Єдиний державний реєстр судових рішень
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.11.2026 Справа № 914/1832/26
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛКО Україна», м. Київ,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕО-С», м.Львів,
про стягнення 3195762,59 грн. заборгованості.
Суддя Б. Яворський,
при секретарі О.Муравець.
Представники cторін:
від позивача: В. Пасічник,
від відповідача: не з`явився.
Відводів складу суду сторонами не заявлялося.
Відповідно до ст.222 ГПК України судове засідання проводилося в режимі відеоконференції за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку vkz.court.gov.ua.
Суть спору. На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛКО Україна» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕО-С» про стягнення 3195762,59 грн. заборгованості за договором поставки №241219-1 від 24.12.2019, з яких: 2480442,86 грн основний борг та 715319,73 грн пеня.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 15.06.2026 позовну заяву передано на розгляд судді Б. Яворському.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 22.06.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження; суд встановив строк для реалізації сторонами своїх процесуальних прав. Ухвала про відкриття провадження у справі та подальші ухвали були надіслані сторонам засобами електронного зв`язку, докази про що знаходяться в матеріалах справи.
У підготовчому засіданні 17.08.2026 суд постановив закрити підготовче провадження та призначити справу № 914/1832/26 до судового розгляду по суті на 29.09.2026. Причини відкладення розгляду справи викладено у відповідних ухвалах суду та протоколах судових засідань.
26.10.2026 позивач подав податкові пояснення у справі.
Представник позивача у судове засідання з`явився, позовні вимоги підтримав та просив їх задоволити.
Відповідач участь повноважного представника у судові засідання не забезпечив, із заявами та клопотаннями, на адресу суду не звертався.
Аргументи позивача.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушив договірні зобов`язання у частині повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 2480442,86 грн. За неналежне виконання договірних зобов`язань позивачем нараховано 715319,73 грн пені, яку просить стягнути з відповідача.
Аргументи відповідача.
Відповідач правом на подання відзиву не скористався, доказів спростування наведених позивачем обставин до матеріалів справи не надав.
Згідно пункту 1 ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Частиною 1 ст.202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Таким чином, оскільки відповідача було повідомлено про дату, час і місце судових засідань на засадах відкритості та гласності судового процесу, сторонам створено всі необхідні умови для можливості захисту їх прав та охоронюваних законом інтересів, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами відповідно до приписів ч.9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України, адже відсутні підстави для відкладення розгляду справи.
У судовому засіданні 09.11.2026 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.
24 грудня 2019 року Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕЛКО Україна» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛЕО-С» (покупець) укладено договір поставки №241219-1, відповідно до якого постачальник зобов`язується поставляти (передавати у власність) на умовах, вказаних в цьому договорі, покупцеві товар, а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього грошову суму, визначену у прайс-листках (прейскурантах) та/або у виставлених рахунках-фактурах та/або у специфікаціях та/або у видаткових накладних, які є невід`ємною частиною цього договору.
Предметом поставки є комп`ютерна техніка, оргтехніка, комплектуючі та витратні матеріали до неї, а також інші супутні та технічні товари з найменуванням, кількістю та цінами, зазначеними у прайс-листках (прейскурантах), та/або специфікаціях, та/або видаткових накладних постачальника (п.1.2 договору).
За умовами п.2.4 договору право власності на поставлені товари переходить до покупця від постачальника згідно з умовами поставки, вказаним в цьому договорі, а саме після передачі товару покупцю чи перевізнику, що підтверджується відповідною накладною.
Відповідно до п.8.1 договору покупець повинен оплатити поставлений товар та/або партію товару у наступний строк: покупець повинен оплатити поставлений товар, який відноситься до товарної групи «ОРРО», не пізніше 45 календарних днів з дати прийому такого товару покупцем та переходу до нього права власності на такий товар; іншого поставленого товару не пізніше 30 календарних дні з дати поставки товару та/або партії товару постачальником.
Оплата здійснюється у розмірі 100% вартості (ціни) поставленого товару та/або партії товару шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок постачальника, вказаний у реквізитах постачальника в цьому договорі. Оплата здійснюється покупцем на підставі цього договору та рахунку-фактури, виставленого постачальником на вартість (ціну) поставленого товару та або партії товару (п.8.2 договору).
Згідно п. 8.4 договору сторони у специфікації можуть встановлювати інший ніж визначений розділом 8 цього договору порядок та строки розрахунків за поставку окремих партій товару.
Сторони у п.9.2 договору погодили, що у випадку прострочення строків оплати товару, які вказані в п.8.1 договору, а у разі встановлення строків оплати товару у специфікації(ях), які вказані в специфікації(ях), покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від простроченої суми за кожен день прострочення платежу. Сплата пені не звільняє покупця від сплат основної суми заборгованості.
Строк дії договору та його припинення погоджено сторонами у розділі 11 договору.
Позивач зазначає, що на виконання умов укладеного договору у період 26.06.2024-09.09.2025 року здійснив поставку товару, що підтверджується долученими до матеріалів справи видатковими накладними видаткова накладна № 20367273 від 20.11.2024 на суму 210 558,60 грн, № 19989550 від 26.06.2024 на суму 308 925,66 грн., №20382116 від 04.12.2024 на суму 115 678,50 грн, №20388897 від 06.12.2024 на суму 101 988,00 грн, №20425807 від 18.12.2024 на суму 234 503,82 грн, №20444398 від 26.12.2024 на суму 257 959,08 грн, №20446892 від 27.12.2024 на суму 103 983,00 грн, №20462307 від 06.01.2025 на суму 262 537,80 грн., №20472956 від 09.01.2025 на суму 148 730,94 грн., №20504518 від 22.01.2025 на суму 92 542,80 грн., №20523458 від 30.01.2025 на суму 65 950,86 грн., 20537698 від 05.02.2025 на суму 9 188,36 грн., №20558831 від 13.02.2025 року на суму 77 819,64 грн., № 20569124 від 18.02.2025 на суму 57 498,48 грн, № 20596505 від 28.02.2025 на суму 53 015,52 грн., № 20629660 від 13.03.2025 на суму 61 314,72 грн., № 20632323 від 14.03.2025 на суму 31 601,82 грн., № 20665195 від 27.03.2025 на суму 60 713,16 грн., № 20667797 від 28.03.2025 на суму 54 167,40 гри., № 20675265 від 01.04.2025 на суму 77 064,54 грн., № 20689763 від 07.04.2025 на суму 121 857,36 грн., № 20733717 від 24.04.2025 на суму 3 255,12 грн., №20790417 від 16.05.2025 на суму 88 906,80 грн, № 20818740 від 28.05.2025 на суму 32 769,96 грн., № 20877330 від 19.06.2025 на суму 49 119,18 грн., № 21004814 від 05.08.2025 на суму 56614,68 грн, № 21027819 від 13.08.2025 на суму 40 041,60 грн., № 21039863 від 18.08.2025 на суму 130 864,26 грн. та № 21102324 від 09.09.2025 на суму 22 096,80 грн. На підставі наведених накладених позивачем було виставлено відповідні рахунки на оплату.
Видаткові накладні, окрім №19989550 від 26.06.2024, підписані відповідачем без зауважень, відтак відповідач погодив строк оплати за такими (відтермінування платежу на 21 або 28 календарних днів), проте товар оплатив частково, на суму 480825,60 грн, залишок заборгованості складає 2480442,86 грн.
Позивач звертався до відповідача із претензіями про оплату вартості поставленого товару у сумі 2480442,86 грн. та пені, однак такі залишені без відповіді та задоволення. Стверджує, що відповідач порушив свої зобов?язання за договором, остаточні розрахунки за товар не провів. За неналежне виконання договірних зобов`язань позивачем нараховано 715319,73 грн пені, яку просить стягнути з відповідача.
ОЦІНКА СУДУ.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 73 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування.
Згідно з ст.74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Судом кожній стороні була надана розумна можливість, представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, надати пояснення, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.
Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а згідно ч.1 ст.16 ЦК України кожен має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини (ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Згідно ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст.626 ЦК України).
Договір, відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України, є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.
Між сторонами виникли взаємні права та обов`язки на підставі укладеного договору поставки № 241219-1 від 24.12.2019. Доказів розірвання договору або визнання його недійсним матеріали справи не містять.
Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Позивачем у повному обсязі виконано прийняті на себе зобов`язання.
Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього грошову суму.
Згідно ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України). Стаття 526 ЦК України визначає, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст.530 ЦК України).
Позивач зазначає, що відповідачу був відвантажений товар, що підтверджується долученими до матеріалів справи видатковими накладними, проте оплачений відповідачем лише частково. Вказане свідчить про неналежне виконання договірних зобов`язань зі сторони відповідача. Відтак, вимога про стягнення з відповідача 2480442,86 грн заборгованості за договором підлягає задоволенню.
Щодо вимог позивача про стягнення 715319,73 пені, суд враховує таке.
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
За умовами п.8.4 укладеного договору сторони погодили, що сторони у специфікації можуть встановлювати інший ніж визначений розділом 8 цього договору порядок та строки розрахунків за поставку окремих партій товару.
Відповідно до частин 1-3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (ч.1 ст. 550 Цивільного кодексу України).
Доказів наявності обставин зазначених у ст.617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, відповідачем не подано.
У разі прострочення строків оплати, зазначених у п.9.2 цього договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від простроченої суми за кожен день прострочення платежу. Сплата пені не звільняє покупця від сплат основної суми заборгованості.
Приписами ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, який був чинним до 28.08.2025 унормовано, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.
Наведеною нормою передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Суд звертає увагу, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною 6 статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції. У разі використання в договорі лише формулювання про нарахування пені «за кожен день прострочення» за відсутності застережень про період чи строк, за який нараховується пеня, таке нарахування припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України. Такий висновок зробила Велика Палата Верховного Суду від 16.10.2024 у справі № 911/952/22.
Договір не містить умов нарахування пені більше 6 місяців. Отже кінцевий строк нарахування пені на заборгованість, визначений у чинній на момент укладення та виконання договору ст. 232 ГК України, обмежується 6 місяцями з дати, коли зобов`язання повинно було бути виконано.
Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якої пов`язано його початок (ст.253 ЦК України). Відповідно днем прострочення оплати товару є день, що є наступним після останнього дня для здійснення оплати вартості товари (з урахуванням погодженим сторонами відстрочення платежу на 21 або на 28 днів).
За результатом перевірки розрахунку пені, з урахуванням початку прострочення за кожною видатковою накладною та положеннями ГК України (чинного на момент виконання договору), суд встановив, що правомірним є нарахування пені в розмірі 405725,81 грн. У задоволенні решти вимог щодо пені необхідно відмовити.
З урахуванням викладеного суд відзначає правомірність позовних вимог в частині стягнення основного боргу у розмірі 2480442,86 грн. та пені у розмірі 405725,81 грн.
Оскільки відповідач доводів позивача не спростував, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, які досліджені в ході судового розгляду, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
СУДОВІ ВИТРАТИ.
Сплата позивачем судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжною інструкцією № 2000700247 від 28.05.2026 на суму 47936,44 грн. Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд задовольняє позовні вимоги частково, то судовий збір у розмірі 43292,53 грн покладається на відповідача.
Керуючись статтями 2, 3, 12, 13, 42, 46, 73-80, 123, 126, 129, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕО-С» (79048, м. Львів, вул. Угорська, 14; ідентифікаційний код 38208806) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛКО Україна» (03195, м. Київ, пров. Охтирський, 7, корп.2, літ. Б, офіс №2Н-301(Б); ідентифікаційний код 39160089) 2480442,86 грн заборгованості, 405725,81 грн пені та 43292,53 грн. судового збору.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено 18.11.2026.
Суддя Яворський Б.І.
Судове рішення № 141581344, Господарський суд Львівської області було прийнято 09.11.2026. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити необхідні дані.
Це рішення відноситься до справи № 914/1832/26. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: