Рішення № 14158194, 09.03.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

09.03.11 р. Справа № 37/267

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі судового засідання Рассуждай С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю „Райффайзен Лізинг Аваль”, м. Київ, ідентифікаційний код 34480657

до Відповідача: Приватного підприємства „Фортуна”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 30569385

про: стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу № L2358-04/08 від 07.04.2008р. в розмірі 41706,51грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача – Кирєєв А.М. (за довіреністю б/н від 15.09.2010р. та протоколом №1);

від Відповідача - Астафуров Д.В. (керівник згідно довідки №101-5612)

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно із ст.77 ГПК України розгляд справи відкладався з 11.01.2011р. на 25.01.2011р. з подальшим оголошенням перерви до 08.02.2011р. та відкладанням з 08.02.2011р. на 22.02.2011р, а з 22.02.2011р. на 09.03.2011р.

У судовому засіданні 09.03.2011р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Райффайзен Лізинг Аваль”, м. Київ (далі - Позивач) звернулося до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Приватного підприємства „Фортуна” (з урахування виправлення помилки в назві організаційно-правової форми згідно уточнення - а.с.91), м. Донецьк (далі – Відповідач) про стягнення заборгованості за прострочені лізингові платежі у розмірі 41706,51грн.

В обґрунтування заявлених вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобов’язань за договором фінансового лізингу № L2358-04/08 від 07.04.2008р. за 10-12 періоди лізингових платежів, у зв’язку з чим утворилась заборгованість.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надає договір фінансового лізингу № L2358-04/08 від 07.04.2008р. з додатками, акт приймання-передачі предмета лізингу, рахунки-фактури, правоустановчі документи.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 626, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 292 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 11, 16 Закону України „Про фінансовий лізинг”.

Позивачем були представлені додаткові документи для залучення до матеріалів справи на виконання вимог суду (а.с.а.с.92-101).

Відповідач надав відзив № 1 від 25.01.2011р. (а.с.а.с.33-35), яким проти позову заперечив, посилаючись на ненадходження жодних рахунків за листопад і грудень 2010р. від Позивача, належну сплату попередніх періодів, вимагаючи припинення провадження в частині фактично сплаченої суми в розмірі 8325грн.

На обґрунтування своєї позиції та виконання вимог суду Відповідачем були надані додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.36-57).

У судовому засіданні 09.03.2011р. представники сторін підтримали свою позицію, викладену письмово, вказуючи на відсутність будь-яких додаткових доказів на її підтвердження. При цьому, представник Позивача підтвердив здійснення Відповідачем платежу в розмірі 8325грн. в рахунок стягуваної заборгованості до моменту порушення провадження у справі, а представник Відповідача підтвердив отримання акту звіряння розрахунків, зазначаючи про недостатність часу для його підписання зі свого боку.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а нездійснення звірення розрахунків у світлі приписів ст.ст.4-3, 22, 33 та 77 цього Кодексу не перешкоджає вирішенню спору та не може вважатися підставою для відкладання його розгляду з огляду на повноту зібраних доказів та тривалість провадження у справі.

Вислухавши у судових засіданнях представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду позивачем доказів в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

07.04.2008р. між Позивачем (Лізингодавець) та Відповідачем (Лізінгоодержувач) був укладений договір оренди (фінансового лізингу) № L2358-04/08 (а.с.а.с.6-8), згідно умов п. 1.1. якого Лізингодавець на підставі договору купівлі-продажу (поставки) зобов’язувався набути в свою власність спеціальну техніку у відповідності з встановленою Лізингоодержувачем Специфікацією Продавця (а.с.9) - автомобіль КрАЗ-65055-0000060-02, 2008 року випуску 1 одиниця , та передати його без надання послуг з керування та технічної експлуатації Лізингоодержувачу в якості предмету лізингу у строкове володіння та користування за плату, а Лізингоодержувач зобов’язується прийняти його на умовах цього договору.

Пунктом 1.2. договору визначено, що строк лізингу складається з періодів, зазначених в графіку платежів (додаток №1 – а.с.а.с. 10, 11), та не може бути менше одного року.

Пунктами 1.1. – 1.4. додатку №4 до договору № L2358-04/08 від 07.04.2008р. (Загальні умови фінансового лізингу – а.с.а.с.12-15) визначено, що передача предмету лізингу Відповідачу з усіма необхідними належностями, та його прийняття опосередковується складанням двосторонньою комісією акту приймання-передачі предмета лізингу у двох примірниках.

Розділом 3 договору фінансового лізингу визначена вартість предмета лізингу в сумі 405000,00грн. разом із ПДВ із можливістю подальшого збільшення після проведення фактичної передачі предмета лізингу, якщо на момент проведення повного розрахунку Лізингодавця з Продавцем за придбання Предмета лізингу Лізингодавець оплатив йому суму, яка перевищує загальну вартість Предмета лізингу на момент укладання договору (вказану в п. 3.1 цього договору). В цьому випадку Лізингодавець складає новий графік з розрахунку на перший робочий день першого лізингового періоду та направляє його Лізингоодержувачу. Змінений за правилами цього пункту графік приймається до виконання Лізингоодержувачем у безспірному порядку.

Розділом 4 договору фінансового лізингу сторонами визначені лізингові платежі та порядок розрахунків, зокрема встановлено, що: лізингові платежі складаються з авансового лізингового платежу та поточних лізингових платежів, що включають: суму, яка відшкодовує частину вартості Предмета лізингу, та комісію Лізингодавця (п. 4.1.); згідно п. 4.2.договору розмір лізингового платежу за певний період лізингу зазначається в графіку, який визначає формулу розрахунку платежів в залежності від значення курсу гривні, встановленого НБУ, та можливість коригування розміру платежу у випадках, визначених п. 6.1. Загальних умов; поточні лізингові платежі розраховуються на перший робочий день кожного лізингового періоду (п. 4.4.), а комісією Лізингодавця вважається різниця поточного лізингового платежу, що підлягає сплаті Лізингоодержувачем, і суми, що ставиться в погашення вартості предмета лізингу. Виключення становить комісія, нарахована за правилами ч. 2 п. 4.6 цього договору, оскільки вона нараховується до настання періоду лізингу (п.4.5.).

В свою чергу, в п. 4.6 сторони дійшли згоди про те, що до складу комісії в повному обсязі включаються винагорода Лізингодавця, компенсація відсотків за фінансування придбання Предмета лізингу за договором купівлі-продажу та витрати Лізингодавця, які виникли в період дії цього договору та пов’язані з ним. Лізингоодержувач щомісячно сплачує відсотки за фінансування придбання Предмета лізингу за договором купівлі-продажу в розмірі подвійної облікової ставки національного банку України, що діяла в період, за який нараховуються такі відсотки, від фактичної суми фінансування. Нарахування зазначений в цьому пункті договору відсотків здійснюється за період з дня виконання Лізингодавцем дій по фінансуванню придбання Предмета лізингу до настання першого періоду лізингу, визначеного згідно п. 5.4 Загальних умов.

Крім того, сторони домовилися про наступне:

- п. 4.7 - оплата всіх лізингових платежів (авансового та поточних),зазначених в цьому розділі договору, здійснюється Лiзингоодержувачем в національній валюті України – гривнях, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Лізингодавця;

- п. 4.8 - Лiзингоодержувач одночасно зі сплатою авансових лізингових платежів сплачує адміністративну комісію за організацію правочину у визначеному в графіку розмірі; адміністративна комісія не входить до складу лізингових платежів та в будь-якому випадку не підлягає поверненню Лiзингоодержувачу;

- п. 4.9 - для розрахунку розміру лізингових платежів у гривні обрано валюту – долари США. При цьому всі визначені цим договором платежі, за виключенням компенсації відсотків за фінансування придбання Предмета лізингу, Лiзингоодержувач сплачує за правилами, наведеними в графіку (додаток 1 до цього договору);

- п. 4.10 - всі додаткові послуги, які не визначені цим договором, необхідність в яких може виникнути у Лізингоодержувача, оплачуються Лiзингоодержувачем за тарифами Лізингодавця, розміщеними на офіційному сайті Лізингодавця за адресою в мережі Інтернет.

Положеннями п. 5.3. Загальних умов фінансового лізингу визначено, що поточні лізингові платежі сплачують Лiзингоодержувачем щомісячно авансом до 8 числа поточного місяця з урахуванням п. 5.4. цього договору на підставі рахунку Лізингодавця, направленого на вказану в договорі електрону адресу Лізингоодержувача або за допомогою факсимільного зв’язку. При цьому, у разі неотримання рахунку Лізингодавця до 5 числа поточного місяця Лізингоодержувач зобов’язаний звернутися до Лізингодавця та отримати відповідний рахунок самостійно. В цьому випадку Лізингоодержувач зобов’язаний оплатити рахунок до 10 числа поточного місяця.

В свою чергу, п. 5.4. Загальних умов встановлює, що Лізингоодержувач сплачує поточні лізингові платежі починаючи з першого періоду лізингу. Поточний лізинговий платіж за перший період лізингу Лізингоодержувач сплачує авансом до 15 числа поточного місяця на підставі рахунку Лізингодавця. При цьому, першим періодом лізингу вважається календарний місяць, що слідує за місяцем, в якому предмет лізингу був переданий за актом приймання-передачі. Зазначені в графіку порядкові номери періодів лізингу відповідають календарним місяцям, які слідують за першим періодом лізингу, в прямому порядку.

Пунктом 5.1. договору встановлена відповідальність Лізингоодержувача за несвоєчасну сплату будь-якого платежу (його частини) у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

У відповідності до п. 1.2 (Додатку №4) договору фінансового лізингу, майно, що є предметом лізингу, яке придбане Позивачем за договором купівлі-продажу (поставки) було передано в користування Відповідачу, про що сторонами 22.04.2008р. був складений відповідний акт приймання-передачі Предмета лізингу (а.с.16).

Задля забезпечення виконання грошових зобов’язань за договором фінансового лізингу Позивачем складалися (а.с.а.с.17-19) рахунки-фактури відносно 10-12 періодів (жовтень-грудень 2010р.) на загальну суму 41706,51грн., у зв’язку із несплатою яких Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом.

Відповідач проти позову заперечив, з підстав, викладених у відзиві № 1 від 25.01.2011р. (а.с.а.с.33-35) та ухилився від підписання (з зауваженнями або без) складеного Позивачем на виконання вимог суду акту звірення розрахунків (а.с.а.с.95-100). Із змісту означеного акту, а також наданих Відповідачем банківських виписок (а.с.а.с.36-49) вбачається, що між сторонами укладена низка договорів фінансового лізингу, і Лізингодавцем за всіма ними також виставляються єдині загальні рахунки, наприклад – від 01.10.2010р. (а.с.51) з розшифрування до якого (а.с.52) вбачається, що до складу загальної суми платежу входить і платіж за договором № L2358-04/08 в сумі 8325грн., який є складовою заявлених позовних вимог та був сплачений 22.12.2010р. (а.с.а.с45, 46).

В свою чергу, згідно представленої представником позивача довідки (а.с.101) станом на 18.02.2011р. решта заявлених позовних вимог за рахунками за листопад і грудень 2010р. наразі не погашена.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає розглядувані вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у примусовому спонуканні до виконання прострочених грошових зобов’язань.

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ним, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договору фінансового лізингу.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як встановлено ч.2 ст.1, п.2 ч. 2 ст. 11 Закону України „Про фінансовий лізинг”, ч. 1 ст. 806 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 292 Господарського кодексу України за користування майном на умовах фінансового лізингу Лiзингоодержувач має сплачувати лізингові платежі.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір № L2358-04/08 від 07.04.2008р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов’язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приймаючи до уваги, що положення ч. 2 ст. 806 Цивільного кодексу України передбачають можливість застосування до договору лізингу загальних положень про найм (оренду), суд зазначає, що у світлі ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України лізингові платежі мають здійснюватися незалежно від результатів господарської діяльності.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов’язковості договору для виконання сторонами.

Таким чином, Відповідач не мав правових підстав ухилятися від сплати лізингових платежів згідно визначеного договором графіку та п. 5.3. Загальних умов фінансового лізингу до 8 числа кожного поточного місяця відносно періоду з жовтня по грудень 2010р. включно.

Посилання Відповідача на неотримання рахунків Лізингодавця судом у якості аргументу ненастання строку для оплати або прострочення кредитора не сприймає, оскільки всі необхідні умови здійснення платежів (валюта, порядок розрахунку суми за формулою, отримувач та його реквізити, дата здійснення платежу) сторонами визначена безпосередньо положеннями договору та додатків до нього, доказів подолання презумпції правомірності яких (положень) у розумінні ст.ст. 204, 215 Цивільного кодексу України до справи не надано і в межах цієї справи правомірність встановленого порядку розрахунків Відповідачем не оспорюється. Наразі, судом також враховується, що Лізингоодержувачем не представлено доказів звернення до Лізингодавця з проханням надати відповідні рахунки та відмови у такому надані.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобов’язання припиняються належним виконанням, у розглядуваному випадку – шляхом своєчасного та у повному обсягу здійснення лізингових платежів. Натомість невиконання або неналежне виконання зазначених зобов’язань є їх порушенням у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України.

Між тим, як вбачається із матеріалів справи, і жодних доказів на підтвердження іншого Відповідачем згідно ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не надав, останнім не виконані зобов’язання з оплати лізингових платежів згідно графіку внесення платежів за листопад і грудень 2010р. у загальному розмірі 33381,51грн. включно, що дозволяє стверджувати про наявність порушення грошового зобов’язання у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України та вважати Відповідача таким, що прострочив у розумінні ч. 1 ст. 612 цього Кодексу.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання та у разі прострочення на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.

Враховуючи, що арифметичний розрахунок лізингових платежів (а.с.92,93) відповідає умовам договору, суд дійшов висновку про можливість стягнення заборгованості зі сплати лізингових платежів частково – в сумі 33381,51грн.

Частковість задоволення вимог – відмова у стягнені заборгованості за жовтень 2010р. в сумі 8325грн. – зумовлена її сплатою Відповідачем до подання розглядуваного позову (28.12.2010р.), а отже – і відсутністю порушеного права відносно отримання такого платежу на момент звернення до суду, задля захисту якого у розумінні ст. 1 Господарського процесуального кодексу України та ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України і подано позов.

Дійсно, задоволення позову в цій частині і спонукання Відповідача до повторного виконання вже виконаного, а отже – і відсутнього зобов’язання суперечить ч. 2 ст. 19 Конституції України, ч. 2 ст. 14 Цивільного кодексу України та спрямоване на безпідставне збагачення Лізингодавця, що є несумісним зі змістом ст. 55 Основного закону України.

Відносно зауваження Відповідача щодо необхідності припинення провадження у справі в частині такого платежу через відсутність предмету спору суд наголошує, що застосування п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України передбачає припинення існування предмету спору саме в перебігу розгляду справи – здійснення платежу після звернення до суду із позовом, як про це зазначено Вищим господарським судом України в п. 3.2. Роз’яснення „Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального кодексу України” від 23.08.94 р. N 02-5/612.

Згідно ст.49 Господарського процесуального кодексу України понесені Позивачем судові витрати підлягають віднесенню на Відповідача пропорційно сумі задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 33, 34, 43, 46, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Райффайзен Лізинг Аваль”, м. Київ (ідентифікаційний код 34480657) до Приватного підприємства „Фортуна”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 30569385) про стягнення заборгованості за прострочені лізингові платежі за договором фінансового лізингу № L2358-04/08 від 07.04.2008р. в розмірі 41706,51грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства „Фортуна”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 30569385) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Райффайзен Лізинг Аваль”, м. Київ (ідентифікаційний код 34480657) заборгованість за прострочені лізингові платежі у розмірі 33381,51грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволені решти вимог відмовити.

4. Стягнути з Приватного підприємства „Фортуна”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 30569385) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Райффайзен Лізинг Аваль”, м. Київ (ідентифікаційний код 34480657) відшкодування витрат по сплаті державного мита у сумі 333,82грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 188,89грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 09.03.2011р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 14.03.2011р.

Суддя Попков Д.О.