Рішення № 141582537, 18.11.2026, Центральний районний суд м. Миколаєва

Дата ухвалення
18.11.2026
Номер справи
490/3511/26
Номер документу
141582537
Форма судочинства
Цивільне
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

Справа № 490/3511/26

нп 2/490/3135/2026

Центральний районний суд м. Миколаєва

вул. Захисників Миколаєва, 41/12, м. Миколаїв, 54607 тел. (0512) 53-31-08

e-mail: inbox@ct.mk.court.gov.ua, web: ct.mk.court.gov.ua Код ЄДРПОУ 02892528

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2026 року місто Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Саламатіна О.В., за участю секретаря судового засідання Швець Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

21.04.2026 року ОСОБА_1 звернувся до Центрального районного суду м. Миколаєва з даним позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_2 на свою користь заборгованість за договором позики від 13.08.2025 року у розмірі 277200,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що 13.08.2025 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір позики, що підтверджується розпискою. Відповідач у присутності свідків: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , отримав грошові кошти у розмірі 277200,00 грн. та зобов`язався їх повернути до 31.12.2025 року. Станом на 01.01.2026 року зобов`язання виконано не було.

23.02.2026 року позивачем було направлено письмову вимогу про повернення боргу, відповідач отримав 11.03.2026 року, проте борг не повернув. Посилаючись на викладене, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.04.2026 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Саламатіна О.В.

21.04.2026 року матеріали справи передано на розгляд судді.

Ухвалою судді від 22.04.2026 року прийнято вищезазначену позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі, розгляд справи постановлено здійснювати загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 27.05.2026 року на 17:00 годин.

В судове засідання сторони не з`явились. У зв`язку з неявкою учасників справи, судове засідання призначене на 27.05.2026 року постановлено відкласти на 25.06.2026 року.

В судове засідання сторони не з`явились. 15.06.2026 року позивач подав до суду заяву, в якій просив розгляд справи проводити за його відсутності. Вказав, що позовні вимоги підтримує повністю та просить суд їх задовольнити. Крім того, вказав, що прости заочного розгляду справи не заперечує.

Ухвалою судді від 25.06.2026 року постановлено закрити підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 17.08.2026 року на 16:30 годин.

В судове засідання сторони не з`явились. 03.08.2026 року від позивача надійшла заява, в якій просив розгляд справи проводити за його відсутності. Вказав, що позовні вимоги підтримує повністю та просить суд їх задовольнити. Крім того, вказав, що прости заочного розгляду справи не заперечує. У зв`язку з неявкою відповідача, судове засідання постановлено відкласти на 06.10.2026 року.

У зв`язку з перебуванням судді Саламатіна О.В на лікарняному у період з 02 жовтня 2026 року по 09 жовтня 2026 року, включно, судове засідання не відбулося та було відкладено.

Сторони в судове засідання не з`явились.

Позивач 26.10.2026 року подав до суду заяву, про розгляд справи без його участі.

Відповідач, який повідомлений належним чином про дату, час та місце слухання справи в судове засідання повторно не з`явився, про наявність поважних причин, які перешкоджають участі в судовому засіданні не повідомив, відзив на позовну заяву не надав.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка відповідно до статті 9 Конституції Україниє частиною правової системи України, кожна особа має право на справедливий судовий розгляд справи. Це право включає в себе доступність до правосуддя.

В той же час, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Також, Рішенням Європейського суду з прав людини від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Частиною першою статті 223 ЦПК України встановлено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

При цьому, пунктом 1 частини третьої статті 223 ЦПК України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Верховний Суд України, узагальнюючи судову практику, також вказав, що інститут заочного провадження відповідає положенням та спрямований на реалізацію Рекомендації № R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на вдосконалення судової системи. Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити доступ сторін до спрощених і більш оперативних форм судочинства та захистити їх від зловживань та затримок, зокрема, надавши суду повноваження здійснювати судочинства більш ефективно.

За такого, суд вважає, що підстав для відкладення розгляду справи немає, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення рішення, адже основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін на підставі наявних у справі письмових доказів, що відповідає приписам ст. 223 ЦПК України.

Враховуючи наведене вище, розгляд справи проводиться за відсутності сторін та відповідно до частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.

Частина 1 ст. 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч. 2 ст. 15 ЦК України).

Так, за ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Судом досліджено копію розписки від 13.08.2025 року, з якої вбачається, що ОСОБА_2 , отримав у борг від ОСОБА_1 , 277200,00 грн.

Також в розписці зазначено, що ОСОБА_2 зобов`язався позичені грошові кошти повернути до 31.12.2025 року.

Факт передачі коштів від позикодавця до позичальника підтверджується підписом ОСОБА_2 .

При передачі грошей були присутні свідки: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Відповідно до копії вимоги, ОСОБА_1 23.02.2026 року надсилав ОСОБА_2 вимогу про повернення боргу. Вказану вимогу відповідачем було отримано особисто 11.03.2026 року, що підтверджується поштовим повідомленням.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Цивільні обов`язки згідно з вимогами частини першої статті 14 ЦК України виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною другою статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини п`ятої статті 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як зазначено у частині першій статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики на позичальникові лежить обов`язок повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.

Згідно з частиною третьою статті 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

У відповідності до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. При цьому, згідно частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Зобов`язання за статтею 599 ЦК України припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Необхідно зауважити, що письмова форма договору позики з огляду на його реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Розписка як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником в борг грошей із зобов`язанням їх повернення та дати отримання коштів.

Позивач виконав своє зобов`язання передати у власність відповідачу грошові кошти, що підтверджується копією розписки, в якому зазначено, що відповідач отримав від позивача грошові кошти в розмірі 277200,00 грн.

Відповідно до правової позиції, викладеній у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №369/3340/16-ц від 22.08.2019 року за своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, і може не співпадати з датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складанню розписки має передувати факт передачі коштів у борг. Таким чином, у разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Об`єктивно, договір-розписка містить необхідні умови договору позики, зокрема, дату її складання, отримання грошових коштів в конкретно визначеній сумі та зобов`язання щодо їх повернення, при цьому написана власноручно відповідачем, а відтак є підстави стверджувати про наявність підстав для стягнення коштів за цією розпискою.

Будь-яких доказів, які б підтверджували погашення заборгованості відповідачем до суду не надано.

На час розгляду справи судом, відповідачем не надано суду беззаперечних, належних та допустимих доказів, які свідчать про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання, відповідно до статті 617 ЦК України.

В постановах Верховного суду України щодо правової природи позики та доказів, які підтверджують факт його укладення. Зокрема, в постанові ВСУ від 15.11.2015 року в справі №6-1967 цс 15, вказано, що за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми. При цьому Верховний суд вказав, що досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти їх справжню правову природу, незважаючи на найменування документа і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки. Аналогічна позиція міститься у Постанові Верховного суду України від 02.07.2014 року в справі №6-79 цс 14, в якій Верховний суд зазначив, що за своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.

При укладенні договору позики між сторонами в письмовій формі були погоджені всі істотні умови таких договорів, а саме: розмір позики та строк її повернення. Таким чином вказаний договір позики вважається укладеними та підлягає до виконання. Відповідно до розписки позивач виконав зобов`язання перед відповідачем та надав кошти в борг, в той час як зобов`язання позичальника виконані не були.

Обґрунтування наявності обставин повинно здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції то захист драв людини і основоположних, свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Сторони у процесі користуються своїми правами на власний розсуд, обирають спосіб захисту порушених прав, надають суду докази на підтвердження своєї правової позиції та спростування заперечень іншої сторони, при цьому тягар доказування повністю покладається на сторони.

За таких обставин позовна вимога щодо стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 277200,00 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На підставі викладеного, враховуючи, що відповідач ОСОБА_2 не виконав взяті на себе зобов`язання та не повернув суму позики у строк, визначений борговою розпискою від 31.12.2025 року, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з відповідача заборгованості за розпискою у розмірі 277200,00 грн., підлягають задоволенню.

За такого, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи положення статті 141 ЦПК України, задоволення позову в повному розмірі та той факт, що позивачем сплачено 2772,00 гривень судового збору при подачі позову, що підтверджується квитанцією №29 від 15.04.2026 року, за такого суд вважає, що є підстави для стягнення з відповідача на користь позивача вказаних судових витрат в повному розмірі.

Керуючись ст.ст. 2,12, 13, 76, 81, 89, 141, 263-265, 268, 273, 288-289, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ), про стягнення заборгованості за договором позики, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за розпискою від 13.08.2025 року у розмірі 277200 (двісті сімдесят сім тисяч двісті) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість суму судового збору у розмірі 2772 (дві тисячі сімсот сімдесят дві) гривні 00 копійок.

Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя О.В. Саламатін

Часті запитання

Який тип судового документу № 141582537 ?

Документ № 141582537 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 141582537 ?

Дата ухвалення - 18.11.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141582537 ?

Форма судочинства - Цивільне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141582537 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Інформація про судове рішення № 141582537, Центральний районний суд м. Миколаєва

Судове рішення № 141582537, Центральний районний суд м. Миколаєва було прийнято 18.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити ключові відомості.

Судове рішення № 141582537 відноситься до справи № 490/3511/26

Це рішення відноситься до справи № 490/3511/26. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша платформа підтримує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість докладного налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку відомостей. Це дозволяє ефективно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141582534
Наступний документ : 141582538