Єдиний державний реєстр судових рішень
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 листопада 2026 р.м. ЖитомирСправа № 906/990/26
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Давидюка В.К.
секретар судового засідання: Малярчук Р.А.
за участю представників сторін:
від позивача: Культенко Д.С. - наказ №15 від 10.02.2026 (в режимі відеоконференції);
від відповідача: ОСОБА_1 - паспорт № НОМЕР_1 від 23.05.2023,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Приватного підприємства "АГРОПРОММОНТАЖ"
до ОСОБА_1
про стягнення 230 500,67 грн.
Приватне Підприємство "АГРОПРОММОНТАЖ" звернулося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 230 500,67 грн., з яких: 173 599,92 грн. безпідставно набутих грошових коштів, 1 854,90 грн. 3 % річних, 3837,06 грн. інфляційних втрат та 51 208,79 грн. пені.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договору № ГН-П-09/24 від 27.12.2024 про надання послуг з проектування меблевих виробів індивідуального замовлення.
Ухвалою суду від 17.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 24 вересня 2026 р.
07.09.2026 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив (а.с. 37-43).
16.09.2026 через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла відповідь на відзив (а.с. 52-56).
21.09.2026 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (а.с. 119-122).
24.09.2026 через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів (а.с. 124-126).
Розгляд справи №906/990/26, призначеної на 24.09.2026 о 10:00, не здійснювався, оскільки 24.09.2026 з 03 год. 36 хв. у Житомирській області оголошено сигнал "Повітряна тривога".
Ухвалою суду від 24.09.2026 призначено судове засідання на 14 жовтня 2026.
У судовому засіданні 14.10.2026 оголошено перерву до 16год. 30 хв. 20 жовтня 2026.
Розгляд справи №906/990/26, призначеної на 20.10.2026 о 16:30, не здійснювався, оскільки 20.10.2026 з 14 год. 10 хв. у Житомирській області оголошено сигнал "Повітряна тривога".
Ухвалою від 20.10.2026 суд призначив судове засідання на 12.11.2026.
У судовому засіданні 12.11.2026 позивач позовні вимоги підтримала у повному обсязі, з підстав, викладених у позовній заяві.
Відповідач позовні вимоги заперечувала, просила суд відмовити у задоволенні позову.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд
ВСТАНОВИВ:
Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач вказав, що на виконання умов договору №ГН-П-09/24 надання послуг з проектування меблевих виробів індивідуального замовлення від 27.12.2024, перерахував відповідачу аванс у розмірі 173 599,92грн. Оскільки відповідач у встановлений договором строк роботи не виконав, позивач направив відповідачу претензію про відмову від договору та вимагав повернути попередню оплату в сумі 173 599,92грн. Відповідач відповіді на претензію не надав, кошти не повернув. Позивач вважає, що оскільки договір розірвано, утримання відповідачем коштів після розірвання договору є безпідставно набутим майном, яке підлягає поверненню в порядку ст. 1212, ч. 1 ст. 1213 ЦК України.
Крім того, за порушення строку виконання робіт позивач нарахував 51 208,79 грн пені (за період з 04.04.2025 по 03.10.2025). Враховуючи неповернення відповідачем коштів у розмірі 173 599,92грн, позивач нарахував 1 854,90 грн. 3 % річних (за період з 31.03.2026 по 07.08.2026) та 3837,06 грн. інфляційних втрат (за квітень-червень 2026р.).
Відповідач у відзиві на позовну заяву та запереченнях на відповідь на відзив позовні вимоги заперечувала та просила суд відмовити у задоволенні позову. Вказувала, що у п. 2.6. договору позивач прямо та безумовно засвідчив, що на момент підписання договору він уже отримав консультаційні послуги з проектування в обсязі, достатньому для здійснення проектування, передпродажні консультації та комерційну пропозицію в достатній кількості. Саме ці послуги становлять окремий, найдорожчий за своїм змістом початковий етап, вартість якого сторони узгодили у п. 2.2. договору на рівні 20% ціни договору. Крім того, виконання етапів підтверджується доказами, наявними у матеріалах справи: картою виводу комунікацій (10%), підбір матеріалів, фурнітури та витратних матеріалів. Загалом, на думку відповідача, вартість фактично виконаного становить щонайменше 40% ціни договору - 204 835,18грн, а з урахуванням робочих обмірів - 50%, тобто 256 043,97грн. Пояснила, що нею були виконані роботи, результати якої були надіслані позивачу через месенджер "Telegram", однак така переписка не збереглася. Вважає, що оскільки сторони не приступили до Чистового (остаточного) заміру, тому строк виконання робіт не розпочався (а.с. 37-43, 119-122).
Позивач у відповіді на відзив наголосив, що відповідач обумовлені договором роботи не виконала, жодного акта виконаних послуг чи іншого первинного документа щодо консультаційного етапу не надала. Наголосив, що відповідач самостійно виставила позивачу рахунок №1 від 21.01.2025 не на 40% загальної ціни договору (204 835,18грн), а на чітко визначені позиції: "Шафа при вході" (97 752,72грн) та "Стелаж" (75 847,20грн). Пояснив, що посилання відповідача на те, що строк виконання робіт не розпочався, оскільки позивач не довів завершення ремонтних та оздоблювальних робіт для проведення Чистового заміру є безпідставним, оскільки ремонтні та оздоблювальні роботи у приміщенні були завершені ще у 2010-2011 роках, що підтверджується відповідними технічними документами. Жодного нового ремонту, який би перешкоджав здійсненню відповідачу Чистового (остаточного) заміру, у 2024-2026 роках не проводилося (а.с. 52-56).
Згідно з нормами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 625, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).
Положеннями частини першої ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Як убачається з матеріалів справи, 27.12.2024 між Приватним Підприємством "АГРОПРОММОНТАЖ" (клієнт, позивач) та ФОП Гнітецькою Мирославою Петрівною (виконавець, відповідач) укладено договір №ГН-П-09/24 про надання послуг із проєктування меблевих виробів індивідуального замовлення (далі - договір, а.с. 9-11).
Відповідно до пункту 2.1 договору виконавець зобов`язався на замовлення клієнта самостійно або із залученням третіх осіб надати проєкти меблів, а саме: кухні без каменю, гардеробної кімнати з розсувними дверима, стелажа, шафи при вході та шафи в коридорі, які мали бути встановлені за адресою: м. Кропивницький, вул. Холодноярська, буд. 109, 25018. Своєю чергою, клієнт зобов`язався прийняти та своєчасно оплатити послуги й витрати виконавця відповідно до умов договору.
За умовами п. 2.2. договору, послуги, які надає виконавець складаються з наступних етапів, але не обмежуються:
- консультаційні послуги з проектування в обсязі, достатньому для здійснення проектування, передпродажні консультації, комерційна пропозиція, що становить 20% вартості даного договору;
- виконання замірів в достатній для проектування кількості 10% вартості даного договору;
- карта виводу комунікацій (або перевірка такої карти, якщо вона вже є у клієнта) на якій зазначено розташування розеток в приміщенні, де повинен був бути встановлений проект меблів (може включати за необхідністю розміщення вентиляції та водопостачання, тощо, але не обов`язково) 10% вартості даного договору;
- підбір матеріалів, що може включати розробку зразків, фурнітури, витратних матеріалів 10% вартості даного договору;
- обговорення, виготовлення сторонами Технічного завдання, в тому числі консультаційне супроводження замовлення під час проектування та інше 35% вартості даного договору;
- оформлення Технічного завдання, яке може включати перелік виробників, які можуть реалізувати проект меблів, виготовлення виконавцем 15% вартості даного договору.
У п. 2.3. договору сторони погодили, що докладні характеристики (матеріали виготовлення, їх колір відповідно до маркування, виробник або торгова марка таких матерріалів, вид та виробник фурнітури, засобів освітлення (підсвічування), а також вид та кількість витратних матеріалів для збирання та ін) проекту меблів, надання послуг щодо якого здійснюється за цим договором, вказуються у Технічному завданні.
Приймання-передача Технічного завдання здійснюється оформленням двостороннього акту виконаних робіт (п. 2.4. договору).
Також у п. 2.6. договору сторони визначили, що клієнт, підписуючи даний договір, погоджується, що отримав консультаційні послуги з проектування в обсязі достатньому для здійснення проектування, передпродажні консультації, комерційну пропозицію в достатній кількості та отримав достовірну, повну, своєчасну та необхідну інформацію щодо виготовлення та оформлення Технічного завдання.
Суд встановив, що сторони не оформляли двосторонній акт виконаних робіт приймання-передачі Технічного завдання (п. 2.4. договору).
Згідно з пунктом 3.2 договору його загальна ціна становить 512 087,94 грн без ПДВ, з яких:
- кухня без каменю - 152 330,88 грн;
- гардеробна кімната з розсувними дверима - 156 587,34 грн;
- стелаж - 75 847,20 грн;
- шафа при вході - 97 752,72 грн;
- шафа в коридорі - 29 569,94 грн.
У пункті 3.5 договору сторони погодили, що в разі відсутності повної суми передоплати виконавець має право затримати проєктування товару на кількість днів, протягом яких клієнт затримував оплату.
За умовами п. 4.1. договору строк виготовлення Технічного завдання складає 30 (тридцять) робочих днів після Чистового (остаточного) заміру на території, на якій повністю закінчені ремонтні роботи, де повинен бути розміщений Проект меблів (надалі Об`єкт).
Згідно з п. 7.1. договору, договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань по договору.
Суд встановив, що 23.01.2025 позивач сплатив відповідачу грошові кошти в розмірі 173 599,92 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №44382132 від 23.01.2025 (а.с. 13).
Зазначений платіж здійснено на підставі рахунку на оплату №1 від 21.01.2025, виставленого відповідачем на загальну суму 173 599,92 грн, до якого включено вартість таких послуг:
1. Розробка проєкту меблів та технічного завдання на шафу при вході, яка мала бути встановлена за адресою: м. Кропивницький, вул. Холодноярська, буд. 109, вартістю 97 752,72 грн.
2. Розробка проєкту меблів та технічного завдання на стелаж, який мав бути встановлений за тією самою адресою, вартістю 75 847,20 грн.
Таким чином, аналіз умов договору та рахунку на оплату №1 від 21.01.2025 свідчить, що сплачені позивачем 173 599,92 грн були призначені для попередньої оплати послуг із розробки проєкту меблів та технічного завдання на шафу при вході вартістю 97 752,72 грн і стелажа вартістю 75 847,20 грн.
За твердженням позивача, відповідач не виконав жодного з етапів робіт, за які було здійснено попередню оплату.
У зв`язку з цим 25.03.2026 позивач направив відповідачу через систему електронного документообігу "Вчасно" претензію, у якій повідомив про відмову від договору та заявив вимогу про повернення попередньо сплачених коштів у розмірі 173 599,92 грн. Зазначену претензію відповідач отримав 25.03.2026, що підтверджується даними системи "Вчасно". Факт її направлення та отримання відповідачем не заперечувався (а.с. 16).
Отже, суд установив, що про свою відмову від договору позивач повідомив відповідача 25.03.2026, а тому саме з цієї дати слід оцінювати настання правових наслідків односторонньої відмови від договору.
Додатково 14.04.2026 позивач направив відповідачу претензію, у якій вказував, що оскільки договір фактично припинений, а послуги не надані, утримувана сума авансу у розмірі 173 599,92грн, згідно зі ст. 1212 ЦК України, є майном, набутим без достатньої правової підстави, або набуте на підставі, яка згодом відпала, і підлягає поверненню (а.с. 17-18).
Суд зазначає, що, заперечуючи проти позову, відповідач посилався на виконання передбачених договором робіт із розробки проєктів меблів, однак жодних доказів на підтвердження цих обставин суду не надав.
Зокрема, матеріали справи не містять доказів виконання замірів, підготовки карти виводу комунікацій, підбору матеріалів і фурнітури, розроблення та оформлення технічного завдання або інших документів, які б підтверджували фактичне надання послуг щодо проєктування шафи при вході та стелажа, за які позивачем було здійснено попередню оплату.
Також судом установлено, що сторони не оформлювали двостороннього акта приймання-передачі Технічного завдання, як це передбачено пунктом 2.4 договору. Інших належних і допустимих доказів передання позивачу результатів виконаних робіт відповідач не надав.
Водночас суд враховує умови пункту 5.2 договору, відповідно до якого клієнт має право у будь-який час відмовитися від договору, виплативши виконавцю плату за виконану роботу та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору. Розмір такої плати та сума збитків визначаються пропорційно до обсягу виконаної продавцем роботи згідно з пунктом 2.2 цього договору.
Крім того, у п. 6.3. договору сторони визначили, що якщо клієнт відмовляється від договору до його повного виконання, він сплачує виконавцю компенсацію за фактично виконані роботи згідно п.2.2.
Як установлено судом, відповідно до пункту 2.6 договору позивач підтвердив отримання від відповідача консультаційних послуг, передпродажних консультацій, комерційної пропозиції та необхідної інформації щодо виготовлення й оформлення технічного завдання.
Згідно з пунктом 2.2 договору вартість зазначених послуг становить 20 % від загальної вартості договору.
Загальна вартість договору відповідно до пункту 3.2 становить 512 087,94 грн. Таким чином, вартість фактично отриманих позивачем консультаційних та передпродажних послуг, яка відповідно до умов договору становить 20 % від загальної вартості договору, складає 102 417,59 грн (512 087,94 грн : 20 %).
При цьому доказів виконання інших передбачених пунктом 2.2 договору робіт, зокрема замірів, підготовки карти виводу комунікацій, підбору матеріалів і фурнітури, розроблення та оформлення технічного завдання щодо шафи при вході та стелажа, а також передання результатів таких робіт позивачу відповідачем суду не надано.
Отже, враховуючи встановлений судом факт отримання позивачем консультаційних послуг вартістю 102 417,59 грн, а також те, що позивачем на виконання договору було сплачено 173 599,92 грн, суд дійшов висновку, що після відмови позивача від договору відповідач має право утримати 102 417,59 грн як плату за фактично надані послуги, тоді як решта сплачених коштів у розмірі 71 182,33 грн (173 599,92 грн 102 417,59 грн) підлягає поверненню позивачу.
Відповідно до частини четвертої статті 653 Цивільного кодексу України сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відтак, позивач як замовник скористався власним безумовним правом, щодо розірвання договору в односторонньому порядку, а до суду звернувся з позовною вимогою про повернення передоплати як безпідставно набутого майна.
Положеннями частин першої, третьої статті 1212 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставне набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються також до вимог, зокрема, про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні.
Таким чином, із змісту зазначеної норми вбачається, що підставою виникнення зобов`язання, визначеного даною нормою, є сукупність наступних умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав, або коли така підстава згодом відпала. До таких підстав відноситься також випадок, коли зобов`язання було припинено на вимогу однієї із сторін, якщо це допускається договором або законом.
Виходячи з правової природи авансу та положень ст. 1212 ЦК України, суми коштів, які на момент розірвання договору мали статус авансу, з моменту розірвання договору набули правового статусу майна, збереженого відповідачем без достатньої правової підстави, оскільки правова підстава - договір, згідно з яким суми авансу перебували у виконавця, розірвано (припинив існування). Постанови Верховного Суду від 11.11.2018 у справі № 910/13332/17, від 25.02.2021 у справі № 904/7804/16, від 16.03.2021 у справі № 910/10233/20, від 01.06.2021 у справі № 916/2368/18, від 24.11.2021 у справі № 910/17235/20, від 19.03.2025 у справі № 910/2026/24 підтверджують усталений підхід до вирішення спорів цієї категорії, згідно з яким припинення договірних правовідносин замовником з виконавцем у зв`язку з порушенням останнім договірних зобов`язань створює підстави для стягнення суми авансу в порядку статті 1212 Цивільного кодексу України.
Отже, грошові кошти, які на дату розірвання договору мали статус авансу, хоч і були правомірно набуті відповідачем (на підставі договору), однак з моменту розірвання договору правові підстави для збереження вказаних коштів припинились, натомість позивач має право на їх стягнення.
Зобов`язання повернути кошти на підставі статті 1212 ЦК України є грошовим зобов`язанням. Правовідносини за наслідками невиконання грошового зобов`язання врегульовані, зокрема, статтею 625 ЦК України, частина друга якої передбачає цивільно-правову відповідальність за невиконання грошового зобов`язання.
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних на суму боргу відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).
Отже, передбачений частиною другою статті 625 ЦК України обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми виникає виходячи з наявності самого факту прострочення.
Суд враховує висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 07.02.2024 у справі № 910/3831/22 про те, що зобов`язання повернути безпідставно набуте майно виникає у особи безпосередньо з норми статті 1212 ЦК України на підставі факту набуття нею майна (коштів) без достатньої правової підстави або факту відпадіння підстави набуття цього майна (коштів) згодом. Це зобов`язання не виникає з рішення суду. Судове рішення в цьому випадку є механізмом примусового виконання відповідачем свого обов`язку з повернення безпідставно отриманих коштів, який він не виконує добровільно.
Суд також враховує, що у зв`язку з розірванням договору за ініціативою позивача підстава для утримання відповідачем отриманих від позивача коштів відпала.
25.03.2026 відповідач отримав претензію № 03/26, якою позивач вимагав повернути відповідні кошти та встановив строк для їх добровільного повернення три банківські дні з моменту отримання претензії.
Враховуючи встановлений претензією строк, останнім днем для виконання відповідачем обов`язку з повернення коштів є 30.03.2026. Відтак, починаючи з 31.03.2026 відповідач перебуває у простроченні виконання грошового зобов`язання з повернення коштів.
З огляду на викладене, за період прострочення, починаючи з 31.03.2026, позивач має право на нарахування 3 % річних та інфляційних втрат відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України.
За розрахунком позивача, за період з 31.03.2026 по 07.08.2026 сума 3% річних складає 1 854,90 грн, інфляційні втрати за квітень-червень 2026 року - 3 837,06 грн.
Оскільки суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення позивачу лише 71 182,33 грн, суд здійснив перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат, виходячи із зазначеної суми заборгованості.
За результатами перерахунку суд установив, що обґрунтованою є вимога про стягнення 760,58 грн 3 % річних та 1 791,60 грн інфляційних втрат. У частині стягнення 1 094,32 грн 3 % річних та 2 045,46 грн інфляційних втрат, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Що стосується заявленої позивачем вимоги про стягнення пені у розмірі 51 208,79 грн (за період з 04.04.2025 по 03.10.2025), суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 6.6 договору у разі недотримання виконавцем строків надання послуг виконавець сплачує клієнту пеню в розмірі 0,1 % вартості несвоєчасно наданих послуг за кожний день прострочення, але загалом не більше 10 % ціни договору, визначеної пунктом 3.2 договору. При цьому нарахування пені починається з п`ятнадцятого дня прострочення.
Обґрунтовуючи період нарахування пені, позивач зазначає, що договором не визначено конкретного строку проведення чорнових замірів приміщення, однак пунктом 4.1 договору передбачено 30 робочих днів для виготовлення технічного завдання. У зв`язку з цим позивач вважає обґрунтованим додатково відвести 10 робочих днів для проведення замірів приміщення та, відповідно, визначає загальний строк виконання зазначеного етапу робіт у 40 робочих днів. Посилаючись на частину другу статті 846 Цивільного кодексу України, позивач визначає початок прострочення виконання зобов`язання з 20.03.2025, а першим днем нарахування пені - 04.04.2025.
Оскільки судом встановлено факт невиконання відповідачем передбачених договором робіт, за винятком консультаційних послуг вартістю 102 417,59 грн, суд вважає обґрунтованим нарахування пені за порушення строків виконання робіт за період з 04.04.2025 по 03.10.2025, тобто в межах строку дії договору.
При цьому суд враховує, що розрахований за вказаний період розмір пені перевищує встановлене пунктом 6.6 договору обмеження, а тому позивач правомірно обмежив заявлену до стягнення суму пені 10 % ціни договору, що становить 51 208,79 грн.
Отже, вимога про стягнення 51 208,79 грн пені є обґрунтованою та підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи встановлені судом обставини та наведені висновки, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню на загальну суму 124 943,30 грн, з яких: 71 182,33 грн основного боргу, 51 208,79 грн пені, 760,58 грн 3 % річних, 1 791,60 грн інфляційних втрат. В частині стягнення 102 417,59 грн безпідставно набутих грошових коштів, 1 094,32 грн 3 % річних, 2 045,46 грн інфляційних втрат суд відмовляє.
Судовий збір покладається на відповідача пропорційно обгрунтовано заявленим позовним вимогам.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2.Стягнути з Гнітецької Мирослави Петрівни ( АДРЕСА_1 , ід. код НОМЕР_2 ) на користь Приватного Підприємства "АГРОПРОММОНТАЖ" 25018, Кіровоградська обл., місто Кропивницький, вул. Холодноярська, будинок 190, ід. код 24145306):
- 71 182,33 грн основного боргу;
- 51 208,79 грн пені;
- 760,58 грн 3 % річних;
- 1791,60 грн інфляційних втрат;
- 1874,15 грн судового збору.
3. В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 18.11.26
Суддя Давидюк В.К.
1 - в справу
2- позивачу через " Електронний суд"
3- відповідачу через " Електронний суд"
Судове рішення № 141579973, Господарський суд Житомирської області було прийнято 12.11.2026. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 906/990/26. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: