Єдиний державний реєстр судових рішень
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.11.2026 Справа № 914/2677/26
Господарський суд Львівської області у складі судді Долінської О.З.,
розглянувши матеріали заяви представника Приватного підприємства Сімат
у справі № 914/2677/26
за позовом: Приватного підприємства Сімат, м. Львів
до відповідача: Львівського комунального автотранспортного підприємства № 1, м. Львів
про: відшкодування шкоди в розмірі 78 577,53 грн.
Без повідомлення учасників справи.
ВСТАНОВИВ:
На адресу Господарського суду Львівської області в систему "Електронний суд" надійшла позовна заява Приватного підприємства Сімат до відповідача: Львівського комунального автотранспортного підприємства № 1 про відшкодування збитків в розмірі 78 577,53 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.08.2026, справу № 914/2677/26 розподілено для розгляду судді Долінській О.З.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 31.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 28.10.2026 у справі № 914/2677/26 вирішено позовні вимоги задовольнити повністю та стягнути з відповідача: Львівського комунального автотранспортного підприємства № 1 на користь позивача: Приватного підприємства Сімат 78 577,53 грн. - відшкодування шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та 2 662,40 грн. понесених витрат на сплату судового збору.
03.11.2026 на адресу суду в систему Електронний суд від представника Приватного підприємства Сімат Дячук Володимира Володимировича надійшла заява з додатками за вх. № 5101/26 про ухвалення додаткового рішення у справі № 914/2677/26.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 03.11.2026, заяву представника Приватного підприємства Сімат за вх. № 5101/26 03.11.2026 про ухвалення додаткового рішення у справі № 914/2677/26 розподілено для розгляду судді Долінській О.З.
Згідно поданої заяви, позивач просить суд стягнути з відповідача 16 400,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу та 10 000,00 грн. витрат за проведення експертизи.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 05.11.2026 вирішено прийняти до розгляду заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення за вх. № 5101/26 від 03.11.2026; здійснювати розгляд заяви без виклику (повідомлення) учасників справи. Запропоновано відповідачу надати до суду в строк до 13.11.2026 письмові пояснення/заперечення щодо поданої позивачем заяви, з доказами їх направлення позивачу.
06.11.2026 представником відповідача подано на адресу суду в систему "Електронний суд" клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги за вх. № 31656/26, відповідно до якого відповідач просить суд зменшити розмір витрат ПП «СІМАТ» на професійну правничу допомогу адвоката, заявлених до стягнення з Львівського комунального автотранспортного підприємства № 1, з 16 400,00 грн до 4 000,00 грн, а також відмовити у задоволенні вимоги ПП «СІМАТ» про стягнення з Львівського комунального автотранспортного підприємства № 1 витрат на проведення експертизи в розмірі 10 000,00 грн. з підстав, викладених у даному клопотанні.
16.11.2026 за вх. № 32614/26 від представника позивача надійшло на адресу суду в систему Електронний суд клопотання, відповідно до якого позивач просить суд залишити без розгляду заяву представника позивача ПП «СІМАТ» в частині стягнення з відповідача Львівського комунального автотранспортного підприємства № 1 судових витрат на проведення експертизи у розмірі 10 000,00 грн.
Приписами частини 1 статті 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до частини 3 статті 14 ГПК України, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 226 ГПК України, суд залишає позов без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.
Враховуючи, що заяву про залишення без розгляду вимоги про стягнення витрат на проведення експертизи подано позивачем до вирішення судом заяви про ухвалення додаткового рішення, з урахуванням принципу диспозитивності господарського судочинства та застосовуючи за аналогією приписи пункту 5 частини 1 статті 226 ГПК України, суд дійшов висновку про залишення без розгляду заяви представника Приватного підприємства Сімат за вх. № 5101/26 від 03.11.2026 в частині стягнення з відповідача 10 000,00 грн. витрат на проведення експертизи. З огляду на наведене, доводи відповідача стосовно витрат на проведення експертизи судом по суті не оцінюються.
Відтак, суд вважає за необхідне здійснювати розгляд заяви представника Приватного підприємства Сімат про ухвалення додаткового рішення за вх. № 5101/26 від 03.11.2026 про стягнення з відповідача 16 400,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно із частинами 3, 4 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати без повідомлення учасників справи.
Оскільки у цій справі вирішується питання про стягнення судових витрат, то суд здійснює розгляд заяви позивача без повідомлення учасників справи.
Відповідно до пункту 3 частини 1, частини 2 статті 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Частиною 1 та пунктом 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 1 статті 16 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Відповідно до ст. 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.
Як вбачається з матеріалів справи, у позовній заяві позивач повідомив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач очікує понести у зв`язку із розглядом справи, а саме, на професійну правничу допомогу адвоката, становить 15 000,00 грн. Докази на підтвердження понесених Позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката, крім тих які додаються до матеріалів позовної заяви, у відповідності до ч.8 ст. 129 ГПК України буде подано в подальшому.
В судовому засіданні 28.10.2026 представник позивача зазначив, що заяву про стягнення з відповідача витрат на професійну-правничу допомогу та витрат на проведення експертного дослідження буде подано у строки, встановлені ч. 8 ст. 129 ГПК України.
Відповідно до частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Рішення Господарського суду Львівської області у справі № 914/2677/26 ухвалено 28.10.2026. Заяву про ухвалення додаткового рішення з доказами на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу сформовано представником позивача в системі Електронний суд 02.11.2026, тобто в межах п`ятиденного строку, встановленого частиною 8 статті 129 ГПК України. Згідно з частиною 6 статті 116 ГПК України строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку. Відтак, позивачем дотримано порядок та строк подання доказів на підтвердження розміру понесених судових витрат.
Приписами частин 1, 2 статті 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов`язані з оплатою професійної правничої допомоги адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку її до розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Відповідно до частини 3 статті 126 ГПК України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частиною 4 статті 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом справи.
Частинами 5, 6 статті 126 ГПК України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частин 1-3 статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення, тощо, визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Розглянувши заяву представника Приватного підприємства Сімат про ухвалення додаткового рішення за вх. № 5101/26 від 03.11.2026 та дослідивши подані на їх обґрунтування докази, суд зазначає наступне.
Представником позивача, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 16 400,00 грн., долучено до матеріалів справи наступні документи:
- копію договору про надання правової допомоги № 21/ЮО/2020 від 16.10.2020 (зі змінами та доповненнями станом на 15.10.2025), долученого до позовної заяви;
- копію ордера на надання правничої (правової) допомоги серії ВС № 1145563 від 19.05.2026;
- копію акта про виконані роботи № 12 від 30.10.2026;
- копію опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, від 30.10.2026;
- копію платіжної інструкції № 1531 від 30.10.2026.
Як вбачається з матеріалів справи, 16.10.2020 між адвокатом Дячуком Володимиром Володимировичем (адвокат) та Приватним підприємством Сімат (клієнт) укладено договір про надання правової допомоги № 21/ЮО/2020 (надалі Договір), відповідно до пункту 2.1 якого, адвокат зобов`язується надавати клієнту послуги «Представництво» та «Інші види правової допомоги» на умовах і в порядку, що визначені Договором, у всіх правовідносинах, що виникли або виникнуть у клієнта у зв`язку зі здійсненням ним господарської діяльності та іншої діяльності, а клієнт зобов`язується оплатити адвокату гонорар та фактичні витрати, необхідні для виконання Договору.
Згідно з пунктом 12.2 Договору (зі змінами та доповненнями станом на 15.10.2025), сума гонорару визначається в залежності від обсягу і часу роботи, що потрібний для належного виконання доручення, ступеня складності правових питань, що стосуються доручення, важливості доручення з точки зору інтересів клієнта та інших обставин. Підпунктами «а», «б» пункту 12.2 Договору встановлено, що вартість послуг, наданих адвокатом, складає 1 000,00 грн. за одну годину роботи, а вартість представництва інтересів клієнта в суді за одне судове засідання складає 1 200,00 грн.
Пунктом 12.3 Договору передбачено, що гонорар виплачується клієнтом безготівковими платежами на підставі акта про виконані роботи адвоката, що затверджений клієнтом.
Повноваження адвоката Дячука В.В. на представництво інтересів позивача у Господарському суді Львівської області підтверджено ордером серії ВС № 1145563 від 19.05.2026, виданим на підставі Договору.
Відповідно до акта про виконані роботи № 12 від 30.10.2026 за період з березня 2026 року по жовтень 2026 року, підписаного адвокатом Дячуком В.В. та директором ПП «СІМАТ» Копиною А.А., адвокатом у господарській справі № 914/2677/26 надано такі послуги:
- вивчення та аналіз справи, 2 год., вартістю 2 000,00 грн.;
- збір матеріалів (подання адвокатського запиту до Личаківського районного суду м. Львова, підготовка претензії), 4 год., вартістю 4 000,00 грн.;
- підготовка позовної заяви до господарського суду про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, 5 год., вартістю 5 000,00 грн.;
- підготовка додаткових пояснень у господарській справі № 914/2677/26, 3 год., вартістю 3 000,00 грн.;
- участь у судових засіданнях 06.10.2026 та 28.10.2026 вартістю 2 400,00 грн. (2 судових засідання х 1 200,00 грн.).
Загальна вартість наданих адвокатом послуг згідно з актом становить 16 400,00 грн. Аналогічний перелік робіт (наданих послуг) наведено в описі робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, від 30.10.2026.
Оплату послуг адвоката в розмірі 16 400,00 грн. здійснено позивачем, згідно з платіжною інструкцією № 1531 від 30.10.2026 з призначенням платежу: «Оплата за надання правової допомоги, згідно Дог. № 21/ЮО/20 від 16.10.2020 р., без ПДВ».
Вирішуючи питання про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з того, що представник позивача здійснював підготовку позовної заяви, брав участь в судових засіданнях у даній справі, подавав на адресу суду письмові заяви та клопотання. Відтак, вказане підтверджує наявність фактичного надання адвокатських послуг представником позивача у даній справі.
Стосовно витрат на професійну-правничу допомогу на загальну суму 16 400,00 грн., суд зазначає наступне.
Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в своїй постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 дотримується позиції, що загальне правило розподілу судових витрат, визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Водночас у частині п`ятій наведеної норми встановлено критерії, за якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від зазначеного загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Отже, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, визначеними частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку, суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні здійснених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду Верховного Суду від 18.03.2021 у справі №910/15621/19.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним, суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постанова Касаційного господарського суду Верховного Суду від 01.06.2018 у справі N 904/8478/16).
Як зазначено в постановах Касаційного господарського суду Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 910/23210/17, від 13.02.2019 у справі № 911/739/15, від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, для включення всієї суми гонорару до відшкодування за рахунок позивача, має бути встановлено, що його позов не підлягає задоволенню, а за наявності заперечень позивача щодо співмірності заявленої суми компенсації, також має бути обґрунтовано, що такі витрати відповідача були необхідними, а їх розмір є розумним і виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені до відшкодування, з урахуванням того, чи були такі витрати здійснені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
З урахуванням наведених вище норм процесуального законодавства України та правових позицій Верховного Суду, вирішуючи питання, щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу, суд, керуючись положеннями ч.ч. 5-7 та 9 ст. 129 ГПК України, вважає за можливе з власної ініціативи обмежити розмір витрат на професійну правничу допомогу, які розподіляються позивачу.
При цьому, суд бере до уваги правові висновки Великої Палати Верховного Суду, котрі вона неодноразово викладала в постановах від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 (пункт 5.44), від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 (пункти 135, 147), згідно яких не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару, сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.
У постановах від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18 і від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 11.02.2021 у справі № 920/39/20, Верховний Суд також зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
На переконання суду, заявлений до стягнення розмір витрат на надання правової допомоги (16 400,00 грн.), не відповідає критерію розумності, зважаючи на обставини цієї справи. Так, позовна заява у справі № 914/2677/26 стосується стягнення з відповідача 78 577,53 грн. - відшкодування шкоди заподіяної внаслідок дорожньо транспортної пригоди, тобто належить до категорії нескладних, та загальнопоширених в українському судочинстві, а судова практика щодо вирішення відповідних спорів є сформованою та широко застосовною судами. Правове регулювання спірних правовідносин фактично зводиться до окремих норм ЦК України та не вимагає застосування будь-якого іншого спеціального законодавства.
Обсяг наданих адвокатом позивача послуг є звичайним для даної категорії справ (подання позову, подання клопотань та заяв незначної складності).
Господарський суд враховує, що заявлена позивачем загальна сума витрат на професійну правничу допомогу виходить за розумні межі визначення розміру гонорару з урахуванням таких критеріїв як: справедливість, добросовісність, розумність; принципів співмірності та розумності судових витрат, складності справи № 914/2677/26, витраченого адвокатом позивача часу на надання послуг у даній справі.
На думку суду, надані представником позивача докази про надання правової (професійної правничої) допомоги, не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у зазначеному розмірі (16 400,00 грн.) з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Суд враховує позицію Верховного Суду, викладену у постанові по справі № 905/1795/18 від 07.11.2019 року, згідно якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Стосовно доводів відповідача, викладених у клопотанні про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, суд зазначає наступне.
Суд погоджується з доводами відповідача про те, що вивчення та аналіз справи є складовою підготовки позовної заяви, оскільки складання позову об`єктивно передбачає попереднє ознайомлення адвоката з обставинами спору та наявними доказами, визначення правової кваліфікації спірних правовідносин та формування правової позиції. Відтак, виокремлення в акті про виконані роботи № 12 від 30.10.2026 таких послуг як самостійних, без зазначення їх окремого змісту та результату, не свідчить про необхідність їх окремої компенсації за рахунок відповідача.
Стосовно послуг з підготовки додаткових пояснень та участі адвоката у судових засіданнях 06.10.2026 та 28.10.2026, суд зазначає, що такі послуги фактично надано адвокатом позивача та вони безпосередньо пов`язані з розглядом цієї справи. Водночас суд враховує доводи відповідача стосовно нетривалості судових засідань, які, як зазначає відповідач з посиланням на протоколи судових засідань, тривали 4 хвилини 07 секунд та 22 хвилини 01 секунду відповідно, а також відсутність у заяві представника позивача обґрунтування необхідності витрачання трьох годин роботи адвоката на підготовку додаткових пояснень.
Водночас суд не погоджується з доводами відповідача про те, що обґрунтованим і співмірним є розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 4 000,00 грн., оскільки такий розмір не відповідає обсягу фактично наданих адвокатом позивача та підтверджених матеріалами справи послуг (підготовка позовної заяви, підготовка додаткових пояснень, участь у двох судових засіданнях), за наслідками надання яких позовні вимоги задоволено повністю. Зменшення витрат до розміру, запропонованого відповідачем, порушить баланс інтересів сторін та не забезпечить належної компенсації витрат стороні, на користь якої ухвалено рішення.
Відтак, з врахуванням вищенаведеного, взявши до уваги характер спірних правовідносин у даній справі, зокрема, значення справи для сторін, категорію складності справи, обсяг доказів, предмет та ціну позову, через призму критеріїв, встановлених частиною четвертою статті 126 та частиною п`ятою статті 129 ГПК України та враховуючи обсяг виконаних адвокатом робіт, суд дійшов висновку в порядку ч.5 ст. 129 ГПК України, обмежити розмір витрат представника позивача на професійну правничу допомогу до 8 000,00 грн., що підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача, та що на переконання суду, є достатнім у даній справі.
Обмежуючи розмір витрат на професійну правничу допомогу за заявою представника позивача, які підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача до 8 000,00 грн., суд не втручається у правовідносини адвоката та його клієнта, а лиш використовує таке право, надане суду частиною 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України.
Верховний Суд у постанові від 30.01.2023 у справі №910/7032/17 акцентує, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача. Водночас, стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника, не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV (3477-15) Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015р., пунктах 34-36 рішення у справі Гімайдуліна і інших проти України від 10.12.2009р., пункті 80 рішення у справі Двойних проти України від 12.10.2006р., пункті 88 рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004р., пункті 268 рішення у справі East/WestAllianceLimited проти України від 02.06.2014р., заява N 19336/04, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Оцінивши наявні матеріали справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем до стягнення з відповідача витрати на професійну правничу допомогу підлягають до задоволення частково в розмірі 8 000,00 грн. У задоволенні стягнення решти суми витрат представника позивача на професійну-правничу допомогу, суд відмовляє.
Керуючись ст. ст. 14, 16, 74, 76-80, 116, 123, 124, 126, 129, п. 5 ч. 1 статті 226, ст.ст. 244, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -
УХВАЛИВ:
1. Заяву представника Приватного підприємства Сімат про ухвалення додаткового рішення за вх. № 5101/26 від 03.11.2026 в частині про стягнення з відповідача витрат на професійну-правничу допомогу задоволити частково в сумі 8 000,00 грн.
2. Стягнути з відповідача: Львівського комунального автотранспортного підприємства № 1 (79066, м. Львів, вул. Грунтова, будинок 1Б; код ЄДРПОУ 23884071) на користь позивача: Приватного підприємства Сімат (79019, м. Львів, вул.Хімічна, будинок 4, кімната 47; код ЄДРПОУ 35444426) 8 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
3. У задоволенні решти вимог заяви відмовити.
4. Заяву представника Приватного підприємства Сімат про ухвалення додаткового рішення за вх. № 5101/26 від 03.11.2026 в частині стягнення з відповідача 10 000,00 грн. витрат на проведення експертизи залишити без розгляду.
5. Наказ видати згідно ст. 327 ГПК України, після набрання додатковим рішенням суду законної сили.
Додаткове рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і в строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://court.gov.ua/fair/sud5015, а також у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою - http://reyestr.court.gov.ua.
Додаткове рішення складено і підписано 18.11.2026.
Суддя Долінська О.З.
Судове рішення № 141581447, Господарський суд Львівської області було прийнято 18.11.2026. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити необхідні дані.
Це рішення відноситься до справи № 914/2677/26. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: