Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 202/7060/26
Провадження № 2/202/5541/2026
РІШЕННЯ
Іменем України
18 листопада 2026 року Індустріальний районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого - судді Мачуського О.М.
за участю: секретаря судового засідання Карасьової Г.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпра цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
ВСТАНОВИВ:
15 липня 2025 року представник ТОВ «Новий Колектор» - Котова С.М. за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» звернулась до Індустріального районного суду міста Дніпра з позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором № 5460487 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 14.04.2025 року в розмірі 17887,75 гривень, а також понесених судових витрат.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5460487 від 14.04.2025 року (далі кредитний договір), за умовами якого Товариство надало відповідачу фінансовий кредит в розмірі 5000,00 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування ним, в порядку та на умовах, визначених цим Договором. Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та в строк визначеними умовами кредитного договору. Відповідач не виконав умов кредитного договору, у зв`язку з чим станом 27.01.2026 року за ним утворилась заборгованість у розмірі 17887,75 грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту - 4957,35 грн.; за відсотками - 10783,61 грн., штраф - 2146,79 грн.
27.01.2026 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Новий Колектор», укладено Договір факторингу № C7-270126-1 від 27.01.2026, за умовами якого, ТОВ «Новий Колектор» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги, в тому числі й за кредитним договором № 5460487 від 14.04.2025 року, боржником за яким є ОСОБА_1 ..
Відповідачу було відправлено повідомлення про заміну Кредитора та наявність заборгованості за кредитним договором, однак своїх зобов`язань відповідач в добровільному порядку не виконав, чим порушуються права та законні інтереси ТОВ «Новий Колектор».
Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпра Мачуського О.М. від 01 вересня 2026 року позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.
Заперечення від учасників справи проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, до суду не подавались.
Правом, передбаченим ст. 178 ЦПК України щодо подачі відзиву на позовну заяву, відповідач не скористався.
Представник позивача ТОВ «Новий Колектор» у судове засідання не з`явилась, натомість в прохальній частині позовної заяви зазначила, що просить розглянути справу без її участі та не заперечує про ухвалення заочного рішення суду.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, згідно з вимогами ст. 128 ЦПК України, будь-яких заяв, заперечень, клопотань до суду не надав, у зв`язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу за його відсутності та ухвалити заочне рішення, відповідно до вимог ст.ст. 280-282 ЦПК України, на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, розглянувши подані стороною документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 14 квітня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено Договір № 5460487 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 14.04.2025 року, який містить анкетні та паспортні дані відповідача.
Пунктом 1.1. Кредитного договору визначено, що його укладення здійснюється сторонами за допомогою ІТС Товариства, доступ до якої забезпечується Клієнту через Вебсайт або Мобільний додаток «Сredit7». Електронна ідентифікація Клієнта здійснюється при вході Клієнта в Особистий кабінет в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого Товариством на номер мобільного телефону Клієнта, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення Пароля входу до Особистого кабінету. При цьому Клієнт самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до Вебсайту/ІТС Товариства.
Згідно з умовами Кредитного договору, сума кредиту (загальний розмір) складає 5000,00 гривень (п. 1.2. Кредитного договору). Строк кредиту 360 днів. Періодичність платежів кожні 10 днів (п. 1.3. Кредитного договору). Тип процентної ставки фіксована (п. 1.4 Кредитного договору). Стандартна процентна ставка становить 0,95% в день та застосовується у межах строку кредитування, вказаного в п.1.3 цього Договору (п. 1.4.1. Кредитного договору). Знижена процентна ставка становить 0,0100 % за кожен день користування кредитом та застосовується за умов, якщо клієнт до 23.04.2025 року (включно) сплатить кошти в сумі, не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, (п. 1.4.2. Кредитного договору). Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення Договору за стандартною ставкою за весь строк кредитування складає: 2729,79 % річних (п. 1.5.1. Кредитного договору). Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору, що включає суму кредиту, проценти за користування кредитом за стандартною ставкою, за весь строк користування кредитом складає 22100,00 гривень (п. 1.6.)
Відповідно до п. 2.1. Кредитного договору, Товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок Клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 .
Згідно з п. 3.1. Кредитного договору проценти, що нараховуються за цим Договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод факт/факт.
Також ОСОБА_1 електронним підписом з одноразовим ідентифікатором 14.04.2025 року підписав Паспорт споживчого кредиту, що містить інформацію, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит.
Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних). Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно зі ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати надання послуг кожному, хто до неї звернеться (банківське обслуговування). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Згідно зі ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції чинній на момент виникнення правовідносин (далі - Закон № 675-VIII) визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону № 675-VIII).
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина 6 статті 11 Закону № 675-VIII).
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. (частина 7 статті 11 Закону № 675-VIII).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина 12 статті 11 Закону № 675-VIII).
Відповідно до ч. 13 ч. 11 Закону № 675-VIII електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із ст. 64 ЦПК України.
На офіційному веб-сайті ТОВ «Лінеура Україна», у вільному доступі для всіх клієнтів ТОВ «Лінеура Україна» розміщена повна інформація щодо договору кредиту та порядку його укладення, зокрема, документи з текстом кредитного договору, Правилами, Паспортом споживчого кредиту, інформацією передбаченою частиною 2 статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ліцензією, фінансовим звітом, тощо
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (стаття 12 Закону № 675-VIII).
Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 12 серпня 2022 року у справі № 234/7297/20, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20, від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20, від 18 червня 2021 року у справі № 234/8079/20.
Тобто, судова практика у цій категорії справ є незмінною.
Відповідач пройшов реєстрацію в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Лінеура Україна», надав всі необхідні дані для встановлення особи й оформлення договору, та шляхом використання одноразового ідентифікатора 95442, підписав електронний Договір № 5460487 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 14.04.2025 року, який містив усі істотні умови, і з якими відповідач ознайомився до моменту укладання.
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Аналізуючи зібрані докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що Договір № 5460487 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 14.04.2025 року укладений у спосіб визначений чинним законодавством України з повним дотриманням вимог щодо їх укладення із зазначенням умов, які жодним чином не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», порядок надання та повнота наданої інформації відповідають вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
Між сторонами по справі виникли цивільно-правові відносини на підставі кредитного договору, які регулюються Цивільним кодексом України.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з п. 1-1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.
Згідно з листом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пейтек» вих. № 20260127-267 від 27.01.2026 року, між ТОВ «Пейтек», який надає послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків, та ТОВ «Лінеура Україна» укладено Договір на переказ коштів без відкриття рахунку № НОМЕР_2 від 03.01.2024 року. Відповідно до умов даного Договору, 14.04.2025 11:40:14 було успішно перераховано від ТОВ «Лінеура Україна»5000,00 гривень на платіжну картку клієнта 4441111001871965, призначення платежу: Виконання фінансових зобов`язань відповідно до укладеного договору № 5460487 від 2025-04-14.
Отже, ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання перед відповідачем за Кредитним договором виконало та надало йому кредит в сумі 5000,00 гривень, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача, яку останнім вказано особисто в заяві на отримання Кредиту та в кредитному договорі
В свою чергу, відповідач підтвердив виникнення своїх зобов`язань, відповідно до умов укладеного Кредитного договору, шляхом прийняття виконання зобов`язання Кредитодавця, а саме отримавши кредитні кошти та здійснюючи часткове погашення заборгованості.
Разом з тим, відповідач належним чином не виконував свої обов`язки за кредитним договором у зв`язку з чим за ним утворилась заборгованість, яка відповідно до складеного ТОВ «Лінеура Україна» розрахунку заборгованості, станом на 27.01.2026 року складає 17887,75 гривень, з яких: 4957,35 заборгованість за тілом кредиту; 10783,61 гривень заборгованість за відсотками; 2146,79 гривень штрафні санкції.
Щодо наявності у ТОВ «Новий Колектор» права вимоги до відповідача за Договором № 5460487 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 14.04.2025 року, суд зазначає наступне.
27 січня 2026 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» укладено Договір факторингу № С7-270126-1 від 27.01.2026 року, за умовами якого ТОВ «Лінеура Україна» відступив ТОВ «Новий Колектор» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, зазначеними у відповідному Переліку (додаток до Договору).
Згідно з Витягом з Переліку № 1, що є Додатком № 2 до Договору факторингу № С7-270126-1 від 27.01.2026 року, ТОВ «Новий Колектор» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 , за Кредитним договором № 5460487 від 14.04.2025 року, загальна сума заборгованості за яким складає 17887,75 гривень, з яких: 4957,35 гривень сума основного боргу; 10783,61 гривень сума заборгованості за відсотками; 2146,79 гривень неустойка (штраф/пеня).
За приписами пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частина перша статті 513 ЦК України).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).
Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1077, ч. 1 ст. 1084 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.
Отже, до ТОВ «Новий Колектор» відповідно до укладеного Договору факторингу № С7-270126-1 від 27.01.2026 року перейшло право грошової вимоги до відповідача за Договором № 5460487 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 14.04.2025 року.
Після отримання права вимоги до відповідача, ТОВ «Новий Колектор» не здійснювало жодних нарахувань, однак відповідач належним чином взяті на себе зобов`язання за договором не виконував.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно зі ст 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за даними договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.
Згідно ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
Суд бере до уваги, що відповідач отримав та використав кредитні кошти, однак взяті на себе зобов`язання за кредитним договором щодо повернення суми кредиту, та сплати інших обов`язкових платежів не виконував, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість, яка відповідно до наданого позивачем розрахунку складає 17887,75 гривень, з яких: 4957,35 заборгованість за тілом кредиту; 10783,61 гривень заборгованість за відсотками; 2146,79 гривень штрафні санкції.
Вирішуючи вимогу про стягнення неустойки (штрафних санкцій), суд керується наступним.
Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ЗУ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 року, а також п. 18 Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Окрім того, Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 року № 183/7850/22(61-14740св23), зазначив що п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).
З аналізу положень пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, суд доходить висновку, що на Договір № 5460487 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 14.04.2025 року розповсюджується дія даного пункту, а тому неустойка (штрафні санкції) за невиконання ОСОБА_1 зобов`язань за даним кредитним договором в розмірі 2146,79 гривень, що нарахована первісним кредитором в період дії в Україні воєнного стану, відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, підлягає списанню кредитодавцем.
Отже, відсутні правові підстави для стягнення даної суми з відповідача на користь позивача, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
За таких обставин, оцінивши надані позивачем докази, оскільки доказів повернення кредитів чи спростування вказаних позивачем обставин, на час розгляду справи відповідачем не надано, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача, який є правонаступником кредитора, підлягає стягненню заборгованість за Договором № 5460487 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 14.04.2025 року, в розмірі 15740,96 гривень, з яких: 4957,35 заборгованість за тілом кредиту; 10783,61 гривень заборгованість за відсотками.
Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 133 ПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
За звернення до суду з позовною заявою в електронному вигляді з використанням підсистеми ЄСІТС «Електронний суд», у відповідності до вимог ЗУ «Про судовий збір», позивачем були понесені витрати з оплати судового збору в розмірі 2662,40 гривень, що підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу № 3720479305 від 15.07.2026 року.
Доказів понесення сторонами інших судових витрат, на час розгляду справи, суду не надано.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «Новий Колектор», пропорційно до задоволеної частини позовних вимог, підлягають стягненню судові витрати з оплати судового збору в розмірі 2342,87 гривень.
Керуючись ст. ст. 16, 526-530, 610-612, 625, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 13, 19, 81, 82, 141, 263, 264, 265, 280-282 ЦПК України, суд,-
УХВАЛИВ:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , остання відома адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор», код ЄДРПОУ 43170298, адреса: 01133, м. Київ, вул. Алмазова Генерала, буд. 13 , офіс 601, заборгованість за Договором № 5460487 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 14.04.2025 року, в розмірі 15740,96 гривень, з яких: 4957,35 заборгованість за тілом кредиту; 10783,61 гривень заборгованість за відсотками.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , остання відома адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ,на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор», код ЄДРПОУ 43170298, адреса: 01133, м. Київ, вул. Алмазова Генерала, буд. 13 , офіс 601, понесені витрати зі сплати судового збору в розмірі 2342,87 гривень.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя О.М. Мачуський
Судове рішення № 141583958, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська було прийнято 18.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 202/7060/26. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: