Єдиний державний реєстр судових рішень
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
_____________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"11" листопада 2026 р.м. ОдесаСправа № 916/502/26Господарський суд Одеської області у складі судді Д`яченко Т.Г.
при секретарі судового засідання Меленчук Т.М.
розглянувши справу №916/502/26
За позовом: Овідіопольської селищної ради Одеського району Одеської області (67801, Одеська обл., Одеський р-н, селище Овідіополь, вул. Незалежності, буд. 2 А, код ЄДРПОУ 04379172)
До відповідача: Приватного підприємства "Укрспецстрой" (65045, Одеська обл., м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, буд. 76, код ЄДРПОУ 35503989)
За участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Південного офісу Держаудитслужби (65012, м. Одеса, вул. Канатна, буд. 83; ЄДРПОУ 40477150)
про стягнення 1584250,97 грн.
Представники:
Від позивача: Анчеєва С.А., Сонцева В.А., самопредставництво
Від відповідача: не з`явився
Від 3-ї особи: Харламбова В.О., самопредставництво
Встановив: В провадженні Господарського суду Одеської області (суддя Смелянець Г.Є.) перебувала справа №916/502/26 за позовом Овідіопольської селищної ради Одеського району Одеської області до Приватного підприємства "Укрспецстрой" про стягнення збитків за неналежне виконання договорів №7/04 від 18.04.2018 та № 38/08/20-У від 25.08.2020 у розмірі 1584250,97 грн.
Відповідно до статті 15 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", пункту 9 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з прийняттям Вищою радою правосуддя рішення від 30.07.2026 №1562/0/15-26 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Господарського суду Одеської області у зв`язку з поданням заяви про відставку", на виконання пункту 10.6.4. Засад використання автоматизованої системи документообігу в Господарському суді Одеської області, затверджених рішенням зборів суддів від 20.03.2025 №17-01/2025, з метою дотримання строків визначених ГПК України, необхідно призначити повторний автоматизований розподіл судової справи №916/502/26.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.08.2026р. справу №916/502/26 передано на розгляд судді Д`яченко Т.Г.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.08.2026р. прийнято справу №916/502/26 до провадження. Справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження з викликом сторін. Підготовче засідання у справі призначено на "31" серпня 2026 р. о 11:00. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив із урахуванням вимог ст.166 ГПК України до 18.08.2026р. Встановлено відповідачу строк для подання заперечень із урахуванням вимог 167 ГПК України до 28.08.2026р. Викликано учасників справи у підготовче засідання, призначене на 31.08.2026р. о 11:00.
28.08.2026р. до суду представником Овідіопольської селищної ради Одеського району Одеської області надано клопотання про залучення Південного офісу Держаудитслужби до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 31.08.2026р. клопотання Овідіопольської селищної ради Одеського району Одеської області від 28.08.2026р. задоволено. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійний вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Південний офіс Держаудитслужби. Відкладено підготовче засідання на "25" вересня 2026 р. о 10:45. Зобов`язано позивача скерувати на адресу залученої третьої особи позовну заяву з додатками, докази направлення надати суду. Запропоновано третій особі, відповідно до ст. 168 ГПК України надати пояснення щодо позову, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Викликано представників учасників справи у підготовче засідання, призначене на 25.09.2026р. о 10:45.
15.09.2026р. до суду від Південного офісу Держаудитслужби надійшли письмові пояснення.
25.09.2026р. судове засідання не відбулося, у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одеса та Одеській області повітряної тривоги.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.09.2026р. підготовче засідання у справі №916/502/26 призначено на "12" жовтня 2026 р. о 09:40. Викликано представників учасників справи у засідання, призначене на 12.10.2026р. о 09:40.
12.10.2026р. суд без оформлення окремого документа, постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 09.11.2026р. об 11:00, із викликом учасників справи в судове засідання. Резервна дата 11.11.2026р. об 11:00.
11.11.2026р. до суду представником відповідача надано заяву про розгляд справи без його участі.
11.11.2026р. до суду позивачем надано заперечення щодо належності та допустимості доказу висновку експерта.
У судовому засіданні 11.11.2026 року судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено 18.11.2026 року.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників справи, суд встановив.
В обґрунтування поданого позову, позивачем було зазначено суду, що за результатами проведеної ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Овідіопольської селищної ради Одеського району Одеської області за період з 01 січня 2020р. по 31 березня 2023р. Південним офісом Держаудитслужби в акті від 14.07.2023р. № 20-11/24 виявлено порушення виконаних Приватним підприємством «Укрспецстрой» робіт на загальну суму 1584250,97 грн. по об`єкту «Реконструкція з розширенням дошкільно-навчального закладу загального типу «Ромашка» в смт. Овідіополь Овідіопольської селищної ради».
За доводами позивача, протягом періоду, що підлягав ревізії, розрахунки між Овідіопольською селищною радою Одеського району Одеської області та Приватним підприємством «Укрспецстрой» здійснювалися на підставі 2-х Договорів підряду (від 02.04.2018р. № 7/04 та № 38/08/20-У від 25.08.2020р.), укладених між сторонами.
Як зазначає позивач, відповідно до актів приймання будівельних робіт ф. № КБ-2в та довідок вартості виконаних будівельних робіт /та витрати/ ф. № КБ-3, відповідач виконав робіт на загальну суму 30234862, 00 грн. Вибірковою ревізією фактичних обсягів виконаних робіт, правильності розрахунків, застосування одиничних розцінок, проведенням контрольних обмірів по актах ф. № КБ-2в встановлено, що на порушення вимог ст. 193 Господарського кодексу від 16.01.2003 року № 436-IV, ст. 629 Цивільного кодексу України, п. 4, пп. 6.4.4.1 Правил визначення вартості будівництва (ДСТУ Б Д.1.1-1:2013), затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 05 липня 2013 р. № 293 (далі - ДСТУ Б Д. 1.1-1:2013), п. 3.21 ДБН А.2.2-3-2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво», п. 1 Додатка Г «Вказівки щодо застосування ресурсних елементних кошторисних норм на будівельні роботи» ДСТУ-Н Б Д.2.2-48:2012 безпідставно завищено вартість та обсяги виконаних робіт на загальну суму 1584250,97 грн., що призвело до втрат на зазначену суму, а саме по підрядній організації відповідача.
За посиланням позивача, порушення виконаних відповідачем робіт на загальну суму 1584250,97 грн. встановлені: за КПКВ 0117368 «Виконання інвестиційних проектів за рахунок субвенцій з інших бюджетів», КЕКВ 3142 «Реконструкція та реставрація інших об`єктів» на суму 206159, 21 грн. (2020 рік), місцевий бюджет обласної ради; за КПКВ 0111010 «Надання дошкільної освіти», КЕКВ 3142 «Реконструкція та реставрація інших об`єктів» на суму 1093188,99 грн. (429728,80 грн. - 2018 рік, 338695,19 грн. - 2019 рік, 324765, 00 грн. - 2020 рік), місцевий бюджет селищної ради; за КПКВ 2761070 «Державний фонд регіонального розвитку», КЕКВ 3142 «Реконструкція та реставрація інших об`єктів» на суму 206 159,21 грн. (2020 рік), державний бюджет.
Позивачем, в обґрунтування поданих позовних вимог було зазначено суду, що за Актом ф. № КБ-2в № 07/01 за липень 2020 р. на суму 2213493,05 грн., внаслідок завищення обсягів виконаних робіт позивач безпідставно сплатив коштів у сумі 5434,94 грн., що призвело до втрат на вказану суму, за Актом ф. № КБ-2в № 1/07 за липень 2020 р. на суму 923659,47 грн. - 3260,96 грн, за Актом ф. № КБ-2в № 2/09 за вересень-2 2020 р. на суму 1500552,44 грн. - 20566,55 грн., за Актом ф. № К Б -2в № 5 за жовтень 2020 р. на суму 372145,44 грн. - 93486,64 грн., за Актом ф. № КБ-2в № 7/1 за листопад 2020 р. на суму 188377,21 грн. - 188377,21 грн.,за Актом ф. № КБ-2в № 2 за вересень-3 2020 р. на суму 813170,10 грн. - 7794,60 грн., за Актом ф. № КБ-2в № 5 за жовтень 2020 р. на суму 535170,31грн. - 171174,47грн., за Актом ф. № КБ-2в № 1 за червень 2018 р. на суму 600000,00 грн. - 40150,87грн., за Актом Ф. № КБ-2в № 2 за серпень 2018 р. на суму 868389,83 грн. - 121623,60грн., за Актом ф. № КБ-2в № 3 за жовтень 2018 р. на суму 891498,14 грн. - 100001,85 грн., за Актом ф. № КБ-2в № 4 за жовтень-2 2018 р. на суму 150891,31 грн. - 19075,29 грн., за Актом ф. №КБ-2в № 5 за листопад 2018 р. на суму 678976,03 грн. - 56808,80грн., за Актом ф. № КБ-2в № 6 за грудень 2018 р. на суму 810067,43 грн. - 92068,39 грн., за Актом ф. № КБ-2в №7/04/1 за квітень 2019 р. на суму 290367,72 грн. - 98091,88 грн., за Актом ф. № КБ-2в № 1 за травень 2019 р. на суму 501477,37 грн. - 74513,42 грн., за Актом ф. № КБ-2в № 7/04/2 за червень 2019 р. на суму 350611,40 грн. - 58571,33 грн., за Актом ф. №КБ-2в № 7/04/3 за липень 2019 р. на суму 497100,13 грн. - 53058,95 грн., за Актом ф. №КБ-2в № 7/04/8 за грудень 2019 р. на суму 492237,32грн. - 54459,61 грн., за Актом ф. № КБ-2в №2/07/04 за березень 2020 р. на суму 961295,80 грн. - 35418,01 грн., за Актом ф. № КБ-2в №Б/Н за травень 2020 р. на суму 500000,00 грн. - 24103,61 грн., за Актом ф. № КБ-2в № 2 за травень 2020 р. на суму 750312,17 грн. - 36055,62 грн., за Актом ф. № КБ-2в № 07/01 за липень 2020 р. на суму 2213493,05 грн. - 96243,31 грн., за Актом ф. № КБ-2в № Б/Н за липень 2020 р. на суму 362847,48 грн. - 101220,00 грн., за Актом ф. № КБ-2в № 2/08 за серпень 2020 р. на суму 105234,78 грн. - 20244,00 грн., за Актом ф. № КБ-2в № 5 за серпень-3 2020 р. на суму 80515,22 грн. 12447,05 грн.
За доводами позивача, вибірковою перевіркою фактичних обсягів виконаних робіт, правильності застосування одиничних розцінок, визначення норм, показників прибутку та адміністративних витрат по актах ф. № КБ-2в Відповідача на загальну суму 30234862,00грн. встановлені завищення вартості та обсягів виконаних робіт на загальну суму 1584250,97грн.
Позовні вимоги направлено на стягнення з відповідача збитків за неналежне виконання договорів №7/04 від 18.04.2018р. та № 38/08/20-У від 25.08.2020р. у розмірі 1584250,97 грн.
Надаючи відзив на позовну заяву, відповідачем було зазначено суду, що позивачем належними, допустимими та достатніми у своїй сукупності доказами не доведено факту завдання відповідачем Овідіопольській сільській раді збитків у розмірі 1584250,94 грн.
За доводами відповідача, акти виконаних будівельних робіт ф. № КБ-2в до договорів від 18.04.2018р. № 7/04 та від 25.08.2020р. № 38/08/20-У підписані представником позивача без жодних зауважень, чого позивач не заперечує та в силу дії вимог ч. ч. 1, 2 ст. 853 ЦК України Овідіопольська сільська рада, з моменту їх підписання її представником втратила право заявляти про явні недоліки вказаних в них робіт після їх прийняття.
Як зазначає відповідач, позивачем не надано доказів на підтвердження наявності у виконаних Приватним підприємством «Укрспецстрой» роботах, визначних актів виконаних будівельних робіт ф. № КБ-2в до договорів від 18.04.2018р. № 7/04 та від 25.08.2020р. №38/08/20-У, на які посилається позивач, прихованих недоліків, які не могли бути встановлені при звичайному способі їх прийняття.
За посиланням відповідача, Акт ревізії Державної аудиторської служби України не є підставою для стягнення з відповідача визначених у вказаному акті сум та не звільняє сторону від процесуального обов`язку доводити свої вимоги іншими належними та допустимими доказами.
Надаючи пояснення до суду, третьою особою було зазначено суду, що Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю. Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи (пункти 1, 7 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 лютого 2016 року № 43) та пояснено суду, що ревізією встановлено, що виконання Приватним підприємством «Укрспецстрой» робіт на зазначеному об`єкті здійснювалося на підставі договору підряду від 02.04.2018р. № 7/04 та договору підряду від 25.08.2020р. № 38/08/20-У.
Як пояснює третя особа, за результатами контрольних заходів ревізією встановлено завищення обсягів та вартості робіт, виконаних Приватним підприємством «Укрспецстрой», на загальну суму 1584250,97 грн, з яких: 490095,38 грн. - завищення обсягів виконаних робіт; 1094155,59 грн. - завищення вартості виконаних робіт.
Суд, розглянувши усі подані під час розгляду справи докази, заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши усі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов таких висновків.
Відповідно до ст. 2 Закону України „Про судоустрій та статус суддів, суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно ст.4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному законом порядку.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Враховуючи викладене вище, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.
Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Приписами статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, визначено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Позовні вимоги направлено на стягнення з відповідача збитків за неналежне виконання договорів №7/04 від 18.04.2018р. та №38/08/20-У від 25.08.2020р. у розмірі 1584250,97 грн.
Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Частиною 2 ст. 16 Цивільного кодексу України перебачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України визначено, що Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного Кодексу України).
Статтею 525 Цивільного Кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з приписами ч.1 ст.526 Цивільного Кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.632 Цивільного Кодексу України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
Як встановлено судом, між Овідіопольською селищною радою Одеського району Одеської області та Приватним підприємством "Укрспецстрой" було укладено Договір №7/04 від 02.04.2018р. та Договір № 38/08/20-У від 25.08.2020р.
Відповідно до п. 1.2. Договору №7/04 від 02.04.2018р., Підрядник зобов`язується виконати роботи по об`єкту «Реконструкція з розширенням дошкільного-навчального закладу загального типу «Ромашка» в смт. Овідіополь Овідіопольської селищної ради. Коригування)» та п. 1.2. Договору № 38/08/20-У від 25.08.2020р. визначено, що об`єкт будівництва «Реконструкція з розширенням дошкільно-навчального закладу загального типу «Ромашка» в смт. Овідіополь Овідіопольської селищної ради. Коригування проекту».
Укладаючи Договір №7/04 від 02.04.2018р. та Договір № 38/08/20-У від 25.08.2020р., сторонами було узгоджено сукупність умов, що визначають дії та обов`язки сторін.
Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов`язаний одержати спеціальний дозвіл. До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2-4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів.
Згідно до ч. 3 ст. 853 Цивільного кодексу України, замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки). Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов`язаний негайно повідомити про це підрядника.
Як встановлено судом за наявними в матеріалах справи доказами, між Овідіопольською селищною радою Одеського району Одеської області та Приватним підприємством "Укрспецстрой" було складено, підписано та скріплено печатками товариств наступні акти: Акт ф. № КБ-2в № 07/01 за липень 2020 р. на суму 2213493,05 грн. (а.с. 143, т.2), Акт ф. №КБ-2в № 1/07 за липень 2020 р. на суму 923659,47 грн. (а.с. 146, т.2), Акт ф. № КБ-2в №2/09 за вересень-2 2020 р. на суму 1500552,44 грн.(а.с. 149, т.2), Акт ф. № К Б -2в № 5 за жовтень 2020 р. на суму 372145,44 грн. (а.с. 154, т.2), Акт ф. № КБ-2в №7/1 за листопад 2020 р. на суму 188377,21 грн. (а.с. 156, т.2), Акт ф. № КБ-2в № 2 за вересень-3 2020 р. на суму 813170,10 грн. (а.с. 150, т.2), Акт ф. № КБ-2в № 5 за жовтень 2020 р. на суму 535170,31 грн. (а.с. 152, т.2), Акт ф. № КБ-2в № 1 за червень 2018 р. на суму 600000,00 грн. (а.с. 123, т.2), Акт Ф. № КБ-2в № 2 за серпень 2018 р. на суму 868389,83 грн. (а.с. 124, т.2), Акт ф. № КБ-2в № 3 за жовтень 2018 р. на суму 891498,14 грн. (а.с. 125, т.2), Акт ф. № КБ-2в № 4 за жовтень-2 2018 р. на суму 150891,31 грн. (а.с. 126. т.2), Акт ф. №КБ-2в № 5 за листопад 2018 р. на суму 678976,03 грн. (а.с. 128, т.2), Акт ф. № КБ-2в № 6 за грудень 2018 р. на суму 810067,43 грн. (а.с. 129, т.2), Акт ф. № КБ-2в № 7/04/1 за квітень 2019 р. на суму 290367,72 грн. (а.с. 130, т.2), Акт ф. № КБ-2в № 1 за травень 2019 р. на суму 501477,37 грн. (а.с. 132, т.2), Акт ф. № КБ-2в № 7/04/2 за червень 2019 р. на суму 350611,40грн. (а.с. 134, т.2), Акт ф. № КБ-2в №7/04/3 за липень 2019 р. на суму 497100,13 грн. (а.с. 136, т.2), Акт ф. № КБ-2в № 7/04/8 за грудень 2019 р. на суму 492237,32грн. (а.с. 138, т.2), Акт ф. № КБ-2в № 2/07/04 за березень 2020 р. на суму 961295,80 грн. (а.с. 139, т.2), Акт ф. № КБ-2в № Б/Н за травень 2020 р. на суму 500000,00 грн. (а.с. 141, т.2), Акт ф. №КБ-2в №2 за травень 2020 р. на суму 750312,17грн. (а.с. 142, т.2), Акт ф. № КБ-2в № Б/Н за липень 2020 р. на суму 362847,48 грн. (а.с. 147, т.2), Акт ф. № КБ-2в № 2/08 за серпень 2020 р. на суму 105234,78 грн. (а.с. 148, т.2), Акт ф. № КБ-2в № 5 за вересень-3 2020 р. на суму 80515,22 грн. (а.с. 151, т.2).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Таким чином, вищезазначені акти - є первинними звітними документами бухгалтерського обліку, які відображають вартість, види та обсяги виконаних робіт.
Щодо посилання позивача на Акт від 14.07.2023р. №20-11/24 Південного офісу Держаудитслужби Державної аудиторської служби України, суд зазначає, що такий Акт не може розглядатись як підстава виникнення господарсько-правового зобов`язання відповідача повернути сплачені позивачем кошти, оскільки Вимога органу державного фінансового контролю чи акт перевірки можуть бути підставою для вчинення відповідних процесуальних дій посадовими особами (зокрема, пред`явлення відповідного позову до суду), однак, це не позбавляє особу, що звернулась до суду, процесуального обов`язку (а не права) доводити свої вимоги належними та допустимими доказами.
Суд зауважує, що виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладених між сторонами договорів і не можуть обмежувати права і обов`язки сторін з приводу виконання зобов`язань за ними. У той же час, виявлення вказаних порушень може бути підставою для притягнення до відповідальності посадових осіб у встановленому чинним законодавством порядку.
За умови існування між сторонами договірних правовідносин, виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 13.02.2018 у справі №910/12793/17, від 21.05.2018 у справі №922/2310/17, від 16.10.2018 у справі №910/23357/17, від 18.10.2018 у справі №917/1064/17, від 26.03.2019 у справі №910/26948/15, від 18.02.2020 у справі №910/17984/16.
Сам по собі Акт ревізії, складений за наслідками проведення перевірки діяльності позивача, не визначений законодавством, як безумовний доказ господарського чи цивільно-правового правопорушення. Цей документ є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.
За умови існування між сторонами договірних правовідносин, виявлені контролюючим органом порушення, не впливають на умови укладеного між сторонами договору і не можуть їх змінювати.
Суд звертає увагу, що наявність акту перевірки Держаудитслужби не визнається тією підставою, що звільняє сторону від доказування обставин, на які сторона посилається, а тому, з метою доведення викладених у акті перевірки обставин сторона повинна надати відповідні докази на їх підтвердження.
У постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 16.10.2018 у справі № 910/23357/17, від 18.02.2020 у справі № 910/7984/16, від 07.12.2021 у справі №922/3816/19 викладено висновок про те, що акт ревізії Державної фінансової інспекції України не є беззаперечною підставою для задоволення позовних вимог про стягнення збитків, оскільки виявлені таким органом порушення не можуть впливати на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати. Акт ревізії не може змінювати, припиняти договірні правовідносини сторін, зобов`язання, визначені укладеними договорами та які підтверджені відповідним актами передачі-приймання наданих послуг. Акт ревізії Державної фінансової інспекції України є документом, складеним з приводу наявності або відсутності відповідних порушень, та містить лише думку органу, який його склав. Викладені в ній висновки не мають заздалегідь обумовленої сили, тобто акт ревізії не є підставою для стягнення з відповідача коштів, одержаних відповідно до умов договору. Акт ревізії не є рішенням суб`єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися. Акт ревізії є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.
Акт ревізії Управління Держаудитслужби (яке є уповноваженим органом державного фінансового контролю), якщо він (акт) складений і оформлений із дотриманням законодавчо встановлених вимог, може бути належним доказом у розумінні статті 76 Господарського процесуального кодексу України.
При цьому, такий акт ревізії має оцінюватися судом на загальних підставах, визначених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, разом з іншими доказами у справі. Акт ревізії є носієм доказової інформації, але не має заздалегідь встановленої сили і не звільняє сторону від обов`язку доведення обставин, на які вона посилається (частина перша статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
Так, обставини, вказані в такому Акті перевірки, в господарському судочинстві повинні підтверджуватися належними доказами у відповідності до статей 73,74,76-79 Господарського процесуального кодексу України.
Наявний у справі Акт від 14.07.2023р. №20-11/24 Південного офісу Держаудитслужби Державної аудиторської служби України є єдиним доказом, на який посилається позивач, в підтвердження заявлених вимог. Водночас, в матеріалах справи відсутнні інші докази на підтвердження доводів та підстав, що були визначені позивачем у заявлених ним позовних вимогах, розгляд яких є предметом даного спору.
Поряд з цим суд зазначає, що матеріали справи містять Висновок експерта №244/23 від 12.06.2026р. судової будівельно-технічної експерти судового експерта Сікорської О.А., проведений в межах розгляду справи №916/2652/21 за позовом Приватного підприємства Укрспецстрой до Овідіопольської селищної ради Одеського району Одеської області про стягнення 1 728 802,91 грн заборгованості за договором № 38/08/20-У про закупівлю робіт за рахунок бюджетних коштів від 25.08.2020р.
Зазначеним висновком з`ясовано, що обсяги робіт з реконструкції, виконані Приватним підприємством Укрспецстрой в межах Договору №38/08/20-У від 25.08.2020р. відповідають обсягам, визначеним проектною документацією з будівництва та обсягам та вартості, визначеним звітною документацією з будівництва об`єкта будівництва. (а.с. 171, т.2).
На спростування доводів позивача, що були викладені ним у запереченнях, поданих до суду 11.11.2026р., суд зазначає, що та обставина, що судову будівельно-технічну експертизу проведено не за ухвалою суду у справі, що розглядається, не є підставою вважати її недопустимим доказом, оскільки особа, яка проводила цю експертизу є атестованими судовими експертами, обізнана про кримінальну відповідальність, висновок містить інформацію щодо предмета доказування, а отже, є допустимим письмовим доказом у справі, який підлягає оцінці у сукупності із іншими доказами у справі.
Згідно з ч. ч. 1, 2, 3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Основні положення про докази та доказування, наведені у главі 5 Господарського процесуального кодексу України, передбачають, що докази мають бути досліджені та оцінені судом з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та вірогідності.
Належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом. Подібні правові позиції викладено у постановах Верховного Суду від 16.06.2022 у справі №910/366/21, від 19.06.2019 у справі №910/4055/18, від 16.04.2019 у справі №925/2301/14.
Тобто з усіх наявних у справі доказів суд повинен відібрати для подальшого дослідження та обґрунтування мотивів рішення лише ті з них, які мають зв`язок із фактами, що підлягають установленню при вирішенні спору. Отже, належність доказів нерозривно пов`язана з предметом доказування у справі, який, в свою чергу, визначається предметом позову. Належність, як змістовна характеристика та допустимість, як характеристика форми, є властивостями доказів, оскільки вони притаманні кожному доказу окремо і без їх одночасної наявності жодний доказ не може бути прийнятий судом.
Згідно зі статтею 77 Господарського процесуального кодексу України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (стаття 78 Господарського процесуального кодексу України).
Тлумачення змісту статті 79 Господарського процесуального кодексу України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Верховний Суд під час касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Подібні правові позиції викладено у постановах Верховного Суду від 16.06.2022 у справі №910/366/21, від 15.07.2021 у справі №916/2586/20, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18.
Враховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Овідіопольської селищної ради Одеського району Одеської області до Приватного підприємства "Укрспецстрой" про стягнення збитків у розмірі 1584250,97 грн. задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати у розмірі 19011,01 грн. покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
1.У задоволенні позовних вимог Овідіопольської селищної ради Одеського району Одеської області до Приватного підприємства "Укрспецстрой" про стягнення 1584250,97грн. відмовити.
2.Витрати по сплаті судового збору у розмірі 19011,01 грн. покладаються на позивача.
Повне рішення складено 18 листопада 2026 р.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.
Суддя Т.Г. Д`яченко
Судове рішення № 141581641, Господарський суд Одеської області було прийнято 11.11.2026. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити важливі дані.
Це рішення відноситься до справи № 916/502/26. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: