Рішення № 14158380, 10.03.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.03.11 Справа № 9/16/2011

Суддя Ворожцов А.Г., розглянувши матеріали справи за позовом

Холдингової компанії "АвтоКрАЗ" у формі відкритого акціонерного товариства, м. Кременчук Полтавської області

до Державного підприємства "Підприємство Слов’яносербської виправної колонії Управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області (№ 60)", смт. Лозовський Слов’яносербського р-ну Луганської області

про стягнення 22 815 грн. 49 коп.

в присутності представників:

від позивача –не прибув,

від відповідача –Зелик С.С., дов. № 33/204 від 17.02.11

в с т а н о в и в:

суть спору: позивач, ХК "АвтоКрАЗ", звернувся з позовом, у якому просить стягнути з відповідача інфляційні нарахування в розмірі 6622,46 грн., 3% річних –1650,94 грн. та пеню в розмірі 0,1% в сумі 14542,09 грн. за договорами оренди від 26.03.01 № 12/60П та від 05.03.08 № 400 Ри.

Клопотанням від 03.03.11 за № 34/17-84 позивач просить розглянути справу за відсутності його представника.

Відповідач, ДП "Підприємство Слов’яносербської ВК УДДУПКП у Луганській області (№ 60)", відзивом на позовну заяву, наданим у судовому засіданні 10.03.11, позовні вимоги визнав частково, за виключенням нарахованих штрафних санкцій, тому просить відмовити у стягненні пені.

Доводи позивача полягають у наступному.

За укладеним між ним та відповідачем договором оренди від 26.03.01 № 12/60П (далі –договір 1) позивач (орендодавець) передав в тимчасове користування відповідачу (орендар) обладнання згідно з додатком № 1.

За укладеним між ним та відповідачем договором оренди від 05.03.08 № 400 Ри (далі –договір 2) позивач (орендодавець) передав в тимчасове користування відповідачу (орендар) обладнання згідно з додатком № 2.

Згідно з умовами вказаних договорів відповідач зобов’язався здійснювати орендні платежі в обумовленому розмірі.

Рішенням господарського суду Луганської області № 11/257 від 04.11.10 з відповідача було стягнуто суму боргу з орендних платежів у повному обсязі, однак, внаслідок порушення грошових зобов’язань на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України позивач нарахував відповідачу інфляційні втрати в сумі 6622,46 грн. та 3% річних в загальній сумі 1650,94 грн.

Крім того, умовою п. 8.4 договору 2 сторони передбачили відповідальність за прострочення внесення орендної плати у вигляді пені у розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожен день прострочення.

За цією умовою відповідачу нарахована пеня за період прострочення орендних платежів в сумі 14542,09 грн.

Оцінивши обставини справи у їх сукупності, вислухавши учасників судового процесу, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи… мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Спірний інтерес позивача, ХК "АвтоКрАЗ", полягає в отриманні з відповідача грошових коштів, які складаються з інфляційних нарахувань та 3% річних за прострочення грошового зобов’язання та пені за договорами оренди.

Судом встановлено, що за укладеним між сторонами договором 1 (а.с. 12 –15) позивач передав в тимчасове користування відповідачу обладнання згідно з додатком № 1.

За укладеним між сторонами договором 2 (а.с. 16 –20) позивач передав в тимчасове користування відповідачу обладнання згідно з додатком № 2.

У зв’язку з неналежним виконанням грошового зобов’язання за відповідачем виникла заборгованість з орендних платежів за договором 1 за період з лютого 2007 року по травень 2008 року у розмірі 17625,6 грн. та за договором 2 за період з червня 2008 року по серпень 2010 року –28308,8 грн., разом –45934,4 грн.

Рішенням господарського суду Луганської області № 11/257 від 04.11.10 (а.с. 26 –29) з відповідача було стягнуто суму боргу з орендних платежів у повному обсязі (45934,40 грн.), однак відповідач порушив строк виконання грошових зобов’язань.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З огляду на те, що чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення, відкриття виконавчого провадження з його примусового виконання тощо, враховуючи, що відповідач належним чином не виконав свого зобов'язання в частині оплати вартості виконаних робіт, а приписи ст. 625 ЦК України не заперечують можливості звернення стягнення кредитора з вимогою про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, суми, на яку заборгованість за грошовими зобов'язаннями підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за виконання грошового зобов'язання, і зокрема, за період, що утворився після прийняття судом відповідних рішень, суд вважає правомірним застосування позивачем вимог ст. 625 ЦК України при подачі цього позову.

На підставі норми ч. 2 ст. 625 позивач нарахував відповідачу за весь період прострочення платежів інфляційні втрати у розмірі 6622,46 грн. за період з лютого 2008 року по листопад 2010 року, враховуючи зобов’язання за кожним окремим договором (за договором 1 –2185,59 грн., за договором 2 –4436,87 грн.) та 3% річних за період з 01.07.08 по 24.12.10 в загальній сумі 1650,94 грн. (за договором 1 –455,12 грн., за договором 2 –1195,8 грн.) згідно з розрахунками (а.с. 30 –41), з якими суд погоджується, оскільки ці суми відповідають фактичним обставинам.

Вирішуючи цей спір, суд врахував таке.

Відповідно до ч. 5 ст. 22 ГПК України відповідач має право визнати позов повністю або частково.

Таким чином, законодавець надав право відповідачу під час розгляду справи в господарському суді визнати позов повністю або частково. Оскільки відповідач скористався своїм правом щодо часткового визнання суми заборгованості за спірними договорами за вказаний період і це визнання викладене у письмовій формі у наданому відзиві на позовну заяву, суд приймає цю обставину до уваги.

Відповідно до ч. 5 ст. 78 ГПК України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Відповідно до п. 5.1 договору 2 орендна плата повинна вноситись на рахунок позивача до кінця поточного місяця, за який вона нарахована.

Умовою п. 8.4 договору 2 сторони передбачили відповідальність за прострочення внесення орендної плати у вигляді пені у розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожен день прострочення за весь період прострочення.

За цією умовою відповідачу нарахована пеня за період прострочення орендних платежів з 01.08.08 по 24.12.10 в сумі 14542,09 грн.

За правилами ч. 2 ст. 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектору економіки… штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором у таких розмірах:

· за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1% вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

У спірних правовідносинах хоча б однією стороною, суб'єктом господарювання, що належить до державного сектору економіки, є відповідач, Підприємство Слов’яносербської виправної колонії № 60 у Луганській області, що вбачається з положень статуту цього підприємства, копія якого надана позивачем до справи.

Зі змісту наведеної вище норми випливає, що зазначені штрафні санкції можуть бути застосовані за наявності таких умов:

- якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом,

- якщо скоєно господарське правопорушення у відносинах, в яких хоча б одна сторона є суб’єктом господарювання що належить до державного сектора економіки, або порушення пов’язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту,

- якщо було допущено прострочення виконання негрошового зобов’язання, пов’язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу чи пені.

Як вбачається з умови п. 8.4 договору 2 сторони встановили пеню у розмірі 0,1% за невиконання саме грошового зобов’язання, що не відповідає вимогам закону.

Ця правова позиція підтверджена постановою Вищого господарського суду України від 18.09.10 по справі № 42/562, яка залишена без змін постановою Верховного Суду України від 06.12.10.

Відповідно до ч. 1 ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Так, Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" обмежує розмір пені подвійною обліковою ставкою НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

На виконання ухвали суду від 21.02.11 позивач здійснив перерахунок пені, виходячи з розміру подвійної облікової ставки НБУ за 6 місяців.

Разом з тим, суд погоджується з доводами позивача про наявність у нього права нараховувати пеню за весь час прострочення орендних платежів, тобто за термін, що перевищує 6 місяців, оскільки це передбачено умовою п. 8.4 договору 2.

Відтак, пеня за період з 01.08.08 по 24.12.10 повинна розраховуватись із розміру подвійної облікової ставки НБУ та становити 7821,14 грн.

За таких обставин, з урахуванням вимог закону щодо належності і допустимості доказів, суд вважає, що позивачем частково доведено належними доказами ті обставини, на які він посилається як на підставу своєї вимоги, тому позов слід задовольнити частково.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 47-1, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з відповідача, Державного підприємства “Підприємство Слов’яносербської виправної колонії № 60 у Луганській області", 93711, Луганська обл., Слов’яносербський р-н, смт. Созівський, вул. Цупова, буд. 3. код 08680402, на користь позивача, ХК "АвтоКрАЗ" у формі ВАТ, 39631, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Київська, 62, код 05808735, інфляційні нарахування в розмірі 6622,46 грн., 3% річних –1650,94 грн. та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ в сумі 7821,14 грн., крім того, витрати зі сплати держмита –160,94 грн., інформаційно-технічні витрати –166,48 грн.

3. В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання законної сили даним рішенням.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення підписане 11.03.11.

Суддя А.Г. Ворожцов