Єдиний державний реєстр судових рішень
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
18 листопада 2026 рокуСправа № 903/967/26
Господарський суд Волинської області у складі судді Дем`як В.М., за участі секретаря судового засідання Губиш І.О., розглянувши справу
за позовом Фізичної особи - підприємеця Цебак Михайло Михайлович
до відповідача Фізичної особи - підприємця Жовтянського Дмитра Миколайовича
про стягнення 196 078,90 грн. заборгованості.
Уповноважені представники сторін у судове засідання не прибули
Встановив: Фізична особа - підприємець Цебак Михайло Михайлович звернувся до Господарського суду Волинської області з позовом до Фізичної особи - підприємця Жовтянського Дмитра Миколайовича про стягнення 196 078,90 грн. в т.ч.: 194 700 грн., - основного боргу, 1 184,20 грн. - 3% річних та 194,70 грн. - інфляційних втрат за порушення умов договору купівлі-продажу товару №18/11/25-2 та на підставі видаткових накладних.
Ухвалою суду від 13.10.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі, справу призначено до розгляду в засіданні на 16.11.2026 на 10:30 год.
Позивач у судове засідання не прибув, хоча належним чином був повідомлений про дату та час розгляду справи, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа від 14.10.2026.
Відповідач у судове засідання не прибув, відзиву не подавав, хоча належним чином був повідомлений про дату та час розгляду справи в спрощеному позовному провадженні, що підтверджується рекомендованим повідомленням № R06818 593155 6 від 23.10.2026 з відміткою «вручено особисто».
Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків право на справедливий судовий розгляд упродовж розумного строку.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, а неявка представників позивача та відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
Між позивачем та відповідачем склалися договірні відносини по купівлі-продажу товару, хоча договір № ЦМ 18/11/25-2 як єдиний документ не підписаний відповідачем, однак сторони досягли згоди щодо предмета, вартості, строків передачі товару та послуг, що підтверджується документами.
Відповідачу був переданий товар та надані послуги, які він прийняв за видатковими накладними, де є також посилання на номер договору купівлі-продажу № ЦМ 18/11/25-2 :
- 18.11.2025 р. щебінь фр. 5*20, 28,045 т. на суму 30849,50 грн. ( видаткова накладна №55) (а.с.20);
- 20.11.2025 р. щебінь фр. 5*20 , 125591т. на суму 139250,10 грн. ( видаткова накладна №56) (а.с.20 зворотня сторона);
- 20.11.2025 р. щебінь фр. 20*40 , 21,25 т. на суму 23375,00 грн. ( видаткова накладна №57) (а.с.21);
- 20.11.2025 р. щебінь фр. 5*20, 13,068 т. на суму 14375,80 грн. ( видаткова накладна №58) (а.с. 21 зворотня сторона);
- 28.11.2025 р. щебінь фр. 5*20,81,818 т. на суму 89999,80 грн. ( видаткова накладна №61) ( а.с. 22);
- 04.05.2022 р. бетон М150 Р 4, 7,5 м3. на суму 25900,00 грн. та послуги бетононасоса 2 год. на суму 13500,00 всього 39400,00 грн (видаткова накладна № 64) (а.с.18);
- 23.12.2025 р. щебінь фр. 5*20 177 т. на суму 194700,00 грн. ( видаткова накладна №67) (а.с. 18 зворотня сторона);
- 25.02.2026 бетон М350 Р 4,( до -5С), 33,5 м3. на суму 139450,00 грн. та послуги бетононасоса 2 год. на суму 13500,00 всього 15245000,00 грн. (видаткова накладна № 5) (а.с. 19);
- 26.02.2026 бетон М350 Р 4,( до -5С), 32,184 м3. на суму 134178,23 грн. та послуги бетононасоса 2 год. на суму 13500,00 всього 147178,23 грн. (видаткова накладна №6 ) (а.с. 19 зворотня сторона).
Судом встановлено, що загальна сума поставленого товару за видатковими накладними становить 831577,43 грн.
Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.
Відповідно до абз. 4 п. 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012 від 17.07.2012р. підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.
Відповідно до ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Між тим відповідач здійснив часткову оплату за поставлений товар а саме:
18.11. 2025 р. - 30850,00 грн., 19.11. 2025 р. - 129250,00 грн., 19.11. 2025 р. - 23375,00 грн., 20.11. 2025 р. - 14375,00 грн., 27.11. 2025 р. - 90000,00 грн., 01.12.2025 р. - 39400,00грн., 20.02.2026 р. - 120000,00 грн., 25.02.2026 р. - 100000,00 грн., 26.02.2026 р. - 79627,43 грн., загальна сума 636877,43 грн.
З метою досудового врегулювання спору позивач надіслав відповідачу претензію від 13.07.2026 за вих. № 002, в якій просив повернути належним чином оформлений примірник договору купівлі-продажу №ЦМ18/11/25-2 від 18.11.2025, повернути підписаний акт звірки взаєморозрахунків б/н від 26.05.2026, повернути всі не повернуті видаткові накладні та протягом семи календарних днів повністю погасити заборгованість.
21.07.2026 відповідач надіслав позивачу відповідь на претензію, в якій заборгованість у розмірі 194 700 грн. визнав та не заперечив проти її погашення, водночас у зв`язку зі складним фінансовим становищем просив розглянути можливість відтермінування виконання грошового зобов`язання або погодження графіка поетапного погашення заборгованості.
У листі-відповіді від 26.08.2026 за вих. № 003 позивач з метою досудового врегулювання спору та з урахуванням прохання відповідача, запропонував графік погашення заборгованості.
Однак, як слідує з матеріалів справи відповідач не надав відповіді на запропонований графік погашення заборгованості.
Судом встановлено, що на момент розгляду справи відповідач не виконав грошове зобов`язання перед позивачем, а тому останній звернувся до суду для захисту своїх порушених прав.
Надаючи правову оцінку даним спірним правовідносинам, суд виходив із наступного:
Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Згідно ст.ст. 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов`язання. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Враховуючи вищевикладене, обов`язок оплатити товар у відповідача виник після отримання товару, однак останній його не виконав, а відтак позовна вимога про стягнення з відповідача 194 700 грн. основного боргу, підставна та підлягає до задоволення.
Щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат
Статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом наведеної норми закону, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 07.04.2020р. (справа №910/4590/19), зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (п. 43 мотивувальної частини постанови).
Законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу та три відсотки річних за весь час прострочення виконання зобов`язання, однак, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. При цьому позивач, як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання (аналогічний правовий висновок, викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23 жовтня 2018 року у справі №913/70/18).
Відтак, позивачем, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, при зверненні до суду з відповідним позовом, було нараховано відповідачу 1 184,20 грн. 3% річних.
Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення суми 3 відсотків річних, перевіривши методику та періоди її нарахування, проаналізувавши надані позивачем при поданні позову до суду, розрахунки, суд вважає, що останні відповідають фактичним обставинам справи, є арифметично вірними, а відтак є підставними та підлягають до задоволення.
Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення 194,70 грн. сум інфляційних, перевіривши методику та періоди їх нарахування, суд вважає, що останні підставні, відповідають фактичним обставинам справи, є арифметично вірними, а відтак підлягають до задоволення у визначених позивачем розмірах.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість , достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Оскільки, спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України слід покласти на нього.
Керуючись ст.ст. 13,73,74,76-80,86,129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд-
вирішив:
1.Позов задоволити.
2.Стягнути з Фізичної особи - підприємця Жовтянського Дмитра Миколайовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Фізичної особи - підприємеця Цебака Михайла Михайловича ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) 196 078,90 грн. заборгованості за поставлений товар в т.ч. 194 700 грн. - основного боргу, 1 184,20 грн. 3% річних, 194,70 грн. _ інфляційних втрат, та 2 663 грн. витрат зі сплати судового збору.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду впродовж 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повний текст рішення складено
18.11.2026
Суддя В. М. Дем`як
Судове рішення № 141579690, Господарський суд Волинської області було прийнято 18.11.2026. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 903/967/26. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: