Єдиний державний реєстр судових рішень Справа № 202/12070/24
Провадження № 2/202/283/2026
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 листопада 2026 року м. Дніпро
Індустріальний районний суд міста Дніпра
у складі головуючого судді Мариніна О.В.,
за участю секретаря судового Пєшкічевої А.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ВСТАНОВИВ:
08.10.2024 ТОВ «Споживчий центр» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 01.12.2022-100001002 від 01.12.2022 у розмірі 11 900 грн, з яких 7 000 грн заборгованість за тілом кредиту, 4 900 грн заборгованість за процентами, а також судових витрат зі сплати судового збору у розмірі 2 422,40 грн. Позов обґрунтовано тим, що 01.12.2022 між сторонами в електронній формі укладено договір, за яким відповідачу надано кредит у розмірі 7 000 грн строком на 42 дні зі ставкою «Економ» 2 % та ставкою «Стандарт» 3 % за кожен день користування кредитом. Договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Кошти перераховано відповідачу, однак вона свої зобов`язання належно не виконала.
У відзиві відповідач позов не визнала, зазначивши, зокрема, що матеріали справи не містять доказів укладення договору, ознайомлення з його умовами та Правилами надання коштів у позику; договір, графік платежів і паспорт споживчого кредиту не містять її підпису; позивачем не надано первинних бухгалтерських документів, які підтверджують видачу кредиту та його часткове погашення, а розрахунок заборгованості складений працівниками позивача; не надано доказів перерахування коштів на її рахунок; позивач не звертався до неї з вимогою про дострокове повернення кредиту; розмір нарахованих процентів значно перевищує розмір кредиту;
У відповіді на відзив позивач заперечив проти доводів відповідача, посилаючись на те, що договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором «E228», відповідач пройшла ідентифікацію, кошти перераховано на її банківський рахунок, а відповідачем не подано доказів на спростування цих обставин.
Відповідач просила розглянути справу без її участі, позивач за відсутності його представника.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази,судом встановлено, що 01.12.2022 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферту) № 01.12.2022-100001002 в електронній формі. За умовами договору надано кредит у розмірі 7 000 грн строком на 42 дні (строк повернення 11.01.2023). Процентна ставка «Економ» становить 2 % за день, «Стандарт» 3 % за день.
За даними позивача договір підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором «E228», отриманим на номер телефону, зазначений при реєстрації в системі кредитодавця.
Перерахування кредиту підтверджується квитанцією про зарахування 7 000 грн 01.12.2022 на платіжну картку № 4441-11XX-XXXX-7591, зазначену відповідачем у заявці про надання кредиту.
Ці докази спростовують довід відзиву про відсутність доказів видачі кредиту.
За розрахунком позивача проценти за 42 дні становлять 6 860 грн.
Позивач зазначає, що відповідач сплатила 1 960 грн, і просить стягнути проценти в розмірі 4 900 грн.
Доказів сплати відповідачем 1 960 грн, як і доказів іншого руху коштів за договором (виписки з рахунку кредитодавця, платіжних документів, зарахування платежів), позивачем не надано.
Єдиним підтвердженням розрахунку є довідка, складена самим позивачем, без наведення детального розрахунку.
В той же час, у відповіді на відзив позивач наводить дві дати оплат (14.12.2022 та «14.02.2022»), а у розрахунку залишку процентів враховує лише одну, і не пояснює цього.
За ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати кредит позичальникові на умовах договору, а позичальник - повернути кредит і сплатити проценти.
Згідно зі ст. 526, 530, 629, 1049 ЦК України зобов`язання виконується належним чином і в установлений строк, а позичальник повертає позику в строк, встановлений договором.
Спірні правовідносини є правовідносинами за договором споживчого кредиту. До них застосовуються Закон України «Про споживче кредитування» та Закон України «Про захист прав споживачів».
Споживач слабша сторона договору приєднання (ст. 634 ЦК України), умови якого розробляє кредитодавець, а тому саме на кредитодавця покладається обов`язок довести і те, що споживач був належно поінформований про умови кредиту, і розмір заявлених до стягнення платежів (ст. 12, 81 ЦПК України).
Договір в електронній формі, підписаний одноразовим ідентифікатором, прирівнюється до письмового.
Відсутність власноручного підпису на копії договору, графіку платежів і паспорта споживчого кредиту сама по собі не означає, що договір не укладено.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей (ст. 1046 ЦК України), а відповідач не заперечує та не спростувала належними доказами, що кошти зараховано на її картку.
З огляду на це суд вважає доведеним, що відповідач отримала 7 000 грн, і вона зобов`язана їх повернути (ст. 1049 ЦК України).
Строк повернення настав 11.01.2023, тому окрема вимога про дострокове погашення (на відсутність якої посилається відзив) для стягнення тіла кредиту не була потрібна.
Посилання на договір факторингу та ст. 512, 514, 1077 ЦК України не стосуються предмета спору, оскільки позивач є первісним кредитодавцем.
Ст. 21 Закону «Про споживче кредитування» щодо меж неустойки не застосовується, бо неустойку (штраф, пеню) позивач не стягує.
Обмеження денної ставки в 1 %, встановлене ч. 5 ст. 8 цього Закону Законом від 22.11.2023 № 3498-IX, що набрав чинності 24.12.2023, на договір від 01.12.2022 не поширюється, оскільки закон не має зворотної дії в часі.
Положення про припинення нарахування процентів після закінчення строку кредитування не застосовуються, оскільки проценти нараховано лише в межах 42 днів строку кредитування.
Відповідно до ст. 1048, 1056-1 ЦК України проценти за кредитом визначаються договором, але для споживчого кредиту підлягають оцінці з урахуванням вимог ст. 18 Закону «Про захист прав споживачів»: умови договору, що всупереч принципу добросовісності спричиняють значний дисбаланс прав та обов`язків сторін на шкоду споживачеві, є несправедливими й недійсними.
Ставка 23 % за кожен день (за розрахунком позивача 2,33 % на день, понад 800 % річних) і сукупні проценти 6 860 грн, тобто 98 % суми кредиту за 42 дні, значно перевищують ту плату, яку споживач міг розумно передбачити, особливо за відсутності доказів належного інформування про умови.
Суд ураховує, що за ст. 3 ЦК України справедливість, добросовісність і розумність є загальними засадами цивільного законодавства.
Розрахунок, складений позивачем, є письмовим доказом, але не може самостійно підтверджувати суму боргу без первинних документів про рух коштів, на яких він ґрунтується (ст. 77-81 ЦПК України).
Позивач не надав виписки з рахунку, платіжних документів чи іншого підтвердження сплати 1 960 грн та сум, зарахованих у погашення процентів, не пояснив розбіжностей у датах і кількості платежів.
Посилання позивача на те, що ст. 9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» не застосовується до спору, не знімає з нього обов`язку довести розмір вимог належними та достатніми доказами (ст. 12, 81 ЦПК України). Тягар доведення розміру заборгованості лежить на позивачі, і він його не виконав.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково: з відповідача слід стягнути 7 000 грн заборгованості за тілом кредиту; у стягненні 4 900 грн процентів слід відмовити.
За ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивач сплатив 2 422,40 грн., позов задоволено на 58,82 %, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1 424,94 грн судового збору.
Керуючись ст. 12, 13, 7681, 141, 258, 259, 263265, 268, 279, 354 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Позов ТОВ «Споживчий центр» задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь ТОВ «Споживчий центр» (ЄДРПОУ 37356833, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А) заборгованість за кредитним договором № 01.12.2022-100001002 від 01.12.2022 у розмірі 7 000 грн (тіло кредиту).
У задоволенні решти позовних вимог (проценти в розмірі 4 900 грн) відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» судовий збір у розмірі 1 424,94 грн.
Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Відповідно ч.5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 18 листопада 2026 року.
Суддя О. В. Маринін
Судове рішення № 141583982, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська було прийнято 18.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 202/12070/24. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: