних відносин лише через відсутність у справі окремого журналу SMS-повідомлень.
Щодо виконання договору позивачем у частині надання кредиту.
Згідно з ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до абз 2 ч. 1 ст. 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
На підтвердження видачі коштів позивач надав довідку ТОВ «Укр Кредит Фінанс» про перерахування суми кредиту № 1488-9026 від 26 грудня 2024 року, яка містить платіж за 26 грудня 2024 року через LiqPay № 2570529823 на 20 000,00 грн, а також одинадцять платежів через EasyPay, зокрема № 1594633016 від 22 квітня 2025 року на 8 500,00 грн, № 1607869432 від 16 травня 2025 року на 4 000,00 грн, № 1718119286 від 01 грудня 2025 року на 6 000,00 грн. Усі операції зазначені щодо картки з маскованим номером НОМЕР_1 .
Зазначені відомості підтверджуються поданими позивачем квитанціями та повідомленнями платіжної установи ТОВ «ФК Контрактовий дім» від 17 березня 2026 року. Так, квитанція LiqPay з ідентифікатором операції 2570529823 і датою 26 грудня 2024 року о 13 год 58 хв містить суму 20 000,00 грн та призначення «Видача кредитних коштів за договором 1488-9026».
У листі ТОВ «ФК «Контрактовий дім» від 17 березня 2026 року, вих. № 199157-1594633016-17032026, підтверджено успішне проведення операції № 1594633016 на 8 500,00 грн 22 квітня 2025 року о 19 год 21 хв; статус операції - «Виконано». Інші надані листи-підтвердження ТОВ «ФК «Контрактовий дім» (від 17 березня 2026 року: Вих. №192974160786943217032026; Вих. № 200673171811928617032026; Вих. №200671162812895117032026; Вих. № 198885163998655117032026; Вих. №201248165541677717032026; Вих. № 201249166792182417032026; Вих. №198093166858121617032026; Вих. № 198094167094159517032026; Вих. №201250168502164117032026; Вих. № 201251170161977717032026) також містять номери транзакцій, суми й дати виконання відповідних операцій, що відповідають датам та сумам, вказаним в додаткових угодах до договору № 1488-9026.
При цьому, суд приймає до уваги, що сам лише маскований номер картки не встановлює особу власника банківського рахунку. Водночас в усіх доказах, поданих позивачем зазначений один платіжний засіб, реквізити якого пов`язані з укладеним договором, наявні підтвердження незалежної платіжної установи про виконані операції, а розрахунок фіксує не лише видачі, а й численні платежі, вчинені на погашення кредиту та процентів.
Відповідач доказів належності зазначеного платіжного засобу іншій особі, звернень до банку про несанкціоновані операції чи іншої конкретної альтернативної версії руху коштів не надала. Виписок з власних рахунків, які-б спростовували твердження позивача про перерахування коштів на рахунок відповідача, відповідей АТ КБ «ПриватБанк» (до БИН якого відноситься номер 414949) про те, що номер платіжної карти з маскованим номером НОМЕР_1 належить іншій особі, клопотання про витребування відомостей про власника карти з маскованим номером НОМЕР_1 , відмови позивачеві у наданні інформації про власника карти не надано.
Відтак суд висновує, що позивач виконав свої зобов`язання за Договором своєчасно та в повному обсязі, надав відповідачеві кредитні кошти на картковий рахунок указаний відповідачем.
Щодо виконання договору відповідачем.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів повернення відповідачем отриманих у кредит коштів зі сплатою відсотків за користування кредитом, у межах визначеного сторонами строку кредитування. Доказів повного погашення заборгованості в повному обсязі на час розгляду справи, як від позивача, так і від відповідача суду не надано. З огляду на викладене, суд висновує, що відповідач не виконав зобов`язання за кредитним договором, а тому з нього на користь позивача слід стягнути заборгованість.
Водночас, перевіряючи розмір нарахованої позивачем заборгованості суд ураховує таке.
За ч. 1 3 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
Наданий суду «Розрахунок заборгованості за договором 1488-9026 від 26 грудня 2024 року станом на 02 березня 2026 року містить 432 датовані записи за період із 26 грудня 2024 року по 02 березня 2026 року. Їх построкова перевірка підтверджує відповідність підсумку таблиці: 29 997,83 грн основного боргу, 27 778,14 грн процентів за кредитом, 33 301,60 грн нарахувань за статтею 625 ЦК України, 900,00 грн комісії, разом 91 977,57 грн. З указаного розрахунку вбачається, що протягом облікового періоду позивач відобразив видачу 68 600,00 грн, нарахування 97 065,09 грн договірних процентів, 10 290,00 грн комісій, 34 300,00 грн платежів за статтею 625 ЦК України і загальну суму погашень 118 277,52 грн.
Судом встановлена арифметична відповідність підсумку таблиці, яка не підтверджує правомірність усіх включених до неї нарахувань та порядку зарахування платежів.
Так, позивачем до складу заборгованості включені проценти, нараховані із застосуванням положення ст. 625 ЦК України в розмірі 33 301,60 грн. Також, з розрахунку вбачається нарахування загалом 34 300,00 грн процентів із застосуванням положення ст. 625 ЦК України, врахування сплачених відповідачем сум у складі таких процентів.
При цьому, пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України визначає, що протягом дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та протягом тридцяти днів після його припинення чи скасування в разі прострочення позичальником грошового зобов`язання за договором кредиту (позики) він звільняється від відповідальності за статтею 625 ЦК України, а нараховані за прострочення платежі, передбачені договором, підлягають списанню. Ця норма стосується кредитів, наданих фінансовими установами, і застосовується до спірних нарахувань 2025-2026 років.
Тому заявлені до стягнення 33 301,60 грн за статтею 625 ЦК України стягненню не підлягають. Розмір 2 % на день, що міститься в окремих рядках розрахунку як таке нарахування, не змінює правової природи платежу та не усуває законодавчої заборони.
При цьому, як зазначено вище, позивач 10 липня 2025 року платіж в розмірі 398,45 грн та 28 листопада 2025 року в розмірі 599,95 грн, сплачений відповідачем, зарахував, як погашення заборгованості процентів за статтею 625 ЦК України. Загальна сума таких погашених, неправомірно нарахованих платежів становить 998,40 грн.
Таким чином, оскільки правової підстави для їх утримання як відповідальності, зарахування в складі відповідальності за ст. 625 ЦК України немає, ці кошти підлягають урахуванню при визначенні погашення дійсних договірних зобов`язань. Так, після врахування раніше утриманих за статтею 625 ЦК України 998,40 грн залишок основного боргу на 10 липня 2025 року становив 15 540,35 грн замість 15 938,80 грн, а на 28 листопада 2025 року 22 018,08 грн замість 23 997,83 грн. Унаслідок зменшення бази нарахування процентів їх непогашений залишок за цією перевіркою становив 25 936,74 грн замість 27 778,14 грн.
Також є неправомірним нарахування позивачем відповідачеві комісії.
Так, пунктом 4.11 договору та положеннями додаткових угод передбачено разову комісію 15 % від кожної суми видачі. У розрахунку позивача за весь період відображено нарахування 10 290,00 грн комісій (68 600,00 грн ? 15 %). З них 9 390,00 грн вже зараховано кредитодавцем із фактичних платежів відповідача на погашення комісій, а 900,00 грн залишено непогашеними. Зокрема, 3 000,00 грн комісії погашено 19 січня 2025 року, 1 275,00 грн 14 травня, 600,00 грн 11 червня, 195,00 грн 10 липня, 600,00 грн 06 серпня, 555,00 грн 03 вересня, 1 710,00 грн 02 жовтня, 844,87 грн 27 листопада та 610,13 грн 28 листопада 2025 року. Сукупно це становить саме 9 390,00 грн.
З урахуванням правової природи спірних комісій позивач не обґрунтував, які саме додаткові або супутні послуги, відмінні від виконання його основного обов`язку видати кредит та оформити додаткові угоди, були надані позичальнику за винагороду 15 % від суми кожної видачі. У договорі та додаткових угодах відповідний платіж названо саме «комісією за видачу кредиту»; інших конкретних оплатних послуг, за які стягнуто цей платіж, та доказів їх фактичного надання матеріали справи не містять.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13 липня 2022 року у справі №363/1834/17 (провадження № 14-53цс21) наголосила, що кредитор не вправі стягувати оплату за дії на власну користь або за дії з укладення чи зміни кредитного договору, які не утворюють самостійної послуги для споживача. Та постанова стосувалася договору 2005 року та оспорюваності комісії за управління кредитом, а тому її висновок враховано саме в частині загальних засад справедливості та добросовісності, а не як автоматичну кваліфікацію будь-якої разової комісії як нікчемної. За встановленої відсутності доказів окремої оплачуваної послуги суд не вбачає підстав для стягнення 900,00 грн непогашеної комісії.
Також, у межах заявлених вимог та з огляду на необхідність усунення подвійного врахування платежів 9 390,00 грн, раніше спрямованих кредитодавцем на комісію, вказані суми віднесені на зменшення непогашеної заборгованості за договірними процентами станом на 02 березня 2026 року.
Відтак, за обраного способу коригування встановлений залишок основної суми кредиту 28 018,08 грн не збільшується і не зменшується повторно, а сума договірних процентів становить 25 936,74 грн 9 390,00 грн = 16 546,74 грн.
Таким чином, після зазначених коригувань обліковий залишок основної суми та процентів складає 44 564,82 грн.
Також суд ураховує, що остання додаткова угода від 01 грудня 2025 року передбачає повернення основної суми кредиту впродовж 365 календарних днів від її укладення (пункти 2.4, 2.11). Тому на дату пред`явлення позову 20 травня 2026 року та на дату цього рішення погоджений строк повернення всієї основної суми не сплив.
Однак, відповідно до частини 4 статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит. Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені. Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.
ТОВ «Укр Кредит Фінанс» склало вимогу про дострокове повернення кредиту вих. №1488-9026 від 23 березня 2026 року. У вимозі зазначено про прострочення платежів за договором понад один календарний місяць станом на 02 березня 2026 року, наведено складові заявленої заборгованості та запропоновано сплатити її протягом 30 календарних днів із дня отримання вимоги.
На підтвердження направлення позивачем подано список рекомендованих листів форми 103 № 21098-01-5-129, у якому під № 19 зазначено ОСОБА_1 , адресу АДРЕСА_1 , та відправлення № R067132142588, прийняте до пересилання 27 березня 2026 року.
Станом на 02 березня 2026 року розрахунок позивача відображає прострочення сплати договірних процентів. Доказів належного погашення заборгованості або усунення прострочення після одержання вимоги у встановлений законом строк не надано.
Отже, до стягнення належить перерахований судом, з урахуванням виключення спрямованих на погашення комісії та відповідальності за ст. 625 ЦК України платежів та направлення таких платежів в погашення процентів, залишок основного боргу 28 018,08 грн та 16 546,74 грн договірних процентів за користування кредитом.
Зазначені суми визначені станом на 02 березня 2026 року та нових сум процентів за період після цієї дати до них не додано.
Водночас у стягненні непогашеної комісії в розмірі 900,00 грн, 33 301,60 грн процентів, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України та договірних процентів у розмірі 11 231,40 грн, фактично погашених відповідачем у період 19 січня 20252 року 28 листопада 2025 року належить відмовити.
За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір розподіляється пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Платіжною інструкцією № 34107 від 06 травня 2026 року підтверджено сплату позивачем 2 662,40 грн судового збору. За ціни позову 91 977,57 грн та розміру задоволених вимог 44 564,82 грн належна до відшкодування частина становить 1 289,98 грн (2 662,40 грн ? 44 564,82 грн / 91 977,57 грн).
На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 223, 263-265 ЦПК України, суд
В И Р І Ш И В:
позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за Договором про відкриття кредитної лінії № 1488-9026 від 26 грудня 2024 року, яка утворилася станом на 02 березня 2026 року, в розмірі 44 564 (сорок чотири тисячі п`ятсот шістдесят чотири) гривні 82 копійки, з яких: 28018,08 грн заборгованість за основною сумою кредиту, 16 546,74 грн заборгованість за процентами за користування кредитом.
У решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» витрати зі сплати судового збору в сумі 1 289 (одна тисяча двісті вісімдесят дев`ять) гривень 98 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 17 листопада 2026 року, у порядку черговості, після відновлення електропостачання в приміщення суду.
Учасники справи:
позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс», код в ЄДРПОУ 38548598; місцезнаходження за адресою: м. Київ, б-р Лесі Українки, буд. 26, офіс 407;
відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_13 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя Д. О. Парфьонов
Судове рішення № 141584594, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області було прийнято 28.10.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити необхідні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 183/7251/26. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: