Єдиний державний реєстр судових рішень
______________________
Справа № 947/25224/26
Провадження № 2/947/5938/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.11.2026 року
Київський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - Гниличенко М.В.
при секретарі Тіщенко О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Одеси у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: орган опіки та піклування в особі Київської районної адміністрації Одеської міської ради, Виконавчий комітет Одеської міської ради, прокурор Київської окружної прокуратури міста Одеси про позбавлення батьківських прав, суд
ВСТАНОВИВ:
19.06.2026 року позивач ОСОБА_1 звернулась до Київського районного суду м.Одеси з позовом до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог на стороні позивача: орган опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради, в якому просить позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , відносно неповнолітньої дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.06.2026 року, вказану цивільну справу передано судді Гниличенко М.В.
Ухвалою судді Київського районного суду м.Одеси від 17.07.2026 року прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: орган опіки та піклування в особі Київської районної адміністрації Одеської міської ради про позбавлення батьківських прав.
Ухвалою Київського районного суду м.Одеси від 14.10.2026 року було залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача Виконавчий комітет Одеської міської ради, а також прокурора Київської окружної прокуратури міста Одеси за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа орган опіки та піклування в особі Київської районної адміністрації Одеської міської ради про позбавлення батьківських прав.
Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду повідомлялись належним чином у порядку ст.ст.128, 131 ЦПК України.
У судове засідання позивач ОСОБА_1 з`явилась, позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 до судового засідання не з`явився, належним чином повідомлявся шляхом направлення рекомендованого поштового повідомлення за останнім відомим зареєстрованим місцем проживання АДРЕСА_1 , проте поштові повідомлення повернуто з відмітками «адресат відсутній за вказаною адресою, причини неявки суду невідомі. Також, відповідач повідомлявся шляхом оголошення на сайті Судової влади. Будь-яких заяв або клопотань про відкладення слухання справи або розгляд справи за його відсутності до суду не надходило.
Правом на подання відзиву відповідач не скористався, доводи позову не спростовано.
Відповідно до ч.1 ст.131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Представник третьої особи орган опіки та піклування в особі Київської районної адміністрації Одеської міської ради до судового засідання не з`явився, належним чином повідомлявся, письмово повідомив щодо вирішення всіх питань, покладаються на розсуд суду з врахуванням законних прав та інтересів дитини.
Представник третьої особи Виконавчого комітету Одеської міської ради М.Дурман до судового засідання не з`явився, належним чином повідомлявся, письмово повідомив, що висновок органу опіки та піклування Київської районної адміністрації від 11.05.2026 року підтримають у повному обсязі.
Прокурор Київської окружної прокуратури міста Одеси Невечеря Є.І. до судового засідання з`явилась, не заперечувала проти задоволення позовних вимог.
Суд зауважує, що перешкодою для розгляду справи є не відсутність учасників процесу, а відсутність належних та допустимих доказів для розгляду справи, та у зв`язку з цим, неможливість суду встановити обставини справи та надати їм правову оцінку, проте в даному випадку докази, які є в матеріалах справи є повними та достатніми для розгляду справи по суті.
Дослідивши матеріали цивільної справи в електронному вигляді, заслухавши пояснення позивача, прокурора Київської окружної прокуратури міста Одеси, свідка ОСОБА_4 , всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з наступних підстав.
Відповідно до ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно вимог ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених Кодексом випадках.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 / ОСОБА_6 та ОСОБА_2 10.06.2011 року уклали шлюб, який зареєстрований Першим Малиновським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції, актовий запис № 315.
Від даного шлюбу народилась донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження, серії НОМЕР_3 від 04.01.2012 року, в якому батьками вказано сторони по справі.
Рішенням Малиновського районного суду м.Одеси від 06.02.2013 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про розірвання шлюбу задоволено. Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , зареєстрований 10.06.2011 року Першим Малиновським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції, актовий запис № 315 розірвано. Після розірвання шлюбу позивачу залишено прізвище « ОСОБА_7 », відповідачці - « ОСОБА_8 ». У вступній частині рішення зазначено, що позивач з відповідачкою проживають окремо, донька ОСОБА_3 , 2011 року народження проживає разом з матір`ю.
09.01.2013 року ОСОБА_5 звернулась до Малиновського районного суду м.Одеси з позовною заявою про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , 2011 року народження, в розмірі частини від усіх видів заробітку.
Заочним рішенням Малиновського районного суду м.Одеси від 18.04.2014 року позовні вимоги ОСОБА_5 про стягнення аліментів задоволено. Вказане заочне рішення у подальшому було оскаржено відповідачем в апеляційному порядку.
Рішенням апеляційного суду Одеської області від 20.10.2014 року заочне рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 18.04.2014 року було змінено шляхом стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/6 частини від усіх видів заробітку, але не менш 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 09.01.2013 року та до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Позивачка посилається на те, що з липня 2012 року ОСОБА_2 проживає окремо від ОСОБА_1 , матеріальну допомогу на дитину не надає, не приймає і не приймав ніякої участі в житті та вихованні доньки.
Відповідно до копії свідоцтва про шлюб вбачається, що ОСОБА_5 та ОСОБА_9 21.09.2024 року зареєстрували шлюб, актовий запис № 1304, прізвище після державної реєстрації шлюбу: чоловіку ОСОБА_10 , дружини ОСОБА_10 .
Позивач у судовому засіданні пояснила, що на теперішній час позивач виховує дитину разом з ОСОБА_9 , з яким забезпечують дитині повний гармонійний фізичний, розумовий, духовний, моральний і соціальний розвиток, батько дитини подальшою долею доньки не цікавиться, участі у вихованні не приймає, матеріальної або будь-якої іншої допомоги не надає.
Позивач зазначає, що оскільки батько дитини ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини не сплачував, 18.09.2025 року вона звернулась до виконавчої служби та було відкрито виконавче провадження № 79150758.
Згідно з розрахунком заборгованості зі сплати аліментів, складеного Київським відділом державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, станом на 01.04.2026 року борг зі сплати аліментів ОСОБА_2 на утримання дитини складає 229612,48 грн.
Ухвалою слідчого судді Київського районного суду міста Одеси Борщова І.О. по справі № 947/11170/26 зобов`язано внести відомості до ЄРДР за заявою ОСОБА_1 щодо ухилення відповідача від сплати аліментів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , 2011 року народження.
Відповідно до ст.19 ЦПК України у випадках, передбачених цим Кодексом, особа має право на попереднє звернення за захистом своїх сімейних прав та інтересів до органу опіки та піклування. При розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини або позбавлення батьківських прав обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Відповідно п.5 вказаної статті орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Судом було досліджено висновок Київської районної адміністрації Одеської міської ради № К-60 від 11.05.2026 року, з якого вбачається, що діючи виключно в інтересах дитини, Київська районна адміністрація Одеської міської ради, як орган опіки та піклування, одноголосно на засіданні комісії, вважає доцільним позбавлення батьківських прав гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відносно його неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Відповідно до вимог ст.171 Сімейного кодексу України, неповнолітня дитина ОСОБА_3 , 2011 року народження, у присутності уповноважених осіб відділу забезпечення діяльності органу опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради надала письмову заяву та усно повідомила, що останній раз бачила батька у віці 2 років, розповіла, що батько жодного разу не приїжджав, не телефонував, з днем народження та іншими святами не вітав, до школи не приходив, життям та її інтересами не цікавився, наголосила, що якби випадково зустріла свого батько, то не впізнала його, у соціальних мережах не намагалися знайти один одного, дитина не заперечує проти позбавлення її батька батьківських прав.
24.02.2026 року на адресу Київської районної адміністрації від батька дитини ОСОБА_2 надійшов лист, яким він повідомив, що відсутні підстави позбавлення його батьківських прав, посилаючись на те, що він неодноразово звертався до ОСОБА_1 з проханням надати можливість спілкуватись і підтримувати родинні зв`язки з донькою, однак отримував відмову. Також, він неодноразово намагався надати фінансову допомогу, проте також отримував відмову, мати дитини не надавала реквізитів для перерахування аліментів, зазначає що не звертався до суду щодо встановлення спілкування з дитиною, оскільки не хотів травмувати дитячу психіку.
Заперечуючи проти доводів відповідача, позивач у судовому засіданні пояснила, що відповідач обізнаний про розгляд справи у суді про позбавлення його батьківських прав, проте жодних заперечень проти позову не надав, усі його пояснення не підтверджено жодними доказами, відсутні квитанції про перерахування аліментів, номер телефону вона не змінювала, аліменти можливо сплачувати через виконавчу службу або поштовими переказами, крім того у виконавчій службі є її реквізити для перерахунку аліментів, однак жодних повідомлень, що надходили аліменти від батька дитини, вона не отримувала.
Крім того, відповідач, як батько дитини не проявляє бажання до спілкування або побачень з донькою, який виповнилось майже 15 років, не здійснював наміру передати подарунки дитині через знайомих на дні народження або свята, оскільки проживає за кордоном. Ні фактично, ні фізично, ні морально батько не приймає участі у житті доньки, не цікавиться її здоров`ям, навчанням, оскільки незабаром постане питання після школи отримання освіти, укладення контрактів, що потребує матеріальної допомоги з боку батьків.
Уповноваженими особами відділу забезпечення діяльності органу опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради 30.03.2026 року було здійснено вихід за місцем проживання матері та дитини. Для дитини створені належні умови проживання, зокрема відведена окрема кімната, в якій наявні всі необхідні меблі та техніка, приладдя для навчання.
Суд приймає до уваги висновок органу опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради від 11.05.2026 року, оскільки він є належним та обґрунтованим доказом, який суд поклав в основу рішення за наступними критеріями було здійснено обстеження житлових умов дитини, було враховано позиції обох сторін, було з`ясовано безпосередньо думка дитини, мотивованість висновку органу опіки, де зазначено чіткий причинно-наслідковий зв`язок між зібраними фактами та остаточним висновком.
До матеріалів справи надано довідки з «Дитячої міської поліклініки № 6», Одеського закладу дошкільної освіти «Ясла-садок № 258», Одеського ліцею «Гармонія», з яких вбачається, що мати неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , 2011 року народження, належним чином виконує свої батьківські обов`язки, батько дитини вихованням дитини не займався.
Із пояснень свідка ОСОБА_4 , наданих у судовому засіданні, вбачається, що вона є подругою позивачки на протязі 10 років та підтверджує, що батька дитини жодного разу не бачила, ні на днях народження або святах, зі слів мати її відомо, що вони не спілкуються, а дитина фізично батька не знає, фактично вихованням займається її мати та її чоловік ОСОБА_9 , відповідач матеріальної допомоги не надає, аліменти не сплачує.
Згідно зі ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки, або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Відповідно до ч.2 ст.150 СК України батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Відповідно до вимог ст.164 ч.1 п.2 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.
Як роз`яснено у пунктах 16, 18 Постанови Пленуму Верховного Суду від 30 березня 2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.
У судовому засіданні судом встановлено, що відповідач самоусунувся від виховання та утримання своєї дитини, не надає жодної матеріальної допомоги на утримання, не цікавиться її життям та розвитком, не піклується про фізичний, духовний і моральний розвиток, будучі обізнаним про розгляд справи жодних заперечень проти позову не надав, доводи позову не спростовано, доказування не може базуватися на письмових поясненнях відповідача, наданих органу опіки та піклування, не підтверджених належними та допустимими доказами.
В результаті розгляду наданих суду відомостей та доказів, що містяться в матеріалах даної цивільної справи, судом достовірно встановлено, що відповідач свідомо не виконує своїх обов`язків з виховання дитини на протязі тривалого часу ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , оскільки ухиляється від надання матеріальної допомоги та спілкування з донькою.
Крім того, суд вважає, що відповідач втратив інтерес до справи, оскільки у мотивувальній частині висновку органу опіки та піклування вбачається, що відповідач у письмовому вигляді направляв листи до органу опіки, де висловлював свою позицію з приводу позбавлення батьківських прав, заявляв що позивач чинить перешкоди у спілкуванні з дитиною, проте законодавство України містить чіткий алгоритм дій батьків у разі неможливості спілкування з дитиною, зокрема шляхом звернення до компетентних органів та суду, проте докази таких звернень відсутні, також відповідач не скористався правом на подання відзиву на позов. Крім того, відповідач в інтересах дитини, почав би частково сплачувати заборгованість по аліментам, намагатися знайти спілкування з донькою, але жодних дій не здійснює, фактично самоусунувся від виховання та спілкування з дитиною, протилежного суду не надано.
Відповідно до ч.ч.2,3 ст.13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до ч.1 ст.82 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку, що в інтересах дитини, з метою захисту її прав, позов підлягає задоволенню, тому вимога позивача про позбавлення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно його неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , підлягає задоволенню.
Статтею 168 Сімейного кодексу України передбачено, що за рішенням суду особам, які позбавлені батьківських прав, може бути дозволено побачення з дитиною. Якщо поведінка такої особи щодо утримання та виховання своєї дитини зміниться, за правилами ст. 169 Сімейного кодексу України останній не позбавлений права звернутися до суду з позовом про поновлення у батьківських правах.
Відповідно до ст.141 ЦПК України, у разі задоволення позову, судовий збір в розмірі 1331,20 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 150,155,164,165,166,168,180 Сімейного Кодексу України, ст.ст. 12, 81,89,211,259,263-265,354 ЦПК України суд, -
ВИРІШИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: орган опіки та піклування в особі Київської районної адміністрації Одеської міської ради, Виконавчий комітет Одеської міської ради, прокурор Київської окружної прокуратури міста Одеси про позбавлення батьківських прав - задовольнити.
Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , відносно неповнолітньої дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_4 , судовий збір у розмірі 1331 /одна тисяча триста тридцять одна/гривня 20 копійок.
Роз`яснити, що мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав у разі зміни поведінки особи, позбавленої батьківських прав, та обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав.
Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення складено та підписано 18.11.2026 року.
Суддя М. В. Гниличенко
Судове рішення № 141584103, Київський районний суд м. Одеси було прийнято 17.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 947/25224/26. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: