Єдиний державний реєстр судових рішень Справа № 1423/14904/2012
н/п6/490/254/2026
Центральний районний суд м. Миколаєва
______________
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 листопада 2026 року м. Миколаїв
Центральний районний суд м.Миколаєва у складі головуючого судді Гуденко О.А. , при секретарі судового засідання Романовій К.Т., без участі сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрофінансгруп», боржник: ОСОБА_1 , заінтересовані особи: приватний виконавець виконавчого округу Миколаївської області Химич Олександр Миколайович, ОСОБА_2 про заміну сторони у виконавчому провадженні,-
В С Т А Н О В И В:
13 липня 2026 року ТОВ «ФК «Дніпрофінасгруп» звернулось до суду з заявою про заміну сторони виконавчого провадження, а саме просило замінити сторону боржника у виконавчому провадженні №74649662, а саме: з боржника ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на спадкоємця ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Одночасно просили заяву розглянути без участі заявника, заяву підтримують у повному обсязі.
Доводи заяви обґрунтовано тим, що заочним рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 03.12.2012 року по справі №1423/14904/2012 позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 було задоволено та стягнуто в солідарному порядку з відповідачів заборгованість за кредитним договором №08/07/2007/840 К-1177 від 30.07.2007 року в розмірі 598063,94 грн., та судові витрати 3219 грн.
Ухвалою Центрального районного суду міста Миколаєва від 01.12.2021 у справі №1423/14904/2012 (провадження №6/490/464/2021) замінено стягувача у справі №1423/14904/2012 з ПАТ «КБ «Надра» на ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» Постановою Миколаївського апеляційного суду від 10.04.2023 у справі №1423/14904/2012 видано дублікат виконавчого листа у справі №1423/14904/2012 стосовно боржника ОСОБА_1 та поновлено строк для пред`явлення до примусового виконання виконавчого листа у справі №1423/14904/2012 стосовно боржника ОСОБА_1
04.04.2024 приватним виконавцем виконавчого округу Миколаївської області Химичем Олександром Миколайовичем (надалі приватний виконавець) було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №74649662 по стягненню боргу з ОСОБА_1 (надалі Боржник) на користь ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» з примусового виконання виконавчого листа у справі №1423/14904/2012, виданого Центральним районним судом міста Миколаєва
21.05.2026 приватним виконавцем було отримано повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану щодо актового запису про смерть №00058506444 від 21.05.2026 у якому зазначено, що ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) помер ІНФОРМАЦІЯ_3
Листом від 01.07.2026 №223/02-14 приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Ємельянова Наталя Валеріївна повідомила приватного виконавця (на вимогу приватного виконавця від 23.06.2026 №18258) про наступне: 1) що нею, 21 грудня 2022 року була заведена спадкова справа №287/2022 після смерті ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 ; 2) згідно матеріалів спадкової справи №287/2022 свідоцтва про право на спадщину ще не видавались; 2) спадкоємцем за законом є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце проживання якого зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 .
Статтею 1281 ЦК України чітко встановлено, що Кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги Саме з моменту отримання свідоцтва розпочинається перебіг шестимісячного строку, а не з моменту як кредитор дізнався про смерть боржника.
Боржник в судове засідання не з`явивися, заперечень проти заяви не надав, про причини неявки суду не повідомив.
Ухвалою судді Гуденко О.А. від 15 липня 2026 року прийнято до свого провадження матеріали заяви та розгляд заяви призначено на 16.11.2026 року
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного .
Судом було встановлено та з матеріалів справи вбачається, що Заочним Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 03.12.2012 року по справі №1423/14904/2012 позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 було задоволено та стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором №08/07/2007/840 К-1177 від 30.07.2007 року в розмірі 598063,94 грн., та судові витрати 3219 грн.
Ухвалою Центрального районного суду м.Миколаєва від 01.12.2021 року замінено стягувача у справі №1423/14904/2012 з Публічого акціонерного товариства «Надра» на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» (ЄДРПОУ 40696815, юридична адреса: 49089, м. Дніпро, вул. Автотранспортна, 2, офіс 205).
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 10 квітня 2023 року поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» строк для пред`явлення до виконання виконавчого листа з виконання заочного рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 03 грудня 2012 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «КБ «Надра» в солідарному порядку 598 063,94 грн кредитної заборгованості та 3219 грн судових витрат.
Видано Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» дублікат виконавчого листа з виконання заочного рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 03 грудня 2012 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «КБ «Надра» в солідарному порядку 598 063,94 грн кредитної заборгованості та 3219 грн судових витрат.
Стягнуто з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», місцезнаходження якого за адресою: 49089 м. Дніпро вул. Автотранспортна, 2, ЄДРПОУ 40696815 витрати по сплаті судового збору у розмірі 2758 (дві тисячі сімсот п`ятдесят вісім) грн 44 коп.
Водночас Постановою Миколаївського апеляційного суду від 10 квітня 2023 року ппеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» залишено без задоволення. Ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва, постановлену 06 вересня 2022 року, залишено без змін.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 06 вересня 2022 року у задоволенні заяви ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання щодо боржника ОСОБА_2 - відмовлено.
Матеріалами справи підтверджується , що 04.04.2024 приватним виконавцем виконавчого округу Миколаївської області Химичем Олександром Миколайовичем відкрито виконавче провадження №74649662 про стягнення боргу з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» з примусового виконання дубліката виконавчого листа у справі №1423/14904/2012, виданого Центральним районним судом міста Миколаєва.
21.05.2026 приватним виконавцем було отримано повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану щодо актового запису про смерть №00058506444 від 21.05.2026 у якому зазначено, що ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) помер ІНФОРМАЦІЯ_3
21.05.2026 з даних Автоматизованої системи виконавчого провадження Стягувачу стало відомо про смерть боржника 21.05.2026 Кредитор направив до Першої Миколаївської державної нотаріальної контори Миколаївської області вимогу кредитора до спадкоємців боржника від 21.05.2026 вих.№0521/3/Б Листом від 27.05.2026 №384/01-16 Перша Миколаївська державна нотаріальна контора Миколаївської області повідомила Кредитора про те, що направляє вимогу кредитора за належністю (за місцем відкриття спадщини) до приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Ємельянової Наталі Валеріївни.
Листом від 09.06.2026 №194/02-14 приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Ємельянова Наталя Валеріївна повідомила Кредитора про отримання претензії (вимоги) кредитора та вказала, що нею було повідомлено спадкоємців померлого ОСОБА_1 про надходження претензії кредитора, про наявність боргових зобов`язань померлого перед Кредитором.
Листом від 01.07.2026 №223/02-14 приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Ємельянова Наталя Валеріївна повідомила приватного виконавця (на вимогу приватного виконавця від 23.06.2026 №18258) про наступне: 1) що нею, 21 грудня 2022 року була заведена спадкова справа №287/2022 після смерті ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 ; 2) згідно матеріалів спадкової справи №287/2022 свідоцтва про право на спадщину ще не видавались; 2) спадкоємцем за законом є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце проживання якого зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно даних АСВП виконавче провадження №74649662 дотепер відкрито.
У пункті 9 частини другої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду, виконання яких є складовою права на справедливий суд та ефективний захист прав сторони у справі, що передбачені статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У Рішенні Конституційного Суду України від 26 червня 2013 року у справі № 5-рп/2013 зазначено, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.
Виконання судового рішення є невід`ємною та заключною частиною судового процесу, яка поєднана із попередніми єдиною та основною метою всього судочинства, яке полягає у захисті прав і охоронюваних законом інтересів осіб.
Згідно із ч.ч. 1 та 2 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.
Смерть боржника слід розглядати як вибуття однієї зі сторін виконавчого провадження.
Відповідно до пункті 5 частини першої статті 34 Закону України у разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов`язкові тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 37 вказаного Закону виконавче провадження підлягає обов`язковому зупиненню у разі смерті боржника, якщо встановлені судом правовідносини допускають правонаступництво. Відповідно до частини другої статті 39 Закону виконавче провадження у такому випадку зупиняється для визначення правонаступників боржника.
Отже, обов`язок спадкодавця ОСОБА_1 щодо сплати заборгованості за кредитним договором, присудженої судом АТ «УкрСиббанк» (кредиторові) із спадкодавця за її життя, не припинився внаслідок її смерті та перейшов до її спадкоємців.
Про можливість застосування статей 1281, 1282 ЦК України на стадії примусового виконання рішення зазначено й в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 жовтня 2023 року в справі № 523/2357/20.
У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що смерть боржника слід розглядати як вибуття однієї зі сторін виконавчого провадження. Як Закон N 606-XIV, так і Закон № 1404-VIII передбачають обов`язок державного виконавця зупинити виконавче провадження та вирішити питання про залучення правонаступників, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво.При цьому невизначення вартості успадкованого майна не впливає на вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.
Згідно Постанови ОП КЦС ВС від 01.03.2021 у справі № 180/1735/16-ц, принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмету; у належний спосіб; у належний строк (термін);у належному місці.
Згідно Постанови ВП ВС від 01.09.2020 по справі № 198/305/15-ц - відповідно до частини першої статті 541 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, установлених договором або законом, зокрема в разі неподільності предмета зобов`язання. Наслідки солідарного обов`язку боржників передбачені статтею 543 ЦК України, основний з якихзазначено в частині першій цієї статті, а саме: у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязіяк від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Крім того, ЦК України передбачає і гарантії для боржника, який виконав солідарний обов`язок, на зворотну вимогу. Тому з огляду на солідарний обов`язок боржника за основним зобов`язанням і поручителя кредитор має право вибору звернення з вимогою до них разом чи до будь-кого з них окремо
У пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00) вказано, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін. Отже, для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення. У разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Питання процесуального правонаступництва врегульовані частиною першою статті 55 ЦПК України, відповідно до якої у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.
Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав та обов`язків від однієї особи до іншої. Виникнення процесуального правонаступництва безпосередньо пов`язане із переходом матеріальних прав між такими особами. Заміна сторони правонаступником відбувається, як правило, у випадках зміни суб`єкта права або обов`язку у правовідношенні, коли новий суб`єкт права (позивач, відповідач або третя особа) повністю або частково приймає на себе права чи обов`язки попередника.
Для настання процесуального правонаступництва необхідно встановити факт переходу до особи матеріальних прав попередника. У кожному конкретному випадку для вирішення питання про можливість правонаступництва суду необхідно досліджувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права. Підставою для процесуального правонаступництва є правонаступництво у матеріальному правовідношенні, яке настало після відкриття провадження у справі. Відтак особливості здійснення процесуального правонаступництва визначаються особливостями норм матеріального права, що регулюють перехід прав й обов`язків у матеріальних правовідносинах від особи до її правонаступника, або в інших випадках зміни сторони у правовідносинах, з яких виник спір.
Отже, процесуальне правонаступництво, передбачене статтею 55 ЦПК України, є переходом процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні.
Визначальним при вирішенні питання про залучення правонаступників до участі в справі є встановлення, чи допускають спірні правовідносини правонаступництво, та чи відомі особи, які прийняли спадщину (постанова Верховного Суду від 08 лютого 2023 року у справі № 760/9496/21 (провадження № 61-10690св22)).
Водночас відповідно до статті 55 ЦПК України, яка визначає загальні положення процесуального правонаступництва, заміна учасника справи його правонаступником допускається не будь-коли (не впродовж невизначеного терміну), а лише на стадіях судового процесу. Тобто таке право не є абсолютним та обмежено часовими рамками певних стадій судового процесу.
Згідно з частинами першою, другою, п`ятою статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021року у справі № 201/16014/13-ц (провадження № 61-9098сво20) вказано, що підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва на стадії виконання рішення суду, є наступництво у матеріальних правовідносинах, внаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах.
У постановах від 03 листопада 2020 року в справі № 916/617/17 (провадження № 12-48гс20), від 18 січня 2022 року в справі № 34/425 (провадження № 12-69гс21) Велика Палата Верховного Суду, розглядаючи питання заміни сторони виконавчого провадження, виснувала про те, що на стадії виконавчого провадження як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Натомість як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється виключно на підставі статті 52 ГПК України (стаття 55 ЦПК України). У такому випадку з огляду на відсутність відкритого виконавчого провадження заміна відповідної сторони виконавчого провадження правонаступником є неможливою.
Заміна сторони виконавчого провадження правонаступником полягає в поширенні на правонаступника законної сили судового рішення з усіма її наслідками - незмінністю, неспростовністю, виключністю, преюдиційністю, виконуваністю. Отже, у випадку неможливості виконання судового рішення за відсутності підстав для поновлення строків для виконання наказу суду (виконавчого листа) або у випадку, якщо судове рішення не підлягає виконанню у примусовому порядку через органи виконавчої служби, правонаступник не може бути замінений у виконавчому провадженні, яке не здійснюється.
Заміна будь-якого учасника справи судом носить не виключно формальний характер, покликаний зафіксувати процесуальне правонаступництво на підставі матеріального правонаступництва, а здійснюється для реалізації завдань цивільного судочинства, передбачених частиною першою статті 2 ЦПК України, в межах стадій судового процесу. Реалізація процесуального правонаступництва має мати процесуальну мету, яку суд також враховує разом із доказами матеріального правонаступництва, яке стало підставою процесуального правонаступництва.
Аналогічні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17 (провадження № 12-48гс20), від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10 (провадження № 14-197цс21), постанові Верховного Суду від 30 червня 2021 року у справі № 753/4490/20 (провадження № 61-503св21), у постановах Верховного Суду від 28 лютого 2024 року у справі № 2-85/11(провадження № 61-14892св23), від 21 лютого 2024 року у справі № 761/13847/15-ц(провадження № 61-3862св23), від 14 лютого 2024 року у справі № 2604/3166/2012(провадження № 61-7273св23) та інших.
Згідно зі статтями 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Відповідно до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ч. 3 ст. 1296 ЦК України).
Неотримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину саме по собі не може перешкоджати виконанню рішення суду, яке набрало законної сили (постанови Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 623/2000/15-к, від 19 лютого 2020 року у справі № 752/1334/14-ц, від 03 червня 2020 року у справі № 2-1799/11).
Разом з тим, статтею 1282 ЦК України передбачено, що спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.
За змістом частин першої - третьої статті 57 Закону про виконавче провадження визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження. У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника. У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання.
Викладене дає підстави для висновку про те, що невизначення вартості успадкованого майна не впливає на вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження. Водночас, задовольняючи заяву про заміну учасника справи, боржника у виконавчому провадженні, який помер, його спадкоємцем, суд відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України має визначити розмір боргу, який відповідає частці спадкоємця у спадщині, та вказати, що така заміна здійснюється в межах вартості майна, одержаного у спадщину.
Задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватись у межах вартості отриманого ним у спадщину майна. Тобто у разі неотримання від спадкодавця у спадщину жодного майна, особа не набуває статусу спадкоємця, і як наслідок у неї відсутній обов`язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи.
Така правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17 (пункт 109), від 11 жовтня 2023 року у справі № 523/2357/20 (пункт 7.5).
У сталій судовій практиці Верховного Суду щодо застосування норм ст. 442 ЦПК України, зазначається , що процесуальне правонаступництво та заміна сторони у виконавчому провадженні можливі лише у разі вибуття особи із зобов`язання та за відсутності у стягувача іншого виконавчого документа відносно цього ж боржника за цим самим зобов`язанням.
Оскільки син померлого боржника втратив самостійний статус боржника ( солідарного боржника) щодов иконання цього самого рішення і за цим самим виконавчим документом , додаткова заміна його ж як правонаступника померлого батька не дублюватиме його зобов`язання в межах одного виконавчого документу , що не суперечить принципам виконавчого провадження та судовому порядку стягнення солідарного боргу.
Загальна практика ВС щодо застосування ст. 442 ЦПК України та ст. 16 ЗУ "Про виконавче провадження" виходить з того, що процесуальне правонаступництво застосовується лише у разі реального вибуття особи та появи нового субєкта, який ще не є стороною цього ж виконавчого документу.
Стаття 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий судовий розгляд та закріплює принцип верховенства права, на якому будується демократичне суспільство, і найважливішу роль судової системи в здійсненні правосуддя. Проте, право на справедливий суд було б позбавлено сенсу, якщо б допускало невиконання остаточних судових рішень, які набрали законної сили.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини невід`ємною частиною «права на суд» та фундаментальним аспектом верховенства права є принцип правової визначеності (певності), який включає дотримання принципу остаточності судового рішення.
У розумінні практики Європейського суду частина 1 статті 6 Конвенції передбачає не лише доступ до правосуддя і встановлення порядку судового розгляду, а й гарантує виконання судових рішень з метою запобігання заподіяння шкоди одній із сторін.
Застосовуючи процедуру «пілотного рішення» у справі « Іванов Ю.М. проти України» (рішення від 15.10.2009, остаточне від 15.01.2010) Європейський суд з прав людини знову констатував, що право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II).
Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (див. рішення у справі «Іммобільяре Саффі проти Італії» ( Immobiliare Saffi v. Italy), (GC), №22774/93, п. 66, ECHR 1999-V). У такому самому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачене першим реченням першого пункту статті 1 Протоколу №1 (див. рішення у справі Войтенка, п. 53).
Отже, виконання судового рішення це остаточна стадія цивільного судочинства у процесі реалізації захисту цивільних прав, тому невиконання судових рішень, що є остаточними, обов`язковими для виконання, є порушенням права на справедливий суд, яке захищено ст. 6 ч. 1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Таким чином, встановивши, що спірні правовідносини допускають правонаступництво, а також те, що на момент відкриття спадщини ОСОБА_2 прийняв спадщину згідно з вимогами статті 1268 ЦК України, від спадщини не відмовлявся, суд дійшов висновку про наявність підстав для заміни сторони боржника у виконавчому провадженні № 74649662 з ОСОБА_1 на ОСОБА_2 в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Схожі висновки щодо правонаступництва викладені Верховним Судом у постановах від 12 січня 2022 року у справі № 446/53/16-ц, від 23 липня 2025 року у справі № 2-5939/11, в ухвалі від 30 січня 2026 року у справі № 2-10231/11.
Під час розгляду заяв для вирішення процесуальних питань, пов`язаних з виконанням судових рішень (зокрема, заяв про видачу дубліката виконавчого листа, про заміну сторони (стягувача) виконавчого провадження; поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання), положення статей 133, 141 ЦПК України не застосовуються, оскільки витрат сторін на такому етапі цивільного судочинства немає. Такий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 03 квітня 2024 року у справі № 755/3829/18 (провадження № 61-10271св23), від 10 вересня 2025 року у справі № 1001/1095/2012 (провадження № 61-12169св24).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 259, 260, 263, 442 ЦПК України, суд -
ПОСТАНОВИ В :
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрофінансгруп», боржник: ОСОБА_1 , заінтересовані особи: приватний виконавець виконавчого округу Миколаївської області Химич Олександр Миколайович, ОСОБА_2 про заміну сторони у виконавчому провадженні задовольнити.
Замінити сторону боржника у виконавчому провадженні №74649662 з виконання заочного рішення Центрального районного суду м. Миколаєва № 1423/14904/2012 від 03 грудня 2012 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «КБ «Надра» в солідарному порядку 598 063,94 грн кредитної заборгованості та 3219 грн судових витрат, а саме з боржника ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , на його спадкоємця ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) - в межах вартості майна, одержаного у спадщину.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення .
Учасник справи, якому ухвала не була вручена в день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала набирає чинності після закінчення терміну на апеляційне оскарження, а у випадку її оскарження після розгляду апеляційної скарги судом апеляційної інстанції.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо судового рішення за веб - адресою: http://reyestr.court.gov.ua/.
Суддя О.А. Гуденко
.
Судове рішення № 141582474, Центральний районний суд м. Миколаєва було прийнято 16.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити необхідні дані.
Це рішення відноситься до справи № 1423/14904/2012. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: