Єдиний державний реєстр судових рішень
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.11.2026м. ДніпроСправа № 904/4841/22 (904/4441/26)
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мілєвої І.В. за участю секретаря судового засідання Піхтін Д.С.
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українка" (52313, Дніпропетровська область, Криничанський район, село Українка, вулиця Шевченка, будинок 66, ідентифікаційний код 30791393)
до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий Рітейл" (51925, Дніпропетровська область, м.Кам`янське, пр.Свободи, буд.4, кімн. 206/3, ідентифікаційний код 42870677)
відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіллкар" (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Івана Акінфієва, буд. 18, ідентифікаційний код 43266765)
третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" (30068, Хмельницька область, Славутський район, с. Крупець, вул. Богдана Хмельницького, буд. 43, ідентифікаційний номер юридичної особи 34863309)
третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-1 ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 )
про визнання договорів недійсними та стягнення 500 000,00 грн
в межах справи № 904/4841/22
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна", село Крупець, Шепетівський район, Хмельницька область
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українка" (52313, Дніпропетровська область, Криничанський район, село Українка, вулиця Шевченка, будинок 66, ідентифікаційний номер юридичної особи 30791393)
про визнання банкрутом
Представники:
від позивача: Микитюк А.І.;
від відповідача-1: Бичков В.В.;
від відповідача-2: не з`явився;
від третьої особи-1: Нечитайло Т.В.;
від третьої особи-2: не з`явився;
СУТЬ СПОРУ:
В провадженні Господарського суду Дніпропетровської області перебуває справа № 904/4841/22 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Українка" на стадії ліквідації.
Повноваження ліквідатора виконує арбітражний керуючий Микитюк Анатолій Іванович (свідоцтво № 1335 від 19.07.2013).
Товариство з обмеженою відповідальністю "Українка" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача-1 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий Рітейл", відповідача-2 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіллкар", за змістом якої просить суд:
- визнати недійсним договір про надання поворотної фінансової допомоги №ДОГУ-29-09 від 03.08.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Українка" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Новий Рітейл";
- визнати недійсним договір про переведення боргу № 10/1122 від 10.11.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Українка", Товариством з обмеженою відповідальністю "Новий Рітейл" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гіллкар";
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий Рітейл" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українка" 500 000,00 грн.
Суд ухвалою від 24.07.2026 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Українка" залишив без руху. Запропонував Товариству з обмеженою відповідальністю "Українка" протягом 10 днів з дня вручення ухвали Господарського суду Дніпропетровської області усунути недоліки заяви, а саме надати докази доплати судового збору у розмірі 2666,40 грн.
27.07.2026 до господарського суду від позивача надійшла заява на виконання вимог ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 24.07.2026 про залишення позовної заяви без руху. Разом із вказаною заявою позивач подав до суду платіжну інструкцію № 34 від 27.07.2026 про сплату судового збору у розмірі 2666,40 грн.
Позивач подав клопотання про витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий Рітейл" оригіналу договору поворотної фінансової допомоги № ДОГУ-29-09 від 03.08.2020.
Суд ухвалою від 21.08.2026 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі. Постановив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Призначив судове засідання для розгляду справи по суті на 21.09.2026. Клопотання позивача про витребування доказів - задовольнив. Витребував у Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий Рітейл" оригінал договору поворотної фінансової допомоги № ДОГУ-29-09 від 03.08.2020, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Новий Рітейл" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українка". Клопотання позивача про залучення третьої особи - задовольнив. Залучив Товариство з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.
04.09.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю "Новий Рітейл" подало до суду клопотання про роз`єднання позовних вимог, в якому просить суд роз`єднати позовні вимоги ТОВ «Українка» у справі № 904/4841/22 (904/4441/26), виділивши об`єднані позивачем вимоги в самостійне провадження про визнання недійсним договору про надання поворотної фінансової допомоги № ДОГУ-29-09 від 03.08.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Українка" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Новий Рітейл" на суму 2 779 284,00 грн та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий Рітейл" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українка» 500 000,00 грн.
Суд ухвалою від 07.09.2026 відмовив у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий Рітейл" про роз`єднання позовних вимог.
08.09.2026 відповідач-1 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що визнає що отримав від ТОВ «Українка» кошти за договором про надання поворотної фінансової допомоги № ДОГУ-29-09 від 03.08.2020, а також що борг за ним переведений на підставі договору про переведення боргу № 10/1122 від 10.11.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Українка", Товариством з обмеженою відповідальністю "Новий Рітейл" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гіллкар" на суму 2 779 284,00 грн. Виходячи з підстав позову, позивач спочатку має назвати особу такого потерпілого кредитора у такому правочині на шкоду правам та інтересам якого боржником (який визнаний в подальшому банкрутом) вчинений договір про надання поворотної фінансової допомоги № ДОГУ-29-09 від 03.08.2020 станом на день його укладання, якщо позивач стверджує що цей договір є фраудаторним. Відсутність потерпілого кредитора боржника (банкрута) унеможливлює твердження про фраудаторність договору та визнання його з цих підстав недійсним. Однак, як зазначено вище, позовні вимоги щодо визнання недійсним договору про надання поворотної фінансової допомоги № ДОГУ-29-09 від 03.08.2020, як фраудаторного, позивач не пов`язує з жодним потерпілим кредитором боржника, що свідчить про безпідставність такого позову в цій частині та суттєво ускладняє захист відповідача від такого позову. Якщо позивач вважає себе потерпілим за правочином, вчиненим у підозрілому періоді (договір про надання поворотної фінансової допомоги № ДОГУ-29-09 від 03.08.2020), то це не означає, що такий правочин є фраудаторним. Сам по собі факт укладання договору про надання поворотної фінансової допомоги № ДОГУ-29-09 від 03.08.2020 чи зауваження щодо його виконання не є підставою для визнання такого договору недійсним. Позивач сам додав банківські виписки, з яких слідує надання та повернення поворотної фінансової допомоги. Не повернення фінансової допомоги автоматично не свідчить про фраудаторність жодного договору та тим більше неповернення її новим боржником. Призначення платежу на виконання вказаного договору «за продукти харчування», «за сільхозпродукцію» має своє пояснення, в тому числі документальне. Договір про надання поворотної фінансової допомоги № ДОГУ-29-09 від 03.08.2020 укладений з протоколом розбіжностей, а призначення платежу ТОВ «Українка» вказувало згідно рахунків відповідача, дублікати яких додаються, оскільки оригінали передані ТОВ «Гіллкар» за відповідним актом. Відповідач визнає факт укладання договору про переведення боргу, а взаємовідносини які регулюють взаєморозрахунки між ТОВ «Гіллкар» та ТОВ "Новий Рітейл" щодо компенсації за переведення боргу врегульовані двосторонньою угодою між ними від 10.11.2022. Однак через ненадання ТОВ «Гіллкар» доказів повернення поворотної фінансової допомоги ТОВ «Українка» вона не виконана, за переведення боргу кошти на користь ТОВ «Гіллкар» не сплачені. Ліквідатор у позові просить визнати договір про переведення боргу недійсним через те що він підписаний 10.11.2022 від імені ТОВ «Українка» ОСОБА_1 , яка діяла без належних повноважень та зловмисно. При цьому позивач надав докази того, що ОСОБА_1 є співзасновником, яка володіє 28,5 % частки у статутному капіталі ТОВ Українка, обіймала посаду керівника та бухгалтера до певної дати. Згідно рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.02.2026 у справі № 904/4841/22 (904/2124/25), на яке посилається сам позивач, відповідно до інформації з ЄДР та Ю-Контрол ОСОБА_1 обіймала посаду керівника позивача із 25.09.2019 по 21.02.2021, з 22.02.2021 призначено керівником ТОВ «Українка» Строгана Костянтина Сергійовича, але ОСОБА_1 стверджувала що виконувала обов`язки директора. Відсутність даних про офіційне працевлаштування не означає відсутність фактичних трудових відносин у фізичної особи, якщо остання наполягає на виконанні трудових обов`язків чи то бухгалтера, чи то за іншою посадою. Так, дійсно, ТОВ «Новий Рітейл» не повернуло ТОВ «Українка» 2 779 284,00 грн до 10.11.2022 кошти. Але станом на день переведення боргу ТОВ «Новий Рітейл» розраховувало на те, що ТОВ «Гіллкар» виконає це зобов`язання (поверне всю суму у розмірі 2779284,00 грн). В період часу 2023-2024 ТОВ «Новий Рітейл» сплачувало на банківський рахунок ТОВ «Гіллкар» кошти.
08.09.2026 відповідач-1 подав до суду клопотання про долучення доказів.
10.09.2026 третя особа подала до суду пояснення.
10.09.2026 позивач подав до суду відповідь на відзив.
10.09.2026 третя особа подала до суду клопотання, в якому просить суд забезпечити проведення судового засідання в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів. Суд ухвалою від 11.09.2026 задовольнив клопотання.
11.09.2026 відповідач-1 подав до суду клопотання, в якому просить суд забезпечити проведення судового засідання в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів. Суд ухвалою від 14.09.2026 задовольнив клопотання.
14.09.2026 позивач подав до суду клопотання, в якому просить суд забезпечити проведення судового засідання в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.
21.09.2026 відповідач-1 подав до суду заперечення на відповідь на відзив.
21.09.2026 відповідач-1 подав до суду додаткові пояснення у справі.
В підготовче засідання 21.09.2026 з`явились представники позивача, відповідача-1 та третьої особи, представник відповідача-2 не з`явився.
Відповідач-1 у своїх запереченнях на відповідь на відзив просив суд перейти до розгляду справи у загальному позовному провадженні.
У відповіді на відзив позивач просить суд залучити до розгляду справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-1 ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).
В судовому засіданні 21.09.2026 представники позивача, відповідача-1 та третьої особи заявили усні клопотання, в яких просять суд забезпечити проведення судового засідання в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.
Суд ухвалою від 21.09.2026 перейшов від спрощеного позовного провадження до розгляду справи № 904/4841/22 (904/4441/26) за правилами загального позовного провадження. Призначив підготовче засідання на 05.10.2026. Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Українка" про залучення третьої особи задовольнив. Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий Рітейл" про залучення третьої особи задовольнив. Залучив до участі у справі в якості третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-1 ОСОБА_1 . Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Українка" про витребування доказів задовольнив. Витребував у Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий Рітейл" оригінали: акту прийому-передачі документації від 10/11/2022 до договору про переведення боргу № 10/1122 від 10.11.2022; договору про переведення боргу № 10/1122 від 10.11.2022 із додатковою угодою від 10.11.2022; листа ТОВ «Українка» вих. № 32 від 05/08/2020 «Щодо уточнення призначення платежу»; листа ТОВ «Новий Рітейл» б/н б/д «Щодо вимоги про сплату заборгованості від 06.03.2024»; акту звірки взаємних розрахунків по стану за період: 03.08.2020-09.11.2022 між ТОВ «Новий Рітейл» і ТОВ «Українка» за договором № ДОГУ-29-09 від 03.08.2020. Витребував у Товариства з обмеженою відповідальністю «Гіллкар» оригінали: акту прийому-передачі документації від 10/11/2022 до договору про переведення боргу № 10/1122 від 10.11.2022; договору про надання поворотної фінансової допомоги № ДОГУ-29-09 від 03.08.2020 із Протоколом розбіжностей від 03.08.2020; договору про переведення боргу № 10/1122 від 10.11.2022 із додатковою угодою від 10.11.2022. Постановив провести судове засідання у справі № 904/4841/22 (904/4441/26) з ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю "Українка" арбітражним керуючим Микитюком Анатолєм Івановичем, Товариством з обмеженою відповідальністю "Новий Рітейл" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
02.10.2026 позивач подав до суду клопотання, в якому просить суд поновити процесуальні строки та долучити до матеріалів справи заяву свідка ОСОБА_1 .
В підготовче засідання 05.10.2026 з`явились представники позивача, відповідача-1 та третьої особи-1; представники відповідача-2 та третьої особи-2 не з`явились.
У запереченнях на відповідь на відзив, поданих до суду 20.09.2026, відповідач-1 просив надати доступ до матеріалів справи № 904/4841/22 про банкрутство ТОВ "Українка" .
Протокольною ухвалою від 05.10.2026 суд відмовив у наданні представнику відповідача доступу до матеріалів справи № 904/4841/22 про банкрутство ТОВ "Українка"; поновив процесуальний строк та долучив до матеріалів справи заяву свідка ОСОБА_1 .
У підготовчому засіданні 05.10.2026 оголошено перерву до 30.10.2026.
В судовому засіданні 05.10.2026 представники позивача та третьої особи заявили усні клопотання, в яких просять суд забезпечити проведення судового засідання в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.
Суд ухвалою від 05.10.2026 повторно витребував у Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий Рітейл" оригінали: акту прийому-передачі документації від 10/11/2022 до договору про переведення боргу № 10/1122 від 10.11.2022; договору про переведення боргу № 10/1122 від 10.11.2022 із додатковою угодою від 10.11.2022; листа ТОВ «Українка» вих. № 32 від 05/08/2020 «Щодо уточнення призначення платежу»; листа ТОВ «Новий Рітейл» б/н б/д «Щодо вимоги про сплату заборгованості від 06.03.2024»; акту звірки взаємних розрахунків по стану за період: 03.08.2020-09.11.2022 між ТОВ «Новий Рітейл» і ТОВ «Українка» за договором № ДОГУ-29-09 від 03.08.2020. Повторно витребував у Товариства з обмеженою відповідальністю «Гіллкар» оригінали: акту прийому-передачі документації від 10/11/2022 до договору про переведення боргу № 10/1122 від 10.11.2022; договору про надання поворотної фінансової допомоги № ДОГУ-29-09 від 03.08.2020 із Протоколом розбіжностей від 03.08.2020; договору про переведення боргу № 10/1122 від 10.11.2022 із додатковою угодою від 10.11.2022. Постановив провести судове засідання у справі № 904/4841/22 (904/4441/26) з ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю "Українка" арбітражним керуючим Микитюком Анатолєм Івановичем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
29.10.2026 відповідач-1 подав до суду додаткові пояснення.
В підготовче засідання 30.10.2026 з`явились представники позивача, відповідача-1 та третьої особи-1; представники відповідача-2 та третьої особи-2 не з`явились.
29.10.2026 відповідач-1 подав до суду заяву, в якій просить суд поновити ТОВ «Новий Рітейл» процесуальний строк для поставлення додаткових письмових запитань позивачу в порядку ст. 90 ГПК України. Запропонувати позивачу в особі ліквідатора Микитюка А.І. надати в порядку ст. 90 ГПК України письмові відповіді у формі заяви свідка на наступні додаткові питання, які відповідач не міг поставити раніше, а саме: З якою саме особою (фізичною чи юридичною) пов`язаний потенційний конфлікт інтересів, зазначений у заяві арбітражного керуючого Микитюка А.І. у справі № 906/1195/22 та в чому саме він полягає? В який конкретно момент (день, місяць, рік) фактично виникнули обставини цього потенційного конфлікту інтересів та чи існують потенційний чи реальний конфлікт інтересів у ліквідатора в цій справі?
Протокольною ухвалою від 30.10.2026 суд відмовив відповідачу-1 у поновленні процесуального строку для поставлення додаткових письмових запитань позивачу в порядку ст. 90 ГПК України. 30.10.2026 представники позивача та третьої особи-1 заявили усні клопотання, в яких просять суд забезпечити проведення судового засідання в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.
Суд ухвалою від 30.10.2026 закрив підготовче провадження та призначив справу для судового розгляду по суті у судове засідання на 16.11.2026. Постановив провести судове засідання у справі № 904/4841/22 (904/4441/26) з ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю "Українка" арбітражним керуючим Микитюком Анатолєм Івановичем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
30.10.2026 відповідач-1 подав заяву про виконання ухвали суду щодо надання оригіналів доказів.
05.11.2026 відповідач-1 подав заяву з доказами складу та вартості витрат на правовому допомогу.
У судове засідання 16.11.2026 з`явились представники позивача, відповідача-1 та третьої особи-1; представники відповідача-2 та третьої особи-2 не з`явились.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд
ВСТАНОВИВ:
Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 28.02.2024 визнано Товариство з обмеженою відповідальністю Українка (52313, Дніпропетровська область, Криничанський район, село Українка, вулиця Шевченка, будинок 66, код ЄДРПОУ 30791393) банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру; ліквідатором ТОВ Українка призначено арбітражного керуючого Микитюка Анатолія Івановича (свідоцтво № 1335 від 19.07.2013р.; адреса офісу: 76009, м. Івано-Франківськ, вул. Максимовича, 15, оф. 59; адреса для кореспонденції: 76018, м.Івано-Франківськ, вул.Залізнична, 3/28; РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідно до статті 61 КУзПБ, ліквідатор з дня свого призначення здійснює, крім іншого, такі повноваження: приймає у своє відання майно боржника, забезпечує його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; формує ліквідаційну масу; заявляє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості.
Позивач зазначає, що в процесі ліквідаційної процедури Товариства з обмеженою відповідальністю "Українка" ліквідатором виявлено, що протягом серпня- жовтня 2020 року позивачем здійснено 11 оплат на банківський рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий Рітейл" на загальну суму 2 779 284,00 грн з призначенням платежу: за продукти харчування та за сільхозпродукцію:
- 05.08.2020 оплату на суму 1 000 000,00 грн, з призначенням платежу: «за продукти харчування згідно РАХ№П05/08 від 05.08.2020р у сумі 833333.33 грн, ПДВ 20% 166666.67 грн.»;
- 09.09.2020 оплату на суму 214 494,00 грн, з призначенням платежу: «за продукти харчування згідно ДОГУ-9-09 від 9.09.2020р у сумі 178745.00 грн, ПДВ 20% 35749.00 грн.»;
- 14.09.2020 оплату на суму 1000,00 грн, з призначенням платежу: «за продукти харчування згідно ДОГУ-9-09 від 9.09.2020р без ПДВ.»;
- 29.09.2020 оплату на суму 460 240,00 грн, з призначенням платежу: «за продукти харчування згідно договору №у29-09 вiд 29.09.2020р у сумі 383533.33 грн, ПДВ - 20 % 76706.67 грн.»;
- 01.10.2020 оплату на суму 235 000,00 грн, з призначенням платежу: «за продукти харчування згідно ДОГУ-9-09-1 від 1.10.2020р у сумі 195833.33 грн, ПДВ - 20 % 39166.67 грн.»;
- 20.10.2020 оплату на суму 160 250,00 грн, з призначенням платежу: «за продукти харчування згідно РАХ №у1-20 від 20.10.2020р у сумі 133541.67 грн, ПДВ - 20 % 26708.33 грн.»;
- 21.10.2020 оплату на суму 81 800,00 грн, з призначенням платежу: «за продукти харчування згідно РАХ №у2-20 від 20.10.2020р у сумі 68166.67 грн, ПДВ - 20 % 13633.33 грн.»;
- 21.10.2020 оплату на суму 172 500,00 грн, з призначенням платежу: «за продукти харчування згідно РАХ №у1-22 від 21.10.2020р у сумі 143750.00 грн, ПДВ - 20 % 28750.00 грн.»;
- 22.10.2020 оплату на суму 85 000,00 грн, з призначенням платежу: «за продукти харчування згідно РАХ №у1-22 від 21.10.2020р у сумі 70833.33 грн, ПДВ - 20 % 14166.67 грн.»;
- 26.10.2020 оплату на суму 89 000,00 грн, з призначенням платежу: «за продукти харчування згідно РАХ №у1-26 від 26.10.2020р без ПДВ.»;
- 03.08.2020 оплату на суму 280 000,00 грн, з призначенням платежу: «за сільхоз продукцію згідно рах № 3/08-1від 3.08.2020р , у т.ч. ПДВ 20%», що підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача (а.с. 29-34).
Однак, як зазначає позивач, в процесі ліквідаційної процедури ліквідатору не вдалося встановити будь-якого документального підтвердження для перерахування вказаних коштів та реального здійснення вищезазначених господарських операцій (як власне зазначених договорів, так і доказів їх виконання). Керівництво позивача не підтвердило здійснення вказаних господарських операцій та отримання від ТОВ «Новий Рітейл» продуктів харчування чи сільхозпродукції. Дані системи Єдиного реєстру податкових накладних підтверджують, що ТОВ «Новий Рітейл» не складало та не реєструвало на користь позивача податкових накладних на поставку таких «продуктів харчування» чи «сільхоз. продукції», а тому такі платежі мають всі ознаки фіктивного виведення активів.
Позивач направив ТОВ «Новий Рітейл» вимогу про погашення заборгованості № 1 від 06.03.2025 (а.с. 35), в якій вимагав погасити заборгованість (безпідставно отримані кошти) або надати підтверджуючі документи правомірності отримання вказаних коштів.
Листом без номеру та без дати (а.с. 36) ТОВ «Новий Рітейл» у відповідь на вимогу повідомило, що між позивачем та ТОВ «Новий Рітейл» був укладений договір про надання поворотної фінансової допомоги № ДОГУ-29-09 від 03.08.2020, відповідно до умов якого позивач надає ТОВ «Новий Рітейл» грошові кошти (в якості поворотної фінансової допомоги) у розмірі, визначеному у п. 2.1. даного договору - 2 779 284,00 грн. Разом з тим у листопаді 2022 року були зміни, пов`язані із заміною зобов`язаної сторони у зобов`язанні, що виникає із договору поворотної фінансової допомоги №ДОГУ-29-09 від 03.08.2020, а саме підписано договір про переведення боргу №10/1122 від 10.11.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Новий Рітейл" («первісний боржник»), Товариством з обмеженою відповідальністю "Гіллкар" ("новий боржник") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українка" ("кредитор"). Таким чином, зобов`язання ТОВ «Новий Рітейл» стосовно заборгованості перед ТОВ «Українка» згідно з умовами підписаного трьохстороннього договору № 10/1122 від 10.11.2022 на переведення боргу відсутнє.
ТОВ «Новий Рітейл» надало копію укладеного між ТОВ «Новий Рітейл» (первісний боржник), ТОВ «Гіллкар» (новий боржник) та ТОВ «Українка» (кредитор) договору про переведення боргу № 10/1122 від 10.11.2022 (далі договір про переведення боргу) (а.с. 37-38).
Відповідно до п. 1 договору про переведення боргу цим договором регулюються відносини, пов`язані із зміною зобов`язаної сторони (первісного боржника) у зобов`язанні, що виникає із договору поворотної фінансової допомоги № ДОГУ-29-09 від 03.08.2020, укладеного між первісним боржником та кредитором (надалі іменується «основний договір»).
Первісний боржник переводить на нового боржника борг (грошове зобов`язання) у розмірі 2 779 284,00 грн, що виник на підставі основного договору (п. 2 договору про переведення боргу).
Кредитор не заперечує проти заміни первісного боржника новим боржником в основному договорі і, підписуючи зі своєї сторони цей договір, дає свою згоду на відповідне переведення боргу в порядку та на умовах, визначених цим договором (п. 3 договору про переведення боргу).
Після виконання новим боржником зобов`язань за цим договором до нього переходять всі права кредитора за основним договором, тобто виникає право регресу (п. 6 договору про переведення боргу).
Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін (п. 8 договору про переведення боргу).
Строк цього договору починає свій перебіг 10.11.2022 та визначається часом, достатнім для реального та належного виконання цього договору сторонами (п. 9 договору про переведення боргу).
ТОВ «Новий Рітейл» надано також копію акту звірки взаємних розрахунків за період 03.08.2020 09.11.2022 між ТОВ «Новий Рітейл» та позивачем за договором ДОГУ-29-09 від 03.08.2020 (а.с. 37), відповідно до якого у ТОВ «Новий Рітейл» наявна заборгованість в сумі 2 779 284,00 грн.
Однак, як зазначає позивач, самого договору поворотної фінансової допомоги ТОВ «Новий Рітейл» не надало. Позивач наголошує, що ТОВ «Новий Рітейл» та ТОВ «Гіллкар» не здійснили розрахунків перед позивачем. Позивач вважає договір поворотної фінансової допомоги № ДОГУ-29-09 від 03.08.2020 та договір про переведення боргу №10/1122 від 10.11.2022 недійсними (фраудаторним) з тих підстав, що вони укладалися із так званим «використанням права на зло». Фактично, договори було укладено для уникнення розрахунків із позивачем та переведення боргу без жодних для того фактичних підстав та реальної ділової мети на неплатоспроможне підприємство відповідача 2. Позивач зазначає, що поставка продуктів харчування чи сільхозпродукції за своєю правовою природою є відносинами купівлі-продажу (поставки) товарів, що відповідно до статті 185 Податкового кодексу України є об`єктом оподаткування податком на додану вартість. При цьому відповідно до положень пункту 187.1. ПКУ, оплата товарів 03.08.2020-26.10.2020 позивачем була так званою «першою подією» (одна з подій, що сталася раніше) і є фактично датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг, що тягне за собою обов`язок ТОВ «Новий Рітейл» скласти податкову накладну на користь позивача та зареєструвати її в ЄРПН. Однак, всупереч вимогам законодавства ТОВ «Новий Рітейл» не склало та не зареєструвало відповідної податкової накладної, більше того, сторони взагалі приховали факт здійснення цієї оплати від податкових органів. При цьому будь-які документи щодо зміни призначення платежів, листування між сторонами тощо - відсутні. Отже, очевидно, що оплата «за продукти харчування» та «за сільхозпродукцію» була зазначена формально для надання вигляду законності цієї господарської операції, яка полягала виключно у перерахуванні коштів позивачем на користь ТОВ «Новий Рітейл», в той час як жодна зі сторін, схоже, не очікувала на виконання договору поставки. Позивач наголошує, що ТОВ «Новий Рітейл» не надало на вимогу ліквідатора оскаржуваного договору поворотної фінансової допомоги, що не відповідає принципу добросовісності. Так, ТОВ «Новий Рітейл» надало копії документів, із яких непрямо випливає, що здійснена оплата в сумі 2 779 284,00 грн за продукти харчування та за сільхозпродукцію якимось чином трансформувалась у поворотну фінансову допомогу (позику) на підставі договору про надання поворотної фінансової допомоги. Як зазначає позивач, укладаючи договір позики № ДОГУ-29-09 від 03.08.2020 та надаючи позику в сумі 2 779 284,00 грн, ТОВ «Українка» мало всі фактичні та юридичні підстави очікувати, що така позика буде повернута ТОВ «Новий Рітейл» (позичальником). В той же час, ані ТОВ «Новий Рітейл», ані ТОВ «Гіллкар» не розрахувалося із позивачем та не погасило заборгованості. Позивачу також невідомо про факти звернення ТОВ «Гіллкар» до позивача з приводу наявності боргу із будь-якими поясненнями чи проханнями про розстрочення/відстрочення боргу тощо. На думку позивача вказана схема фраудаторних правочинів була розрахована на те, щоб уникнути розрахунків, оскільки ТОВ «Гіллкар» не має достатніх активів для здійснення розрахунків. Позивач зазначає, що станом на момент укладення спірного договору, як вбачається із фінансової звітності ТОВ «Новий Рітейл» за 2022 рік, підприємство мало активів на загальну суму 185 138,7 тис. грн., чистий дохід підприємства від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за 2022 рік склав 84 984,4 тис. грн. Як вбачається із даних аналітичної системи YouControl, а також фінансових звітностей ТОВ «Новий Рітейл» за 2022-2025 роки, господарство продовжує здійснювати діяльність. Станом на 10.11.2025 року підприємство задекларувало активів на загальну суму 235 825,2 тис. грн., чистий дохід підприємства від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за 3 квартали 2025 року рік склав 49 546,3 тис. грн. Іншими словами, ТОВ «Новий Рітейл» було та залишається платоспроможним підприємством, яке могло та може погасити заборгованість перед позивачем. При цьому після аналізу фінансово-майнового стану ТОВ «Гіллкар» (на підставі даних аналітичної системи YouControl) є всі підстави припускати, що ТОВ «Гіллкар» ніколи й не мало наміру погашати заборгованість перед позивачем і не має такої можливості сьогодні, оскільки з 2023 року не звітує та не має ні доходів, ані активів. При цьому на кінець 2023 року залишок коштів на рахунках становив лише 43 400,00 грн. Позивач наголошує, що договір переведення боргу за своєю природою змінює структуру дебіторської заборгованості банкрута, адже один дебітор був замінений на іншого, що прямо підпадає під контроль ст. 42 КУзПБ. Позивач та відповідачі у підозрілий період замінюють платоспроможного чи умовно платоспроможного боржника (ТОВ «Новий Рітейл») на юридичну особу, яка не має активів та доходів ТОВ «Гіллкар», при цьому сама система контрактації створена таким чином, щоб максимально ускладнити оскарження фраудаторних правочинів та стягнення заборгованість із ТОВ «Новий Рітейл» та навіть із ТОВ «Гіллкар». Отже, як зазначає позивач, укладення спірних договорів призвело до очевидного погіршення майнового стану позивача та порушення балансу інтересів його кредиторів, оскільки це створює штучне виведення активів (дебіторської заборгованості) з ліквідаційної маси, в результаті чого баланс активів і пасивів банкрута погіршується і кредитори банкрута (позивача) отримують менше коштів. Також позивач зазначає, що з копії наданого ліквідатору договору про переведення боргу № 10/1122 від 10.11.2022 вбачається, що підписантом зі сторони ТОВ «Українка» вказано «директора» ОСОБА_1 , яка нібито діяла на підставі Статуту. Позивач зауважує, що 12.09.2019 ОСОБА_1 була прийнята на посаду бухгалтера позивача згідно наказу № УК003-0015 від 12.09.2019. 19.09.2019 ОСОБА_1 була звільнена з посади бухгалтера позивача згідно наказу № УК005-0015 від 19.09.2019. 20.09.2019 ОСОБА_1 була прийнята на посаду директора позивача згідно наказу № 2009/19 від 20.09.2019. 22.02.2021 ОСОБА_1 була звільнена з посади директора позивача згідно наказу № 22-02 від 22.02.2021 згідно статті 36 п. 1 КЗпПУ. Після 22.02.2021 ОСОБА_1 ніколи в жодному статусі та на жодній посаді не перебувала у трудових відносинах із позивачем. На підставі викладеного позивач вважає, що спірні договори є фраудаторними, оскільки договори укладено у так званий «підозрілий період» (протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство), а договір переведення боргу взагалі було укладено напередодні відкриття провадження у справі про банкрутство позивача, що було відкрите 25.01.2023. В результаті укладення фраудаторних договорів були досягнуті наступні протиправні цілі: 1) в результаті укладення договору поворотної фінансової допомоги (позики) незаконні платежі «за продукти харчування» та «за сільхозпродукцію» в сумі 2 779 284,00 грн було перетворено (заміна одного зобов`язання іншим, новела) на надання позики; 2) в результаті укладення договору переведення боргу відбулося фактичне безоплатне передання майнового права (дебіторської заборгованості відповідача-1 з повернення позики) на третю особу (відповідача-2), яка не має фінансово-господарської можливості погасити заборгованість. Отже, вказана дебіторська заборгованість в сумі 2 779 284,00 грн фактично вибула із ліквідаційної маси банкрута, чим йому завдано шкоди, а також його кредиторам у справі про банкрутство.
З огляду на викладене, позивач просить суд:
- визнати недійсним договір про надання поворотної фінансової допомоги № ДОГУ-29-09 від 03.08.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Українка» та Товариством з обмеженою відповідальністю "Новий Рітейл";
- визнати недійсним договір про переведення боргу № 10/1122 від 10.11.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Українка», Товариством з обмеженою відповідальністю "Новий Рітейл" та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гіллкар»;
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий Рітейл" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українка» 500 000,00 грн.
При цьому позивач зауважує, що позовні вимоги обмежуються сумою 500 000,00 грн оскільки позивач є банкрутом, на сьогодні його ліквідаційна маса знаходиться лише у стадії формування, а тому позивач обмежений у фінансових можливостях, в тому числі щодо сплати судового збору. Наявність багатьох потенційних дебіторів вимагає від ліквідатора діяти розумно та обачливо із метою максимального захисту прав банкрута та його кредиторів.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України).
Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч. 2 ст. 15 Цивільного кодексу України).
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України).
Визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за ст. 16 Цивільного кодексу України.
Згідно з ч. 1 та 3 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Оскільки, період часу з моменту виникнення грошового зобов`язання у боржника у тому числі при загрозі неплатоспроможності або при надмірній заборгованості до дня порушення справи про його банкрутство є підозрілим періодом, а правочини (договори; майнові дії) боржника, що вчинені у цей період часу є сумнівними, ст. 42 КУзПБ встановлено правову презумпцію сумнівності правочинів та майнових дій боржника, що вчинені ним протягом вказаного у Кодексі строку, тому будь-який правочин боржника щодо відчуження ним свого майна може бути визнаний недійсним на підставі наведеної норми, а майнові дії спростовані застосуванням наслідків передбачених цією нормою.
При розгляді спорів в порядку ст. 42 КУзПБ належить брати до уваги, що дії боржника, зокрема, але не виключно щодо безоплатного відчуження майна, відчуження майна за ціною значно нижче ринкової, для цілей, не спрямованих на досягнення розумної ділової мети, або про прийняття на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, або відмова від власних майнових вимог, укладені із заінтересованими особами, якщо вони вчинені у підозрілий період, можуть свідчити про намір ухилення від розрахунків із контрагентами та спрямовані на завдання шкоди кредиторам.
Інститут визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності, що спрямована на дотримання балансу інтересів не лише осіб які беруть участь у справі про банкрутство, а й осіб, залучених у справу про банкрутство, наприклад, контрагентів боржника. Визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів.
З огляду на сферу регулювання Кодексу України з процедур банкрутства загалом і за змістом зазначеної норми статті 42 Кодексу, вона є спеціальною по відношенню до загальних, установлених ЦК підстав для визнання правочинів недійсними, тобто ця норма передбачає додаткові, специфічні підстави для визнання правочинів недійсними, які характерні виключно для правовідносин, що виникають між боржником і кредитором у процесі відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом.
При укладенні договору сторони мають переслідувати легітимну мету. Будь-яка господарська операція, дія суб`єкта господарювання повинна мати розумне пояснення мети її здійснення. Така мета не може бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення, ухилення від сплати податків, привласнення коштів без належних підстав тощо.
Відповідно до ч. 1 - 4 ст. 13 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.
Тобто, цивільні-права здійснюються особою до визначених меж, поки це не суперечить інтересам інших осіб і публічним інтересам. Такі межі можуть визначатися договором або актами цивільного законодавства. Обов`язок при здійсненні цивільних прав утримуватися від дій, які порушували б права інших осіб, конкретизується актами цивільного законодавства, що встановлюють ці права. Порушення меж здійснення цивільних прав веде до зловживання правом.
Вирішуючи спір про визнання недійсним правочину, оспорюваного заінтересованою особою, підлягає встановленню, яким чином наслідки такого правочину вплинули або можуть, вплинути на права та інтереси цієї особи, оскільки звернення заінтересованої особи до суду із позовом про визнання недійсним договору направлене на усунення несприятливих наслідків для цієї особи (недопущення їх виникнення у майбутньому), пов`язаних із вчиненням такого правочину.
Також необхідним є надання оцінки дій сторін цього договору в контексті критеріїв добросовісності, справедливості, недопустимості зловживання правами, зокрема, спрямованим на позбавлення позивача в майбутньому законних майнових прав.
В обранні варіанта добросовісної поведінки боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника повинна відповідати критеріям розумності, які передбачають, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Боржник повинен мати на меті добросовісне виконання усіх своїх зобов`язань, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення прав та правомірних інтересів кредитора.
Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами повинна утримуватись від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину (правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам).
Фраудаторним може виявитися будь-який правочин (договір), укладений між учасниками цивільних відносин, який не відповідає загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину, що визначені статтею 203 ЦК України, зокрема: зміст правочину суперечить ЦК України, актам законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (власність використовується на шкоду іншим); волевиявлення боржника як учасника правочину є неправомірним, внутрішня воля націлена на обман, "на зло" іншої особи (кредитора); правочин не є реальним, не має економічної мети, правові наслідки є зловживанням правами та викликають порушення прав кредиторів (боржник не отримує еквівалентних зустрічних майнових дій, кредитор втрачає забезпечення).
Договором, який вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Застосування конструкції "фраудаторності" при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент, з яким боржник вчиняє оспорюваний правочин (наприклад, родич боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність чи відсутність оплати ціни контрагентом боржника.
Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами повинна утримуватись від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. У період протягом трьох років, що передували відкриттю процедури банкрутства або після відкриття справи про банкрутство дії щодо будь-якого вилучення (відчуження) боржником своїх майнових активів є підозрілими і можуть становити втручання у право власності кредиторів, відтак відчуження майна боржником повинно здійснюватися з огляду на права кредиторів щодо забезпечення їх вимог активами боржника, а неврахування інтересів кредиторів у такому випадку є зловживанням з боку боржника своїми правами щодо розпорядження майном як власника, за умови, що відчуження майна призводить завідомо до зменшення обсягу платоспроможності боржника і наносить шкоду кредиторам.
Порушення загальних засад цивільного законодавства (засад справедливості, добросовісності та розумності), визначених імперативно п.6 ч. 1 ст.3 Цивільного кодексу України, які мають наслідком вихід учасниками правочину за межі здійснення цивільних прав, наданих договором чи актами цивільного законодавства, з наміром завдати шкоди іншій особі (ч. 3 ст. 13 ЦК України) може бути самостійною підставою недійсності правочину.
Фраудаторні правочини у цивілістичній доктрині - це правочини, які вчиняються сторонами з порушенням принципів доброчесності та з метою приховування боржником своїх активів від звернення на них стягнення окремими кредиторами за зобов`язаннями боржника, завдаючи тим самим шкоди цьому кредитору.
У Цивільному кодексі України немає окремого визначення фраудаторних правочинів, їх ідентифікація досягається через застосування принципів (загальних засад) цивільного законодавства та меж здійснення цивільних прав. Спільною ознакою таких правочинів є вчинення сторонами дій з виведення майна боржника на третіх осіб з метою унеможливлення виконання боржником своїх зобов`язань перед кредиторами та з порушенням принципу добросовісності поведінки сторони у цивільних правовідносинах.
Добросовісність є однією з основоположних засад цивільного законодавства та імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин. Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку Поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість.
Частиною 3 ст. 13 Цивільного кодексу України визначено, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Зловживання правом - це особливий тип правопорушення, яке вчиняється правомочною особою при здійсненні нею належного їй права, пов`язаний з використанням недозволених конкретних форм у межах дозволеного їй законом загального типу поведінки.
Формулювання зловживання правом передбачає у собі певну суперечність. Так, особа, яка користується власним правом, має дозвіл на певну поведінку, а якщо її дія не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права (дія без права). Такі випадки трапляються, якщо особа діє недобросовісно, всупереч меті наданого їй права.
Зловживання правом і використання приватноправового інструментарію всупереч його призначенню проявляється у тому, що: 1) особа (особи) використовувала / використовували право на зло; 2) наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки є певним станом, у який потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів / умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які потерпають від зловживання нею правом, або не перебувають); 3) враховується правовий статус особи / осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а й про обсяг прав інших учасників цих правовідносин і порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах, або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин).
У Рішенні від 28.04.2021 № 2-р(II)/2021 у справі за конституційною скаргою Публічного акціонерного товариства акціонерного комерційного банку Індустріалбанк щодо відповідності Конституції України (конституційності) частини третьої статті 13, частини третьої статті 16 ЦК України Конституційний Суд України визнав, що зазначені положення Цивільного кодексу України є конституційними та такими, що не суперечать частині другій статті 58 Конституції України. Оцінюючи домірність припису частини третьої статті 13 Цивільного кодексу України, Конституційний Суд України констатував, що заборону недопущення дій, що їх може вчинити учасник цивільних відносин з наміром завдати шкоди іншій особі, сформульовано в ньому на розвиток припису частини першої статті 68 Основного Закону України, згідно з яким кожен зобов`язаний не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Водночас словосполука а також зловживання правом в інших формах, що також міститься у частині третій статті 13 цього Кодексу, на думку Конституційного Суду України, за своєю суттю є засобом узагальненого позначення одразу кількох явищ з метою уникнення потреби наведення їх повного або виключного переліку. Здійснюючи право власності, у тому числі шляхом укладення договору або вчинення іншого правочину, особа має враховувати, що реалізація свободи договору як однієї із засад цивільного законодавства перебуває у посутньому взаємозв`язку з установленими ЦК України та іншими законами межами здійснення цивільних прав, у тому числі права власності. Установлення ЦК України або іншим законом меж здійснення права власності та реалізації свободи договору не суперечить вимогам Конституції України, за винятком ситуацій, коли для встановлення таких меж немає правомірної (легітимної) мети або коли використано юридичні засоби, що не є домірними. У зв`язку з тим, що частина третя статті 13 та частина третя статті 16 Цивільного кодексу України мають на меті стимулювати учасників цивільних відносин до добросовісного та розумного здійснення своїх цивільних прав, Конституційний Суд України дійшов висновку: учасники цивільних відносин вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням.
Правочини, які вчиняються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути неправомірною та недобросовісною. Отже, правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення. Відтак правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними і зводяться до зловживання правом.
Використання особою належного їй суб`єктивного права не для задоволення легітимних інтересів, а з метою заподіяння шкоди іншим учасникам цивільних правовідносин, задля приховування дійсного наміру сторін при вчиненні правочину є очевидним використанням приватноправового інструментарію всупереч його призначенню та за своєю суттю є вживанням права на зло. За таких умов недійсність договору як приватноправова категорія є інструментом, який покликаний не допускати, або припиняти порушення цивільних прав та інтересів, або ж їх відновлювати.
Метою доброчесного боржника повинне бути добросовісне виконання всіх своїх зобов`язань, а в разі неможливості такого виконання - надання своєчасного та справедливого задоволення (сатисфакції) прав і правомірних інтересів кредитора, зокрема у процедурі банкрутства.
Договір, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторний договір), може бути як оплатним, так і безоплатним. Він може бути як одностороннім, так і багатостороннім за складом учасників, які об`єднуються спільною метою щодо вчинення юридично значимих дій.
Застосування конструкції фраудаторності при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дають змогу кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент (контрагенти), з яким (якими) боржник учиняє оспорюваний договір; ціна договору (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни договору контрагентом боржника; дотримання процедури (черговості) при виконанні зобов`язань, якщо така процедура визначена законом імперативно.
Учинення власником майна правочину на шкоду своїм кредиторам може полягати як у виведенні майна боржника власником на третіх осіб, так і у створенні преференцій у задоволенні вимог певного кредитора на шкоду іншим кредиторам боржника, внаслідок чого виникає ризик незадоволення вимог інших кредиторів.
Укладення фраудаторних правочинів є характерним для боржників у процедурах банкрутства, позаяк неплатоспроможність боржника означає ситуацію, коли не вистачає коштів для задоволення всіх вимог кредиторів і, діючи недобросовісно, боржник намагається створити переваги для задоволення вимог дружнього кредитора на шкоду іншим своїм кредиторам, порушивши встановлену законом черговість або пропорційність задоволення вимог окремого класу кредиторів.
Задоволення боржником вимог окремого кредитора поза межами конкурсної процедури банкрутства з використанням пов`язаних (або непов`язаних) із боржником осіб підтверджує неправомірну і недобросовісну мету боржника щодо створення йому преференції у виконанні зобов`язань та порушення імперативно встановленої у банкрутстві черговості задоволення вимог певних класів кредиторів боржника.
Отже, правочини за участю боржника, які допомагають реалізувати цю мету, мають ознаки фраудаторності, незалежно від того, чи такий правочин є двостороннім (одностороннім) чи багатостороннім (у якому буде задіяно низку учасників, об`єднаних єдиною неправомірною метою). Для класифікації правочину як фраудаторного має значення фактична участь боржника у ньому як одного з учасників вольових дій, направлених на виведення майна боржника з метою незадоволення вимог одного або декількох його кредиторів у легальній судовій процедурі.
Відтак перед судом постає завдання за наслідком оцінки обставин справи встановити взаємопов`язаність дій учасників оспорюваного правочину, направлену на досягнення єдиної недобросовісної мети - вивести майно (грошові кошти) боржника поза межі єдиної процедури банкрутства цього боржника для унеможливлення задоволення вимог визнаного у процедурі банкрутства кредитора (кредиторів) за рахунок такого активу з дотриманням правил процедури банкрутства.
Згідно із ч. 3 ст. 92 Цивільного кодексу України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
Якщо керівник та інші органи боржника не виконують цих законодавчих приписів, учиняють та виконують від імені боржника фраудаторні правочини, учиняють інші фраудаторні дії або не вчиняють дій щодо стягнення боргів з інших осіб, які мають заборгованість перед боржником, то це свідчить про дефект волі органу управління боржника в особі його керівника.
КУзПБ є спеціальним нормативним актом, у якому поєднуються норми матеріального та процесуального права, що регулюють неплатоспроможність, а за відсутності відповідного регулювання за цим Кодексом застосовуються загальні приписи ГПК України, ЦК України, Господарського кодексу України та інших нормативних актів.
Частиною 2 ст. 7 КУзПБ визначено юрисдикційність господарському суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, всіх майнових спорів, стороною в яких є боржник; спорів з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спорів про визнання недійсними результатів аукціону; спорів про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спорів про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спорів про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спорів про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спорів щодо інших вимог до боржника, у тому числі спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України.
Отже, законодавством про банкрутство розширено межі щодо можливості залучення до провадження у справі різних осіб (учасників провадження) задля досягнення процесуальної економії розгляду всіх спорів щодо активів боржника у межах єдиного провадження - провадження у справі про банкрутство та прискорення самого провадження у справі про банкрутство, яке часто зупинялося для розгляду спорів окремих учасників у різних провадженнях у судах різних юрисдикцій.
Обмеживши строки процедури банкрутства, законодавець у той же час наділив кредитора боржника, як і арбітражного керуючого, спеціальними повноваженнями щодо визнання недійсними угод боржника, передбачивши при цьому настання спеціального наслідку визнання недійсними таких угод - обов`язок кредитора, який отримав майно боржника, повернути його до складу ліквідаційної маси, а в разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість грошовими коштами за ринковими цінами, що існували на момент учинення правочину (ч. 3 ст. 42 КУзПБ).
Отже, якщо багатосторонній правочин учинено за участю боржника з недобросовісною метою виведення його активів (майна) зі складу ліквідаційної маси для задоволення вимог окремого кредитора поза межами процедури банкрутства, такий правочин може бути визнаний недійсним (фраудаторним) як із підстав, передбачених статтею 42 КУзПБ, так і відповідно до статей 3, 13 ЦК України.
У разі невідповідності фраудаторного правочину загальним принципам цивільного права та його вчинення з виходом за межі цивільних прав суди можуть визначити юридичну кваліфікацію такого правочину із застосуванням загальних положень ЦК України.
Недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати.
Таким чином, як вбачається із практики застосування норм права стосовно фраудаторного правочину, господарський суд зазначає, що фраудаторним є правочин, який хоча формально і відповідає приписам законодавства, але вчинений з порушенням принципів доброчесності та з метою приховування чи незаконного відчуження боржником своїх активів шляхом так званого використання права на зло, коли формально законні права реалізуються з протиправними цілями.
Факт виконання (повного чи часткового) фраудаторного правочину не впливає жодним чином на можливість визнання цього правочину недійсним, бо дуже часто фраудаторний правочин дійсно вчиняється із наміром його виконання, наприклад, у разі незаконного відчуження активів без оплати чи з оплатою нижче ринкових цін тощо. Тобто, для ідентифікації правочину як фраудаторного не важливо, чи його виконано, а важливо, чи виконано його без злого наміру на шкоду іншим особам. При цьому фраудаторним правочином може бути і правочин, вчинений з порушенням ч.5 ст.203 Цивільного кодексу України, і фіктивний правочин, і правочин, який сторони не встигли виконати чи відклали виконання з якихось інших міркувань.
Фраудаторним може визнаватися правочин як на підставі спеціальних норм законодавства (у провадженнях про банкрутство чи виконавчих провадженнях тощо), так і з посиланням на загальні норми законодавства, зокрема статті 3,13, 203 Цивільного кодексу України.
Оскільки способів незаконної діяльності особи всупереч принципів, добросовісності та з метою використати право на зло для шкоди інтересів інших осіб може бути необмежена кількість (бо власне йде мова про протиправну поведінку в господарсько-правовому аспекті, що межує із кримінальними чи адміністративними правопорушеннями), то встановити вичерпний перелік формально виражених критеріїв, за якими-можна було б ідентифікувати фраудаторний правочин - неможливо. Тому не виключено поєднання фраудаторного правочину із іншими самостійними підставами для визнання цього ж правочину недійсним. Наприклад, фраудаторний правочин може поєднуватися із п. 2 ст.203 ЦК, коли він вчиняється особою, що не має необхідного обсягу цивільної дієздатності, чи під впливом обману (ст. 230 ЦКУ) чи насильства (ст. 231 ЦКУ). В наявності в одному правочині ознак і фраудаторності, і недійсності, що передбачена іншими підставами, немає внутрішньої суперечності.
При цьому господарський суд звертає увагу на правові висновки Великої Палати Верховного Суду щодо принципу jura novit curia (суд знає закони) - неправильна юридична кваліфікація позивачем і відповідачами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм.
Суд враховує, що одним із елементів права на суд (окрім права на доступ) є принцип процесуальної рівноправності сторін, або так званий принцип "рівної зброї" ("equality of arms") згідно з яким кожній стороні має бути надано розумну можливість подати обґрунтування своєї позиції за умов, які б не ставили цю сторону у становище істотно невигідне по відношенню до опонента.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).
Суд зазначає, що обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.
Як вбачається з матеріалів справи, протягом серпня-жовтня 2020 року позивачем перераховано на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий Рітейл" грошові кошти у розмірі 2 779 284,00 грн, з призначенням платежу за продукти харчування та за сільхоз продукцію, зокрема:
- 05.08.2020 перераховано 1 000 000,00 грн, з призначенням платежу: «за продукти харчування згідно РАХ№П05/08 від 05.08.2020р у сумі 833333.33 грн, ПДВ 20% 166666.67 грн.»;
- 09.09.2020 перераховано 214 494,00 грн, з призначенням платежу: «за продукти харчування згідно ДОГУ-9-09 від 9.09.2020р у сумі 178745.00 грн, ПДВ 20% 35749.00 грн.»;
- 14.09.2020 перераховано 1000,00 грн, з призначенням платежу: «за продукти харчування згідно ДОГУ-9-09 від 9.09.2020р без ПДВ.»;
- 29.09.2020 перераховано 460 240,00 грн, з призначенням платежу: «за продукти харчування згідно договору №у29-09 вiд 29.09.2020р у сумі 383533.33 грн, ПДВ - 20 % 76706.67 грн.»;
- 01.10.2020 перераховано 235 000,00 грн, з призначенням платежу: «за продукти харчування згідно ДОГУ-9-09-1 від 1.10.2020р у сумі 195833.33 грн, ПДВ - 20 % 39166.67 грн.»;
- 20.10.2020 перераховано 160 250,00 грн, з призначенням платежу: «за продукти харчування згідно РАХ №у1-20 від 20.10.2020р у сумі 133541.67 грн, ПДВ - 20 % 26708.33 грн.»;
- 21.10.2020 перераховано 81 800,00 грн, з призначенням платежу: «за продукти харчування згідно РАХ №у2-20 від 20.10.2020р у сумі 68166.67 грн, ПДВ - 20 % 13633.33 грн.»;
- 21.10.2020 перераховано 172 500,00 грн, з призначенням платежу: «за продукти харчування згідно РАХ №у1-22 від 21.10.2020р у сумі 143750.00 грн, ПДВ - 20 % 28750.00 грн.»;
- 22.10.2020 перераховано 85 000,00 грн, з призначенням платежу: «за продукти харчування згідно РАХ №у1-22 від 21.10.2020р у сумі 70833.33 грн, ПДВ - 20 % 14166.67 грн.»;
- 26.10.2020 перераховано 89 000,00 грн, з призначенням платежу: «за продукти харчування згідно РАХ №у1-26 від 26.10.2020р без ПДВ.»;
- 03.08.2020 перераховано 280 000,00 грн, з призначенням платежу: «за сільхоз продукцію згідно рах № 3/08-1від 3.08.2020р , у т.ч. ПДВ 20%», що підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача (а.с. 29-34).
Позивач зазначає, що в процесі ліквідаційної процедури ліквідатору не вдалося встановити будь-якого документального підтвердження для перерахування вказаних коштів та реального здійснення вищезазначених господарських операцій (як власне зазначених договорів, так і доказів їх виконання). Керівництво позивача не підтвердило здійснення вказаних господарських операцій та отримання від ТОВ «Новий Рітейл» продуктів харчування чи «сільхозпродукції». Позивач направив ТОВ «Новий Рітейл» вимогу про погашення заборгованості № 1 від 06.03.2025 (а.с. 35), в якій вимагав погасити заборгованість (безпідставно отримані кошти) або надати підтверджуючі документи правомірності отримання вказаних коштів.
Листом без номеру та без дати (а.с. 36) ТОВ «Новий Рітейл» у відповідь на вимогу повідомило, що між позивачем та ТОВ «Новий Рітейл» був укладений договір про надання поворотної фінансової допомоги № ДОГУ-29-09 від 03.08.2020, відповідно до умов якого позивач надає ТОВ «Новий Рітейл» грошові кошти (в якості поворотної фінансової допомоги) у розмірі, визначеному у п. 2.1. даного договору - 2 779 284,00 грн. Разом з тим у листопаді 2022 року були зміни пов`язані із заміною зобов`язаної сторони у зобов`язанні, що виникає із договору поворотної фінансової допомоги №ДОГУ-29-09 від 03.08.2020, а саме підписано договір про переведення боргу №10/1122 від 10.11.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Новий Рітейл" («первісний боржник»), Товариством з обмеженою відповідальністю "Гіллкар" ("новий боржник") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українка" ("кредитор"). Таким чином, зобов`язання ТОВ «Новий Рітейл» стосовно заборгованості перед ТОВ «Українка» згідно з умовами підписаного трьохстороннього договору № 10/1122 від 10.11.2022 на переведення боргу відсутнє.
Разом із відзивом на позовну заяву відповідач-1 подав до суду копію укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Українка" (сторона-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Новий Рітейл" (сторона-2) договору про надання поворотної фінансової допомоги № ДОГУ-29-09 від 03.08.2020 (далі - договір).
В порядку та на умовах, визначених цим договором, сторона-1 надає стороні-2 поворотну фінансову допомогу (далі - фінансова допомога), а саме передає у власність сторони-2 грошові кошти у розмірі, визначеному у п. 2.1. даного договору, без нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами (п. 1.1. договору).
Умовами даного договору передбачено повернення отриманих стороною-2 грошових коштів у строк, визначений в п. 4. 1. цього договору (п. 1.2. договору).
Сторони погодили, що фінансова допомога надається стороною-1 для реалізації статутних цілей сторони-2 (п. 1.3. договору).
Розмір фінансової допомоги за цим договором становить 2 779 284,00 грн (п. 2.1. договору).
Сторона-1 передає фінансову допомогу стороні-2 в повному обсязі одним платежем або частинами в межах суми, визначеної в п. 2.1. цього договору (п. 3.1. договору).
Фінансова допомога передається в безготівковій формі шляхом перерахування відповідних грошових коштів на розрахунковий рахунок сторони-2, вказаний в даному договорі (п. 3.2. договору).
Фінансова допомога вважається переданою в момент зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок сторони-2 (п. 3.3. договору).
Фінансова допомога підлягає поверненню в повному обсязі у строк до 03.05.2025 включно. Сторони домовились, що сторона-1 вправі вимагати дострокового повернення фінансової допомоги повністю або частково, а сторона-2 зобов`язана в такому випадку достроково повернути фінансову допомогу повністю або частково за відповідною вимогою сторони-1 протягом 30 календарних днів з моменту отримання такої вимоги від сторони-1 (п. 4.1. договору).
Повернення грошових коштів проводиться шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок сторони-1, вказаний в даному договорі (п. 4.2. договору).
Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту ного підписання сторонами і діє до 02.08.2021 (п. 7.1. договору).
Дія цього договору закінчується в момент зарахування грошових коштів, визначених в п. 2.1. цього договору, на розрахунковий рахунок сторони-1 (п. 7.2. договору).
Закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушений, яке мало місце під час дії цього договору (п. 7.3. договору).
Зміни у цей договір можуть бути внесені тільки за домовленістю сторін, які оформлюються додатковими угодами до цього договору та є його невід`ємними частинами і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі, підписані сторонами та скріплені їх печатками (п. 7.4. договору).
Також відповідач-1 подав до суду копію підписаного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Українка" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Новий Рітейл" протоколу розбіжностей від 03.08.2020 до договору про надання поворотної фінансової допомоги № ДОГУ-29-09 від 03.08.2020 (а.с. 113), відповідно до якого сторони узгодили п. 1.3. та п. 4.1. договору в наступній редакції:
« 1.3 Сторони погодили, що фінансова допомога надається стороною-1 частками для закупівлі стороною-2 продуктів харчування та сільськогосподарської продукції у розмірі сум, вказаних у рахунках на оплату, які виставляє сторона-2, з урахуванням сум ПДВ (в разі закупівлі товару у платника ПДВ) та подальшим наданням стороні-1 (на її вимогу) звіту у довільній формі про витрачання поворотної фінансової допомоги.
4.1. Фінансова допомога підлягає поверненню в повному обсязі у строк до 02.08.2021 року включно. Сторони домовились, що у разі ненадання звіту у відповідності до п 1.3 договору або у випадку невиконання стороною-1 своїх зобов`язань за чинними укладеними сторонами договорами, сторона-1 вправі вимагати дострокового повернення фінансової допомоги повністю або частково, а сторона-1 зобов`язана в такому випадку достроково повернути фінансову допомогу повністю або частково за відповідною вимогою сторони-1 протягом 30 календарних днів з моменту отримання такої вимоги від сторони-1.».
Господарський суд зауважує, що оригінали договору про надання поворотної фінансової допомоги № ДОГУ-29-09 від 03.08.2020 та протоколу розбіжностей від 03.08.2020 відповідачами суду для огляду не надано.
Між тим, зважаючи на обставини укладення договору про надання поворотної фінансової допомоги № ДОГУ-29-09 від 03.08.2020, наявні підстави вважати вказаний правочин таким, що містить ознаки фраудаторності.
Так, укладення оспорюваного договору про надання поворотної фінансової допомоги № ДОГУ-29-09 від 03.08.2020 не мало економічної мети, не було спрямоване на отримання прибутку чи досягнення будь-якого позитивного економічного результату для ТОВ Українка. Оскаржуваний правочин є безоплатним, при цьому жодної винагороди, компенсації чи іншого майнового еквівалента ТОВ Українка не отримало.
Відповідно до п. 1.3. договору в редакції протоколу розбіжностей сторони погодили, що фінансова допомога надається стороною-1 частками для закупівлі стороною-2 продуктів харчування та сільськогосподарської продукції у розмірі сум, вказаних у рахунках на оплату, які виставляє сторона-2, з урахуванням сум ПДВ (в разі закупівлі товару у платника ПДВ) та подальшим наданням стороні-1 (на її вимогу) звіту у довільній формі про витрачання поворотної фінансової допомоги.
В той же час будь-яких належних та достовірних доказів закупівлі стороною-2 продуктів харчування та сільськогосподарської продукції на суму 2 779 284,00 грн відповідачем-1 до суду не надано. Докази складання та надання позивачу звітів про витрачання поворотної фінансової допомоги в матеріалах справи відсутні.
Докази складання та реєстрації податкових накладних в ЄРПН за фактом виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів, зокрема продуктів харчування та сільськогосподарської продукції на суму 2 779 284,00 грн до суду не надано.
Господарський суд наголошує, що відповідачем-1 не надано належних та достовірних доказів реальності господарської операції із закупівлі продуктів харчування та сільськогосподарської продукції на суму 2 779 284,00 грн
В матеріалах справи відсутні докази спростування вищенаведених обставин.
Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку, що оспорюваний договір має ознаки фраудаторності, що свідчить про наявність правових підстав для визнання його недійсним.
Господарський суд зауважує, що фраудаторним може виявитися будь-який правочин, укладений між учасниками господарських правовідносин, якщо він направлений на уникнення виконання зобов`язань перед кредиторами в майбутньому. Такий правочин може бути визнаний недійсним в порядку позовного провадження у межах справи про банкрутство відповідно до ст. 7 КУзПБ на підставі п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України як такий, що вчинений всупереч принципу добросовісності, та ч.ч 3, 6 ст. 13 ЦК України з підстав недопустимості зловживання правом, на відміну від визнання недійсним фіктивного правочину, лише на підставі ст. 234 ЦК України. У такому разі звернення в межах справи про банкрутство з позовом про визнання недійсними правочинів боржника на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість захисту порушених прав кредиторів та боржника
З огляду на викладене, господарський суд вважає позовні вимоги в частині визнання недійсним договору про надання поворотної фінансової допомоги № ДОГУ-29-09 від 03.08.2020, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Українка» та Товариством з обмеженою відповідальністю "Новий Рітейл" обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Стосовно позовних вимог в частині визнання недійсним договору про переведення боргу № 10/1122 від 10.11.2022 господарський суд зазначає наступне.
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України).
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України).
Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю (ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України).
Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України).
Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України).
Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3 ст. 203 Цивільного кодексу України).
Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України).
Господарський суд зазначає, що у статті 215 Цивільного кодексу України визначаються загальні правові засади визнання правочину недійсним. Звичайно, що для цього має існувати відповідна правова підстава. Такою правовою підставою Цивільний кодекс України визнає факт недодержання однією стороною чи всіма сторонами вимог, встановлених частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 203 загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Так, ТОВ «Новий Рітейл» було надано копію укладеного між ТОВ «Новий Рітейл» (первісний боржник), ТОВ «Гіллкар» (новий боржник) та ТОВ «Українка» (кредитор) договору про переведення боргу № 10/1122 від 10.11.2022 (далі договір про переведення боргу) (а.с. 37-38).
Відповідно до п. 1 договору про переведення боргу цим договором регулюються відносини, пов`язані із зміною зобов`язаної сторони (первісного боржника) у зобов`язанні, що виникає із договору поворотної фінансової допомоги № ДОГУ-29-09 від 03.08.2020, укладеного між первісним боржником та кредитором (надалі іменується «основний договір»).
Первісний боржник переводить на нового боржника борг (грошове зобов`язання) у розмірі 2 779 284,00 грн, що виник на підставі основного договору (п. 2 договору про переведення боргу).
Кредитор не заперечує проти заміни первісного боржника новим боржником в основному договорі і, підписуючи зі своєї сторони цей договір, дає свою згоду на відповідне переведення боргу в порядку та на умовах, визначених цим договором (п. 3 договору про переведення боргу).
Після виконання новим боржником зобов`язань за цим договором до нього переходять всі права кредитора за основним договором, тобто виникає право регресу (п. 6 договору про переведення боргу).
Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін (п. 8 договору про переведення боргу).
Строк цього договору починає свій перебіг 10.11.2022 та визначається часом, достатнім для реального та належного виконання цього договору сторонами (п. 9 договору про переведення боргу).
Господарський суд зауважує, що ухвалою від 21.09.2026 витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий Рітейл" та Товариства з обмеженою відповідальністю «Гіллкар» оригінали договору про переведення боргу № 10/1122 від 10.11.2022 із додатковою угодою від 10.11.2022, акту прийому-передачі документації від 10/11/2022 до договору про переведення боргу № 10/1122 від 10.11.2022. Також ухвалою від 05.10.2026 повторно витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий Рітейл" та Товариства з обмеженою відповідальністю «Гіллкар» оригінали договору про переведення боргу № 10/1122 від 10.11.2022 із додатковою угодою від 10.11.2022, акту прийому-передачі документації від 10/11/2022 до договору про переведення боргу № 10/1122 від 10.11.2022.
Відповідач-1 подав:
- оригінал акту прийому-передачі документації від 10/11/2022 до договору про переведення боргу № 10/1122 від 10.11.2022, підписаний ТОВ "Новий Рітейл" та ТОВ «Гіллкар»;
- оригінали договору про переведення боргу № 10/1122 від 10.11.2022 із додатковою угодою від 10.11.2022, підписані ТОВ "Новий Рітейл" та ТОВ «Гіллкар» (підпис та печатка ТОВ "Україка" відсутні, представник відповідача-1 пояснив, що в такому вигдялі договір та дотаткова угода були підписані відповідачами та направлені на підпис позивачу).
Відповідно до ст. 520 Цивільного кодексу України боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.
Господарський суд зазначає, що з копії договору про переведення боргу № 10/1122 від 10.11.2022, наявної в матеріалах справи (оригінал, підписаний ТОВ "Новий Рітейл", ТОВ «Гіллкар» та ТОВ «Українка» не наданий), вбачається, що від імені кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю «Українка» він підписаний директором ОСОБА_1 .
Відповідно до п. 3 договору про переведення боргу кредитор не заперечує проти заміни первісного боржника новим боржником в основному договорі і, підписуючи зі своєї сторони цей договір, дає свою згоду на відповідне переведення боргу в порядку та на умовах, визначених цим договором.
В той же час, за змістом повідомлення про прийняття працівника на роботу від 12.09.2019 (а.с. 55), відомостей про трудові відносини осіб та період проходження військової служби за 9 місяць 2019 року (а.с. 56), відомостей про трудові відносини осіб та період проходження військової служби за 1 квартал 2021 року (а.с. 57), відомостей про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам за 2 місяць 1 кварталу 2021 року (а.с. 58), відомостей про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам за 3 місяць 1 кварталу 2021 року (а.с. 59), відомостей про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам за 3 місяць 4 кварталу 2022 року (а.с. 60), відомостей про трудові відносини осіб та період проходження військової служби за 4 квартал 2023 року (а.с. 61), ОСОБА_1 12.09.2019 була прийнята на посаду бухгалтера ТОВ «Українка» відповідно до наказу № УК003-0015 від 12.09.2019. 19.09.2019 ОСОБА_1 була звільнена з посади бухгалтера ТОВ «Українка» згідно з наказом № УК005-0015 від 19.09.2019. 20.09.2019 ОСОБА_1 була прийнята на посаду директора ТОВ «Українка» відповідно до наказу № 2009/19 від 20.09.2019. 22.02.2021 ОСОБА_1 була звільнена з посади директора ТОВ «Українка» згідно з наказом № 22-02 від 22.02.2021 відповідно до статті 36 п. 1 КЗпПУ.
Будь-яких належних та достовірних доказів перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах з ТОВ «Українка» після 22.01.2021, а також станом на 10.11.2022 (дата укладання договору про переведення боргу № 10/1122), зокрема на посаді директора із правом вчинення від імені ТОВ «Українка» правочинів до суду не надано.
Також господарським судом отримано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 313283245545 станом на 10.11.2022 (дата укладання договору про переведення боргу № 10/1122), за результатами пошуку за ідентифікаційним кодом 30791393. Так, за вказаним ідентифікаційним номером зареєстровано Товариство з обмеженою відповідальністю "Українка". В розділі «Відомості про керівника юридичної особи та про інших осіб (за наявності), які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи» вказаного витягу міститься запис: «керівник: ОСОБА_2 ». Жодної інформації, стосовно того, що ОСОБА_1 могла вчиняти дії від імені юридичної особи зазначений витяг не містить.
За викладених обставин, враховуючи відсутність доказів перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах з ТОВ «Українка» після 22.01.2021, зокрема станом на 10.11.2022 (дата укладання договору про переведення боргу № 10/1122), та наявність доказів звільнення останньої з посади директора ТОВ «Українка» 22.01.2021, господарський суд дійшов висновку про відсутність у останньої необхідного обсягу цивільної дієздатності щодо вчинення правочину від імені кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю «Українка» про переведення боргу № 10/1122 від 10.11.2022 та відповідно надання згоди від імені кредитора на заміну боржника у зобов`язанні.
Також, як зазначено вище, господарський суд дійшов висновку, що договір про надання поворотної фінансової допомоги № ДОГУ-29-09 від 03.08.2020 має ознаки фраудаторності та про наявність правових підстав для визнання його недійсним.
За викладених обставин, оскільки суд визнав недійсним договір про надання поворотної фінансової допомоги № ДОГУ-29-09 від 03.08.2020, заборгованість за яким була переведена на нового боржника за договором про переведення боргу № 10/1122 від 10.11.2022, враховуючи те, що ОСОБА_1 не мала необхідного обсягу повноважень на укладання від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Українка» договору про переведення боргу № 10/1122 від 10.11.2022 та надання згоди від імені кредитора на заміну боржника у зобов`язанні, господарський суд дійшов висновку про наявність достатніх правових підстав для визнання договору про переведення боргу № 10/1122 від 10.11.2022 недійсним.
Таким чином, господарський суд вважає позовні вимоги в частині визнання недійсним договору про переведення боргу № 10/1122 від 10.11.2022 обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до абз. 2 ч.1 ст. 216 Цивільного кодексу України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Після визнання недійсним оскаржуваного договору, можливим є застосування наслідків його недійсності, передбачених абз.2 ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України, з метою приведення сторін до становища, в якому вони перебували до виконання оскаржуваного договору як ефективний спосіб захисту порушеного права.
Таким чином, господарський суд вважає, що ефективним способом захисту позивача є стягнення грошових коштів з відповідача-1 у порядку реституції за недійсним договором про надання поворотної фінансової допомоги № ДОГУ-29-09 від 03.08.2020 в розмірі 500 000,00 грн.
З огляду на викладене, господарський суд вважає за необхідне позовні вимоги в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий Рітейл" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українка» 500 000,00 грн задовольнити.
Господарський суд зазначає, що враховуючи положення ч.1 ст.9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до пункту 58 рішення Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994, пункт 29).
У рішенні Суду у справі "Трофимчук проти України" від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини також зазначено, що вимога щодо обґрунтованості рішень не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Тому суд вважає за необхідне відзначити, що інші доводи та міркування учасників справи судом розглянуті, але до уваги та врахування при вирішенні даної справи не приймаються, оскільки на результат вирішення спору не впливають.
За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ст. 4 Закону України "Про судовий збір").
Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2026 року становить 3328,00 грн.
При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»).
Господарський суд зазначає, що позовна заява подана позивачем до суду в електронній формі.
При зверненні з позовом до суду позивач сплатив судовий збір в розмірі 11 328,80 грн згідно з платіжними інструкціями № 31 від 21.07.2026 на суму 8662,40 грн та № 34 від 27.07.2026 на суму 2666,40 грн, замість 11 324,80 грн. Таким чином, при зверненні з позовом до суду позивач надмірно сплатив судовий збір в розмірі 4,00 грн.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Відповідне клопотання позивачем до суду подано не було. Тому суд вважає за необхідне роз`яснити позивачу, що надмірно сплачений судовий збір в розмірі 4,00 грн підлягає поверненню позивачу з державного бюджету України, для чого позивачу необхідно звернутися до суду з відповідним клопотанням.
Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір підлягає стягненню з відповідача-1 на користь позивача в розмірі 5662,40 грн та з відповідача-1 на користь позивача в розмірі 5662,40 грн.
Керуючись ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити в повному обсязі.
Визнати недійсним договір про надання поворотної фінансової допомоги № ДОГУ-29-09 від 03.08.2020, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Українка" (52313, Дніпропетровська обл., Криничанський р-н, с. Українка, вул. Шевченка, буд. 66, ідентифікаційний код 30791393) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Новий Рітейл" (51925, Дніпропетровська область, м. Кам`янське, пр. Свободи, буд. 4, кімната 206/3, ідентифікаційний код 42870677).
Визнати недійсним договір про переведення боргу № 10/1122 від 10.11.2022, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Українка" (52313, Дніпропетровська обл., Криничанський р-н, с. Українка, вул. Шевченка, буд. 66, ідентифікаційний код 30791393), Товариством з обмеженою відповідальністю "Новий Рітейл" (51925, Дніпропетровська область, м. Кам`янське, пр. Свободи, буд. 4, кімната 206/3, ідентифікаційний код 42870677) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гіллкар" (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Івана Акінфієва, буд. 18, офіс 318, ідентифікаційний код 43266765).
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий Рітейл" (51925, Дніпропетровська область, м. Кам`янське, пр. Свободи, буд. 4, кімната 206/3, ідентифікаційний код 42870677) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українка" (52313, Дніпропетровська обл., Криничанський р-н, с. Українка, вул. Шевченка, буд. 66, ідентифікаційний код 30791393) грошові кошти у розмірі 500 000,00 грн, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 5662,40 грн, про що видати наказ.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіллкар" (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Івана Акінфієва, буд. 18, офіс 318, ідентифікаційний код 43266765) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українка" (52313, Дніпропетровська обл., Криничанський р-н, с. Українка, вул. Шевченка, буд. 66, ідентифікаційний код 30791393) витрати по сплаті судового збору у розмірі 5662,40 грн, про що видати наказ.
Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 18.11.2026.
СуддяІ.В. Мілєва
Судове рішення № 141579836, Господарський суд Дніпропетровської області було прийнято 16.11.2026. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 904/4841/22 (904/4441/26). Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: