Єдиний державний реєстр судових рішень Справа № 202/15065/24
Провадження № 2/202/364/2026
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 листопада 2026 року м. Дніпро
Індустріальний районний суд міста Дніпра
у складі головуючого судді Мариніна О.В.,
за участю секретаря судового Пєшкічевої А.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ВСТАНОВИВ:
ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 12 500,00 грн заборгованості за кредитним договором № 18451 від 29.01.2021, з яких 2 000,00 грн залишок кредиту, 10 500,00 грн проценти. Позов обґрунтовано тим, що 29.01.2021 між ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» та відповідачем укладено в електронній формі договір, підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором, за яким відповідачу надано кредит у сумі 2 000,00 грн строком на 30 днів зі ставкою 2,5 % на добу (912,5 % річних). Кошти перераховано на банківську картку відповідача, проте кредит і проценти не повернуто. 17.02.2022 за договором факторингу № 02-17/02/2022 до позивача перейшло право вимоги за цим договором.
У відзиві від 19.02.2025 та додаткових поясненнях від 10.04.2025 відповідач позов не визнала. Вона посилається на те, що: договір не укладено в жодній формі, оскільки надані копії не містять підписів сторін, а оригіналів не існує; не доведено видачу кредиту первісним кредитором, довідка ТОВ «Платежі онлайн» не є первинним бухгалтерським документом; не підписані нею умови кредитування не можуть застосовуватися; проценти не могли нараховуватися після спливу 30-денного строку кредитування, а також у період карантину та воєнного стану, а загальна вартість кредиту за договором становить 3 500,00 грн; позивач не надав доказів на підтвердження вимог. Відповідач просила витребувати докази (ст. 84 ЦПК України) та оригінали електронних доказів (ч. 5 ст. 100 ЦПК України), відхилити копії, що не підтверджені оригіналами, та відмовити в позові.
У додаткових поясненнях від 11.03.2025 позивач заперечив проти відзиву й долучив детальний розрахунок заборгованості, наданий первісним кредитором. Зазначив, що умовами договору відповідальність за порушення зобов`язання за ст. 625 ЦК України не передбачена, а проценти нараховувалися за кожен день користування кредитом.
14.03.2025 позивач подав заяву про відшкодування 10 500,00 грн витрат на правничу допомогу. Відповідач заперечує проти цих витрат, вважаючи їх необґрунтованими та неспівмірними.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, судом встановлено, що 29.01.2021 між ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» та ОСОБА_1 укладено договір № 18451 про надання фінансового кредиту на суму 2 000,00 грн.
Відповідно до договору кредит надається строком на 30 днів, тобто до 27.02.2021 (строк дії договору 30 днів); за користування кредитом нараховується 2,5 % на добу від суми кредиту, тип ставки фіксована; проценти нараховуються за фактичну кількість днів користування кредитом з першого дня надання кредиту до дня повного погашення заборгованості; кредит надається безготівково на картку, вказану позичальником. Без письмової згоди позичальника товариство не має права збільшувати фіксовану процентну ставку. Загальна вартість кредиту за договором і додатком № 1 до нього становить 3 500,00 грн (2 000,00 грн кредиту та 1 500,00 грн процентів).
У матеріалах справи є довідка про ідентифікацію відповідача та інформаційна довідка ТОВ «Платежі онлайн» від 20.05.2024 про перерахування 29.01.2021 на картку № НОМЕР_1 суми 2 000,00 грн.
17.02.2022 між ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» і позивачем укладено договір факторингу № 02-17/02/2022, за реєстром боржників до позивача перейшло право вимоги до відповідача за договором № 18451.
У розрахунку заборгованості, складеному первісним кредитором станом на 17.02.2022, процентна ставка 2,5 % на добу (50,00 грн на добу) застосовується до 2 000,00 грн протягом усього періоду з 29.01.2021 по 09.12.2021; станом на 09.12.2021 розрахунок відображає заборгованість 12 500,00 грн (2 000,00 грн кредиту, 1 500,00 грн процентів та 9 000,00 грн «прострочених процентів»), а в графі «Загалом сплачено» - 5 200,00 грн.
Позивач у позові вказав також, що розмір заборгованості становить 12 500,00 грн станом на 25.06.2024.
Сума процентів 10 500,00 грн, що заявлена до стягнення, арифметично відповідає різниці між процентами, нарахованими за ставкою 50,00 грн на добу за 314 діб (15 700,00 грн), та сумою 5 200,00 грн, зазначеною в розрахунку як сплачена.
Доказів укладення сторонами договору про продовження (пролонгацію) строку кредитування чи зміну умов договору після 27.02.2021 позивач не надав.
Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати кредит, а позичальник повернути його та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Позивач як новий кредитор набув права вимоги в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав (ст. 514 ЦК України), тобто не більше, ніж мав первісний кредитор.
Електронний договір, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», зокрема електронним підписом одноразовим ідентифікатором, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 2 ст. 11 цього Закону; ч. 2 ст. 639 ЦК України).
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це алфавітно-цифрова послідовність, що додається до електронних даних особою, яка прийняла оферту (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону).
Доводи відповідача про відсутність файлу з підписом формату .p7s та про відсутність підписів на копіях суд відхиляє, бо одноразовий ідентифікатор за своєю природою не є кваліфікованим електронним підписом і не створює окремого файлу підпису, його використання підтверджується відомостями про надсилання коду на номер телефону, вказаний позичальником, і введення цього коду в системі кредитодавця.
Відповідач не надала жодних доказів того, що вказаний номер телефону чи картка їй не належать, що договір укладено іншою особою або що вона зверталася із заявою про шахрайське оформлення кредиту.
Припущення про те, що оригіналу електронного договору «не існує», нічим не підтверджене.
Постанова Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17, на яку посилається відповідач, стосувалася застосування до споживача неузгоджених умов і правил банку, розміщених на сайті; у цій справі умови кредитування (сума, строк, ставка) викладені в самому договорі, що підписаний ідентифікатором.
За ч. 5 ст. 100 ЦПК України суд може витребувати оригінал електронного доказу, а доказ може не братися до уваги, якщо оригінал не поданий і учасник справи чи суд ставить під сумнів відповідність копії оригіналу.
Ці наслідки пов`язані з наявністю обґрунтованого сумніву, а не з самим лише запереченням відповідача.
Конкретних розбіжностей між копіями та оригіналом відповідач не вказала, а сумніви ґрунтуються на припущеннях.
З огляду на висновки, наведені в п. 3.4, необхідності витребування оригіналів немає, а копії суд оцінює в сукупності з іншими доказами.
У сукупності з наведеним суд визнає встановленим, що договір між первісним кредитором і відповідачем укладено в електронній формі на умовах, викладених у п. 2 цього рішення.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей (ст. 1046 ЦК України).
Відповідач заперечує одержання коштів, вказуючи, що довідка ТОВ «Платежі онлайн» не є первинним документом.
Суд погоджується, що така довідка сама по собі не є первинним бухгалтерським документом, однак вона оцінюється разом з іншими доказами: договором, у якому відповідач вказала реквізити картки; довідкою про ідентифікацію; розрахунком, у якому відображено погашення відповідачем у 2021 році процентів за кредитом.
Відповідач не надала виписки зі свого рахунку або інших доказів того, що кошти на картку не надходили, хоча має до них доступ, а перебування за кордоном такого доступу не виключає.
З огляду на стандарт переваги більш вагомих доказів суд вважає більш вірогідним, що кредит у сумі 2 000,00 грн було надано.
За договором кредит надано строком на 30 днів, до 27.02.2021.
Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 та від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 дійшла висновку, що після спливу строку кредитування право кредитодавця нараховувати проценти за користування кредитом (ст. 1048 ЦК України) припиняється; наслідки прострочення регулюються ст. 625 ЦК України, а проценти як міра відповідальності можуть нараховуватися лише якщо сторони так домовилися, і це з`ясовується тлумаченням договору, причому сумніви тлумачаться проти того, хто склав договір.
Умова п. 2.3 про нарахування процентів «до дня повного погашення заборгованості» суперечить умовам про 30-денний строк кредиту й дію договору, а тому є нечіткою і підлягає тлумаченню на користь споживача (ч. 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», що підтверджено постановою об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 07.09.2026 у справі № 552/672/23).
Позивач прямо зазначив, що умовами договору відповідальність за ст. 625 ЦК України не передбачена, тож проценти після 27.02.2021 нараховувалися саме як плата за користування кредитом, чого закон за відсутності продовження строку не допускає.
Вимог за ст. 625 ЦК України позивач не заявляв, а суд не може виходити за межі позову.
Позивач посилається на згоду позичальника на пролонгацію.
Проте доказів укладення додаткового договору про продовження строку не надано, а відповідно до ч. 7 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» продовження строку користування кредитом здійснюється виключно шляхом укладення додаткового договору, тому підстав для нарахування процентів за ставкою 2,5 % на добу після 27.02.2021 немає.
Обмеження максимальної денної процентної ставки, запроваджені Законом № 3498-IX, на договір 2021 року не поширюються (постанова об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 07.09.2026 у справі № 552/672/23).
Оскільки відповідач зустрічного позову про визнання умов несправедливими не подавала, проценти за 30 днів строку кредитування в розмірі, визначеному договором (2 000,00 грн ? 2,5 % ? 30 днів = 1 500,00 грн), підлягають врахуванню в повному обсязі.
Доводи відповідача щодо неможливості нарахування процентів у період карантину та воєнного стану стосуються відповідальності за прострочення (п. 6, 6-1 розділу IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування») і на проценти за правомірне користування кредитом у межах строку (січень - лютий 2021 року) не поширюються.
Таким чином, відповідач за договором мала повернути 2 000,00 грн кредиту та сплатити 1 500,00 грн процентів, всього 3 500,00 грн.
У розрахунку, поданому позивачем на підтвердження розміру вимог, зазначено, що відповідач сплатила 5 200,00 грн.
Ці відомості містяться у доказі, який подано самим позивачем, суперечать його інтересам, не спростовані ним у додаткових поясненнях і не викликають у суду сумніву, оскільки саме з урахуванням цієї суми розраховано заявлений залишок процентів 10 500,00 грн (п. 2 цього рішення).
Згідно зі ст. 534 ЦК України у разі недостатності суми виконання для погашення всього боргу вона погашає, насамперед, проценти, а потім основну суму.
З 5 200,00 грн сплаченого 1 500,00 грн зараховуються в погашення процентів за договором, 2 000,00 грн в погашення кредиту, решта 1 700,00 грн перевищує суму зобов`язання.
Відповідно, зобов`язання відповідача за договором № 18451 припинилося виконанням (ст. 599 ЦК України), і право вимоги, що перейшло до позивача на підставі договору факторингу, на момент подання позову не існувало в заявленому розмірі.
Вимог про повернення надміру сплачених коштів відповідач не заявляла, тому питання про них судом не вирішується.
Решта доводів сторін (щодо розрахунку, відсутності первинних документів, дійсності договору факторингу) на висновок суду не впливають.
Суд зважає на позицію Європейського суду з прав людини про обов`язок мотивувати рішення, проте не вбачає необхідності відповідати на кожен аргумент, що втратив значення з огляду на викладене.
За ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а інші судові витрати у разі відмови в позові на позивача (п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України).
Оскільки в позові відмовлено повністю, судовий збір і витрати позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 10 500,00 грн відшкодуванню за рахунок відповідача не підлягають, у задоволенні заяви позивача від 14.03.2025 слід відмовити.
Доводи відповідача щодо неспівмірності та необґрунтованості цих витрат окремої оцінки не потребують.
Керуючись ст. 12, 13, 7681, 89, 141, 258, 259, 263265, 268, 274, 279, 354, 355 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 18451 від 29.01.2021 відмовити.
Судові витрати залишити за позивачем.
Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Відповідно ч.5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 17 листопада 2026 року.
Учасники справи:
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ», код ЄДРПОУ 42228158, місцезнаходження: 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 82, офіс 7.
Відповідач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .
Суддя О. В. Маринін
Судове рішення № 141583950, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська було прийнято 17.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити корисні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 202/15065/24. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: