Єдиний державний реєстр судових рішень
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
18.11.2026 Справа № 908/2788/26
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Федько Олександри Анатоліївни, розглянувши без виклику (повідомлення) представників сторін
заяву Державної організації «Регіональний фонд підтримки підприємництва в Запорізькій області» про забезпечення позову (вх. №24357/08-08/26 від 16.11.2026) у справі №908/2788/26
за позовом: Державної організації «Регіональний фонд підтримки підприємництва в Запорізькій області» (69057, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 90, офіс 27)
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Шевченка Микити Володимировича ( АДРЕСА_1 )
про розірвання договору та стягнення грошових коштів,
УСТАНОВИВ:
16.11.2026 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (вх. №3156/08-07/26, документ сформований в системі Електронний суд 16.11.2026) Державної організації «Регіональний фонд підтримки підприємництва в Запорізькій області» до відповідача Шевченка Микити Володимировича про:
- розірвання Договору № 44/КЗ про надання грантової підтримки для ветеранів на відкриття та розвиток власної справи від 26 грудня 2024 року, укладеного між Державною організацією «Регіональний фонд підтримки підприємництва в Запорізькій області» та Фізичною особою-підприємцем Шевченком Микитою Володимировичем;
- стягнення з фізичної особи-підприємця Шевченка Микити Володимировича на користь Державної організації «Регіональний фонд підтримки підприємництва в Запорізькій області» коштів гранту в сумі 500 000,00 грн.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 16.11.2026, здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2788/26 та визначено до розгляду судді Федько О.А.
Одночасно з пред`явленням позову Державна організація «Регіональний фонд підтримки підприємництва в Запорізькій області» подала заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме майно, що належить Фізичній особі-підприємцю Шевченку Микиті Володимировичу (РНОКПП НОМЕР_1 ) та перебуває на його балансі, а саме: Шиномонтажний верстат TECO 35 Special 380B (відновлений), вартістю 92 000 (дев`яносто дві тисячі) грн 00 коп.; Стенд регулювання кутів установки коліс Fox 3D PT, вартістю 293 000 (двісті дев`яносто три тисячі) грн 00 коп.
За змістом частин 1, 5, 6 ст. 140 ГПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Залежно від обставин справи, суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач зазначає про те, що невиконання Відповідачем обов`язкових умов Договору про надання грантової підтримки для ветеранів на відкриття та розвиток власної справи від 26.12.2024 №44/КЗ та Порядку використання коштів обласного бюджету (зокрема, щодо створення робочих місць та працевлаштування осіб), а також його виключення з реєстру платників єдиного податку з 30.09.2025 року, свідчать про припинення ним господарської діяльності за цільовим призначенням гранту.
Заявник переконаний, що з метою подальшого уникнення виконання зобов`язань відповідач може приховати, продати або передати наявні активи третім особам. Вважає, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити в разі задоволення позовних вимог поновлення порушених прав або інтересів, за захистом яким позивач звернуся до суду та вплинути на виконання цього рішення.
Обґрунтовуючи співмірність заходів забезпечення позову зі заявленими позовними вимогами позивач зазначає, що на виконання Договору № 44/КЗ від 26.12.2024 та за рахунок отриманих грантових коштів Відповідачем було придбано виробниче обладнання (Шиномонтажний верстат TECO 35 Special 380B та Стенд регулювання кутів установки коліс Fox 3D PT), яке станом на 26.12.2025 року перебуває на його балансі, загальною вартістю 385000,00 грн.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, оцінивши обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника, суд дійшов висновку про задоволення заяви з таких підстав.
Реалізація права на судовий захист, гарантованого кожному статтями 55, 124 Конституції України, багато в чому залежить від належного правового механізму, складовою якого, зокрема, є інститут забезпечення позову у судовому процесі.
Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 ГПК України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Відповідно до частини 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб. Частинами 3, 4 вказаної статті передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову, які мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Згідно з ч. ч. 5, 6 ст. 140 ГПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Зі змісту норми статті 137 ГПК України вбачається, що під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись майном, а тому може застосуватись у справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.
Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення у майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Така позиція викладена Верховним судом у постанові від 10.10.2024 по справі №915/549/24.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).
Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, розглядаючи питання забезпечення позову у справах про стягнення заборгованості, сформулювала такі висновки:
- умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення (пункт 21);
- у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (пункт 23);
- можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог. У разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника. Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду дійшов висновку про необхідність відступити від висновків щодо застосування, зокрема, статті 137 ГПК України про неможливість накладення арешту на (нерухоме) майно відповідача в порядку забезпечення позову про стягнення коштів, викладених у низці постанов Верховного Суду. (пункт 24);
- за умови неможливості встановити достатність чи недостатність грошових коштів, що належать відповідачу і знаходяться на всіх його рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, для задоволення вимог про стягнення суми позову доцільно накласти арешт на майно відповідача саме у межах суми, яка була б достатньою для такого стягнення у випадку недостатності арештованих грошових коштів, тобто лише в межах різниці між сумами ціни позову та арештованих грошових коштів (пункт 31).
У разі звернення з позовом про стягнення грошових коштів, саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач, зокрема і ту обставину, що застосовані заходи забезпечення позову створять перешкоди його господарській діяльності. Така правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 06.10.2022 у справі №905/446/22.
У постанові від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 Велика Палата Верховного Суду визначила, що ключовим під час вирішення питання про забезпечення позову є встановлення: наявності спору між сторонами; ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може виявлятися через вплив на виконуваність рішення суду або через перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав; співмірності обраного виду забезпечення позову із заявленими позовними вимогами; дійсної мети звернення із заявою про забезпечення позову, зокрема відсутності спрямованості такого звернення на зловживання процесуальними правами.
Відповідно до частини 4 ст. 236 ГПК України суд ураховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Предметом спору у даній справі є розірвання договору № 44/КЗ про надання грантової підтримки для ветеранів на відкриття та розвиток власної справи від 26 грудня 2024 року та стягнення суми отриманого гранту в розмірі 500 000,00 грн.
Із наведених у заяві про забезпечення позову обставин та наданих доказів убачається, що ФОП Шевченко М.В. з метою створення та/або розвитку власної справи ветеранів, їх соціальної адаптації у бізнес-середовище придбав обладнання - шиномонтажний верстат TECO 35 Special 380B та стенд регулювання кутів установки коліс Fox 3D PT - за отримані кошти гранту. Таке майно відповідно до акту обстеження матеріальних цінностей, складеного в.о. генерального директора Державної організації «Регіональний фонд підтримки підприємництва в Запорізькій області» за участю ФОП Шевченка М.В., перебуває у володінні останнього.
Суд уважає, що матеріалами справи підтверджено існування реальної загрози ефективному захисту порушених інтересів позивача, як одержувача бюджетних коштів, у випадку не застосування заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно відповідача, придбане за рахунок коштів отриманого гранту.
Так, Позивач обґрунтовує необхідність забезпечення позову сукупністю таких обставин: пред`явленням до відповідача грошової вимоги на суму 500 000,00 грн; невиконанням відповідачем зобов`язань за договором, на виконання якого йому були виділені кошти з обласного бюджету; можливістю в будь-який момент розпорядитися майном у разі невжиття судом заходів забезпечення позову.
Зазначені аргументи та докази на їх обґрунтування, надані позивачем, під час розгляду заяви про забезпечення позову оцінюються судом не з метою встановлення остаточного розміру заборгованості чи вирішення питання про обґрунтованість позовних вимог, а для з`ясування наявності між сторонами реального грошового спору, розміру заявлених вимог, характеру виконання зобов`язань та майнового стану, який може мати значення для подальшого виконання можливого рішення про задоволення позову.
Виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт рухомого майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.
З урахуванням наведеного, оскільки об`єкти рухомого майна (виробниче обладнання), на які позивач просить накласти арешт, безпосередньо пов`язані з виконанням умов Договору про надання грантової підтримки для ветеранів на відкриття та розвиток власної справи від 26.12.2024 №44/КЗ, такий захід забезпечення позову спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.
Обраний заявником вид забезпечення позову арешт на рухоме майно (виробниче обладнання) - не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.
Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.
Суд зауважує, що у вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу/ іншим особам здійснювати певні дії (постанова Верховного Суду від 22.07.2021 у справі №910/4669/21).
Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову (аналогічний правовий висновок міститься в постановах Верховного Суду від 18.02.2022 у справі №910/12404/21, від 10.10.2024 у справі №915/549/24).
Верховний Суд неодноразово наголошував (в постановах від 09.12.2020 у справі №910/9400/20, від 21.12.2020 у справі №910/9627/20) на необхідності конкретизації заходів забезпечення позову в аспекті співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами.
Суд зазначає, що накладення арешту на майно відповідача без зазначення його вартості або без вказівки, на яку саме суму необхідно накласти арешт, суперечитиме наведеним вимогам закону стосовно співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами.
Як указує позивач, виробниче обладнання (шиномонтажний верстат TECO 35 Special 380B та стенд регулювання кутів установки коліс Fox 3D PT), придбане відповідачем на отримані кошти гранту в рамках договору Договором № 44/КЗ про надання грантової підтримки для ветеранів на відкриття та розвиток власної справи від 26.12.2024 загальною вартістю 385 000,00 грн. Однак, доказів дійсної вартості такого майна як на момент придбання, так і на момент звернення до суду зі заявою про забезпечення позову, позивачем не надано.
За умови неможливості встановити на момент звернення позивача до суду з відповідною заявою реальну вартість майна, що належить ФОП Шевченку М.В. та на яке заявник просить накласти арешт, для задоволення вимог, зокрема про стягнення коштів у розмірі 500 000,00 грн, суд доходить висновку про доцільність накласти арешт на майно саме у межах суми, яка достатня для такого стягнення, тобто в межах ціни позову.
Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що обґрунтованими, співмірними та справедливими в даному випадку є заходи забезпечення позову щодо накладення арешту на майно, яке належить ФОП Шевченку М.В., в межах ціни позову 500 000,00 грн.
Суд, ураховуючи положення статті 141 ГПК України, констатує відсутність на час прийняття цієї ухвали відомостей, достатніх для припущення про ймовірність виникнення збитків осіб, щодо яких вживаються заходи, або будь-яких третіх осіб, та не вбачає необхідності щодо вжиття зустрічного забезпечення.
Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 144, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
Заяву Державної організації «Регіональний фонд підтримки підприємництва в Запорізькій області» про забезпечення позову у справі №908/2788/26 задовольнити.
Накласти арешт на рухоме майно, що належить Фізичній особі-підприємцю Шевченку Микиті Володимировичу (РНОКПП НОМЕР_1 ) та перебуває на його балансі, а саме:
Шиномонтажний верстат TECO 35 Special 380B (відновлений),
Стенд регулювання кутів установки коліс Fox 3D PT,
у межах суми 500 000,00 грн, заявленої до стягнення з фізичної особи-підприємця Шевченка Микити Володимировича.
Стягувач: Державна організація «Регіональний фонд підтримки підприємництва в Запорізькій області» (69057, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 90, офіс 27; ідентифікаційний код юридичної особи 25742263).
Боржник: Фізична особа-підприємець Шевченко Микита Володимирович ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).
Оригінал даної ухвали з підписом судді та гербовою печаткою суду надіслати стягувачу.
Дана ухвала є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом (ч.ч. 1, 4 ст. 144 ГПК України).
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи (ч. 8 ст. 140 ГПК України).
Строк пред`явлення ухвали до виконання (відповідно до ч. ч. 1, 2. ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження») три роки з наступного дня після її постановлення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня підписання ухвали.
Ухвала підписана 18.11.2026.
Суддя Федько Олександра Анатоліївна
Судове рішення № 141580168, Господарський суд Запорізької області було прийнято 18.11.2026. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 908/2788/26. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: