Єдиний державний реєстр судових рішень
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.11.2026 Справа № 914/2370/26
Господарський суд Львівської області у складі судді Долінської О.З., за участю секретаря судового засідання Знетиняк Д.В.,
розглянувши матеріали справи за позовом: Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго", м. Київ
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Турсунбуд", м. Львів
про: стягнення заборгованості в розмірі 626 612,53 грн.
Представники сторін:
від позивача: Драчова М.С. адвокат, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КВ № 000480 від 11.03.2019 - в режимі відеоконференції
від відповідача: не з`явився
ВСТАНОВИВ:
На адресу Господарського суду Львівської області в систему "Електронний суд" надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Турсунбуд" про стягнення заборгованості в розмірі 626 612,53 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.07.2026, справу № 914/2370/26 розподілено для розгляду судді Долінській О.З.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 03.08.2026, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Судом постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 01.09.2026.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 01.09.2026, продовжено строк підготовчого провадження у справі № 914/2370/26 на 30 днів, з ініціативи суду. Підготовче судове засідання відкладено на 07.10.2026.
05.10.2026 представником позивача подано на адресу суду в систему Електронний суд заяву (за вх. № 27965/26) про участь в судовому засіданні 07.10.2026 та усіх наступних засідань у даній справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 06.10.2026, постановлено заяву представника позивача про участь в судовому засіданні 07.10.2026 та усіх наступних засідань у даній справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за вх. № 27965/26 від 05.10.2026 задоволити та забезпечити участь представника позивача в судовому засіданні, призначеному на 07.10.2026 та усіх наступних засідань у даній справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів відповідно до Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого Рішенням Вищої ради правосуддя 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 07.10.2026, підготовче судове засідання призначено на 27.10.2026.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 27.10.2026, закрито підготовче провадження та призначено справу № 914/2370/26 до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 10.11.2026.
10.11.2026 представник позивача в судове засідання з розгляду справи по суті, яке проводилось в режимі відеоконференції з`явився, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та поясненнях, наданих в судовому засіданні.
10.11.2026 представник відповідача в судове засідання з розгляду справи по суті не з`явився, вимог ухвали суду від 03.08.2026 не виконав, письмового відзиву на адресу суду не подав, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).
Частиною 1 ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Відповідно до частин третьої та сьомої ст.120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Ухвали суду у даній справі скеровувались відповідачу за адресою: 79026, м. Львів, вул. Лукаша М., 5, тобто за його місцезнаходженням, зазначеному у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який отриманий на запит суду та міститься в матеріалах справи.
Поштові конверти, які направлялися на адресу відповідача, повернуті на адресу суду з відміткою За закінченням встановленого терміну зберігання.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 15.05.2018 у справі № 904/6063/17, отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення юридичної особи і на неї, як на суб`єкта господарської діяльності покладається обов`язок належної організації отримання поштової кореспонденції пов`язаної із здійснюваною господарською діяльністю. Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (аналогічна позиція викладена в постановах КГС ВС від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).
Як звернув увагу Верховний суд у складі колегії Касаційного господарського суду в постанові від 19.02.2020 у справі №910/16409/15, "свідоме неотримання судової кореспонденції, яка направлялася за офіційною юридичною адресою, є порушенням норм процесуального права та може бути розцінено судом як дії, спрямовані на затягування розгляду справи та свідчити про зловживання процесуальними правами учасника справи, які направлені на перешкоджання здійснення своєчасного розгляду справи. З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що, сторона була обізнана про розгляд справи в суді, повідомлялася про дату, час та місце судових засідань за вказаною адресою, однак не скористався правом участі у судових засіданнях, тому відсутні підстави вважати, що судом під час розгляду справи було порушено норми процесуального права щодо повідомлення останнього про час та місце судового розгляду".
Заяв про зміну відповідачем місцезнаходження на адресу суду в процесі розгляду даної справи, не поступало.
Процесуальні документи щодо розгляду спору у даній справі, офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, та знаходяться у вільному доступі.
За змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі (Постанова Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18).
З огляду на вказане вище, відповідач повідомлявся завчасно та належним чином про час, дату та місце розгляду справи № 914/2370/26 Господарським судом Львівської області.
Таким чином, в розумінні ст. ст. 120, 122, 242 ГПК України, відповідач повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином.
З огляду на викладене, суд встановив, що з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк для подання сторонами своїх доводів, заперечень, відзиву, доказів тощо, у зв`язку з чим, суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.
Згідно ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Беручи до уваги те, що відповідач, будучи належним чином повідомлений про день, час і місце розгляду даної справи, що підтверджується наявними у справі доказами, не скористався своїм правом на подання відзиву, не заперечив у визначеному Законом порядку проти розгляду справи за його відсутності, справа розглядається за наявними матеріалами, у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Стаття 43 ГПК України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог ГПК України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи, щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів.
Враховуючи те, що норми ст.81 ГПК України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом учасників справи подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції у справі.
Отже, судом було забезпечено принцип змагальності сторін, рівність сторін, що полягає у наданні їм однакових можливостей для реалізації ними своїх процесуальних прав, з огляду на сплив строків для подання доказів, з метою дотримання прав позивача на своєчасне вирішення спору.
В силу приписів ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Одним із основних принципів (засад) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи.
Крім того, суд враховує, що пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справ упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Водночас, необґрунтоване відкладення розгляду справи призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.
Враховуючи те, що подані сторонами у цій справі докази дозволяють суду встановити та оцінити конкретні обставини (факти), якими учасники справи обґрунтовують свої позовні вимоги та заперечення позовних вимог і які мають суттєве значення для вирішення цього спору, а отже, розглянути та вирішити спір й здійснити розподіл судових витрат у цій справі, що в свою чергу, вказує на можливість виконання завдань господарського судочинства та з урахуванням необхідності дотримання розумних строків розгляду справи, суд вважає, що в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення у справі №914/2370/26.
Позиція позивача.
Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем грошових зобов`язань за договором про надання послуг з передачі електричної енергії № 3008-02024-ПП, укладеним шляхом приєднання Товариства з обмеженою відповідальністю "Бітлекс Синтез" (попереднє найменування відповідача) до умов публічного договору, з датою акцептування заяви-приєднання 30.07.2025.
Позивач зазначає, що є оператором системи передачі, та у період з грудня 2025 року по лютий 2026 року надав відповідачу послугу з передачі електричної енергії на загальну суму 790 651,61 грн, що підтверджується підписаними обома сторонами з використанням кваліфікованих електронних підписів актами приймання-передачі Послуги від 31.12.2025 № ПРА-0015374 на суму 191 023,38 грн, від 31.01.2026 № ПРА-0016084 на суму 397 216,02 грн та від 28.02.2026 № ПРА-0016869 на суму 202 412,21 грн.
Відповідно до умов договору, оплата здійснюється на умовах часткової попередньої оплати планової вартості послуги трьома платежами за кожну декаду розрахункового періоду, а після завершення розрахункового періоду здійснюється остаточний розрахунок на підставі акта приймання-передачі Послуги до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим. Відповідач, з порушенням строків, оплатив послугу, надану у грудні 2025 року, частково оплатив послугу, надану у січні 2026 року, та не оплатив послугу, надану у лютому 2026 року. Загальна сума здійснених відповідачем оплат становить 192 000,00 грн, а тому його заборгованість становить 598 651,61 грн (790 651,61 грн - 192 000,00 грн).
Посилаючись на приписи статей 525, 526, 530, 610, 612, 625, 629 Цивільного кодексу України, позивач у зв`язку з простроченням виконання відповідачем грошових зобов`язань нарахував 3 % річних у розмірі 8 054,51 грн за загальний період з 19.12.2025 по 23.07.2026 та інфляційні втрати у розмірі 19 906,41 грн за загальний період березень - червень 2026 року згідно доданих до позовної заяви розрахунків.
В обґрунтування позовних вимог, позивач також посилається на висновки Верховного Суду стосовно обов`язковості договору, викладені у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23.01.2019 у справі № 355/385/17, та щодо правової природи інфляційних втрат і трьох процентів річних, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.
З огляду на наведене, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь 598 651,61 грн основного боргу, 8 054,51 грн 3 % річних, 19 906,41 грн інфляційних втрат, а також 7 519,35 грн витрат зі сплати судового збору.
Позиція відповідача.
В судові засідання з розгляду даної справи відповідач не забезпечив явки свого представника, вимог ухвали суду від 03.08.2026 не виконав, письмового відзиву на адресу суду не подав, хоча належно повідомлявся про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).
Ухвали суду у даній справі скеровувались відповідачу за адресою: 79026, м. Львів, вул. Лукаша М., 5, тобто за його місцезнаходженням, зазначеному у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який отриманий на запит суду та міститься в матеріалах справи.
Поштові конверти, які направлялися на адресу відповідача, повернуті на адресу суду з відміткою За закінченням встановленого терміну зберігання.
Заяв про зміну відповідачем місцезнаходження на адресу суду в процесі розгляду даної справи, не поступало.
Таким чином, відповідач у даній справі повідомлявся судом завчасно та належним чином про дату, час і місце розгляду даної справи, в розумінні ст.ст. 120, 122, 242 ГПК України.
Відповідач у визначеному законом порядку не заперечив проти позову, не скористався своїми процесуальними правами, визначеними ГПК України, як відповідач у справі.
Крім того, явка учасників справи не визнавалась судом обов`язковою, як вбачається із ухвал Господарського суду Львівської області, що постановлені у даній справі.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані суду докази, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, здійснивши огляд документів, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.
Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (надалі - НЕК "Укренерго", ОСП) є оператором системи передачі та здійснює діяльність з передачі електричної енергії на підставі ліцензії, виданої відповідно до постанови НКРЕКП від 17.12.2021 № 2624.
Наказом НЕК "Укренерго" від 06.08.2025 № 625, затверджено умови договору про надання послуг з передачі електричної енергії. Наказом НЕК "Укренерго" від 29.12.2025 № 1019, затверджено умови договору про надання послуг з передачі електричної енергії, які набирають чинності з 01.01.2026, а наказ від 06.08.2025 № 625 визнано таким, що втратив чинність.
Таким чином, до правовідносин сторін у грудні 2025 року застосовуються умови договору в редакції наказу № 625, а у січні та лютому 2026 року в редакції наказу № 1019.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Бітлекс Синтез" (код ЄДРПОУ 45528346) в особі директора Степанюк О.В. подало НЕК "Укренерго" заяву-приєднання до договору про надання послуг з передачі електричної енергії (додаток 1 до договору), якою засвідчило вільне волевиявлення щодо приєднання до умов договору в повному обсязі та підтвердило ознайомлення з текстом договору, Кодексом системи передачі та Кодексом комерційного обліку електричної енергії.
Повідомленням про приєднання до договору про надання послуг з передачі електричної енергії, підписаним кваліфікованим електронним підписом уповноваженої особи НЕК "Укренерго" 30.07.2025, позивач повідомив ТОВ "Бітлекс Синтез" про приєднання до умов договору, ідентифікатор договору № 3008-02024-ПП, дата акцептування 30.07.2025 (надалі - Договір).
Відповідно до пункту 1.1 Договору, цей Договір є публічним договором приєднання та встановлює порядок і умови надання послуг з передачі електричної енергії користувачам системи передачі. Цей Договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання Користувача до умов цього Договору, згідно з заявою-приєднання.
Згідно з пунктом 2.1 Договору, за цим Договором ОСП безперервно надає послугу з передачі електричної енергії (надалі - Послуга), а Користувач зобов`язується здійснювати оплату за Послугу відповідно до умов цього Договору.
Пунктом 4.1 Договору визначено, що планова та/або фактична вартість Послуги визначається на підставі діючого на момент надання Послуги тарифу на послуги з передачі електричної енергії та планового та/або фактичного обсягу Послуги в розрахунковому періоді. На вартість Послуги нараховується податок на додану вартість відповідно до законодавства України.
Відповідно до пункту 5.1 Договору, для розрахунків за цим Договором використовується плановий і фактичний обсяги Послуги. Плановий обсяг Послуги визначається на підставі даних Адміністратора комерційного обліку за кожну відповідну декаду розрахункового періоду.
Згідно з пунктом 6.1 Договору, розрахунковим періодом за цим Договором є 1 календарний місяць.
Пунктом 6.2 Договору встановлено, що Користувач здійснює поетапну оплату планової вартості Послуги за кожну декаду розрахункового періоду згідно із такою системою платежів і розрахунків: 1 платіж - до 18 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в першій декаді розрахункового періоду; 2 платіж - до 28 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в другій декаді розрахункового періоду; 3 платіж - до 08 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, в розмірі планової вартості послуги, наданої в третій декаді розрахункового періоду.
Відповідно до пункту 6.4 Договору, Користувач здійснює розрахунок за фактичний обсяг Послуги до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), на підставі рахунків, актів приймання-передачі Послуги, наданих ОСП, або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу. Вартість наданої Послуги за розрахунковий період визначається до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно). Акти приймання-передачі Послуги направляються Користувачу до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно). Користувач здійснює підписання актів приймання-передачі Послуги протягом 3 робочих днів з дня їх отримання.
Пунктом 6.5 Договору передбачено, що у разі виникнення розбіжностей за отриманим від ОСП актом приймання-передачі Послуги, Користувач має право оскаржити зазначені в акті вартість та/або фактичний обсяг Послуги протягом 5 робочих днів з дня отримання акта. Процедура оскарження, не звільняє Користувача від платіжного зобов`язання у встановлений цим Договором термін.
Згідно з пунктом 6.6 Договору, у разі, якщо фактичний обсяг оплати Користувачем Послуги перевищує суму нарахованої вартості послуг, ОСП за відсутності заяви Користувача про повернення надлишку коштів самостійно враховує їх як оплату Послуги наступних розрахункових періодів. За наявності заборгованості за цим Договором, кошти зараховуються першочергово в оплату заборгованості минулих періодів з найдавнішим терміном її виникнення.
Відповідно до підпунктів 1, 2 пункту 9.3 Договору, Користувач зобов`язується підписувати зі свого боку акти приймання-передачі Послуги та повертати ОСП, а також здійснювати вчасно та у повному обсязі оплату за Послугу на умовах, визначених цим Договором.
Згідно з пунктом 10.3 Договору, електронний документ, який направляється Стороною на виконання цього Договору через Сервіс, вважається одержаним іншою Стороною з моменту набуття документом статусу "Доставлено" у Сервісі. Сторони визнають, що електронний документ, сформований, підписаний та переданий за допомогою Сервісу, є оригіналом та має повну юридичну силу.
Пунктом 14.1 Договору визначено, що цей Договір набирає чинності з дати акцептування заяви-приєднання, зазначеної в повідомленні ОСП, і діє до 31 грудня (включно) року, у якому акцептована заява-приєднання. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну його дії жодною зі Сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. Доказів заявлення будь-якою зі сторін про припинення дії Договору матеріали даної справи не містять.
02.07.2026 змінено найменування Товариства з обмеженою відповідальністю "Бітлекс Синтез" на Товариство з обмеженою відповідальністю "Турсунбуд" при незмінному ідентифікаційному коді юридичної особи 45528346, що підтверджується наявними в матеріалах справи відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та інформацією системи LIGA360 щодо історії змін відомостей про юридичну особу.
На виконання умов Договору, позивач у період з грудня 2025 року по лютий 2026 року надав відповідачу Послугу, що підтверджується такими актами приймання-передачі Послуги: акт від 31.12.2025 № ПРА-0015374 за грудень 2025 року: фактичний обсяг 231,972000 МВт·год, ставка тарифу 686,23 грн/МВт·год, загальна вартість з ПДВ 191 023,38 грн; акт від 31.01.2026 № ПРА-0016084 за січень 2026 року: фактичний обсяг 463,812000 МВт·год, ставка тарифу 713,68 грн/МВт·год, загальна вартість з ПДВ 397 216,02 грн; акт від 28.02.2026 № ПРА-0016869 за лютий 2026 року: фактичний обсяг 236,348002 МВт·год, ставка тарифу 713,68 грн/МВт·год, загальна вартість з ПДВ 202 412,21 грн.
Загальна вартість наданої у грудні 2025 року - лютому 2026 року Послуги становить 790 651,61 грн.
Вказані акти підписані кваліфікованими електронними підписами уповноваженої особи НЕК "Укренерго" Терещенко К.В. та директора ТОВ "Бітлекс Синтез" Степанюк О.В. за допомогою Сервісу. Пунктами 1.3, 1.4 кожного з актів, сторони підтвердили факт належного надання ОСП Послуги Користувачу, відповідно до умов Договору та відсутність у Користувача претензій до ОСП стосовно наданої Послуги.
Відповідно до витягу з Сервісу (АСКОД Онлайн), акти приймання-передачі Послуги направлені відповідачу та отримали статус "Доставлено": акт № ПРА-0015374 - 11.01.2026, акт № ПРА-0016084 - 11.02.2026, акт № ПРА-0016869 - 11.03.2026.
Для оплати Послуги, позивач сформував та направив відповідачу за допомогою Сервісу рахунки-фактури, які набули статусу "Доставлено", а саме: за грудень 2025 року - від 15.12.2025 № ПР-0054984 на суму 2 621,95 грн (1 декада), від 24.12.2025 № ПР-0055597 на суму 21 524,30 грн (2 декада), від 05.01.2026 № ПР-0056231 на суму 15 048,65 грн (3 декада), від 12.01.2026 № ПР-0056888 на суму 191 023,38 грн (за фактичний обсяг); за січень 2026 року - від 14.01.2026 № ПР-0057583 на суму 84 827,04 грн (1 декада), від 24.01.2026 № ПР-0058227 на суму 102 015,00 грн (2 декада), від 05.02.2026 № ПР-0058978 на суму 108 430,39 грн (3 декада), від 11.02.2026 № ПР-0059695 за фактичний обсяг вартістю 397 216,02 грн, до сплати з урахуванням сальдо 396 239,40 грн (доставлено 12.02.2026); за лютий 2026 року - від 14.02.2026 № ПР-0060447 на суму 129 014,32 грн (1 декада), від 24.02.2026 № ПР-0061096 на суму 60 578,46 грн (2 декада), від 11.03.2026 № ПР-0062430 за фактичний обсяг вартістю 202 412,21 грн, до сплати з урахуванням сальдо 598 651,61 грн (доставлено 12.03.2026).
Відповідач здійснив оплату Послуги згідно з платіжною інструкцією від 14.01.2026 № 57 на суму 192 000,00 грн з призначенням платежу "Оплата послуги з передачі електроенергії за грудень 2025 року, згідно дог. № 3008-02024-ПП від 30.07.2025 р. в т.ч. ПДВ 20% - 32000 грн".
Вказаний платіж зараховано позивачем в оплату Послуги за грудень 2025 року в повному обсязі (191 023,38 грн), а залишок коштів у розмірі 976,62 грн, відповідно до пункту 6.6 Договору, зараховано в оплату Послуги за січень 2026 року (рахунок № ПР-0057583 за першу декаду січня 2026 року).
Доказів здійснення відповідачем інших платежів за Договором матеріали справи не містять. Отже, заборгованість відповідача за Послугу, надану у січні 2026 року, становить 396 239,40 грн, а за Послугу, надану у лютому 2026 року, становить 202 412,21 грн, що загалом складає 598 651,61 грн.
У зв`язку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором, позивач звернувся за захистом своїх порушених прав до Господарського суду Львівської області з даним позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Турсунбуд" 598 651,61 грн основної заборгованості, 8 054,51 грн 3 % річних, 19 906,41 грн інфляційних втрат, згідно приведених ним розрахунків та понесених судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 7 519,35 грн.
Оцінка суду.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Пунктом 8 частини першої статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" передбачено, що для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, договори про надання послуг з передачі.
Відповідно до частини першої статті 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться.
Згідно з частиною першою статті 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.
Матеріалами справи підтверджується, що між НЕК "Укренерго" та ТОВ "Бітлекс Синтез" шляхом подання заяви-приєднання та її акцептування позивачем 30.07.2025 укладено Договір про надання послуг з передачі електричної енергії № 3008-02024-ПП. Укладення Договору, його дійсність та обов`язковість його умов відповідачем не оспорювались.
Суд зазначає, що зміна 02.07.2026 найменування ТОВ "Бітлекс Синтез" на ТОВ "Турсунбуд", не є реорганізацією чи припиненням юридичної особи. Ідентифікаційний код юридичної особи залишився незмінним, а тому ТОВ "Турсунбуд" є тією ж юридичною особою, що уклала Договір, і є належним відповідачем у справі.
За своєю правовою природою укладений сторонами договір є договором про надання послуг.
Відповідно до частини першої статті 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцю зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з частиною першою статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Приписами статті 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Факт надання позивачем відповідачу Послуги у грудні 2025 року - лютому 2026 року на загальну суму 790 651,61 грн підтверджується актами приймання-передачі Послуги від 31.12.2025 № ПРА-0015374, від 31.01.2026 № ПРА-0016084 та від 28.02.2026 № ПРА-0016869, які підписані обома сторонами без зауважень та заперечень.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Підписані сторонами акти приймання-передачі Послуги, є первинними документами, що підтверджують факт надання Послуги, її обсяг та вартість.
Згідно зі статтею 8 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму.
Крім того, пунктом 10.3 Договору сторони погодили, що електронний документ, сформований, підписаний та переданий за допомогою Сервісу, є оригіналом та має повну юридичну силу. Отже, підписання актів приймання-передачі Послуги кваліфікованими електронними підписами уповноважених осіб сторін, відповідає умовам Договору та вимогам законодавства.
Матеріали справи не містять доказів направлення відповідачем позивачу повідомлень про розбіжності щодо обсягу чи вартості наданої Послуги у порядку, передбаченому пунктом 6.5 Договору.
Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовами пунктів 6.2, 6.4 Договору, сторони погодили систему розрахунків, за якою Користувач здійснює поетапну попередню оплату планової вартості Послуги за кожну декаду розрахункового періоду у строки до 18 числа, до 28 числа розрахункового періоду та до 08 числа наступного місяця, а остаточний розрахунок за фактичний обсяг Послуги здійснює до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно).
Аналізуючи аналогічні умови договору про надання послуг з передачі електричної енергії, Верховний Суд у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 у справі № 912/1941/21 зазначив, що користувач зобов`язаний здійснити оплату планового обсягу на умовах попередньої оплати протягом розрахункового місяця.
Таким чином, строк остаточного розрахунку за Послугу, надану у грудні 2025 року, настав 15.01.2026, за Послугу, надану у січні 2026 року, настав 15.02.2026, а за Послугу, надану у лютому 2026 року, настав 15.03.2026.
Судом встановлено, що відповідач оплатив Послугу частково в розмірі 192 000,00 грн згідно з платіжною інструкцією від 14.01.2026 № 57, яка долучена до матеріалів справи. Зарахування позивачем цього платежу в повному обсязі в оплату Послуги за грудень 2025 року з урахуванням призначення платежу, а залишку коштів у розмірі 976,62 грн в оплату Послуги за січень 2026 року, відповідає умовам пункту 6.6 Договору.
Відповідач доказів оплати Послуги у повному обсязі, а також доказів, які б спростовували наявність чи розмір заборгованості, суду не подав, відзиву на позовну заяву не подав, розрахунок позивача не оспорив.
Приписами статті 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини першої статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Оскільки матеріалами справи підтверджується факт надання позивачем Послуги, настання строку її оплати та наявність у відповідача заборгованості у розмірі 598 651,61 грн, яка не спростована відповідачем, позовна вимога про стягнення 598 651,61 грн основного боргу є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Крім суми основного боргу, позивач просить суд стягнути з відповідача 3 % річних у розмірі 8 054,51 грн за загальний період з 19.12.2025 по 23.07.2026 та інфляційні втрати у розмірі 19 906,41 грн за загальний період березень - червень 2026 року, згідно приведених ним розрахунків,
Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.04.2018 у справі № 758/1303/15-ц зазначила, що у статті 625 ЦК України визначено загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення.
Відповідно до висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, інфляційні втрати та три проценти річних, нараховані на суму боргу, входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Обов`язок відповідача з внесення планових платежів за кожну декаду розрахункового періоду у визначені пунктом 6.2 Договору строки, є грошовим зобов`язанням, тому його прострочення є підставою для застосування наслідків, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України.
Перевіривши розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, здійснений позивачем, з урахуванням прострочення відповідачем сплати грошового зобов`язання та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що такий здійснений позивачем вірно і що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню повністю, а саме, у розмірі 8 054,51 грн. - 3 % річних та 19 906,41 грн. - втрат від інфляції відповідно, за визначений позивачем період.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування вірогідності доказів на відміну від достатності доказів, підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За таких обставин, відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, а судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.
Враховуючи наведені норми законодавства та встановлені судом обставини, перевіривши розрахунок позовних вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 598 651,61 грн. основної заборгованості, 8 054,51 грн. - 3 % річних та 19 906,41 грн. - втрат від інфляції, є обгрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у заявленому до стягнення розмірі.
Судові витрати.
Відповідно до частини першої статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Позивачем за подання позовної заяви в електронній формі сплачено судовий збір у розмірі 7 519,35 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № AU. GV-6684 від 24.07.2026 на суму 7 519,35 грн
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги задоволено повністю, витрати позивача зі сплати судового збору у розмірі 7 519,35 грн покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 2, 13, 43, 46, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 120, 122, 123, 129, ч. 9 ст. 165, ч.2 ст. 178, ч. 1 ст. 202, п. 1 ч. 3 ст. 202, ст.ст. 236-241, 242, 327 ГПК України, суд
УХВАЛИВ:
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Турсунбуд" (79026, м. Львів, вул. Лукаша М., 5; код ЄДРПОУ 45528346) на користь позивача: Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, будинок 25; код ЄДРПОУ 00100227) 598 651,61 грн. основної заборгованості, 8 054,51 грн. - 3 % річних, 19 906,41 грн. - втрати від інфляції та 7 519,35 грн. понесених витрат на сплату судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.
4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повне рішення складено 18.11.2026.
Суддя Долінська О.З.
Судове рішення № 141581300, Господарський суд Львівської області було прийнято 10.11.2026. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 914/2370/26. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: