Єдиний державний реєстр судових рішень Справа № 213/4612/24
Провадження № 2/932/88/25
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 листопада 2026 року Шевченківський районний суд м. Дніпра у складі:
головуючого судді Петуніна І. В.,
за участю секретаря Христиченко О. О.,
позивач: ОСОБА_1 ,
представник позивача: адвокат Мартинова Н. Ю.,
відповідач: ДПП,
представник відповідача: Краснов К. В.
третя особа: Держава в особі ГУ ДКС України у Дніпропетровській області
представник третьої особи: Шерстюк О. Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, третя особа: Держава в особі Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про стягнення моральної шкоди,
В С Т А Н О В И В:
І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення моральної шкоди в обґрунтування якого вказав, що 01.08.2024 інспектором 2 взводу 2 роти 2 батальйону Полку патрульної поліції в м. Кривий Ріг УПП в Дніпропетровській області старшим лейтенантом Нечаєвим В. В. відносно позивача складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 106249 за порушення вимог п. 2.5 ПДР України, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постановою Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 04.09.2024 у справі № 177/1801/24, провадження у справі відносно позивача закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу та події інкримінованого йому адміністративного правопорушення. Зі змісту постанови вбачається, що «… водій ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції на блокпості, з метою перевірки документів (в тому числі військово-облікового документа разом з документом, що посвідчує особу), що цілком в межах повноважень працівників поліції, в умовах воєнного стану, в тому числі згідно ч. 2 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію». «На відеозаписі зафіксовано, що працівники поліції, при спілкуванні з водієм повідомили про виявлення у нього ознак алкогольного сп`яніння та запропонували пройти огляд на місці події, на що ОСОБА_1 погодився, пройшов огляд, результат якого склав 0 проміле. Вказаний екіпаж поліції не мав більше претензій до ОСОБА_1 , не вбачав у нього ознак наркотичного сп`яніння, але вимагав залишатися на місці події, без повідомлення причин цьому. Судом звернуто увагу на підстави та порядок здійснення адміністративного затримання, визначеного ст.ст. 260-261 КУПАП, зокрема в них визначено обов`язок складення протоколу адміністративного затримання. «Однак, жодних з вищевказаних дій, що прямо визначені законодавством, працівниками поліції, які виявили факт перебування ОСОБА_2 у розшуку органами РТЦК та СП вчинено не було, що підтверджено відеозаписами з нагрудних камер поліцейських, натомість працівники поліції вимагали ОСОБА_2 залишатися на місці, унеможливлювали його подальший рух, вказували що подальший рух транспортного засобу буде розцінено як невиконання законних вимог працівників поліції з відповідними наслідками». «На відеозаписі зафіксовано, що о 08:30 год. на місце події, за викликом колег, прибув командир взводу ОСОБА_3 , яка почала з`ясовувати у водія причини його скарг на дії працівників поліції, а в подальшому повідомила ОСОБА_2 , що вбачає у нього ознаки сп`яніння, але вже наркотичного. ОСОБА_2 запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння в медичному закладі, на що він відмовився, будучи обуреним діями працівників поліції».
Таким чином, такими діями позивачу завдано моральної шкоди, оскільки закриття справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу свідчить про те, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно, у цьому випадку застосуванню підлягає Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
Тобто, у даній справи здійснення провадження у справі про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, отримання пояснень та інше).
Внаслідок незаконного притягнення до адміністративної відповідальності позивача, було завдано моральної шкоди, яка полягала в душевних стражданнях та переживаннях щодо розголосу вказаного факту в районі мешкання останнього через страх громадського осуду. Моральні переживання були пов`язані з позбавленням можливості користуватися спеціальним правом щодо керування транспортним засобом, необхідністю нести витрати на правову допомогу та доводити в суді свою невинуватість в інкримінованому правопорушенні. Внаслідок непрофесійних дій працівників поліції, які діяли всупереч служби, утримували позивача 01.08.2024 року на блокпості більше 2 (двох) год., що встановлено постановою суду від 04.09.2024.
Враховуючи викладене, просить стягнути з відповідача на свою користь моральну шкоду у сумі 8800,00 грн.
Відповідачем, на позовну заяву наданий відзив, де зазначено, що позивач невірно послався на ст. 1167 ЦК України. Така шкода відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється ч. 1 ст. 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністратитвного стягнення у вигляді штрафу чи виправних робіт. З огляду на приписи Закону України «Про Національну поліцію», Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», патрульна поліція не є органом, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, тому на вказані правовідносини не поширюються правила ст. 1176 ЦК України та Закону України № 266/94-ВР.
Що стосується протоколу про адміністративне правопорушення, то умовами застосування судом цивільно-правової відповідальності за ст. 56 Конституції України та ст. 1174 ЦК України, є встановлення факту неправоміроності дії чи бездіяльності службової або посадової особи. Сам факт закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях позивача складу адміністративного правопорушення не є безумовною підставою для відшкодування моральної шкоди та не вказує жодним чином на неправомірність дій посадових чи службових осіб органів державної влади.
Тому доводи позивача про незаконне притягнення до адміністративної відповідальності, на які він посилається як на підставу позову, є неприйнятними. Протокол про адміністративне правопорушення є документом, який лише фіксує певні обставини, і не є рішенням суб`єкта владних повноважень, а тільки підставою для подальшого вирішення питання щодо притягнення особи, відносно якої він складений, до адміністративної відповідальності при розгляді уповноваженою особою справи про адміністративне правопорушення, відповідно до вимог ст. 280 КУпАП.
Також представник позивача обгрунтовує завдання моральної шкоди, тим, що позивача більше 2-х годин працівники поліції тримали на місці складання матеріалів. Просить суд врахувати відеозапис, наданий до суду, на якому зафіксовано, як позивач затягує з`ясування, працівниками патрульної поліції, обставин справи. Також звертає увагу, що жодного доказу на завдання позивачу моральної шкоди саме складанням протоколів працівниками поліції не надано.
Враховуючи викладене, просить у позові відмовити.
ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи
Представник позивача підтримала позовні вимоги, викладені в позовній заяві.
Представник відповідача підтримав доводи відповідача, викладені у відзиві.
Судом задоволено клопотання представника позивача про заміну відповідача
Судом були задоволені клопотання представника позивача та представника відповідача про проведення судового засідання в режимі відеоконференцзв`язку.
Інших клопотань в порядку ст. 222 ЦПК України учасниками справи суду не надано, підстави для вирішення справи шляхом укладення мирової угоди відсутні.
ІІІ. Процесуальні дії у справі
Ухвалою Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15.11.2024, справа передана за підсудністю до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська.
Ухвалою судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 10.01.2025 позовна заява залишена без руху для усунення недолків.
15.01.2025 на підставі ухвали суду відкрите провадження у даній справі, яка розглядається у спрощеному позовному провадженні, призначений розгляд справи по суті на 11.02.2025, відповідачу запропоновано подати суду відзив на позовну заяву.
Ухвалою суду від 11.02.2025 замінено відповідача, Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області на Департамент патрульної поліції.
Ухвалою від 06.05.2025 задоволено клопотання представника позивача про проведення судового засідання в режимі відеоконференцзв`язку.
Ухвалою від 27.07.2026 задоволено клопотання представника відповідача про проведення судового засідання в режимі відеоконференцзв`язку.
ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин
Постановою судді Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 04.09.2024, провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрито на підставі п.1 ч 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку відсутністю в діях складу правопорушення.
За змістом вказаної постанови, в підтвердження вини ОСОБА_1 суду надано протокол про адміністративне правопорушення, в якому зафіксовані обставини інкримінованого правопорушення, зокрема вказано, що ОСОБА_1 о 07:48 год. 01.08.2024 біля с. Вільне Лозуватської ОТГ, керував транспортним засобом з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме неприродна блідість обличчя, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідала обстановці, та на законну вимогу працівника поліції відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку, у закладі охорони здоров`я.
Також в постанові зазначено, що суду надано рапорт працівника поліції, ОСОБА_3 , згідно якого, прибувши на місце події як реагування на повідомлення про скарги на дії працівників поліції, що надійшло о 08:13 год. 01.08.2024, нею було виявлено водія, що перебував в активному розшуку Інгулецьким РТЦК, під час спілкування з водієм поліцейськими виявлено ознаки наркотичного сп`яніння та водій відмовився від проходження огляду в медичному закладі. Суду також надано відеозапис з місця події та направлення до медичного закладу.
Також в постанові зазначено, що при дослідженні відеозапису з місця події, судом встановлено, що водій ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції на блокпості, з метою перевірки документи (в тому числі військово-облікового документа разом з документом, що посвідчує особу), що цілком в межах повноважень працівників поліції, в умовах воєнного стану, в тому числі згідно ч. 2 ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію». На відеозаписі зафіксовано, що з самого початку спілкування з поліцейськими, водій ОСОБА_1 проявляв поведінку, яка не відповідала обстановці, ухилявся від надання документів для повного ознайомлення, ймовірно у зв`язку з перебуванням у розшуку органами РТЦК та СП, що було встановлено працівниками поліції та зафіксовано на відеозаписі. На відеозаписі зафіксовано, що працівники поліції, при спілкуванні з водієм повідомили про виявлення у нього ознак алкогольного сп`яніння та запропонували пройти огляд на місці події, на що ОСОБА_1 погодився, пройшов огляд, результат якого склав 0 проміле (кліп 1). Вказаний екіпаж поліції не мав більше претензій до ОСОБА_1 , не вбачав у нього ознак наркотичного сп`яніння, але вимагав залишатися на місці події, без повідомлення причин цьому.
Далі в постанові наявні посилання на ч. 5 ст. 24, ст.ст. 36, 37 Закону України «Про Національну поліцію», ст.ст. 260-261 КУпАП щодо прав та обов`язків поліцейських при тимчасовому обмеженні пересування транспортного засобу та затримання фізичної особи, яке підлягає належному оформленню та складанню протоколу адміністративного затримання та зазначено, що жодних з вищевказаних дій, що прямо визначених законодавством, працівниками поліції, які виявили факт перебування ОСОБА_1 у розшуку органами РТЦК та СП, вчинено не було, що підтверджено відеозаписами з нагрудних камер поліцейських, натомість працівники поліції вимагали ОСОБА_1 залишатися на місці, унеможливлювали його подальший рух, вказували що подальший рух транспортного засобу буде розцінено як невиконання законних вимог працівників поліції з відповідними наслідками. На відеозаписі зафіксовано, що о 08:30 год. 01.08.2024 на місце події, за викликом колег, прибув командир взводу ОСОБА_3 , яка почала з`ясовувати у водія причини його скарг на дії працівників поліції, а в подальшому повідомила ОСОБА_1 , що вбачає у нього ознаки сп`яніння, але вже наркотичного. ОСОБА_1 запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння в медичному закладі, на що він відмовився, будучи обуреним діями працівників поліції. Згідно даних відеозаписів наданих суду, вся процедура з моменту зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 до моменту складення матеріалів відносно нього, тривала дві години, при цьому працівниками поліції так і не було аргументовано ОСОБА_1 підстави його зобов`язання залишатися на місці, не було складено протоколу затримання чи протоколу тимчасового обмеження поліцейським пересування транспортного засобу, незважаючи на його вимоги про це. Поведінка поліцейських на місці події, зокрема те, що працівники одного екіпажу не вбачали у ОСОБА_1 ознак наркотичного сп`яніння, а екіпаж який приїхав розглядати скарги ОСОБА_1 на дії поліцейських вже вказав про виявлення у нього ознак наркотичного сп`яніння, на переконання суду, вказувала на упередженість працівників поліції та враховуючи тривале необґрунтоване утримання ОСОБА_1 на місці події, фактично провокувала його поведінку направлену на відмову від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в медичному закладі.
Також постановою встановлено, що згідно протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 , о 07:48 год. 01.08.2024 в нього було виявлено ознаки наркотичного сп`яніння, однак вказане спростовано відеозаписом з місця події, адже перший екіпаж поліції вказував про наявність в нього ознак алкогольного сп`яніння, і лише після спростування вказаної обставини ОСОБА_1 шляхом проходження огляду на газоаналізаторі, інший екіпаж вже після 08:30 год. вказував про наявність у нього ознак наркотичного сп`яніння.
Також в постанові зазначено, що незважаючи на вищевказані обставини, ОСОБА_1 01.08.2024 о 11:30 год. добровільно пройшов огляд в КП «Криворізька багатопрофільна лікарня з надання психіатричної допомоги ДОР», за висновоком якого він не перебував у стані наркотичного сп`яніння.
V. Оцінка суду
Вислухавши учасників справи та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За положеннями ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За змістом ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Згідно ст. 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Стаття 23 ЦК України передбачає право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.
Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені статтею 1167 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості відповідальності за шкоду, завдану органами державної влади чи місцевого самоврядування та їх посадовими особами, які є відмінними від загальних підстав деліктної відповідальності.
Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (ч. 1 ст. 1173 ЦК України).
Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (ч. 1 ст. 1174 ЦК України).
Наведеними правовими нормами передбачено, що для покладення відповідальності за дії посадових осіб та органів державної влади чи місцевого самоврядування наявність їх вини не є обов`язковою. Проте цими приписами встановлена обов`язковість інших трьох елементів складу цивільного правопорушення, встановлення яких є необхідним для покладення відповідальності за завдану шкоду на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування, а саме неправомірність (протиправність) дії посадових або службових осіб державного органу; шкода; причинно-наслідковий зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Тягар доведення наявності цих умов покладається на позивача, який звертається з позовом про відшкодування шкоди на підставі ст.ст. 1173, 1174 ЦК України (п.п. 39, 40 постанови ВП ВС від 22.01.2025, справа № 335/6977/22).
Відповідно до ст. 251 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення є джерелом доказів у справі. Обов`язок зі збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Отже, оформлення патрульним поліцейським матеріалів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху здійснюється ним на виконання покладених на нього функцій та завдань, а дії зі складання протоколу про адміністративне правопорушення не породжують правових наслідків для особи, щодо якої складено такий протокол, крім тих, що пов`язані з розглядом такого протоколу судом.
Протокол про адміністративне правопорушення, який є офіційним процесуальним документом, складається уповноваженою особою у встановленій формі і повинен містити відомості, потрібні для розгляду справи по суті, зокрема зазначення характеру адміністративного правопорушення та нормативного акта, який передбачає відповідальність за таке правопорушення.
Вирішуючи спір у справі про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним притягненням до адміністративної відповідальності, суд загальної юрисдикції може встановити наявність у діях працівників патрульної поліції під час складення протоколу про адміністративне правопорушення ознак очевидної протиправності, таких як: відсутність повноважень у працівника патрульної поліції на складання протоколу про адміністративне правопорушення, складання працівниками патрульної поліції протоколу про адміністративне правопорушення стосовно особи, яка не була учасником ДТП, тощо. Отже, очевидний характер протиправності дій (бездіяльності, рішень) працівників патрульної поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення може бути встановлений судом загальної юрисдикції, зокрема й тоді, коли такі дії (бездіяльність, рішення) явно суперечать вимогам закону та порушують права, свободи або інтереси осіб, які звернулися до суду.
У разі відповідності протоколу про адміністративне правопорушення вимогам закону та вчинення працівниками патрульної поліції під час складання протоколу усіх дій згідно із законом та в межах їхніх повноважень та за відсутності ознак свавільності таких дій, закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення за відсутністю складу правопорушення не є фактом, який сам по собі підтверджує протиправність дій патрульних поліцейських щодо складання такого протоколу.
При невстановленні під час розгляду справи про адміністративне правопорушення невідповідності дій (бездіяльності) працівників патрульної поліції щодо складання протоколу, які мали наслідком закриття справи про адміністративне правопорушення, дії патрульного поліцейського щодо складення протоколу про адміністративне правопорушення у разі подальшого закриття справи у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення можуть бути підставою для відшкодування шкоди державою лише у тому випадку, якщо закриття справи у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення відбулося через очевидну невідповідність протоколу вимогам закону або внаслідок інших протиправних дій працівників патрульної поліції під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, або які мають ознаки свавільності (п.п. 57, 58, 71, 75, 76 постанови ВП ВС від 22.01.2025, справа № 335/6977/22).
Судом встановлено, що протокол про адміністративне правопорушення не відповідав фактичним обставинам справи, а саме о 07.48 год. 01.08.2024 у ОСОБА_2 не було виявлено ознак наркотичного сп`яніння та він у цей час не відмовлявся від проходження огляду в закладі охорони здоров`я, як це зазначено у протоколі. Вказаний факт встановлений постановою Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 04.09.2024 та підтверджується відеозаписом.
На відеозаписі зафіксовано проходження проходження ОСОБА_2 о 08.09 год. 01.08.2024 огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою газоаналізатора, який встановив о проміле, тобто відсутність алкогольного сп`яніння.
Також на відеозаписі зафіксовано, що поліцейська Савенко К. О., яка прибула пізніше, о 08.46 год. 01.08.2024 при спілкуванні з позивачем повідомила йому, що вбачає у нього ознаки наркотичного сп`яніння та запропонувала проїхати до медичного закладу для огляду.
Крім цього, згідно ч. 5 ст. 24 Закону України «Про Національну поліцію», за зверненням територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів Служби безпеки України або розвідувальних органів України органи та підрозділи, що входять до системи поліції, беруть участь у здійсненні заходів щодо оповіщення військовозобов`язаних та резервістів спільно з представниками територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також здійснюють адміністративне затримання та доставлення до цих центрів та органів призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 2101 КУпАП.
Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України «Про Національну поліцію», поліція уповноважена затримувати особу на підставах, у порядку та на строки, визначені Конституцією України, Кримінальним процесуальним кодексом України та Кодексом України про адміністративні правопорушення, а також іншими законами України.
Підстави та порядок адміністративного затримання визначені ст.ст. 260-261 КУпАП, де зокрема зазначено про обов`язок складання протоколу про адміністративне затримання.
З наданого відеозапису вбачається, що поліцейські виявили факт перебування позивача у розшуку ТЦК та СП та вимагали залишатися на місці, унеможливлювали його подальший рух транспортного засобу, однак протокол про адміністративне затримання не складали.
Враховуючи викладене, суд вважає, що дії поліцейських щодо затримання позивача без складання протоколу про затримання та складання протоколу про адміністративне правопорушення зміст якого не відповідав фактичним обставинам справи, не ґрунтуються на законі, що знайшло своє підтвердження і в постанові Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 04.09.2024.
Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав (ч. 1 ст. 23 ЦК України). Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (ч. 2 ст. 23 ЦК України).
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, потрібні для відновлення попереднього стану. Водночас суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення. Наявність заподіяння моральної шкоди повинен довести позивач.
Порушення прав людини, що завдають психологічних страждань, розчарувань та незручностей, зокрема через порушення принципу належного врядування, кваліфікуються як такі, що завдають моральної шкоди.
Отже, психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у виді погіршення здоров`я, можуть підтверджувати завдання моральної шкоди.
З огляду на загальні засади доказування у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і яким є розмір її відшкодування (п.п. 82-85 постанови ВП ВС від 22.01.2025, справа № 335/6977/22).
Системне тлумачення ст. 1176 ЦК України та ст.ст. 1, 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» свідчить про те, що особа має право на відшкодування моральної шкоди на підставі на підставі вищевказаних норм лише за існування таких умов: шкода завдана особі визначеними у згаданих вище нормах державними органами (органами, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність; органами досудового розслідування; прокуратурою; судом); шкода завдана особі переліком рішень, дій чи бездіяльності посадових чи службових осіб таких органів.
З урахуванням ч. 3 ст. 13 Закону України «Про Національну поліцію», абз. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», поліцейський, який складає протокол про адміністративне правопорушення, не є суб`єктом, який здійснює оперативно-розшукову діяльність чи проводить досудове розслідування, тому до таких правовідносин не застосовуються приписи статті 1176 ЦК України та Закону № 266/94-ВР (п.п. 98, 102 постанови ВП ВС від 22.01.2025, справа № 335/6977/22).
При визначенні розміру компенсації моральної шкоди суд виходить із загальних засад розумності, справедливості, пропорційності, тривалість перебування під судовим провадженням (1 місяць 3 дні) та враховує також поведінку самого позивача при його перевірці на блокпосту, а саме, що вона не відповідала обстановці, ухилення позивача від надання документів поліцейським для повного ознайомлення, а тому вважає, що на користь позивача слід стягнути моральну шкоду у розмірі 2000 гривень.
VІ. Розподіл судових витрат між сторонами
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача, за рахунок бюджетних асигнувань, на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволених вимог у сумі 220,22 грн.
Щодо витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.
В силу ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з наданими документами: Договору про надання правничої допомоги № 28/10/24 від 28.10.2024, Актом прийому-передачі наданих послуг до Договору про надання правничої допомоги № 28/10/24 від 28.10.2024, квитанцією № 01 від 28.10.2024 позивачем понесені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8000 грн.
За змістом ч. 5 ст. 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Клопотання відповідача щодо відмови у стягненні витрат на правничу допомогу, не підлягає задоволенню, оскільки позивачем наданий договір, акт прийому-передачі де зафіксовано сума 8000 грн за складання позовної заяви та квитанція про сплату цієї суми, що на думку суду є достанім для підтвердження понесених витрат на правничу допомогу.
Між тим, враховуючи ціну позову, підготовку до розгляду, надання відповіді на відзив, частковому задоволенню позовних вимог, підлягають стягненню з відповідача за рухунок бюджетних асигнувань, на користь позивача витрати на правничу допомогу у сумі 700,00 грн.
На підставі ст.ст. 23, 1167, 1173, 1174 ЦК України та керуючись ст.ст. 2, 5, 10-13, 34, 81, 137, 141, 200, 206, 258-259, 265, 280-284, 288, 352, 354 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Позов ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 до Департаменту патрульної поліції, ЄДРПОУ 40108646, місцезнаходження за адресою: вул. Федора Ернста, 3, м. Київ, 03048, третя особа: Держава в особі Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, ЄДРПОУ 37988155, місцезнаходження за адресою: вул. 93-ї Холодноярської бригади, 1, м. Дніпро, 49000 про стягнення моральної шкоди, задовольнити частково.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у сумі 2000 (дві тисячі),00 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 , за рахунок бюджетних асигнувань, судовий збір у сумі 220,22 грн та витрати на правову допомогу у сумі 700,00 грн, всього 920 (дев`ятсот двадцять),22 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, яка може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 17.11.2026.
Суддя І. В. Петунін
Судове рішення № 141582932, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська було прийнято 12.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити важливі дані.
Це рішення відноситься до справи № 213/4612/24. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: