Рішення № 14158207, 10.03.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10.03.11 р. Справа № 38/15

Господарський суд Донецької області у складі судді Лейби М.О.

при секретарі судового засіданні Цакадзе М.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку справу

за позовом: Виробничого підприємства “Надежда” смт.Машівка Полтавська область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Амарант - Агро” с. Новоолексіївка, Донецької області

про стягнення суми основного боргу у розмірі 240 528,68грн, штрафу у розмірі 78 102,89грн., пені за порушення терміну взаєморозрахунку у розмірі 12 581,21грн.

за участю

представників сторін:

від позивача: Моненко О.В.- за дов.№298 від 21.02.2011р.

від відповідача: не з’явився

Суть спору:

Позивач, Виробниче підприємство “Надежда” смт.Машівка Полтавська область, звернувся до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Амарант - Агро” с. Новоолексіївка, Донецької області про стягнення суми основного боргу у розмірі 240 528,68грн, штрафу у розмірі 78 102,89грн., пені за порушення терміну взаєморозрахунку у розмірі 12 581,21грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір постачання нафтопродуктів №101/Ол від 28.09.2010р. з додатковими угодами від 28.09.2010р., від 29.09.2010р., товарні накладні, докази часткової оплати відповідачем поставлених нафтопродуктів, вимогу про сплату боргу №1963 від 26.10.2010р. з повідомленням про вручення, претензію №1964 від 26.10.2010р., розрахунок ціни позову, невиконання відповідачем своїх зобов’язань, правовстановлюючі документи тощо.

22.02.2011р. на адресу суду від відповідача надійшов лист №б/н від 22.02.2011р., в якому останній просить суд відкласти розгляд справи у зв’язку з неможливістю участі представника у судовому процесі. Лист судом розглянутий та залучений до матеріалів справи.

24.02.2011р. на адресу господарського суду надійшов лист із Головного управління статистики №14/4-17/946 від 18.02.2011р., з якого вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю „Амарант - Агро” станом на 18.02.2011р. значиться як юридична особа (ідентифікаційний код 31949531) розташоване за адресою: 85364, Донецька область, Красноармійський район, с.Новоолексіївка, вул.Донецька,2. Лист судом розглянутий, прийнятий до уваги та залучений до матеріалів справи.

28.02.2011р. позивач надав суду пояснення по справі, в яких зазначив, що відповідач здійснив часткову оплату за отримані нафтопродукти в сумі 101 882,87грн., у зв’язку з чим просить суд залучити до матеріалів справи платіжні доручення №115 від 12.11.2010р., №125 від 18.11.2010р., №222 від 18.02.2011р., як докази часткової оплати за отримані нафтопродукти. Таким чином, позивач зазначив, що за відповідачем рахується борг у розмірі 210 528,68грн., сума штрафу у розмірі 78 102,89грн., та пеня за порушення терміну взаєморозрахунку у розмірі 12 581,21грн. Письмові пояснення та додані до них документи судом розглянуті та залучені до матеріалів справи.

02.03.2011р. на адресу суду від відповідача надійшов лист №б/н від 02.03.2011р., в якому останній просить суд відкласти розгляд справи, у зв’язку з неможливістю прибуття представника у судовий процес. Лист судом розглянутий та залучений до матеріалів справи.

Відповідач в судові засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не представив, про час, дату і місце проведення судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджено відміткою канцелярії суду та наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення з відміткою “вручено уповноваженій особі”.

Стаття 75 Господарського процесуального кодексу України передбачає, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а окремі ненадані відповідачем документи, а також неявка належним чином повідомлених представників відповідача у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 цього Кодексу істотним чином не впливають на таку кваліфікацію.

Розгляд справи відкладався, у зв’язку з неявкою відповідача та необхідністю представлення додаткових документів.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази по справі та вислухавши уповноваженого представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

28.09.2010р. між Виробничим підприємством “Надежда” (за договором – постачальник, далі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Амарант - Агро” (за договором – покупець далі - відповідач) було укладено договір постачання нафтопродуктів №101/Ол (далі по тексту - договір).

Відповідно до п.1.1. договору постачальник зобов’язався у відповідності із замовленням передати партіями у власність покупцю нафтопродукти (далі-товар), а покупець зобов’язався приймати нафтопродукти та своєчасно здійснювати їх оплату на умовах договору та додаткових угод до нього.

Розділом 3 договору сторони визначили ціну та порядок розрахунків.

Покупець зобов’язаний оплатити товар згідно умов визначених у Додаткових угодах до даного договору. В разі проведення поставки товару, не підписавши додаткової угоди у встановлений строк, на дану партію товару, покупець зобов’язаний провести розрахунок на протязі 2 банківських днів з дати отримання товару (п.3.1). Оплата здійснюється на підставі виставленого постачальником рахунку, якщо інше не передбачено в додаткових угодах до цього договору (п.3.2).

Розділом 4 договору сторони визначили терміни та умови поставки.

Так, пунктом 4.2 договору встановлено, що товар поставляється покупцю партіями, в кількості і по ціні, за умовами, які визначені в Додатковій угоді до даного договору.

Перехід права власності на товар та ризиків відбувається в момент передачі товару. Моментом передачі товару за кількістю та якістю товару вважається дата підписання накладних про їх отримання покупцем (п.4.8).

Розділом 6 договору визначена відповідальність сторін.

У випадку порушення покупцем термінів здійснення взаєморозрахунків, передбачених договором, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу. Пеня нараховується на весь період прострочення по день проведення розрахунків у відповідності з умовами договору (п.6.4).

У випадку якщо термін прострочення покупцем проведення взаєморозрахунків перевищує 15 календарних днів, покупець зобов’язаний сплатити постачальнику штраф у розмірі 25% від суми заборгованості, протягом 5 робочих днів із дня одержання відповідної письмової вимоги постачальника (п.6.5).

Сплата штрафних санкцій не звільняє сторін від виконання зобов’язань за цим договором (п.6.6).

Договір вважається укладеним з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2010р., а в частині виконання зобов’язань до повного виконання сторонами своїх зобов’язань. Закінчення строку дії договору не звільняє винну сторону від відповідальності за його невиконання (п.10.2 договору).

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками підприємств у встановленому порядку.

Додатковою угодою від 28.09.2010р. до договору №101/Ол від 28.09.2010р. сторони визначили товар, одиницю виміру, кількість літрів, ціну без ПДВ, суму без ПДВ та суму з ПДВ, яка складає 65 676,61грн. Крім того, сторони зазначили умови оплати: покупець здійснює оплату товару протягом 5 банківських днів з моменту відвантаження товару.

Додаткова угода від 28.09.2010р. до договору №101/Ол від 28.09.2010р., є невід’ємною частиною договору, підписана сторонами та скріплена печатками підприємств.

Додатковою угодою від 29.09.2010р. до договору №101/Ол від 28.09.2010р. сторони визначили товар, одиницю виміру, кількість літрів, ціну без ПДВ, суму без ПДВ та суму з ПДВ, яка складає 66 206,26грн. Крім того, сторони зазначили умови оплати: покупець здійснює оплату товару протягом 5 банківських днів з моменту відвантаження товару.

Додаткова угода від 29.09.2010р. до договору №101/Ол від 28.09.2010р., є невід’ємною частиною договору, підписана сторонами та скріплена печатками підприємств.

Додатковою угодою №1011/8 від 29.09.2010р. до договору №101/Ол від 28.09.2010р. сторони визначили товар, одиницю виміру, кількість літрів, ціну без ПДВ, суму без ПДВ та суму з ПДВ, яка складає 180 528,68грн. Крім того, сторони зазначили умови оплати: покупець здійснює оплату товару протягом 5 банківських днів з моменту відвантаження товару.

Додаткова угода №1011/8 від 29.09.2010р. до договору №101/Ол від 28.09.2010р., є невід’ємною частиною договору, підписана сторонами та скріплена печатками підприємств.

На виконання умов договору, позивач 28.09.2010р. та 29.09.2010р. поставив відповідачу товар на загальну суму 312 411,55грн., що підтверджено товарними накладними №1040-60 від 28.09.2010р. на суму 65 676,61грн., №1046-60 від 29.09.2010р. на суму 66 206,26грн. та №1011/8 від 29.09.2010р. на суму 180 528,68грн., які містяться у матеріалах справи.

Факт отримання відповідачем товару по вищезазначеним накладним підтверджується підписом на вказаних накладних представників відповідача та відтиском печатки підприємства відповідача.

Відповідач за отриманий товар розрахувався частково, що підтверджено платіжними дорученнями №115 від 12.11.2010р. на суму 66 206,26грн., №125 від 18.11.2010р. на суму 5 676,61грн.

Також, протягом розгляду справи відповідачем здійснена оплата нафтопродуктів на суму 30 000,00грн., що підтверджується копією платіжного доручення №222 від 18.02.2011р., наявним в матеріалах справи.

Таким чином, відповідач за отриманий товар розрахувався частково на загальну суму 101 882,87грн.

Оскільки відповідач не в повному обсязі розрахувався з позивачем за поставлені нафтопродукти, у нього виникла заборгованість у розмірі 210 528,68грн.

26.10.2010р. позивач направив відповідачу претензію №1964 від 26.10.2010р. та вимогу про сплату заборгованості №1963 від 26.10.2010р., якими вимагав оплатити заборгованість по договору постачання нафтопродуктів №101/Ол від 28.09.2010р. в розмірі 312 411,55грн. та штраф в розмірі 78 102,89грн.

Вказані претензія та вимога отримані відповідачем 05.11.2010р., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією повідомлення про вручення поштового відправлення.

Таким чином, оскільки відповідач не в повному обсязі розрахувався з позивачем за поставлений товар, у нього наявна заборгованість у розмірі 210 528,68грн., яку позивач просить суд стягнути з відповідача.

Крім того, позивач наполягає на стягненні з відповідача пені згідно п.6.4 договору у розмірі 12 581,21грн. та штрафу згідно п.6.5 договору у розмірі 78 102,89грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач у підтвердження позовних вимог посилається на договір постачання нафтопродуктів №101/Ол від 28.09.2010р. з додатковими угодами від 28.09.2010р., від 29.09.2010р., товарні накладні, докази часткової оплати відповідачем поставлених нафтопродуктів, вимогу про сплату боргу №1963 від 26.10.2010р. з повідомленням про вручення, претензію №1964 від 26.10.2010р., розрахунок ціни позову, невиконання відповідачем своїх зобов’язань, правовстановлюючі документи тощо.

Відповідач у судові засідання не з’явився, жодних пояснень суду не надав.

Відповідно до ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки між сторонами по справі уклалися господарські правовідносини, то судом застосовані положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, який регулює правовідношення у господарській сфері.

Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать (абзац третій ч. 1 ст. 174 ГК України).

Суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору ( п. 1 ст. 193 ГК України).

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом в силу приписів абзацу 2 п. 1 ст. 193 ГК України.

Частиною 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інши правочини.

Ст.509 ЦК України передбачено, що у силу зобов’язання одна особа (боржник) зобов’язана здійснити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, наприклад: передати майно, виконати роботи, оплатити кошти та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо в зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) ( ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Пунктом 4 додаткових угод до договору постачання нафтопродуктів №101/Ол від 28.09.2010р. встановлено, що покупець здійснює оплату протягом 5 (п’яти) банківських днів з моменту відвантаження товару.

Відповідач зобов’язання щодо оплати отриманого товару в строки обумовлені п.4 додаткових угод в повному обсязі не виконав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач протягом розгляду справи здійснив оплату нафтопродуктів на суму 30 000,00грн., що підтверджується копією платіжного доручення №222 від 18.02.2011р., наявного в матеріалах справи.

Положеннями пункту 1-1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у випадку відсутності предмету спору, господарський суд повинен припинити провадження по справі.

За таких обставин, оскільки відповідач сплатив суму заборгованості за поставлені нафтопродукти у розмірі 30 000,00грн., провадження у справі в цій частині підлягає припиненню.

Таким чином, суд приходить до висновку, що внаслідок неповної та несвоєчасної оплати відповідачем поставлених нафтопродуктів за договором №101/Ол від 28.09.2010р. з боку відповідача наявна заборгованість у сумі 210 528,68грн.

На момент прийняття рішення по справі відповідач доказів оплати заборгованості в сумі 210 528,68грн. суду не представив, тому зазначена суми підлягають стягненню з останнього на користь позивача.

Відповідно до ст.ст.216–218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п.п.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до приписів ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Договором постачання нафтопродуктів №101/Ол від 28.09.2010р., (п.6.4) передбачено, що у випадку порушення покупцем термінів здійснення взаєморозрахунків, передбачених договором, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу. Пеня нараховується на весь період прострочення по день проведення розрахунків у відповідності з умовами договору.

Позивач з посиланням на п.6.4 Договору просить стягнути з відповідача пеню за період з 06.10.2010р. по 26.01.2011р. включно, в розмірі 12 581,21грн., що не суперечить діючому законодавству та умовам договору.

Суд перевіривши розрахунок пені, дійшов висновку, що нарахування та розмір пені відповідають умовам договору, приписам ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, ст. 258 Цивільного кодексу України, тому сума пені в розмірі 12 581,21грн., підлягає стягненню на користь позивача в повному обсязі.

Згідно ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання.

Пунктом 6.5 договору передбачено, що у випадку якщо термін прострочення покупцем проведення взаєморозрахунків перевищує 15 календарних днів, покупець зобов’язаний сплатити постачальнику штраф у розмірі 25% від суми заборгованості, протягом 5 робочих днів із дня одержання відповідної письмової вимоги постачальника.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач допустив прострочення платежу понад 15 календарних днів за поставлені нафтопродукти на загальну суму 312 411,55грн.

Позивач 26.10.2010р. направив відповідачу претензію №1964 від 26.10.2010р. та вимогу про сплату заборгованості №1963 від 26.10.2010р., якими вимагав оплатити заборгованість по договору постачання нафтопродуктів №101/Ол від 28.09.2010р. в розмірі 312 411,55грн. та штраф в розмірі 78 102,89грн.

Вказані претензія та вимога отримані відповідачем 05.11.2010р., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією повідомлення про вручення поштового відправлення, але залишені без виконання.

Перевіривши порядок визначення позивачем розміру штрафу, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафу у розмірі 78 102,89грн. за неналежне виконання зобов’язань за договором постачання нафтопродуктів №101/Ол від 28.09.2010р. обґрунтованими, доказаними та такими, що підлягають задоволенню.

Суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про відкладання розгляду справи, у зв’язку з неможливістю прибуття представника у судовий процес, за необґрунтованістю.

З урахуванням зазначеного, суд вважає, що витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу треба віднести на відповідача, відповідно до ст.49 ГПК України.

Враховуючи викладене та керуючись 174, 193, 216-218, 230, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 509, 526, 530, 549, 625, 627 Цивільного кодексу України, Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, ст.ст. 22, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Виробничого підприємства “Надежда” смт.Машівка Полтавська область до Товариства з обмеженою відповідальністю „Амарант - Агро” с. Новоолексіївка, Донецької області про стягнення суми основного боргу у розмірі 240 528,68грн, штрафу у розмірі 78 102,89грн., пені за порушення терміну взаєморозрахунку у розмірі 12 581,21грн., задовольнити частково.

Припинити провадження по справі №38/15 у зв’язку з відсутністю предмету спору в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 30 000,00грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Амарант-Агро” с. Новоолексіївка, Донецької області (85364, Донецька область, Красноармійський р-н, с.Новоолексіївка, вул.Донецька,2, ЄДРПОУ 31949531) на користь Виробничого підприємства “Надежда” смт.Машівка Полтавська область (юридична адреса: 39400, Полтавська область, смт.Машівка, вул.Леніна,130, поштова адреса: 36008, м.Полтава, вул.Автобазівська, 1, ЄДРПОУ 22519085) суму основного боргу у розмірі 210 528,68грн, штраф у розмірі 78 102,89грн., пеню у розмірі 12 581,21грн., державне мито у розмірі 3312,13грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 10.03.2011р. оголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 12.03.2011р.

Суддя Лейба М.О.