Рішення № 141579947, 04.11.2026, Господарський суд Житомирської області

Дата ухвалення
04.11.2026
Номер справи
906/1510/25
Номер документу
141579947
Форма судочинства
Господарське
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2026 р.м. ЖитомирСправа № 906/1510/25

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

секретар судового засідання: Борисюк О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: не прибув;

від відповідача: Жмуцький М.В. - ордер серія АМ №1176632 від 29.12.2025;

від третьої особи: Ковальов О.Р. - виписка з ЄДР;

прокурор: Цеміна Н.Ю. - службове посвідчення №071195 від 01.03.2023,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Керівника Житомирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Державної екологічної інспекції Поліського округу

до Фізичної особи - підприємця Рисіча Олега Миколайовича

про стягнення 1834407,74 грн

Керівник Житомирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області та Державної екологічної інспекції Поліського округу звернувся до суду з позовом до Фізичної особи - підприємця Рисіча Олега Миколайовича про стягнення 1834407,74 грн шкоди, завданої навколишньому природному середовищу.

Ухвалою від 24.11.2025 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 29.12.2025 о 10:00.

26.12.2025 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву з додатками.

29.12.2025 через систему "Електронний суд" від прокуратури надійшла відповідь на відзив.

Оскільки 29.12.2025 до суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшла заява, згідно якої останній повідомляє суд про те, що не зможе прибути в судове засідання у зв`язку із зайнятістю в іншому судовому засіданні, а також зазначає про те, що не ознайомлений із матеріалами справи, тому просить суд відкласти судове засідання на іншу дату, ухвалою від 29.12.2025 суд відклав підготовче засідання на 22.01.2026.

19.01.2026 до суду через систему "Електронний суд" від позивача2 надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.

21.01.2026 до суду від позивача1 надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області.

Протокольною ухвалою від 22.01.2026 суд з урахуванням клопотання представника відповідача, продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів, а також з урахуванням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод відклав підготовче засідання на 26.02.2026.

25.02.2026 до суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з участю в іншому судовому засіданні.

25.02.2026 до суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

Протокольною ухвалою від 26.02.2026 суд з урахуванням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод оголосив перерву у судовому засіданні до 09.03.2026.

Протокольною ухвалою від 09.03.2026 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 07.04.2026.

Протокольною ухвалою від 07.04.2026 суд оголосив перерву в судовому засіданні до 07.05.2026.

Під час судового засідання 07.05.2026 виникла необхідність з`ясувати чи у повному обсязі долучено до матеріалів справи документи, які зазначені як додатки у Акті від 12.12.2022 (а.с.22, т.1). З огляду на зазначене, суд, з урахуванням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оголосив перерву в судовому засіданні до 18.05.2026 о 14:30.

18.05.2026 до суду через систему "Електронний суд" від прокурора Житомирської окружної прокуратури надійшло клопотання, згідно якого останній просить суд поновити підготовче провадження у справі №906/1510/25, визнати поважними причини несвоєчасного подання прокурором листа ДЕІ Поліського округу №357/3/2-06 від 01.02.2023 з додатками до ВП№1 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області; листа Житомирської окружної прокуратури від 03.02.2025 №51-85-845 вих-25 до ДЕІ Поліського округу про надання інформації та копій документів, листа-відповіді ДЕІ Поліського округу від 07.02.2025 №699/3.2-06 Житомирській окружній прокуратурі; листа Житомирської окружної прокуратури від 07.02.2025 №51-98 192 вих-25 до ДЕІ Поліського округу про надання інформації та копій документів, листа-відповіді ДЕІ Поліського округу від 11.02.2025 №780/3.2-06 Житомирській окружній прокуратурі; дозволу прокурора у кримінальному провадженні №42023062020000032 на розголошення відомостей досудового розслідування під час судового розгляду справи №906/1510/25 від 27.10.2025 та долучити зазначені документи до матеріалів справи №906/1510/25.

У зв`язку з перебуванням судді Вельмакіної Т.М. на лікарняному, судове засідання у справі №906/1510/25, призначене на 18.05.2026 о 14:30, не відбулося, тому суд ухвалою від 26.05.2026 призначив судове засідання для розгляду справи по суті на 10.06.2026.

08.06.2026 до суду через систему "Електронний суд від представника відповідача надійшло заперечення на клопотання Житомирської окружної прокуратури про поновлення підготовчого провадження у справі.

10.06.2026 до суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із зайнятістю представника відповідача у іншому судовому засіданні.

Ухвалою від 10.06.2026 суд задовольнив клопотання Житомирської окружної прокуратури від 18.05.2026 про повернення до стадії підготовчого провадження, постановив перейти зі стадії розгляду справи по суті до стадії підготовчого провадження у справі, призначив підготовче засідання на 23.06.2026.

16.06.2026 до суду через систему "Електронний суд" надійшли наступні документи:

- від Житомирської окружної прокуратури - додаткові пояснення у справі;

- від представника відповідача клопотання, у якому вказано про неможливість представника відповідача взяти участь у судовому засіданні через перебування у відпустці, а також про відсутність заперечень щодо проведення підготовчого засідання без його участі.

Ухвалою від 23.06.2026 суд залишив без розгляду позов керівника Житомирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Поліського округу до Фізичної особи - підприємця Рисіча Олега Миколайовича на підставі п.2 ч.1 ст.226 ГПК України.

Ухвалою від 23.06.2026 суд залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Державну екологічну інспекцію Поліського округу, відклав підготовче засідання на 27.07.2026.

13.07.2026 до суду повернулись копії ухвал від 23.06.2026, які надсилались відповідачу, у зв`язку з відсутністю адресата.

Ухвалою від 27.07.2026 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 15.09.2026.

Протокольною ухвалою від 15.09.2026 суд оголосив перерву до 14.10.2026.

14.10.2026 до суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення судового засідання на іншу дату, у зв`язку з неможливістю прибути в засідання суду.

Протокольною ухвалою від 14.10.2026 суд, з урахуванням ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оголосив перерву в судовому засіданні до 22.10.2026.

Судове засідання, яке було призначено на 22.10.2026 о 12:00 не відбулося, оскільки протягом часу, визначеного судом для його проведення на території м. Житомира та Житомирської області тривала повітряна тривога, тому суд ухвалою від 22.10.2026 призначив судове засідання з розгляду справи по суті на 26.10.2026.

Протокольною ухвалою від 26.10.2026 суд оголосив перерву у судовому засіданні до 03.11.2026 з метою належного повідомлення позивача у справі.

03.11.2026 до суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника Новогуйвинської селищної ради за наявними у справі матеріалами.

Прокурор у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача позовні вимоги заперечив з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву. У судовому засіданні наголошував на відсутності доказів на підтвердження здійснення незаконної порубки дерев відповідачем, а також вказував на те, що долучені прокурором до справи матеріали з кримінальної справи є недопустимими доказами.

Представник третьої особи на стороні позивача підтримав позицію прокурора.

У судовому засіданні 03.11.2026 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та відклав його ухвалення і проголошення на 04.11.2026 об 11:45.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, відповідача та третьої особи на стороні позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, будучи особою, відповідальною за забезпечення видалення зелених насаджень з дотриманням екологічної безпеки, санітарних норм згідно з п.3 договору від 01.09.2022 про надання послуг з видалення зелених насаджень, укладеного між філією Чуднівська ТОВ "Нібулон" та відповідачем, не перевірив місце, де працівниками здійснюється порубка дерев та не встановив факт її здійснення на земельній ділянці, що не зазначена в додатку 1 до договору, що призвело до незаконної вирубки лісових насаджень у кількості 1021 одиниць на земельній ділянці комунальної власності Новогуйвинської селищної ради, чим завдано навколишньому природному середовищу шкоди, розмір якої становить 1834407,74 грн. Вказує, що протиправна поведінка відповідача полягає у незаконній вирубці дерев поза межами населеного пункту без спеціального дозвільного документу та завданні шкоди навколишньому природному середовищу. Прокурор стверджує, що факт вчинення правопорушення відповідачем є доведеним та підтверджується протоколами огляду місця події, польовими переліковими відомостями, показаннями свідків старости ОСОБА_1 , ФОП Рисіча О.М., свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . На підтвердження завданої шкоди від незаконної порубки надано розрахунок Державної екологічної інспекції Поліського округу.

У відзиві на позовну заяву (а.с.131-134) відповідач позовні вимоги заперечує у повному обсязі, а також категорично заперечує свою одноосібну відповідальність за всю суму завданих збитків, посилаючись на те, що:

- позивач безпідставно вказує, що земельна ділянка з кадастровим номером 1822086200:01:000:1430 та деревна рослинність, яка поросла на ній, належить до лісового фонду України, оскільки ця земельна ділянка відноситься до земель запасу Новогуйвинської селищної ради і є частиною масиву сільськогосподарських угідь з порослими на ній окремими групами дерев, рішення про віднесення даної земельної ділянки до складу лісового фонду не приймалося;

- в ході досудового розслідування у кримінальному провадженні №42023062020000032 від 15.02.2025, відкритому за ч.4 ст.246 КК України, вина робітників ФОП ОСОБА_1 у незаконній порубці на земельній ділянці з кадастровим номером 1822086200:01:000:1430 не доведена;

- працівники відповідача ОСОБА_3 та ОСОБА_4 повідомляли про конкретні межі земельної ділянки з кадастровим номером 1822086200:01:000:1430, на яких помилково здійснювалося розліснення безпосередньо ними. З іншої частини ділянки дерева самовільно зрубано іншими особами, яких можливо встановити;

- до позову не долучено належних матеріалів про місце розташування ділянок, на яких проводилися обміри, встановлювалися обсяги порубки. Завдану шкоду нараховано не тільки за дерева зрубані на ділянці з кадастровим номером 1822086200:01:000:1430, а й на інших ділянках поза межами села Рудня - Городище Житомирського району Житомирської області;

- Новогуйвинська селищна рада, як власник комунального майна, несе відповідальність за шкоду внаслідок її протиправної бездіяльності щодо охорони ресурсу.

- позивачем не доведено причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідача та наслідками у вигляді незаконної порубки дерев та їх кількості.

У відповіді на відзив (а.с.145-149) Житомирською окружною прокуратурою наведено доводи аналогічні тим, що у позовній заяві.

Державна екологічна інспекція Поліського округу у відповіді на відзив (а.с.172-174) вказала, що Державною екологічною інспекцією було здійснено виїзд на вказану земельну ділянку, в ході обстеження якої виявлено незаконну вирубку 1021 дерев. Працівниками Інспекції на підставі додатку №1 до постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 №665 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу" проведено розрахунок шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу внаслідок незаконної порубки дерев, розмір якої становить 1834407,74 грн. Відповідно до інформації Новогуйвинської селищної ради до територіальної громади запити щодо надання дозволу на вирубку дерев на вказаній земельній ділянці не надходили, відповідні рішення не приймалися, дозволи не надавалися. Зазначає, що згідно показів свідків, допитаних в межах кримінального провадження, порубку дерев здійснено відповідачем.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає правомірним звернення прокурора з даним позовом в інтересах держави в особі визначеного ним позивача.

Так, відповідно до п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави у суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття "інтерес держави".

Частина 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

У рішенні від 08.04.1999 N З-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічні позиції викладені у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 зі справи №806/1000/17 та від 08.02.2019 №915/20/18).

Як зазначає прокурор, оскільки ліси є невід`ємним елементом екосистеми, незаконне вирубування лісового фонду призводить до порушення прав усіх громадян на безпечне довкілля. Порушення інтересів держави (територіальної громади) полягає у ненадходженні до бюджету місцевого самоврядування грошового стягнення на відшкодування шкоди, заподіяної незаконною порубкою дерев, що унеможливлює подальше відновлення зелених насаджень та реалізацію інших природоохоронних заходів, спрямованих на поліпшення стану природного середовища, забезпечення екологічно безпечних умов життєдіяльності громадян і суспільства.

Аналіз ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

Нездійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, зокрема, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Верховний Суд звернув увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Відтак, представництво прокурором інтересів держави у суді: по-перше, може бути реалізовано у виключних випадках, зокрема у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; по-друге, прокурор у позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, зазначає орган, уповноважений державною здійснити відповідні функції у спірних правовідносинах; по-третє, прокурор повинен пересвідчитися, що відповідний державний орган не здійснює захисту інтересів держави (тобто, він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається), приміром, повідомити такий державний орган про виявлені порушення, а у разі не вчинення цим органом дій спрямованих на захист інтересів держави, представляти інтереси держави в суді відповідно до ст.23 Закону України "Про прокуратуру", навівши відповідне обґрунтування цього.

Поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Згідно з ч.1 ст.13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу.

Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами (ч.1 ст.10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Відповідно до ч.1 ст.142 Конституції України, матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є, зокрема природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах.

Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності, зокрема на землю та природні ресурси (ч.1 ст.60 Закону України "про місцеве самоврядування в Україні").

Згідно зі ст.1 Лісового кодексу України, ліси України є її національним багатством. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Статтею 15 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначено, що місцеві ради несуть відповідальність за стан навколишнього природного середовища на своїй території і в межах своєї компетенції здійснюють контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Зважаючи на те, що незаконну порубку дерев здійснено на земельній ділянці комунальної власності, що розташована на території Новогуйвинської територіальної громади Житомирського району Житомирської області, Новогуйвинська селищна рада є уповноваженим органом на здійснення відповідних повноважень з метою захисту інтересів територіальної громади, тому визначена прокурором позивачем по справі.

За приписами ч.4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень.

З матеріалів справи вбачається, що Житомирською окружною прокуратурою скеровано на адресу Новогуйвинської селищної ради повідомлення від 08.08.2024 №51-84-6028вих-24 в порядку ст.23 Закону України "Про прокуратуру", яким поінформовано Новогуйвинську селищну раду про встановлені порушення та необхідність поновлення законних прав та інтересів територіальної громади. Також роз`яснено, що у разі невжиття заходів щодо поновлення порушених прав, такі заходи вживатимуться прокуратурою самостійно (а.с.113-116).

У зв`язку з неотриманням відповіді на вказане вище повідомлення, Житомирською окружною прокуратурою направлено на адресу Новогуйвинської селищної ради повторне повідомлення від 10.09.2024 №51-84-6715вих-24 (а.с.117).

За результатами розгляду зазначених повідомлень Житомирської окружної прокуратури, Новогуйвинська селищна рада листом від 17.09.2024 вих. №05-20/1533 повідомила про неможливість самостійно вжити заходів для захисту порушених інтересів шляхом подачі відповідного позову та просила прокуратуру звернутися в інтересах Новогуйвинської селищної ради до суду (а.с.118).

Таким чином, орган, уповноважений на виконання функцій захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, будучи поінформованим про їх порушення, проявив пасивність та не вжив протягом розумного строку жодних дій для захисту інтересів держави, тим самим допустивши невиконання покладених на нього функцій, повідомивши зокрема про неможливість самостійно вжити відповідні заходи.

Відповідно до п.37-40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 по справі №912/2385/18 прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність такого органу.

Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст.23 Закону України "Про прокуратуру" і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

З наведеного вбачається, що самого факту не звернення до суду з позовом в інтересах держави уповноваженого органу, що був завчасно повідомлений про наявність порушень інтересів держави незалежно від причин не звернення та їх поважності, достатньо для висновку про його бездіяльність, а отже і неналежне здійснення захисту порушених інтересів держави, тому у даному випадку представництво інтересів держави в суді здійснюється прокурором, який виконує субсидіарну роль, щоб ці інтереси не залишились незахищеними.

Суд встановив, що прокурором дотримано вимоги ст.23 Закону України "Про прокуратуру" та враховуючи не вчинення визначеним прокурором в якості позивача органом заходів щодо захисту порушених на переконання прокурора інтересів держави та те, що право на судовий захист в силу ст. 64 Конституції України, ст.4 ГПК України не може бути обмежене, суд вважає, що прокурор правомірно звернувся з даним позовом до суду в інтересах держави в особі Новогуйвинської селищної ради.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, господарський суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, враховуючи наступне.

Суд встановив, що на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області №62-отп від 15.12.2020 Новогуйвинській селищній раді у комунальну власність передано земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 1279,7312 га, які розташовані за межами населених пунктів Новогуйвинської об`єднаної територіальної громади, у тому числі земельну ділянку з кадастровим номером 1822086200:01:000:1430 площею 20,2383 га (за межами с.Рудня-Городище) (т.1 а.с.23-25).

Як вбачається з матеріалів справи, у зв`язку з повідомленням гр. ОСОБА_2 про факти незаконної вирубки зелених насаджень на землях комунальної власності сільськогосподарського призначення, 12.12.2022 комісія Новогуйвинської селищної ради зафіксувала факт незаконної вирубки зелених насаджень на землях комунальної власності сільськогосподарського призначення, про що складено акт про те, що на земельній ділянці з кадастровим номером 1822086200:01:000:1430 площею 20,5382 га, що знаходиться на території Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області за межами населених пунктів поблизу села Городище, здійснено без дозвільних документів вирізку самозалісненої території частини земельної ділянки площею 1,5 га, а саме дерев породи сосна, вільха, береза (т.1 а.с.22).

У подальшому, депутат Новогуйвинської селищної ради Медведюк О.В. звернувся з листом до Державної екологічної інспекції Поліського округу (т.1, а.с.28), у якому повідомив про складення комісією Новогуйвинської селищної ради акту обстеження від 12.12.2022 у зв`язку з виявленням фактів незаконної вирубки зелених насаджень на землях комунальної власності сільськогосподарського призначення Новогуйвинської селищної ради та просив направити представника Державної екологічної інспекції Поліського округу для проведення обстеження земельної ділянки з кадастровим номером 1822086200:01:000:1430 площею 20,5382 га, що знаходиться на території Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області за межами населених пунктів поблизу села Городище з метою подальшого вжиття заходів щодо притягнення до відповідальності правопорушника за порушення встановлених правил видалення зелених насаджень.

Так, 18.01.2023 Державною екологічною інспекцією Поліського округу здійснено виїзд, в ході якого виявлено незаконну вирубку 1021 дерев, про що складено перелікові відомості незаконно зрубаних дерев на землях комунальної власності Новогуйвинської селищної ради за межами населеного пункту с.Рудня-Городище Житомирського району Житомирської області, кадастровий номер 18220862006:01:000:1430 (т.1, а.с.30-35) та перелікові відомості незаконно зрізаних дерев на землях комунальної власності Новогуйвинської селищної ради за межами с. Рудня-Городище (т.1, а.с.36-42).

На підставі додатку 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 №665 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу" Державною екологічною інспекцією Поліського округу проведено розрахунок шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу внаслідок незаконної порубки дерев, розмір якої становить 1834407,74 грн (т.1, а.с.29).

Листом від 01.02.2023 №357/3/2-06 Державна екологічна інспекція Поліського округу (т.1, а.с.26-27) повідомила Відділ поліції №1 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області про встановлення факту незаконної порубки 1021 дерева, чим заподіяно шкоду навколишньому природному середовищу на суму 1834407,74 грн, для вжиття заходів реагування в межах наданих законодавством повноважень, спрямованих на встановлення винних осіб та притягнення їх до відповідальності.

Суд встановив, що за фактом незаконної порубки дерев, Житомирською окружною прокуратурою 15.02.2023 зареєстроване кримінальне провадження №42023062020000032 за ч.4 ст.246 КК України за фактом здійснення незаконної вирубки дерев на земельній ділянці з кадастровим номером 1822086200:01:000:1430, що перебуває у комунальній власності Новогуйвинської селищної ради.

Згідно з протоколом огляду від 13.04.2023 (т.1, а.с.43-56), старшим слідчим слідчого відділення Відділу поліції №1 Житомирського районного управління поліції ГУНП в Житомирській області на земельній ділянці за межами с.Рудня-Городище Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області з кадастровим номером 18220862006:01:000:1430 виявлено 1021 пень незаконно зрубаних дерев.

Відповідно до інформації Новогуйвинської селищної ради від 04.03.2025 до територіальної громади листи (запити) щодо надання дозволу на вирубку дерев на земельній ділянці з кадастровим номером 1822086200:01:000:1430 не надходили, відповідні рішення не приймалися, дозволи - не надавалися.

Матеріалами справи підтверджується, що Центральне регіональне управління лісового та мисливського господарства у Житомирській області зверталося до Новогуйвинської селищної ради, зокрема 10.10.2025 з повторним поданням про віднесення земельних ділянок до самозалісених в порядку ст.57-1 Земельного кодексу України, серед яких і земельна ділянка з кадастровим номером 1822086200:01:000:1430.

Водночас, у матеріалах справи відсутні докази прийняття Новогуйвинською селищною радою рішення про віднесення зазначеної вище земельної ділянки до самозалісеної.

Оглядом публічно-кадастрової карти (Кадастр Лайф) встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 1822086200:01:000:1430 з північної, південної та західної частини межує із земельними ділянками лісогосподарського призначення з кадастровими номерами 1822086200:01:000:1695 та 1822086200:01:000:1413.

Разом із тим, зі східної частини земельна ділянка з кадастровим номером межує з землями приватної власності, зокрема з земельними ділянками з кадастровими номерами 1822086200:01:000:1338, 1822086200:01:000:1337, 1822086200:01:000:1339, 1822086200:01:000:1340, 1822086200:01:000:1341, 1822086200:01:000:1343, 1822086200:01:000:1345, 1822086200:01:000:1347, 1822086200:01:000:1349, 1822086200:01:000:1350, 1822086200:01:000:1351, 1822086200:01:000:1355, 1822086200:01:000:1359, 1822086200:01:000:1367, 1822086200:01:000:1368, які перебувають в оренді Філії "Чуднівська" ТОВ СГ "Нібулон".

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, 01.09.2022 між філією "Чуднівська" ТОВ СГ "Нібулон" та відповідачем було укладено договір про надання послуг з видалення земельних насаджень.

Умовами вказаного договору передбачено, що відповідач зобов`язується у строк надати послугу на вимогу замовника з видалення зелених насаджень, розташованих на території Новогуйвинської селищної ради (земельні паї території сіл Гай, Соснівка та Рудня-Городище), що знаходяться за межами населеного пункту.

У додатку 1 до вказаного договору визначено перелік земельних ділянок, серед яких зазначено земельні ділянки, суміжні до ділянки з кадастровим номером 1822086200:01:000:1430.

На підставі наведеного прокурор стверджує, що при виконанні зазначеного договору відповідачем незаконно вирубано дерева на земельній ділянці з кадастровим номером 1822086200:01:000:1430.

Одночасно з цим, відповідач надав до матеріалів справи заяви від 07.11.2024, які подавалися ним до СВ ВП №1 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області, Житомирської окружної прокуратури та Житомирської обласної прокуратури (т.1, а.с.135-140), а також нотаріально посвідчені заяви свідків ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 (т.1, а.с.195-197), у яких вказано, що в ході виконання умов договору з ТОВ "Нібулон" працівники ФОП Рисіча О.М. частково здійснили розліснення ділянки з кадастровим номером 1822086200:01:000:1430, яка не перебувала в оренді ТОВ "Нібулон" та належить територіальній громаді. При цьому на момент початку виконання робіт за договором із ТОВ "Нібулон" дикорослі дерева породи сосна, вільха та інші, що поросли на ділянці з кадастровим номером 1822086200:01:000:1430 вже були зрізані та вивезені у невідомому напрямку особами з прилеглих сіл.

Щодо тверджень відповідача про недопустимість доказів, а саме долучених прокурором до цієї справи матеріалів з кримінальної справи, суд враховує, що у матеріалах справи міститься постанова від 27.10.2025 про надання дозволу на розголошення відомостей досудового розслідування у кримінальному провадженні №42023062020000032 від 15.02.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.246 КК України (т.1, а.с.236).

За вказаного суд враховує, що відносини, які стосуються володіння, користування та розпоряджання лісами і спрямовуються на забезпечення охорони, відтворення та стале використання лісових ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства (лісові відносини) регулюються, зокрема, Лісовим кодексом України.

У свою чергу, правові, економічні та соціальні основи організації охорони навколишнього природного середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь визначає Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища".

За статтею 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Відповідно до ч. 1 ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.

Частиною 2 статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено перелік порушень законодавства про охорону навколишнього природного середовища, за які може наступати відповідальність.

Згідно з ч.3,4 ст.68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", законодавством України може бути встановлено відповідальність і за інші порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі (ст. 69 зазначеного Закону).

Відповідно до частини першої статті 1 ЛК України, ліс - тип природних комплексів (екосистема), у якому поєднуються переважно деревна та чагарникова рослинність з відповідними ґрунтами, трав`яною рослинністю, тваринним світом, мікроорганізмами та іншими природними компонентами, що взаємопов`язані у своєму розвитку, впливають один на одного і на навколишнє природне середовище.

Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Самозалісена ділянка земельна ділянка будь-якої категорії земель (крім земель лісогосподарського призначення, природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення) площею понад 0,5 гектара, вкрита частково чи повністю лісовою рослинністю, залісення якої відбулося природним шляхом.

Інші лісовкриті землі земельні ділянки, вкриті лісовою рослинністю, заростями багаторічних дерев`янистих кущових рослин, у тому числі самозалісені, та не надані для ведення лісового господарства.

Згідно зі статтею 4 ЛК України, до лісового фонду України належать усі ліси на території України незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, у тому числі лісові ділянки, захисні насадження лінійного типу площею не менше 0,1 гектара, інші лісовкриті землі.

Отже, згідно з положеннями Лісового кодексу України віднесення лісів до лісового фонду України не залежить від категорії (основного цільового призначення) земельної ділянки, на якій вони зростають (такий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 19.09.2024 у справі № 918/1356/23).

Відповідно до ст.105 ЛК України порушення лісового законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону.

Відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні, зокрема у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників.

Статтею 107 ЛК України встановлено, що підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Так. відповідно до п.3 ч.2 ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що до способів захисту прав і законних інтересів віднесено відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, необхідна наявність повного складу правопорушення, а саме:

1) протиправної поведінки особи;

2) шкоди (збитків);

3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками;

4) вини особи, яка заподіяла збитки.

Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Під шкодою слід розуміти, зокрема, зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Причинний зв`язок, як елемент складу цивільного правопорушення, виражає зв`язок протиправної поведінки і шкоди, що настала, при якому шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, а отже, доведенню підлягає факт того, що його протиправні дії є причиною, а шкода - наслідком такої протиправної поведінки.

Відповідно, суди, розглядаючи спори про стягнення шкоди (збитків), мають встановлювати обставини щодо наявності всіх елементів складу правопорушення у їх сукупності.

За відсутності хоча б одного із перелічених елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення, цивільна відповідальність у вигляді відшкодування шкоди не настає.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Отже, при зверненні з позовом про стягнення шкоди, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами протиправність (неправомірність) поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди та їх розмір, а також причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, що виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, а боржник зі свого боку має доводити відсутність своєї вини у заподіянні шкоди.

Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 11.11.2025 у справі №758/5941/20, від 05.02.2024 у справі №910/4149/21, від 19.0.2025 у справі №910/22855/17, від 08.07.2025 у справі №925/556/24, від 24.03.2025 у справі №916/4912/24, від 20.11.2025 у справі №910/8222/20, від 08.10.2025 у справі №916/3517/24.

При цьому господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 920/715/17).

Також Верховний Суд у постанові від 23.08.2023 у справі №912/2836/21 за позовом прокурора про стягнення збитків, заподіяних порушенням природоохоронного законодавства, вказав, що для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, шкода, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, вина. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

У контексті доводів прокурора про те, що факт вчинення відповідачем правопорушення у вигляді незаконної вирубки дерев поза межами населеного пункту без спеціального дозвільного документу та завдання шкоди навколишньому природному середовищу є доведеним та підтверджується протоколами огляду місця події, польовими переліковими відомостями, показаннями свідків старости ОСОБА_1 , ФОП Рисіча О.М., свідка ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , суд враховує те, що у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б беззаперечно підтверджували, що саме відповідач або особи, що перебували з ним у трудових відносинах, здійснили незаконну вирубку дерев різних порід у кількості 1021 штуки на земельній ділянці з кадастровим номером 1822086200:01:000:1430 площею 20,2383 га.

Сам по собі факт виявлення вирубки не є тотожним встановленню особи правопорушника та не може автоматично покладати відповідальність на конкретного суб`єкта господарювання без належної доказової бази.

Як вбачається з матеріалів справи, акт огляду від 12.12.2022, перелікові відомості від 18.01.2023, протокол огляду від 13.04.2023 фіксують виключно сам факт незаконної порубки дерев на вказаній земельній ділянці, однак не містять жодних відомостей щодо осіб, які її здійснили, способу виконання робіт або будь-яких ідентифікуючих ознак виконавця. Тобто, вказані документи містять інформацію про наслідки незаконних дій, однак не встановлюють суб`єкта їх вчинення.

При цьому у матеріалах справи відсутні докази того, що в ході досудового розслідування у кримінальному провадженні №42023062020000032 від 15.02.2023, відкритому за ч.4 ст.246 КК України, встановлено обставини, які б свідчили про здійснення саме відповідачем чи особами, які перебували з ним у трудових відносинах, незаконної порубки 1021 дерева, що завдало шкоду навколишньому природному середовищу у розмірі 1834407,74 грн, щодо яких прокурором заявлено вимогу про відшкодування шкоди відповідачем.

Зміст показань свідків свідчить про підтвердження факту часткового вирубування особами, які перебували у трудових відносинах з відповідачем, кущів та іншої рослинності на відповідній земельній ділянці, тоді як дерева, за їх твердженнями, були вирубані раніше особами з прилеглих сіл.

За таких обставин, твердження про здійснення незаконної вирубки саме відповідачем 1021 дерева ґрунтуються на припущеннях, не підтверджених належними та допустимими доказами і не можуть бути покладені в основу висновків про його відповідальність.

За відсутності належних та допустимих доказів, які б безпосередньо підтверджували незаконну порубку 1021 дерева та завдання шкоди у розмірі 1834407,74 грн саме відповідачем (особами, які перебували у трудових відносинах з відповідачем), висновок про його відповідальність грунтується виключно на припущеннях, що є неприпустимим як з точки зору процесуального закону, так і з огляду на загальні засади доказування у господарському судочинстві.

Суд також враховує, що сам по собі факт не заперечення відповідачем здійснення певних дій із вирубування рослинності на відповідній земельній ділянці не свідчить про вчинення ним протиправного діяння в обсязі, зазначеному позивачем - у кількості 1021 дерева та, відповідно, про завдання шкоди на суму 1834407,74 грн. Перш ніж ставити питання про покладення відповідальності за заподіяння збитків, прокурор мав довести, що саме відповідач здійснив порубку 1021 дерева, щодо яких визначено розмір збитків.

Натомість у даній справі не надано жодного прямого доказу того, що незаконну вирубку заявленої кількості дерев здійснив саме відповідач (особи, які перебували у трудових відносинах з відповідачем). Так, матеріали справи не містять доказів перебування працівників відповідача на всій території здійсненої вирубки, використання відповідної техніки для цього.

Таким чином, прокурором не доведено, що саме відповідачем заподіяно шкоду внаслідок порубки відповідної кількості дерев, а також не доведено, що його діями спричинено шкоду у заявленому розмірі, а отже не доведено такі елементи складу цивільного правопорушення як протиправна поведінка особи, завдання шкоди (збитків) та причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками.

Відтак, за відсутності належних і допустимих доказів, які б підтверджували факт вчинення відповідачем протиправного діяння, причинний зв`язок між його діями та заподіяною шкодою не може вважатися доведеним.

Щодо шкоди (збитків), слід констатувати, що сам факт заподіяння шкоди у вигляді незаконної вирубки дерев та її грошова оцінка у сумі 1834407,74 грн є встановленими. Водночас наявність шкоди як такої не означає автоматичного виникнення обов`язку з її відшкодування конкретною особою, оскільки цей елемент є лише одним із обов`язкових компонентів складу правопорушення.

Щодо вини, то її встановлення є можливим лише за умови доведення того, що конкретна особа вчинила протиправні дії, які спричинили шкоду у відповідному розмірі.

У даній справі фактично йдеться про застосування відповідальності не до встановленого заподіювача шкоди, а до суб`єкта, чия причетність не підтверджена належними та допустимими доказами, а ґрунтується виключно на припущеннях щодо можливості його участі у відповідних подіях. Однак імовірність не є юридично значущим критерієм для покладення цивільно-правової відповідальності.

Задоволення позовних вимог за відсутності належної доказової бази не забезпечило б відновлення порушеного права держави, а навпаки призвело б до порушення принципу справедливого розподілу відповідальності, оскільки шкода, завдана невстановленими особами, була б фактично перекладена на суб`єкта, чия вина та причетність до її заподіяння не доведені у встановленому законом порядку.

Враховуючи обставини справи, проаналізувавши наведені вище норми чинного законодавства в аспекті спірних правовідносин, за недоведеності повного складу правопорушення, суд дійшов висновку про відсутність підстав для покладення на відповідача відповідальності щодо відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища в сумі 1834407,74 грн, оскільки за відсутності хоча б одного із елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення, про що зазначено судом вище, цивільна відповідальність у вигляді відшкодування шкоди не настає, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами статей 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд із цим, за змістом п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України", обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином суд зазначає, що решта долучених до справи доказів та доводів сторін ретельно досліджена і наведених висновків суду не спростовує.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

З огляду на відмову у задоволенні позову, відповідно до ст.129 ГПК України, судовий збір покладається на Житомирську обласну прокуратуру.

Керуючись статтями 2, 73-79, 86, 123, 129, 233, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено: 16.11.26

Суддя Вельмакіна Т.М.

1 - до справи;

- прокуратурі, позивачу1 та позивачу2 - через систему "Електронний суд";

2 - відповідачу - рек. з повід.

Часті запитання

Який тип судового документу № 141579947 ?

Документ № 141579947 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 141579947 ?

Дата ухвалення - 04.11.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141579947 ?

Форма судочинства - Господарське

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141579947 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Інформація про судове рішення № 141579947, Господарський суд Житомирської області

Судове рішення № 141579947, Господарський суд Житомирської області було прийнято 04.11.2026. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити корисні відомості.

Судове рішення № 141579947 відноситься до справи № 906/1510/25

Це рішення відноситься до справи № 906/1510/25. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша система забезпечує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість докладного налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку відомостей. Це дозволяє результативно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141537256
Наступний документ : 141579948